Метою цього Регламенту є покращення управління безпекою і безпечної експлуатації суден, а також запобігання забрудненню із суден, вказаних у статті 3(1), шляхом забезпечення дотримання компаніями, які експлуатують такі судна, МКУБ шляхом:

(a) встановлення, впровадження та належного обслуговування компаніями бортових та берегових систем управління безпекою; та

(b) здійснення контролю за такими системами адміністраціями держав прапора і порту.

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) "МКУБ" означає Міжнародний кодекс з управління безпечною експлуатацією суден та запобіганням забрудненню, ухвалений Міжнародною морською організацією на підставі Резолюції Асамблеї А.741(18) від 4 листопада 1993 року зі змінами та доповненнями, внесеними Резолюцією Комітету з безпеки на морі MSC.104(73) від 5 грудня 2000 року, і викладений у додатку І до цього Регламенту в оновленій редакції;

(2) "визнана організація" означає орган, визнаний відповідно до Директиви 94/57/ЄС;

(3) "компанія" означає власника судна або будь-яку іншу організацію чи особу, таку як керівник або фрахтувальник судна без екіпажу, які перебрали на себе відповідальність за експлуатацію судна від власника судна та які, перебравши таку відповідальність, погодилися взяти на себе всі обов’язки і відповідальність, передбачені МКУБ;

(4) "пасажирське судно" означає судно, у тому числі високошвидкісне судно, що перевозить більше 12 пасажирів, або пасажирський підводний апарат;

(5) "пасажир" означає будь-яку особу, крім:

(a) капітана та членів екіпажу або інших осіб, найнятих на роботу або залучених у будь-якій ролі на борту судна у межах комерційної діяльності такого судна; та

(b) дитини віком до одного року;

(6) "високошвидкісне судно" означає високошвидкісне судно, як визначено в оновленій редакції Регламенту Х-1/2 СОЛАС. До високошвидкісного пасажирського судна застосовуються обмеження, вказані в статті 2(f) Директиви 98/18/ЄС;

(7) "вантажне судно" означає судно, у тому числі високошвидкісне судно, що не є пасажирським судном;

(8) "міжнародний рейс" означає морський рейс з порту держави-члена чи будь-якої іншої держави в порт за межами такої держави або навпаки;

(9) "внутрішній рейс" означає рейс в морських районах від порту держави-члена до того самого або іншого порту в межах такої держави-члена;

(10) "регулярне перевезення" означає серію переходів судна для обслуговування руху між тими самими двома або більше пунктами:

(a) відповідно до опублікованого розкладу; або

(b) здійснюючи настільки регулярні або часті переходи, що вони стають упізнаваною систематичною серією;

(11) "пасажирський пором типу ро-ро" означає морське пасажирське судно, як визначено в главі II-1 СОЛАС в оновленій редакції;

(12) "пасажирський підводний апарат" означає мобільне судно для перевезення пасажирів, яке головним чином експлуатується під водою і встановлюється на опорну поверхню, таку як надводне судно або берегові об’єкти, для моніторингу та для виконання однієї або більше з таких операцій:

(a) підзарядки джерела живлення;

(b) поповнення запасів повітря високого тиску;

(c) підзарядки системи життєзабезпечення;

(13) "морська пересувна бурова установка" означає судно, здатне брати участь у бурових роботах з дослідження або експлуатації ресурсів, що знаходяться під морським дном, такі як рідкі або газоподібні вуглеводні, сірка або сіль;

(14) "валова місткість" означає валову місткість судна, визначену відповідно до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року, або, у випадку суден, що здійснюють виключно внутрішні рейси та місткість яких не виміряно згідно з вказаною Конвенцією, валова місткість судна, визначена відповідно до національних норм щодо вимірювання місткості суден.

