Визначаючи повноваження суду як носія судової влади, кримінально-процесуальний закон встановлює, що суд окрім виконання функцій, пов'язаних із безпосереднім вирішенням судових справ, уповноважений виносити окремі ухвали (постанови), які мають бути ефективним засобом дотримання законності, забезпечення судом захисту прав і свобод людини.

Винесення окремих ухвал (постанов) судами при розгляді кримінальних справ регламентується статтями 23-2 (Окрема ухвала (постанова) суду), 340 (Окрема ухвала суду першої інстанції), 380 (Окрема ухвала апеляційного суду), 400-2 (Ухвала касаційного суду) Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК). Крім того, у проектах нового КПК, які надходили до Верховної Ради України, також було передбачено право суду на винесення окремих ухвал (постанов). Тобто, законодавець приділяє увагу винесенню судами окремих ухвал (постанов), оскільки вони є засобом зміцнення законності та правопорядку, сприяють усуненню недоліків у діяльності державних органів, громадських організацій і посадових осіб, запобігають вчиненню злочинів та інших правопорушень, впливають на формування у громадян поваги до права та становлять важливу частину діяльності судів.

Винесення судами окремих ухвал передбачено також у кримінально-процесуальних кодексах Республіки Білорусь (ст. 33), Російської Федерації (ст. 29); Республіки Казахстан (ст. 59).

Підстави винесення окремих ухвал (постанов) зазначені у ст. 23-2 і ст. 346 КПК, але їх перелік не вичерпний. Зокрема, відповідно до зазначених норм закону підставами винесення окремих ухвал (постанов) є:

- установлені у справі факти порушення закону;

- виявлені причини і умови, що сприяли вчиненню злочину;

- встановлені порушення прав громадян та інші порушення закону, допущені під час провадження дізнання, досудового слідства або при розгляді справи судом нижчого рівня;

- виявлені у справі прояви громадянином високої свідомості, мужності під час виконання громадського обов'язку, що сприяло припиненню чи розкриттю злочину;

- наявні у засудженого до позбавлення волі неповнолітні діти, які залишилися без нагляду і потребують влаштування або встановлення над ними опіки чи піклування;

- інші випадки, якщо суд визнає це необхідним (ч. 5 ст. 23-2 КПК). Наприклад, реагування суду окремими ухвалами на факти зриву судових процесів, прояви неповаги до суду, порушення строків досудового слідства органами дізнання і судами.

Роз'яснення судам щодо питань винесення окремих ухвал (постанов) дано Верховним Судом України у постановах Пленуму "Про діяльність судів України по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних та цивільних справ" від 22 серпня 1980 р. N 5 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983 р. N 8, від 25 грудня 1992 р. N 13, від 13 січня 1995 р. N 3, від 3 грудня 1997 р. N 12; далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 серпня 1980 р. N 5); "Про виконання судами України постанов Пленуму Верховного Суду України з питань запобігання злочинам та іншим правопорушенням" від 29 червня 1984 р. N 4 (із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1995 р. N 13, від 3 грудня 1997 р. N 12; далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1984 р. N 4).

Деякі положення зазначених постанов Пленуму Верховного Суду України вже застаріли, оскільки з часу їх прийняття та внесення до них змін і доповнень законодавство та сутність суду змінилися. Тому рекомендації судам із питань винесення окремих ухвал у кримінальних справах необхідно викласти в новій постанові.

Для усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, а також з інших підстав, передбачених КПК, місцевими та апеляційними судами України за результатами розгляду кримінальних справ у 2001 р. було винесено 6 тис. 320 окремих ухвал (постанов), у 2002 р. - 4 тис. 661, у 2003 р. - 5 тис. 753, у 2004 р. - 7 тис. 339, у 2005 р. - 7 тис. 265, у 2006 р. - 6 тис. 613. На порушення законності при проведені дізнання чи досудового слідства у 2006 р. суди винесли 2,3 тис. окремих ухвал, що становить 38,5% від загальної кількості, та у зв'язку зі зривами судових засідань - майже 2 тис., або 30,2% від усіх винесених (6 тис. 613). У 2006 р. питома вага винесених окремих ухвал із різних питань становила 3,5% (у 2005 р. - 3,5%) від кількості закінчених провадженням кримінальних справ. Найменше винесено окремих ухвал у судах Черкаської (1%, або 47 окремих ухвал), Харківської (1,3%, або 164), Рівненської (1,5%, або 47) областей, м. Севастополя (1,6%, або 24).

