З метою виконання Плану заходів щодо інтеграції біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, в українське суспільство на період до 2020 року, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.06.2013 № 794, надсилаємо "Методичні рекомендації щодо особливостей навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах дітей-біженців і дітей, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, зокрема тих, що розлучені із сім’єю" (Додаток).

Просимо довести зазначені методичні рекомендації до відома працівників органів управління освітою, методичних установ, керівників, вчителів, вихователів дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів для врахування в роботі при організації навчально-виховного процесу.

Методичні рекомендації щодо особливостей навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах дітей-біженців і дітей, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, зокрема тих, що розлучені із сім’єю, розроблені з урахуванням законів України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" , нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, відповідних міжнародних актів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Проблема захисту прав біженців є досить актуальною для багатьох держав світу, в тому числі, й для України, враховуючи необхідність вирішення питання відповідності національного законодавства міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері захисту прав біженців.

В Україні сформована належна нормативно-правова база у сфері реалізації державної міграційної політики, яка ґрунтується на положеннях Конституції України, законах України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", "Про імміграцію", "Про основи національної безпеки України", "Про громадянство України", а також міжнародних договорів, зокрема: Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року, - до яких Україна приєдналась10 січня 2002 року.

Відповідно до статті 26 Конституції України "Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України".

Важливим кроком на шляху до вдосконалення системи захисту прав біженців, шукачів притулку в Україні та інших вразливих категорій осіб стало прийняття 8 липня 2011 року Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" .

Новий Закон, прийнятий з метою наближення до стандартів захисту ЄС, значно розширив коло осіб, яким надається захист в Україні, забезпечивши законодавче врегулювання проблеми додаткового (гуманітарного) та тимчасового захисту осіб, які не підпадають під ознаки біженця, але також потребують захисту.

З метою імплементації даного Закону внесено зміни до низки законів, зокрема: "Про освіту", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Основ законодавства України про охорону здоров'я", "Про охорону дитинства", "Про вищу освіту", "Про соціальні послуги" та інші.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.07.2012 № 604/417/793/499/518 "Про затвердження Інструкції про взаємодію органів виконавчої влади в роботі з дітьми, розлученими із сім’єю, які не є громадянами України і звернулися до компетентних органів із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту", зареєстрованого Міністерством юстиції України 31 липня 2012 р. за № 1292/21604, визначено порядок тимчасового влаштування дітей, розлучених із сім’єю, до закладів соціального захисту дітей.

Відповідно до пункту 3.4 наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України від 10.09.2012 № 995/557 "Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" на міжвідомчому рівні врегульовано питання розміщення дітей, які звернулися за захистом в Україні, дітей-біженців та дітей, які потребують додаткового захисту, розлучених із сім’єю, у закладах соціального захисту дітей, зокрема у притулках для дітей, служб у справах дітей, соціально-реабілітаційних центрах (дитячі містечка) та загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України від 23.10.2013 року № 903/1464/711 "Про здійснення обстеження для встановлення віку дитини, яка залишилась без піклування батьків та потребує соціального захисту", зареєстрованого Міністерством юстиції України 12 листопада 2013 р. за № 1934/24466, затверджено Положення про комісію для встановлення віку дитини, яка залишилась без піклування батьків та потребує соціального захисту та Порядок проведення обстеження для встановлення віку дитини, яка залишилася без піклування батьків (у тому числі дітей, розлучених із сім’єю).

Державною міграційною службою України, Товариством Червоного Хреста України 9 вересня 2013 року розроблено та затверджено "Методичні рекомендації щодо організації роботи по розшуку батьків, членів сім’ї або інших законних представників дітей, розлучених із сім’єю, які не є громадянами України, дітей-біженців, та дітей, які потребують додаткового захисту", які надіслано до територіальних органів ДМС України та обласних підрозділів Товариства Червоного Хреста України для практичного використання у роботі.

Для розв’язання складних проблем, у сфері міграції ухвалювалися урядові постанови і розпорядження, видавалися доручення та Укази Президента України.

Зокрема, Указом Президента України від 30 травня 2011 року № 622/2011 схвалено Концепцію державної міграційної політики, розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року № 1058-р, затверджено План заходів з реалізації Концепції державної міграційної політики, а також затверджено План заходів щодо інтеграції біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, в українське суспільство на період до 2020 року (22 серпня 2012 № 605-р).

