З метою забезпечення належного соціально-економічного розвитку м. Севастополя Кабінет Міністрів України

1. Севастопольській міській державній адміністрації, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади вжити необхідних заходів до забезпечення виконання у повному обсязі Указу Президента України від 13 березня 2000 р. N 460 "Про заходи щодо соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим та міста Севастополя", інших актів Президента України та Кабінету Міністрів України.

2. Затвердити розроблену Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції Програму сталого розвитку м. Севастополя на 2001-2005 роки (додається до оригіналу).

3. Севастопольській міській державній адміністрації:

забезпечити оплату підприємствами, установами та організаціями, які належать до сфери її управління, енергоносіїв, що ними споживаються, виключно у грошовій формі;

вжити заходів для підвищення ефективності роботи підприємств, функції з управління державними корпоративними правами яких їй передано;

під час розроблення проектів бюджету міста на 2002-2005 роки передбачати фінансування заходів на виконання регіональних програм.

4. Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерству фінансів, іншим центральним органам виконавчої влади щороку під час розроблення проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України передбачити фінансування заходів Програми сталого розвитку м. Севастополя на 2001-2005 роки.

Місто Севастополь розташоване на площі 76,83 тис. гектарів. Кількість його населення на 1 січня 2001 року становила 388,4 тис. чоловік (0,8 відсотка населення України), щільність - 441 чол./кв. кілометр проти 84 чол./кв. кілометр у середньому по Україні.

Місто Севастополь знаходиться у південно-західній частині Кримського півострова, на його території багато морських бухт із сприятливим суднохідним фарватером і транспортними підходами до них; переважає гірський та пагористий ландшафт з родючими долинами та незначною рівнинною територією.

Клімат у районі Севастопольської агломерації наближається до субтропічного клімату Південного берега Криму (сухий клімат з незамерзаючим морем, чистим гірським та лісовим повітрям). Він є головною цінністю в природному комплексі цієї території.

Середньомісячна температура взимку становить -2 град. C ... +7 град. C. Літня спека пом'якшується прохолодними морськими бризами. Річна кількість опадів становить 500-700 міліметрів.

Частка промисловості і сільського господарства міста в Україні за вартістю основних виробничих фондів становить 0,7 відсотка, а в Автономній Республіці Крим - 14 відсотків. Якщо взяти за показник ступеня господарського освоєння території вартість фондів, що припадають на 1 кв. кілометр загальної земельної площі, то в м. Севастополі цей показник був нижчим від середнього по Україні та Автономній Республіці Крим майже у 9 разів.

Наявність на території міста значної кількості історичних і культурних пам'яток, безпосередня близькість до добре освоєної рекреаційної території Південного берега Криму та інших рекреаційних зон надає місту великого соціально-економічного значення.

Разом з тим, враховуючи особливу цінність природного комплексу міста, звичайні економіко-статистичні оцінки навряд чи можуть служити обгрунтуванням для прийняття господарських рішень щодо розвитку і розміщення продуктивних сил у місті, зокрема підприємств промисловості.

Місто Севастополь відіграє важливу роль в оборонному комплексі країни. Оборонна сфера посідає значне місце у житті міста, що обумовлено не лише його вигідним географічним розташуванням, сприятливою гідрографічною ситуацією, але й наявністю спеціальної інфраструктури, розвиток якої вимагає тривалого часу.

Чисельність населення міста на 1 січня 2001 р. становила 388,4 тис. чоловік, що на 0,3 відсотка нижче ніж на початку 2000 року. Перспективи розвитку міста передбачають сповільнення темпів зростання його населення у зв'язку із зменшенням міграції.

Досягнення програмних цілей соціально-економічного розвитку м. Севастополя потребує, з одного боку, відповідного забезпечення господарського комплексу робочою силою, а з іншого - дотримання певних соціальних гарантій оплати праці, допомоги у разі безробіття або травмування тощо.

Виходячи з очікуваних змін у галузевій структурі виробництва, соціально-трудових відносинах та стратегічних напрямах економічного розвитку міста, формування трудоресурсної ситуації, зайнятості та ринку праці може відбуватися щонайменше за двома варіантами, які мають різні вихідні дані щодо розвитку демографічних процесів, структурних зрушень в економіці (таблиці 1 і 2).

Перший варіант грунтується на передбаченні збереження кризових явищ в економіці і перебуванні її в такому стані протягом усього прогнозного періоду, а також погіршення демографічної ситуації, накопичення соціальних проблем. Фактично цей варіант ілюструє результат пасивного підходу до розвитку міста.

Кількісно-якісні показники трудових ресурсів та зайнятості в м. Севастополі в 2001-2005 роки можуть мати стійку тенденцію до погіршення. Крім того, слід очікувати подальше скорочення населення у працездатному віці, яке ймовірно зменшуватиметься щороку приблизно на 2 тис. чоловік. Низька конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, відсутність достатніх інвестицій можуть призвести до регресивних процесів у сфері зайнятості, зокрема до скорочення її обсягів у 2001-2005 роки на 7,7 тис. чоловік, зрушення в її галузевій структурі швидше відбуватимуться за рахунок випереджаючого скорочення осіб, зайнятих у промисловості. Серед основних галузей економіки міста будівництво, торгівля, транспорт завдяки кращим адаптаційним властивостям зберігатимуть продуктивно функціонуючі робочі місця. У результаті цього частка зайнятих у промисловості може зменшитися з 28,1 відсотка у 2000 році до 22,2 відсотка у 2005 році.

Передбачається, що суттєво розшириться практика застосування праці тимчасових працівників, осіб, зайнятих неповний робочий день, а також тих, що працюють за строковим трудовим договором, тощо. Вони використовуватимуться переважно при скороченні чи різкому розширенні виробництва, технологічній перебудові або технічному переозброєнні.

Зважаючи на недостатнє фінансування галузей науки, освіти, культури і мистецтва протягом 2001-2005 років цілком реальним уявляється збереження негативної тенденції зменшення чисельності зайнятих у невиробничій сфері.

За умови виконання завдань, передбачених Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності" від 15 липня 2000 р. N 906, та з урахуванням прогнозних і програмних документів, що стосуються розвитку міста, очікується зростання числа зайнятих у приватно-підприємницькому секторі економіки (протягом п'яти років на 11,9 відсотка).

Може погіршитися стан місцевого ринку праці, який у цьому випадку характеризуватиметься невідповідністю між попитом і пропозицією робочої сили. Протягом найближчих років зберігатимуться значні масштаби прихованого безробіття. Рівень зареєстрованого безробіття у кінці 2000 року становив 1,66 відсотка населення у працездатному віці, а до кінця 2005 року він зросте до 2,53 відсотка за рахунок легалізації прихованого безробіття, реорганізації та реструктуризації виробництва. Сьогодні в умовах неповної зайнятості працює 14 відсотків загальної чисельності робітників, зайнятих у галузях економіки міста, тобто кожний шостий знаходиться у відпустках за ініціативою адміністрації підприємств або працює у режимі неповного робочого дня.

Другий варіант передбачає нарощування стабілізаційних процесів в економіці і соціальній сфері.

Суть завдань полягає у:

відновленні тенденції до стабілізації заміщення поколінь працездатного віку та зростання обсягів трудової маятникової міграції;

поступовому здійсненні перерозподілу робочої сили у сферах, орієнтованих, перш за все, на надання послуг населенню (із сфери матеріального виробництва до сфери соціального обслуговування), що відбуватиметься на основі дії об'єктивних економічних факторів;

забезпеченні введення (головним чином у переробних галузях) не менш як 4,5-5 тис. додаткових робочих місць, що розширить можливості для реалізації потенціалу трудової активності як осіб працездатного віку, так і інших вікових категорій.

Позитивні зміни в основних галузях економіки, насамперед у промисловості, будівництві, транспорті, зв'язку і торгівлі, суттєво вплинуть на зайнятість населення. Зокрема, планується, що у промисловості протягом 2001-2005 років вона буде утримуватися на рівні 2000 року.

Наслідки технологічних нововведень та тісно пов'язаних з цим організаційних змін, безумовно, позначаться на структурі зайнятості, якісних характеристиках робочої сили, її професійно-кваліфікаційному складі. Відбуватиметься поступове переміщення робочої сили до наукоємких виробництв та підприємств з високою часткою доданої вартості.

Запровадження у виробництво нових технологій, устаткування, новітніх форм і методів управління персоналом вимагатиме наявності у працівників високопрофесійних та інших якісних знань. За таких умов зростаючий обсяг виробництва буде забезпечуватися меншим числом робочих місць, що неминуче призведе до зростання структурного безробіття. Сприятливі (на відміну від першого варіанта) соціально-економічні умови дозволять, застосовуючи відомі в світі методи досягнення економічного зростання, своєчасно розв'язувати цю проблему. Крім того, ринок праці повинен отримати нові потужні важелі розвитку - його структура урізноманітниться, з'являться альтернативні, не пов'язані з державним сектором економіки можливості працевлаштування і заробітків. Поліпшення економічної кон'юнктури ринку дозволить протягом п'яти років наростити величину трудового потенціалу чисельності зайнятих у будівництві.

Початок економічного зростання матиме своїм наслідком зміну структури розподілу працездатного населення за видами зайнятості. Так, на кінець реалізації Програми частка зайнятих у загальній чисельності трудових ресурсів може досягти 68,1 відсотка, зайнятих на навчанні - 8,1, а незайнятого населення - 23,7 проти відповідно 67,7, 7,9, 24,4 відсотка - у 2000 році.

До кінця прогнозного періоду, виходячи з перспективи просування країни шляхом технологічного оновлення і досягнення сталого економічного зростання, з'являться можливості перепідготовки кадрів та підвищення кваліфікації працівників.

За цим варіантом розвитку ринку праці передбачається створення сприятливих умов для розширення зайнятості у сфері малого бізнесу, залучення до нього значної частки незайнятого населення, а також активізація діяльності щодо створення нових ефективних робочих місць за рахунок усіх джерел фінансування.

Такі процеси можуть спричинити, з одного боку, відчутне зростання обсягів вивільненої робочої сили внаслідок перепрофілювання підприємств або їх банкрутства, а з іншого, - певну компенсацію на основі активізації функціонування недержавного сектору, який зможе прийняти значну частину вивільнених працівників.