Повідомлення про вжиті заходи надійшли в 2006 р. до судів лише на 4,4 тис. окремих ухвал (постанов), що становить 66,7% від їх загальної кількості. За невжиття заходів до усунення зазначених в окремих ухвалах (постановах) судів, поданнях органів дізнання або протестах, приписах чи поданнях прокурора порушень закону до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) суди в 2006 р. притягнули 185 осіб.

Апеляційні суди згідно зі ст. 380 КПК у 2006 р. винесли 1,4 тис. окремих ухвал, із них на порушення закону допущені судами першої інстанції - 731.

Стаття 23-2 КПК зобов'язує суд за наявності підстав винести окрему ухвалу (постанову), щоб звернути увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені у справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину та вимагають вжиття відповідних заходів, а також на деякі інші обставини(2).

Вивчення кримінальних справ показало, що суди переважно виконують вимоги процесуального закону. Так, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області під час розгляду справи за обвинуваченням Б. за ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК) встановив, що Б. не знав про заборону посіву та вирощування снодійного маку і вирощував його для своїх кулінарних потреб. На думку суду умовою, яка сприяла вчиненню Б. злочину, було те, що сільська рада не проводила роз'яснювальну роботу серед населення про недопустимість посіву та вирощування цієї рослини. Відповідно до статей 23-2, 340 КПК суд виніс на адресу голови сільської ради окрему постанову.

У багатьох випадках суди не достатньо глибоко і всебічно виявляли причини та умови, що сприяли вчиненню злочинів, факти порушення закону і не виносили окремі ухвали з метою вжиття необхідних заходів для їх усунення та недопущення надалі.

Наприклад, Шевченківський районний суд м. Чернівців вироком від 23 вересня 2004 р. визнав винною неповнолітню К. за вчинення крадіжки та звільнив її від відбування покарання з випробуванням. Однак, суд не приділив увагу причинам та умовам, які сприяли вчиненню неповнолітньою цього злочину. Зокрема, К. проживала зі своїми батьками, що вели аморальний спосіб життя, систематично вживали алкогольні напої, вчиняли бійки та негативно впливали на свою дочку. Але перед органами опіки та піклування не ставилося питання щодо можливості позбавлення їх батьківських прав або притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дитини. З цих підстав апеляційний суд Чернівецької області виніс окрему ухвалу від 30 листопада 2004 р. на адресу Кабанівської сільської ради.

Суди виносили окремі ухвали (постанови) при виявленні порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справ нижчестоящими судами.

Сокирянський районний суд Чернівецької області у справі за обвинуваченням Р. за статтями 15, 153 КК виніс на адресу начальника Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області та прокурора Сокирянського району окрему постанову від 12 серпня 2005 р. Підставою для цього були неправомірні дії працівників відділення карного розшуку Сокирянського РВ УМВС, які в порушення вимог ст. 106 КПК протягом трьох днів з моменту затримання Р. за підозрою у вчиненні злочину, без складення протоколу та повідомлення прокурора утримували його в РВ УМВС, де він і ночував.

Судам необхідно також реагувати окремими ухвалами (постановами) на факти незаконного притягнення громадян до кримінальної відповідальності чи порушення інших їхніх прав і законних інтересів, які допущені під час дізнання чи досудового слідства.

Окремі ухвали (постанови) суди виносили у зв'язку зі зривами судових засідань, через недоставку конвойною службою до суду підсудних, які знаходились під вартою, а також порушення строків досудового слідства, строків розгляду справи, невиконання органами досудового слідства судових доручень та постанов про привід підсудних, потерпілих, свідків тощо. Згідно зі звітом форми N 1-ОП Державної судової адміністрації України суди у 2006 р. відклали розгляд справ через неявку прокурорів майже 5 тис. разів, адвокатів - 17,8 тис., нездійснення доставки до суду підсудних, які знаходились під вартою, - 13,7 тис., невиконання органами внутрішніх справ постанов судів про привід свідків, потерпілих - 16,8 тис. Із зазначених підстав, що призвели до зриву судових засідань, судами було винесено в 2006 р. 1996 окремих ухвал (постанов).

