19 травня 2022 року Міністерством юстиції України прийнято наказ "Про внесення змін до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" № 2017/5 (далі - Наказ), відповідно до якого розділ II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), доповнено главою 9-1 "Опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, та встановлення над ним опіки".

Наказ прийнято, зокрема, відповідно до статті 44 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 8 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" від 12 липня 2018 року № 2505-VIII (далі - Закон № 2505), статті 34 Закону України "Про нотаріат".

Стаття 44 ЦК (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" № 2191-IX від 14.04.2022) регулює питання встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Звертаємо увагу на те, що законодавець розмежовує таких осіб і залежно від статусу особи, встановлення опіки має свої особливості.

Правила визнання фізичної особи безвісно відсутньою містить стаття 43 ЦК, відповідно до частини першої якої фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (частина третя статті 43 ЦК).

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон № 2505, відповідно до абзацу другого Преамбули якого в редакції Закону № 2191-IX від 14.04.2022 особливими обставинами для його цілей вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

В абзаці дванадцятому частини першої статті 1 Закону № 2505 закріплено, що особа, зникла безвісти за особливих обставин - це особа, яка зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Статтею 4 Закону № 2505 встановлено, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місце перебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місця перебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків. Іноземець чи особа без громадянства, яка зникла на території України, набуває правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, якщо така особа перебувала на території України на законних підставах. Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України встановлені статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22 вересня 2011 року.

Отже, аналіз зазначеного дозволяє зауважити, що спільним при визначенні статусу фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також особи, зниклої безвісти за особливих обставин, є відсутність фізичної особи в місці її постійного проживання та невстановлення місця її перебування.

Статтею 8 Закону № 2505 визначено правові наслідки набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та встановлено, що:

- набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи;

- з моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти, до Єдиного реєстру досудових розслідувань (прим.: з дня опублікування Міністерством внутрішніх справ України повідомлення про початок функціонування Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у газеті "Голос України" - з моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин)-1 над майном такої особи може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України; опікун над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснює управління цим майном, а також забезпечує виконання зобов'язань такої особи за рахунок цього майна; опіка над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснюється та припиняється у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України;

- у разі якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти за особливих обставин, над такою дитиною встановлюється опіка/піклування у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України; якщо на утриманні особи, зниклої безвісти за особливих обставин, були повнолітні особи, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, над такими особами встановлюється опіка;

- набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою;

- за особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством.

Правові наслідки набуття правового статусу фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, встановлені у різних нормативно-правових актах. Так, зокрема, відповідно до Цивільного кодексу України з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою:

нотаріус описує належне їй майно та встановлює над ним опіку, опікун приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати (стаття 44 ЦК);

орган опіки та піклування може призначити управителя майна, якщо визнана безвісно відсутньою фізична особа - підприємець (стаття 54 ЦК);

повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, якщо такого учасника визнано безвісно відсутнім (пункт 3 частини першої статті 129 ЦК);

припиняється представництво за довіреністю у разі визнання безвісно відсутньою особи, яка видала довіреність та особи, якій видана довіреність ( пункти 6, 7 частини першої статті 248 ЦК);

припиняється договір доручення у разі визнання довірителя або повіреного безвісно відсутнім (пункт 2 частини першої статті 1008 ЦК);

припиняється договір управління майном у разі визнання управителя безвісно відсутнім (пункт 5 частини першої статті 1044 ЦК);

припиняється договір простого товариства у разі визнання учасника безвісно відсутнім (пункту 1 частини першої статті 1141 ЦК);

фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім'я, та (або) по батькові за згодою другого з батьків, якщо один з батьків визнаний безвісно відсутнім (частина третя статті 295 ЦК);

у разі визнання безвісно відсутнім дарувальника виконання обов'язку на користь третьої особи (прим.: за договором дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи) має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок (частина друга статті 725 ЦК).

Відповідно до положень частини другої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Підпунктом 10 частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV встановлено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п'ятою цієї статті (державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю), подається судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи. У пункті 8 частини першої статті 1 зазначеного закону встановлено, хто є заявником у разі подання документів для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням безвісно відсутньою фізичної особи - підприємця. Зауважимо, що щодо осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, проведення таких змін на даний час не передбачено.

