Генеральна конференція Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури, що зібралася в Парижі з сімнадцятого жовтня по шістнадцяте листопада 1989 року на свою двадцять п'яту сесію,

нагадуючи, що відповідно до Статуту Організація обов'язана заохочувати та розвивати освіту,

нагадуючи також про принципи, викладені у статтях 23 та 26 Загальної декларації прав людини, які стосуються права на працю та права на освіту, а також принципи, що містяться в Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти, прийнятої в Парижі 14 грудня 1960 р., у Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права та Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, що були прийняті в Нью-Йорку 16 грудня 1966 р., а також у Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 18 грудня 1979 року,

визнаючи, що розвиток технічної та професійної освіти має сприяти підтримці миру та дружньому взаєморозумінню між різними країнами,

зазначаючи положення переглянутої Рекомендації про технічну та професійну освіту та Рекомендації про виховання у дусі міжнародного взаєморозуміння, співробітництва та миру та виховання у дусі поваги до прав людини та основних свобод, прийнятих на вісімнадцятій сесії Генеральної конференції у 1974 році,

наголошуючи також на положенні Рекомендації про розвиток освіти дорослих, прийнятої Генеральною конференцією в 1976 році, та Рекомендації про положення вчителів, що була прийнята Спеціальною міжурядовою конференцією в 1966 року,

враховуючи відповідні рекомендації Міжнародної конференції з освіти,

пам'ятаючи про положення Конвенції (№ 142) та Рекомендації (№ 150) про розвиток людських ресурсів, прийнятих шістдесятою сесією Міжнародної конференції праці у 1975 році,

відзначаючи далі тісне співробітництво між ЮНЕСКО та Міжнародною організацією праці при розробці їх відповідних документів, для того, щоб вони переслідували узгоджені цілі з метою подальшої плідної співпраці,

враховуючи необхідність здійснити особливі зусилля в інтересах технічної та професійної підготовки жінок і дівчат,

1. Резолюцію прийнято за доповіддю Комісії II на двадцять дев'ятому пленарному засіданні 10 листопада 1989 року.

приділяючи особливу увагу розмаїттю систем освіти, соціально-економічних та культурних умов, особливо умов у країнах, що вимагають особливого розгляду та особливих заходів,

вважаючи, що, не дивлячись на цю різноманітність, розвиток технічної та професійної освіти скрізь відповідає однаковим цілям і ставить аналогічні проблеми і, отже, необхідні загальні норми,

визнаючи, що швидкі темпи технічного, соціального та економічного розвитку суттєво загострили необхідність розширення та покращення технічної та професійної освіти, що надається як молоді, так і дорослим,

визнаючи, що технічна та професійна освіта відповідає глобальній меті, що полягає у розвитку як окремих людей, так і суспільств,

будучи переконаною у необхідності обміну інформацією та досвідом у справі розвитку технічної та професійної освіти, а також у бажанні зміцнення міжнародного співробітництва у цій галузі,

будучи переконаною у корисності міжнародного правового документа для міжнародного співробітництва у справі розвитку технічної та професійної освіти,

приймає десятого дня листопада 1989 року цю Конвенцію.

Договірні держави погоджуються в наступному:

(a) для цілей цієї Конвенції "технічна та професійна освіта" охоплює всі форми та рівні процесу освіти, включаючи, на додаток до загальних знань, вивчення техніки та дисциплін, що належать до неї, набуття практичних навичок, "ноу-хау", формування відносин та розуміння питань, що належать до професії в різних секторах економічного та соціального життя;

(b) дана Конвенція стосується всіх форм і рівнів технічної та професійної освіти, що здійснюється в навчальних закладах або в рамках спільних програм, що здійснюються як навчальними закладами, з одного боку, так і промисловими, сільськогосподарськими, торговими або будь-якими іншими підприємствами, пов'язаними з ринком праці, з іншого боку;

(c) дана Конвенція реалізовується відповідно до положень конституцій та законодавства кожної договірної держави.

1. Договірні держави погоджуються відпрацьовувати політику, визначати стратегії та реалізовувати відповідно до своїх потреб та ресурсів програми та навчальні плани технічної та професійної освіти, призначені для молоді та дорослих, у рамках своїх відповідних систем освіти, з тим щоб сприяти набуттю ними знань та "ноу-хау", необхідних для економічного та соціального розвитку, а також індивідуального та культурного самовираження особистості в суспільстві.

2. Загальні рамки розвитку технічної та професійної освіти визначаються в кожній договірній державі відповідним законодавством або вжиттям інших заходів, із зазначенням:

(a) цілей, що підлягають досягненню у сфері технічної та професійної освіти з урахуванням конкретних потреб економічного, соціального та культурного розвитку, а також індивідуального самовираження особистості;

(b) взаємозв'язки між технічною та професійною освітою, з одного боку, та іншими типами освіти, з іншого боку, з приділенням особливої уваги горизонтальній та вертикальній ув'язці програм;

(c) структур адміністративної організації технічної освіти, що визначені відповідальними органами;

(d) ролі державних органів, які відповідальні за соціально-економічне планування і планування розвитку різних секторів економіки, а також, у відповідних випадках, професійних асоціацій, робітників, службовців та інших зацікавлених сторін.

3. Договірні держави гарантують, що жодна особа, яка має необхідний рівень знань для зарахування до технічних та професійних навчальних закладів, не піддаватиметься дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, національного або соціального походження, політичних чи інших переконань, економічного становища, народження або будь-якої іншої ознаки.

4. Договірні держави вживають заходів для забезпечення права рівного доступу до технічної та професійної освіти та рівності можливостей у навчанні під час навчального процесу.

5. Договірні держави звертають увагу на особливі потреби осіб з фізичними вадами або інших, на особливі потреби груп населення, що перебувають у несприятливих умовах, і ухвалюють відповідні заходи, щоб ці групи могли користуватися благами технічної та професійної освіти.

1. Договірні держави погоджуються розробляти і розвивати програми технічної та професійної освіти, які враховують:

(a) становище у сфері освіти, культури та у соціальній сфері відповідних груп населення, і навіть їх професійні прагнення;

(b) технічні та професійні навички, знання та рівні кваліфікації, необхідні в різних галузях економіки, а також технологічні та структурні зміни, яких слід очікувати;

(c) можливості забезпечення зайнятості та перспективи розвитку на національному, регіональному та місцевому рівнях;

(d) охорону навколишнього середовища та загальної спадщини людства;

(e) охорону здоров'я, техніку безпеки та умови праці.

2. Технічна та професійна освіта мають будуватися на основі відкритих та гнучких структур, з урахуванням принципу безперервної освіти та забезпечувати:

(a) залучення всіх молодих людей до техніки та світу праці в контексті загальної освіти;

(b) професійну та технічну орієнтацію, інформування та консультування щодо професійних можливостей;

(c) розвиток освіти, що має на меті набуття та розвиток знань та "ноу-хау", необхідних для кваліфікованої праці;

(d) основу для освіти та професійної підготовки, необхідних з урахуванням вимог між професійної мобільності, підвищення професійної кваліфікації та оновлення знань, навичок та розуміння;

(e) додаткову загальну освіту для осіб, які отримують початкову технічну та професійну підготовку на роботі або іншим чином, як у технічних та професійних навчальних закладах, так і поза ними;

(f) безперервна освіта та курси підготовки для дорослих, зокрема, з метою перепідготовки, а також поповнення та підвищення кваліфікації осіб, знання яких застаріли через науковий та технічний прогрес чи зміни структури зайнятості чи соціально-економічної ситуації, а також для осіб, які перебувають у особливі умови.