Цей Регламент встановлює систему Союзу з контролю, інспектування та правозастосування (далі - контрольна система Союзу), щоб забезпечити дотримання правил спільної рибогосподарської політики.

1. Цей Регламент застосовується до всіх видів діяльності, охоплених рамками спільної рибогосподарської політики, що їх провадять на території держав-членів або у водах Союзу, або ж рибальські судна Союзу або, без обмеження першочергової відповідальності держави-члена прапора, громадяни держав-членів.

2. Діяльність у морських водах заморських територій та країн, зазначених у додатку II Договору, вважається такою, що має місце в морських водах третіх країн.

1. До 31 грудня 2021 року стаття 5(3) і статті 6, 8, 41, 56, 58-62, 66, 68 та 109 повинні не застосовуватися до Франції щодо рибальських суден загальною довжиною менше 10 метрів, які провадять діяльність з Майотти, найбільш віддаленого регіону в розумінні статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі "Майотта"), та до діяльності і улову таких рибальських суден.

2. До 30 вересня 2014 року Франція повинна запровадити спрощену та тимчасову схему контролю, застосовну до рибальських суден довжиною менш ніж 10 метрів, що провадять діяльність з Майотти. Така схема повинна охоплювати такі аспекти:

(a) знання промислових потужностей;

(b) доступ до вод Майотти;

(c) імплементація деклараційних зобов'язань;

(d) призначення органів, відповідальних за контрольну діяльність;

(e) заходи, які забезпечують, щоб будь-яке правозастосування щодо рибальських суден довжиною менше 10 метрів здійснювалось на недискримінаційній основі.

До 30 вересня 2020 року Франція повинна подати Комісії план дій щодо заходів, що їх належить вжити для забезпечення повної імплементації Регламенту (ЄС) № 1224/2009 з 1 січня 2022 року відносно рибальських суден, що мають загальну довжину менш ніж 10 метрів і провадять діяльність з Майотти. Такий план дій є предметом діалогу між Францією і Комісією. Франція повинна вжити всіх необхідних заходів для реалізації плану дій.

1. Цей Регламент застосовується без обмеження спеціальних положень, що їх містять угоди про рибальство, укладені між Союзом і третіми країнами, або застосовних в рамках регіональних організацій управління рибним господарством або подібних механізмів, в яких Союз є договірною стороною або позадоговірною стороною співпраці.

2. Цей Регламент застосовується без обмеження будь-яких національних інструментів контролю, що виходять за межі його мінімальних вимог, за умови дотримання в них законодавства Союзу та відповідності їх спільній рибогосподарській політиці. На запит Комісії, держави-члени нотифікують зазначені контрольні інструменти.

Для цілей цього Регламенту застосовуються терміни та означення, встановлені в Регламенті (ЄС) № 2371/2002. Застосовують також такі терміни та означення:

1. "рибальська діяльність" означає пошук риби, закидання, встановлення, буксирування, тралення знаряддя лову, приймання улову на борт, перевантажування, зберігання на борту, перероблення на борту, передання, утримання в клітках, відгодовування та вивантаження риби та продуктів рибальства;

2. "правила спільної рибогосподарської політики" означає законодавство Союзу щодо збереження, управління і використання живих водних ресурсів, щодо аквакультури та щодо перероблення, перевезення та реалізації продуктів рибальства і аквакультури;

3. "контроль" означає моніторинг та нагляд;

4. "інспектування" означає будь-яку перевірку, що її проводять службовці щодо дотримання правил спільної рибогосподарської політики і відмітку про яку вносять в звіт про інспектування;

5. "нагляд" означає спостереження за рибальською діяльністю на основі візуального відстежування інспекційними суднами або офіційними повітряними суднами із застосуванням технічних методів виявлення та ідентифікації;

6. "службовець" означає особу, уповноважену національним органом, Комісією або Агентством Співтовариства з контролю за рибальством проводити інспектування;

7. "інспектори Союзу" означає службовців держави-члена або Комісії або призначеного нею органу, чиї імена наведено у списку, укладеному згідно зі статтею 79;

8. "контрольний спостерігач" означає особу, уповноважену національним органом для спостереження за імплементацією правил спільної рибогосподарської політики;

9. "ліцензія на рибальство" означає офіційний документ, що надає її володільцю право, як визначено національними правилами, використовувати певні промислові потужності для комерційної експлуатації живих водних ресурсів. Містить мінімальні вимоги щодо ідентифікації, технічних характеристик та спорядження рибальського судна Союзу;

10. "дозвіл на рибальство" означає дозвіл на рибальство, виданий для рибальського судна Союзу на додачу до його ліцензії на рибальство, що надає йому право провадити певні види рибальської діяльності протягом зазначеного періоду у певному районі або щодо певних рибальських угідь за спеціальних умов;

11. "автоматизована система ідентифікації" означає систему автономної і безперервної ідентифікації і моніторингу суден, що слугує для суден засобом електронного обміну судновими даними з найближчими суднами та береговими органами, у тому числі щодо ідентифікації, розташування, курсу та швидкості;

12. "дані системи моніторингу суден" означають дані щодо ідентифікації, географічного положення, дати, часу, курсу і швидкості рибальських суден, які передають за допомогою пристроїв супутникового стеження, встановлених на борту рибальських суден, до центрів моніторингу рибальства держави-члена прапора;

13. "система виявлення суден" означає технологію дистанційного зондування за допомогою супутника, здатну ідентифікувати судна та визначати їхнє географічне положення в морі;

14. "район обмеженого рибальства" означає будь-який морський район під юрисдикцією держави-члена, що визначений Радою і де рибальська діяльність або обмежена, або заборонена;

15. "центр моніторингу рибальства" означає операційний центр, заснований державою-членом прапора і обладнаний комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням, що дозволяють автоматично приймати та опрацьовувати дані і передавати дані електронними засобами;