Пункт 1 частини першої статті 107 Сімейного кодексу України встановлює можливість розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім, а частина друга статті 118 зазначеного Кодексу - можливість поновлення шлюбу за заявою осіб у разі з'явлення особи, яка була визнана безвісно відсутньою, та скасування рішення суду про це, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.

Відповідно до положень підпункту 2 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, серед іншого, на підставі рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою.

Частиною другою пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, що затверджені постановою Кабінетів Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім або його нотаріально засвідченої копії.

Зазначені приклади нормативного врегулювання правових наслідків визнання фізичної особи безвісно відсутньою не є вичерпними.

Важливо зауважити, що визнання фізичної особи безвісно відсутньою не має наслідком відкриття спадщини, адже презюмується, що така особа є живою.

Відповідно до частин першої та другої статті 44 ЦК на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою. Отже, вчинення таких дій, як опис майна безвісно відсутньої особи та встановлення над ним опіки можливе лише після набрання законної сили рішенням суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а вчинення таких дій щодо майна особи, зниклої безвісти за особливих обставин, можливе до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою. При цьому законом не вимагається, щоб було розпочато розгляд такої справи.

Разом з цим, опіка встановлюється, серед іншого, з метою захисту майна безвісно відсутньої особи або особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Отже, задля запобігання зловживань з питань встановлення опіки над майном таких осіб та попередження випадків звернення за встановленням опіки над майном особи, що не зникала безвісти, рекомендуємо враховувати, що після подання заявником заяви про факт зникнення особи необхідний час для виконання заходів щодо її розшуку. З огляду на це, у випадку звернення за встановленням опіки щодо майна особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до статті 42, частини першої статті 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріус, у разі необхідності, може звернутися до відповідного територіального органу Національної поліції України, із запитом про надання інформації щодо вчинення розшукових дій відносно особи, опіку над майном якої бажає встановити заявник.

У розвиток частин першої та другої статті 44 Цивільного кодексу України, пункту четвертого частини першої, частини другої статті 34 Закону України "Про нотаріат", яка містить невичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" від 14 квітня 2022 року № 2191-IX, пунктом 1 глави 9-1 розділу II Порядку встановлено, що нотаріус описує майно фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, та встановлює над ним опіку на підставі: рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою; заяви заінтересованої особи або органу опіки та піклування ТА відомостей про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань / Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. При цьому такий опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, та встановлення над ним опіки здійснюється нотаріусом за останнім місцем проживання такої особи, а опис майна фізичної особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та встановлення над ним опіки, здійснюється нотаріусом за останнім місцем проживання такої особи АБО за місцезнаходженням нерухомого майна чи основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - за місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Отже, залежно від категорії особи, над майном якої є необхідність встановити опіку, нормативно різниться територіальність вчинення нотаріальних дій (опису майна та встановлення над ним опіки):

- якщо таке майно належить фізичній особі, яка визнана безвісно відсутньою - нотаріальні дії вчиняються за останнім місцем проживання такої особи;

- якщо таке майно належить особі, зниклій безвісти за особливих обставин - нотаріальні дії вчиняються нотаріусом за останнім місцем проживання такої особи АБО за місцезнаходженням нерухомого майна чи основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - за місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Звертаємо увагу, що чинним законодавством не передбачено особливостей вчинення нотаріальних дій, що аналізуються, під час воєнного стану та щодо об'єктів нерухомого майна, що розташовані на тимчасово окупованій території України.

Підпунктом 1.3 пункту 1 глави 9-1 розділу II Порядку встановлено, що у разі знаходження майна, що підлягає опису, за межами нотаріального округу, в якому здійснює нотаріальну діяльність нотаріус, до якого звернулися для опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, нотаріус надсилає нотаріусу за місцезнаходженням майна доручення про опис такого майна (далі - доручення нотаріуса). Звертаємо увагу, що відповідно до зазначеної норми на підставі доручення нотаріуса опіка майна не встановлюється. Тобто за дорученням нотаріуса може проводитися лише опис майна.

Видача доручення нотаріуса не є нотаріальною дією та, відповідно, не реєструється у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Таке доручення є організаційно-розпорядчим документом, а тому оформляється на бланках нотаріальної контори чи приватного нотаріуса відповідно до пункту 2.1 розділу II, розділу V, пункту 6.8 розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства , затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5, з проставленням печатки. Доручення підлягає реєстрації у журналі реєстрації вихідних документів. Доручення нотаріуса виконується нотаріусом, якому воно адресоване, а у разі неможливості виконання, - нотаріус, якому воно адресоване, має повідомити про це нотаріуса, який видав доручення, із зазначенням причин. Для успішного виконання доручення рекомендуємо попередньо здійснювати взаємодію з нотаріусом, якому воно видається.

