З метою подальшого вдосконалення механізмів з управління грошово-кредитним ринком, забезпечення підтримки ліквідності банківської системи на єдиних умовах через проведення прогнозованих, прозорих операцій Національного банку України на міжбанківському ринку та відповідно до статей 25 та 42 Закону України "Про Національний банк України" Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про механізми рефінансування комерційних банків України (додається).

2. Установити, що Національний банк України проводить операції з рефінансування комерційних банків відповідно до Положення про механізми рефінансування комерційних банків України залежно від стану грошово-кредитного ринку.

3. Департаментам монетарної політики (Н.І.Гребеник) та персоналу (І.М.Іванюк) забезпечити в січні та лютому місяцях 2001 року проведення семінарів з працівниками територіальних управлінь Національного банку України та комерційних банків у регіонах з питань уведення у практичну діяльність Положення про механізми рефінансування комерційних банків України.

4. Департаменту бухгалтерського обліку (В.І.Ричаківська) привести у відповідність до Положення про механізми рефінансування комерційних банків України План рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України, затверджений постановою Правління Національного банку України від 21.11.97 N 388 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 29.12.99 N 622), План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджений постановою Правління Національного банку України від 21.11.97 N 388 (зі змінами і доповненнями), та Правила бухгалтерського обліку кредитів, наданих та отриманих Національним банком України в національній валюті, затверджені постановою Правління Національного банку України від 29.12.99 N 624.

5. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 20.05.94 N 97 "Про проведення закритих кредитних аукціонів з продажу кредитів Національним банком України";

пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 28.09.95 N 246 "Про затвердження Положення "Про кредитування" та Тимчасового положення "Про порядок рефінансування Національним банком України комерційних банків під забезпечення державних цінних паперів";

лист Національного банку України N 14-011/357-1156 від 05.03.96 "Зміни в додаток N 4 Тимчасового положення "Про порядок рефінансування Національним банком України комерційних банків під заставу державних цінних паперів";

пункт 5 постанови Правління Національного банку України від 25.03.96 N 71 "Про ситуацію на грошово-кредитному ринку, яка склалась у березні 1996 р.";

постанову Правління Національного банку України від 22.07.96 N 178 "Про внесення змін і доповнень до Правил проведення закритих кредитних аукціонів з продажу кредитів Національним банком України";

постанову Правління Національного банку України від 25.09.98 N 394 "Про тимчасові основні умови рефінансування Національним банком України комерційних банків через різні інструменти";

постанову Правління Національного банку України від 30.07.99 N 386 "Про встановлення тимчасового переліку цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09.08.99 за N 542/3835.

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.В.Шаповалова.

7. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Положення про механізми рефінансування комерційних банків України (далі - Положення) розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу" та інших нормативно-правових актів України.

Національний банк України сприяє стабільності банківської системи та підтримує ліквідність комерційних банків шляхом використання різних механізмів рефінансування комерційних банків.

Національний банк України (далі - Національний банк) цим Положенням установлює єдині для банківської системи умови підтримування ліквідності комерційних банків (далі - банки).

1. Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції Національний банк застосовує такі механізми рефінансування банків:

рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку;

надання стабілізаційного кредиту;

операції купівлі/продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

2. Національний банк здійснює операції на відкритому ринку шляхом:

проведення короткострокового рефінансування банків;

проведення середньострокового рефінансування банків;

використання постійно діючої лінії рефінансування для надання банкам кредитів "овернайт" (далі - кредит "овернайт");

купівлі/продажу державних цінних паперів.

3. Національний банк здійснює рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності і векселів Державного казначейства України (далі - векселі), що враховані банком.

4. У разі потреби в підтримуванні своєї ліквідності банки звертаються до Департаменту монетарної політики Національного банку та відповідних територіальних управлінь Національного банку за схемою залежно від механізмів рефінансування, викладених у цьому Положенні.

5. Національний банк може підтримувати ліквідність банків через відповідні механізми рефінансування, якщо банки дотримуються таких основних вимог:

термін діяльності банку не повинен бути меншим, ніж один рік;

банк має ліцензію Національного банку на здійснення відповідних банківських операцій;

банк має власні високоліквідні активи (цінні папери та інші цінності), які можуть бути прийняті в заставу;

виконуються вимоги щодо дотримання таких нормативів капіталу: капіталу банку (Н1), мінімального розміру статутного капіталу (Н2), платоспроможності (Н3), достатності капіталу (Н4), у тому числі розмір зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу не повинен бути менший ніж розмір, що визначений кваліфікаційними вимогами;

виконуються нормативи загальної ліквідності та співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку;

сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відповідно до встановлених обсягів;

здійснюється своєчасне погашення одержаних від Національного банку кредитів.