16. "перевантаження" означає вивантаження всіх або будь-яких продуктів рибальства та аквакультури з борту одного судна на інше судно;

17. "ризик" означає ймовірність події, що може настати та становитиме порушення правил спільної рибогосподарської політики;

18. "управління ризиками" означає систематичне виявлення ризиків та виконання всіх заходів, необхідних, щоб обмежити виникнення цих ризиків. Охоплює такі заходи як збирання даних і інформації, аналіз і оцінювання ризиків, підготування та вжиття заходів, а також постійний моніторинг та перегляд процесу і його результатів на основі міжнародних джерел та стратегій, джерел та стратегій Союзу і національних джерел та стратегій;

19. "оператор" означає фізичну або юридичну особу, яка керує або володіє будь-яким підприємством, що провадить будь-яку діяльність, пов'язану з будь-яким етапом виробництва, перероблення, реалізації, розповсюдження та роздрібної торгівлі продуктами рибальства та аквакультури;

20. "партія" означає конкретний обсяг продуктів рибальства та аквакультури певного виду в однаковій товарній формі, що походять з одного релевантного географічного району та одного рибальського судна або групи рибальських суден, або з одного виробничого підрозділу аквакультури;

21. "перероблення" означає процес, через який було підготовлено товарну форму продукту. Він включає філетування, пакування, консервування, заморожування, копчення, засолювання, приготування, маринування, в'ялення або підготування риби для ринку будь-яким іншим способом;

22. "вивантаження" означає первинне відвантаження будь-якого обсягу продуктів рибальства з борту рибальського судна на берег;

23. "роздрібна торгівля" означає опрацювання або перероблення продуктів живих водних ресурсів та зберігання їх в торговій точці або доставлення їх кінцевим споживачам, і охоплює розповсюдження;

24. "багаторічні плани" означає плани відновлення, зазначені у статті 5 Регламенту (ЄС) № 2371/2002, плани управління, зазначені в статті 6 Регламенту (ЄС) № 2371/2002, а також в інших положеннях Союзу, ухвалених на основі статті 37 Договору, і що забезпечують спеціальні управлінські заходи для окремих рибних запасів на декілька років;

25. "прибережна держава" означає держава, у водах під суверенітетом або юрисдикцією якої або в портах якої відбувається діяльність;

26. "правозастосування" означає будь-які дії, що забезпечують дотримання правил спільної рибогосподарської політики;

27. "сертифікована потужність двигуна" означає максимальну постійну потужність двигуна, яку можна отримати на вихідному фланці двигуна відповідно до сертифіката, виданого органами держави-члена або класифікаційними товариствами чи іншими призначеними ними операторами;

28. "рекреаційне рибальство" означає некомерційні види рибальської діяльності з експлуатацією живих морських водних ресурсів для відпочинку, туризму або спорту;

29. "переміщення" означає промислові операції, за яких відбувається передання або рух улову або його частини зі спільного знаряддя лову на судно або з трюму рибальського судна чи його знарядь лову до рибника, ємності або клітки поза межами судна, в яких живий улов зберігають до вивантаження;

30. "релевантний географічний район" означає морський район, що вважається одиницею для цілей географічної класифікації в рибальстві, сформований через покликання на підрайон, сектор або підсектор ФАО або, у відповідних випадках, статистичний прямокутник ICES, зону промислових зусиль, економічну зону або зону, обмежену географічними координатами;

31. "рибальське судно" означає будь-яке судно, обладнане для комерційної експлуатації живих водних ресурсів;

32. "промислова можливість" означає кількісний вимір законного права на рибальство, відображений через обсяги уловів та/або промислових зусиль.

1. Держави-члени повинні контролювати діяльність, що її провадять будь-які фізичні або юридичні особи в межах сфери регулювання спільної рибогосподарської політики на їхній території і у водах під їхнім суверенітетом або юрисдикцією, зокрема рибальську діяльність, перевантаження, переміщення риби у клітки або установки для аквакультури, у тому числі установки для відгодовування, а також вивантаження, імпортування, перевезення, перероблення, реалізацію та зберігання продуктів рибальства та аквакультури.

2. Держави-члени також повинні контролювати доступ до вод і ресурсів та контролюють діяльність поза межами вод Союзу, що її провадять рибальські судна Союзу під їхнім прапором, або, без обмеження першочергової відповідальності держави-члена прапора, їхні громадяни.

3. Держави-члени ухвалюють належні інструменти, виділяють достатні фінансові, людські та технічні ресурси та утворюють всі адміністративні і технічні структури, необхідні для забезпечення контролю, інспектування та правозастосування щодо діяльності, здійснюваної в межах сфери застосування спільної рибогосподарської політики. Вони повинні надавати своїм компетентним органам та службовцям всі необхідні засоби, щоб ті мали змогу виконувати свої завдання.

4. Кожна держава-член забезпечує проведення контролю, інспектування та правозастосування на недискримінаційній основі щодо секторів, суден або осіб, а також на основі управління ризиками.

5. У кожній державі-члені контрольну діяльність всіх національних органів контролю повинен координувати окремий орган. Він також відповідає за координацію збирання, опрацювання та засвідчення інформації про рибальську діяльність, а також звітування, співпрацю та забезпечення передання інформації Комісії, Агентству Співтовариства з контролю за рибальством, заснованому відповідно до Регламенту (ЄС) № 768/2005 (- 1), іншим державами-членами та, у належних випадках, третім країнам.

6. Згідно з процедурою, встановленою у статті 103, сплата внесків з Європейського фонду рибальства відповідно до Регламенту (ЄС) № 1198/2006 та фінансових внесків Союзу на заходи, зазначені у статті 8(a) Регламенту (ЄС) № 861/2006, залежить від дотримання державами-членами своїх зобов'язань забезпечити дотримання та виконання правил спільної рибогосподарської політики, що стосуються або впливають на дієвість заходів, що фінансуються, а також зобов'язань вести та підтримувати дієву систему контролю, інспектування та правозастосування у цьому зв'язку.