Деякі суди за фактами неявки прокурора в судове засідання виносили окремі ухвали.

Зарічним районним судом м. Суми у справі за обвинуваченням Ю. за ст. 122 КК тричі переносилися судові засідання через неявку прокурора в судові засідання. У зв'язку з черговим зривом прокурором судового засідання суд виніс окрему постанову на адресу прокурора області для відповідного реагування.

Не може бути винесено окрему ухвалу (постанову) суду щодо правової позиції адвоката у справі (ч. 3 ст. 10 Закону від 19 грудня 1992 р. N 2887-XII "Про адвокатуру") та прокурора.

У випадках прояву громадянами високої свідомості або мужності при виконанні громадського обов'язку, які сприяли припиненню чи розкриттю злочину, про ці факти суди доводили до відома окремими ухвалами (постановами) відповідних посадових осіб для заохочення цих громадян.

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під час розгляду справи за обвинуваченням М. за статтями 15, 185 КК встановив, що підсудний намагався з корисливих спонукань проникнути у складське приміщення продовольчого магазину, однак злочин не довів до кінця, оскільки його дії були виявлені громадянкою М., яка своєчасно повідомила про це працівників міліції, що сприяло затриманню зловмисника. З цих підстав суд на адресу Ковельської міської ради виніс окрему постанову для вирішення питання про заохочення громадянки М.

Відповідно до ст. 346 КПК при наявності у засудженого до позбавлення волі неповнолітніх дітей, які залишилися без нагляду, суд зобов'язаний одночасно з постановленням вироку порушити окремою ухвалою (постановою) питання перед службою в справах неповнолітніх або відповідним органом опіки та піклування про необхідність влаштування цих дітей або встановлення над ними опіки чи піклування. Якщо у засудженого до позбавлення волі залишились без нагляду майно і житло, суд зобов'язаний вжити через відповідні органи заходів для їх збереження. Про вжиті заходи повинен бути повідомлений засуджений.

Проте трапляються випадки невиконання зазначених вимог закону, про що свідчить судова практика.

Наприклад, Заводський районний суд м. Миколаєва вироком від 16 березня 2004 р. засудив П. за ст. 307 КК та призначив йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. З матеріалів справи очевидно, що на утриманні засудженого були неповнолітні діти, які залишилася без нагляду. Ця обставина при винесенні вироку судом була залишена поза увагою та без належного реагування. Виходячи з цих підстав, Апеляційний суд Миколаївської області на адресу органу опіки та піклування виніс окрему ухвалу про вирішення питання встановлення піклування щодо дітей засудженого.

Відповідно до ст. 273 КПК окремі ухвали (постанови) виносяться судом у нарадчій кімнаті і викладаються у вигляді окремого документа, який підписується всім складом суду.

Законом не передбачено обов'язкове проголошення окремої ухвали (постанови) у залі судового засідання. Питання про те, чи слід зачитувати окрему ухвалу (постанову), суд вирішує в нарадчій кімнаті, виходячи з обставин, що стали підставою для її винесення. У випадку, коли окрема ухвала (постанова) не була проголошена, головуючий має повідомити учасників судового розгляду про її постановлення. Учасники розгляду справи мають право з нею ознайомитись(3). Проте відомі непоодинокі випадки, коли винесені окремі ухвали (постанови) не були проголошені судом та про їх існування не знали учасники процесу.

Садгірський районний суд м. Чернівців у справі за обвинуваченням Ч. за ст. 185 КК на адресу директора ПТУ N 9 м. Чернівців 25 серпня 2004 р. виніс окрему постанову щодо усунення причин та умов, які сприяли викраденню верхнього одягу із гардеробу цього навчального закладу. З протоколу судового засідання вбачається, що зазначена окрема постанова не була проголошена в судовому засіданні та в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення учасників процесу щодо її винесення.

Відповідно до ст. 380 КПК апеляційний суд за наявності підстав, передбачених ст. 23-2 цього Кодексу, може винести окрему ухвалу. Крім того, він може окремою ухвалою звернути увагу відповідних посадових осіб на факти порушення закону при розслідуванні і розгляді справи судом першої інстанції. Якщо суд першої інстанції не відреагував на факти порушення закону, на причини й умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають прийняття відповідних заходів, апеляційний суд повинен винести окрему ухвалу, в якій звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на ці обставини.