6. У виняткових випадках для підтримування ліквідності окремих банків Національний банк може приймати рішення щодо рефінансування банків, які не дотримуються однієї - двох вимог, викладених в абзацах 5-7 пункту 5 глави 1 розділу I цього Положення, після детального аналізу платоспроможності банку та якщо:

прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку не перевищують 10% від суми кредитного портфеля;

у кредитному портфелі банку кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5%.

7. Кредити, що надані Національним банком шляхом рефінансування, обліковуються на балансі Операційного управління Національного банку. З метою здійснення контролю за наданими кредитами територіальні управління Національного банку обліковують надані кредити на підставі повідомлення Департаменту монетарної політики Національного банку за рахунками класу 8 розділу 88.

У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

Біржовий ринок - оптовий ринок цінних паперів з обмеженим колом відомих учасників, для яких установлені правила допуску до торгівлі цінними паперами, правила здійснення біржових угод та процедури вирішення спірних питань.

Відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі/продажу цінних паперів між особами, які не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти в результаті продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента.

Вексельне досьє - інформація, яка містить відомості щодо платоспроможності всіх осіб, зобов'язаних за векселем: репутація в ділових колах, кредитоспроможність, характер діяльності, характеристика основного та оборотного капіталу, своєчасність розрахунків з дебіторами і кредиторами, своєчасність здійснення розрахунків тощо.

День Т + 1 - це наступний після грошових розрахунків день, у який продавець здійснює поставку покупцю державних цінних паперів.

Кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити шляхом рефінансування.

Кредит "овернайт" - кредит у межах обумовленого ліміту та визначеної процентної ставки, який наданий банку Національним банком за постійно діючою лінією рефінансування строком на один день під забезпечення державних цінних паперів за умови щоквартального укладення договору між банком і Національним банком.

Позабіржовий ринок - ринок з необмеженою кількістю учасників, де правила здійснення угод з купівлі-продажу цінних паперів та вирішення спірних питань регулюються чинним законодавством України.

Процентний тендер - тендер, на якому банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредити від Національного банку шляхом рефінансування.

Постійно діюча лінія рефінансування - оперативне надання Національним банком банкам-позичальникам кредитів у разі виникнення в них потреби підтримки своєї ліквідності за умови виконання зазначених у цьому Положенні вимог Національного банку.

Рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку - це надання Національним банком кредитів банкам під забезпечення державних цінних паперів та врахованих банками векселів, що перебувають в обігу на відкритому ринку.

Стабілізаційний кредит - це кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням Національного банку строк.

Тендер Національного банку - це форма задоволення попиту на грошові кошти при рефінансуванні, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності шляхом відбору за критеріями, які встановлюються Національним банком.

Ціна тендера - ціна надання кредитів Національним банком, сформована в процесі тендера, є пропозицією учасника тендера процентної ставки за кредит, з якою погодився організатор тендера.

1. Національний банк здійснює рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку в обсягах, які потрібні для вирівнювання монетарних параметрів та управління грошово-кредитним ринком.

2. Національний банк здійснює короткострокове та середньострокове рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку виключно для регулювання грошово-кредитного ринку та з метою підтримання ліквідності банківської системи.

Короткострокове рефінансування шляхом операцій на відкритому ринку здійснюється на строк до 14 днів, середньострокове - до 6 місяців.

3. Національний банк може здійснювати короткострокове та середньострокове рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку під забезпечення, яке визначене в пункті 3 глави 1 розділу I цього Положення.

Короткострокове та середньострокове рефінансування шляхом операцій на відкритому ринку здійснюється через кількісний або процентний тендер.

4. Для забезпечення наданого кредиту використовуються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту і які перебувають у власності банків, та враховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту.

5. Процентна ставка за короткостроковими чи середньостроковими кредитами рефінансування, які одержані банками від Національного банку, коригуванню не підлягає.

