З метою подальшого вдосконалення та підвищення ефективності використання окремих механізмів рефінансування банків та у зв'язку з прийняттям Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за N 841/6032, Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про механізми рефінансування банків України, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Правління Національного банку України від 15.12.2000 N 484 "Про затвердження Положення про механізми рефінансування комерційних банків України", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 за N 29/5220, від 22.03.2001 N 121 "Про внесення Змін до Положення про механізми рефінансування комерційних банків України", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.04.2001 за N 310/5501, від 10.07.2001 N 266 "Про внесення Зміни до Положення про механізми рефінансування комерційних банків України", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.07.2001 за N 605/5796, та від 20.09.2001 N 399 "Про внесення Змін до Положення про механізми рефінансування комерційних банків України", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.10.2001 за N 861/6052.

3. Установити, що Національний банк України проводить операції з рефінансування банків відповідно до Положення про механізми рефінансування банків України залежно від стану грошово-кредитного ринку.

4. Департаменту інформатизації (А.С.Савченко) унести відповідні зміни до програмного забезпечення "ТЕНДЕР", що супроводжує проведення операцій Національного банку України з рефінансування банків.

5. Департаменту монетарної політики (Н.І.Гребеник) після державної реєстрації цього Положення довести його зміст до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків для використання в роботі.

6. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

7. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.В.Шаповалова.

Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу" та інших нормативно-правових актів України.

Національний банк України сприяє стабільності банківської системи та підтримує ліквідність банків через використання різних механізмів рефінансування банків.

Національний банк України (далі - Національний банк) цим Положенням установлює єдині для банківської системи умови підтримування ліквідності банків.

У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

біржовий ринок - оптовий ринок цінних паперів з обмеженим колом відомих учасників, для яких установлені правила допуску до торгівлі цінними паперами, правила здійснення біржових угод та процедури вирішення спірних питань;

відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі/продажу цінних паперів між особами, які не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти в результаті продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента;

кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування. Сума коштів, що пропонується для рефінансування, може оголошуватися або не оголошуватися;

кредит "овернайт" - кредит, який наданий банку Національним банком за визначеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і Національним банком;

позабіржовий ринок - ринок з необмеженою кількістю учасників, на якому правила здійснення угод з купівлі/продажу цінних паперів та вирішення спірних питань регулюються чинним законодавством України;

процентний тендер - тендер, під час оголошення якого Національний банк пропонує суму коштів для рефінансування, а банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит;

постійно діюча лінія рефінансування - оперативне надання Національним банком банкам-позичальникам кредитів у разі виникнення в них потреби підтримки ліквідності за умови виконання зазначених у цьому Положенні вимог Національного банку;

рефінансування банків - це надання Національним банком кредитів банкам під відповідне забезпечення;

стабілізаційний кредит - кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням Національного банку строк;

тендер Національного банку - це форма задоволення попиту на грошові кошти при рефінансуванні, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності через відбір за встановленими критеріями;

ціна тендера - ціна надання кредитів Національним банком, яка сформована в процесі тендера за пропозицією учасників тендера і з якою погодився організатор тендера.

1. Для ефективного регулювання грошово-кредитного ринку, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції Національний банк з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує такі механізми рефінансування банків: рефінансування банків через операції на відкритому ринку; надання стабілізаційного кредиту.

2. Національний банк здійснює операції на відкритому ринку через:

рефінансування банків на строк до 14 днів;

рефінансування банків на строк до 365 днів;

використання постійно діючої лінії рефінансування для надання банкам кредитів "овернайт" (далі - кредит "овернайт").

3. Національний банк здійснює рефінансування банків через операції на відкритому ринку тільки під забезпечення (крім кредиту "овернайт") державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності - резидентів України і векселів Державного казначейства України (далі - векселі), що враховані банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку та під заставу майнових прав, що виникли в банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб'єктом господарської діяльності (далі - майнові права).

4. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселів нерезидентів України, авальованих іноземними банками з рейтингом, не нижчим, ніж "інвестиційний клас".

5. У разі надання під забезпечення кредиту Національного банку векселя нерезидента України вексель має бути перекладений на українську мову та засвідчений нотаріально в установленому чинним законодавством України порядку.