7. Згідно зі своїми відповідними обов'язками, Комісія і держави-члени забезпечують виконання завдань цього Регламенту в управлінні і контролі фінансової допомоги Союзу.

1. Експлуатація рибальського судна Союзу для цілей комерційного використання живих водних ресурсів можлива лише за умов наявності чинної ліцензії на рибальство.

2. Держава-член прапора забезпечує достовірність інформації, зазначеної в ліцензії на рибальство, та її відповідність інформації, занесеній до Реєстру рибальського флоту Співтовариства, зазначеного в статті 15 Регламенту (ЄС) № 2371/2002.

3. Держава-член прапора тимчасово призупиняє дію ліцензії на рибальство судна, яке підлягає тимчасовому затриманню за рішенням такої держави-члена, або дозвіл на рибальство якого призупинено згідно зі статтею 45(4) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

4. Держава-член прапора на постійній основі відкликає ліцензію на рибальство судна, що підлягає проведенню заходу з коригування потужності, зазначеному в статті 11(3) Регламенту (ЄС) № 2371/2002, або дозвіл на рибальство якого відкликано згідно зі статтею 45(4) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

5. Держава-член прапора повинна видавати, управляти та відкликати ліцензії на рибальство згідно з детальними правилами, ухваленими згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Рибальському судну Союзу, що працює у водах Союзу, повинно бути дозволено провадити певні види рибальства лише у випадку їх зазначення в чинному дозволі на рибальство, коли рибальські угіддя або рибопромислові райони, в яких дозволено здійснювати такі види діяльності, охоплені:

(a) режимом промислового зусилля;

(b) багаторічним планом;

(c) районом обмеженого промислу;

(d) рибальством в наукових цілях;

(e) іншими випадками, встановленими у законодавстві Союзу.

2. Якщо держава-член має спеціальну національну схему надання дозволів на рибальство, вона повинна подати Комісії на її запит короткий опис інформації, яку містить виданий дозвіл, та відповідні сукупні показники промислового зусилля.

3. Якщо держава-член прапора ухвалила національні положення у формі національної схеми надання дозволів на рибальство для виділення окремим суднам наявних в неї промислових можливостей, вона повинна надіслати Комісії на її запит інформацію про рибальські судна, які мають дозвіл на ведення рибальської діяльності в певних рибальських угіддях, зокрема про зовнішній ідентифікаційний номер, назву обумовлених рибальських суден, а також про окремі промислові можливості, виділені їм.

4. Дозвіл на рибальство не повинен бути наданий судну у разі відсутності в нього ліцензії на рибальство, одержаної згідно зі статтею 6, або у разі призупинення дії чи відкликання ліцензії на рибальство. Дозвіл на рибальство повинен бути автоматично відкликаний у разі остаточного відкликання ліцензії на рибальство, що належить рибальському судну. У разі тимчасового призупинення ліцензії на рибальство, його дія повинна бути призупинена.

5. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Капітан рибальського судна повинен дотримуватися умов та обмежень щодо маркування та ідентифікації рибальських суден і їхніх знарядь лову.

2. Детальні правила маркування та ідентифікації рибальських суден і їхніх знарядь лову повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Держави-члени повинні використовувати супутникову систему моніторингу суден для дієвого моніторингу рибальської діяльності рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, незалежно від місцезнаходження таких суден, та рибальської діяльності у водах держав-членів.

2. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, рибальське судно загальною довжиною 12 метрів або більше повинно мати встановлений на борту повнофункціональний пристрій, що дозволяє автоматично визначати розташування такого судна та ідентифікувати його за допомогою системи моніторингу суден шляхом передавання координат через рівні проміжки часу. Він також повинен давати змогу центрам моніторингу рибальства держави-члена прапора збирати дані з рибальського судна. Для рибальських суден загальною довжиною 12 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 15 метрів ця стаття застосовується з 1 січня 2012 року.

3. Коли рибальське судно перебуває у водах іншої держави-члена, держава-член прапора повинна надати дані моніторингової системи судна про таке судно шляхом автоматичного передавання даних до центру моніторингу рибальства прибережних держав-членів. Дані моніторингової системи судна також повинні надаватися на запит держави-члена, в портах якої рибальське судно ймовірно здійснюватиме вивантаження свого улову або у водах якої рибальське судно ймовірно продовжуватиме свою рибальську діяльність.

4. Якщо рибальське судно Союзу працює у водах третьої країни або в районах відкритого моря, де управління рибальськими ресурсами здійснює міжнародна організація, якщо угода із такою третьою країною або чинні правила такої міжнародної організації це передбачають, такі дані також повинні бути надані такій країні або організації.

5. Держава-член може звільняти рибальські судна Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимоги щодо обладнання системою моніторингу суден, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

6. Рибальські судна третьої країни загальною довжиною 12 метрів або більше та допоміжні рибальські судна третьої країни, що виконують щодо рибальської діяльності допоміжну функцію, які працюють у водах Союзу, повинні мати встановлений на борту повнофункціональний пристрій, який дозволяє автоматично визначати розташування судна та ідентифікувати рибальське судно за допомогою системи моніторингу суден шляхом передавання координат через рівні проміжки часу у такий самий спосіб, як рибальські судна Союзу.

7. Держави-члени повинні створити та адмініструвати центри моніторингу рибальства, які повинні здійснювати моніторинг рибальської діяльності та промислового зусилля. Центр моніторингу рибальства певної держави-члена повинен здійснювати моніторинг рибальських суден, що ходять під її прапором, незалежно від того, в чиїх водах вони працюють або в чиїх портах вони перебувають, а також рибальських суден Союзу, що ходять під прапором інших держав-членів, та рибальських суден третіх країн, до яких застосовується система моніторингу суден і що працюють у водах під суверенітетом або юрисдикцією такої окремої держави-члена.

