Колективний договір - це нормативний* акт соціального партнерства, виконання зобов'язань за яким може бути захищене в судовому порядку.

Обґрунтування: Конституційний Суд рішенням N 12-рп/98 від 09.07.98 р. встановлює, що такі терміни, як "договір", "угода", "колективний договір", які вживаються у Кодексі законів про працю України, визначають певний вид нормативних актів, які залежно від предмета регулювання трудових відносин регламентують інститути трудового права, окремі елементи трудових відносин чи конкретні трудові відносини, особливість правового регулювання яких полягає в тому, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. За даними державної статистики, станом на 1 липня 2006 р. в Україні було укладено майже 90 тис. колективних договорів. У сфері їх дії перебуває 9,5 млн працівників, що становить 81 відсоток їх загальної кількості. Державна статистика не враховує малих підприємств, а профспілкова звітність, як відомо, на сьогодні відсутня. Рівень охоплення працівників колективними договорами в 1996-2004 рр. зростав у середньому на 3% щорічно. Але в останні 2 роки спостерігається деяке зниження цього показника.

Профспілкові організації всіх рівнів мають:

1) істотно посилити роботу щодо охоплення колдоговірним захистом членів профспілок на всіх підприємствах, в установах та організаціях, особливо малих та приватних;

2) сприяти створенню нових профспілкових осередків та вдосконаленню роботи профорганізацій, що вже існують;

3) максимально залучати до переговорного процесу об'єднання організацій роботодавців та підприємців.

Мотивація укладення колективних договорів

Одним з найважливіших законодавчо закріплених прав профспілок є право на ведення колективних переговорів та укладення колективних договорів.

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди", Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Кодекс законів про працю України, Господарський кодекс України.

Відповідно до законодавчої бази колективний договір укладається на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають статус юридичної особи.

Право на ведення переговорів і укладання колективних договорів, угод від імені найманих працівників надано професійним спілкам, об'єднанням профспілок в особі їх виборних органів.

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди" (ст. 4).

Сторона, яка отримала пропозицію щодо переговорів з укладення колдоговору, повинна їх розпочати протягом семи днів.

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди" (ст. 10).

Для мотивації укладення колективних договорів необхідно використати наступні аргументи:

Крім цього, чинне законодавство передбачає встановлення окремих соціально-трудових норм шляхом включення їх саме до колективного договору.

Законодавчі підстави: Закон України "Про оплату праці" (статті 15, 17, 23, 24), Кодекс законів про працю України (ст. 42-1, 44, 50, 84, 97, 98, 105, 108, 115, 161, 162, 200, 249, 250, 252), Закон України "Про відпустки" (ст. 7, 8), Закон України "Про охорону праці" (ст. 20), Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (статті 22, 41, 44).

При проведенні колдоговірної роботи у 2007 році мають бути враховані:

1. Програма дій Федерації профспілок України (2006-2011 роки), прийнята V з'їздом ФПУ;

2. Зміни в законодавстві України;

3. Концепція розвитку Федерації професійних спілок України;

4. Норми та положення Генеральної, галузевих та регіональних угод;

5. Рішення органів соціального партнерства.

При формуванні зобов'язань потрібно уникати включення до колдоговорів декларативних пунктів, домагатися взяття конкретних зобов'язань з визначенням термінів виконання, обсягів і джерел фінансування.

Норми колективних договорів і угод нижчого рівня мають обов'язково забезпечувати реалізацію домовленостей національного, галузевого та регіонального рівнів, конкретизувати їх та забезпечити наповнення.

Профспілкам належить:

- забезпечити укладення колективного договору на кожному підприємстві, в установі, організації, де діє профспілкова організація (на сьогодні понад 2 млн працівників не охоплені колективними договорами, не враховуючи малих підприємств);

- виявити профспілкові організації, де є проблеми з укладанням колективного договору, та надати їм практичну допомогу;

- ініціювати вжиття до осіб, винних у неукладенні колективних договорів,, відповідних заходів.

Відсутність колективного договору на підприємстві може розцінюватися як порушення норми пункту 7 статті 65 Господарського Кодексу України.

При відмові власника або уповноваженого ним органу укладати колективний договір, угоду чи ухилянні (зволіканні) від проведення переговорів виборний орган профспілкової організації повинен:

- офіційно звернутися до роботодавця з пропозицією розпочати колективні переговори та вимогою надати письмову відповідь про причини відмови (зволікання) від переговорів;

- звернутися до відділення Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та відділення Національної служби посередництва та примирення;

- ініціювати звернення до місцевого суду з метою накладений в судовому порядку адміністративних стягнень на осіб, які ухиляються від участі в колективних переговорах;

- попросити про солідарні підтримку обласний чи центральний комітет профспілки;

- ініціювати виникнення колективного трудового спору.

Обком профспілки має вести динамічний реєстр укладених колективних договорів, стежити за їх відповідністю нормам галузевої і Генеральної угод. Підприємства, де колдоговір не укладено, мають бути розглянуті на засіданні виборного органу обкому профспілки з наступним визначенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення колективних переговорів та укладення колективного договору.

При невиконанні зобов'язань за колективним договором,

угодою виборний орган профспілкової організації повинен:

- направити подання роботодавцю, організаціям (об'єднанням) роботодавців, органам виконавчої влади чи місцевого самоврядування щодо усунення цих порушень відповідно до ст. 20 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності". У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у тижневий термін - оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду;

- звернутися до відділення Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю;

- ініціювати накладення в судовому порядку адміністративних стягнень на осіб, які не виконують колективний договір, угоду;

- ініціювати виникнення колективного трудового спору;

- вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади згідно зі ст. 45 КЗпП України.