Незважаючи на зменшення обсягів та рівня зареєстрованого безробіття, залишається дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили.

Протягом 2000 року 6,7 тис. чоловік (6,9 відсотка середньооблікової чисельності працівників) перебували у вимушених відпустках різної тривалості, 6,3 тис. працювали в режимі неповного робочого дня. За цей період у зв'язку з реорганізацією виробництва було вивільнено 0,7 тис. чоловік.

Станом на 1 січня 2001 року на обліку в службі зайнятості м. Севастополя перебувало 1,9 тис. зареєстрованих незайнятих осіб, що в 1,4 раза перевищило попит на робочу силу в місті; рівень зареєстрованого безробіття становив 0,8 відсотка.

Протягом 2000 року створено 1193 робочих місць, у тому числі в торгівлі та громадському харчуванні - 597, промисловості - 234, житлово-комунальному господарстві - 128, галузі охорони здоров'я і туризму - 66, інших галузях - 168, але їх кількість не задовольняє зростаючої потреби на ринку праці.

Для розв'язання проблеми пропонуються такі шляхи:

стимулювання роботодавців у створенні нових робочих місць;

створення сприятливих передумов для забезпечення зайнятості населення;

визначення галузевих пріоритетів підтримки зайнятості і створення робочих місць;

орієнтація державних і іноземних інвестицій на створення робочих місць;

удосконалення системи перепідготовки кадрів на виробництві;

підтримка підприємницької ініціативи серед незайнятого населення і безробітних;

державна підтримка та соціальний захист незаможних верств населення.

Більше третини території м. Севастополя займають сільськогосподарські кормові угіддя, які мають відносно низький рівень сільськогосподарського освоєння. Зростання виробництва сільськогосподарської продукції можливе за рахунок інтенсифікації виробництва, що забезпечить зберігання і відтворення родючості грунтів. Особливої уваги заслуговує проблема захисту грунтів від водної ерозії, від якої потерпають практично всі сільськогосподарські угіддя (понад 5 відсотків території займають яри). Актуальними є також проблеми зберігання гумусу й охорони грунтів від забруднення пестицидами і мінеральними добривами, здійснення комплексу заходів щодо відтворення і зберігання родючості грунтів, підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь.

За сільськогосподарськими землекористувачами закріплено біля 51 тис. гектарів, з них безпосередньо під забудовою - 8 тис. гектарів. Подальший розвиток промислових підприємств буде здійснюватися, в основному, за рахунок технічного переозброєння, спрямованого на поліпшення використання існуючих виробничих потужностей і площ. У той же час розвиток міського, сільського і сільськогосподарського будівництва, а також лінійних споруд і об'єктів неминуче пов'язаний з відчуженням нових земель для зазначених цілей.

З метою більш ощадливого використання землі для будівництва житла в міру зростання житлової заможності необхідно ширше використовувати під нове будівництво тереторії, зайняті одноповерховим житловим фондом, що не має історико-культурної цінності, особливо в екстенсивно забудованих районах, максимально використовувати для забудови ресурси, що є всередині міської території, освоювати ділянки з крутими схилами, ярами тощо.

Одним з напрямів поліпшення використання земельних ресурсів, особливо в прибережній смузі у районі масової забудови, є упорядкування землекористування з боку військових частин і організацій. Таке впорядкування повинно поліпшити для туристсько-оздоровчої інфраструктури виходи до моря.

Площа ярів, земель, зайнятих зсувами, глинищами, щебенем, галечником, та інших непридатних земель становить 7544 гектари. Після проведення відповідних інженерних робіт частина земель може бути використана під забудову легкими спорудами і посадки деревно-чагарникових насаджень. Рельєфні умови місцевості дозволяють розміщення торгових і складських приміщень, гаражів тощо.

Подальший розвиток сільського будівництва повинен здійснюватися за рахунок ущільнення селітебних територій. Необхідно ширше практикувати будівництво сейсмостійких будинків і споруд як малої, так і підвищеної поверховості шляхом кооперування окремих виробництв і блокування приміщень.

Використання наявних резервів дозволяє до кінця прогнозованого періоду підвищити ефективність використання землі в сфері несільськогосподарської діяльності приблизно в 1,5-1,6 разів.

Водні ресурси м. Севастополя досить обмежені, вони представлені поверхневим стоком і підземними водоносними горизонтами. Середній багаторічний річковий стік, що визначає потенційні запаси поверхневих вод, орієнтовно становить 0,056 куб. кілометра. У маловодні роки водність поверхневих джерел знижується в 1,6-2,1 раза.

Експлуатаційні запаси підземних вод питного призначення на сьогодні становлять 0,034 куб. кілометра. На території міста відсутні підземні води, гідравлічно не пов'язані з річковим стоком. У зв'язку з цим сумарний розмір потенційних водних ресурсів має оцінюватися за розміром повного річкового стоку.

Водозабезпеченість території низька. У середній за водністю рік на одного жителя м. Севастополя припадає біля 138 куб. метрів води, що майже у 8 разів нижче відповідного середньодержавного показника. Для задоволення водою населення і галузей національної економіки в місті побудоване Чорноріченське водоймище, повний і корисний об'єм якого досягає відповідно 64,2 і 61,2 куб. метрів, а корисна водовіддача 44,3 куб. метрів на рік.

Ретроспективний аналіз використання води в промисловості і сільському господарстві показує, що за останні роки спостерігалася тенденція зниження об'ємів водоспоживання відповідно в 2 і 3,7 раза. Надалі слід очікувати зниження економії водних ресурсів. До кінця прогнозованого періоду приріст потреби у воді має бути орієнтовно компенсований (60-80 відсотків) за рахунок її економії. Можна припустити, що сумарне водоспоживання у всіх галузях народного господарства до 2005 року може перевищити сучасний рівень.

Для міського будівництва значною мірою використовуються місцеві ресурси стінового і штучного каменю, буто-щебеневої продукції і в'яжучих матеріалів. Великі масштаби гірських робіт у районі Балаклави і Інкермана ведуть до ландшафтно-екологічної деградації навколишнього середовища і повинні бути в перспективі обмежені.

Балаклавським рудоуправлінням добувається біля 27 відсотків об'єму флюсових вапняків. Крім чорної металургії, вапняки поставляються для хімічної, цукрової і цементної промисловості, використовуються у будівництві.

Однак аналіз соціально-екологічних показників і ресурсів визначає доцільність відмови від розвитку видобутку флюсової сировини в районі Балаклави. Великомасштабні гірські роботи, що зайняли понад 400 гектарів площі цього району, вже сьогодні призвели до погіршення стану природно-рекреаційного комплексу всього регіону.

У перспективі значно зростуть потреби в природному лицювальному камені. До резервних родовищ відноситься Севастопольське родовище мармурових вапняків із запасами 388 тис. куб. метрів.

Завдання подальшого розвитку сировинної бази будівництва може ефективно вирішуватися лише з урахуванням збільшення масштабів використання вторинних мінеральних ресурсів.

На промислових підприємствах міста протягом 2000 року утворилося 672,4 тис. тонн відходів виробництва і споживання.

Значно зросло використання полімерної сировини, відходів лісопиляння і деревообробки, скельних розкривних порід для виробництва щебеню тощо. Вивозяться з міста і утилізуються на перегінному заводі в м. Херсоні оброблені нафтопродукти. Збільшилося ввезення з Донецької області і використання у виробництві будівельних матеріалів відходів вуглевидобутку і вуглезбагачення (з 8,2 до 18-20 тис. тонн на рік).

Севастопольський район відчуває дефіцит у будівельних матеріалах: стінових (рівень забезпечення потреби - від 1,7 до 18,9 відсотка); в'язких (задовольняться лише 20 відсотків потреби у вапні, 35,5 відсотка - в алебастрі), будівельних пісках.

Важливим сировинним резервом задоволення потреби в будматеріалах є вапнякові відходи видобутку пильного каменю - черепашнику (Інкерманський завод будівельних матеріалів) і карбонатні піски (Балаклавське рудоуправління).

Потребують вирішення питання утилізації вторинних ресурсів, таких як люмінесцентні лампи, зношені шини з металокордом, токсичні відходи.

Вирішення зазначених питань вимагає використання екологічно виважених підходів до комплексного розв'язання проблеми вторинних ресурсів, у тому числі за участю закордонних партнерів.

Потенціал рибної галузі становить 25 відсотків загального по Україні, в тому числі 39 відсотків виробництва міста. Незважаючи на значне падіння обсягів виробництва рибної продукції в попередньому році, галузь є одним з головних пріоритетів у формуванні ресурсної і галузевої регіональної політики.

Традиційним сільськогосподарським ресурсом регіону є виноград, виробництво якого становить до 17 відсотків загального збору по Україні. На реконструкцію виноградників з державного бюджету виділено у 1999 році 670 тис. гривень, у 2000 році - 1392 тис. гривень. Послідовне здійснення заходів щодо реконструкції виноградників і впровадження інтенсивних сортів винограду дозволить збільшити його виробництво до 25 відсотків по Україні.

Протягом 1998-2000 років в реальному секторі економіки міста відбувалися стабілізаційні процеси. Обсяги промислового виробництва зросли у 1998 році на 11,2 відсотка, у 1999 році - 11,9, у 2000 році - 38,4 відсотка.

Погоджені дії центральних та місцевих органів виконавчої влади дозволили досягти забезпеченості на одного жителя міста в 1998 році 326,8 гривні (4 рейтингова позиція по Україні), у 1999 році - 404,5 гривні (3 позиція), у 2000 році - 466,0 грн., що створило визначений рівень бюджетної захищеності міського населення. Крім того, фактично отримані з державного бюджету цільові субвенції в сумі 91 млн. грн. у 1999 році та 0,55 млн. грн в 2000 році і дотації в 1999 році - 7 млн. грн. та в 2000 році - 33,7 млн. грн. дозволили місту ліквідувати заборгованість з виплати заробітної плати в бюджетних галузях, соціальних виплат, забезпечити на 90 відсотків обслуговування заборгованості попередніх років щодо енергоносіїв, пільг, дотацій.