6. Департамент монетарної політики та відповідне територіальне управління Національного банку, у якому обслуговується банк - юридична особа, що звернувся за підтримкою своєї ліквідності, здійснюють розгляд заявок на участь у тендері, оцінку наданого банками забезпечення і кредитоспроможності позичальників.

7. Державні цінні папери приймаються під забезпечення кредиту за умови, що вони перебувають у власності банку - клієнта Депозитарію Національного банку і не обтяжені ніякими іншими зобов'язаннями.

8. Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" під забезпечення кредиту приймаються векселі, які видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги та враховані банком з відображенням їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

9. Векселі суб'єктів господарської діяльності, що приймаються під забезпечення наданого кредиту, мають відповідати вимогам пунктів 1-4 глави 1 розділу IV Положення про операції банків з векселями, затвердженого постановою Правління Національного банку від 28.05.99 N 258, та таким вимогам:

платником за векселем є суб'єкт господарської діяльності - резидент України;

номінальна сума за векселем не повинна бути меншою, ніж 50 тисяч гривень;

вексель не повинен мати будь-яких обмежувальних застережень;

вексель має бути оригіналом, що виданий в одному примірнику;

переказні векселі мають бути акцептовані.

Векселі Державного казначейства України повинні відповідати вимогам, що встановлені чинним законодавством України. Крім того:

номінальна сума за векселем не повинна бути меншою, ніж 50 тисяч гривень;

вексель не повинен мати будь-яких обмежувальних застережень.

10. Відповідне територіальне управління Національного банку надалі може здійснювати як інспекційні, так і окремі цільові перевірки банку щодо дотримання ним вимог Положення про операції банків з векселями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.05.99 N 258.

11. Після отримання під забезпечення кредиту врахованих банками векселів відповідне територіальне управління Національного банку в межах узгодженої суми складає реєстр векселів.

12. Реєстр векселів має містити таку інформацію:

дату і місце складання векселя;

номер бланка векселя;

найменування векселедавця, його місцезнаходження;

місце платежу;

строк платежу;

кількість днів від дня складання зазначеного реєстру до часу платежу за векселем;

номінальну суму векселя;

дисконт, який утриманий банком;

назву й місцезнаходження індосантів векселя, а також акцептантів (для переказних векселів).

Векселі в реєстрах, як правило, розміщуються в порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого.

Реєстр складається в двох примірниках - по одному кожній із сторін договору.

Оприбуткування врахованих банками векселів здійснюється відповідним територіальним управлінням Національного банку одночасно з укладанням договору застави. Ці векселі повинні зберігатися в касі територіального управління Національного банку, про що зазначається в договорі застави.

13. Короткострокове та середньострокове рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку здійснюється під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі, що не перевищує 85% від балансової вартості державних цінних паперів та 70% від номінальної вартості врахованих векселів.

14. Строк користування кредитом згідно з умовами кредитного договору починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку.

15. Національний банк здійснює короткострокове та середньострокове рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку кредитів, наданих та отриманих Національним банком України в національній валюті, затверджених постановою Правління Національного банку від 29.12.99 N 624.

16. Базовою кількістю днів для обрахування процентів за користування кредитом вважається 365 днів.

17. Участь у тендері беруть тільки банки, що дотримуються вимог пункту 5 глави 1 розділу I цього Положення, а також своєчасно повертають кредити, одержані від Національного банку.

18. Філії банків участі в тендері не беруть.

1. Національний банк проводить тендери з короткострокового рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку в першу, другу та третю середу місяця, починаючи з першого повного тижня.

Тендери із середньострокового рефінансування банків проводяться в четверту середу, починаючи з першого повного тижня.

2. Повідомлення про проведення Національним банком тендера (додаток 1) розсилає Департамент монетарної політики електронною поштою по банківській системі кожного понеділка до 11 години. У повідомленні зазначаються такі умови проведення тендера:

тип тендера (кількісний або процентний);

строк користування кредитом;

загальна сума кредиту, що пропонується Національним банком (або без оголошення такої);

мінімальна сума заявки для одного банку;

перелік забезпечення кредиту тощо.

Умови проведення тендера визначаються залежно від стану грошово-кредитного ринку та ліквідності банківської системи.