6. У разі потреби в підтримуванні ліквідності банки звертаються до Департаменту монетарної політики Національного банку та відповідних територіальних управлінь Національного банку за схемою залежно від механізмів рефінансування, викладених у цьому Положенні.

7. Національний банк може прийняти рішення про підтримування ліквідності банку через відповідні механізми рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:

має ліцензію Національного банку на здійснення відповідних банківських операцій;

термін діяльності - не менше ніж один рік;

має у своїй власності активи (державні цінні папери, майнові права та враховані векселі), які можуть бути прийняті в заставу;

виконує зобов'язання щодо таких економічних нормативів: мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), адекватності основного капіталу (Н3), поточної ліквідності (Н5) з урахуванням установленого нормативно-правовими актами Національного банку перехідного періоду для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації;

сформував резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відповідно до встановлених обсягів;

здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку кредитів.

8. Національний банк може приймати рішення щодо рефінансування банку, який не забезпечує виконання умов, викладених в абзацах п'ятому, шостому пункту 7 глави 2 розділу I цього Положення, після детального аналізу платоспроможності банку та якщо:

прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку становлять до 10 процентів від суми кредитного портфеля;

у кредитному портфелі банку кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5 процентів.

9. Кредити, що надані Національним банком через рефінансування, обліковуються на балансі Операційного управління Національного банку. З метою здійснення контролю за наданими кредитами територіальні управління Національного банку обліковують надані кредити на підставі повідомлення Департаменту монетарної політики Національного банку за рахунками класу 8 розділу 88.

10. Підтримання ліквідності банків здійснюється і через проведення Національним банком операцій з купівлі/продажу державних цінних паперів та казначейських зобов'язань на відкритому ринку.

1. Національний банк здійснює рефінансування банків з метою підтримування ліквідності банківської системи через операції на відкритому ринку в обсягах, які потрібні для збалансування монетарних параметрів та управління грошово-кредитним ринком.

2. Національний банк здійснює рефінансування банків через операції на відкритому ринку на строк до 14 днів та на строк до 365 днів.

3. Національний банк може здійснювати рефінансування банків через операції на відкритому ринку під забезпечення, яке визначене в пунктах 3, 4 глави 2 розділу I цього Положення.

Рефінансування банків здійснюється через кількісний або процентний тендер.

4. Під забезпечення наданого кредиту приймаються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту і які перебувають у власності банків, та враховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту.

5. Процентна ставка за кредитами рефінансування Національного банку коригуванню не підлягає.

6. Відповідне територіальне управління Національного банку, у якому обслуговується банк - юридична особа, що звернувся за підтримкою ліквідності, здійснює розгляд заявок на участь у тендері, оцінку наданого банками забезпечення і кредитоспроможності позичальників.

7. Державні цінні папери приймаються під забезпечення кредиту за умови, що вони перебувають у власності банку - клієнта Депозитарію Національного банку (або депонента клієнта Депозитарію) і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями.

8. Під забезпечення кредиту приймаються векселі, які видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги та враховані банком з відображенням їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

9. Векселі суб'єктів господарської діяльності, що приймаються під забезпечення наданого кредиту, мають відповідати вимогам законодавства України, а також таким вимогам:

договори за операціями банків з урахування векселів, вексель та всі написи на ньому мають складатися державною мовою;

сума, що підлягає утриманню на користь банку як дисконт, має розраховуватися за ставкою не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку;

строк платежу за векселем не повинен перевищувати 430 днів з дати складання векселя;

вексель повинен мати не менше двох індосаментів;

термін урахування векселя банком до дати звернення до Національного банку за рефінансуванням строком до 14 днів має бути не менше ніж 10 днів, а за рефінансуванням строком до 365 днів - не менше ніж 30 днів;

вексель повинен мати визначений строк платежу;

клієнт, від якого банк прийняв вексель для врахування, обслуговується в цьому самому банку не менше одного року;

вексель має бути оригіналом, що виданий в одному примірнику, і не повинен мати будь-яких застережливих написів;

переказний вексель має бути акцептований.