Для поліпшення змістовності колективних договорів потрібно ширше практикувати проведення попередньої експертизи проектів цих документів у профспілці чи її організаціях.

Результативність переговорів є похідною таких трьох факторів: професіоналізму профкому, підтримки його дій безпосередньо членами профспілки й, безперечно, економічного потенціалу підприємства.

Важливе місце в арсеналі дій профкому мають посісти вивчення думки членів профспілки з того чи іншого питання (анкетування) та аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства. Якщо роботодавець надає інформацію, що викликає сумніви, або ухиляється від розгляду пропозицій профспілки, посилаючись на відсутність фінансових можливостей, цей аналіз обов'язково повинен бути виконаний профкомом самостійно чи із залученням фахівців-аналітиків.

Відповідно до законодавства профком має право на отримання інформації, необхідної для ведення колективних переговорів, а роботодавець несе відповідальність за її ненадання.

Законодавчі підстави: Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 41-3).

Одним з важливих напрямів діяльності профспілок щодо збереження та збільшення кількості сучасних робочих місць, забезпечення продуктивної зайнятості, створення належних умов праці та її оплати, тобто досягнення у цій сфері міжнародних стандартів, залишається підтримка розвитку вітчизняного виробничого комплексу.

Подальше його вдосконалення на сучасному етапі розвитку світової економіки тісно пов'язане з участю у всесвітніх глобалізаційних процесах, які поширюються і супроводжуються загостренням конкурентної боротьби. Перший крок України до економічної глобалізації - вступ до Світової організації торгівлі (СОТ).

Слід зауважити, що для України є характерними такі негативні моменти, як низька конкурентоспроможність економіки, неефективне використання суспільних ресурсів, повільне впровадження нових технологій на підприємствах, критичний стан основних фондів, темпи старіння яких перевищують темпи їх оновлення (зношеність основних фондів, зокрема, у промисловості становить 58,3% їх вартості). Крім того, в Україні спостерігається недостатній розвиток людського капіталу, слабка купівельна спроможність населення та низький рівень продуктивності праці (передусім через нестворення роботодавцем технологічних умов для її зростання). Усе це не сприяє швидкому здійсненню проголошених Президентом України та Урядом відчутних і масштабних змін життя громадян на краще.

Подолання тіньових схем господарювання, вирішення проблем штучного банкрутства; вдосконалення управління об'єктами державної власності та корпоративними правами держави; розв'язання широкого комплексу соціально-економічних питань на підприємстві, в галузі, у регіоні, яке можливе тільки шляхом істотного підвищення конкурентоспроможності національної економіки та забезпечення конкурентоспроможності національного працівника на ринку праці, потребують поєднання зусиль усіх учасників виробничого процесу заради досягнення загального результату.

Нагальною необхідністю є запровадження таких форм роботи, які б давали можливість враховувати соціальний аспект у підприємницькій діяльності.

В Україні посилюється прагнення соціально безвідповідальної частини роботодавців звузити трудові права працівників та скоротити державні витрати на соціальні й культурні потреби населення. У світі ж тим часом є суспільне розуміння того, що соціальна відповідальність бізнесу полягає в безумовному виконанні міжнародних соціально-трудових стандартів, законів даної країни та укладених з представниками працівників угод. І досвід багатьох держав, які за своїми конституціями є соціальними, свідчить про важливу роль у їх соціально-економічному розвитку і державних структур, і роботодавців, і найманих працівників, котрі працюють як соціальні партнери.

Роботодавець, і це слід вітати, почав усвідомлювати, що, вкладаючи кошти в соціальні програми і забезпечуючи соціальні гарантії своїм працівникам, він не тільки створює сприятливе соціальне оточення, а й дбає цим самим про фінансово-економічну стабільність підприємства.

Партнерські відносини роботодавців з профспілками необхідно будувати не на конфлікті суперечностей, а на поєднанні їх інтересів.

Приватизація

Складними залишаються питання реформування відносин власності. Позиція ФПУ щодо цього базується на таких підходах:

- оптимізація структури і меж приватного й державного секторів економіки з метою створення збалансованих, ефективно діючих приватного та державного секторів;

- визначення чітких критеріїв, відповідно до яких майно чи корпоративні права закріплюються у державній власності;

- формування складу об'єктів, які підлягають приватизації, з урахуванням їх місця і ролі у технологічному галузевому та міжгалузевому ланцюгу;

- вдосконалення змісту та механізму державного контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу, укладених в процесі приватизації;

- врегулювання процесу повернення об'єкта приватизації у державну власність;

- відкритість, прозорість приватизації державного майна, в тому числі щодо оприлюднення інформації про реальних власників;

- визначення чітких умов збереження за функціональним призначенням об'єктів соціальної сфери в процесі їх приватизації;

- участь профспілок у процесі зміни форми власності суб'єктів господарської діяльності.

Виходячи з цього, первинним організаціям профспілки, всеукраїнським профспілкам та регіональним об'єднанням профспілок при проведенні колдоговірної кампанії 2007 року необхідно зосередити увагу і домагатися включення до колективних договорів та угод наступних норм.

У колективних договорах має міститися закріплення механізму реалізації права представників профспілкових організацій:

1. Брати участь:

- у роботі комісій з приватизації та в розробці плану приватизації;

Законодавчі підстави: Закон України "Про приватизацію державного майна" (ст. 13,14); Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 25).

- у роботі комісій з реструктуризації та в розгляді проекту реструктуризації;

Законодавчі підстави: Положення про порядок реструктуризації підприємств, затверджений наказом Фонду державного майна України N 667 від 12.04.2002 (п. 3.6.).