3. Наступного дня у вівторок до 10 години банк, який потребує підтримки своєї ліквідності, надсилає засобами програмного забезпечення "ТЕНДЕР" до Департаменту монетарної політики Національного банку заявку на участь у тендері (додаток 2 або 3), яка містить перелік державних цінних паперів або врахованих банками векселів. Після перевірки наявності на депозитарному рахунку в банку вільних від зобов'язань державних цінних паперів та строків їх погашення Департамент монетарної політики передає копію заявки до відповідного територіального управління Національного банку для подальшої перевірки фінансової надійності та юридичної дійсності забезпечення.

Банк може подати на участь у тендері тільки одну заявку.

Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу (або державні цінні папери, або векселі). Не дозволяється пропозиція різних видів забезпечення в одній заявці.

4. У разі надання під забезпечення кредиту врахованих банком векселів Департамент монетарної політики без своєї перевірки направляє заявку відповідному територіальному управлінню Національного банку для перевірки векселів відповідно до вимог цього Положення.

5. Для участі в тендері приймаються заявки банків, які надійшли до 10 години у вівторок. Заявки, які надійшли пізніше зазначеного часу, не розглядаються.

6. Відповідне територіальне управління Національного банку після розгляду копії заявки на участь у тендері, перевірки запропонованого забезпечення та дотримання вимог, викладених у пункті 5 глави 1 розділу I цього Положення, до 17 години у вівторок повідомляє Департамент монетарної політики Національного банку (додаток 4) засобами програмного забезпечення "ТЕНДЕР" про можливу участь банку в тендері та надійність (спроможність) запропонованого банком забезпечення.

1. Національний банк здійснює короткострокове та середньострокове рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку, проводячи кількісний або процентний тендер.

2. У день проведення тендера (середу) заявки банків на участь у тендері розглядаються Департаментом монетарної політики Національного банку з дотриманням таких вимог:

один банк не може одержати більше ніж 50 процентів запропонованого на тендері обсягу кредитів;

сума заборгованості за кредитами Національного банку, у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на тендер, не повинна перевищувати трикратного обсягу капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.

3. Розподіл кредитів при проведенні кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за однією тендерною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

4. У разі проведення Національним банком процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до 0,1 процентного пункту (наприклад, 35,6%), за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу за облікову.

На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.

5. Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, не достатній для задоволення всіх заявок банків із однаковою процентною ставкою, то кошти розподіляються пропорційно між цими банками.

6. Результати проведеного тендера повідомляються банкам у середу до 11 години (додаток 5), які брали участь у проведенні тендера, та територіальним управлінням Національного банку.

7. Банки, чиї заявки задоволені, повинні укласти кредитний договір та договір застави з відповідним територіальним управлінням Національного банку, яке до 15 години в середу має повідомити засобами програмного забезпечення "ТЕНДЕР" (додаток 6) Департамент монетарної політики про укладання договорів.

8. У середу на підставі укладених територіальними управліннями Національного банку договорів Департамент монетарної політики та банки-позичальники здійснюють блокування державних цінних паперів під забезпечення кредиту в порядку, установленому Національним банком.

9. Після одержання інформації від Депозитарію щодо належного оформлення забезпечення державними цінними паперами, а від відповідного територіального управління Національного банку щодо врахованих банками векселів Департамент монетарної політики з 15 до 17 години забезпечує перерахування коштів за наданими кредитами банкам, заявки яких задоволені відповідно до результатів проведеного тендера.

10. У разі часткового задоволення заявок кількість кожного коду випуску державних цінних паперів, запропонованих під забезпечення кредиту, пропорційно перераховується та округляється до більшого цілого, про що направляється повідомлення (додаток 7) банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню Національного банку.

1. Кредитний договір (додаток 8) і договір застави (додаток 9 або 10) укладаються банком з відповідним територіальним управлінням Національного банку.

2. Одночасно з укладенням кредитного договору з банками, які за результатами тендера одержують кредит, відповідно до чинного законодавства України укладається договір застави державних цінних паперів або врахованих банками векселів.

3. У кредитному договорі як основні умови зазначаються:

строк дії договору;

сума, на яку укладається договір;

процентна ставка та порядок її обрахування (базовою кількістю днів для обрахування процентів за користування кредитом вважається 365 днів);

застосування штрафних санкцій до банку в разі прострочення погашення кредиту;

перелік і характеристика цінних паперів, що надані під забезпечення;

балансова вартість державних цінних паперів;

номінальна вартість векселів, прийнятих під забезпечення;

черговість погашення заборгованості за кредитом і процентами за його користування;

застосування Національним банком переважного і безумовного права задовольнити вимогу, за якою настав строк погашення, відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України";

реалізація Національним банком права продажу інших активів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок доходу від їх продажу.

