Відповідно до статті 7 Закону України "Про державну геологічну службу України", підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 р. N 1689, а також пункту 7 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 432, та з метою встановлення єдиних вимог до геологічного вивчення, геолого-економічної оцінки родовищ руд чорних металів та умов визначення їх підготовленості до промислового освоєння

1. Затвердити Інструкцію із застосуванню Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ руд чорних металів (заліза, марганцю та хрому) (далі - Інструкція), що додається.

2. Увести в дію Інструкцію з 1 січня 2003 року.

3. Із уведенням у дію Інструкції вважати такими, що не застосовуються в Україні:

" Инструкцию по применению Классификации запасов к месторождениям железных руд", затверджену наказом ДКЗ СРСР від 24 квітня 1984 р.;

"Инструкцию по применению Классификации запасов к месторождениям марганцевых руд", затверджену наказом ДКЗ СРСР від 14 березня 1983 р.;

"Инструкцию по применению Классификации запасов к месторождениям хромовых руд", затверджену наказом ДКЗ СРСР від 14 березня 1983 р.

4. Головному геологу ДКЗ Панкратову І.М. подати Інструкцію на державну реєстрацію в Мін'юст України та після державної реєстрації забезпечити тиражування та надсилання її до установ і організацій, що належать до сфери управління Мінекоресурсів України, та зацікавлених організацій.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ руд чорних металів (заліза, марганцю та хрому) (далі - Інструкція) встановлює: групування родовищ руд чорних металів за промисловими типами; розподіл родовищ руд чорних металів за складністю геологічної будови, величиною запасів, вмістом корисного компонента в руді; принципи розподілу запасів руд чорних металів за їхнім промисловим значенням, техніко-економічною і геологічною вивченістю; вимоги до вивченості родовищ руд чорних металів, підрахунку запасів і підготовленості до промислового освоєння; принципи оцінки ресурсів чорних металів перспективних ділянок надр відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр.

Інструкція є обов'язковою для використання підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних робіт, проектування й будівництво гірничодобувних підприємств та розроблення родовищ руд чорних металів.

Інструкція опрацьована на основі таких актів законодавства та підзаконних актів: Кодексу України про надра;

Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища";

Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432 (далі - Класифікація запасів);

Положення про порядок проведення державної експертизи і оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865 (із змінами й доповненнями);

Інструкції про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.09.95 N 35 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.95 за N 394/930 (далі - Інструкція про порядок подання матеріалів);

Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затвердженого наказом Геолкому України від 15.02.2000 N 19 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2000 за N 124/4345 (далі - Положення про стадії).

В Інструкції наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні:

3.1. Руди чорних металів - природні або техногенні мінеральні утворення, що містять чорні метали в концентрації достатній та у формі доступній для їхнього промислового використання.

3.2. Поклади руд чорних металів - скупчення руд чорних металів у надрах або на поверхні землі, оконтурені відповідно до вимог кондицій щодо якості, кількості, умов залягання та розробки цієї мінеральної сировини.

3.3. Родовища руд чорних металів - сукупність зближених покладів руд чорних металів у надрах, а також у місцях складування відходів виробництва або втрат продуктів перероблення сировини чорних металів, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. Родовища можуть бути однопокладовими і багатопокладовими. Межі родовищ визначаються контурами розвіданих і попередньо розвіданих запасів.

3.4. Запаси руд чорних металів (загальні запаси руд чорних металів) - кількість чорних металів, виявлена та підрахована на місці залягання за даними геологічного вивчення відкритих (ідентифікованих) родовищ (покладів) руд чорних металів за сіткою вимірів чи досліджень (перетинів).

3.5. Видобувні запаси руд чорних металів - частина загальних запасів чорних металів, видобування й перероблення якої в товарну продукцію гірничого підприємства є економічно доцільним за умови раціонального використання сучасних технічних засобів і технологій та виконання вимог щодо охорони надр і довкілля. Видобувні запаси чорних металів визначаються згідно з прийнятою оптимальною системою розроблення родовища й ураховують втрати й збіднення при видобуванні й переробленні руд чорних металів у товарну продукцію гірничо-металургійного виробництва.

3.6. Ресурси руд чорних металів - кількість чорних металів у невідкритих родовищах (покладах) визначеного геолого-промислового типу, оцінена як можлива для видобування й перероблення при сучасному техніко-економічному рівні розроблення родовищ та перероблення сировини чорних металів за даними вивчення геологічної будови ділянок надр або окремих вимірів чи досліджень проявів чорних металів.

3.7. Товарна продукція гірничого виробництва - продукція, вироблена на гірничому підприємстві відповідно до встановлених стандартів і підготовлена до реалізації.

4.1. Залізні руди

4.1.1. Залізо в хімічно чистому стані - блискучий, сріблясто-білий, в'язкий і ковкий метал, що має щільність 7,8 г/см куб. і температуру плавлення 1539+-10 град.С. Утворює сплави з багатьма елементами. Найбільш поширеними є залізовуглецеві сплави (чавун, сталі), сплави заліза з марганцем (феромарганець), кремнієм (ферокремній), хромом (ферохром), нікелем (феронікель), вольфрамом і ніобієм, які відіграють провідну роль у сучасній техніці.

4.1.2. Залізо є одним з найбільш поширених елементів земної кори і входить до складу великого числа мінералів. Головні промислово цінні мінерали заліза - магнетит і гематит, а також сидерит і гетит (табл. 1).

Таблиця 1. Найголовніші мінерали заліза

4.1.3. Виділяються такі геолого-промислові типи родовищ заліза (табл. 2):

Таблиця 2. Геолого-промислові типи родовищ залізних руд

Примітка. Жирним шрифтом виділені головні мінерали, що містяться в рудах у кількості більше 10%.

У межах України 95% запасів залізних руд і 100% їхнього видобування припадає на родовища залізистих кварцитів і багатих руд докембрію.

Крім наведених вище геолого-промислових типів родовищ, виділяється техногенний тип родовищ, що пов'язаний з відходами збагачення природних руд і їхнього металургійного перероблення (доменні й сталеплавильні шлаки, агломераційні, доменні, мартенівські й конверторні шлами, колошниковий пил, окалина прокатного виробництва), а також звалищами металобрухту, відвалами кар'єрів.

4.1.4. За масовою часткою заліза виділяють природно багаті й бідні (що вимагають збагачення) руди.

Багаті руди, вміст заліза в яких становить від 46 до 70%, переважно магнетитові, гематитові й мартитові. У свою чергу вони поділяються на доменні, мартенівські й агломераційні.

Доменні руди, що використовуються в доменній шихті, мають складатися на 80% великокусковими класами (10-100 і 10-120 мм); масова частка заліза в мартитових, гематитових і змішаних рудах має бути не меншою, ніж 50%, а інших компонентів - не більшою, ніж: нерозчинного залишку - 33%, кремнезему - 32,8%, вологи - 3-4%, сірки - 0,3%, фосфору - 0,3%, міді - 0,20%, арсену - 0,07%, свинцю і цинку - 0,1%, олова - 0,08%. Легувальні компоненти - нікель, кобальт, марганець, хром, молібден, вольфрам, ванадій та інші можуть бути в кількостях, що не погіршують основні властивості продуктів перероблення залізних руд.