- у роботі комісій з передачі об'єктів права державної власності в комунальну;

Законодавчі підстави: Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

- у роботі комісій щодо списання та відчуження майна підприємств та акціонерних товариств;

Законодавчі підстави: Наказ Фонду державного майна України від 28.11.2005 N 3045 "Про затвердження Положення про порядок списання державного майна" (п. 13, 15).

- у роботі конкурсних комісій з продажу акцій, що належать державі у майні юридичних осіб, якщо трудовий колектив делегує ці права саме представникові первинної профспілкової організації;

Законодавчі підстави: Порядок проведення конкурсів з продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб, затверджений наказом Фонду державного майна України N 2694 від 05.10.2005 (п. 5).

- у роботі наглядових рад акціонерних товариств та господарських організацій;

Законодавчі підстави: Закон України "Про господарські товариства" (ст. 46 ч. II), Закон України від 21.09.2006 N 185-V "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 11 п. 15).

- у роботі інших керівних органів акціонерних товариств (відповідно до внутрішніх положень та за домовленістю сторін колективного договору);

- у роботі органів управління і контролю державної холдингової компанії (відповідно до Статуту, внутрішніх положень та зобов'язань сторін колективного договору);

- у погодженні переліків майна підприємства, яке підлягає списанню, продажу, консервації, передачі в оренду, комунальну власність;

Законодавчі підстави: Положення про порядок реструктуризації підприємств, затверджений наказом Фонду державного майна України N 667 від 12.04.2002 (п. 4.3).

- у погодженні планів санації збиткових державних підприємств та акціонерних товариств з часткою державної власності у їх статутних фондах 50 та більше відсотків;

- у перевірці виконання (разом з державними органами приватизації) умов договорів купівлі-продажу державного майна, укладених в процедурі приватизації, в частині захисту соціальних гарантій для працівників, а в разі їх порушення звертатися до державних органів приватизації щодо вжиття визначених законодавством заходів;

- у розробленні умов реструктуризації та санації державних комерційних підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 6 п. 34), домовленість сторін галузевої угоди.

- у розробленні умов реструктуризації та санації підприємств, що перебувають в управлінні Фонду державного майна України, та господарських організацій, у статутних фондах яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 7, част. I, п. 1, підпункт є), домовленість сторін галузевої угоди.

- у розробці умов відчуження майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду, які знаходяться в процедурі банкрутства, відповідно до законодавства з питань приватизації в частині соціально-трудового пакету;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 11, част. 19).

- у розробці в процесі санації умов продажу господарськими організаціями інвестору корпоративних прав держави, з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації та відповідно до плану санації в частині соціально-трудового пакету;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 11, част. 20).

- у розробці бізнес-планів підприємств у частині розділів "план виробничої діяльності", "організаційний план" та "соціально-економічні наслідки реалізації інвестиційного бізнес-плану";

Законодавчі підстави: Методичні рекомендації з розроблення бізнес-плану підприємств, затверджених наказом Мінекономіки України від 06.09.2006 N 290 (пункт 2.1, підпункти 2.1.7.4, 2.1.8, 2.1.13).

- у розробці фінансових планів державних підприємств, інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, їхніх дочірніх підприємств та в розподілі чистого прибутку;

Законодавчі підстави: Господарський кодекс України (ст. 65), Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 13, 25).

- в обговоренні та прийнятті рішень щодо виробничих планів, програм розвитку підприємств, модернізації виробництва, впровадження сучасних технологій з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг та працівників;

- у розробці норм статутів, а також внесенні до них змін і доповнень, що стосуються соціально-економічних та трудових прав працівників;

- у розробці положень внутрішніх документів підприємств (правил трудового розпорядку, програм розвитку персоналу тощо), а також у внесенні до них змін і доповнень, відповідно до чинного законодавства.

2. Представляти інтереси працівників:

- у відносинах з роботодавцем в питаннях управління підприємствами;

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 25).

- у відносинах з Фондом державного майна України при провадженні справ про банкрутство державних комерційних підприємств, що перебувають у його управлінні, та господарських організацій з корпоративними правами держави;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 7, част. I, п. 1, підпункт д).

- при здійсненні процедури банкрутства, зокрема, в комітеті кредиторів;

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 25, 38), Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 1, абз. 20).

- при розробці планів санації у частині врахування інтересів та пріоритетів працівників підприємства;

Законодавчі підстави: Положення про порядок погодження Міністерством промислової політики України планів санації підприємств, що належать до сфери його управління (п. 5.1), затвердженого наказом Мінпромполітики України N 446 від 10.09.2004, зобов'язання сторін колективного договору.

- в роботі ліквідаційної комісії при ліквідації суб'єктів господарювання, враховуючи те, що дія колективного договору зберігається протягом усього строку проведення ліквідації;

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди" (ст. 9).

- при ліквідації державної холдингової компанії згідно із законодавством;

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди" (ст. 9); Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (ст. 10).

3. Отримувати завчасно від власника або уповноваженого ним органу інформацію про проведення реорганізації, реструктуризації підприємства, запровадження процедури банкрутства або ліквідації боржника.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (ст. 494), Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 28).

4. Порушувати до початку переговорів перед керівництвом юридичних осіб питання про надання відомостей з Єдиного державного реєстру щодо:

- найменування та місцезнаходження юридичної особи;

- прізвищ осіб, які мають право від імені юридичної особи без довіреності підписувати договори;

- наявності обмежень у питаннях представництва від імені юридичної особи (для підприємств недержавної форми власності).

Законодавчі підстави: Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (ст. 17, 21).

5. Вирішувати з роботодавцем умови участі представника працівників у суді під час процедури банкрутства - питань оплати проїзду до місця суду, врахування часу перебування в суді як робочого.

6. Вносити пропозиції щодо вжиття власником заходів для запобігання банкрутству за умов погіршення фінансово-економічного стану підприємства та пропонувати йому довести ці заходи до трудового колективу.