В 2000 році мобілізовано в консолідований бюджет податки, збори і обов'язкові платежі у сумі 247,6 млн. гривень, що становить 121,6 відсотка від установленого прогнозного завдання. Бюджет Севастопольського міського управління Пенсійного фонду за 2000 рік у цілому виконано на суму 136,8 млн. гривень, що становить 118 відсотків планового.

Заборгованість з виплати заробітної плати знижено з 30 млн. грн. до 21,2 млн.грн. на підприємствах усіх форм власності і видів діяльності.

У зв'язку з дислокацією в місті двох військово-морських баз України і Російської Федерації м. Севастополь є єдиною в Україні територією, де глобально співіснують військові формування з інфраструктурою цивільного сектору економіки, тому цивільне населення міста постійно перебуває в умовах підвищеного ризику, у зв'язку з чим виникає необхідність визначення компенсаційних платежів.

Статус Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, розміщення його основної бази у м. Севастополі визначається міждержавними угодами від 28 травня 1997 року "Про параметри поділу Чорноморського флоту" та "Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України".

Чисельність військовослужбовців Чорноморського флоту Російської Федерації і членів їх сімей становить 25 тис. чоловік, військовослужбовців - 16,5 тис. чоловік, або відповідно 6,5 і 4 відсотки загальної середньорічної чисельності міського населення.

З метою створення умов для забезпечення життєдіяльності членів сімей військовослужбовців Чорноморського флоту його будівельним комплексом реалізовано такі соціальні програми:

програма "Житло" - введено в дію 1200 квартир, побудовано дитячий садок;

програма "Освіта" - здано в експлуатацію школу на 1100 учнів, створено філіал Московського державного університету імені Ломоносова.

Російська Сторона відповідно до законодавства України відраховує до місцевого бюджету на розвиток інженерних комунікацій міста 10,9 відсотка вартості всіх об'єктів, що вводяться, або розраховується шляхом взаємозаліку проведених робіт.

Питання власності зазначених об'єктів регулюються Угодою між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації "Про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності Чорноморського флоту Російської Федерації на житловий фонд і об'єкти соціально-побутового призначення в місцях дислокації його військових формувань на території України" від 16 березня 2000 року.

На обліку в органах державної податкової служби м. Севастополя перебуває 115 військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації.

16 березня 2000 року в м. Києві підписано пакет міжурядових угод з питань функціонування Чорноморського флоту, у тому числі "Про участь Російської Федерації в розвитку соціально-економічної сфери м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації" і "Про порядок розрахунків у зв'язку з реалізацією військовослужбовцями Чорноморського флоту Російської Федерації на території України і членами їх сімей - громадянами Російської Федерації рівних з громадянами України прав на навчання в учбових закладах загальної освіти, початкової, середньої та вищої професійної освіти, на прийом до дитячих дошкільних установ, а також на охорону здоров'я та інші види соціального обслуговування", які регулюють взаємовідносини місцевих органів виконавчої влади і командування Чорноморського флоту з питань участі Російської Сторони в соціально-економічному розвитку міста.

Динаміка частки податкових надходжень від військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації в загальному обсязі податкових надходжень по м. Севастополю виглядає таким чином:

Відповідно до зазначених угод здійснюються заходи щодо врегулювання механізму визначення обсягів фінансування Російською Федерацією розвитку соціально-економічної сфери м. Севастополя. При цьому передбачається розроблення спільних заходів за такими напрямами:

реконструкція і капітальний ремонт об'єктів берегової інфраструктури;

реконструкція інженерних мереж і комунікацій водопостачання, теплопостачання і каналізування;

реконструкція і будівництво доріг місцевого і загального користування;

здійснення природоохоронних заходів, у тому числі реконструкція і капітальне будівництво стаціонарних об'єктів.

Проблемні питання, пов'язані з перебуванням на території м. Севастополя військових частин та формувань Чорноморського флоту Російської Федерації, що вимагають вирішення на рівні центральних органів виконавчої влади:

1. Погашення заборгованості військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації за надані комунальні послуги і відпущену електроенергію.

Погашення заборгованості військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації перед міськими комунальними службами здійснюється шляхом взаємозаліків через комерційні фірми згідно з встановленим механізмом.

На сьогоднішній день взаємні зобов'язання по договорах про погашення заборгованості бюджетних військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації за надані комунальні послуги і відпущену електроенергію шляхом проведення взаємозаліків через фірми-агенти, товариство з обмеженою відповідальністю "Континенталь" і науково-виробнича фірма "Євротрейдинг" виконані. Загальна сума заборгованості, що була обслугована, склала 40,9 млн. гривень.

З липня 2001 року військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації здійснюють розрахунки з міськими комунальними підприємствами та підприємствами - енергопостачальниками прямими фінансовими платежами.

2. Погашення заборгованості військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації з податків і обов'язкових платежів.

У відповідності зі ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і цільовими фондами" органами податкової служби і Пенсійного фонду міста Севастополя було здійснене списання і реструктуризація наявної заборгованості бюджетних і госпрозрахункових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації по податках, зборах і інших обов'язкових платежах у сумі 8127,8 тис. гривень та 1995,8 тис. гривень відповідно. У результаті поточна заборгованість на 1 серпня 2001 року становила:

по податках перед бюджетом 3,2 млн. гривень;

з них заборгованість госпрозрахункових формувань 3,2 млн. гривень;

перед Пенсійним фондом 0,01 млн. гривень;

з них заборгованість госпрозрахункових формувань 0,01 млн. гривень.

3. Погашення заборгованості військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації і Міністерства оборони Російської Федерації перед міськими промисловими підприємствами.

Заборгованість військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації і Міністерства оборони Російської Федерації станом на 1 серпня 2001 року складає 3,3 млн. гривень, у т.ч.:

по замовленнях головного технічного управління Військово-Морського флоту Російської Федерації - 0,8 млн. гривень;

по замовленнях технічного управління Чорноморського флоту Російської Федерації - 2,5 млн. гривень.

Для вирішення цього питання пропонується розробити і прийняти на міжурядовому рівні механізм погашення заборгованості Чорноморського флоту і Міністерства оборони Російської Федерації перед промисловими підприємствами міста.

4. Упорядкування рішень щодо управління державним майном.

Затягування вирішення питання щодо передачі Севастопольській міськдержадміністрації як місцевому органу виконавчої влади функцій з управління ділянками морських акваторій севастопольських бухт, внутрішніх морських вод, територіального моря, гідротехнічними причальними спорудами, а також державним майном, яке орендується Російською Федерацією і є власністю України, не дозволяє впорядкувати питання, пов'язані з оформленням орендних і суборендних відносин, відчуженням державного майна і передачею його в комунальну власність. Крім того, до цього часу не врегульовано проблему забезпечення допуску представників місцевих органів виконавчої влади в місця дислокації Чорноморського флоту Російської Федерації з метою контролю за дотриманням законодавства України, проведення податкових перевірок, інвентаризації державного майна, а також запобігання техногенним і екологічним аваріям.

Вирішити це питання пропонується шляхом прийняття законодавчого акта щодо делегування Севастопольській міськдержадміністрації повноважень центральних органів виконавчої влади в частині управління державним майном, що тимчасово знаходиться в розпорядженні Російської Федерації, а також про управління ділянками морських акваторій севастопольських бухт, внутрішніх морських вод територіального моря. Необхідно створити постійно діючу комісію з вирішення проблемних питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

5. Втрати місцевого бюджету.Відповідно до базових угод від 28 травня 1997 року з місцевого бюджету повністю вилучені надходження від Чорноморського флоту Російської Федерації за джерелом "плата за землю", до цього часу конкретний механізм уточненого розрахунку цих втрат не визначено і їх відшкодування бюджету м. Севастополя не передбачено.

У результаті податкові надходження від військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації зменшилися з 25,8 млн. гривень, або 15 відсотків загального обсягу податкових надходжень за 1998 рік, до 15,6 млн. гривень (8 відсотків) в 2000 році.

6. Відновлення аварійного житлового фонду.

Комунальні служби міста обслуговують 310 житлових будинків, залишених командуванням Чорноморського флоту Російської Федерації в 1997 році в односторонньому порядку. Компенсація витрат на капітальний ремонт, утримання і відселення громадян з аварійного житла, на передачу мереж і споруд водопроводу і каналізації становить 16,2 млн. гривень. Відсутність необхідного фінансування на відновлення аварійного житлового фонду створює суттєві соціальні проблеми із забезпеченням безпеки проживання понад трьох тисяч сімей.

Для вирішення цього питання пропонується на міжурядовому рівні та у рамках Підкомісії з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України вирішити питання компенсації витрат Севастопольської міськдержадміністрації на капітальний ремонт та реалізацію заходів щодо відновлення аварійного житлового фонду, залишеного в односторонньому порядку командуванням Чорноморського флоту Російської Федерації.

На обліку в органах державної податкової служби м. Севастополя нараховується 65 військових формувань Військово-Морських Сил України.

Сума їх податкових надходжень до бюджету збільшилася з 2,5 млн. гривень за 1998 рік (1 відсоток загального обсягу податкових надходжень по місту) до 4 млн. гривень у 2000 році (2 відсотки).

Динаміка заборгованості військових формувань Військово-Морських Сил України за податковою недоплатою і платежами за комунальні послуги і відпущену електроенергію виглядає таким чином:

Заборгованість Міністерства оборони України та Державного комітету у справах охорони Державного кордону України перед промисловими підприємствами станом на 1 серпня 2001 року становила 2,9 млн. гривень, у т.ч. 2,7 та 0,2 млн.гривень відповідно.

Основні тенденції розвитку економіки м. Севастополя у 2000-2005 роках:

1. Стабілізація соціально-економічних процесів і припинення падіння виробництва у всіх галузях, перехід до стабільного економічного зростання. У цілому за цей період валовий випуск продукції зросте більш як на 60 відсотків (середньорічний темп приросту становитиме 10 відсотків), валова додана вартість збільшиться майже на 65 відсотків (середньорічний темп приросту 10,4). Обсяги проміжного споживання міста зростатимуть дещо нижчими темпами і збільшаться на 59 відсотків. Цей процес відбуватиметься під дією фактора зменшення ресурсоємності виробництва, зокрема матеріаломісткості. У результаті частка проміжного споживання у випуску продукції зменшиться за цей період з 56,2 до 54,4 відсотка.