Векселі Державного казначейства України мають відповідати вимогам законодавства України, а також таким вимогам:

термін урахування векселя банком до дати звернення до Національного банку за рефінансуванням строком до 14 днів має бути не менше ніж 10 днів, а за рефінансуванням строком до 365 днів - не менше ніж 30 днів;

вексель повинен мати визначений строк платежу;

клієнт, який пред'явив вексель для урахування, має обслуговуватися в банку, що врахував вексель, не менше одного року;

вексель не повинен мати будь-яких застережливих написів.

10. Відповідне територіальне управління Національного банку протягом дії кредитного договору може здійснювати планові та позапланові перевірки банку (які передбачаються в кредитному договорі) щодо правильності здійснення операцій з урахування векселів та правильності оформлення і збереження майна, наданого суб'єктом господарської діяльності банку під забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, майнові права за яким передані банком під забезпечення кредиту рефінансування.

11. Після отримання під забезпечення кредиту врахованих банком векселів відповідне територіальне управління Національного банку в межах узгодженої суми складає реєстр векселів.

12. Реєстр векселів має містити таку інформацію:

дату і місце складання векселя;

номер бланка векселя;

найменування векселедавця, його місцезнаходження;

місце платежу;

строк платежу;

кількість днів від дня складання зазначеного реєстру до часу платежу за векселем;

номінальну суму векселя;

дисконт, який утриманий банком;

назву й місцезнаходження індосантів, авалістів векселя, а також акцептантів (для переказних векселів).

Векселі в реєстрах, як правило, розміщуються в порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого.

Реєстр складається в двох примірниках - по одному кожній із сторін договору.

Облік урахованих банками векселів здійснюється відповідним територіальним управлінням Національного банку одночасно з укладенням договору застави. Ці векселі мають зберігатися в касі територіального управління Національного банку, про що зазначається в договорі застави.

13. Національний банк може надати банку кредит рефінансування під забезпечення такого договору рефінансування заставою майнових прав, що виникли в банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб'єктом господарської діяльності.

Кредит рефінансування під забезпечення майнових прав може надаватися банку за умови, що заборгованість суб'єкта господарської діяльності за наданим кредитом обліковується за відповідним балансовим рахунком банку не менше ніж 30 днів.

Кредит рефінансування Національний банк може надавати на термін дії кредитного договору між банком і суб'єктом господарської діяльності, але не більше ніж на 365 днів.

Кредит банку, що наданий суб'єкту господарської діяльності, має бути забезпеченим високоліквідною заставою, яка не обтяжена іншими зобов'язаннями і щодо якої немає будь-яких спорів.

Відповідне територіальне управління Національного банку одночасно з укладенням кредитного договору та договору застави майнових прав з банком-позичальником приймає на зберігання нотаріально посвідчену копію кредитного договору та договору застави між банком-позичальником і суб'єктом господарської діяльності.

14. Рефінансування банків через операції на відкритому ринку здійснюється під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі, до 100 процентів від балансової вартості державних цінних паперів та до 70 процентів від балансової вартості врахованих векселів, а під заставу майнових прав за кредитним договором між банком і суб'єктом господарської діяльності в розмірі 60 процентів від суми наданого банком кредиту.

15. Строк користування кредитом згідно з умовами кредитного договору починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку.

16. Національний банк здійснює рефінансування банків через операції на відкритому ринку за процентною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

17. Базовою кількістю днів для обрахування процентів за користування кредитом уважається 365 днів.

18. Участь у тендері беруть лише ті банки, що дотримуються вимог пункту 7 глави 2 розділу I цього Положення.

19. Філії банків участі в тендері не беруть.

1. Національний банк проводить тендери з рефінансування банків через операції на відкритому ринку щосереди з такою періодичністю:

три середи підряд - рефінансування на строк до 14 днів;

одна середа - рефінансування на строк до 365 днів.

2. Повідомлення про проведення Національним банком тендера (додаток 1) надсилає Департамент монетарної політики електронною поштою по банківській системі кожного понеділка до 11 години. У повідомленні зазначаються такі умови проведення тендера:

тип тендера (кількісний або процентний);

строк користування кредитом;

загальна сума кредиту, що пропонується Національним банком (або без оголошення такої);

мінімальна сума заявки для одного банку;

вид забезпечення кредиту тощо.

Умови проведення тендера визначаються залежно від стану грошово-кредитного ринку та ліквідності банківської системи.

