Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Арсірія Р.О., суддів - Келеберди В.І., Качура І.А., при секретарі судового засідання - Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про оскарження нормативно-правових актів та зобов'язання вчинити дії.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконною постанови та зобов'язання приведення постанови у відповідність з Конституцією та законам України.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено розміри, в яких здійснюється виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12.07.2005 N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 20.04.2007 N 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені менші, ніж передбачено зазначеним вище Законом, розміри. Те ж саме стосується і постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2005 N 848 "Про розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2004 рік", якою передбачені менші, ніж Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 N 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", положення яких не відповідають вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині виплати щорічної до 5 травня разової допомоги ветеранам війни у розмірі відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12.07.2005 N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 31.08.2005 р. N 848 "Про розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2004 рік", від 20.04.2007 N 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12.03.2008 N 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та зобов'язати Уряд привести зазначені постанови у відповідність з Конституцією України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою суду від 12.09.2008 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 25.09.2008.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, виходячи з того, що позивач не є суб'єктом правовідносин, на яких поширюється дія оскаржуваних ним постанов, розміри компенсаційних виплат, передбачені оскаржуваними постановами, визначені на основі принципу збалансованості видатків державного бюджету, з урахуванням приписів законів, якими на відповідача покладено обов'язок визначати порядок і розміри таких виплат. Крім того, відповідач зауважив про пропуск позивачем встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку на звернення до суду та просив суд застосувати наслідки, передбачені ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом, за згодою позивача, було здійснено заміну неналежного позивача на належних - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також залучено до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

За результатами розгляду документів і матеріалів, поданих сторонами, пояснень їхніх представників Окружний адміністративний суд м. Києва

Позивачі є учасниками ліквідації наслідків на Чорнобильній АЕС та мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни та ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції Закону України від 06.06.96 р. N 230/96-ВР, було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:

інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат;

інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат;

інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат;

дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат;

сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат;

батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.

У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах:

інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати;

кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати;

евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.

Зазначена редакція статті 48 цього Закону діяла до 28.12.2007, коли згідно з Законом України від 28.12.2007 N 107-VI її було змінено, у зв'язку з чим передбачалося, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

В той же час, в період з 1996 по 2007 роки відповідачем були прийняті постанови:

від 26.07.96 N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

від 12.07.2005 N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

від 20.04.2007 N 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими були встановлені нижчі розміри компенсаційних виплат, ніж це було передбачено в ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до категорії I, надається позачергове щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні. Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом Міністрів України. Слід зазначити, що дана норма з 19.12.91 покладає обов'язок на відповідача визначати порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості.