Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Горбатюка С.А. (доповідач), суддів: Леонтович К.Г., Логвиненка А.О., провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про скасування нормативно-правових актів та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явили позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про оскарження нормативно-правових актів та зобов'язання вчинити дії.

Просили визнати незаконними та скасувати постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсації виплат особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 31 серпня 2005 року № 848 "Про розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2004 рік", від 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати привести зазначені постанови у відповідність з Конституцією України, Законом України "Про статус і соціальний захист громад, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року позов задоволено частково.

Визнана незаконною постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 в частині встановлення в пункті 1 цієї постанови у 2008 році виплати разової грошової допомоги інвалідам війни 2-ої групи у сумі 400,00 грн. та учасникам бойових дій у сумі 310,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 в частині встановлення в пункті 1 цієї постанови у 2008 році виплати разової грошової допомоги інвалідам війни 2-ої групи у сумі 400 грн. та учасникам бойових дій у сумі 310 грн. скасовано. У цій частині позову постановлено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_5 подав касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла на час вирішення судом спору, для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Початок річного строку - це день, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення його прав.

Строк оскарження нормативно-правового акта починається з дня опублікування акта, не зважаючи на те, що особа, на яку поширюється його дія, фактично ознайомилась з ним значно пізніше.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з відповідним позовом до адміністративного суду 11 серпня 2008 року.

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

При розгляді справи позивачами не було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Представник відповідача в своїх заперечення проти позову наполягав на застосуванні наслідків пропуску річного строку.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва правильно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсації виплат особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 31 серпня 2005 року № 848 "Про розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2004 рік", від 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з пропуском річного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, який встановлений частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення спору), а суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції у цій частині позову без зміни.