Мартенівські руди, що придатні для безпосереднього мартенівського перероблення, представлені не менш ніж на 75% класами 10-250 мм; вміст заліза в магнетитових, гематитових, гідрогетитових і змішаних рудах має бути більшим, ніж 57%; уміст нерозчинного залишку - менше 11,5%, кремнезему - 5% й вологи - 3%; сірки й фосфору - 0,15% кожного; міді, арсену, цинку, свинцю, нікелю, хрому - 0,04% кожного; марганцю - 0,50%.

Багаті руди для агломерації мають бути представлені дрібнокусковими класами, не більшими, ніж 20 мм, при масовій частці класу 0-10 мм, не меншій, ніж 82%. Уміст заліза в них у залежності від складу первинних руд у шихті має бути від 50 до 58,6%, нерозчинного залишку - не більше ніж 18,6%, кремнезему - не більше 18,6%, вологи - не більше 5-6%.

Бідні залізні руди, що вимагають збагачення, поділяються на легко- і важкозбагачувані у залежності від їхнього мінерального складу й текстурно структурних особливостей. До легкозбагачуваних належать, переважно, магнетитові залізисті кварцити й оолітові, "коричневі руди" Керченського басейну. Важкозбагачуваними є окиснені кварцити Кривбасу й бурі залізняки Керченського басейну ("табачні руди"), у яких залізо пов'язане з приховано кристалічними колоїдними утвореннями вкрай малих розмірів, що тонко пророщуються з нерудними мінералами. Бурі залізняки Керченського басейну вміщують заліза від 20 до 52% (середнє 38,4%), фосфору - 0,2-1,6%, сірки - 0,01- 1,6%.

4.1.5. Спосіб збагачення належить визначати відповідно до мінерального складу руд, їхніх текстурно-структурних особливостей, а також характеру нерудних мінералів і фізико-механічних властивостей руд. Магнетитові руди збагачуються магнітним способом. Застосування сухої і мокрої магнітної сепарації для збагачення магнетитових руд забезпечує одержання кондиційних концентратів навіть при порівняно низькому вмісті заліза в руді. У разі наявності в рудах у промисловій кількості гематиту поряд з магнетитом можуть застосовуватися магнітно-флотаційний (для тонковкраплених руд) чи магнітно-гравітаційний (для крупновкраплених руд) способи збагачення. Схеми збагачення магнетитових кварцитів включають подрібнення, розмелювання й магнітне збагачення в слабкому полі.

Принципові схеми збагачення титаномагнетитових та ільменіто-титаномагнетитових руд включають збагачення хвостів мокрої магнітної сепарації флотацією або гравітаційним способом з наступною магнітною сепарацією у полі високої інтенсивності.

Збагачення гідрогетит-лептохлоритових оолітових руд провадять гравітаційним, гравітаційно-магнітним (у сильних полях) або випалювально-магнітним способами. Глинисті гідрогетитові та мартитові руди збагачують промивкою, сидеритові руди - випалюванням.

Збагачення окиснених залізистих кварцитів проводиться магнітним у сильному полі, випалювально-магнітним і флотаційним способами. При цьому слід уникати процесу випалювання, оскільки він забруднює атмосферу і вимагає значних витрат енергії.

4.1.6. Товарною продукцією гірничо-збагачувальних підприємств залізорудної промисловості є доменні або мартенівські руди, концентрати, агломерат, котуни та спеки. Після переробки залізистих кварцитів і скарново-магнетитових руд одержують концентрати з умістом заліза 62-66%; у кондиційних концентратах з апатит-магнетитових руд заліза міститься не менше 62-64%; для електрометалургійного перероблення випускаються концентрати з умістом заліза не нижче 69,5% і кремнезему не вище 2,5%. Вимоги до якості товарної продукції регламентуються відповідними стандартами та технічними умовами.

4.1.7. Концентрати збагачення оолітових бурих залізняків є кондиційними при вмісті заліза 48-49%.

4.1.8. Залізні руди в ряді випадків містять супутні корисні компоненти, що переходять у чавун і сталь або у шлаки, звідки їх слід вилучати.

Титан, мідь, кобальт, золото, платина, апатит, рідкісні метали та інші компоненти, що знаходяться в окремих мінеральних формах, можуть вилучатись у самостійні концентрати.

Такі корисні домішки, як нікель, кобальт, марганець, що є легувальними компонентами, переходячи з чавуну в сталь, дають можливість одержання спеціальних сталей із заданими властивостями.

Із шлаків металургійного перероблення титаномагнетитових концентратів вилучається ванадій; шлаки, що містять фосфор, слід використовувати як добриво.

4.2. Марганцеві руди

4.2.1. Марганець - сріблясто-білий крихкий метал з об'ємною вагою 7,47 г/см куб., твердістю 5-6 (за Моосом), температурою плавлення 1244 град.С. У сучасному промисловому виробництві застосовується переважно у вигляді марганцевих концентратів. Він використовується у виробництві феросплавів для розкиснення сталей при плавці, а також бронз, що вміщують марганець, латуні, інших сплавів з кольоровими металами, що мають антикорозійні властивості, а також в електротехнічній (для виробництва сухих батарей), хімічній і керамічній промисловості.

4.2.2. Марганець - розповсюджений елемент, його кларк у земній корі 0,1% (за масою); в ультраосновних породах - 0,15%, основних 0,2%, середніх - 0,12%, кислих - 0,06%, осадових - 0,07%. Відомо понад 150 мінералів, що вміщують марганець. Головні мінерали марганцю наведені в табл.3.

Таблиця 3. Головні мінерали марганцю

4.2.3. За умовами утворення геолого-промислові типи родовищ марганцевих руд включають осадові, вулканогенні, метаморфізовані родовища і родовища кори вивітрювання (табл. 4).

Таблиця 4. Геолого-промислові типи родовищ марганцевих руд

Крім наведених вище геолого-промислових типів родовищ марганцю, виділяється техногенний тип родовищ, пов'язаний із шламами збагачення марганцевих руд, де масова частка марганцю коливається в межах 6-18% при середньому значенні 12-13%, і шлаками феросплавного виробництва з масовою часткою марганцю 14-19%. Запаси їх значні: шламів - більше 200 млн.т, а шлаків - близько 20 млн.т. Вони є реальним резервом для розширення сировинної бази марганцевих руд в Україні за умови застосування раціональних технологій переробки в товарну продукцію.