7. Здійснювати контроль за реалізацією проектів реструктуризації та планів санації (шляхом участі в роботі відповідних комісій, до повноважень яких належить розробка планів реструктуризації та санації, і за домовленістю сторін колективного договору).

8. Вносити пропозицію про закріплення у Статуті підприємства норми щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів працівників.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 13).

9. Вносити до органу, уповноваженого управляти державним майном, - ініціатором утворення державної холдингової компанії пропозицію про закріплення у Статуті цієї компанії норми щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів їх працівників.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 13), Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (п. 4-6 ст. 6), постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2006 N 1477 "Про погодження Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації", наказ Мінекономіки України та Фонду державного майна України від 11.08.2006 N 275/1252 "Про затвердження Порядку утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації".

10. Подавати органам управління державної холдингової компанії пропозиції щодо використання прибутку, планів виробничого та соціального розвитку її корпоративних підприємств і здійснювати контроль за їх виконанням, у разі прийняття, в установленому законом порядку.

Законодавчі підстави: Господарський кодекс України (ст. 65), Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (п. 5 ст. 5).

11. Погоджувати графік погашення відповідної заборгованості за виконані роботи і контролювати погашення цієї заборгованості на підприємствах, де вона є.

12. Вносити керівництву підприємства пропозиції щодо вироблення стратегії та системного запровадження принципів соціальної відповідальності бізнесу в діяльність підприємства, зокрема, міжнародного соціального стандарту "SA 8000".

13. Ініціювати перед роботодавцем розробку та впровадження соціальних програм для працівників підприємства та їхніх сімей.

14. Сприяти запровадженню на підприємстві соціальної звітності.

15. Порушувати перед керівництвом підприємства питання про приєднання до Глобального договору ООН.

16. З метою забезпечення ефективної участі підприємства у відкритих торгах щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти направляти окремих працівників на проходження спеціалізованого навчання у сфері функціонування державних закупівель, а також передплачувати видання з питань функціонування системи державних закупівель.

Довідка: інформація щодо навчальних закладів, які мають ліцензію на організацію навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів з питань організації та здійснення процедур закупівель, оприлюднюється Міністерством освіти і науки України, у тому числі на його офіційному Інтернет-сайті. Детальніше про функціонування системи державних закупівель в Україні читайте в "Бібліотечці голови профспілкового комітету " (N 11(83) листопад 2006).

17. При виникненні порушення господарського зобов'язання, що стосується виконання державного контракту, або виконання зобов'язання, яке фінансується за рахунок Державного бюджету України, керівництву підприємства (виконавця державного замовлення), чиї права або законні інтереси було порушено, в установленому законодавством порядку звертатися до порушника цих прав або інтересів з письмовою претензією з метою безпосереднього досудового врегулювання спору.

Законодавчі підстави: Господарський кодекс України (ст. 222, глава 26).

18. При порушеннях господарських зобов'язань керівникам підприємств в установленому законодавством порядку подавати позовні заяви до суду з метою відшкодування збитків або застосування інших господарських санкцій.

Законодавчі підстави: Господарський процесуальний кодекс України.

19. Ініціювати перед роботодавцем питання щодо розробки та впровадження заходів, спрямованих на попередження можливих негативних соціально-економічних наслідків для підприємства від вступу України до СОТ.

Довідка: пропозиція передбачена Рекомендаціями Міжнародної науково-практичної конференції "Дії соціальних партнерів щодо адаптації економіки України до членства в СОТ та попередження негативних соціальних наслідків".

20. Сприяти додержанню трудової дисципліни працівниками підприємств, організацій, установ.

Як додатковий матеріал при опрацюванні розділу колективних договорів, що стосується приватизації державного майна, рекомендуємо використати Методичні поради головам профспілкових комітетів, розроблені управлінням ФПУ з питань економічного захисту та опубліковані в журналі "Профспілки України" (2005 р., N 4).

У галузевих угодах має міститися закріплення механізму реалізації

наступних прав представників всеукраїнських профспілок:

1. Брати участь у:

- громадському обговоренні проектів регуляторних актів з питань розвитку окремих галузей (програм економічного, науково-технічного і інноваційного розвитку, програм реструктуризації тощо), концепцій державних галузевих програм;

Законодавчі підстави: Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (ст. 1, 6, 20), Закон України "Про державні цільові програми" (ст. 1, 6).

- формуванні галузевих програм економічного та соціального розвитку;

Законодавчі підстави: постанова Верховної Ради України від 15.11.2001 N 2809-III "Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан зайнятості та безробіття на ринку праці в Україні".

- формуванні переліку об'єктів, що підлягатимуть приватизації, відповідно до рішення органів управління за результатами аналізу господарської діяльності підприємств;

- перевірці (разом з державними органами приватизації) виконання власниками підприємств зобов'язань за договорами купівлі-продажу, умов конкурсу;

- обговоренні та прийнятті рішень щодо розміщення та обсягів державних замовлень, вирішенні питань погашення відповідної заборгованості за виконані роботи і здійсненні контролю за погашенням цієї заборгованості на тих підприємствах, де вона є (зобов'язання сторін галузевої угоди);

- здійсненні контролю за виконанням галузевих програм реструктуризації;

- комісіях з реструктуризації галузей економіки;

2. Вносити пропозиції та зауваження до:

- проектів регуляторних актів, наслідком яких може бути погіршення соціально-економічних гарантій для працівників;

Законодавчі підстави: Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (ст. 9).

- проектів передприватизаційної підготовки підприємств галузі з метою недопущення розриву технологічно пов'язаних виробничих структурних підрозділів;

- стратегії розвитку державних комерційних підприємств і господарських структур.