4. У кредитному договорі між банком і Національним банком передбачається, що в разі недостатності в банків коштів для одночасного погашення заборгованості за кредитом і процентів за його користування в першу чергу погашається заборгованість за кредитом, а потім проценти за користування ним.

1. Банк повертає кредити, що одержані від Національного банку, у строки відповідно до укладеного договору.

2. Одержані шляхом тендера кредити Національного банку не можуть бути пролонговані й підлягають обов'язковому поверненню.

3. Банк може достроково повернути кредит і проценти за його користування повністю або частково, попередньо повідомивши про це відповідне територіальне управління та Департамент монетарної політики Національного банку.

4. Якщо банк не повертає кошти, які були надані через тендер Національного банку, у строки, що передбачені договором, тобто прострочує виконання зобов'язання, то Національний банк відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням строку погашення державних цінних паперів або врахованих векселів має право:

здійснити безспірне стягнення заборгованості з кореспондентського рахунку банку відповідно до укладеного кредитного договору, керуючись статтею 73 Закону України "Про Національний банк України". У разі неможливості стягнення заборгованості за наданим кредитом і процентів за його користування повністю або частково з кореспондентського рахунку банку в день закінчення строку дії договору Національний банк повинен зарахувати цю заборгованість на рахунок прострочених кредитів і нарахувати пеню в розмірі 0,5 процента, але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості до часу появи на кореспондентському рахунку банку відповідної для списання суми коштів, але не більше ніж на 10 днів.

Протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості Національний банк має право також реалізувати предмет застави, а саме:

здійснити продаж цінних паперів і векселів третім особам та за рахунок отриманих коштів задовольнити свої вимоги й відшкодувати завдані Національному банку збитки;

ужити заходів щодо погашення державних цінних паперів або одержати платіж за векселями і за рахунок цих коштів задовольнити свої вимоги й відшкодувати завдані Національному банку збитки.

Порядок та/або черговість застосування конкретного виду задоволення вимог Національного банку повинні передбачатися в кредитному договорі, що укладається з банком.

5. У разі застосування Національним банком переважного і безумовного права щодо списання у безспірному порядку заборгованості за наданим кредитом шляхом рефінансування і процентів за його користування з кореспондентського рахунку банку Департамент монетарної політики Національного банку повідомляє про це відповідне територіальне управління Національного банку, у якому знаходиться кореспондентський рахунок банку-позичальника.

6. Згідно з цим повідомленням відповідне територіальне управління Національного банку виписує платіжну вимогу на списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за його користування.

7. За факт порушення банком строку повернення кредиту, що наданий Національним банком шляхом тендера, банк-порушник не допускається до участі в наступних 5 тендерах.

8. Відповідальність за повернення кредиту й процентів за його користування в зазначений у кредитному договорі строк покладається на банки, а контроль за своєчасним поверненням кредитів, що надані шляхом тендера Національного банку, та процентів за їх користування, а також за виконанням усіх умов кредитного договору покладається на відповідне територіальне управління Національного банку.

1. З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи, "тонкого" регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк запроваджує в практичну діяльність постійно діючу лінію рефінансування (далі - лінія рефінансування), що є гнучким механізмом короткострокової (миттєвої) підтримки ліквідності банку.

2. Національний банк як кредитор останньої інстанції через лінію рефінансування може надавати кредити тільки банкам - юридичним особам, які є активними учасниками грошового ринку, мають репутацію кредитоспроможного позичальника, мають у своїй власності державні цінні папери і є ініціаторами звернення до Національного банку.

3. Кредит через лінію рефінансування надається строком на один робочий день - кредит "овернайт". Кошти кредиту перераховуються до 16 години в день отримання Національним банком заявки від банку, а повертаються банком до 13 години наступного робочого дня. Повернення банком кредиту "овернайт" здійснюється одночасно з процентною платою.

4. Надання банкам кредитів "овернайт" здійснюється тільки під забезпечення державних цінних паперів, що перебуває у власності банку - клієнта Депозитарію Національного банку та не обтяжені в обігу.