На сьогодні в Україні функціонують два Пункти тимчасового розміщення біженців: у Закарпатській та Одеській областях, які здатні одночасно забезпечити тимчасовим житлом найбільш незахищених шукачів, зокрема біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" терміни вживаються у такому значенні:

• біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

• дитина, розлучена із сім'єю, - особа віком до вісімнадцяти років, яка прибуває чи прибула на територію України без супроводу батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри, опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до законодавства країни походження, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяли на себе відповідальність за виховання дитини;

• додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі;

• довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України;

• законні представники дитини, розлученої із сім’єю, - орган опіки та піклування, опікуни та піклувальники, призначені відповідно до законодавства України, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, адміністрація закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу;

• посвідчення біженця - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні і є дійсним для реалізації прав та виконання обов’язків, передбачених цим Законом та іншими законами України;

• посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсним для реалізації прав та виконання обов’язків, передбачених цим Законом та іншими законами України.статус осіб, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, визначено статтею 14

Правовий Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон) та передбачає:

• особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

• особи, яких визнано біженцями в Україні, вважаються такими, які постійно проживають в Україні, з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями;

• особи, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, вважаються такими, які безстроково на законних підставах перебувають на території України.

Права особи, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначено статтею 15 зазначеного Закону та передбачає зокрема, що дана категорія іноземців має рівні з громадянами України право на:

пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, установлених законом;

охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

освіту;

працю та відпочинок;

свободу світогляду та віросповідання, безоплатну правову допомогу;

одержання грошової допомоги, інших видів соціального забезпечення.

Статтею 6, пункт 4 Закону України "Про загальну середню освіту" передбачено, що "Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають повну загальну середню освіту, у порядку, встановленому для громадян України".

Частиною четвертою статті 3 Закону України "Про освіту" визначено, що "Іноземці та особи без громадянства здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів".

Українська держава взяла зобов'язання не тільки визначати юридичний статус шукачів притулку, а й здійснювати заходи з їх інтеграції в українське суспільство. Інтеграція осіб, які отримали захист в Україні, - це динамічний і багатоаспектний процес, який передбачає готовність біженців адаптуватись в українське суспільство без втрати своєї етнічної самобутності.

Невід'ємною частиною успішної інтеграції біженців та осіб, які потребують додаткового захисту в Україні, і в першу чергу дітей, розлучених із сім’єю, є базове знання державної мови і доступ до освітніх послуг. Знання мови необхідне для того, щоб розуміти, спілкуватись та адаптуватись у приймаюче суспільство. Отримання належної освіти, набуття професії є важливим як для сьогодення, так і для майбутнього нашої держави, та є однією із умов безконфліктності міжнаціональних і соціальних стосунків.

Міністерство освіти і науки України (далі - МОН), органи управління освітою вживають відповідних заходів для поглиблення взаєморозуміння між всіма мовними групами населення, сприяють вихованню поваги, розуміння і терпимості щодо національних меншин та їхніх мов як одного із завдань освіти і професійної підготовки. Робота щодо виховання в учнів толерантного ставлення до мови, культури інших націй, національностей здійснюється педагогічними працівниками під час навчально-виховного процесу.

У виховній діяльності педагоги керуються розробленою МОН програмою "Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України", яка визначає основні напрями, принципи, завдання, тематичний зміст виховної роботи з учнями кожного класу. Зокрема, одним з основних принципів виховання визначено принцип національної спрямованості. Реалізація цього принципу під час здійснення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах пов’язана з вихованням в учнів культури міжетнічних відносин, толерантного ставлення до історії, мови, культури та вірувань інших народностей, які проживають в Україні.

На виконання основних завдань і принципів Програми та з метою виховання толерантності, у тому числі й до мовного різноманіття, мультикультурності, до переліку орієнтовних тем для здійснення виховної діяльності включено наступні тематичні модулі:

для початкової школи: "Кожному мила своя сторона", "Всі народи України живуть в злагоді та мирі";

для основної школи: "Що таке толерантність?", "Україна - полікультурна держава", "Різні люди - різні погляди", "Народження істини, а не загострення стосунків", "Взаєморозуміння. На чому воно ґрунтується?", спартакіада народних ігор "Ігри народів світу";

для старшої школи: "Толерантне ставлення до всіх націй і народностей", "Загальнолюдські цінності: осмислення вічних істин", "Мир та злагода - головна умова існування Землі і людства", "Від культури особистості до культури нації", "Загальнолюдське і національне", "Особливості національних зразків моральності", "Національні та етнокультурні традиції", "Україна і Європа", "Від рідного до чужого, від близького до планетарного", "Ми - різні, ми - рівні", "Культура міжетнічних відносин у полікультурному просторі".