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 6 п. 5).

3. Передбачати в статутах (положеннях) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, і господарських структур норми щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів працівників.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 13), Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 6 п. 3).

4. Укладати угоди з Фондом держмайна України, його регіональними відділеннями щодо спільних дій в процесі приватизації державного майна та післяприватизаційний період, ефективного управління корпоративними правами держави, отримання інформації про зобов'язання власників.

Законодавчі підстави: угоди всеукраїнських профспілок і Фондом державного майна України.

5. Передбачати включення соціально-трудових питань до умов відчуження майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду, які перебувають у процедурі банкрутства, відповідно до законодавства з питань приватизації.

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. II част. 19).

6. Передбачати включення соціально-трудових питань до умов продажу господарськими організаціями інвестору, в процесі санації, корпоративних прав держави, з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації та відповідно до плану санації.

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. II част. 20).

7. Ініціювати розгляд Державним департаментом з питань банкрутства Мінекономіки України фактів фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства підприємств галузі, які мають перспективи для продовження виробничої діяльності.

8. Домагатися обов'язкового складання, затвердження та виконання головними розпорядниками коштів узгоджених з профспілками графіків погашення боргів за виконані державні замовлення по кожному підприємству.

9. Передбачати в галузевих угодах конкретні показники економічного і соціального розвитку відповідної галузі.

10. При утворенні державної холдингової компанії органами, уповноваженими управляти державним майном, передбачати у її статуті норму щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів працівників та здійснювати контроль за дотриманням цієї норми.

Законодавчі підстави: Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (п. 4-6 ст. 6), постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2006 N 1477 "Про погодження Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації", наказ Мінекономіки України та Фонду державного майна України від 11.08.2006 N 275/1252 "Про затвердження Порядку утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації".

11. Здійснювати контроль за використанням прибутку холдингової компанії, виконанням планів виробничого та соціального розвитку її корпоративних підприємств в установленому законодавством порядку.

Законодавчі підстави: Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (ст. 5).

12. Сприяти участі представників профспілкових організацій в роботі органів управління і контролю державних холдингових компаній.

13. Як одна із заінтересованих сторін повідомляти центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (Міністерство економіки України) про свою заінтересованість щодо участі в антидемпінговому, антисубсидиційному або спеціальному розслідуванні та брати в ньому активну участь у встановленому законодавством порядку.

Законодавчі підстави: Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (ст. I, ч. 12 ст. 12, ч. 5-10 ст. 13, ч. 5-6 ст. 14, ст. 15, 29, 31, 33-37, ч. 3 ст. 38) Закон України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (ст. I, ч. 14-15 ст. 15, ч. 5-10 ст. 16, підпункт 4 ч. I, абз. другий-третій частини 3, ч. 5 ст. 17, ст. 18, ч. 2, 3 ст. 28; ст. 30-35, ст. 37, ч. 5 ст. 38), Закон України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" (ст. 1, ч. 2-7 ст. 9, ст. 12, ч. З ст. 17, ст. 22).

14. Сприяти запровадженню міжнародних соціальних стандартів, зокрема, "SA 8000".

15. Ініціювати проведення Стороною власників комплексних досліджень соціально-економічних наслідків вступу України до СОТ на рівні галузі і кожного підприємства та вжиття відповідних заходів, спрямованих на попередження негативних наслідків процесів глобалізації.

16. Ініціювати розгляд на колегіях відповідних міністерств заходів щодо адаптації галузі та кожного підприємства до умов СОТ.

17. Брати участь у поширенні інформації з питань вступу до СОТ.

18. Брати участь у пропагуванні цінностей і стандартів соціально відповідального бізнесу.

Довідка: останні чотири пункти (15-18) передбачені Рекомендаціями Міжнародної науково-практичної конференції "Дії соціальних партнерів щодо адаптації економіки України до членства в СОТ та попередження негативних соціальних наслідків".

В регіональних угодах має міститися закріплення механізму реалізації наступних прав представників профоб'єднань:

1. Брати участь у:

- громадському обговоренні проектів регуляторних актів з питань розвитку окремих регіонів та населених пунктів (програм економічного, науково-технічного та інноваційного розвитку тощо), концепцій державних регіональних програм;

Законодавчі підстави: Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (ст. 1, 6, 20, 35) Закон України "Про державні цільові програми" (ст. 1, 6).

- формуванні програм економічного та соціального розвитку регіонів;

Законодавчі підстави: постанова Верховної Ради України від 15.11.2001 N 2809-III "Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан зайнятості та безробіття на ринку праці в Україні".

- роботі комісій з питань економічного й соціального розвитку, реструктуризації, санації, попередження банкрутства підприємств, що є місто- та бюджетоутворюючими, забезпечують зайнятість населення та надходження коштів до бюджетів;

- роботі тендерних комісій;

- роботі органів управління спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, якщо згідно із законами про конкретні зони та території їхні функції покладено на відповідні місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування.

2. Передбачати:

- конкретні показники економічного і соціального розвитку відповідного регіону;

- включення соціально-трудових питань до умов відчуження майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду, які перебувають у процедурі банкрутства, відповідно до законодавства з питань приватизації;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 11 ч. 19).

- включення соціально-трудових питань до умов продажу господарськими організаціями інвестору, в процесі санації, корпоративних прав держави з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації та відповідно до плану санації.

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 11 ч. 20).

3. Брати участь у розробленні заходів із детінізації економіки регіону і контролювати їх виконання.

4. Брати участь в обговоренні та прийнятті рішень щодо розміщення та обсягів державних замовлень, погоджувати графіки погашення відповідної заборгованості за виконані роботи і контролювати погашення цієї заборгованості.