Окрема ухвала може бути винесена при виявленні порушень прав учасників процесу, а також інших порушень закону, допущених при проведенні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи судом першої інстанції.

Підставами винесення апеляційними судами окремих ухвал щодо роботи місцевих судів переважно були такі недоліки, як неповнота в досліджені доказів, суперечливість висновків у їх оцінці, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, тяганина під час розгляду кримінальних справ тощо.

Допущені під час розгляду справи судами першої інстанції істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови, можуть бути підставами як для скасування вироків, так і винесення апеляційними судами окремих ухвал.

Так, апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 30 березня 2004 р. скасував вирок Глибоцького районного суду, яким було засуджено Г. за статтями 201, 358 КК. Причиною скасування вироку були істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які виявилися в порушенні права обвинуваченого на користування рідною мовою чи мовою, якою він володіє. Одночасно, з метою недопущення подібних випадків у подальшому, апеляційний суд виніс окрему ухвалу на адресу місцевого суду.

Слід зауважити, що не завжди доцільно виносити окрему ухвалу, в якій вказані ті ж самі порушення закону, що стали підставою для скасування чи зміни вироку. Наявність такого рішення може бути достатнім аргументом для припущення щодо допущеної помилки.

У деяких випадках суди апеляційної та касаційної інстанції для вирішення питання про порушення дисциплінарного провадження щодо суддів, окремими ухвалами доводили до відома кваліфікаційні комісії суддів про допущені порушення закону при розгляді справ.

Колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України під час розгляду в касаційному порядку справи за обвинуваченням К. та інших за статтями 189, 185 КК було встановлено, що суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області й судді апеляційного суду цієї області під час розгляду цієї справи допустили істотні порушення кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Зокрема, суд першої інстанції неправомірно застосував до винних осіб Закон "Про амністію". Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд визнав неправомірним застосування до засуджених цього Закону, однак неправильно застосував кримінальний закон при призначені їм виду покарання. Порушивши вимоги ст. 358 КПК апеляційний суд розглянув цю справу без участі засуджених, не дивлячись на те, що в апеляції ставилося питання про погіршення їх становища. З цього приводу колегія суддів винесла окрему ухвалу від 14 квітня 2005 р. на адресу голови Київської кваліфікаційної комісії суддів для вирішення питання про порушення дисциплінарного провадження щодо судді міськрайонного суду та суддів апеляційного суду, які допустили вказані порушення.

Розглядаючи одну кримінальну справу, суд може винести декілька окремих ухвал (постанов), якщо вони стосуються різних недоліків. Коли суд встановив порушення закону, які стосуються декількох підприємств (установ, організацій) чи їх керівників, то копії окремих ухвал (постанов) направляються на адресу кожного керівника такого підприємства, установи, організації.

Окрема ухвала (постанова) набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або після залишення її без зміни апеляційною інстанцією, після чого направляється адресату. Правильне вирішення питання про адресата окремої ухвали (постанови) має велике значення для її виконання. Помилки при його вирішенні у більшості випадків призводять до того, що окремі ухвали (постанови) залишаються без розгляду.

Відповідно до вимог ст. 279 КПК суд одночасно з постановленням вироку своєю ухвалою, а суддя постановою вправі поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за за-відомо неправдиві показання, висновок чи неправильний переклад. Але у цих випадках деякі суди помилково виносили прокурорам окремі ухвали (постанови).

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим неправильно виніс окрему постанову від 23 січня 2004 р., якою рекомендував прокурору вирішити питання про притягнення до відповідальності свідків за дачу ними завідомо неправдивих показань.

У випадку, коли в справі є подання слідчого про причини, що сприяли злочину, або щодо інших підстав, передбачених ст. 23-1 КПК, суд, розглядаючи справу, з'ясовує, що конкретно зроблено для виконання подання. Якщо необхідних заходів не вжито, суд повинен винести окрему ухвалу (постанову)(4). Проте під час розгляду багатьох кримінальних справ суди не з'ясовували, чи вносилося на стадії досудового слідства справи подання про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, чи вживалися відповідні заходи і які саме.