Підсумовуючи зазначене, зауважимо, що матеріальними (прим.: такими, що встановлені матеріальними нормами права) підставами для опису майна та встановлення над ним опіки щодо:

- фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, є рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (прим.: рішення суду, яке набрало законної сили і не є скасоване, адже відповідно до частини першої статті 45 ЦК, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою),

- фізичної особи, зниклої безвісти за особливих обставин, є заява заінтересованої особи АБО заява органу опіки та піклування ТА відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань / Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

При цьому враховуючи закріплений у Законі України "Про нотаріат" принцип очності нотаріального процесу, який починається, проводиться та закінчується лише за участі особи, яка звертається за вчиненням нотаріальної дії, процесуальною (прим.: такою, що встановлена процесуальними нормами права) підставою для опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та встановлення над майном такої особи опіки, є заява про вчинення відповідної нотаріальної дії, що подається особисто або через представника особою, яка звертається за вчиненням нотаріальної дії.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до частин першої та третьої статті 12 Закону № 2505 Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, створюється для накопичення та централізації відомостей та даних про таких осіб, а також обліку інформації, необхідної для їх ефективного розшуку. Держателем Реєстру є Міністерство внутрішніх справ України. У пункті 1 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" від 14 квітня 2022 року № 2191-IX, яким внесено зміни до Закону № 2505, закріплено, що зміни, серед іншого, до статті 8 Закону № 2505 в частині Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, набирають чинності з дня опублікування Міністерством внутрішніх справ України повідомлення про початок функціонування Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у газеті "Голос України". Через це до початку функціонування Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин та опублікування повідомлення про це над майном особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, з моменту внесення даних про особу, до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Пунктом 2 глави 9-1 розділу II Порядку визначено, які підготовчі дії проводить нотаріус перед описом майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, та закріплено, що заява про встановлення опіки над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, доручення нотаріуса реєструються в Книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме. Звертаємо увагу, що заява про проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, не підлягає реєстрації у зазначеній книзі.

Згідно із підпунктом 2.2 глави 9-1 розділу II Порядку перед описом майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, та встановленням над ним опіки нотаріус з'ясовує та перевіряє такі обставини:

місце останнього проживання особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин;

наявність відомостей про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань / Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

наявність рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що набрало законної сили;

наявність в особи, що звернулася із заявою про опіку над майном, родинних чи інших відносин, які свідчать про інтерес заявника у встановленні такої опіки;

наявність майна, його склад, місцезнаходження, належність особі, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин.

Звертаємо увагу на те, що значення термінів "з'ясовує" та "перевіряє" не є тотожними, а також, що для з'ясування обставин та фактів, що необхідні для вчинення нотаріальних дій, нотаріус запитує необхідну інформацію, перш за все, в особи, яка звернулася за їх вчиненням. З цією метою доцільно, щоб у заяві про опіку над майном заявник повідомив усі обставини, які мають значення для справи та які нотаріус має з'ясувати і перевірити.

Підпунктом 2.3 глави 9-1 розділу II Порядку встановлено, що не пізніше ніж за 2 робочих дні до проведення опису майна особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, нотаріус повідомляє орган місцевого самоврядування, на території якого розташоване майно, щодо якого планується опис, а в разі необхідності - Національну поліцію, про дату, час і місце такого опису.

Встановлення місця останнього проживання особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин

Відповідно до абзацу 2 підпункту 2.2 глави 9-1 розділу II Порядку місце останнього проживання особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, встановлюється за правилами, визначеними пунктом 1 глави 10 розділу II цього Порядку , де, зокрема, закріплено, що місце останнього проживання особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, встановлюється відповідно до статті 29 ЦК.

Статтею 29 ЦК визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання. При цьому пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, закріплено, що у разі, коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором.