8. Кожна держава-член прапора повинна призначити компетентні органи, відповідальні за центр моніторингу рибальства, та вживати відповідних заходів, щоб забезпечити, що її центр моніторингу рибальства має належні кадрові ресурси та устаткований комп'ютерною технікою і програмним забезпеченням, що дозволяють здійснювати автоматичне опрацювання та електронне передавання даних. Держави-члени повинні забезпечити наявність резервних та відновлювальних процедур на випадок виходу системи з ладу. Держави-члени можуть мати спільний центр моніторингу рибальства.

9. Держава-член може зобов'язати або дозволити будь-яким рибальським суднам, що ходять під її прапором, встановити у себе на борту систему моніторингу суден.

10. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Відповідно до пункту 3 частини I Додатка II Директиви 2002/59/ЄС , рибальське судно, загальна довжина якого перевищує 15 метрів, повинно мати встановлену у себе на борту та підтримувати в робочому стані автоматизовану систему ідентифікації, що відповідає експлуатаційним стандартам, розробленим Міжнародною морською організацією згідно з главою V Регламенту 19 секції 2.4.5 Конвенції СОЛАС від 1974 року.

2. Параграф 1 застосовується:

(а) з 31 травня 2014 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 18 метрів;

(b) з 31 травня 2013 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 18 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метри;

(c) з 31 травня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 24 метри або більше та загальною довжиною менш ніж 45 метрів;

3. Держави-члени можуть використовувати дані автоматичної системи ідентифікації, коли такі дані є в наявності, з метою проведення перехресної перевірки з іншими наявними даними відповідно до статей 109 та 110. З цією метою держави-члени повинні забезпечувати доступність даних автоматичної системи ідентифікації рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, для національних органів контролю за рибальством.

Якщо держави-члени мають відповідні чіткі дані аналізу економічної вигоди щодо традиційних засобів контролю у виявленні рибальських суден, вони повинні використовувати систему виявлення суден, яка дає їм змогу зіставити позиції, встановлені за допомогою отриманих в результаті дистанційного спостереження зображень, що надсилаються на землю з супутників або інших аналогічних систем, з даними, отриманими системою моніторингу суден або системою автоматичної ідентифікації, для того, щоб оцінити присутність рибальських суден в районі. Держави-члени повинні забезпечити наявність у своїх центрів моніторингу рибальства технічної можливості використовувати систему виявлення суден.

Дані з системи моніторингу суден, автоматизованої системи ідентифікації та системи виявлення суден, зібрані в рамках цього Регламенту, можуть бути передані агентствам Союзу та компетентним органам держав-членів, що беруть участь в операціях з нагляду, задля забезпечення морської безпеки, прикордонного контролю, охорони морського середовища та загального правозастосування.

1. Рада може на основі статті 37 Договору встановити обов'язкове використання електронних пристроїв моніторингу та інструментів простежування, таких як генетичний аналіз. Щоб оцінити заплановану для використання технологію, держави-члени, з власної ініціативи або у співпраці з Комісією чи призначеним нею органом повинні виконувати пілотні проекти щодо інструментів простежування, таких як генетичних аналіз, до 1 червня 2013 року.

2. Рада може на основі статті 37 Договору обрати впровадження інших нових технологій контролю рибальства, якщо такі технології призведуть до кращого дотримання правил спільної рибогосподарської політики у результативний за витратами спосіб.

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, капітан кожного рибальського судна Союзу загальною довжиною 10 метрів або більше веде промисловий журнал діяльності судна, до якого заносить, зокрема, за кожний рибальський рейс, всі обсяги кожного виду, що виловлений і зберігається на борту, понад 50 кг в еквіваленті живої маси. Граничне значення маси 50 кг застосовується одразу після того, як улови виду риби перевищать 50 кг.

2. Промисловий журнал, зазначений у параграфі 1, повинен містити, зокрема, таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;

(b) альфа-3 код ФАО для кожного виду риби та релевантного географічного району, в якому було отримано улов;

(c) дату уловів;

(d) дату відправлення та прибуття до порту, а також тривалість рибалки;

(e) тип знаряддя лову, розмір та габаритні розміри чарунки;

(f) оціночні обсяги кожного виду в кілограмах живої маси, або, у відповідних випадках, кількість особин, у тому числі обсяги або особини, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

(g) кількість промислових операцій.

3. Допустима похибка оціночних обсягів, занесених у промисловий журнал, в кілограмах риби, що його утримують на борту, повинна становити 10 % для всіх видів.

4. Капітани рибальських суден Союзу повинні заносити у свої промислові журнали всі оціночні обсяги відкинутих уловів, що перевищують 50 кг в еквіваленті живої маси, для будь-яких видів, що не підлягають обов'язковому вивантаженню.

Капітани рибальських суден Союзу повинні також заносити у свої промислові журнали всі оціночні обсяги відкинутих уловів будь-яких видів риби, що не підлягають обов'язковому вивантаженню згідно зі статтею 15(4) і (5) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1380/2013 (2).

5. Щодо видів рибальської діяльності, на які поширюється режим промислового зусилля Союзу, капітани рибальських суден Союзу повинні документувати та обліковувати у своїх промислових журналах час, проведений в районі, зокрема щодо:

(a) активних знарядь лову:

(i) заходження та виходу з порту, розташованого в такому районі;

(ii) кожного заходження у морські райони та вихід з них, якщо застосовуються спеціальні правила про доступ до вод і ресурсів;

(iii) улову, що його утримують на борту, за видами в кілограмах живої маси станом на час виходу з такого району або перед заходженням у порт, розташований в такому районі;

(b) пасивних знарядь лову:

(i) заходження та виходу з порту, розташованого в такому районі;

(ii) кожного заходження у морські райони та вихід з них, якщо застосовуються спеціальні правила про доступ до вод і ресурсів;

(iii) дати та часу встановлення або перевстановлення пасивного знаряддя лову у цих районах;

(iv) дати та часу завершення промислових операцій з використанням стаціонарного знаряддя лову;

(v) улову, що його утримують на борту, із розподілом за видами у кілограмах живої маси на момент виходу з такого району або перед заходженням у порт, розташований в такому районі.

