Заслухавши та обговоривши інформацію голови Ради суддів України Сімоненко В.М., члена Ради суддів України Сасевича О.М. про визнання такими, що порушують незалежність, цілісність та єдність судової системи України, Пропозицій Робочої групи Конституційної комісії з питань правосуддя щодо внесення змін до статті 128 та підпункту 2 пункту 19 розділу XV Перехідних положень Конституції України , ст. 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України

22 серпня 2015 року Конституційною комісією оприлюднено Пропозиції Робочої групи з питань правосуддя щодо внесення змін до Конституції України, згідно яких виключається можливість обрання безстроково суддів, призначених на посаду судді вперше строком на п'ять років (ст. 128 Основного Закону ).

Також, пп. 2 п. 19 розділу XV Перехідних положень Проекту змін до Конституції України в частині правосуддя передбачає припинення повноваження суддів, призначених на посаду вперше, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя)", із закінченням строку, на який їх було призначено.

Отже, у Пропозиціях Робочої групи Конституційної комісії з питань правосуддя визначено механізм припинення повноважень суддів, призначених на посаду судді вперше, через певний проміжок часу.

Вважаємо запропоновані зміни до Основного Закону такими, що порушують єдність та цілісність судової гілки влади, впливають на незалежність судової системи України, суперечать принципу верховенства права, міжнародним стандартам у галузі судочинства, усталеній практиці Європейського суду з прав людини, висновкам Конституційного Суду України, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року "Брумареску проти Румунії").

Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України висловлені у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови").

Згідно чинної Конституції України призначення на посаду судді вперше надавало особі правову можливість претендувати, зі спливом п'ятирічного строку, на обрання Верховної Радою України на посаду судді безстроково.

Тобто, у призначених на посаду судді осіб виникали правомірні очікування стосовно продовження гарантованого Конституцією України права на працю.

Однак, запропоновані зміни обмежують конституційні права вперше призначених суддів, оскільки скасовують право на призначення суддею безстроково.

Крім того, винесений на розгляд громадськості Проект змін до Основного Закону передбачає відмінні підстави продовження виконання суддівських функцій (пролонгація виконання повноважень судді безстроково, завершення процедури призначення на посаду судді безстроково за матеріалами, котрі не розглянуті Верховною Радою України, здійснення повноважень до завершення терміну, на який було призначено).

Вважаємо, що викладена в Проекті правова регламентація продовження суддівської кар'єри порушує конституційний принцип рівності громадян перед законом ( ч. 1 ст. 24 Конституції України ), звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод вперше призначених суддів, що є неприпустимим (ч. 1 ст. 24 Конституції України ).

Згідно із пунктами 1.3 та 3.3 Європейської хартії щодо закону "Про статус суддів" від 10.07.98 року, які визначають критерії призначення на посаду судді безстроково після спливу випробувального строку, рішення про відмову у призначенні на постійну посаду судді або про відмову у продовженні строку може бути прийнято лише незалежним органом.