2. Відновлення функціонування реального сектору економіки на новій техніко-технологічній основі, що поліпшить екологічну ситуацію в місті.

Відповідно до цієї тенденції валовий випуск продукції галузей, які виробляють товари по місту, зростатиме у середньому на 12,2 відсотка, а валова додана вартість на 13,2 відсотка на рік. У цілому за цей період випуск продукції збільшиться на 78, а валова додана вартість цих галузей - на 86 відсотків. Проміжне споживання зростатиме менше, у середньому на 12,1 відсотка. Частка проміжного споживання у випуску за галузями, які виробляють товари, зменшиться з 65,4 до 62,2 відсотка.

Випереджаючими темпами розвиватиметься промисловість міста, особливо конкурентоспроможна на внутрішньому ринку: харчова, легка, суднобудування. Передбачається, що валовий випуск у промисловості збільшиться за 2000-2005 роки більш як на 82 відсотки (середньорічний темп приросту 12,8). Найбільш інтенсивно процес відбудови промисловості відбуватиметься у 2000-2002 роках, що частково пов'язано із завантаженням підприємств військово-промислового комплексу замовленнями, що фінансуються з державного бюджету та інноваційного фонду.

Валова додана вартість у промисловості зросте на 96 відсотків (середньорічний темп приросту - 14,4), проміжне споживання на 77,4 відсотка. Частка проміжного споживання у валовому випуску галузі зменшиться з 70,8 до 68,7 відсотка, що означатиме економію ресурсів, у тому числі природних.

3. Стабільне нарощування обсягів виробництва у галузях, які надають послуги. Особливого розвитку в період 2000-2005 років набуватимуть галузі транспорту, зв'язку та сфери обігу.

Розвитку транспорту і зв'язку сприятимуть такі заходи: введення нових тарифів на перевезення пасажирів автобусами і катерами; повне або часткове звільнення транспортних підприємств від сплати податку на землю і комунального податку за рахунок коштів, які виділяються з бюджету; повна або часткова оплата містом вартості палива і мастильних матеріалів; ефективне використання нових видів зв'язку. Середньорічний темп приросту випуску послуг на транспорті і у сфері зв'язку становитиме 10 відсотків, проміжного споживання - 9,5, валової доданої вартості - 10,6 відсотка.

У галузях сфери обігу активно розвиватиметься торгівля та громадське харчування: валова додана вартість тут зросте на 59,4 відсотка.

Прогнозовані зміни в структурі економіки м. Севастополя можна узагальнити таким чином: зростання обсягів реального сектору економіки з одночасним розвитком сфери матеріальних і нематеріальних послуг. У загальній структурі валового випуску, проміжного споживання і валової доданої вартості збільшиться питома вага галузей, які виробляють товари, відповідно - з 48,4 до 53,4 відсотка, з 56,5 до 61,8 і з 37,9 до 42,9 відсотка.

Детальні розрахунки макроекономічних показників (у системі національних рахунків) наведено в таблицях 3 - 12.

Основу для цього створюють обрані пріоритети: суднобудування і судноремонт, рибогосподарський комплекс, АПК.

Протягом останніх років питома вага промисловості міста в загальному обсязі промисловості України дорівнювала 0,2 відсотка. Основні галузі промисловості міста: харчова (37,1 відсотка), машинобудування і металообробка (33,5), електроенергетика (8,5), чорна металургія (5,6), промисловість будівельних матеріалів - (5,3 відсотка). Розташовані в м. Севастополі підприємства займають чільне місце у загальному з Автономною Республікою Крим виробництві: електроенергетика - 12,4 відсотка, чорна металургія - 35, машинобудування і металообробка - 20,3, деревообробна і целюлозно-паперова - 15, промисловість будівельних матеріалів - 16,2, легка - 21, харчова - 14,2 відсотка. У промисловості м. Севастополя починаючи з 1999 року почалося помітне зростання виробництва. Якщо за 1999 рік обсяги промислового виробництва по м. Севастополю зросли на 11,9 відсотка (по Автономній Республіці Крим - на 18,4, по Україні - на 4,3), то за 2000 рік у порівнянні з 1999 роком - на 38,4 (Автономна Республіка Крим - на 11,6, Україна - на 12,9 відсотка).

Промисловість міста представлена в основному великими промисловими підприємствами рибної та рибопереробної галузей, судноремонтними підприємствами, які можуть проводити ремонт суден всіх типів та класів, підприємствами радіоелектроніки та приладобудування, будівельними підприємствами, що випускають вироби з інкерманського каменю, підприємствами швейної та трикотажної промисловості.

Виходячи із спеціального статусу міста та враховуючи динаміку розвитку промисловості та її окремих галузей за останні роки, можна вважати, що в період до 2005 року м. Севастополь має поступово набувати рис промислово розвиненого міста, а темпи приросту валового випуску стабілізуються на рівні 12,8 відсотка середньорічного приросту. Передбачається вдосконалення галузевої структури за рахунок підвищення частки харчової та легкої промисловості (для забезпечення потреб міста та бази Військово-Морського флоту), машинобудування та металообробки, електроенергетики, обслуговування рибопереробної промисловості, що у свою чергу буде позитивно впливати на характер докорінних змін у соціально-економічній ситуації регіону.

Подальший розвиток галузей промисловості потребує розроблення для них інноваційної програми з метою досягнення якісного оновлення продукції, її конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринку, отримання імпортозамінної продукції.

Особливої уваги заслуговує провідна галузь промисловості - машинобудування і металообробка. Головною спеціалізацією галузі є ремонт машин та устаткування, де будування і ремонт суден займає більше половини обсягу продукції галузі.

Необхідно розвивати потенціал високонаукових галузей, які в основному зорієнтовані на забезпечення ремонту і модернізації техніки. Це підприємства та організації електротехнічної, радіотехнічної та електронної промисловості, засобів зв'язку, чия продукція може бути корисною для створення систем морського і приморського зв'язку, виробництва медичної і побутової техніки. Потужності галузі можуть бути використані для модернізації об'єктів житлово-комунального господарства міста. Але повноцінне функціонування таких підприємств можливе лише за умови, що вони стануть органічною частиною цілісних виробничо-технічних комплексів: корпорацій, концернів, промислово-фінансових груп тощо, які в сучасних умовах уособлюють і визначають перспективи розвитку машинобудування.

Резервом розвитку галузі є активне використання можливості експорту судноремонтних робіт, ураховуючи не лише можливості підприємств міста, а й потенціал електротехнічної, радіоелектронної та інших галузей машинобудування. Прогноз базується на врахуванні тенденцій зростання, які склалися у 1999-2000 роках, та особливостей спеціалізації підприємств міста. Враховано також те, що у складі продукції зростає частка виробництва металоконструкцій і металовиробів.

За прогнозною оцінкою, обсяг продукції машинобудування і металообробки у 2005 році може зрости на 82,9 відсотка порівняно з 2000 роком (у цінах 1999 року). Головним чинником цього є можливість використання кваліфікованого персоналу, зокрема того, який вивільняється із флоту.

Прогнозуючи розвиток машинобудування і металообробки в м. Севастополі, слід виділити питання, які доцільно розглядати і вирішувати на місцевому та загальнодержавному рівні, в рамках великих організаційних структур.

Об'єктивними передумовами для подальшого зростання виробництва у галузях промисловості є:

технічне переозброєння підприємств і розширення асортименту продукції, найбільш конкурентоспроможної на внутрішньому ринку (харчова, легка промисловість);

завантаження підприємств військово-промислового комплексу замовленнями, що фінансуються з державного бюджету та державною інноваційною компанією (будівництво рефрижераторів проекту RF-100, RF-200, 13314, будівництво автопасажирського порома, Програма будівництва суден промислового флоту Азово-Чорноморського басейну);

реалізація програм підтримки підприємництва на всіх етапах діяльності.

З огляду на специфіку м. Севастополя, пріоритетними завданнями в розвитку виробництва товарів народного споживання мають бути:

збільшення частки виробництва товарів непродовольчої групи;

збереження і розвиток позицій на регіональному ринку;

розширення представництва місцевих підприємств.

У результаті реалізації програмних заходів буде досягнуто зростання обсягів промислового виробництва, закріплення кваліфікованої робочої сили, завантаження виробничих потужностей, розширення асортименту і конкурентоспроможності продукції, що випускається.

Аграрна зона, що займає біля 33 тис. гектарів, сприятлива для вирощування винограду, виробництво якого становить 17 відсотків всього виробництва в Україні.

На підприємствах агропромислового комплексу необхідно здійснити заходи, спрямовані на створення основних економічних механізмів функціонування в умовах ринку, організацію раціонального використання наявного ресурсного потенціалу, концентрацію фінансових і матеріально-технічних ресурсів на пріоритетних напрямах (виноградарство і садівництво), а саме:

садіння інтенсивних сортів винограду і фруктових дерев на площі 350 гектарів, у тому числі садів - 70 гектарів;

здійснення постачання нафтопродуктів підприємствам у вигляді авансу і кредитування під розрахунки продукцією вирощеного врожаю, що дасть можливість забезпечити проведення агротехнічних заходів і вплине на рівень ринкових цін;

стабілізація виробництва продукції виноробства. Обсяг виробництва виноградного вина щороку зростатиме на 10-15 відсотків, шампанського - на 12-15 відсотків.

Для сприяння подальшого розвитку фермерських і особистих підсобних господарств необхідно здійснити:

розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств;

збільшення площ господарств до оптимальних розмірів за рахунок оренди земельних часток (паїв) членів колективних сільськогосподарських підприємств, земель запасу;

кооперування господарств у переробці і збуті продукції, матеріально-технічному забезпеченні, сервісному обслуговуванні.

Підсумком реалізації Програми буде збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, виноматеріалів, відновлення садів і виноградників.