5. Співпрацювати з органами місцевого самоврядування, місцевими державними адміністраціями, регіональними відділеннями Фонду державного майна України у питаннях збереження за призначенням об'єктів соціально-культурної сфери.

6. При утворенні державної холдингової компанії державними органами приватизації передбачати у її статуті норму щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів працівників та здійснювати контроль за дотриманням цієї норми.

Законодавчі підстави: Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (п. 4-6 ст. 6), постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2006 N 1477 "Про погодження Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації", наказ Мінекономіки України та Фонду державного майна України від 11.08.2006 N 275/1252 "Про затвердження Порядку утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації".

7. Здійснювати контроль за використанням прибутку холдингової компанії, виконанням планів виробничого та соціального розвитку її корпоративних підприємств в установленому законодавством порядку.

Законодавчі підстави: Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (ст. 5);

8. Сприяти участі представників профспілкових організацій в роботі органів управління і контролю державних холдингових компаній.

9. У регіональних угодах, що укладаються в спеціальних економічних зонах та територіях пріоритетного розвитку, передбачати як обов'язкову умову затвердження інвестиційних проектів створення і збереження сучасних робочих місць, забезпечення оплати, умов та охорони праці відповідно до міжнародних вимог про гідну працю, а також зобов'язання щодо розвитку соціальної інфраструктури регіону.

Довідка: пропозиції, викладені в останньому абзаці п. 1 і п. 9, передбачені Рекомендаціями круглого столу "Місце і роль спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку та технопарків у створенні високотехнологічних виробництв та сучасних робочих місць".

10. З метою економічної і соціальної адаптації регіону місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування:

10.1. ініціювати розрахунки відповідної оцінки наслідків приєднання України до СОТ, враховуючи

- зміни, відповідно до норм СОТ, у політиці надання державної підтримки (у тому числі субсидій) значущим, бюджетоутворюючим для даного регіону підприємствам;

- зміни на ринку праці та рівня зайнятості населення внаслідок скорочення виробництва на неконкурентоспроможних підприємствах (за домовленістю сторін регіональної угоди).

10.2. ініціювати проведення на колегіях відповідних державних адміністрацій та сесіях місцевих рад слухань про стан готовності регіону до роботи в рамках вимог СОТ;

10.3. брати участь у підготовці заходів щодо попередження для регіону негативних наслідків вступу України до СОТ;

10.4. сприяти інформованості громадськості про результати адаптації регіону до вимог СОТ;

10.5. ініціювати передбачення у місцевих бюджетах видатків на проведення досліджень щодо наслідків вступу України до СОТ та на розроблення відповідних програм адаптації регіонів.

11. Сприяти запровадженню міжнародних соціальних стандартів, зокрема "SA 8000".

У 2006 році зберігалися стійкі темпи зростання рівнів номінальної та реальної заробітної плати.

Так, у січні-вересні 2006 р. середньомісячна заробітна плата становила 1004 грн, що на 31,4% більше, ніж у відповідному періоді попереднього року. Найбільш оплачуваними були працівники авіаційного транспорту, фінансових установ, а в промисловості - зайняті на підприємствах з виробництва коксу, продуктів нафтопереробки. Розмір оплати праці в цих видах діяльності перевищував середній по економіці в 1,8-2,0 рази.

Однак значно нижчою залишалася зарплата працівників сільського, рибного господарства, охорони здоров'я та соціальної допомоги, текстильної промисловості, де її розмір не перевищував 70% середнього по економіці.

Реальна заробітна плата за 9 місяців 2006 року порівняно з відповідним періодом 2005 року збільшилася на 16 %. При цьому забезпечено випереджаюче її зростання проти темпів зростання ВВП (останні становили 6,5%).

Зростанню середньомісячної заробітної плати сприяли закладені за наполяганням профспілок норми чинної Генеральної угоди на 2004-2005 рр., за якими середня зарплата має щороку підвищуватися не менше ніж на 25%, а тарифна ставка робітника I розряду встановлюватися на рівні, не меншому ніж 120 % мінімальної заробітної плати (з 1 січня 2006 р. він мав становити 420 грн, з 1 липня 2006 р. - 450 грн, а зі грудня 2006 р. - 480 грн). Аналогічні норми передбачалося відображати в галузевих та регіональних угодах.

Серед регіонів найнижчою була зарплата працівників у Тернопільській області (майже на третину менше від середнього показника по країні), а найвищий її рівень (в 1,6 рази більше, ніж по економіці), як і раніше, спостерігався в м. Києві. Середня заробітна плата працівників Дніпропетровської та Донецької областей на 10-16% перевищувала цей показник в цілому по країні.

Залишалася значною диференціація заробітної плати за видами економічної діяльності. Так, у працівників сільського господарства вона становила лише 52,8% від середнього рівня по економіці, рибного господарства - 57,9%, охорони здоров'я - 63,4%, готельного і ресторанного бізнесу - 70,4%, освіти - 78,5 %, лісового господарства - 81,8%, тимчасом як зарплата працівників, що займаються фінансовою діяльністю, в 1,9 рази перевищує середню по економіці.

Договірну мінімальну гарантію з оплати праці - тарифну ставку робітника I розряду (не менш як 120% МЗП) було реалізовано на переважній більшості підприємств.

Проте є й окремі факти як невиконання цієї норми, так і недотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці, які передбачено галузевими угодами, при черговому підвищенні розміру мінімальної заробітної плати.

Слід врахувати, що певний позитивний вплив на зростання заробітної плати мало відновлення з початку 2006 року законодавчої норми, яка діяла раніше стосовно сутності мінімальної заробітної плати (невключення до неї доплат, надбавок, заохочувальних та компенсаційних виплат). Таким чином, мінімальна заробітна плата стала в реальному обчисленні суттєво більшою.