3. Наступного дня у вівторок до 10 години банк, який потребує підтримки своєї ліквідності, подає за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення "Кредитний тендер" до Департаменту монетарної політики Національного банку заявку на участь у тендері (додаток 2 або 3, або 14 ), яка містить перелік державних цінних паперів або врахованих банками векселів або майнових прав. Після перевірки наявності в банку на рахунку в цінних паперах вільних від зобов'язань державних цінних паперів та строків їх погашення Департамент монетарної політики передає копію заявки до відповідного територіального управління Національного банку для подальшої перевірки фінансової надійності та юридичної дійсності забезпечення.

Банк може подати на участь у тендері тільки одну заявку і не надсилати ніяких змін до неї.

Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу (або державні цінні папери, або векселі або майнові права). Не дозволяється пропозиція різних видів забезпечення в одній заявці.

4. У разі надання під забезпечення кредиту рефінансування врахованих банком векселів або майнових прав Департамент монетарної політики без перевірки подає заявку відповідному територіальному управлінню Національного банку для перевірки врахування векселів, їх обліку на відповідному рахунку бухгалтерського обліку та відповідності вимогам цього Положення, а також для перевірки наявності заставленого майна, наданого суб'єктом господарської діяльності банку під забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, майнові права за яким пропонуються як забезпечення за договором рефінансування, та всіх потрібних документів щодо нього.

У разі надання кредиту під забезпечення застави майнових прав територіальне управління Національного банку має перевірити оригінали кредитного договору та договору застави, інші документи, що свідчать про надання банком кредиту суб'єкту господарської діяльності та забезпечення його високоліквідною заставою.

5. Для участі в тендері приймаються заявки банків, які надійшли до 10 години у вівторок. Заявки, які надійшли пізніше зазначеного часу, не розглядаються.

6. Відповідне територіальне управління Національного банку після розгляду копії заявки на участь у тендері, перевірки запропонованого забезпечення та дотримання вимог, викладених у пункті 7 глави 2 розділу I цього Положення, до 17 години у вівторок повідомляє Департамент монетарної політики Національного банку (додаток 4 або 15) за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення "Кредитний тендер" про можливу участь банку в тендері та надійність (спроможність) запропонованого банком забезпечення.

1. Національний банк здійснює рефінансування банків через операції на відкритому ринку, проводячи кількісний або процентний тендер.

2. У день проведення тендера (середу) заявки банків на участь у тендері розглядаються Департаментом монетарної політики Національного банку з дотриманням таких вимог:

один банк не може одержати більше ніж 50 процентів запропонованого на тендері обсягу кредитів;

сума заборгованості за кредитами Національного банку, у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на тендер, не повинна перевищувати 50 процентів розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.

3. Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

4. У разі проведення Національним банком процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до 0,1 процентного пункту (наприклад, 15,6 процента), за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу, ніж облікова.

На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.

5. Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, не достатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти розподіляються пропорційно між цими банками.

6. Результати проведеного тендера повідомляються банкам, які брали участь у проведенні тендера, та територіальним управлінням Національного банку в середу до 11 години (додаток 5).

7. Банки, заявки яких задоволені, мають укласти кредитний договір та договір застави з відповідним територіальним управлінням Національного банку, яке до 15 години в середу має повідомити за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення "Кредитний тендер" (додаток 6) Департамент монетарної політики про укладання договорів.

8. Департамент монетарної політики в середу з 15 до 17 години відповідно до укладених кредитних договорів та договорів застави забезпечує перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення враховані векселі або майнові права. Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення державні цінні папери, забезпечується Департаментом монетарної політики з одночасним блокуванням цих цінних паперів у Депозитарії Національного банку в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності.

9. У разі часткового задоволення заявок кількість кожного коду випуску державних цінних паперів, запропонованих під забезпечення кредиту, пропорційно перераховується та округляється до більшого цілого, про що надсилається повідомлення (додаток 7) банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню Національного банку.

1. Кредитний договір (додаток 8 або 16) і договір застави (додаток 9 або 10, або 17) укладаються банком з відповідним територіальним управлінням Національного банку.

2. Одночасно з укладенням кредитного договору з банками, які за результатами тендера одержують кредит, відповідно до законодавства України укладається договір застави державних цінних паперів або врахованих банками векселів або майнових прав.