Пріоритетними напрямами розвитку рибного господарства в середньостроковій перспективі будуть:

раціональне використання наявних суден, проведення їх модернізації і технічного переоснащення;

виділення цільових довгострокових кредитних ліній судновласникам регіону під будівництво суден на вітчизняних судноремонтних заводах, у тому числі у м. Севастополі;

створення лізингового фонду для будівництва суден.

За 1990-2000 роки роздрібний товарооборот зменшився по м. Севастополю у порівнянних цінах 1996 року в 1,8 раза: з 459,1 млн. гривень у 1990 році до 251,6 млн. гривень у 2000 році (таблиця 13).

Аналогічно зменшувався в місті і товарооборот у розрахунку на душу населення, скорочення становило в 1,7 раза.

Забезпечення населення торговою площею магазинів за 1990-2000 роки в розрахунку на 10 тис. чоловік збільшилося на 12,7 відсотка, тобто з 1619 до 1825 місць.

У протилежному напрямі відбувалося забезпечення населення місцями на підприємствах громадського харчування. За цим показником відбулося значне скорочення - у 2,3 раза (з 843 до 363 місць).

При прогнозуванні на середньострокову перспективу очікується збільшити в 2005 році товарооборот порівняно з 1999 роком на 14 відсотків, або у середньому на рік - 2,3 відсотка. Обмеженість обігових коштів у торговельних підприємств та низька платоспроможність населення є основними причинами, які не дозволяють прогнозувати зростання товарообороту на перспективу.

Забезпечення населення торговими площами та об'єктами громадського харчування прогнозується довести в 2005 році до 1742 кв. метрів торгової площі і 375 місць на підприємствах громадського харчування в розрахунку на 10 тис. чоловік. Ці показники є досить низькими.

У найближчій перспективі у зв'язку з обмеженням інвестицій на будівництво підприємств торгівлі основним напрямом розвитку галузі повинна бути економічно ефективна переспеціалізація підприємств, зумовлена змінами обсягу та структури попиту на споживчі товари, а також раціоналізація торговельних процесів.

Матеріальна база громадського харчування буде розвиватися переважно за рахунок реконструкції діючих підприємств, а в перспективі - завдяки новому будівництву.

Обсяги реалізації побутових послуг за 1990-2000 роки в м. Севастополі зменшилися в 5,3 раза: з 54,3 млн. гривень у 1990 році до 10,2 млн. гривень у 2000 році (таблиця 14).

Забезпечення населення підприємствами побутового обслуговування з розрахунку на 100 тис. чоловік за цей же період скоротилося в 1,2 раза.

Стан побутового обслуговування в місті характеризується зменшенням обсягу реалізації побутових послуг до мінімуму, необхідного для підтримання життя населення. Негативно змінилася видова структура послуг: біля 4/5 загального їх обсягу становлять послуги ремонтно-відновних видів, оскільки ними користується абсолютна більшість споживачів.

У перспективі до 2005 року очікується зупинення падіння обсягів побутового обслуговування і незначне його зростання. Середньорічний приріст побутового обслуговування населення становитиме 1,7 відсотка.

Забезпечення населення підприємствами побутового обслуговування прогнозується збільшити до 2005 року на 4,5 відсотка порівняно з 1999 роком.

Розвиток матеріальної бази галузі буде спрямовано на підвищення ефективності використання виробничих потужностей діючих підприємств шляхом їх реконструкції, виробничо-господарського перепрофілювання та розукрупнення.

Питання економічної стратегії, у тому числі її соціального сегмента, слід віднести до розряду найскладніших і найактуальніших. У процесі підготовки довгострокових програм соціально-економічного розвитку досліджується широке коло проблем, пов'язаних з організаційним, статистичним, ресурсним та нормативно-правовим забезпеченням та їх реалізацією. У сучасних умовах прорив економічного розвитку пов'язаний, перш за все, з поліпшенням якості трудових ресурсів при відповідному розвитку системи охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення як в Україні в цілому, так і в кожному регіоні зокрема. Саме такий підхід виявляється у зростанні здатності генерувати нові ідеї, робити відкриття, активно впроваджувати у виробництво нові технології.

До однієї з пріоритетних галузей у найближчій перспективі в м. Севастополі, як в Україні в цілому, належить освіта, завдяки якій формується інтелектуальний потенціал. Галузь зберегла свої основні якісні та кількісні параметри. Найбільшим структурним елементом у системі освіти як за кількістю закладів, так і за чисельністю учнів, є середня освіта. У 2001 році у місті нараховувалося 68 загальноосвітніх навчальних закладів і 50 тис. учнів у них. Останнім часом намітилися позитивні тенденції формування різнорівневої мережі навчальних закладів. Уже в 1998 році функціонувало 4 гімназії, 2 ліцеї, де навчалися близько 15 тис. учнів. Однак у сільській місцевості регіону такі навчальні заклади відсутні.

Основна частина учнів (близько 97 відсотків) навчається у закладах I-III ступеня.

Відповідно до законодавства загальна середня освіта є обов'язковою для всього населення відповідного віку. Протягом останніх років (з 1995 по 2000 рік) спостерігалося певне зменшення кількості учнів у середніх закладах освіти (з 57 тис. у 1995 році до 50 тис. у 2000 році), що обумовлено зниженням народжуваності та несприятливими суспільно-економічними умовами.

Важливою є оцінка рівня розвитку інфраструктурного потенціалу освіти, що здійснюється за таким показником, як відсоток учнів, що займаються в другу та третю зміни. На коливання значення цього показника впливали такі ж фактори, що і на діяльність середніх загальноосвітніх навчальних закладів у цілому. У м. Севастополі в 1999/2000 навчальному році 15 відсотків учнів середніх шкіл навчалися у другу та третю зміни; це на 12 пунктів менше ніж у 1995 році.

Серед основних проблем, які необхідно розв'язати у найближчій перспективі, - проблема якості як визначальна основа формування інтелекту особистості, її розвитку. Цьому має сприяти і перехід на 12-річний термін освіти навчання, у зв'язку з чим оновлюється зміст початкової освіти, покликаної забезпечити інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості.

У м. Севастополі значну частину населення становлять національні меншини, тому задоволення їх освітніх запитів є одним з важливих завдань.

Місто характеризується високим рівнем розвитку закладів дошкільного виховання: в 2000 році 8,1 тис. дітей відвідували 94 дитячі дошкільні заклади. Забезпечення дітей дошкільними закладами досить високе і становило в період з 1995 по 2000 рік у середньому 58 відсотків, що значно перевищує загальнодержавний рівень (38 відсотків). У той же час, незважаючи на достатньо високий рівень розвитку дошкільної складової системи освіти, спостерігається стійка тенденція до абсолютного зменшення кількості дітей у відповідних закладах (на 47,7 відсотка у 2000 році порівняно з 1995 роком) і показника охоплення ними дітей (57 відсотків у 2000 році проти 59 в 1995 році) внаслідок різкого зниження народжуваності, а також значного зростання вартості послуг дитячих садків та ясел, через що багатьом жінкам вигідніше виховувати дітей вдома.

У наступний період відповідно до демографічного прогнозу відбудеться зменшення кількості вихованців у дитячих дошкільних закладах до 7,1 тис. чоловік та учнів у середніх закладах освіти до 48 тис. чоловік (таблиця 15).

Функціонування установ дошкільного виховання значною мірою залежатиме від загальноекономічної ситуації. У разі її поліпшення зменшиться жіноче безробіття, збільшиться рівень доходів населення, що дозволить сплачувати послуги дитячих дошкільних закладів усім, хто цього потребує.

Професійно-технічна освіта є важливою ланкою загальної системи освіти. Раніше вона розвивалася стабільно, але з першої половини 90-х років відбувається її постійне згортання. Це пов'язано з негативною дією процесів трансформаційного періоду - падінням обсягів виробництва, кризою платежів та ін. Таким чином, компенсувати наслідки зменшення розмірів централізованого бюджетного фінансування професійно-технічних закладів освіти не спроможні повню мірою ні галузеві підприємства, найбільш заінтересовані у збереженні наявних обсягів професійно-технічної освіти, ні місцеві органи виконавчої влади, на баланс яких передбачається передати професійно-технічні училища.

У 2000 році випуск кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами становив 1,6 тис. чоловік, що порівняно з 1995 роком менше на 5,9 відсотка, але більше ніж у 1996 році на 33,3 відсотка. Прогнозування кількості учнів у системі професійно-технічної освіти виходить з того, що у разі появи ознак економічного зростання виникне й потреба у більшій кількості кваліфікованих робітників. Тому в 2005 році очікуваний випуск робітників професійно-технічними закладами дорівнюватиме 1,8 тис. чоловік.

Вища освіта у місті представлена 4 вузами I-II рівня акредитації і 3 - III-IV рівня, де навчається, відповідно, 3,8 і 10,2 тис. чоловік. Відбувається модернізація вищої освіти. Вища школа сьогодні і в найближчій перспективі буде задовольняти не лише фахові, але й духовні потреби особистості. Потенціал вищої школи буде формуватися під впливом соціально-економічної ситуації та інфраструктури виробничої і невиробничої сфери. Суттєво розширюватимуться можливості для здобуття молоддю вищої освіти в недержавних закладах. Зростатиме обсяг підготовки у вузах фахівців із таких спеціальностей, як економіка, менеджмент, маркетинг, міжнародне право, банківська справа, бізнес.

У сфері вищої освіти передбачається здійснити заходи для впорядкування мережі існуючих навчальних закладів та їх відособлених структурних підрозділів, структури й обсягів підготовки фахівців з урахуванням демографічної, етнічної і соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої і невиробничої сфери і сфери послуг, що склалися в регіоні. Головним критерієм доцільності функціонування вищого навчального закладу слід вважати його здатність здійснювати підготовку фахівців для потреби регіону незалежно від форми навчання на рівні державних вимог при мінімальних витратах з держбюджету.

Передбачається створення Севастопольського регіонального університету на базі Севастопольського державного технічного університету.

