Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді - Савченко А.І., суддів - Добрівської Н.А., Кузьменка В.А., при секретарі - Литовці Ю.Є. розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 та від 18.03.2009 р. № 211, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 (далі по тексту позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту відповідач) та, з урахуванням доповнень до позовних вимог, просили суд: визнати незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та від 12.03.2008 р. № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"; визнати постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. та № 211 від 18.03.2009 р. такими, що не відповідають Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 р.; визнати право позивачів отримувати разову грошову допомогу, встановлену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 р. у розмірі, встановленому вказаним Законом; зобов'язати відповідача утриматися від прийняття постанов, що протирічать соціальним гарантіям держави, встановлених Законом; стягнути з відповідача заборгованість по допомозі за період 2006 - 2009 роки у сумі 57994,00 грн. з відповідним розподілом по кожному із позивачів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 2 липня 2009 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 17 грудня 2009 року зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями по справах № 2а-3725/09/2670 та № 7/5/10.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 29 червня 2011 року на підставі "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах", справу № 15/206 передано для розгляду судді Савченко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2011 року справу № 15/206 прийнято до провадження суддею Савченко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 24 листопада 2011 року поновлено провадження у справ № 15/206 та призначено справу до судового розгляду на 6 грудня 2011 року.

В судове засідання, призначене на 6 грудня 2011 року, з'явився представник відповідача. Позивачі або їх уповноважений представник у судове засідання не з'явились, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 та від 18.03.2009 р. № 211 , зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості на підставі пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 6 грудня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Як встановлено судом, позивачі являються інвалідами війни, учасниками війни, учасниками бойових дій, що підтверджується відповідними посвідченнями, копії яких наявні в матеріалах справи та мають право на пільги, встановлені законодавством України.

12 березня 2008 року на виконання частини 5 статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" та частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Кабінет Міністрів України прийнято постанову № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, якій у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

До повноважень Кабінет Міністрів України, визначених статтею 116 Конституції України, зокрема належить: здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України (стаття 117 Конституції України).

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16.05.2008 р. № 279-VI до повноважень Кабінет Міністрів України належить, зокрема, забезпечення проведення державної соціальної політики.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Так, відповідно до частини 5 статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

В Державному бюджеті України видатки на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань в 2008 році збільшені на 31,2 млн.грн. порівняно з 2007 роком і передбачені у сумі 403 млн.грн.

За рахунок цих коштів у 2008 році було проведено виплату разової грошової допомоги ветеранам війни у розмірах, визначених оскаржуваною постановою.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. по справі № 10-рп визнано неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" якими були змінені статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині виплати разової грошової допомоги. Згідно пункту 5 резолютивної частини Рішення положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи, що на момент здійснення виплат норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", якими були внесені зміни у Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були чинними, а оскаржувана постанова була прийнята на виконання цього Закону, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

З огляду на вищевикладені норми законів України "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" колегія суддів приходить до висновку, що саме на Кабінету Міністрів України було покладено обов'язок визначення розміру бюджетних асигнувань, передбачених Державним бюджетом України, а отже оскаржувана постанова від 12.03.2008 р. № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" відповідає вимогам чинного законодавства, яке діяло на момент її прийняття, та є такою, що прийнята уповноваженим органом, в порядку та в спосіб, визначений законодавством.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 р. у справі № 7/510 (2а-8735/8) встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" розрахована на її одноразове застосування та на момент її прийняття її норми цілком відповідали вимогам чинного законодавства України.