4.2.4. Для більш ефективного використання марганцеві руди потрібно збагачувати. Використовуються такі способи збагачення:

Для оксидних руд - гравітаційний і гравітаційно-магнітний та спосіб флотації шламів промивання руд. При цьому застосовуються наступні операції: подрібнення вихідної руди до 16-50 мм, грохочення, промивання, дроблення митої руди до 16-25 мм, грохочення дробленої руди на класи із наступним збагачуванням класів більше 3 мм відсадженням або за магнітно-гравітаційною схемою.

Збагачення карбонатної руди здійснюється за наступною схемою: клас митої карбонатної руди (15-3 мм) піддається концентруванню у важкому середовищі в гідроциклонах. Проміжні продукти розмелюються до розміру зерен 0,16 мм, піддаються електромагнітній сепарації й відсадженню магнітної фракції. Шлами (клас <0,16 мм) збагачуються за методом селективної флотації. Отримані концентрати розрізняються за сортами в залежності від масової частки марганцю. Вищий сорт вміщує 45-49% марганцю.

До числа перспективних схем і методів збагачення належать: магнітне збагачення шламів, інтенсивна флотація шламів і руд за рахунок використання ефективних реагентів у різних середовищах, бактеріальне вилуговування, термой гідрохімічні методи збагачення карбонатних руд.

4.2.5. Товарною продукцією гірничо-збагачувальних марганцеворудних підприємств є концентрати, основні показники технічних умов яких розробляються промисловістю для окремих родовищ.

4.3. Хромові руди

4.3.1. Хром - сріблясто-білий блискучий метал, стійкий до корозії на повітрі й у воді, має об'ємну масу 7,19 г/см куб. (при температурі 20 град.С) і температуру плавлення 1800 град.С. Утворює сплави з рядом елементів. Найбільш поширені сплави на залізній основі (ферохром), з вуглецем і кобальтом або нікелем (стеліт), подвійні хромонікелеві сплави (ніхром).

На застосуванні хрому в залізних сплавах засноване виробництво високоміцних конструкційних, кислототривких, що неіржавіють, жарознижувальних, шарикопідшипникових сталей, сплавів опору і чавунів із заданими властивостями. Металевий хром застосовується головним чином для хромування сталевих виробів.

У вогнетривкій промисловості хромові руди використовуються для виготовлення хромомагнезитових та інших хромовмісних вогнетривів і хромобетону, використовуваних для футерівки мартенівських і індукційних печей, конверторів, що обертаються, печей у цементній промисловості.

Хімічна промисловість споживає хромові руди переважно для виробництва хромпіків (двохромовокислих солей натрію і калію) та інших сполук хрому, що застосовуються як барвники, дубителі, каталізатори, протрави і ін. Радіоактивний ізотоп хрому знайшов застосування в медицині.

Кларк хрому (за Виноградовим) складає 0,0083%. З небагатьох мінералів, що вміщують хром, тільки хромошпінеліди важливі в промисловому відношенні і є єдиним джерелом одержання металевого хрому та його сполук. У групі хромошпінелідів із загальною формулою (Mg,Fe)(Cr,Al,Fe)2O4 найбільший інтерес мають наступні мінеральні види: магнохроміт, алюмохроміт і хромопікотит із широким ізоморфізмом хрому й алюмінію - від багатих хромом (65% Сr2O3, 8% Al2O3) до бідних хромом, високоглиноземистих різновидів (31% Сr2O3, 36% Al2O3). Масова частка оксидів у різновидах хромошпінелідів змінюється у широких межах: Cr2O3 - 2-67%, Al2O3 2-65%, Fe2O3 - 0-41%, FeO 10-30%, MgO 1-20%.

4.3.2. За масовою часткою хромошпінелідів хромові руди поділяються на суцільні (>90%), густовкраплені (70-90%), середньовкраплені (50-70%), рідковкраплені (30-50%) і бідновкраплені. Текстури руд масивні, переважно у суцільних різновидах, смужкувато-такситові, плямисті, рідше брекчієподібно-такситові у вкраплених рудах.

4.3.3. Родовища хромових руд просторово і генетично пов'язані з комплексами ультраосновних порід і належать до групи магматичних утворень. Значні концентрації високоякісних руд пов'язані з найбільш диференційованими масивами, що належать до дуніт-троктоліт-гарцбургітової і дуніт-гарцбургітової субформацій гіпербазитової формації.

Природні родовища хромових руд відповідно до їхнього генезису належать до трьох геолого-промислових типів.

Таблиця 5. Геолого-промислові типи родовищ хромових руд

4.3.4. Багаті хромові руди відрізняються вмістом Сr2O3 (>45%) і співвідношенням Сr2 O3:FеO (не менше 2,5), умістом SiO2 (не більш 10%) і Р (не більш 0,015%). Ці руди використовуються без збагачення для виробництва ферохрому, металевого хрому і хромових солей. Бідні і убогі руди з вмістом Сr2O3 30-45% залучаються до промислового використання після збагачення. Убогі руди з вмістом Сr2 O3 10-30% і підвищеною залізистістю (30-60% сумарного Fe), складені ферохромітом і хромомагнетитом, легко збагачуються за гравітаційно-флотаційною схемою з отриманням концентратів, що містять до 55- 57% Сr2O3.

4.3.5. Вітчизняні хромові рудопрояви - Капітанівське й Липовеньківське відомі в Середньому Побужжі, де вони локалізуються в ультрамафітах дунітгарцбургітової (гіпербазитової) формації, що залягають у складчастому комплексі докембрію. У складі ультрамафітової формації містяться серпентинізовані дуніти, переважно гарцбургіти, рідше лерцоліти, однак переважають серпентиніти. Рудні тіла мають складну жило-, лінзо- й стовпоподібну форму й невелику потужність від 0,5 до 40 м. Довжина їх змінюється від 20 до 400 м. За падінням вони простежені на 50-450 м. Зруднення представлене масивними (суцільними), густовкрапленими й вкрапленими рудами. Масивні руди із вмістом масової частки триоксиду хрому 36,1% не потребують збагачення, густовкраплені руди із середньою масовою часткою Cr2O3 22,7-34,6% потребують збагачення гравітаційним методом з вилученням до 80% у концентрат з масовою часткою Cr2O3 - 42%. Бідні руди вміщують 11-12% Cr2O3. Руди Капітанівського родовища містять платину й золото. У складі формації чітко виділяються два інтрузивних комплекси близького складу й віку (АR3):

- деренюхинський - пластові тіла відповідно і закономірно розташовані в розрізі бузької серії;

- капітанський - січні інтрузивні тіла штоко- або дайкоподібної форми.

Прояви хромітових руд є лише в масивах капітанського комплексу.

4.3.6. Вимоги промисловості до хромових руд регламентуються відповідними нормативно-технічними актами.