Щорічно в Українському дитячому центрі "Молода гвардія" (м. Одеса) проводяться Міжнародні конкурси-фестивалі дитячої та юнацької творчості "Усі ми діти твої, Україно!". Метою конкурсу-фестивалю є державна підтримка обдарованих дітей та юнацтва, розвиток інтелектуальних та творчих здібностей представників різних національностей, виховання у дітей любові до Вітчизни, толерантності, шанобливого ставлення до культурних надбань українців і представників інших національностей.

Кожного року в одному із поліетнічних регіонів України працює Міжнародний міжнаціональний дитячий табір "Джерела толерантності". У проекті беруть участь близько 2000 дітей з більш ніж 20 національних громад України, а також діти-біженці. Оволоділи методикою проведення дитячого міжнаціонального табору "Джерела толерантності" більше 130 педагогів. Метою проекту є виховання міжнаціональної та міжконфесійної толерантності, протидія ксенофобії, формування активної громадянської позиції у дітей представників національних громад, поширення знань про мовне та культурне розмаїття України.

Органам управління освітою, навчальним закладам всіх типів та рівнів акредитації МОН надіслало лист із рекомендаціями щодо профілактики поширення ксенофобських і расистських проявів серед дітей та підлітків. Активізовано діяльність педагогічних колективів з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.

Звертаємо увагу також на те, що відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти, Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року № 462, та Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого 23 листопада 2011 року № 1392, створено нові навчальні програми для дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів.

Поступово реалізується навчально-методичне забезпечення в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах: підручники та навчальні посібники наповнюються сучасним змістом, методиками та інноваційними технологіями.

Пропоновані методичні рекомендації щодо особливостей навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах дітей-біженців і дітей, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, зокрема тих, що розлучені із сім’єю, покликані надати вихователям і педагогічним працівникам методичну допомогу в організації навчально-виховного процесу в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах України, де навчається вищезазначена категорія учнів.

Унаслідок вимушеної міграції найбільше страждають діти. Особливо критичним є становище дітей дошкільного віку, які прибули до України із зон воєнних і міжнародних конфліктів. Стрес, пов’язаний із позбавленням домівки, відсутністю звичних речей, втратою друзів, родичів, іноді батьків, позбавлення їхньої турботи і любові, негативно впливає на особистість. Адже сім'я є складною, автономною системою і, разом з тим, невід'ємним елементом соціальної структури, що зв'язує сучасне з минулим і майбутнім.

Діти-біженці й діти, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, відчувають значні зміни до нового рівня життя і суспільного статусу. Особливо діти, розлучені із сім’єю, долають численні потрясіння, які травмують дитячу психіку, можуть різко змінити морально-психологічний стан дитини і нерідко мають руйнівний вилив на її психологічний світ, унаслідок чого такі діти стають вразливими.

Окрім того, незнання мови, різниця у соціально-культурних вимогах до поведінки серед однолітків і чужих дорослих людей призводять до відчуття дискомфорту, зниження активності та самооцінки, часто спостерігається підвищення тривожності, агресивності, що викликають зміни ціннісних орієнтацій дитини, виникнення негативного ставлення до інших людей.

Вихователям дошкільних навчальних закладів, які працюють з дітьми-біженцями й дітьми, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, та дітьми, які розлучені із сім’єю, важливо пам’ятати, що у таких дітей уже набутий певний життєвий досвід (переважно негативний), тому освітня робота з дітьми-біженцями у дошкільному навчальному закладі має бути спрямована на формування нового рівня міжособистісних стосунків (дитина-дитина, дитина-дорослий), позитивних життєвих цінностей, оптимістичного світобачення, комунікативно-мовленнєвої компетенції. Доцільно продумати цілі й зміст роботи з дітьми-біженцями і дітьми, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, та дітьми, які розлучені із сім’єю, конкретизувати необхідний психолого-педагогічний вплив на кожну дитину, забезпечити комплексний підхід до реабілітації і корекції розвитку, а також простежити позитивну динаміку її адаптації та розвитку.

З огляду на зазначене вище, завданнями дошкільного навчального закладу з питань забезпечення належного захисту дітей-біженців і дітей, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, та дітей, розлучених із сім’єю, і набуття ними повноцінної дошкільної освіти є:

- створення умов для загального емоційного комфорту дитини;

- забезпечення соціальної адаптації дітей-біженців через формування елементарної мовної і мовленнєвої компетенції, введення у соціально-культурний простір;

- реабілітація, збереження і зміцнення психологічного здоров’я дітей.

Належний захист дитини-біженця, перш за все, це - позитивне сприйняття дитини з боку працівників дошкільного навчального закладу і дитячого колективу, задоволення потреби у визнанні серед однолітків і дорослих, а також прагнення позитивно проявити себе.