На розвитку культури, яка найбільш масово представлена закладами культури клубного типу, бібліотеками, музеями, також суттєво позначилися негативні явища, що мали місце в економічному житті в останній період. Відбувалося зменшення кількості клубів та будинків культури (з 1995 року на 16,7 відсотка, або 7 одиниць), масових універсальних бібліотек (за цей же період на 6,7 відсотка, або 5 одиниць). У 2000 році кількість музеїв та театрів не змінилася і становила відповідно 4 і 3 одиниці. Нині заклади культури і мистецтва м. Севастополя представлені 35 клубами, 70 бібліотеками. На державному обліку знаходяться Державний історико-археологічний заповідник "Херсонес Таврічеський", 1451 пам'ятник історії та культури.

Разом з цим рівень розвитку матеріально-технічної бази закладів культури і мистецтва не відповідає сучасним вимогам і є значно нижчим за середньоукраїнські показники. Так, близько 90 відсотків клубів і понад третина бібліотек, п'ята частина яких розташована в сільській місцевості, потребують капітального ремонту, більшість об'єктів - розширення, деякі - реставрації та реконструкції. До їх числа належать Севастопольський російський драматичний театр імені А.В. Луначарського, Севастопольський театр танцю, Музей героїчної оборони і визволення Севастополя, Художній музей імені М.П. Крашицького, які вносять значний вклад в естетичне виховання населення. Усі 9 музичних і 1 художня школа знаходяться в пристосованих приміщеннях. З 1990 року не побудовано жодного масового закладу культури, орієнтованого на більш повне задоволення диверсифікованих потреб споживачів. Недостатньо розвинута мережа закладів освіти та культури у нових мікрорайонах міста. Відсутність приміщень для виставок та концертних залів, молодіжного театру, юнацької бібліотеки не може не вплинути на асортимент і якість як платних, так і безоплатних послуг культури.

Розвиток культури на тривалу перспективу відбуватиметься шляхом збереження та поліпшення існуючої матеріально-технічної бази, вдосконалення організаційно-економічного механізму, підвищення ефективності її діяльності. Для цього необхідно ширше використовувати бюджетні і позабюджетні кошти (державних і громадських структур, вітчизняних та зарубіжних спонсорів, населення тощо), грошові ресурси громадян, отримані внаслідок комерційної діяльності, благодійних фондів, тощо.

На ближчу перспективу (до 2005 року) не передбачається розширення мережі масових закладів культури - клубів і бібліотек. Кількість клубів упродовж прогнозного періоду скоротиться до 33 одиниць, а бібліотек - стабілізується на рівні 1999 року - 70 одиниць (таблиця 16).

Зростання інтересу населення до сучасності та маловивчених сторінок минулого своєї країни обумовлює необхідність розширення експозиційних площ діючих музеїв, підвищення ефективності використання виставкових залів. Однак зростання кількості музейних закладів у перспективі не передбачається. Ця тенденція, на нашу думку, буде властивою і для мережі театрів.

Невідкладним заходом є відновлення кіноіндустрії, зокрема поліпшення технічного і сервісного рівня кінотеатрів та залів з кіноустановками.

Важливим напрямом поширення культурних цінностей стає Інтернет.

У сфері культури передбачається реалізація Програми розвитку культури в м. Севастополі, затвердженої рішенням міської ради від 19 травня 1999 р. N 263, функціональних програм: програми з реставрації, капітального ремонту і спорудження пам'ятників історії і культури м. Севастополя, програми реформування кінообслуговування населення м. Севастополя, програма розвитку і підтримки української культури в м. Севастополі, а також локальних програм комп'ютеризації бібліотечної справи в централізованій бібліотечній системі для дорослих і дітей, розвиток матеріально-технічної бази драматичного театру імені А.В. Луначарського.

Заходами щодо реалізації Програми стануть щорічне святкування Дня міста, свята обох флотів, професійні галузеві свята, прийом культурних, спортивних і суспільних делегацій інших міст і регіонів, участь у проведенні фестивалів, зустрічей, культурних форумів, підтримка талановитої молоді, організація клубної роботи.

У частині здійснення молодіжних програм і підтримки родини передбачено реалізацію галузевих цільових програм "Молодь України", "Молодь - за майбутнє України", "Національна програма планування родини", "Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю", "Комплексна програма вирішення проблем інвалідності", програма "Допомога родині", програма підтримки і розвитку молодіжного підприємництва, "Українська родина".

У сфері фізичної культури і спорту передбачається реалізація цільової комплексної програми "Фізичне здоров'я нації на 1999-2005 роки".

Медичну допомогу жителям м. Севастополя наприкінці 2000 року надавали 13 лікарень потужністю понад 3,1 тис. ліжок, 36 амбулаторно-поліклінічних закладів (АПЗ) потужністю 7,6 тис. відвідувань за зміну, 9 фельдшерсько-акушерських та 34 фельдшерські пункти охорони здоров'я, одна станція швидкої допомоги. Міська служба охорони здоров'я жінок та дітей охоплювала 11 жіночих консультацій та 8 дитячих поліклінік (включаючи заклади, що мали відділення і кабінети відповідної спеціалізації); ліжковий фонд, призначений для вагітних і породіль, нараховував 190 одиниць (або 18,1 ліжка у розрахунку на 10 тис. жінок віком 15-49 років), для дітей - 490 одиниць (або 79,2 ліжка на 10 тис. осіб віком до 14 років). У закладах охорони здоров'я всіх типів працювало близько 2 тис. лікарів та 4,4 тис. осіб середнього медичного персоналу. На динаміці основних складових ресурсного потенціалу галузі в минулому десятиріччі позначалися провідні тенденції та особливості реформування її організаційно-економічного механізму, внаслідок чого ліжковий фонд порівняно з початком 90-х років скоротився на 27,9, штати спеціалістів вищої кваліфікації - на 25,9, середнього медичного персоналу - на 24,1 відсотка. І навпаки, потужність АПЗ збільшилася на 5,6 відсотка, хоч цей процес був властивий, головним чином, першій половині десятиріччя, тоді як другий названий показник майже не змінювався.

Забезпечення населення медичними працівниками різної кваліфікації залишалося вищим ніж у цілому по країні (слід зауважити, що з часом розрив знизився з 53,6 до 9,6 відсотка щодо забезпечення лікарями та з 21,6 до 1 відсотка - середнім медичним персоналом). Наприкінці 2000 року кожні 10 тис. жителів обслуговувало 50,4 фахівця з вищою та 113 - з середньою спеціальною освітою (відповідно на 25,4 та 20,9 відсотка менше ніж у 1990 році). Деяке перевищення рівня забезпечення АПЗ (на 2,5-0,6 відсотка) спостерігалося до 1998 року включно, але внаслідок недостатньої уваги до зміцнення і вдосконалення мережі цих закладів та значного уповільнення темпів нарощування їх загальної потужності показник забезпечення у наступному році становив 99,6 відсотка у середньому по Україні, або 195,9 відвідування за зміну на 10 тис. чоловік (110,4 відсотка рівня 1990 року та 81,6 - нормативу). Водночас, досить помітно скоротився від'ємний розрив у величинах забезпечення населення міста і країни в цілому ліжковим фондом (з 21,3 до 16,7 відсотка у першому та завершальному роках дослідженого періоду) на фоні швидкого падіння (на 24,6 відсотка) абсолютного показника, що вже досяг найнижчого можливого рівня (80,4 ліжка на 10 тис. чол.), за яким починається руйнування набутої матеріально-технічної бази стаціонарної допомоги та суттєве обмеження її доступності для населення.

Перспективи розвитку ресурсної бази галузі на прогнозний період визначатимуться рівнем її фінансування, у тому числі в обсязі спеціально розроблених програм, спрямованих на вдосконалення у місті медичного обслуговування, та ступенем впровадження в життя нормативно-правових актів, які регламентуватимуть становлення системи обов'язкового медичного страхування і сьогодні ще не розроблені. Поліпшенню якості медичної допомоги сприятиме подальше розширення амбулаторно-поліклінічної мережі. Разом з цим забезпечення населення цими потужностями в 2005 році, ймовірно, не досягне діючого нормативу (240 відвідувань за зміну на 10 тис. чол.), і становитиме, з огляду на темпи його зростання в 90-х роках, лише 202 відвідування за зміну (таблиця 17).

Прогноз кількості лікарняних ліжок базується на аналізі, який засвідчує, що, зважаючи на очікуване скорочення чисельності населення, згаданий показник орієнтовно становитиме 85 ліжок на 10 тис. чоловік.

Перспективна динаміка рівнів забезпечення жителів міста медичним персоналом, ймовірно, поєднає виявлені ретроспективні тенденції та намагання поліпшити структуру штатів. Кількість лікарів усіх спеціальностей та забезпечення ними населення дедалі скорочуватимуться. Наприкінці прогнозного періоду з розрахунку на 10 тис. чоловік працюватиме приблизно 43 фахівці з вищою освітою.

Необхідно звернути увагу на проблеми вдосконалення кадрового потенціалу медичної допомоги й зменшення чисельності середнього медичного персоналу. У 2005 році на кожні 10 тис. жителів припадатиме лише 100,5 такого працівника.

Рекреаційна сфера в перспективі має стати засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення населення, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів. Це тим більш важливо, якщо розглядати м. Севастополь як історико-культурний і туристсько-рекреаційний центр України.

Відповідно до прогнозу загальна місткість закладів довгострокового перебування надалі збільшуватиметься. У 2000 році вона досягла 2,9 тис. ліжок (тобто рівня 1998 року), а у 2005 році становитиме 3 тис. місць, перевищуючи рівень базового (1999) року на 4,8 відсотка (таблиця 18).

Передбачається, що у перспективі буде подолано тенденцію до скорочення потужності санаторіїв. Їх місткість в 2005 році становитиме 195 ліжок (але це на 155 місць менше рівня 1996 року).

Очікується збільшення місткості санаторіїв-профілакторіїв (на 3 відсотка) для оздоровлення працівників підприємств та установ, на балансі яких вони знаходяться. Кількість ліжок у них збільшиться до 700 одиниць.

Місткість пансіонатів і баз відпочинку збільшуватиметься. У 2005 році вона майже досягне рівня 1998 року (відповідно 950 і 1090 місць).