5.1. Родовища чорних металів або ділянки великих родовищ, що відпрацьовуються або плануються до відпрацьовування окремими користувачами надр, за мінливістю форм рудних тіл, їхньої внутрішньої будови, розподілу корисних і шкідливих компонентів і гірничо-геологічними умовами залягання та іншими факторами, що впливають на вибір системи розвідки і розробки, поділяються на три групи за складністю геологічної будови:

перша група - родовища (ділянки) простої геологічної будови;

друга група - родовища (ділянки) складної геологічної будови;

третя група - родовища (ділянки) дуже складної геологічної будови;

5.1.1. Перша група. Родовища (ділянки) простої геологічної будови, переважна частина запасів яких міститься в покладах корисної копалини з непорушеним або слабо порушеним заляганням, витриманими потужністю, внутрішньою будовою і якістю корисної копалини, з рівномірним розподілом у них основних компонентів зруденіння. Значення коефіцієнтів варіації потужності рудних тіл, вмісту корисних і шкідливих компонентів та інших, передбачених стандартами, показників якості корисної копалини, визначених у повних рудних перетинах, не перевищують 40%. Природні типи або сорти корисної копалини, що підлягають селективному видобуванню, можуть бути виділені при проведенні розвідувальних робіт, а їхні запаси визначені в геометризованому контурі.

5.1.2. Друга група. Родовища (ділянки) складної геологічної будови з рудними покладами, що характеризуються мінливими потужністю і внутрішньою будовою покладів корисної копалини, або порушеним їхнім заляганням, невитриманою якістю корисної копалини або нерівномірним розподілом основних компонентів зруденіння.

Значення коефіцієнтів варіації потужності рудних тіл, вмісту корисних або шкідливих компонентів та інших показників якості корисної копалини, визначені в повних рудних перетинах, становлять 40-100%. Природні типи й сорти корисної копалини, що підлягають селективному видобуванню, можуть бути виділені та геометризовані в блоках деталізації або на родовищі-аналозі, що експлуатується.

5.1.3. Третя група. Родовища (ділянки) дуже складної геологічної будови, що характеризуються різкою мінливістю потужності й морфології рудних покладів, інтенсивно порушеним їхнім заляганням або вкрай невитриманою якістю корисної копалини й дуже нерівномірним розподілом основних компонентів зруденіння. Значення коефіцієнтів варіації потужності рудних тіл, вмісту корисних і шкідливих компонентів та інших показників якості корисної копалини, визначені в повних рудних перетинах, становлять 100-150%. Природні типи й сорти корисної копалини, що підлягають селективному видобуванню, а також безрудні й некондиційні ділянки в межах рудних покладів не піддаються геометризації під час геологічної розвідки, крім ділянок деталізації. Їхні запаси оцінюються статистично з використанням коефіцієнта рудоносності. Достовірне ув'язування рудних тіл, визначення їхньої суцільності, надійність випробування й оконтурення можливі лише на основі даних гірничих робіт у сполученні з бурінням. Локалізація й розміщення рудних покладів контролюються природними факторами, які простежуються за їхніми межами і є підставою для прогнозу й геологічної екстраполяції зруденіння на прилеглий простір.

5.2. Належність родовища (ділянки) до тієї або іншої групи встановлюється за ступенем складності геологічної будови основних рудних тіл, які вміщують переважну частину (70%) запасів родовища (ділянки). Під час визначення групи складності родовища, крім аналізу природних факторів, що визначають мінливість зруденіння, враховується також рівень селективності руд у процесі розробки покладів. На додаток до якісних ознак складності слід використовувати кількісні характеристики мінливості основних властивостей зруденіння.

Група складності родовища визначається за найбільш мінливими властивостями зруденіння, у першу чергу - підрахунковими параметрами, передбаченими стандартами або кондиціями.

Геологорозвідувальні роботи, спрямовані на пошук і розвідку родовищ руд чорних металів, належить проводити у послідовності, передбаченій Положенням про стадії.

На всіх виявлених у процесі пошукових робіт родовищах чорних металів для визначення їхнього промислового значення проводяться пошуково-оцінювальні роботи і у разі отримання позитивних результатів - розвідувальні роботи з метою підготовки виявлених запасів руд до промислового освоєння.

Відповідно до Класифікації запасів геологорозвідувальні роботи щодо чорних металів проводяться за такими напрямами: геологічне вивчення виявлених руд, техніко-економічне вивчення умов їхньої експлуатації, періодична геолого-економічна оцінка об'єктів робіт.

Геологічне вивчення корисних копалин спрямовується на визначення речовинного складу, кількості, якості й технологічних властивостей руд, геологічної будови, гідрогеологічних, гірничо-геологічних та інших умов залягання їхніх покладів, для обґрунтування проектних рішень щодо способу і системи видобутку та схеми комплексної переробки мінеральної сировини.

Техніко-економічне вивчення корисних копалин спрямовується на визначення із зростаючою детальністю гірничотехнічних, географо-економічних, соціально-економічних, економічних та інших умов промислового освоєння виявлених рудних покладів, прийнятих способів і технологічних схем видобутку та переробки мінеральної сировини, а також умов реалізації товарної продукції гірничого виробництва.

Геолого-економічна оцінка об'єкта геологорозвідувальних робіт передбачає комплексний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення корисних копалин з метою оцінки їхнього промислового значення шляхом визначення із зростаючою детальністю технологічної схеми видобутку і переробки мінеральної сировини, техніко-економічних показників виробничого процесу та фінансових результатів реалізації товарної продукції гірничого виробництва. Оперативну геолого-економічну оцінку результатів робіт належить проводити постійно. Генеральні геолого-економічні оцінки об'єктів геологорозвідувальних робіт виконуються постадійно для визначення доцільності проведення геологорозвідувальних робіт наступної стадії або поетапно в разі поєднання стадій.

Відповідно до прийнятої стадійності геологорозвідувальних робіт виділяються початкова, попередня і детальна геолого-економічні оцінки рудних об'єктів.

Початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) проводиться для обґрунтування доцільності інвестування пошуково-оцінювальних робіт на ділянках потенційних родовищ та перспективних рудопроявів. Для проведення ГЕО-3 використовуються перспективні ресурси чорних металів, кількісно оцінені за матеріалами геолого-прогнозних та пошукових робіт. Матеріали ГЕО-3 подаються у формі техніко-економічних міркувань (ТЕМ) щодо доцільності проведення подальших геологорозвідувальних робіт. Оцінка можливості промислового освоєння виявлених і передбачуваних родовищ та параметри попередніх кондицій для підрахування запасів та оцінки ресурсів виявлених руд обгрунтовуються укрупненими техніко-економічними розрахунками на підставі доведеної аналогії з відомими промисловими родовищами або технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт. Попередні кондиції схвалюються замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт.

Попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО-2) проводиться для обґрунтування доцільності промислового освоєння виявлених родовищ (ділянок) руд чорних металів. ГЕО-2 здійснюється на основі попередньо розвіданих і розвіданих запасів за результатами пошуково-оцінювальних робіт, оформлюється як техніко-економічна доповідь (ТЕД) щодо доцільності подальшої розвідки, включаючи дослідно-промислове розроблення окремих його частин або покладів. ТЕД включає обґрунтування тимчасових кондицій для підрахунку попередньо розвіданих запасів руд. Параметри тимчасових кондицій апробуються ДКЗ України або замовником (інвестором) подальших розвідувальних робіт. Техніко-економічні показники визначаються розрахунковим шляхом або приймаються за даними промислового освоєння аналогічних родовищ.

Відповідно до пункту 2 Класифікації запасів детальна геолого-економічна оцінка (ГЕО-1) - визначення рівня економічної ефективності виробничої діяльності гірничодобувного підприємства, що створюється або реконструюється, і доцільності інвестування робіт з його проектування та будівництва. ГЕО-1 здійснюється на основі розвіданих запасів руд чорних металів і включає техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) постійних кондицій для їх підрахунку. Детальність техніко-економічних розрахунків і надійність фінансових показників ГЕО-1 мають бути достатніми для прийняття інвестиційного рішення без додаткових досліджень. Матеріали детальної геолого-економічної оцінки родовища, позитивно оцінені Державною комісією по запасах корисних копалин (ДКЗ), є обґрунтуванням доцільності фінансування робіт з опрацювання проектів будівництва гірничодобувних підприємств.

7.1. Геологічне вивчення скупчень руд чорних металів передбачає визначення їхнього речовинного складу, кількості, якості й технологічних властивостей, геологічної будови, гідрогеологічних, гірничо-геологічних та інших умов залягання рудних покладів з метою обґрунтування проектних рішень щодо способу й системи видобування та схеми комплексного перероблення руд чорних металів.

7.2. За ступенем геологічного вивчення запаси руд чорних металів поділяються на дві групи: розвідані і попередньо розвідані.

Розвідані запаси - це обсяги руд чорних металів, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для опрацювання проектів будівництва гірничодобувних об'єктів і об'єктів з перероблення руд. Основні параметри розвіданих запасів, які обумовлюють проектні рішення щодо видобування й перероблення руд та охорони природи, визначаються за даними безпосередніх вимірів чи досліджень, виконаних у межах покладів за достатньо щільною сіткою, у поєднанні з обмеженою екстраполяцією, обгрунтованою даними геологічних, геофізичних та інших досліджень.

Розвідані запаси мають задовольняти такі вимоги:

визначені природні різновиди руд, виділені, а в блоках деталізації й оконтурені, їхні промислові (технологічні) типи, у разі неможливості оконтурення встановлені закономірності їхнього просторового поширення й кількісні співвідношення, установлені мінеральні форми знаходження корисних і шкідливих компонентів; якість виділених промислових типів і сортів руд охарактеризована за всіма показниками, передбаченими стандартами й кондиціями;

технологічні властивості промислових типів руд вивчені детально, забезпечують отримання вихідних даних для проектування технологічної схеми їхнього перероблення з комплексним вилученням компонентів, що мають промислове значення, господарським використанням відходів виробництва або оптимальним варіантом їх видалення та захоронення;

гідрогеологічні, інженерно-геологічні, гірничо-геологічні та інші природні умови вивчені детально, забезпечують отримання вихідних даних для опрацювання проекту розроблення родовища;

запаси супутніх корисних копалин і компонентів розвідані згідно з вимогами для відповідних видів корисних копалин та вимогами до комплексного вивчення родовищ і підрахунку запасів супутніх корисних копалин і компонентів та відходів гірничого виробництва;

контур запасів визначений відповідно до вимог кондицій за даними геологорозвідувальних виробок з включенням обмеженої зони екстраполяції, обгрунтованої геологічними критеріями, даними геофізичних, геохімічних та інших досліджень;

блоки деталізації й ділянки першочергового розроблення вивчені найбільш детально, отримана інформація використана для оцінки вірогідності підрахункових параметрів, умов залягання й розроблення, визначених для всіх розвіданих запасів.

За вивченістю морфологічних характеристик, внутрішньої будови й умов залягання рудних тіл розвідані запаси руд чорних металів поділяються на категорії розвіданості А, В, С1.

Запаси категорії А готуються на ділянках деталізації й першочергового відпрацювання родовищ простої геологічної будови, у межах яких встановлені форма, розміри й умови залягання рудних покладів, з'ясовано співвідношення й просторове положення ділянок, утворених рудами різних природних типів і промислових (технологічних) сортів, виділені й оконтурені безрудні й некондиційні ділянки в межах рудних покладів, установлені положення й амплітуди зміщення розривних порушень. Контур запасів категорії А проводиться по розвідувальних виробках.

Запаси категорії В виділяються у межах ділянок деталізації й першочергового розроблення родовищ складної геологічної будови та на родовищах першої групи складності, у блоках, для яких встановлені розміри, основні особливості форми, внутрішньої будови й умов залягання рудних покладів, просторове розміщення безрудних і некондиційних ділянок у середині рудних покладів, установлені положення й амплітуди зміщення великих розкривних порушень і зон розвитку малоамплітудних розкривних порушень. У блоках категорії В мають бути встановлені основні закономірності просторового розповсюдження різних типів і промислових сортів руд у контурах рудних покладів. Контур запасів категорії В проводиться за даними розвідувальних виробок з обмеженою зоною екстраполяції.

Запаси категорії С1 виділяються на ділянках деталізації й першочергового розроблення родовищ дуже складної й надто складної будови та на родовищах першої й другої груп складності геологічної будови, у блоках, у межах яких в основному з'ясовані розміри й характерні форми рудних покладів, основні особливості їхніх умов залягання й внутрішньої будови, можлива переривчастість рудних тіл, охарактеризоване положення основних тектонічних порушень, а також зон і площ їхнього інтенсивного розвитку. Просторове розміщення й співвідношення різних природних типів і промислових сортів руд, розміщення безрудних ділянок, складених з некондиційних руд, встановлено в загальних рисах. Контур запасів категорії С1 визначається на основі розвідувальних виробок та екстраполяції за геологічними та геофізичними даними.

Попередньо розвідані запаси - це обсяги руд чорних металів, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для ймовірного визначення можливого промислового значення родовища. Основні параметри попередньо розвіданих запасів, що впливають на вибір способів видобування й перероблення руд, оцінюються переважно на основі екстраполяції даних безпосередніх вимірів чи досліджень, здійснених у межах родовища за рідкою або нерівномірною сіткою. Екстраполяція обгрунтовується за аналогією з розвіданим родовищем (покладом), а також за даними геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення надр.