5. Кредит "овернайт" надається в розмірі не більше ніж 95% від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів.

6. Національний банк надає кредити "овернайт" за оголошеною процентною ставкою, але не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку. Розмір процентної ставки за кредитами "овернайт" оголошується Національним банком електронною поштою банкам щоденно (у робочі дні) до 10 години.

7. Нарахування процентів за користування кредитом "овернайт" здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку кредитів, наданих та отриманих Національним банком України у національній валюті, затверджених постановою Правління Національного банку від 29.12.99 N 624.

8. Умовою для подання банком заявки на одержання кредиту "овернайт", крім викладених у пункті 5 глави 1 розділу I цього Положення, є укладення щокварталу генерального кредитного договору (додаток 11) з Національним банком про використання банком лінії рефінансування та згода банку (про що зазначається в генеральному договорі) на застосування до нього вимог статті 73 Закону України "Про Національний банк України" у разі непогашення кредиту "овернайт" та процентів за його користування.

9. У разі застосування Національним банком переважного і безумовного права щодо списання з кореспондентського рахунку банку у безспірному порядку заборгованості за наданим кредитом "овернайт" і процентів за його користування Департамент монетарної політики Національного банку повідомляє відповідне територіальне управління Національного банку, у якому знаходиться кореспондентський рахунок банку-позичальника, про списання коштів з кореспондентського рахунку банку.

Відповідне територіальне управління Національного банку виписує платіжну вимогу, на підставі якої здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за його користування.

1. У разі виникнення потреби миттєвої підтримки ліквідності від Національного банку як кредитора останньої інстанції через лінію рефінансування банк може в будь-який робочий день тижня до 11 години надіслати до Департаменту монетарної політики Національного банку заявку на отримання кредиту "овернайт" (додаток 12), яка містить перелік державних цінних паперів, що пропонуються банком під забезпечення кредиту.

2. Після перевірки наявності на депозитарному рахунку банку вільних від зобов'язань державних цінних паперів та строків їх погашення Департамент монетарної політики Національного банку передає копію заявки до відповідного територіального управління Національного банку для перевірки виконання банком умов, викладених у пункті 5 глави 1 розділу I цього Положення.

3. Відповідне територіальне управління Національного банку оперативно розглядає можливість надання банку кредиту "овернайт", вивчає кредитоспроможність банку, імовірність повернення кредиту та за допомогою електронної пошти до 14 години в день звернення банку повідомляє про своє рішення Департамент монетарної політики Національного банку (додаток 4).

4. Департамент монетарної політики Національного банку та банки-позичальники здійснюють блокування державних цінних паперів, що надані під забезпечення, у порядку, установленому Національним банком.

5. У разі часткового задоволення заявки кількість кожного коду випуску державних цінних паперів, запропонованих під забезпечення кредиту, пропорційно перераховується та округляються до більшого цілого, про що Департамент монетарної політики повідомляє банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню Національного банку.

6. Депозитарій Національного банку інформацію щодо належного оформлення забезпечення державних цінних паперів надає Департаменту монетарної політики Національного банку до 14 години в день звернення банку, а Департамент монетарної політики надсилає банку повідомлення (додаток 13) і до 16 години забезпечує перерахування коштів за наданим кредитом "овернайт" банку, заявка якого задоволена.

1. Генеральний кредитний договір на використання лінії рефінансування Національного банку укладається банками з відповідним територіальним управлінням Національного банку щокварталу незалежно від періодичності користування цією лінією за умови, що банк має стійку репутацію кредитоспроможного банку і дотримується умов, викладених у пункті 5 глави 1 розділу I цього Положення.

Цей договір має передбачати такі основні умови:

термін користування лінією рефінансування;

суму кредиту "овернайт", який банк може отримати за однією заявкою;

процентну ставку за користування кредитом;

обов'язкову умову щодо безспірного стягнення Національним банком заборгованості (суми основного боргу та процентів за користування кредитом) з кореспондентського рахунку банку відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" у разі неповернення банком кредиту до 13 години наступного після отримання кредиту робочого дня.

2. Відповідні територіальні управління Національного банку засобами електронної пошти надають Департаменту монетарної політики до 2 числа поточного кварталу інформацію про укладені з банками генеральні кредитні договори щодо використання лінії рефінансування.