1. Цей Регламент застосовується до таких типів суден та до компаній, що їх експлуатують:

(a) вантажні судна та пасажирські судна, які плавають під прапором держави-члена і здійснюють міжнародні рейси;

(b) вантажні судна та пасажирські судна, які здійснюють виключно внутрішні рейси, незалежно від їхнього прапора;

(c) вантажні судна та пасажирські судна, що експлуатуються для регулярних перевезень з та в порти держав-членів, незалежно від їхнього прапора;

(d) морські пересувні бурові установки, що експлуатуються під керівництвом держави-члена.

2. Цей Регламент не застосовується до таких типів суден та до компаній, що їх експлуатують:

(a) військові кораблі, судна для перевезення військ та інші судна, що належать державі-члену або експлуатуються нею та використовуються тільки для державних некомерційних цілей;

(b) несамохідні судна, дерев’яні судна примітивної конструкції, яхти і судна для прогулянок, якщо вони не укомплектовані екіпажем і не перевозять більше ніж 12 пасажирів для комерційних цілей;

(c) риболовні судна;

(d) вантажні судна або морські пересувні бурові установки з валовою місткістю менше 500 тонн;

(e) пасажирські судна, крім пасажирських поромів типу ро-ро, у морських районах класу С і D, як визначено в статті 4 Директиви 98/18/ЄС.

Держави-члени повинні забезпечити дотримання всіма компаніями, що експлуатують судна в межах сфери застосування цього Регламенту, положень цього Регламенту.

Судна, вказані в статті 3, та компанії, що їх експлуатують, повинні дотримуватися вимог частини А МКУБ.

Для цілей сертифікації та верифікації держави-члени повинні дотримуватися положень частини В МКУБ.

1. Держава-член може, якщо вона вважає, що компаніям на практиці складно дотримуватися положень параграфів 6, 7, 9, 11 та 12 частини А МКУБ щодо певних суден чи категорій суден, які здійснюють виключно внутрішні рейси в такій державі-члені, відступити повністю або частково від таких положень, ухваливши інструменти, що забезпечують рівноцінне досягнення цілей Кодексу.

2. Держава-член може встановити альтернативні процедури сертифікації та верифікації для суден та компаній, для яких було ухвалено відступ на підставі параграфа 1, якщо вона вважає складним застосовування на практиці вимог, встановлених у статті 6.

3. За обставин, зазначених у параграфі 1 та, у відповідних випадках, у параграфі 2, застосовується така процедура:

(a) відповідна держава-член повідомляє Комісію про відступ і про інструменти, які вона має намір ухвалити;

(b) якщо протягом шести місяців після повідомлення ухвалено рішення відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2), що запропонований відступ не є виправданим або запропоновані інструменти не є достатніми, то держава-член повинна внести зміни і доповнення або відмовитися від ухвалення запропонованих положень;

(c) держава-член оприлюднює будь-які ухвалені інструменти з прямим покликанням на параграф 1 та, у відповідних випадках, на параграф 2.

4. Після відступу на підставі параграфа 1 та, у відповідних випадках, параграфа 2 відповідна держава-член видає свідоцтво згідно з другим параграфом секції 5 частини В додатка II, зазначаючи застосовні експлуатаційні обмеження.

1. Документ про відповідність залишається дійсним протягом п’яти років з дати його видачі. Свідоцтво про управління безпекою залишається дійсним протягом п’яти років з дати його видачі.

2. У випадках поновлення документа про відповідність та свідоцтва про управління безпекою застосовуються відповідні положення частини В МКУБ.

3. Держави-члени повинні прийняти документи про відповідність, тимчасові документи про відповідність, свідоцтва про управління безпекою та тимчасові свідоцтва про управління безпекою, видані адміністрацією будь-якої іншої держави-члена або від імені такої адміністрації визнаною організацією.

4. Держави-члени повинні прийняти документи про відповідність, тимчасові документи про відповідність, свідоцтва про управління безпекою та тимчасові свідоцтва про управління безпекою, видані адміністраціями третіх країн або від їх імені.