Попередньо розвідані запаси мають задовольняти такі вимоги:

- установлено геолого-промисловий тип родовища, намітилися основні фактори, що контролюють його розташування у надрах, оцінені загальні масштаби зруденіння у плані й розрізі;

- орієнтовно визначені основні природні типи, супутні корисні копалини й компоненти, оцінені загальні закономірності їхнього просторового розміщення й кількісні співвідношення, встановлені мінеральні форми знаходження корисних і шкідливих компонентів, якість виділених природних типів і сортів загально охарактеризована відповідно до вимог кондицій;

- технологічні властивості природних типів руд охарактеризовані й оцінені за результатами мінералого-петрографічних досліджень або за аналогією з більш вивченими ділянками того самого чи іншого подібного родовища, або за результатами лабораторно-технологічних досліджень окремих проб;

- гідрогеологічні, гірничо-геологічні та інші природні умови залягання рудних покладів оцінені за спостереженнями у розвідувальних виробках або за аналогією з відомими родовищами;

- контур запасів визначений у відповідності до вимог тимчасових кондицій за рідкими перетинами покладів геологорозвідувальних виробок та даними геологічних, геофізичних і геохімічних досліджень з урахуванням геологічно обгрунтованих параметрів екстраполяції, що використовувалися для підрахунку розвіданих запасів більш високих категорій;

- блоки деталізації ділянок з типовими для родовища геологічною будовою, якістю руд, гірничо-геологічними умовами залягання, вивчені більш детально.

Попередньо розвідані запаси за ступенем вивченості морфологічних характеристик, внутрішньої будови й умов залягання рудних покладів відповідають запасам категорії С2. До категорії С2 відносяться запаси руд на ділянках надр, у межах яких форма, розміри, внутрішня будова й умови залягання рудних покладів оцінені за геологічними, геофізичними, геохімічними даними й підтверджені рідкою сіткою перетинів геологорозвідувальних виробок. Контур запасів категорії С2 проводиться на основі обгрунтованої екстраполяції даних розвідувальних виробок. На недавно відкритих родовищах, де запаси високих категорій відсутні, до категорії С2 відносяться ділянки покладів, у яких кількість і якість руд виміряні в декількох точках, розташованих не на одній лінії навхрест до простягання рудних тіл.

7.3. За ступенем геологічного вивчення й достовірності ресурси руд чорних металів поділяються на дві групи: перспективні та прогнозні.

Перспективні ресурси - це обсяги чорних металів у рудах, кількісно оцінених за результатами геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення ділянок надр у межах продуктивних площ з відомими родовищами чорних металів певного геолого-промислового типу. Перспективні ресурси враховують можливість відкриття нових родовищ (покладів) того самого геолого-промислового типу, існування яких обгрунтовується позитивною оцінкою рудопроявів чорних металів, проявів мінералізації, геофізичних, геохімічних та інших аномалій, природа й перспективність яких доведені. Кількісні оцінки параметрів очікуваних родовищ (покладів) визначаються на основі інтерпретації геологічних, геофізичних, геохімічних та інших даних або статистичної аналогії.

За ступенем достовірності даних щодо умов залягання й морфологічних характеристик рудних покладів перспективні ресурси поділяються на категорії Р1 і Р2.

До категорії Р1 відносяться перспективні ресурси в ділянках розширення рудоносних площ, які прилягають до контурів розвіданих та попередньо розвіданих запасів виявлених родовищ чорних металів, та в перспективних ділянках надр, де існування рудних покладів, їхня форма, розміри, внутрішня будова й умови залягання оцінені за геологічними, геофізичними, геохімічними даними й підтверджені поодинокими перетинами геологорозвідувальних виробок.

Перспективні ресурси категорії Р2 враховують можливість відкриття у відомому рудному районі, рудному полі нових родовищ руд чорних металів, наявність яких передбачається на основі позитивної оцінки рудопроявів рудовмісних порід, геофізичних і геохімічних та інших аномалій, природа й перспективність яких доведені на виявлених рудних об'єктах-аналогах. Умови залягання й морфологічні характеристики зруденіння оцінюються за аналогією.

Прогнозні ресурси - це обсяги чорних металів, що враховують потенційну можливість формування родовищ певних геолого-промислових типів, яка грунтується на позитивних стратиграфічних, літологічних, мінерагенічних, палеогеографічних та інших передумовах, установлених у межах перспективних площ, де промислові родовища ще не відкриті. Кількісна оцінка прогнозних ресурсів проводиться на основі передбачуваних (прогнозних) параметрів за аналогією з продуктивними площами, де є відкриті родовища чорних металів того самого геолого-промислового типу.

8.1. Техніко-економічне вивчення скупчень руд чорних металів згідно з Класифікацією запасів передбачає визначення ступеня геологічного вивчення, гірничо-технічних, географо-економічних, соціально-екологічних, природоохоронних та інших умов розроблення й перероблення мінеральної сировини, умов реалізації товарної продукції гірничого виробництва та періодичну геолого-економічну оцінку промислового значення об'єктів геологорозвідувальних або експлуатаційних робіт.

8.2. За ступенем техніко-економічного вивчення запаси й ресурси руд чорних металів поділяються на три групи:

перша група - розвідані запаси, на базі яких проведено детальну геолого-економічну оцінку (ГЕО-1) ефективності їхнього промислового освоєння, матеріали якої, включаючи техніко-економічне обґрунтування постійних кондицій на мінеральну сировину, затверджені ДКЗ;

друга група - запаси, на базі яких проведено попередню геолого-економічну оцінку їхнього промислового значення (ГЕО-2), а матеріали техніко-економічної доповіді про доцільність подальшої розвідки родовища, включаючи обґрунтування тимчасових кондицій на мінеральну сировину, апробовані ДКЗ або замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт;

третя група - запаси й ресурси, на базі яких проведено початкову геолого-економічну оцінку можливого промислового значення перспективної ділянки надр (ГЕО-3), а матеріали техніко-економічних міркувань про доцільність проведення подальших пошуково-оцінювальних робіт, параметри попередніх кондицій на мінеральну сировину схвалені замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт.

8.3. Кондиції для підрахунку запасів руд чорних металів мають забезпечувати повне комплексне й економічно раціональне вилучення з надр запасів чорних металів та наявних супутніх корисних копалин і компонентів на основі використання сучасних промислових технологій видобування й перероблення мінеральної сировини, за умови дотримання вимог охорони надр та навколишнього природного середовища. Техніко-економічне обґрунтування кондицій виконується для всіх родовищ руд чорних металів, які подаються на державну експертизу, безпосередніми розрахунками із залученням фактичних техніко-економічних показників розроблення родовищ-аналогів.

Для великих родовищ, які не мають аналогів в Україні, на додаток до обґрунтування кондицій безпосередніми розрахунками, наводяться техніко-економічні показники зарубіжних підприємств, які експлуатують родовища того самого геолого-промислового типу, і загальні розрахунки ефективності гірничопереробного підприємства, що проектується, виходячи з міжнародних цін на товарну продукцію.

