розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві (без фіксування технічними засобами в порядку ст. 41 КАС України ) апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними постанов № 183 від 12.03.2008 року та № 211 від 18.03.2009 року , зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості, -

ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними постанов КМУ № 183 від 12.03.2008 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та № 211 від 18.03.2009 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 до КМУ про визнання незаконними постанов КМУ № 183 від 12.03.2008 року та № 211 від 18.03.2009 року , зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконні, на їх думку, ухвалу і постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаються на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних рішень. Вважають, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження по даній справі в частині ґрунтується на положеннях ст. 157 КАС України.

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі смерті … особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, ....

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про смерть, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, померли, відповідно, 17.12.2010 року, 19.03.2011 року та 15.05.2011 року.

Тобто, факт смерті осіб, які були стороною у справі, зафіксовано належним чином, що, в свою чергу, є підставою для закриття провадження по справі в частині позовних вимог зазначених осіб.

Доводи апелянтів стосовно можливості спадкування прав на виплату, зокрема, пенсій та доплат, належних померлим ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на думку колегії суддів є безпідставними та спростовуються наступним:

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця: зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Таким чином, беручи до уваги наведені положення та зважаючи на зміст прав та обов'язків померлих позивачів, що нерозривно пов'язані з їх особами як спадкодавців, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неможливість правонаступництва щодо зазначених вище виплат.

Слід зауважити, що аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.01.2011 року по справі № К-36057/06.

Щодо оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року апеляційна інстанція зазначає таке:

12.03.2009 року КМУ, з метою реалізації ст. ст. 12 - 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст. ст. 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", прийнято постанову № 183.

18.03.2009 року КМУ, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та жертвам нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", прийнято постанову № 211.