6. Капітани рибальських суден Союзу повинні подавати інформацію промислових журналів якомога швидше і не пізніше ніж через 48 годин після вивантаження:

(a) своїй державі-члену прапора; та

(b) якщо вивантаження відбулося в порту іншої держави-члена, компетентним органам порту такої держави-члена.

7. Для переведення маси риби, яку складують або переробляють, у масу живої риби, капітани рибальських суден Союзу повинні застосувати коефіцієнт перерахунку, встановлений згідно з процедурою, зазначеною у статті 119.

8. Капітани рибальських суден третьої країни, які працюють у водах Союзу, повинні вносити інформацію, зазначену в цій статті, у такий самий спосіб, як і капітани рибальських суден Союзу.

9. За точність внесених у промисловий журнал даних відповідає капітан.

10. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше повинні записувати інформацію, зазначену в статті 14, та надавати її компетентним органам держави-члена прапора за допомогою електронних засобів принаймні один раз на день.

2. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше повинні надавати інформацію, зазначену в статті 14, на запит компетентного органу держави-члена прапора, а також повинні обов'язково передавати відповідні дані промислового журналу після завершення останньої рибальської операції та перед заходженням у порт.

3. Параграф 1 застосовується:

(а) з 1 січня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше загальною довжиною менш ніж 15 метрів;

(b) з 1 липня 2011 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метрів; та

(c) з 1 січня 2010 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 24 метрів або більше.

4. Держава-член може звільнити капітанів рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

5. Капітани рибальських суден Союзу, які записують та повідомляють дані про свою рибальську діяльність за допомогою електронних засобів, повинні бути звільнені від обов'язку заповнювати друковані форми промислового журналу, декларації про вивантаження та декларації про перевантаження.

6. Держави-члени можуть укласти двосторонні угоди щодо використання електронних систем звітності на суднах під їхнім прапором в межах вод під їхнім суверенітетом або юрисдикцією. Судна, на які поширюється дія таких угод, повинні бути звільнені від обов'язку заповнювати друковані форми промислового журналу в межах таких вод.

7. Держава-член може зобов'язати або дозволити капітанам рибальських суден під своїм прапором з 1 січня 2010 року документувати та передавати дані, зазначені в статті 14, в електронній формі.

8. Компетентні органи прибережної держави-члена повинні приймати електронні звіти, одержані від держави-члена прапора, що містять дані від рибальських суден, зазначені у параграфах 1 і 2.

9. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Кожна держава-член повинна здійснювати моніторинг, на основі вибіркового контролю, діяльності рибальських суден, на які не поширюються вимоги, зазначені в статтях 14 і 15, для того, щоб переконатися, що ці судна дотримуються правил спільної рибогосподарської політики.

2. Для цілей моніторингу, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член повинна запровадити план вибіркового контролю на основі методики, ухваленої Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, та надавати його Комісії кожного року до 31 січня із зазначенням методів, використаних у запровадженні цього плану. Плани вибіркового контролю повинні, за можливості, бути стабільними протягом тривалого часу та стандартизованими в межах релевантних географічних районів.

3. Держави-члени, які вимагають від рибальських суден загальною довжиною менш ніж 10 метрів, що ходять під їхнім прапором, надавати промислові журнали, зазначені в статті 14, відповідно до свого національного законодавства, повинні бути звільнені від обов'язку, встановленого в параграфах 1 і 2 цієї статті.

4. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті, повідомлення про продаж, надане відповідно до статей 62 і 63, повинно бути визнане альтернативним заходом щодо планів вибіркового контролю.

1. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше, що беруть участь у рибальській діяльності щодо запасів, що є предметом багаторічних планів, та на які поширюється обов'язок внесення даних промислового журналу в електронній формі згідно зі статтею 15, повинні повідомляти компетентним органам своєї держави-члена прапору, принаймні за чотири години до очікуваного часу прибуття в порт, таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;

(b) назву порту призначення та цілі заходження судна, такі як вивантаження, перевантаження, або доступ до служб;

(c) дати кожного рибальського рейсу та релевантні географічні райони, в яких отримано улов;

(d) очікувану дату і час прибуття у порт;

(e) обсяги кожного виду, внесені у промисловий журнал, у тому числі ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

(f) обсяги кожного виду, призначені для вивантаження або перевантаження, у тому числі ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

2. Якщо рибальське судно Союзу має намір увійти в порт іншої держави-члена, а не в порт держави-члена прапора, компетентні органи держави-члена прапора повинні негайно перенаправити попереднє електронне повідомлення компетентним органам прибережної держави-члена одразу після його одержання.

3. Компетентні органи прибережної держави-члена можуть надати дозвіл на дострокове заходження у порт.

4. Дані електронного промислового журналу, зазначені в статті 15, та попереднє електронне повідомлення можуть бути надіслані разом в одному електронному повідомленні.

5. За точність даних, зафіксованих у попередньому електронному повідомленні, відповідає капітан.

6. Комісія, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, може звільнити деякі категорії рибальських суден від обов'язку, встановленого у параграфі 1, на обмежений період, який може бути подовжений або може передбачити інший нотифікаційний період, враховуючи, з-поміж іншого, тип продуктів рибальства, відстань між рибальськими угіддями, місця вивантаження та порти, в яких зареєстровано обумовлені судна.