Однак для суден, які залучено до регулярних перевезень, здійснюється верифікація відповідності МКУБ документів про відповідність, тимчасових документів про відповідність, свідоцтв про управління безпекою та тимчасових свідоцтв про управління безпекою, виданих від імені адміністрацій третіх країн, за допомогою будь-яких належних засобів відповідною державою-членом (відповідними державами-членами) або від її (їх) імені, якщо такі документи не були видані адміністрацією держави-члена або визнаною організацією.

Держави-члени повинні встановити правила застосування санкцій у разі порушення положень цього Регламенту і повинні вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення виконання таких правил. Такі санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.

1. Держави-члени повинні надавати Комісії звіт про імплементацію цього Регламенту кожні два роки.

2. Комісія повинна відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2), встановити гармонізовану типову форму таких звітів.

3. Комісія повинна за допомогою Європейського агентства морської безпеки та протягом шести місяців після отримання звітів від держав-членів підготувати консолідований звіт щодо імплементації цього Регламенту з будь-якими запропонованими заходами, за необхідності. Такий звіт адресують Європейському Парламенту і Раді.

1. Зміни до МКУБ можуть бути виключені зі сфери застосування цього Регламенту відповідно до статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄЄ) № 2099/2002 від 5 листопада 2002 року про створення Комітету з безпеки морів і запобігання забрудненню із суден (КБМ) (- 1).

2. В межах сфери застосування цього Регламенту, як визначено у статті 3, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 11a для внесення змін до Додатку II до цієї Директиви, щоб адаптувати їх до розробок на міжнародному рівні та, зокрема у Міжнародній морській організації (ММО), або підвищити ефективність цього Регламенту у світлі здобутого досвіду його імплементації.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти покладають на Комісію відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 11(2), надано Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 26 липня 2019 року. Комісія повинна скласти звіт про делегування повноваження не пізніше ніж за дев'ять місяців до кінця такого п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статті 11(2), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких уже введених у дію делегованих актів.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (- 2).

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона повинна одночасно повідомити про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт. ухвалений відповідно до статті 11(2), набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту нотифікації такого акту Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії про те, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують ще на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії допомагає Комітет з безпеки морів та запобігання забрудненню від суден (COSS), створений згідно зі статтею 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2099/2002 (- 3).

2. У разі покликання на цей параграф застосовуються статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

Тривалість періоду, передбаченого статтею 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить два місяці.

1. Регламент (ЄС) № 3051/95 скасувати з 24 березня 2006 року.

2. Тимчасові документи про відповідність, тимчасові свідоцтва про управління безпекою, документи про відповідність та свідоцтва про управління безпекою, видані до 24 березня 2006 року, залишаються дійсними до закінчення їх строку дії або до їх наступного підтвердження.

Цей Регламент набуває чинності на 20-й день після його публікації в Офіційному віснику Свропейського Союзу.

До вантажних та пасажирських суден, від яких вже не вимагають дотримання положень МКУБ, цей Регламент застосовується з 24 березня 2008 року.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

1.1. Терміни та означення

До частин А і В цього Кодексу застосовуються такі терміни та означення:

1.1.1. "Міжнародний кодекс з управління безпекою (МКУБ)" означає Міжнародний кодекс з управління безпечною експлуатацією суден та запобіганням забрудненню, ухвалений Асамблеєю, зі змінами, які можуть бути внесені організацією.

1.1.2. "Компанія" означає власника судна або будь-яку іншу організацію чи особу, таку як керівник або фрахтувальник судна без екіпажу, які перебрали на себе відповідальність за експлуатацію судна від власника судна та які, перебравши таку відповідальність, погодилися взяти на себе всі обов’язки і відповідальність, передбачені Кодексом.

1.1.3. "Адміністрація" означає уряд держави, під прапором якої має право плавати судно.

1.1.4. "Система управління безпекою" означає структуровану і документовану систему, що надає можливість персоналу компанії ефективно впроваджувати корпоративну політику безпеки та охорони довкілля.

1.1.5. "Документ про відповідність" означає документ, виданий компанії, яка відповідає вимогам цього Кодексу.

