З А К О Н У К Р А Ї Н И
( Закон втратив чинність на підставі Закону
N 2121-III від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 5-6, ст.30 )
Про банки і банківську діяльність
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 25, ст.281 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 873-XII від 20.03.91, ВВР, 1991, N 25, ст.282 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2139-XII від 19.02.92, ВВР, 1992, N 20, ст.276
N 2679-XII від 14.10.92, ВВР, 1992, N 47, ст.644
N 2686-XII від 14.10.92, ВВР, 1992, N 48, ст.656
Декретом
N 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст.76
Законом
N 2932-XII від 26.01.93, ВВР, 1993, N 11, ст.83
Декретами
N 25-93 від 17.03.93, ВВР, 1993, N 19, ст.209
N 38-93 від 26.04.93, ВВР, 1993, N 24, ст.272
N 45-93 від 30.04.93, ВВР, 1993, N 26, ст.283
Законами
N 3180-XII від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277
N 3289-XII від 17.06.93, ВВР, 1993, N 29, ст.307
N 3292-XII від 17.06.93, ВВР, 1993, N 29, ст.308
N 3791-XII від 23.12.93, ВВР, 1994, N 12, ст.60
N 4033-XII від 25.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.222
N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст.90
N 90/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст.93
N 188/95-ВР від 31.05.95, ВВР, 1995, N 21, ст.154
N 498/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, N 3, ст.11
N 24/96-ВР від 01.02.96, ВВР, 1996, N 7, ст.28
N 507/96-ВР від 15.11.96, ВВР, 1997, N 3, ст. 7
N 536/96-ВР від 21.11.96, ВВР, 1997, N 4, ст.24
N 609/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, N 8, ст.63
N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст.36
N 725/97-ВР від 16.12.97, ВВР, 1998, N 14, ст.61
N 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР, 1998, N 26, ст.149
N 679-XIV від 20.05.99, ВВР, 1999, N 29, ст.238
N 932-XIV від 14.07.99, ВВР, 1999, N 37, ст.334
N 1746-III від 18.05.2000, ВВР, 2000, N 35, ст.282
N 2056-III від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 )
( В тексті Закону слова "Української РСР", "Українська
РСР", "Українській РСР" замінено відповідно словами
"України", "Україна", "Україні" згідно із Законом
N 2679-XII від 14.10.92 )
( В тексті Закону слова "органам арбітражу", "органів
арбітражу" замінено відповідно словами "арбітражним
судам", "арбітражних судів" згідно із Законом
N 2686-XII від 14.10.92 )
Цей Закон визначає правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України "Про економічну самостійність Української РСР".
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Банківська система
Україна самостійно організовує банківську систему.
Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.
Стаття 2. Банки та правова основа їх діяльностіБанки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цим Законом.
Банки є юридичними особами. Вони є економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.
Працівникам органів державної влади та управління забороняється участь, в тому числі суміщення посад, в органах управління банків.
Банки у своїй діяльності керуються цим Законом, законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами.
Суб'єкти підприємницької діяльності без їх реєстрації у Національному банку України відповідно до цього Закону не мають права використовувати у своїх назвах термін "банк" та похідні від нього словосполучення.
( Статтю 2 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом
N 4033-12 від 25.02.94 )
Стаття 3. Банківські операціїБанки можуть виконати лише такі операції:
( Перше речення частини першої статті 3 в редакції Декрету
N 38-93 від 26.04.93 )
1) залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;
2) здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;
3) ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
4) фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;
5) випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);
6) купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;
7) видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;
8) придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);
9) придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);
10) купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;
11) купівля і продаж в Україні і за кордоном банківських металів;
( Пункт 11 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно з Декретом
N 38-93 від 26.04.93; Законом
N 932-XIV від 14.07.99 )
12) залучення і розміщення дорогоцінних металів (в тому числі банківських металів) на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;
( Пункт 12 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 932-XIV від 14.07.99 )
13) довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами та інші) за дорученням клієнтів;
14) надання консультаційних послуг;
15) проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України;
16) здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України.
( Пункт 16 частини першої статті 3 в редакції Декрету
N 38-93 від 26.04.93 )
Операції, передбачені цією статтею, проводяться в грошових одиницях, що знаходяться в обігу на території України, в порядку, встановленому Національним банком України.
Банки здійснюють операції, передбачені цією статтею, у межах, встановлених їх статутами.
Комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування. Комерційний банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 відсотків власного статутного фонду (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують операції, передбачені цією статтею).
( Частина четверта статті 3 в редакції Декрету
N 38-93 від 26.04.93, Закону
N 24/96-ВР від 01.02.96 )
Здійснення операцій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 11 цієї статті, крім банків, іншими юридичними особами забороняється, за винятком випадків, визначених законодавчими актами України.