3. У кредитному договорі як основні умови зазначаються:

строк дії договору;

сума, на яку укладається договір;

процентна ставка та порядок її обрахування (базовою кількістю днів для обрахування процентів за користування кредитом вважається 365 днів);

застосування штрафних санкцій до банку в разі прострочення погашення кредиту;

перелік і характеристика цінних паперів, що надані під забезпечення;

балансова вартість державних цінних паперів;

балансова вартість урахованих векселів, прийнятих під забезпечення;

черговість погашення заборгованості за кредитом і процентів за його користування;

здійснення протягом дії кредитного договору відповідним територіальним управлінням Національного банку планових та позапланових перевірок банку щодо правильності проведення операцій з урахування векселів та щодо правильності оформлення та збереження майна, майнові права щодо якого передані банком під забезпечення кредиту рефінансування;

застосування Національним банком переважного і безумовного права задовольнити вимогу, за якою настав строк погашення, відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України";

реалізація Національним банком права продажу інших активів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок доходу від їх продажу.

4. У кредитному договорі між банком і Національним банком передбачається, що в разі недостатності в банків коштів для одночасного погашення заборгованості за кредитом і процентів за його користування в першу чергу погашається заборгованість за кредитом, а потім проценти за користування ним.

1. Банк повертає кредити, що одержані від Національного банку, у строки відповідно до укладеного договору.

2. Одержані через тендер кредити Національного банку не можуть бути пролонговані й підлягають обов'язковому поверненню.

3. Банк може достроково повернути кредит і проценти за його користування повністю або частково, попередньо повідомивши про це відповідне територіальне управління та Департамент монетарної політики Національного банку.

4. Повернення кредиту рефінансування та процентів за його користування здійснюється банком з одночасним розблокуванням державних цінних паперів, що надавалися під забезпечення кредиту, у порядку, який установлений нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності.

5. Якщо банк не повертає кошти, які були надані через тендер Національного банку, у строки, що передбачені договором, тобто прострочує виконання зобов'язання, то Національний банк відповідно до законодавства України та з урахуванням строку погашення державних цінних паперів або врахованих векселів має право:

здійснити безспірне списання заборгованості з кореспондентського рахунку банку відповідно до укладеного кредитного договору, керуючись статтею 73 Закону України "Про Національний банк України". У разі неможливості стягнення заборгованості за наданим кредитом і процентів за його користування повністю або частково з кореспондентського рахунку банку в день закінчення строку дії договору Національний банк відносить цю заборгованість на рахунок прострочених кредитів і нараховує пеню в розмірі 0,5 процента, але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості до часу появи на кореспондентському рахунку банку відповідної для списання суми коштів, але не більше ніж на 10 днів.

Протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості Національний банк має право також реалізувати предмет застави, а саме:

здійснити продаж цінних паперів і векселів третім особам та за рахунок отриманих коштів задовольнити свої вимоги й відшкодувати завдані Національному банку збитки;

ужити заходів щодо погашення державних цінних паперів або одержати платіж за векселями і за рахунок цих коштів задовольнити свої вимоги й відшкодувати завдані Національному банку збитки;

у разі неможливості реалізації предмета застави залишити його за собою за балансовою вартістю до строку погашення;

здійснити реалізацію заставлених майнових прав у порядку, визначеному законодавством України.

Порядок та/або черговість застосування конкретного виду задоволення вимог Національного банку мають передбачатися в кредитному договорі, що укладається з банком.

6. У разі невиконання банком умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за наданим кредитом шляхом рефінансування і процентів за його користування Департамент монетарної політики Національного банку повідомляє відповідному територіальному управлінню Національного банку, у якому є кореспондентський рахунок банку-позичальника, про застосування переважного і безумовного права щодо списання в безспірному порядку всієї заборгованості з кореспондентського рахунку банку.

7. Згідно з цим повідомленням відповідне територіальне управління Національного банку виписує платіжну вимогу на списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за його користування.

8. За факт порушення банком строку повернення кредиту, що наданий Національним банком через тендер, банк-порушник не допускається до участі в наступних 5 тендерах.

9. Відповідальність за повернення кредиту й процентів за його користування в зазначений у кредитному договорі строк покладається на банки, а контроль за своєчасним поверненням кредитів, що надані через тендер Національного банку, та процентів за їх користування, а також за виконанням усіх умов кредитного договору покладається на відповідне територіальне управління Національного банку.

1. З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи, "тонкого" регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк запроваджує в практичну діяльність постійно діючу лінію рефінансування (далі - лінія рефінансування), що є гнучким механізмом короткострокової (миттєвої) підтримки ліквідності банку.

2. Національний банк як кредитор останньої інстанції через лінію рефінансування може надавати кредити тільки банкам - юридичним особам, які є активними учасниками грошового ринку, мають репутацію кредитоспроможного позичальника і є ініціаторами звернення до Національного банку.

3. Кредит через лінію рефінансування (далі - кредит "овернайт") надається строком на один робочий день на умовах, які визначаються генеральним кредитним договором, та на суму з урахуванням рішення Правління Національного банку України на відповідний період щодо максимального розміру кредиту "овернайт". Кошти кредиту перераховуються в день отримання Національним банком заявки від банку, а повертаються банком до 13 години наступного робочого дня. Повернення банком кредиту "овернайт" здійснюється одночасно з процентною платою.

4. Національний банк надає кредити "овернайт" за оголошеною процентною ставкою, яка надсилається електронною поштою банкам щоденно (у робочі дні) до 10 години. Розмір процентної ставки за кредитами "овернайт" має бути не нижчим, ніж облікова ставка Національного банку плюс один процентний пункт.

5. Нарахування процентів за користування кредитом "овернайт" здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

6. Умовою для подання банком заявки на одержання кредиту "овернайт", крім викладених у пунктах 7, 8 глави 2 розділу I цього Положення, є укладення генерального кредитного договору (додаток 11) з Національним банком про використання банком лінії рефінансування. Сума кредиту "овернайт", що зазначається в заявці банку, не може перевищувати розміру, установленого рішенням Правління Національного банку України на відповідний період.

7. У разі невиконання банком умов генерального кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за наданим кредитом "овернайт" і процентів за його користування Департамент монетарної політики Національного банку повідомляє відповідне територіальне управління Національного банку, у якому є кореспондентський рахунок банку-позичальника, про застосування переважного і безумовного права щодо списання в безспірному порядку всієї заборгованості з кореспондентського рахунку банку.

Відповідне територіальне управління Національного банку виписує платіжну вимогу, на підставі якої здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за його користування.

1. У разі виникнення потреби миттєвої підтримки ліквідності від Національного банку як кредитора останньої інстанції через лінію рефінансування банк може в будь-який робочий день тижня до 17 години подати до Департаменту монетарної політики Національного банку заявку на отримання кредиту "овернайт" (додаток 12).

2. Департамент монетарної політики Національного банку передає копію заявки до відповідного територіального управління Національного банку для перевірки виконання банком умов, викладених у пунктах 7, 8 глави 2 розділу I цього Положення.

3. Відповідне територіальне управління Національного банку оперативно розглядає можливість надання банку кредиту "овернайт", вивчає кредитоспроможність банку, імовірність повернення кредиту та за допомогою електронної пошти протягом дня до 17 години 30 хвилин у день звернення банку повідомляє про своє рішення Департамент монетарної політики Національного банку (додаток 18).

4. У разі часткового задоволення заявки Департамент монетарної політики повідомляє банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню Національного банку суму наданого кредиту.

5. Департамент монетарної політики надсилає банку повідомлення (додаток 13) і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до 18 години забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом "овернайт".

1. Генеральний кредитний договір про використання лінії рефінансування Національного банку (додаток 11) укладається банками з відповідним територіальним управлінням Національного банку на відповідний календарний рік незалежно від періодичності користування цією лінією за умови, що банк має стійку репутацію кредитоспроможного банку і дотримується умов, викладених у пунктах 7, 8 глави 2 розділу I цього Положення.

Цей договір має передбачати також обов'язкову умову щодо безспірного списання Національним банком заборгованості (суми основного боргу та процентів за користування кредитом) з кореспондентського рахунку банку відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" у разі неповернення банком кредиту до 13 години наступного після отримання кредиту робочого дня.

2. Відповідні територіальні управління Національного банку за допомогою засобів електронної пошти надають Департаменту монетарної політики інформацію про укладені з банками генеральні кредитні договори щодо використання лінії рефінансування протягом двох днів після їх укладення.