1. Капітани рибальських суден Союзу, на які не поширюється вимога обов'язкового внесення даних промислового журналу в електронній формі до введення в дію положень, наведених в статті 15(3), і які мають намір користуватися потужностями портів або потужностями для вивантаження у прибережній державі-члені, що не є їхньою державою-членом прапора, повинні, принаймні за чотири години до очікуваного часу прибуття в порт, повідомити компетентним органам прибережної держави-члена інформацію, зазначену в статті 17(1).

2. Компетентні органи прибережної держави-члена можуть надати дозвіл на дострокове заходження.

Компетентні органи прибережної держави-члена можуть відмовити рибальським суднам у наданні доступу до порту, якщо інформація, зазначена в статтях 17 і 18, є неповною, за винятком форс-мажорних обставин.

1. Операції з перевантаження в морі у водах Союзу заборонено. Їх проведення повинне бути можливе лише на підставі дозволу та на умовах, викладених у цьому Регламенті, у портах або в місцях поблизу берега держави-члени, призначених для такої цілі, а також відповідно до умов, викладених у статті 43(5).

2. У разі переривання операції з перевантаження може знадобитися отримати дозвіл, перші ніж операцію перевантаження буде відновлено.

3. Для цілей цієї статті, переміщення, парне тралення та промислові операції, що передбачають спільні дії двох або більше рибальських суден Союзу, не вважається перевантаженням.

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 10 метрів або більше, залучені до операції перевантаження, повинні заповнювати декларацію про перевантаження з окремим зазначенням всіх обсягів кожного виду, перевантаженого або прийнятого, понад 50 кг в еквіваленті живої маси.

2. Декларація перевантаження, зазначена в параграфі 1, повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву як того рибальського судна, що перевантажує, так і того, що приймає;

(b) альфа-3 код ФАО кожного виду та релевантний географічний район, в якому було отримано улов;

(c) оціночні обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту або, у відповідних випадках, кількість особин, у тому числі обсяги або особини, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

(d) порт призначення рибальського судна, яке приймає;

(e) призначений порт перевантаження.

3. Допустима похибка оціночних обсягів, занесених у декларацію про перевантаження, в кілограмах риби, що її перевантажують або приймають, повинна становити 10 % для всіх видів.

4. Обидва капітани - рибальського судна, що перевантажує, і того, що приймає, - повинні подавати декларацію про перевантаження якомога раніше та не пізніше ніж через 48 годин після перевантаження:

(a) своїй державі-члену або державам-членам прапора; та

(b) якщо перевантаження відбулося у порту іншої держави-члена, компетентним органам обумовленої держави-члена порту.

5. Обидва капітани - рибальського судна, що перевантажує, і того, що приймає, - повинні відповідати за точність даних, внесених у власні декларації про перевантаження.

6. Комісія, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, може звільнити деякі категорії рибальських суден від обов'язку, встановленого у параграфі 1, на обмежений і подовжуваний період, або передбачити інший нотифікаційний період, враховуючи, між іншим, тип продуктів рибальства, відстань між рибальськими угіддями, місця перевантаження та порти, в яких зареєстровано обумовлені судна.

7. Процедури і форми оформлення декларації про перевантаження повинні бути визначені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Капітани рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше повинні вносити інформацію, зазначену в статті 21, та надавати її, за допомогою електронних засобів, компетентним органам держави-члена прапора протягом 24 годин після завершення операції перевантаження.

2. Параграф 1 застосовується:

(а) з 1 січня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 15 метрів;

(b) з 1 липня 2011 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метрів; та

(c) з 1 січня 2010 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 24 метри або більше.

3. Держава-член може звільнити капітанів рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

4. Компетентні органи прибережної держави-члена повинні приймати електронні звіти, одержані від держави-члена прапора, що містять дані про рибальські судна, зазначені у параграфах 1 і 2.

5. Якщо рибальське судно Союзу здійснює перевантаження свого улову в державі-члені, іншій ніж держава-член прапора, компетентні органи держави-члена прапора повинні одразу після одержання декларації про перевантаження перенаправити її електронними засобами компетентним органам держави-члена, в якій було перевантажено улов, та держави члена, для якої призначено улов.

6. Держава-член може зобов'язати капітанів або дозволити капітанам рибальських суден, що ходять під її прапором, з 1 січня 2010 року вносити та передавати дані, зазначені у статті 21, в електронній формі.

7. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, капітан рибальського судна Союзу загальною довжиною 10 метрів або більше, або ж його представник, повинен заповнювати декларацію про вивантаження з окремим зазначенням всіх вивантажених обсягів кожного виду.

2. Декларація про вивантаження, зазначена у параграфі 1, повинна містити, зокрема, таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;

(b) альфа-3 код ФАО кожного виду та релевантний географічний район, в якому було отримано улови;

(c) обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин, у тому числі обсяги або особини, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком;

(d) порт вивантаження.

3. Капітан рибальського судна Союзу, або ж його представник, повинен подавати декларацію про вивантаження якомога раніше та не пізніше ніж через 48 годин після того, як вивантаження завершено:

(a) своїй державі-члену прапора; та

(b) якщо вивантаження відбулося в порту іншої держави-члена, компетентним органам порту такої держави-члена.

4. За точність даних, внесених у декларацію про вивантаження, відповідає капітан.

5. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Капітан рибальського судна Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше, або ж його представник, повинен вносити інформацію, зазначену в статті 23, та надавати її за допомогою електронних засобів компетентному органу держави-члена прапора протягом 24 годин після завершення операції вивантаження.

2. Параграф 1 застосовується:

(а) з 1 січня 2012 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 15 метрів;

(b) з 1 липня 2011 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 15 метрів або більше та загальною довжиною менш ніж 24 метри; та

(c) з 1 січня 2010 року до рибальських суден Союзу загальною довжиною 24 метри або більше.