( Статтю 3 доповнено частиною п'ятою згідно з Декретом N 38-93
від 26.04.93 )
Стаття 4. Кредитні ресурси
Україна формує і використовує власні кредитні ресурси, які складаються з коштів банків, залишків коштів на банківських рахунках підприємств, установ і організацій республіки, вкладів громадян, коштів у міжбанківських розрахунках, інших грошових ресурсів.
Стаття 5. Розмежування відповідальності держави та банків
Банки не відповідають по зобов'язаннях держави, а держава не відповідає по зобов'язаннях банків, крім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність.
( Розділ II втратив чинність на підставі Закону
N 679-XIV від 20.05.99 )
Розділ III
КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ
Стаття 22. Створення комерційних банківКомерційні банки різних видів і форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах.
( Дію частини другої статті 22 зупинено в частині розміру частки державного майна у статутному фонді комерційного банку згідно з Декретом
N 45-93 від 30.04.93. Дію частини другої статті 22 відновлено в частині розміру частки державного майна у статутному фонді комерційного банку згідно із Законом
N 4033-12 від 25.02.94 )
Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів. Частка будь-кого із засновників, акціонерів (учасників) не повинна перевищувати 35 процентів статутного фонду комерційного банку.
( Частина друга статті 22 із змінами, внесеними згідно з Декретом
N 38-93 від 26.04.93, Законом
N 24/96-ВР від 01.02.96 )
Реєстрація комерційного банку здійснюється на підставі таких документів:
заяви про реєстрацію;
установчих документів: установчого договору, статуту банку, протоколу про прийняття статуту та призначення керівних органів банку;
економічного обгрунтування;
висновку аудиторської організації про фінансовий стан засновників банку;
відомостей про професійну придатність керівників (голови та головного бухгалтера) банку, рекомендованих засновниками.
Реєстрація здійснюється у місячний строк з моменту одержання заяви та всіх документів, передбачених цією статтею.
У разі перевищення Національним банком строку, зазначеного для реєстрації, він сплачує засновникам комерційного банку штраф у розмірі 0,01 процента оголошеного статутного фонду комерційного банку за кожний день зволікання.
Національний банк може відмовити в реєстрації комерційного банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству республіки, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожує інтересам кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва.
Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржено у судовому порядку.
Комерційні банки зобов'язані в місячний строк повідомляти Національному банку про зміни, що вносяться до установчих документів, з поданням нотаріально завірених копій змінених документів.
Для реєстрації банків іноземних держав, банків з участю іноземного капіталу додатково до документів, зазначених у цій статті, подаються легалізовані у встановленому порядку документи:
а) іноземними юридичними особами:
рішення іноземного засновника (учасника) про створення банку на території України;
письмова згода контрольного органу держави, в якій розташований банк, якщо це передбачено законодавством відповідної держави;
б) іноземними громадянами:
підтвердження першокласного банку про платоспроможність громадянина;
рекомендації не менше двох іноземних юридичних осіб або громадян з відомою платоспроможністю.
( Частина дев'ята статті 22 в редакції Закону
N 24/96-ВР від
01.02.96 )
Стаття 23. Статут комерційного банку
Статут комерційного банку повинен відповідати вимогам законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, положенням цього Закону, нормативним актам Національного банку.
У статуті комерційного банку визначаються:
повна та скорочена назва банку, його місцезнаходження (поштова адреса);
перелік операцій, що здійснюються банком;
розмір статутного фонду та перелік інших фондів, утворюваних банком;
положення про те, що банк є юридичною особою;
положення про органи управління банку, їх структуру, порядок утворення та функції;
порядок ліквідації банку.
До статуту може бути включено інші дані, які не суперечать законодавству України.
Стаття 24. Формування статутного та інших фондів комерційного банкуСтатутний фонд комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку у грошовій формі. Це положення стосується і раніше зареєстрованих комерційних банків.
( Частина перша статті 24 в редакції Закону
N 4033-12 від 25.02.94 )
Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків.
( Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4033-12 від 25.02.94 )
Розмір статутного фонду визначається засновниками (акціонерами) банку, але не може бути меншим за розмір, встановлений Національним банком.
Комерційні банки утворюють також резервний, страховий та інші фонди. Порядок і розміри формування резервного і страхового фондів визначає Національний банк. Забороняється використовувати кошти резервного та страхового фондів, окрім як на покриття збитків комерційних банків. Порядок і розміри формування інших фондів визначаються загальними зборами акціонерів (учасників).
( Частина четверта статті 24 в редакції Закону
N 4033-12 від 25.02.94 )