1.1.6. "Свідоцтво про управління безпекою" означає виданий судну документ, який засвідчує, що компанія та керівництво її судна працюють відповідно до затвердженої системи управління безпекою.

1.1.7. "Об’єктивні докази" означає кількісну або якісну інформацію, записи або констатацію фактів щодо безпеки або наявності та впровадження елементу системи управління безпекою, що базуються на спостереженні, вимірюванні чи випробуванні і можуть бути верифіковані.

1.1.8. "Спостереження" означає констатацію факту під час аудиту управління безпекою, обґрунтовану об’єктивними доказами.

1.1.9. "Невідповідність" означає спостережену ситуацію, за якої об’єктивні докази вказують на невиконання встановленої вимоги.

1.1.10. "Значна невідповідність" означає ідентифіковне відхилення, яке становить серйозну загрозу безпеці персоналу або судна чи серйозний ризик для довкілля, що вимагає вжиття негайних коригувальних дій та включає недостатньо ефективне та недостатньо систематичне виконання вимог цього Кодексу.

1.1.11. "Щорічна дата" означає день та місяць кожного року, які відповідають даті закінчення строку дії відповідного документа або свідоцтва.

1.1.12. "Конвенція" означає Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі 1974 року із внесеними змінами.

1.2. Цілі

1.2.1. Цілями Кодексу є забезпечення безпеки на морі, запобігання травмуванню або смерті людини та уникнення завдання шкоди довкіллю, зокрема морському середовищу, і пошкодження майна.

1.2.2. Для досягнення цілей компанії щодо управління безпекою необхідно, між іншим:

1.2.2.1. забезпечити безпечні методи експлуатації судна та створення безпечного робочого середовища;

1.2.2.2. встановити запобіжні заходи для захисту від усіх ідентифікованих ризиків; та

1.2.2.3. постійно вдосконалювати навички управління безпекою берегового персоналу і персоналу на борту суден, у тому числі підготовку до аварійних ситуацій, пов’язаних як із безпекою, так і з охороною довкілля.

1.2.3. Система управління безпекою повинна забезпечувати:

1.2.3.1. дотримання обов’язкових правил і норм; та

1.2.3.2. врахування вимог застосовних кодексів, настанов та стандартів, рекомендованих організацією, адміністраціями, класифікаційними товариствами та морськими промисловими організаціями.

1.3. Застосування

Вимоги цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх суден.

1.4. Функціональні вимоги до системи управління безпекою (СУБ)

Кожна компанія повинна розробляти, впроваджувати та обслуговувати систему управління безпекою (СУБ), яка охоплює такі функціональні вимоги:

1.4.1. політика безпеки і охорони довкілля;

1.4.2. інструкції та процедури для забезпечення безпечної експлуатації суден та охорони довкілля згідно з відповідним міжнародним законодавством та законодавством держави прапора;

1.4.3. визначені рівні повноважень та способи комунікації між береговим персоналом і персоналом на борту та всередині кожної команди;

1.4.4. процедури для сповіщень про аварії та невідповідність положенням цього Кодексу;

1.4.5. процедури підготовки до аварійних ситуацій та реагування на них; та

1.4.6. процедури проведення внутрішніх аудитів та перегляду системи управління.

2.1. Компанія повинна виробити політику безпеки і охорони довкілля, у якій буде описано шляхи досягнення цілей, наведених у параграфі 1.2.

2.2. Компанія повинна забезпечити впровадження і підтримку політики на всіх рівнях організації як на борту судна, так і на березі.

3.1. Якщо особа, відповідальна за експлуатацію судна, не є його власником, то власник повинен повідомити найменування або прізвище та ім’я такої особи і докладні дані про неї адміністрації.

3.2. Компанія повинна визначити та документально оформити відповідальність, повноваження та взаємовідносини всього персоналу; який керує, виконує та верифікує роботу, що стосується безпеки і запобігання забрудненню та впливає на них.