Житлово-комунальне господарство, незважаючи на значні труднощі, продовжує забезпечувати першочергові потреби населення і функціонування господарства України в цілому.

У галузі функціонує близько 5 тис. підприємств і організацій, експлуатується майже 25 відсотків основних засобів, задіяних в економіці держави, зайнято 5 відсотків працездатного населення.

Від ефективної роботи підприємств житлово-комунального господарства та міського електротранспорту значною мірою залежить настрій наших громадян і соціальний клімат в країні.

Проте у своїй більшості підприємства галузі працюють фактично за рахунок тих ресурсних можливостей, що були накопичені до початку 90-х років.

Відсутність інвестицій в галузь та обігових коштів підприємств призвели до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих витрат та непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень та якість комунальних послуг.

Проаналізувавши хід проведення реформи у житлово-комунальному господарстві, колегія Держжитлокомунгоспу України відзначає, що відсутність комплексного підходу до запровадження ринкових відносин в галузі житлово-комунального господарства, недосконалість нормативно-правової бази та непослідовність у прийнятті рішень, неналежна увага керівників міст і регіонів до цієї справи поряд з відсутністю інституційних перетворень призвели до руйнування і кризового стану галузі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.02 за N 139 схвалено Програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року, а Указом Президента України від 16.03.02 N 259/2002 відтворено Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства.

Комітетом з урахуванням пропозицій Ресжитлокомунгоспу Автономної Республіки Крим, управлінь житлово-комунального господарства обласних державних адміністрацій підготовлено і винесено на розгляд першого розширеного засідання колегії Комітету Стратегію та основні завдання підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства України.

Стратегія та основні завдання підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства грунтуються на Посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки", Пріоритетних завданнях Кабінету Міністрів України на 2002-2004 роки, Указі Президента України "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства", Програмі реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.02 N 139, проекті Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства.

З метою реалізації проголошеної Президентом України Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки, стратегічних цілей, визначених Концепцією діяльності Кабінету Міністрів України, колегія Держжитлокомунгоспу України В И Р І Ш И Л А:

1. Схвалити План заходів щодо виконання завдань, що випливають з послань Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки", "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році" у сфері компетенції Держжитлокомунгоспу України.

2. Схвалити основні положення Стратегії та основних завдань підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства України (Додаток 1).

3. Керівникам Ресжитлокомунгоспу Автономної Республіки Крим, управлінь житлово-комунального господарства обласних державних адміністрацій, Головному управлінню житлового господарства м. Києва, Севастопольському міському комунальному управлінню у двотижневий термін надати зауваження та пропозиції до вищезазначеного документа.

4. Управлінню стратегії реформування житлово-комунального господарства Держжитлокомунгоспу України (Мільнер О.О.) разом з галузевими управліннями Комітету доопрацювати Стратегію та основні завдання підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства України з урахуванням наданих до документа пропозицій та подати його на затвердження наказом Комітету в установленому порядку.

5. Центральному правлінню науково-технічного товариства комунального господарства та побутового обслуговування України (Макєєнко М.Ф.) забезпечити участь науково-технічної громадськості у виконанні основних завдань підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства.

6. Управлінню організаційно-інформаційного забезпечення роботи апарату (Чернявський В.П.) забезпечити публікацію Стратегії та основних завдань підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства України у засобах масової інформації.

7. Контроль за реалізацією Стратегії та виконанням основних завдань підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства України покласти на заступників Голови Комітету відповідно до розподілу обов'язків.

Стратегія та основні завдання підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства визначені виходячи з Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011роки", Пріоритетних завдань Кабінету Міністрів України на 2002-2004 роки, Указу Президента України "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства", Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.02 N 139, проекту Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства.

Забезпечення надійності функціонування підприємств галузі та її сталого розвитку для належного надання споживачам житлово-комунальних послуг відповідно до визначених нормативів і стандартів при дотриманні умов економічної обгрунтованості та соціальної справедливості потребує реалізації таких стратегічних цілей:

1) створення чітко визначеної законодавчо-інституційної бази у сфері житлово-комунального господарства, запровадження системи індикаторів визначення рівня ефективності її функціонування;

2) удосконалення системи управління галуззю для всіх форм власності, розвиток та запровадження різних форм власності підприємств житлово-комунального господарства, впровадження ринкових відносин між суб'єктами господарювання у цій сфері;

3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обгрунтованій системі визначення рівня тарифів на комунальні послуги;

4) забезпечення адресного соціального захисту населення при проведенні повно-масштабної реформи галузі;

5) підвищення ефективності використання енергетичних та матеріальних ресурсів;

6) підвищення якості та збільшення обсягу послуг до рівня, визначеного Євросоюзом.

1.1. Розроблення за напрямами діяльності законодавчих актів та узгодження чинної нормативно-правової бази у сфері житлово-комунального господарства.