При проведенні колдоговірної компанії 2007 року потрібно домагатися включення до ГАЛУЗЕВИХ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ УГОД зобов'язань щодо:

1. Встановлення конкретних показників підвищення середньої заробітної плати за темпами, не нижчими за темпи зростання обсягів виробництва.

2. Збільшення частки працівників, яким нараховано зарплату в розмірах, що перевищує (у 2, 3 чи більше разів) законодавчо встановлену величину прожиткового мінімуму в розрахунку на працездатну особу.

3. Зростання частки заробітної плати в операційних витратах з реалізованої продукції, робіт, послуг та зменшення витрат за складовою "інші операційні витрати".

4. Встановлення розміру мінімальної тарифної ставки робітника I розряду (не менше 120% від встановленої законом мінімальної заробітної плати) та доплат і надбавок у розмірі, що є не меншим, ніж це передбачено Генеральною угодою.

Довідка: Генеральною угодою, зокрема, встановлено такі договірні мінімальні гарантії щодо доплат:

- за роботу у вечірній час - 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час (при багатозмінному режимі роботи);

- за роботу у нічний час - 35%.

Розміри доплат і надбавок, визначених у Генеральній угоді, є мінімальними, тобто в галузевих та регіональних угодах і колдоговорах вони можуть бути більшими.

Обґрунтування. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оплату праці" "Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом".

5. Визначення міжкваліфікаційних, міжпосадових співвідношень в оплаті праці та зобов'язання щодо їх дотримання при перегляді мінімальної заробітної плати.

6. Вдосконалення роботи щодо встановлення науково обґрунтованих норм праці.

7. Механізму контролю за забезпеченням своєчасної і в повному обсязі виплати заробітної плати та, за наявності заборгованості із таких виплат, - ліквідації заборгованості за відповідним графіком з урахуванням сум компенсації за затримку.

Законодавчі підстави: Закон України "Про оплату праці" (останній абзац статей 15, 24), Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Обов'язково передбачати конкретні (економічно менш вигідні для роботодавця, ніж це визначено законодавством) санкції за затримку виплати заробітної плати.

Запровадити спільні з органами нагляду перевірки підприємств, які мають заборгованість понад 2 місяці, щодо правильності нарахувань і повноти виплати компенсацій за затримку зарплати.

8. Публікування матеріалів про заходи впливу на керівників підприємств, які допускають утворення заборгованості із заробітної плати та не ліквідовують заборгованість, яка вже склалася, у місцевій та галузевій пресі.

До КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОРІВ слід включати зобов'язання щодо:

1. Визначення конкретних показників зростання фондів заробітної плати та середньої заробітної плати відносно збільшення обсягів виробництва, зростання продуктивності праці, зміни рівня цін на споживчі товари й послуги тощо.

Обґрунтування. Ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди"визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін стосовно визначення умов регулювання фондів оплати праці.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (ст. 98) Закон України "Про оплату праці" (ст. 4).

2. Передбачення конкретної норми щодо збільшення частки заробітної плати в операційних витратах з реалізованої продукції, робіт, послуг (попередньо проаналізувавши складові, особливо "інші операційні витрати", які стосуються витрат, але мають опосередковане відношення до них).

3. Передбачення стосовно того, що відсоткове співвідношення між тарифною ставкою робітника I розряду і розміром мінімальної заробітної плати буде вищим за відповідний показник у галузевій угоді.

За наявності тимчасових фінансових труднощів - визначати вичерпний перелік об'єктивних фінансово-економічних причин неможливості реалізації цієї норми та конкретні терміни їх усунення з метою впровадження зазначеної норми в життя.

Довідка: з підвищенням тарифної ставки робітника I розряду одночасно підвищуються тарифні ставки робітників більш високих розрядів. Забезпечення реалізації вказаної норми в колдоговорі має стати одним з найголовніших завдань первинних профспілкових організацій. Також потрібно зазначити, що від розміру тарифної ставки залежать відповідні виплати за лікарняними, оплата вимушеного простою не з вини працівника.

Слід пам'ятати, що відповідно до ст. 14 Закону "Про оплату праці" "норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово, на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як 6 місяців".

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про оплату праці" роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами ".

4. Щорічного збільшення частки працівників із заробітною платою, яка перевищує подвійну (потрійну) вартісну величину прожиткового мінімуму для працездатної особи.

5. Визначення умов оплати праці підрозділів (працівників), які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній діяльності галузі, з дотриманням гарантій, визначених угодами тих галузей, до яких вони належать.

6. Запровадження науково обґрунтованих і технологічно забезпечених норм праці (виробітку, обслуговування, чисельності).

7. Визначення порядку погодження з профспілковим комітетом нормативних актів роботодавця, які приймаються в рамках колдоговору.

8. Забезпечення своєчасної (не рідше 2-х разів на місяць) і в повному обсязі виплати заробітної плати.

9. За наявності заборгованості з виплати зарплати - інформувати профком про надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства та напрями їх використання.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (ст. 45), Кодекс законів про працю України (ст. 251).

10. Обов'язковості складання графіка погашення заборгованості з виплати заробітної плати (за умови її виникнення), який стає невід'ємною частиною колективного договору, та зобов'язання роботодавця ліквідувати заборгованість з урахуванням сум компенсації за її затримку.

Профком має взяти зобов'язання за кожним фактом затримки виплати зарплати понад 7 календарних днів вносити подання до територіальних державних інспекцій праці, місцевих органів виконавчої влади, вищих керівних органів підприємств-боржників, а щодо державних підприємств та підприємств з часткою державного майна понад 10% - інформувати відповідні галузеві міністерства та Фонд державного майна України.