У сфері соціального захисту населення передбачається реалізація заходів щодо реформування системи державного соціального страхування шляхом запровадження загальнообов'язкового державного соціального страхування, яке включатиме п'ять конкретних його видів: пенсійне, медичне, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, на випадок безробіття.

У сфері соціального захисту населення передбачається реалізація заходів щодо реформування пенсійного забезпечення шляхом своєчасного призначення і виплати пенсій залежно від розміру заробітної плати і виробничого стажу, зняття наявних обмежень на розмір пенсій і переходу до пенсійного забезпечення на рівні соціального страхування, поступове розмежування джерел фінансування різних видів пенсій, розвиток і удосконалення системи адресної соціальної допомоги пенсіонерам і інвалідам, сім'ям з низькими прибутками.

Планується поетапне введення системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, що до 2005 року забезпечить необхідною медичною допомогою всіх застрахованих громадян і членів їхніх сімей, поширення системи сімейного лікаря.

Забезпечення соціального захисту безробітних громадян з набранням чинності з 1 січня 2001 року Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснюватиметься шляхом встановлення залежності розмірів допомоги по безробіттю від сплати страхових внесків, страхового стажу та тривалості безробіття.

Таким чином, буде сформовано стійку фінансову систему, яка забезпечить:

економічний захист людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за нею, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також у старості за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб до цільових страхових фондів;

створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства;

призначення та виплату пенсій і допомоги залежно від розміру заробітної плати та стажу роботи;

розмежування джерел фінансування різних видів пенсій та допомоги за соціальним страхуванням;

встановлення дієвого контролю за цільовим використанням страхових коштів.

Основні завдання розвитку комунального господарства:

1. Розроблення і впровадження нового рівня диференційованих тарифів на комунальні послуги:

теплопостачання - з урахуванням розукрупнення підприємств за типами енергетичних районів і будинків з різною висотою стель, введення двоставкового тарифу;

водопостачання і водовідведення - з урахуванням введення двоставкового тарифу.

2. Запровадження самоокупних тарифів для всіх груп споживачів. Припинення встановлення дискримінаційних тарифів для промислових споживачів. Здійснення заходів щодо зменшення витрат на виробництво та транспортні послуги, які відшкодовуються через тарифи.

3. Визначення персональної групи зовнішніх керуючих на комунальних підприємствах.

4. Оптимізація системи надання субсидій і компенсаційних виплат населенню.

5. Розукрупнення державного комунального підприємства "Севтеплоенерго" шляхом створення мережі дочірніх підприємств.

6. Продовження роботи з Міжнародним та Європейським банками реконструкції та розвитку над проектами поліпшення водо- і теплопостачання міста.

7. Повна або часткова попередня оплата містом за енергоресурси (газ, електроенергію).

8. Цільове виділення коштів з місцевого бюджету для відновлення основних фондів підприємств, що займаються благоустроєм міста.

Реалізація заходів дозволить забезпечити цілодобову подачу води жителям, зменшити забруднення акваторії бухт міста, здійснити газифікацію квартир м. Інкермана (50 тис. жителів) і Північної частини м. Севастополя, знизити собівартість послуг і впровадження економічно обгрунтованих тарифів.

Напрями розвитку житлового господарства міста:

1. Розроблення Комплексної програми розвитку і відновлення житлового фонду міста на 2001-2010 роки.

2. Створення альтернативних форм власності в житловій галузі (кондомінімуми, товариства, групи мешканців та ін.).

3. Створення на базі існуючих ремонтно-експлуатаційних підприємств розрахункових центрів з єдиною інформаційно-розрахунковою системою для житлово-комунальних послуг.

4. Забезпечення:

виконання програми поетапного оснащення існуючого житлового фонду приладами обліку споживання і регулювання води і теплової енергії;

прийому-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність;

проведення капітального ремонту аварійних будинків і газифікації існуючого житлового фонду;

відновлення ліфтового господарства міста з одночасним введенням механізму користування населенням ліфтами за допомогою електронних карток (чипів).

5. Зміна методики розрахунку квартплати з вилученням з її складу витрат на вивезення сміття й утримування ліфтового господарства з одночасним розробленням і впровадженням оплати за зазначені послуги кожним жителем.

Передбачається довести до 2005 року обсяг житлового будівництва в місті за рахунок усіх джерел фінансування до рівня 120,6 тис.кв.метрів загальної площі житла, збільшивши прогнозні показники використання потужностей великозбірного індустріального домобудівництва для забезпечення обсягів житлового будівництва до 46,3 тис. кв. метрів житла. Згідно з прогнозом, введення житла до 2005 року за джерелами фінансування становитиме:

за рахунок коштів місцевого бюджету - 1,9 тис. кв. метрів;

за рахунок коштів населення - 31,7 тис. кв. метрів;

за рахунок коштів підприємств, установ та організацій - 40,1 тис. кв. метрів;

за рахунок кредитування з державного бюджету - 8,3 тис. кв. метрів;

за рахунок інших джерел фінансування - 23,5 тис. кв. метрів.

Передбачається забезпечення розширення довгострокового державного кредитування молодих сімей на будівництво (реконструкцію) житла, розширення можливостей інвестування житлового будівництва на селі відповідно до Указу Президента України від 27 березня 1998 року N 222 "Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі".

З метою стабілізації санітарно-епідеміологічного стану, розвитку й зміцнення матеріально-технічної бази комунального господарства, розв'язання проблем газопостачання міста і транспортного обслуговування населення, нормального взаємопов'язаного функціонування всього міського господарства передбачаються в 2001-2005 роки інвестиції в основний капітал у формі капіталовкладень в обсязі 195,54 млн. гривень, у тому числі 78,63 млн. гривень за рахунок державного бюджету, зважаючи, що реалізація програми будівництва капіталомістких об'єктів комунального господарства без державної фінансової підтримки на регіональному рівні неможлива.

Для будівництва та реконструкції найважливіших природоохоронних об'єктів передбачено 60,88 млн. гривень.

Кардинальна стабілізація санітарно-епідеміологічної ситуації м. Севастополя залежатиме від завершення будівництва очисних споруд південної частини міста в комплексі з Мартинівським і Воронцовським каналізаційними колекторами тунельного типу. Будівництво Мартинівського каналізаційного колектора дозволить ліквідувати існуючий головний каналізаційний колектор діаметром 800 міліметрів, нормативний термін експлуатації якого скінчився.

З метою замикання на комплекс очисних споруд південної частини міста збору каналізаційних стоків районів вулиць Горпищенка, Істоміна, Генерала Мірошника, Генерала Жидилова і проспекту Перемоги передбачено завершення будівництва Воронцовського каналізаційного колектора. Введення його в експлуатацію забезпечить збирання каналізаційних стоків самопотоком без перекачування, минаючи міську насосну станцію та каналізаційні насосні станції N 3, 5, 12, що дасть значну економію електроенергії.

Програмою передбачається введення в експлуатацію полігона із захоронення твердих побутових відходів у Первомайській балці, що викликано гострою необхідністю закриття сміттєзвалища на Мекензієвих горах, функціонування якого може призвести до катастрофічних незворотних процесів і наслідків.

За рахунок коштів інвесторів прогнозується здійснити реконструкцію каналізації дитячого оздоровчого табору "Ласпі" з метою ліквідації можливого переповнення діючого резервуара каналізаційної насосної станції і затоплення території табору.

Для реалізації водогосподарських заходів передбачено інвестиційні ресурси в обсязі 22,5 млн. гривень. Намічено здійснити реконструкцію фільтрувальної станції на гідровузлі ГВ-3 в обсязі 2,5 млн. гривень, що є одною з найважливіших умов поліпшення водопостачання міста, якості питної води, забезпечення ліквідації вірусів, включаючи вірус гепатиту "А", збільшення продуктивності фільтрувальної установки до 120 тис. куб. метрів за добу, а також реконструкцію і розширення діючих гідровузлів з метою збільшення їх потужності.

Для розв'язання найважливіших проблем газопостачання у 2001-2005 роках передбачені інвестиційні витрати в обсязі 20,44 млн. гривень. Введення в експлуатацію газопроводу від газорозподільної станції ГРС-2 Мекензієві гори - Інкерман передбачено здійснити вже в 2001 році, що дозволить газифікувати природним газом 1668 квартир м. Інкермана, а також створити реальні передумови для розв'язання проблем теплопостачання, стабілізації діяльності виробничого комплексу і поліпшити обслуговування комунально-побутової інфраструктури м. Інкермана.

Передбачається будівництво газопроводу, що забезпечить з'єднання побудованої газорозподільної станції N 3 на Північній стороні з центральною частиною міста.

За рахунок коштів місцевого бюджету в обсязі 1,34 млн гривень передбачено будівництво магістрального газопроводу в с. Мекензієві гори.

З метою вдосконалення теплопостачання населення міста в 2001-2005 роках передбачено співробітництво з Міжнародним банком реконструкції та розвитку з реалізації проекту "Удосконалення системи теплопостачання м. Севастополя".

У зв'язку із зсувними процесами (1524 кілометр залізничного шляху Сімферополь-Севастополь) Програмою передбачається продовження ліквідації наслідків зсувних процесів у зазначеному районі, на що виділено 4,5 млн. гривень капіталовкладень.

Інвестиційним розділом Програми передбачено розв'язання транспортних проблем, на здійснення яких передбачено спрямувати місцеві інвестиційні ресурси в обсязі 76,82 млн. гривень.

Інвестиції буде спрямовано, насамперед, на будівництво доріг і тролейбусних трас у нових мікрорайонах міста (5, 6 і 7 мікрорайони Комишевої бухти), розташованих у відриві від міських тролейбусних маршрутів. Першочерговою проблемою залишається будівництво транспортної магістралі від Комишевої бухти до ВАТ "Севастопольський маяк", дороги між 6 і 7 мікрорайонами Комишевої бухти, тролейбусної траси від Депо-3 до ВАТ "Севастопольський маяк", що є стрижневим напрямом Програми за підгалуззю "Транспортний розвиток".