3. Держава-член може звільнити капітанів рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 15 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

4. Якщо рибальське судно Союзу здійснює вивантаження свого улову в державі-члені, іншій ніж держава-член прапора, компетентні органи держави-члена прапора повинні одразу після одержання декларації про вивантаження перенаправити її електронними засобами компетентним органам держави-члена, в якій було вивантажено улов.

5. Капітан рибальського судна Союзу, або ж його представник, який вносить інформацію, зазначену в статті 23, за допомогою електронних засобів та який вивантажує свій улов у державі-члені, що не є його державою-членом прапора, повинен бути звільнений від виконання вимоги щодо подання друкованої форми декларації про вивантаження до прибережної держави-члена.

6. Держава-член може зобов'язати капітанів або дозволити капітанам рибальських суден, що ходять під її прапором, з 1 січня 2010 року документувати та передавати дані, зазначені у статті 23, в електронній формі.

7. Компетентні органи прибережної держави-члена повинні приймати електронні звіти, одержані від держави-члена прапора, що містять дані про рибальські судна, зазначені у параграфах 1 і 2.

8. Процедури оформлення і форми декларації про вивантаження повинні бути встановлені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Кожна держава-член повинна здійснювати моніторинг, на основі вибіркового контролю, діяльності рибальських суден, на які не поширюються вимоги щодо декларації про вивантаження, зазначені в статтях 23 і 24, для того, щоб забезпечити дотримання цими суднами правил спільної рибогосподарської політики.

2. Для цілей моніторингу, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член повинна запровадити план вибіркового контролю за методикою, ухваленою Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, та надавати його Комісії кожного року до 31 січня із зазначенням методів, використаних для запровадження цього плану. Плани вибіркового контролю повинні, мірою можливості, бути стабільними у часі та застандартизованими в межах релевантних географічних районів.

3. Держави-члени, які вимагають від рибальських суден загальною довжиною менш ніж 10 метрів, що ходять під їхнім прапором, надавати декларації про вивантаження, зазначені в статті 23, відповідно до свого національного законодавства, повинні бути звільнені від обов'язку, встановленого в параграфах 1 і 2 цієї статті.

4. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті, повідомлення про продаж, надане відповідно до статей 62 і 63, повинно бути прийняте як альтернативний заходів щодо планів вибіркового контролю.

1. Держави-члени повинні здійснювати контроль за дотриманням режимів промислового зусилля у географічних районах, на які поширюється максимально допустиме промислове зусилля. Вони повинні забезпечити, щоб рибальські судна під їхнім прапором перебували у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, під час перевезення на борту або, у відповідних випадках, розгортання знаряддя лову чи знарядь лову, на які поширюється такий режим промислового зусилля, або, у відповідних випадках, провадження рибальської діяльності, на яку поширюється режим промислового зусилля, лише за умови, що доступне їм максимально допустиме промислове зусилля не перевищене і що зусилля, надане окремому рибальському судну, не вичерпане.

2. Без обмеження спеціальних правил, якщо рибальське судно, що має на борту або, у відповідних випадках, розгортає одне або більше знаряддя лову, на яке поширюється режим промислового зусилля, або провадить рибальську діяльність, що підпадає під режим промислового зусилля, перетинає протягом одного дня два географічних райони або більше географічних районів, що підпадають під такий режим промислового зусилля, застосоване промислове зусилля повинне бути віднесене до максимально допустимого промислового зусилля щодо такого знаряддя лову або такої рибальської діяльності та зараховане до географічного району, в якому було проведено більшу частину часу за такий день.

3. Якщо держава-член дозволила рибальському судну згідно зі статтею 27(2) використовувати більше одного знаряддя лову, або ж знаряддя лову, що належать до декількох класифікаційних груп знарядь лову, на які поширюється режим промислового зусилля протягом певного рибальського рейсу у географічному районі, що на нього поширюється такий режим промислового зусилля, промислове зусилля, застосоване під час такого рибальського рейсу, повинно бути як віднесене до максимально допустимого промислового зусилля, виділеного для цієї держави-члена, так і віднесене на кожне з таких знарядь лову або класифікаційних груп знарядь лову та на такий географічний район.

4. Якщо знаряддя лову належать до однієї класифікаційної групи знарядь лову, на яке поширюється режим промислового зусилля, промислове зусилля, застосоване у географічному районі рибальськими суднами під час перевезення таких знарядь лову на борту повинно бути зараховане у максимально допустиме промислове зусилля, надане виключно на таку класифікаційну групу знарядь лову та на такий географічний район.

5. Держави-члени повинні регулювати промислове зусилля свого флоту у географічних районах, на які поширюється режим промислового зусилля, під час перевезення на борту або, у відповідних випадках, розгортання знаряддя лову чи знарядь лову, на які поширюється такий режим промислового зусилля, або під час операційної рибальської діяльності, на яку поширюється режим промислового зусилля, шляхом вжиття необхідного заходу, якщо доступне максимально допустиме промислове зусилля вже майже досягнуто, щоб забезпечити, що застосовуване промислове зусилля не перевищує встановлені обмеження.

6. Днем присутності у районі є будь-який безперервний 24-годинний період або його частина, протягом якого рибальське судно перебуває у географічному районі та відсутнє в порту або, у відповідних випадках, здійснює розгортання свого знаряддя лову. Час, з якого розпочинається безперервний період дня присутності в районі, вимірюється на розсуд держави-члена, під прапором якої ходить обумовлене рибальське судно. Днем відсутності у районі є будь-який безперервний 24-годинний період або його частина, протягом якого рибальське судно відсутнє в порту.

1. Без обмеження спеціальних правил, у релевантних географічних районах, на які поширюється режим промислового зусилля, якщо застосовуються обмеження або максимально допустиме промислове зусилля було встановлено для різних знарядь лову або груп знарядь лову, капітан рибальського судна або його представник повинен, перш ніж розпочнеться період, що для нього встановлено застосовне максимально допустиме промислове зусилля, повідомити компетентні органи держави-члена прапора про те, яке знаряддя лову або, у застосовних випадках, які знаряддя лову він планує використати у прийдешньому періоді. До надання такої нотифікації рибальське судно повинне не здійснювати рибальську діяльність у географічних районах, на які поширюється режим промислового зусилля.