3. У генеральному кредитному договорі між банком і Національним банком передбачається, що в разі недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку для одночасного погашення заборгованості за кредитом і процентів за його користування в першу чергу погашається заборгованість за кредитом, а потім проценти за користування кредитом.

1. Відповідальність за повернення кредиту "овернайт" і процентів за його користування покладається на банк, а контроль за своєчасним поверненням кредитів "овернайт" - на відповідне територіальне управління Національного банку та Департамент монетарної політики.

2. У разі неповернення банком кредиту "овернайт" і процентів за його користування до 13 години наступного після отримання кредиту робочого дня до банку застосовується безспірне стягнення заборгованості з кореспондентського рахунку банку відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України".

3. У разі неможливості погашення заборгованості за наданим кредитом "овернайт" і процентів за його користування повністю або частково з кореспондентського рахунку банку в зазначений у попередньому пункті термін унаслідок недостатності коштів Національний банк відносить цю заборгованість на рахунок простроченої заборгованості за кредитами і нараховує пеню в розмірі 0,5 процента від заборгованості до часу надходження на кореспондентський рахунок банку коштів.

4. За факт порушення банком строку повернення кредиту, що наданий Національним банком через лінію рефінансування і процентів за його користування, банк-порушник не допускається до використання цієї лінії протягом 3 місяців.

1. Національний банк може розглядати питання про надання стабілізаційного кредиту банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління Національного банку.

2. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови забезпечення його заставою ліквідними активами банку-позичальника (після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у власності банку і не обтяжені іншими зобов'язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи. Банк має надавати звіт про оцінку (акт оцінки) майна, що надається під забезпечення стабілізаційного кредиту.

3. Здійснення банком операцій з надання кредитів за рахунок коштів стабілізаційного кредиту не дозволяється.

1. Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління Національного банку клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення. Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління Національного банку надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку.

2. Генеральний департамент банківського нагляду готує пропозиції на розгляд Правління Національного банку щодо можливості надання банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення, стабілізаційного кредиту.

3. Національний банк може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку таким банкам:

фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та оформлення з Національним банком договору застави державних цінних паперів, інших цінностей, які використовуються під забезпечення кредитів Національного банку. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника має оформити договір (який додається до програми фінансового оздоровлення) про переведення боргу банку-боржника, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення;

банку, який перебуває в режимі фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, у заставу державних цінних паперів, інших цінностей, які використовуються під забезпечення кредитів Національного банку;

банку, який перебуває в режимі фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які згідно з їх фінансовим станом, достатністю капіталу можуть забезпечити взяті на себе зобов'язання.

4. Стабілізаційний кредит надається банкам строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року.

5. Рішення про надання стабілізаційного кредиту банку приймається Правлінням Національного банку на підставі аналізу й оцінки програми фінансового оздоровлення, що здійснені територіальним управлінням Національного банку, та пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку. У цьому рішенні визначаються строк користування кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом.

6. У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління Національного банку проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту.

7. Договір укладається за одним із варіантів, що зазначені в пункті 3 цієї глави, та має передбачати порядок, строки надання і погашення кредиту, порядок сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом, відповідальність за несвоєчасне погашення кредиту тощо.

8. У разі надання стабілізаційного кредиту банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, Національний банк відповідно до договору може встановлювати особливі умови надання стабілізаційного кредиту цьому банку, окремий режим контролю за його цільовим використанням, інші обмеження та застереження.

9. Банк має розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків.

10. У разі зміни облікової ставки Національного банку підлягає коригуванню відповідно і процентна ставка за користування стабілізаційним кредитом.

1. Відповідне територіальне управління Національного банку та Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку здійснюють контроль за графіком погашення стабілізаційного кредиту і повернення процентів за його користування.

2. У разі неповернення банком стабілізаційного кредиту в строки відповідно до укладеного кредитного договору до банку застосовується безспірне списання заборгованості відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України".

3. Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку, контролює своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом та процентної плати за користування стабілізаційним кредитом.

У разі їх невиконання Генеральний департамент банківського нагляду подає пропозиції на розгляд Правління Національного банку для прийняття відповідного рішення.