При порушенні термінів виплати зарплати понад 15 календарних днів ініціювати подання працівниками позовів до суду про повернення заборгованої заробітної плати з компенсацією за її затримку і надавати їм правову допомогу в цьому питанні.

11. Нарахування компенсаційних виплат за затримку заробітної плати за прогресивною шкалою, як це визначено п. 20.4.2. ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (щодо виплати на користь платника податку штрафів за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку):

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну виплати зарплати, - у розмірі 10% від суми нарахованого, але не виплаченого працівнику доходу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів - у розмірі 50%;

- при затримці від 91 календарного дня - у розмірі 100%;

пропонуємо завершити норму таким чином:

- при затримці від 120 календарних днів - за кожен день відстрочки - не менше 300% від облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення заборгованості або на дату її виплати (залежно від того, яка з величин є більшою).

12. Надання працівникам щомісячних витягів з розрахункової відомості (особового рахунку) по зарплаті працівників із зазначенням дати утворення і розмірів заборгованості та величини належної компенсації за затримку виплати зарплати (якщо така заборгованість виникла), а також надання щомісяця профспілковому комітету за його запитом інформації про наявність коштів на рахунках підприємства.

13. Передбачення при складанні плану приватизації, бізнес-плану чи конкурсних умов з продажу пакета акцій підприємства обов'язкового включення до цих документів умови про погашення зарплатної заборгованості покупцем протягом визначеного договором терміну (не більше ніж протягом 60 днів). Необхідно також контролювати, щоб вказана умова була включена до умов договору купівлі-продажу.

Обґрунтування. Можливість включення таких умов, згідно зі ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна", визначається за домовленістю сторін.

У разі невиконання новим власником зобов'язання стосовно погашення заборгованості із заробітної плати первинні профспілкові організації повинні через вищі профспілкові органи ініціювати звернення до Фонду держмайна щодо вжиття необхідних заходів.

Протягом 2006 року ситуація на ринку праці певною мірою поліпшилась. Відбулося розширення сфери прикладання праці, знизився рівень безробіття, кращим стало співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили.

Водночас, поряд із створенням робочих місць, відбувається і їх ліквідація (або скорочення). Протягом восьми місяців 2006 року ліквідовано понад 363 тис. робочих місць.

В Україні триває процес декваліфікації вітчизняних працівників: кількість тих із них, які підвищували свою кваліфікацію скоротилася в декілька разів (менше 8% від загальної чисельності зайнятих у галузях економіки). Середньомісячні витрати на професійне навчання одного працівника становлять трохи менше 2 гривень, що свідчить про вкрай низькі обсяги фінансування професійного навчання найманих працівників. Роботодавці практично звільнені від відповідальності за забезпечення належного рівня їхньої кваліфікації.

Залишається гострою проблема поширення в країні неформальної зайнятості. За даними обстежень Держкомстату, в неформальному секторі економіки працювало 4,5 млн осіб, що становить 22% загальної кількості зайнятого населення.

Необхідно передбачати наступні норми та положення:

У галузевих угодах

1. Зобов'язання роботодавця щодо забезпечення періодичності підвищення кваліфікації працівників - не рідше одного разу на 5 років.

Обґрунтування. Сторони Генеральної угоди домовились передбачати в галузевих угодах заходи щодо забезпечення періодичності підвищення кваліфікації працівників - не рідше ніж один раз на 5 років. Сторона власників зобов'язалася забезпечити підвищення професійного рівня працівників шляхом збільшення чисельності осіб, які підвищуватимуть кваліфікацію та встановлення нормативної періодичності підвищення кваліфікації працівників не рідше одного разу на 5 років.

Довідково: 2005 р. середня періодичність підвищення кваліфікації працівників в Україні становила 12 років. За даними Мінпраці, нормою є періодичність підвищення кваліфікації один раз на 5 років.

Фактично термін навчання встановлено п. 4 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" - "якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника".

Опосередковано розміри витрат на професійну підготовку або перепідготовку визначено постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 1997 р. за N 1461, де вказано, що до 2 відсотків фонду оплати праці (згідно зі ст. 5.4.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 14.12.2004 р.- в розмірі до 3% фонду оплати праці) звітного періоду платник податку на прибуток може включати до валових витрат виробництва.

2. Питання скорочення чисельності персоналу на підприємствах, в установах і організаціях з кількістю працівників 100 і більше осіб погоджувати з відповідним вищестоящим виборним органом профспілки, якщо передбачається вивільнення з ініціативи роботодавця понад 5% працівників протягом року.

Обґрунтування. Згідно з п. 2 Конвенції МОП N 158 ( 993_005) "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" (ратифікована Україною) припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру може бути обмежено в колективному договорі випадками, коли чисельність працівників, які планується вивільнити, становить щонайменшу кількість або процент працівників.

Досить ефективно діє в деяких галузевих профспілках така норма:

"Не допускати на підприємствах із чисельністю 100 і більше працівників звільнень з ініціативи роботодавця більше 5 відсотків їх чисельності протягом календарного року. У разі виникнення економічно обґрунтованої необхідності скорочення більше 5 відсотків чисельності працівників, рішення про це приймається роботодавцем після його погодження з представником сторони власників та центральним виборним органом відповідної всеукраїнської профспілки".

У регіональних угодах у підрозділі "Сторона власників зобов'язується" потрібно передбачати зобов'язання щодо:

1. Розроблення та реалізації програм зайнятості за участю відповідних організацій профспілок та їх об'єднань.

Обґрунтування. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про зайнятість населення" професійні спілки беруть участь у розробці державної політики зайнятості, відповідних законодавчих актів України і рішень місцевих Рад народних депутатів.