3. У генеральному кредитному договорі між банком і Національним банком передбачається, що в разі недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку для одночасного погашення заборгованості за кредитом і процентів за його користування в першу чергу погашається заборгованість за кредитом, а потім проценти за користування кредитом.

1. Відповідальність за повернення кредиту "овернайт" і процентів за його користування покладається на банк, а контроль за своєчасним поверненням кредитів "овернайт" - на Департамент монетарної політики та відповідне територіальне управління Національного банку.

2. У разі неповернення банком кредиту "овернайт" і процентів за його користування до 13 години наступного після отримання кредиту робочого дня до банку застосовується безспірне стягнення заборгованості з кореспондентського рахунку банку відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України".

3. У разі неможливості погашення заборгованості за наданим кредитом "овернайт" і процентів за його користування повністю або частково з кореспондентського рахунку банку в зазначений у попередньому пункті термін унаслідок недостатності коштів Національний банк повинен віднести цю заборгованість на рахунок простроченої заборгованості за кредитами і нарахувати пеню в розмірі 0,5 процента від заборгованості до часу появи на кореспондентському рахунку відповідної для списання суми коштів, але не більше ніж на 10 днів.

4. Протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості Національний банк має право також здійснити продаж державних цінних паперів третім особам або вжити заходів щодо їх погашення та за рахунок отриманих коштів задовольнити свої вимоги й відшкодувати завдані Національному банку збитки.

Одержані Національним банком кошти від реалізації застави направляються безпосередньо на погашення простроченого боргу, процентів за користування кредитом та нарахованої пені. Якщо кошти від реалізації предмета застави перевищують суму загального боргу, то залишок коштів перераховується на кореспондентський рахунок банку.

5. За факт порушення банком строку повернення кредиту, що наданий Національним банком через лінію рефінансування, банк-порушник не допускається до використання цієї лінії протягом 3 місяців.

1. Національний банк може розглядати питання про надання стабілізаційного кредиту банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебувають у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління Національного банку.

2. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою високоліквідними активами банку-позичальника (державними цінними паперами, іншими цінностями після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у власності комерційного банку і не обтяжені іншими зобов'язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи.

3. Здійснення банком операцій із надання кредитів за рахунок коштів стабілізаційного кредиту не дозволяється.

1. Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління Національного банку клопотання і затверджену Радою банку програму фінансового оздоровлення.

Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління Національного банку надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку.

2. Генеральний департамент банківського нагляду готує пропозиції Правлінню Національного банку щодо можливості надання банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення, стабілізаційного кредиту.

3. Національний банк може надавати стабілізаційний кредит за плату на рівні, що не нижчий, ніж облікова ставка Національного банку таким банкам:

фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебувають в режимі фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та оформлення з Національним банком договору про заставу державних цінних паперів, інших цінностей, які використовуються для забезпечення кредитів Національного банку. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника повинен оформити договір (який додається до програми фінансового оздоровлення) про переведення боргу банку-боржнику, що перебувають в режимі фінансового оздоровлення;

банку, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, під заставу державних цінних паперів, інших цінностей, які використовуються для забезпечення кредитів Національного банку;

банку, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які згідно з їх фінансовим станом, достатністю капіталу можуть забезпечити взяті на себе зобов'язання.

4. Стабілізаційний кредит надається банкам строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року.

5. Рішення про надання стабілізаційного кредиту банку приймає Правління Національного банку на підставі аналізу й оцінки програми фінансового оздоровлення, що здійснені територіальним управлінням Національного банку, та пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку. У цьому рішенні визначаються строк користування кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом.

6. У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління Національного банку проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту.

7. Договір укладається за одним із варіантів, що зазначені в пункті 3 цієї глави, та має передбачати порядок, строки надання і погашення кредиту, сплату процентів за користування стабілізаційним кредитом, відповідальність за несвоєчасне погашення кредиту тощо.

8. У разі надання стабілізаційного кредиту банку, який взяв на себе борг банку, що перебувають у режимі фінансового оздоровлення, Національний банк відповідно до договору може встановлювати особливі умови надання стабілізаційного кредиту цьому банку, окремий режим контролю за його цільовим використанням, інші обмеження та застереження.