За промисловим значенням запаси руд чорних металів поділяються на такі групи:

балансові - (економічні) запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути й використати при сучасній техніці й технології видобування та перероблення руд чорних металів, що забезпечують дотримання вимог раціонального комплексного використання сировинних ресурсів і охорони природи;

умовно балансові - (обмежено економічні) запаси, ефективність видобування й використання яких на момент детальної геолого-економічної оцінки не може бути однозначно визначена, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки;

позабалансові - (потенційно економічні) запаси, видобування і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільним, але в майбутньому вони можуть набути промислового значення;

промислове значення яких не визначено - запаси й ресурси, на базі яких зроблена тільки початкова геолого-економічна оцінка з використанням припущених технологічних та економічних вихідних даних.

Запаси й ресурси чорних металів, що належать до певних груп за рівнем їхнього промислового значення, ступенем техніко-економічного та геологічного вивчення, розподіляються на класи, які ідентифікуються за допомогою міжнародного трипорядкового цифрового коду. У коді одиницям відповідають групи запасів (ресурсів) за ступенем геологічного вивчення, десяткам - групи запасів (ресурсів) за ступенем техніко-економічного вивчення, сотням - групи запасів за рівнем промислового значення.

Таблиця 6. Код класу запасів і ресурсів корисних копалин за рівнем промислового значення і ступенем техніко-економічного та геологічного вивчення

Клас під кодом 111 об'єднує розвідані та детально економічно оцінені балансові запаси, що можуть бути ефективно видобуті. Такі запаси відповідно до міжнародної класифікації відносяться до достовірних запасів (Proved mineral reserves).

Класи 121 та 122, які об'єднують балансові запаси, що економічно попередньо оцінені, відносяться до ймовірних запасів (Probable mineral reserves) міжнародної класифікації.

Клас 211 включає умовно балансові запаси, розвідані й детально економічно оцінені.

Класи 221 і 222 об'єднують позабалансові розвідані й попередньо розвідані запаси, що попередньо оцінені економічно.

До класів 332, 333 та 334 відносяться попередньо розвідані запаси, перспективні й прогнозні ресурси, спершу економічно оцінені під час пошукових і регіональних геологорозвідувальних робіт.

11.1. Для найбільш ефективного вивчення виявлених родовищ руд чорних металів слід дотримуватись установленої послідовності проведення досліджень відповідно до Положення про стадії, що передбачає повне дотримання стадійності на складних родовищах та на родовищах нових типів, де є високий ризик отримання непередбачуваних результатів, і навпаки - поєднання стадій в єдиний геологорозвідувальний цикл на геологічно простих родовищах. Крім того, слід додержуватися вимог до повноти і якості геологорозвідувальних робіт, здійснювати раціональне комплексування методів і технічних засобів розвідки, своєчасно проводити геолого-економічну оцінку результатів досліджень. Вивченість розвіданих родовищ має забезпечувати можливість визначення вихідних даних для опрацювання проектів будівництва гірничодобувних об'єктів та об'єктів перероблення мінеральної сировини, що створюються або реконструюються на їхній базі.

11.2. За результатами геологорозвідувальних робіт на різних стадіях здійснюється початкова, попередня й детальна геолого-економічна оцінка об'єкта вивчення з метою послідовного розв'язання таких завдань:

обґрунтування доцільності інвестування пошуково-розвідувальних робіт на ділянках надр, перспективних для виявлення родовищ корисних копалин;

обґрунтування доцільності промислового освоєння виявленого родовища корисних копалин, проведення розвідувальних робіт і визначення параметрів тимчасових кондицій для підрахунку його запасів;

визначення рівня економічної ефективності гірничодобувного підприємства, що створюється на базі запасів розвіданого родовища, визначення параметрів постійних кондицій, підрахунку запасів корисної копалини і їхньої державної експертизи в ДКЗ України.

11.3. Розвідувальні роботи здійснюються за технічним завданням замовника на родовищах (ділянках), що отримали позитивну оцінку за результатами виконаних геологорозвідувальних робіт і намічаються до промислового освоєння. Замовниками можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

11.4. На розвіданому родовищі складається топографічна основа в масштабі, що відповідає його розмірам, особливостям геологічної будови й рельєфу місцевості. Топографічні карти й плани на родовищах залізних і марганцевих руд складають у масштабі 1:1000 - 1:10000, а на родовищах хромових руд - 1:500 - 1:5000. Усі розвідувальні й експлуатаційні виробки (канави, шурфи, свердловини, штольні, шахти), профілі детальних геофізичних спостережень і природні відслонення рудних тіл та інші прояви корисних копалин належить інструментально прив'язувати. Підземні гірничі виробки й свердловини наносять на плани за даними маркшейдерських зйомок. Маркшейдерські плани горизонтів гірничих робіт складають у масштабах: для родовищ залізних руд 1:500 - 1:1000, а для родовищ марганцевих і хромових руд - 1:200 - 1:500, зведені плани - у масштабі не дрібніше 1:2000.

11.5. Для району родовища складають геологічну карту й карту корисних копалин у масштабі 1:25000 - 1:50000 з відповідними розрізами. На картах зазначають розміщення рудоконтрольних структур і рудовмісних комплексів порід, родовища і рудопрояви корисних копалин району, а також ділянки, у межах яких оцінені перспективні й прогнозні ресурси корисних копалин.

Під час опрацювання і поповнення геологічних карт і розрізів використовують результати проведених у районі геофізичних досліджень і відображають на зведених планах інтерпретацію геофізичних аномалій у масштабі поданих карт.

На геологічній карті району або на спеціальній схематичній карті наводяться дані про найбільш загальні і важливі особливості гідрогеології, інженерної геології та геоекології, передусім - про місця поширення і активізації небезпечних екзогенних процесів.

11.6. Геологічну будову родовища детально вивчають і відображають на геологічній карті, геологічних планах, розрізах, проекціях, а в необхідних випадках - на блок-діаграмах і моделях. Геологічні й геофізичні матеріали складають так, щоб вони давали уявлення про розміри й форму рудних тіл, умови їхнього залягання, внутрішню будову й суцільність руд, характер виклинювання, розміщення природних типів руд, особливості змінення навколорудних вмісних порід і взаємовідношення рудних тіл із породами, що вміщуються, складчастими структурами й тектонічними порушеннями з детальністю, достатньою для обґрунтування підрахунку запасів. На цих матеріалах зазначають також розміщення промислових (технологічних) типів руд, будову покрівлі й підошви рудних покладів, змінення за протяжністю і падінням їхньої потужності, елементів залягання, умісту корисних компонентів і шкідливих домішок. Окремо належить виносити геологічні межі родовища й пошукові критерії, що визначають місце розташування перспективних ділянок, у межах яких оцінені перспективні ресурси, показувати фактичні або передбачувані межі ліцензійних ділянок та гірничих відводів основного та суміжних користувачів надр.

11.7. Відслонення й поверхневі частини рудних покладів або рудоносних зон вивчають шляхом гірничих виробок і свердловин з використанням геофізичних і геохімічних методів досліджень і випробовують з детальністю, що дає змогу встановити морфологію й умови залягання рудних тіл, глибину розвитку й будову зони окиснення, ступінь окисненості руд, речовинний склад і технологічні властивості первинних, змішаних і окиснених руд і виконати підрахунок запасів роздільно за промисловими (технологічними) типами руд.