1.2. Законодавство має встановлювати інституційну базу житлово-комунального господарства з переліченими нижче характеристиками:

на державному рівні - центральні органи виконавчої влади здійснюють формування цінової політики, розроблення та впровадження регулятивної (нормативної) бази щодо встановлення тарифів на житлові та комунальні послуги, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачання теплової енергії відповідно до Закону України "Про природні монополії", формування і поширення серед підприємств галузі нормативів та стандартів їх діяльності, контроль за ефективністю роботи комунального господарства в цілому;

на обласному рівні - обласні державні адміністрації погоджують тарифи на послуги, які надають підприємства некомунальної форми власності, та встановлюють тарифи для підприємств, що обслуговують кілька територіальних одиниць, здійснюють функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, делеговані їм у встановленому порядку чинним законодавством;

на місцевому рівні - органи місцевого самоврядування, їх виконавчі комітети і комунальні підприємства відповідають за надання комунальних послуг (у тому числі визначення, виходячи з місцевим умов, оптимального рівня надання послуг), формування, перегляд та затвердження тарифів для підприємств усіх форм власності. Вони також можуть делегувати це право органам влади вищого рівня;

органи місцевого самоврядування обирають організаційно-правову форму комунальних підприємств.

1.3. Створення рівних умов господарювання на ринку надання житлово-комунальних послуг для підприємств різних форм власності.

1.4. Розроблення та запровадження системи індикаторів моніторингу стану житлово-комунального господарства та міського електротранспорту, ефективності роботи підприємств галузі, рівня і якості комунальних послуг, реалізації програми реформування житлово-комунального господарства України.

1.5. Нормативно-правове забезпечення регулювання взаємовідносин між ресурсо-постачальними організаціями, керуючими компаніями з обслуговування житла та споживачами щодо надання населенню комунальних послуг з урахуванням принципу межі власності основних фондів або їх балансової приналежності.

2.1. Інституційне зміцнення Держжитлокомунгоспу, надання йому повноважень Національної комісії з регулювання діяльності природних монополій у сфері житлово-комунального господарства.

2.2. Запровадження різних організаційно-правових форм діяльності підприємств-надавачів житлово-комунальних послуг (комунальне підприємство засноване на власності територіальної громади; комунальне підприємство засноване на спільній власності кількох територіальних громад; комунальне підприємство передане в управління, оренду, концесію; спільне підприємство із змішаною формою власності, приватне підприємство, тощо).

2.3. Апробація нових організаційно-правових форм діяльності комунальних підприємств, зокрема, створення неприбуткових комунальних підприємств, що перебуватимуть у власності органів місцевого самоврядування і управлятимуться радами місцевих представників (ці підприємства звільняються від сплати податку на прибуток підприємств і мають повноваження встановлювати тарифи, залучати позикові кошти, укладати контракти і безпосередньо звертатися до суду).

2.4. Створення правових умов для активного залучення приватного сектора через укладання договорів на управління, оренду, концесію.

2.5. Збереження цілісних майнових комплексів систем централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення із залученням підприємств різних форм власності для їх експлуатації під контролем центральних та місцевих органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

2.6. Забезпечення сприятливих умов для приватизації ЖЕКів, створення та діяльності кондомініумів (товариств співвласників житла) як основної форми управління спільною власністю в багатоквартирних будинках.

2.7. Укладання угод між комунальними підприємствами - надавачами комунальних послуг і його власниками - органами місцевого самоврядування, як засобу встановлення прав і відповідальності сторін. У випадку надання послуг підприємствами інших, крім комунальної, форм власності - органи місцевого самоврядування укладають контракти з цими підприємствами про забезпечення мешканців населеного пункту послугами.

2.8. Впровадження угод про надання комунальних послуг між споживачами (в тому числі кондомініумами та асоціаціями мешканців багатоквартирних будинків) і підприємствами - надавачами послуг.

2.9. Формування інституту власника житла, визначення господаря кожного будинку, запровадження ринкових відносин у сфері утримання житлових будинків і прибудинкових територій.

2.10. Створення асоціацій жителів багатоквартирних будинків як споживачів комунальних послуг (кондомініуми, житлово-будівельні кооперативи, молодіжні житлові комплекси). У разі відсутності кондомініумів, ЖБК чи МЖК - асоціації мешканців багатоквартирних будинків, які укладають угоди з комунальними підприємствами на надання послуг.

2.11. Створення в Комітеті структурного підрозділу з методології бухгалтерського обліку та аудиту підприємств житлово-комунального господарства.

3.1. Розроблення і ухвалення Порядків розрахунку тарифів на комунальні послуги, що підлягають регулюванню для забезпечення повного відшкодування операційних та капітальних витрат.

3.2. Розроблення та запровадження механізму відшкодування із бюджету органом, який встановлює тарифи на комунальні послуги, різниці між їх фактичною вартістю та затвердженим розміром тарифу.