9. У разі надання банку стабілізаційного кредиту на строк понад один рік сплата процентів починається з наступного року після одержання стабілізаційного кредиту.

10. Банк повинен розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків.

1. Відповідне територіальне управління Національного банку та Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку здійснюють контроль за графіком погашення стабілізаційного кредиту і процентів за його користування.

2. У разі неповернення банком стабілізаційного кредиту в строки відповідно до укладеного кредитного договору до банку застосовується безспірне стягнення заборгованості відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України".

3. Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку та своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом.

У разі їх невиконання Генеральний департамент банківського нагляду подає пропозиції на розгляд Правління Національного банку для прийняття відповідного рішення.

1. З метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення міжбанківських операцій з державними цінними паперами, казначейськими зобов'язаннями та іншими борговими зобов'язаннями, визначеними Правлінням Національного банку, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на ці цінні папери Національний банк здійснює операції з ними на біржовому та позабіржовому ринках.

2. Національний банк здійснює операції на відкритому ринку з купівлі/продажу державних цінних паперів, які перебувають у його портфелі на продаж. Беручи участь у біржових торгах державними цінними паперами, Національний банк впливає на встановлення цін на державні цінні папери.

3. З метою стимулювання купівлі/продажу державних цінних паперів серед банків, які можуть не бути учасниками біржових торгів, Національний банк бере участь у позабіржових торгах державними цінними паперами.

4. Національний банк здійснює біржові операції з державними цінними паперами шляхом участі у біржових електронних системах організаторів торгів.

1. Біржові операції з купівлі/продажу державних цінних паперів на відкритому ринку здійснюються Національним банком з організаторами біржових торгів, які офіційно зареєстровані відповідно до чинного законодавства України, згідно з установленими ними правилами.

2. При потребі здійснити операції з купівлі/продажу державних цінних паперів до 10 години відповідальний працівник Департаменту монетарної політики Національного банку готує заявку на купівлю/продаж державних цінних паперів, що перебувають у власності Національного банку, у якій зазначаються кількість, код та балансова вартість державних цінних паперів і яка підписується директором Департаменту монетарної політики або його заступником. Копія заявки передається до Депозитарію Національного банку для блокування державних цінних паперів на блокувальних рахунках депо-обліку.

3. Після блокування державних цінних паперів у Депозитарії Національного банку підписана заявка засобами електронної пошти надсилається до організатора біржових торгів державними цінними паперами.

4. Протягом операційного дня з 10 до 17 години Департамент монетарної політики може змінювати свої заявки з купівлі/продажу державних цінних паперів.

5. У разі задоволення заявок під час торгів Національний банк отримує від організатора біржових торгів державними цінними паперами біржові свідоцтва, що засвідчують проведену операцію з купівлі/продажу державних цінних паперів.

6. Біржова угода на продаж державних цінних паперів уважається виконаною за умови остаточних грошових розрахунків за нею з Національним банком та поставки Національним банком державних цінних паперів у день Т + 1.

7. У разі здійснення операції продажу державних цінних паперів Департамент монетарної політики надає розпорядження з фінансових питань до Операційного управління щодо перерахування коштів на рахунок відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України.

8. Якщо Національний банк здійснив операцію з купівлі державних цінних паперів, то відповідно до розпорядження з фінансових питань Національний банк перераховує продавцю кошти в день Т + 1.

1. З метою підтримання ліквідності банків і регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк може здійснювати позабіржові операції купівлі/продажу державних цінних паперів, казначейських зобов'язань та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку, на відкритому ринку. Ініціатором такої операції, як правило, є сторона, яка зацікавлена в терміновому проведенні операції з купівлі/продажу таких цінних паперів.

2. У разі звернення банку до Національного банку про здійснення позабіржової операції з купівлі/продажу зазначених у попередньому пункті цінних паперів відповідальний працівник Департаменту монетарної політики Національного банку, виходячи із стану грошово-кредитного ринку, готує на розгляд керівництва Департаменту монетарної політики Національного банку пропозицію (доповідну записку) щодо можливості проведення такої операції.

3. У разі прийняття позитивного рішення про проведення такої операції та укладення відповідної угоди здійснюється перереєстрація прав власності на державні цінні папери в Депозитарії Національного банку, фізична поставка казначейських зобов'язань та інших боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку, і кошти перераховуються на кореспондентський рахунок банку-продавця.