Аналіз правил, що містить підпункт 1.12 пункту 1 глави 10 розділу II Порядку, також дозволяє дійти висновку, що:

якщо особа, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин мала декілька місць проживання, місцем останнього проживання вважається останнє місце реєстрації особи;

якщо особа, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, була військовослужбовцем строкової служби чи навчалася в навчальних закладах, що розташовані поза місцем її проживання, останнім місцем проживання такої особи визнається те місце, де вона проживала до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу;

якщо особа, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, проживала у будинку-інтернаті для осіб з інвалідністю, ветеранів, самотніх осіб та людей похилого віку, іншому закладі соціального призначення, останнім її місцем проживання вважається місцезнаходження відповідного закладу;

якщо особа, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, до зникнення перебувала в установах виконання покарань, останнім місцем проживання такої особи визнається її останнє місце проживання до арешту (взяття під варту);

якщо особа, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, проживала на території монастиря, храму, іншого культового будинку, її останнім місцем проживання вважається місцезнаходження відповідного будинку;

якщо особа, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, якій належало майно на території України, мала останнє місце проживання на території іноземної держави, останнє місце її проживання визначається на підставі Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до статті 20 якого підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (прим.: в тому числі і встановлення опіки над її майном) регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи, яким за статтею 16 Закону України "Про міжнародне приватне право" вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю, особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування, при цьому у таких випадках вважається, що якщо недієздатна особа змінила місце свого проживання без згоди свого законного представника, то така зміна не спричиняє зміну особистого закону такої особи. Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування.

Крім цього, враховуючи, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, а зникла безвісти за особливих обставин особа набути відповідного статусу, якщо в місці їх постійного проживання немає відомостей про місце їх перебування, перед описом майна важливо не лише встановити їх останнє місце проживання, а й з'ясувати та перевірити факт відсутності таких осіб у місці їх постійного проживання та факт відсутності відомостей про їх місце перебування у місці їх постійного проживання. З цією метою, керуючись статтею 46 Закону України "Про нотаріат", нотаріус може надсилати відповідні запити за аналогією із частиною першою статті 307 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суд до початку розгляду справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, зокрема, запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місце перебування якої невідоме. Згідно із вимогами статті 42 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

Перевірка наявності відомостей про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань / Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

Відповідно до пунктів 1, 4 глави 4 розділу I Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора 30.06.2020 № 298 відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України (прим.: Кримінальний процесуальний кодекс України), за формою згідно з додатком 6 до цього Положення. Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними параметрами, які є актуальними на момент його формування. Реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру в межах внесеної інформації та посвідчують його своїм підписом. Проставлення на витягу печатки Положенням не передбачено. Перелік реєстраторів визначений пунктом 8 глави 1 розділу 1 зазначеного Положення .

Враховуючи те, що Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань не передбачає можливості надання відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань на запит нотаріуса, а також зважаючи на те, що відповідно до частин першої, другої статті 60 Кримінального процесуального кодексу України заявник, яким є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим, має право, серед іншого, отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з метою перевірки наявності відомостей про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань нотаріус має право запитувати такий витяг від особи, яка звернулася за встановленням опіки, копія якого залишається у справах нотаріуса.

Зауважимо, що згідно з пунктом 6 глави 2 розділу 2 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, щодо фактів зникнення безвісти до реєстру можуть бути внесені додаткові відмітки.

З дня опублікування Міністерством внутрішніх справ України повідомлення про початок функціонування Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, над майном особи може бути встановлено опіку з моменту внесення даних про таку особу, зниклу безвісти за особливих обставин, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" від 29 квітня 2022 р. № 511 Міністерству внутрішніх справ доручено затвердити положення про Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечити функціонування зазначеного Реєстру. На даний момент таке Положення не прийнято.

Перевірка наявності рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що набрало законної сили.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою суд розглядає в порядку окремого провадження. Звертаємо увагу на те, що такі справи не можуть бути передані на розгляд третейського суду та їх розгляд проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293, частини п'ята статті 294 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною восьмою статті 259 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. На виконання пункту 3 розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 року № 814, копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності. У випадках, встановлених чинним законодавством, у тому числі для проставлення апостиля, а також на вмотивовану вимогу учасника справи чи органів та установ, які виконують рішення судів, з метою недопущення порушень прав фізичних та юридичних осіб, копія судового рішення засвідчується гербовою печаткою та підписом головуючого судді (судді-доповідача), а у разі його відсутності - головою суду чи особою, що виконує його обов'язки (пункт 3 розділу XI Інструкції). Копії судових рішень, що, зокрема, набрали законної сили, повинні бути прошиті, пронумеровані, засвідчені та скріплені відповідною печаткою суду.