З метою створення оптимальних умов для загального емоційного комфорту дітей-біженців у дошкільному навчальному закладі необхідно:

- враховувати національно-етнічний і культурний чинники, можливості дитини у спілкуванні українською мовою, рівень загального розвитку дитини, ціннісні орієнтації, мотивацію діяльності;

- інтегрувати педагогічні зусилля щодо формування почуття безпеки на основі принципів особистісно орієнтованого підходу;

- передбачити наступність у роботі вихователів, соціального педагога і практичного психолога;

- забезпечити співпрацю фахівців дошкільного навчального закладу і батьків (опікунів) дитини-біженця.

Процедура зарахування до дошкільного навчального закладу має здійснюватися відповідно до чинних в Україні вимог щодо прийому дитини дошкільного віку, за наявності необхідних документів (свідоцтво про народження, медична картка дитини, довідка від дільничного лікаря про епідеміологічне оточення). У разі відсутності свідоцтва про народження, підставою для зарахування може бути паспортний документ одного з батьків або Довідка про звернення за захистом в Україні. З метою встановлення довірливих стосунків між дитиною-біженцем і вихователями необхідно зібрати інформацію про неї, членів сім’ї, про обставини життя, сімейні традиції виховання дитини, соціальне оточення членів родини.

Вихователям вікової групи, яку відвідуватиме дитина-біженець, дитина, яку визнано особою, яка потребує додаткового захисту, а також дитина, яка розлучена із сім’єю, доцільно:

- заздалегідь попередити дітей про те, що прийде нова дитина, яка приїхала з іншої країни;

- розповісти про її характер, улюблені заняття, нахили, інтереси, особливі обставини життя;

- призначити відповідальних, які б у перші дні допомагали дитині орієнтуватися у груповому приміщенні, на території дошкільного навчального закладу;

- підготувати разом з усіма дітьми групи приємний сюрприз (вітальні слова, пісенька, подарунок, зроблений власноруч та ін.).

Емоційні реакції таких дітей як зовнішній вияв внутрішнього світу - один із показників успішної чи сповільненої адаптації у нову соціальну ситуацію і прийняття певної соціальної ролі. Тому показниками ефективності роботи співробітників дошкільного навчального закладу щодо створення умов для загального емоційного комфорту дитини-біженця є сформовані у неї почуття захищеності, довіри до дітей і дорослих, відчуття максимальної емоційної зручності у новому природному і соціальному середовищі.

Окрім того, адаптацію дітей-біженців і дітей, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту,зокрема тих, що розлучені із сім’єю, у дошкільному навчальному закладі необхідно здійснювати через поступове введення у соціально-культурний простір дошкільного навчального закладу та формування елементарної мовної і мовленнєвої компетенції. Тому, плануючи організацію освітньої роботи з формування елементарної комунікативно-мовленнєвої компетенції дітей-біженців, треба враховувати їх рівень розуміння і володіння українською мовою.

Навчання мові доцільно розпочинати зі збагачення словника дитини-біженця словами вітання і прощання, ввічливості (прохання, подяки, вибачення), іменниками - назвами предметів найближчого оточення (іграшки, одяг, взуття, посуд, меблі, рослини та їх плоди, предмети побуту),дієсловами, що позначають дії предметів та з предметами (пов’язані із самообслуговуванням, діями в групі та на території дошкільного навчального закладу),прикметниками, що характеризують величину предмета, колір, смак, форму, передавати фізичний і емоційний стан (веселий, сумний, радісний, сердитий, боязкий, голодний, утомлений), прислівниками, що виражають просторові, часові та інші відношення, числівниками, займенниками.

Потрібно спонукати дитину-біженця, дитину, яку визнано особою, яка потребує додаткового захисту, особливу дитину, розлучену із сім’єю, активно спілкуватися з однолітками і дорослими (працівниками дошкільного навчального закладу, батьками) українською мовою, формувати у таких дітей поняття про речі, їх призначення та правила користування ними; про норми поведінки у приміщенні, на вулиці, у громадському транспорті та ін.; про традиції життя у групі, дошкільному навчальному закладі, про особливості життя у місті, селі; формувати елементарні уявлення про українські народні традиції, обряди, про Україну як державу тощо.

Вихователям вікової групи необхідно також переконувати дітей-біженців у тому, що не треба боятися своїх помилок, соромитися того, що вони чогось не знають чи не вміють правильно вимовити або зробити. Беручи активну участь у спільній із ровесниками діяльності, долучаючи їх до своїх намірів, дій, дошкільник-біженець отримує від україномовних дітей різноманітну інформацію, задовольняє власні соціальні потреби у прихильності, визнанні.