Фінансування заходів Програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

У 2001-2005 роках спрямованість соціально-економічного розвитку м. Севастополя і його найближчої периферії буде визначатися загальною концепцією розвитку суспільства, розміщенням продуктивних сил на території країни, місцем України в міжнародному поділі праці, конкретними умовами розвитку Автономної Республіки Крим (досягнутим рівнем розвитку продуктивних сил, її фізико-географічними особливостями, економічним, науково-технічним, природним і соціальним потенціалом, наявністю величезної кількості унікальних історичних (археологічних) об'єктів, екологічною ситуацією). Тому слід виходити з того, що в перспективі одним з найбільш пріоритетних напрямів розвитку міста повинно стати формування масштабів і структури продуктивних сил для умов "відкритого" міста.

Природно-кліматичні особливості (піщані і галькові пляжі, цілющий клімат, тепле море, мальовничі краєвиди тощо), історико-культурні цінності сприяють формуванню на території міста інфраструктури центру загальнодержавного і міжнародного, у основному ділового, туризму з короткочасним відпочинком.

Для реалізації зазначеного напряму в розвитку міста необхідно:

посилення соціальної орієнтації розвитку економіки міста і його приміської зони з урахуванням перспективної структури населення і трудових ресурсів, необхідності закріплення зайнятих у господарствах приміської зони, корінного поліпшення життєвих умов на всій території міста;

обов'язкове виконання вимог щодо припинення подальшого нового будівництва і обмеження розширення промислових підприємств та інших народногосподарських об'єктів у місті і його найближчій периферії, якщо це безпосередньо не пов'язане із задоволенням потреби населення і підвищенням рівня розвитку міського господарства;

недопущення нового і припинення існуючого будівництва підприємств у Байдасарській долині, експлуатація природних ресурсів якої загрожує серйозними екологічними наслідками для цього регіону;

проведення протягом 2001-2005 років ревізії усіх виробничих потужностей у промисловості, конверсії частини оборонних виробництв з метою розроблення і здійснення програми виведення з експлуатації або перепрофілювання тих, що мають негативний вплив на навколишнє природне середовище чи випускають продукцію, потреба в якій має стійку тенденцію до скорочення і не споживається в місті;

здійснення докорінної реконструкції і технічного переозброєння підприємств машинобудування і металообробки, у тому числі приладобудування, деревообробної, легкої, харчової промисловості, з метою кардинального підвищення продуктивності праці, а також культури виробництва та екологічної безпеки їхньої роботи, зниження ресурсоємності виробництва;

забезпечення регулювання розвитку поблизу м. Севастополя видобутку пиляного вапняку (інкерманського каменю), перехід на підземний спосіб видобутку стінових матеріалів і флюсових вапняків з урахуванням не тільки потреби в цій сировині, але й необхідності дотримання екологічної рівноваги; рекультивація відпрацьованих ділянок родовищ і відновлення природних ландшафтів;

розвиток, у тому числі розширення і реконструкція підприємств харчової промисловості до рівня забезпечення повної переробки сільськогосподарських ресурсів, що споживаються у зоні м. Севастополя; повне задоволення потреби міста в продовольстві, у тому числі шляхом ефективних зовнішньоекономічних зв'язків;

обмеження і поступове впорядкування військової присутності в місті, зменшення тих видів техніки, що є екологічно небезпечними для навколишнього середовища або обмежують статус "відкритого" міста;

обмеження і поступове виведення з міста тієї частини рибальського флоту, що негативно впливає на екологію прибережних вод і прибережної території;

проведення реконструкції виноградників, виробничих виноробних потужностей, відновлення роботи комбінату "Золота балка" і всієї зони виноробства як одного з найвідоміших у країні виноробних регіонів;

розвиток виробництва ізюму, а також кісточкових плодів (черешні, вишні, персику та ін.);

підвищення ефективності господарювання з використанням можливостей різних форм власності в аграрному секторі приміської зони, зростання продуктивності сільськогосподарської праці на основі розвитку матеріальної бази фрукто- та овочесховищ;

проведення істотного перерозподілу фінансових і матеріально-технічних ресурсів на користь комплексного, збалансованого розвитку всієї соціальної і виробничої інфраструктури міста; забезпечення погодженого нарощування житлового і комунального будівництва, що випереджає розвиток інженерних і транспортних комунікацій (особливо паливо-, електро-, водопостачання, господарської, побутової і зливової каналізації), розвиток міського транспорту, всіх елементів соціально-побутової і соціально-культурної інфраструктури, особливо охорони здоров'я, освіти; збереження історико-культурного середовища;

розвиток і модернізація матеріально-технічної бази рекреацій, реставрація і забезпечення цілісності пам'яток історії і культури, у тому числі використання для цього пожертвувань благодійних організацій, а також закордонного капіталу на вигідних для міста умовах;

збалансований розвиток будівельного комплексу (включаючи виробництво будівельних матеріалів, потужності будівельно-монтажних організацій, забезпечення будівельників кадрами і технічними засобами) згідно з запланованими масштабами капітального будівництва й урахуванням вимог охорони навколишнього природного середовища;

проведення докорінної реконструкції діючої транспортної мережі в місті і на підходах до нього, скорочення зустрічних та інших нераціональних перевезень, впровадження екологічно більш чистих методів і способів використання транспортних засобів;

здійснення в найкоротші терміни ефективних природоохоронних заходів на всіх господарських виробничих і невиробничих об'єктах, що забруднюють навколишнє середовище; впровадження новітніх технологій, що знешкоджують і перероблюють відходи виробництва; розроблення і впровадження заходів щодо забезпечення екологічного захисту і безпеки Чорного моря.

У стратегії розвитку м. Севастополя як центру міжнародного і вітчизняного ділового туризму необхідно (умовно) виділити два етапи:

перший етап (2001-2005 роки) - розвиток інфраструктури м. Севастополя для обслуговування потреб організованих відпочиваючих та туристів. На цьому етапі будуть інтенсивно розвиватися рекреаційні підприємства для потреб населення і здійснюватиметься, при збереженні існуючого стану міста, інтенсивна підготовка соціально-економічної інфраструктури. Поступово режимні обмеження скорочуватимуться і до початку другого етапу будуть скасовані;

другий етап (2005 р. і далі) - розвиток інфраструктури для неорганізованого туризму з короткочасним відпочинком протягом 5-7 днів для всіх бажаючих приїхати до м. Севастополя. Очевидно, до цього періоду в міру розв'язання в місті основних соціально-економічних та інших проблем місто стане більш відкритим.

З метою створення умов для достатнього залучення вітчизняних і зарубіжних інвестицій необхідно орієнтувати інвесторів на зберігання стратегії розвитку міста та надати їм відповідні гарантії.

Сталий розвиток м. Севастополя грунтується на нових принципах і взаємодії соціальної, економічної та екологічної складових, які закладені у Концепції розвитку міста до 2010 року і Програмі "Севастополь - 2010". Пріоритет надається соціальним цілям, серед яких найбільше значення мають:

рівень і якість життя жителів міста;

соціальні гарантії і соціальна справедливість;

збереження і примноження культурних і духовно-моральних цінностей з урахуванням традицій і національних особливостей міста;

створення умов для дотримання загальної декларації прав людини;

захист і поліпшення середовища життя людей.

Пріоритети соціального розвитку визначаються відповідно до реальних умов і економічних можливостей міста, інтересів нинішнього і майбутніх поколінь та матимуть вагомий вплив на ефективність економіки та економічне зростання.

У Програмі пріоритет соціальних цілей закладено у плані соціально-економічного розвитку до 2005 року і граничних значеннях соціальних індикаторів, за якими буде відслідковуватися рух міста до стабільності і які у міру оздоровлення економіки можуть розгорнутися в більш широкий спектр соціальних параметрів.

Господарський механізм управління містом являє собою систему взаємозалежних блоків, цілей, завдань, функцій, прав, відповідальності, структури управління і державних регуляторів, покликаних реалізувати збалансований розвиток природи, населення, господарства.

Для управління процесом переходу до сталого розвитку й оцінки ефективності використання коштів визначено цільові орієнтири (показники-індикатори), що характеризують якість життя, рівень економічного розвитку та екологічного благополуччя (додаток 4). Управління містом будується на принципах системного, програмно-цільового і ситуаційного підходів.

Фінансове забезпечення регіональних цільових програм балансується за джерелами коштів з консолідованого і місцевого бюджетів та позабюджетних фондів з визначенням механізмів (регуляторів) реалізації програм.

Цільові програми міста розроблено відповідно до Концепції економічного і соціального розвитку міста до 2010 року з дотриманням цілеспрямованого, взаємопов'язаного і раціонального розміщення продуктивних сил.

Для переходу до стратегії сталого розвитку необхідні такі регулятори:

розмежування прав і відповідальності між центральними та місцевими органами виконавчої влади (прийняття закону про місто Севастополь), передача повноважень;

розмежування об'єктів державної і комунальної власності (землі, акваторії, підприємств та ін.);

закріплення відповідальності галузевих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за негативні результати господарської діяльності підвідомчих підприємств, що призводять до соціальних, економічних та екологічних збитків у регіоні;

реструктуризація, оптимізація і державна підтримка рибної галузі;

фінансування державних програм, прийнятих для виконання на території міста і пов'язаних у єдиний комплекс з міськими програмами;

цільові надходження з державного в місцевий бюджет;

фінансування з державного бюджету Програми інформатизації м. Севастополя;

удосконалення системи регіональної статистики з введенням показників (індикаторів) звітності сталого розвитку регіону, зокрема розроблення і затвердження механізму (методики) розрахунку валового внутрішнього продукту регіону (валового регіонального продукту);

розроблення і прийняття концепції програмно-цільового управління містом;

формування бюджету міста за рахунок місцевих джерел і надходжень з державного бюджету;

взаємопогодженість через бюджет міських програм для створення єдиної економічної моделі управління містом.

Для виконання положень Програми необхідно здійснити ряд заходів щодо:

вдосконалення нормативно-правової бази (додаток 1);

забезпечення фінансування регіональних програм за умови передбачення у місцевому бюджеті джерел фінансування (додаток 2);

проведення необхідних ремонтно-будівельних робіт (додаток 3);

Моніторинг індикаторів сталого розвитку м. Севастополя проводитиметься згідно з додатком 4.