1. З метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення міжбанківських операцій з державними цінними паперами, казначейськими зобов'язаннями та іншими борговими зобов'язаннями, визначеними Правлінням Національного банку, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на ці цінні папери Національний банк здійснює операції з ними на біржовому та позабіржовому ринках.

2. Національний банк здійснює операції на відкритому ринку з купівлі/продажу державних цінних паперів. Беручи участь у біржових торгах державними цінними паперами, Національний банк впливає на встановлення цін на державні цінні папери.

3. З метою стимулювання купівлі/продажу державних цінних паперів серед банків, які можуть не бути учасниками біржових торгів, Національний банк бере участь у позабіржових торгах державними цінними паперами.

1. Біржові операції з купівлі/продажу державних цінних паперів на відкритому ринку здійснюються Національним банком шляхом участі в торгах на організаторах торгівлі цінними паперами, які офіційно зареєстровані відповідно до чинного законодавства України, згідно з установленими ними правилами.

2. У разі потреби здійснити операції з купівлі/продажу державних цінних паперів відповідальний працівник Департаменту монетарної політики Національного банку готує заявку на купівлю державних цінних паперів або продаж державних цінних паперів, що перебувають у власності Національного банку, у якій зазначаються кількість, код, балансова вартість і ціна купівлі та продажу державних цінних паперів і яка підписується директором Департаменту монетарної політики або його заступником. Копія заявки передається до Депозитарію Національного банку для блокування державних цінних паперів на блокувальних рахунках депозитарного обліку в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності.

3. Після блокування державних цінних паперів у Депозитарії Національного банку підписана заявка засобами програмно-технологічного забезпечення проведення торгів надсилається до організатора торгівлі державними цінними паперами до початку операційного дня організатора торгівлі.

4. Протягом операційного дня організатора торгівлі Департамент монетарної політики може змінювати свої заявки з купівлі/продажу державних цінних паперів.

5. У разі задоволення заявок під час торгів Національний банк отримує від організатора торгівлі цінними паперами відповідні документи, що засвідчують проведену операцію з купівлі/продажу державних цінних паперів.

6. Біржова угода про продаж державних цінних паперів уважається виконаною за умови проведення грошових розрахунків за нею.

7. У разі здійснення операції з продажу державних цінних паперів Департамент монетарної політики надає розпорядження з фінансових питань до Операційного управління щодо відображення вилучених з обігу емісійних коштів на меморандних рахунках відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України.

8. Якщо Національний банк здійснив операцію з купівлі державних цінних паперів, то відповідно до розпорядження з фінансових питань Департаменту монетарної політики Національного банку кошти перераховуються продавцю в строк, визначений правилами проведення торгів організатора торгівлі цінними паперами з одночасним відображенням на меморандних рахунках.

1. З метою підтримання ліквідності банків і регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк може здійснювати позабіржові операції з купівлі/продажу державних цінних паперів, казначейських зобов'язань та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку, на відкритому ринку. Ініціатором такої операції, як правило, є сторона, яка зацікавлена в терміновому проведенні операції з купівлі/продажу таких цінних паперів.

2. У разі звернення банку до Національного банку про здійснення позабіржової операції з купівлі/продажу зазначених у попередньому пункті цінних паперів відповідальний працівник Департаменту монетарної політики Національного банку, виходячи зі стану грошово-кредитного ринку, готує на розгляд керівництва Департаменту монетарної політики Національного банку пропозицію (доповідну записку) щодо можливості проведення такої операції.

3. У разі прийняття позитивного рішення про проведення такої операції та укладення відповідної угоди здійснюються:

подання депозитарних документів до Депозитарію Національного банку та перереєстрація прав власності на державні цінні папери в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності;

фізична поставка казначейських зобов'язань та інших боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку;

перерахування коштів на кореспондентський рахунок банку-продавця.

(1) Заповнюється одна з таблиць залежно від запропонованого забезпечення.

(2) Заповнюється автоматично під час контролю заявки в Департаменті монетарної політики.

(1) Заповнюється одна з таблиць залежно від запропонованого забезпечення.

(2) Заповнюється автоматично під час контролю заявки в Департаменті монетарної політики.

(1) Повідомлення подається за кожним видом заявки окремо.

(2) Заповнюється в разі надання під забезпечення кредиту врахованих банком векселів.