3.3. Розроблення, прийняття і поширення методичних рекомендацій комунальним підприємствам щодо порядку формування тарифів, залучення громадськості до процесу їх встановлення, а також методик впровадження нових за структурою та видами тарифів.

3.4. Розроблення системи багатоставкових тарифів при нарахуванні плати за послуги як один із варіантів нарахування платежів підприємствами водо-, теплопостачання і водовідведення.

3.5. Реструктуризація дебіторської та кредиторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, газ та електроенергію.

3.6. Відновлення правових механізмів застосування санкцій проти неплатників та вдосконалення законодавства щодо матеріальної відповідальності сторін за невиконання чи несвоєчасне виконання своїх договірних зобов'язань.

3.7. Перехід від оплати комунальних послуг за нормативами споживання до оплати за обсягами їх фактичного споживання.

3.8. Проведення громадських слухань, інформаційно-роз'яснювальних кампаній у засобах масової інформації та спеціальних кампаній для дітей шкільного віку для підвищення рівня усвідомлення всіма зацікавленими сторонами і споживачами необхідності впровадження тарифів, які забезпечують повне відшкодування вартості послуг.

4.1. Використання сучасних засобів стратегічного планування для визначення, підготовки і впровадження низки проектів з енергозбереження з метою скорочення витрат і поліпшення фінансового стану комунальних підприємств за порівняно короткий період (п'ять років).

4.2. Забезпечення можливості фінансування стратегічно важливих проектів енергозбереження з національних та місцевих фондів кредитування, заохочення до цих проектів вітчизняних інвесторів.

4.3. Розроблення та впровадження дієздатних механізмів залучення та повернення інвестицій, що базуються на процедурі накопичення отриманих шляхом енергозбереження коштів та подальшого їх використання на впровадження нових проектів.

4.4. Розроблення і поширення серед комунальних підприємств засобів і методів складання і впровадження стратегічних планів розвитку, наприклад, методології оцінки фінансових та економічних вигод від впровадження конкретних інвестиційних проектів, моделей фінансового аналізу для оцінки впливу реалізації планів капітальних інвестицій на загальний фінансовий стан підприємства.

4.5. Укладання контрактів концесії за схемою "будівництво-експлуатація-передача" та договорів лізингу з метою залучення коштів приватного сектора для фінансування проектів енергозбереження (наприклад, реконструкція насосних станцій чи теплоцентралей).

4.6. Створення можливості реструктуризації боргів комунальних підприємств кредиторам шляхом погодження з енерго- та іншими постачальниками фінансово обгрунтованих графіків платежів. Узгодження графіків розрахунків підприємств з кредиторами з графіками платежів споживачів-боржників.

4.7. Розроблення програм співробітництва комунальних підприємств із споживачами послуг (в першу чергу з населенням) із стимулювання більш економного використання електричної енергії, тепла та води.

4.8. Забезпечення належного обліку матеріальних та енергетичних ресурсів на підприємствах галузі, першочергове встановлення у споживачів групових і будинкових лічильників водо- та теплопостачання.

4.9. Розроблення схем теплопостачання населених пунктів України.

5.1. Розроблення і впровадження соціальних норм споживання житлово-комунальних послуг.

5.2. Розроблення розрахункових норм надання пільг та субсидій на етапі формування бюджету.

5.3. Прискорення реформування програм соціального захисту, реалізації державної стратегії заміни пільг на адресну грошову допомогу населенню.

5.4. Виключення з обов'язків підприємств галузі непритаманних їм функцій соціального захисту населення.

6.1. Розроблення та впровадження новітніх технологій, обладнання та устаткування для технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та міського електротранспорту.

6.2. Забезпечення експлуатації, проведення планово-попереджувальних ремонтів на підприємствах галузі відповідно до діючих нормативних актів.

6.3. Всебічне вивчення стандартів і вимог Євросоюзу в сфері комунальних послуг з наступним розробленням плану поліпшення надання послуг до рівня, що відповідає цим вимогам, за графіком, що узгоджується із запропонованим для вступу України до Євросоюзу у 2010 році.

6.4. Розроблення за результатами аналізу стандартів і вимог Євросоюзу попередніх пропозицій щодо підвищення рівня надання послуг з урахуванням необхідності мінімізації собівартості послуг.

6.5. Врахування інтересів споживачів при плануванні заходів, спрямованих на підвищення рівня послуг. Вивчення уподобань споживачів на підставі даних обстежень і результатів обговорень у фокусних групах.

Для реалізації вищенаведених базових принципів передбачається розроблення та впровадження багатьох нормативно-правових, нормативно-технологічних документів, що наведені в Основних завданнях Держжитлокомунгоспу України з реформування та розвитку галузі на 2002-2006 роки (додаток 2).