11.8. Вивчення родовищ відносно простої геологічної будови на глибину здійснюється переважно свердловинами з використанням наземних і свердловинних геофізичних досліджень, а при невеликій глибині залягання рудних покладів - свердловинами в сполученні з гірничими виробками. На родовищах складної та дуже складної геологічної будови, що не піддаються однозначному розшифруванню за даними буріння, проходять підземні гірничі виробки на представницьких ділянках рудних тіл для з'ясування умов залягання, форми, внутрішньої будови, речовинного складу, особливостей розміщення типів і сортів руд, а також для контролю якості бурових і геофізичних робіт та відбору технологічних проб.

Гірничими виробками й свердловинами перетинають рудоносні зони (рудні поклади) на повну потужність і в їхніх межах оконтурюють ділянки залягання кондиційних руд. Мінливість зруденіння на розкритих гірничими виробками горизонтах вивчають у достатньому обсязі на типових ділянках: у межах малопотужних рудних покладів - безперервним простежуванням штреками й розсічками та підземними свердловинами, а в межах потужних рудоносних зон (рудних покладів) пересіченням ортами, квершлагами й підіймальними гірничими виробками та підземними свердловинами. У разі наявності мінералізації, що здатна до розтирання й викришування при бурінні й відборі проб, гірничі виробки використовуються для встановлення ступеня збіднення або збагачення керна з метою з'ясування можливості використання даних випробування керна для геологічних побудов, визначення потужностей рудних інтервалів, умісту корисних компонентів у руді і підрахунку запасів.

11.9. Вихід керна у свердловинах колонкового буріння одержують в об'ємі, що забезпечує з'ясування з необхідною повнотою особливостей залягання рудних покладів і вмісних порід, їхньої потужності, внутрішньої будови, характеру навколорудних змін, розподілу природних різновидів руд, їхньої текстури й структури, а також ступеня представництва матеріалу для випробування. Вихід керна повинен становити не менше 70% у кожному рейсі буріння, а в пухких сипучих рудах - у кожному рудному перетині за умови обов'язкового завірення геофізичними методами.

Достовірність визначення лінійного виходу керна необхідно систематично контролювати зважуванням або іншими способами. Представництво керна для визначення потужностей рудних інтервалів і якості руд підтверджують дослідженнями його вибіркового розтирання. Ступінь вибіркового розтирання вивчається щодо кожного природного типу руд. З цією метою використовуються дані вивчення фізико-механічних властивостей руд, випробування гірничих виробок, результати інтерпретації геофізичних досліджень, матеріали експлуатаційно-розвідувальних і видобувних робіт, а також результати порівняння даних з інтервалів з різним виходом керна. У разі низького виходу керна або вибіркового його розтирання, яке суттєво впливає на результати випробування, слід застосовувати інші технічні засоби розвідки.

Раціональний комплекс геофізичних досліджень, що ефективний для виділення рудних інтервалів і встановлення їхніх параметрів, застосовується у всіх свердловинах, що пробурені на родовищі. Для магнетитових руд виконується каротаж магнітної сприйнятливості (КМС), немагнітних руд - ядерно-фізичних методів, слабомагнітних - каротаж електромагнітних і ядернофізичних методів.

У свердловинах глибиною понад 100м і в усіх підземних через кожні 20 м визначаються і підтверджуються контрольними вимірами азимутальні й зенітні кути стовбурів свердловин. Результати цих вимірів ураховуються під час побудови геологічних розрізів, погоризонтних планів і розрахунку потужності рудних інтервалів. У разі підсічення стовбурів свердловин гірничими виробками результати вимірів завіряються даними маркшейдерської прив'язки.

Для підсічення рудних тіл з крутим падінням під великими кутами застосовують штучне викривлення свердловин. З метою підвищення ефективності розвідки слід здійснювати буріння багатовибійних свердловин, а в разі наявності горизонтів гірничих робіт - підземних свердловин. Буріння в руді проводять максимально великим діаметром.

11.10. Розташування розвідувальних виробок і відстань між ними визначають для кожного структурно-морфологічного типу рудних покладів або рудних зон з урахуванням їхніх розмірів, особливостей геологічної будови й можливості використання наземних і свердловинних геофізичних методів досліджень для оконтурення рудних покладів і підтвердження їхньої ув'язки між свердловинами. На родовищах з добре проявленими магнітними властивостями використовують методи свердловинної магніторозвідки в обох варіантах: капаметрія стінок свердловини та вимірювання повного чи вертикального вектора магнітного поля для аналізу міжсвердловинного простору. У разі достатньо контрастного розрізу за електричними властивостями - методи свердловинної електророзвідки також з вивченням стінок свердловини і міжсвердловинного простору.

На родовищах шаруватих (смугастих) руд і порід, що розвідуються похилими свердловинами, слід використовувати методи телефотокаротажу для визначення елементів залягання покладів та вмісних порід.

Наведені в табл.7 узагальнені дані щодо щільності сіток розвідувальних виробок, що застосовувались протягом багатьох років під час розвідки родовищ в СНД, слід ураховувати під час проектування геологорозвідувальних робіт, але як орієнтовні. Для кожного родовища на підставі вивчення ділянок деталізації й аналізу всіх геологічних та геофізичних матеріалів обгрунтовуються найбільш раціональні геометрія й щільність сітки розвідувальних виробок.

11.11. На ділянках та горизонтах родовищ, що намічаються при техніко-економічному обгрунтуванні розвідувальних робіт до першочергового відроблення, виділяються ділянки деталізації з найбільш типовою геологічною будовою, у межах яких здійснюється простежування, випробування та оконтурення покладів корисних копалин за сіткою свердловин (гірничих виробок) достатньої щільності для виявлення розвіданих запасів, проведення напівпромислових технологічних досліджень і розроблення промислової технологічної схеми перероблення руд, дослідно-промислової розробки окремих покладів корисних копалин (у разі потреби). На таких ділянках більш детально вивчаються геологічні, гідрогеологічні й інженерно-геологічні умови залягання тіл корисної копалини, їхня морфологія й внутрішня будова, речовинний склад і технологічні властивості за промисловими типами руд і закономірності їхнього розташування.

11.12. Дослідно-промислова розробка (далі ДПР) родовищ є складовою частиною робіт з їх геологічного вивчення і проводиться з використанням промислових засобів і технологічних схем вилучення і перероблення мінеральної сировини. Термін ДПР родовища, кількість і умови вилучення при цьому мінеральної сировини обгрунтовуються окремим проектом. Проект на дослідно-промислову розробку погоджується з Держнаглядохоронпраці України.

Таблиця 7. Відомості щодо щільності сітки розвідувальних виробок, що застосовувалася при розвідці родовищ чорних металів