2. Якщо режим промислового зусилля дозволяє використовувати знаряддя лову, що належать до декількох класифікаційних груп знарядь лову, у географічному районі, для використання більш ніж одного знаряддя лову протягом рибальського рейсу від держави-члена прапора повинен бути отриманий попередній дозвіл.

1. Якщо Рада на власний розсуд так вирішить щодо рибальських суден Союзу, які не обладнано справною системою моніторингу суден, зазначеною в статті 9, або які не передають дані промислового журналу за допомогою електронних засобів, як зазначено в статті 15, та на які поширюється режим промислового зусилля, капітани цих рибальських суден повинні надіслати повідомленням за допомогою телексного зв'язку, факсимільного зв'язку, телефону або електронної пошти, яке належним чином прийме одержувач, або за допомогою радіозв'язку з використанням радіостанції, затвердженої відповідно до правил Союзу, наведену нижче інформацію, яку необхідно подати у формі звіту про промислове зусилля, компетентним органам своєї держави-член прапора та, у застосовних випадках, прибережної держави-члена одразу після кожного входження і кожного виходу з географічного району, на який поширюється такий режим промислового зусилля:

(a) назву, зовнішній розпізнавальний знак, радіопозивний та ім'я капітана рибальського судна;

(b) географічне розташування рибальського судна, якого стосується повідомлення;

(c) дату і час кожного заходження до і виходу з району і, у застосовних випадках, його частин;

(d) улов, що його утримують на борту, за видами у кілограмах живої маси.

2. Держави-члени можуть запровадити, узгоджено з іншими державами-членами, яких турбує рибальська діяльність їхніх суден, альтернативні інструменти з контролю, щоб забезпечити дотримання обов'язків щодо звітування про промислове зусилля. Ці інструменти повинні бути такі ж дієві і прозорі, як і обов'язки щодо звітування, зазначені у параграфі 1, і вони повинні бути нотифіковані Комісії перед їх впровадженням.

1. Рибальське судно, що перевозить на борту знаряддя лову, на яке поширюється режим промислового зусилля, може здійснювати транзитний рух у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, якщо воно не має дозволу на рибальство для роботи у такому географічному районі або якщо воно спершу повідомило свої компетентні органи про свій намір здійснити транзит. Під час перебування рибальського судна у такому географічному районі будь-яке знаряддя лову, що знаходиться на борту і на яке поширюється режим промислового зусилля, повинне бути пришвартоване та складене відповідно до умов, встановлених у статті 47.

2. Держава-член, на власний вибір, може не зараховувати у будь-яке максимально допустиме промислове зусилля діяльність рибальського судна, що провадить види діяльності, не пов'язані з рибальською діяльністю, у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, за умови, що таке рибальське судно спершу повідомляє свою державу-член прапора про намір здійснити таку діяльність, про характер такої діяльності та про свою відмову від дозволу на рибальство на такий період. Таким рибальським суднам протягом такого періоду заборонено перевозити знаряддя лову або рибу.

3. Держава-член, на власний вибір, може не зараховувати у будь-яке максимально допустиме промислове зусилля діяльність рибальського судна у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, якщо воно перебувало у такому географічному районі, але не мало можливості здійснювати вилов риби, оскільки воно надавало допомогу іншому рибальському судну, що потребувало аварійної допомоги, або тому, що воно здійснювало перевезення постраждалої особи, яка потребувала невідкладної медичної допомоги. Протягом одного місяця після прийняття такого рішення держава-член прапора повинна повідомити про це Комісії та надати докази надавання невідкладної допомоги.

1. Без обмеження статей 29 і 31, у географічному районі, де знаряддя лову підпадає під дію режиму промислового зусилля, рибальське судно, що перевозить таке знаряддя лову або такі знаряддя лову на борту, повинно залишатися у порту або поза межами такого географічного району протягом залишку періоду, в межах якого застосовується такий режим промислового зусилля, якщо:

(a) воно вичерпало частку максимально допустимого промислового зусилля щодо такого географічного району та щодо такого знаряддя лову або знарядь лову, яку йому було надано; або

(b) максимально допустиме промислове зусилля щодо такого географічного району та щодо такого знаряддя лову або знарядь лову, виділене державі-члену прапора, вичерпане.

2. Без обмеження статті 29, у географічному районі, де на певний вид рибальства поширюється режим промислового зусилля, рибальському судну заборонено займатися таким видом рибальства у такому районі, якщо:

(a) воно вичерпало частку максимально допустимого промислового зусилля щодо такого географічного району та щодо такого виду рибальства, яку йому було надано; або

(b) максимально допустиме промислове зусилля щодо такого географічного району та щодо такого виду рибальства, виділене державі-члену прапора, вичерпане.

Ця секція не застосовується до рибальських суден тією мірою, якою на них поширюються винятки у застосуванні режиму промислового зусилля.

Детальні правила застосування цієї секції можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Кожна держава-член прапора повинна документувати всі відповідні дані, зокрема дані, зазначені в статтях 14, 21, 23, 28 і 62, про промислові можливості, зазначені в цій главі, у вигляді обсягів вивантаження і, у застосовних випадках, промислового зусилля, та зберігати оригінали таких даних протягом трирічного періоду або довше згідно з національними правилами.

2. Без обмеження спеціальних правил, встановлених у законодавстві Союзу, до 15-го числа щомісяця кожна держава-член прапора повинна засобами комп'ютерного зв'язку повідомляти Комісії або призначеному нею органу сукупні дані:

(a) щодо обсягу кожного виду запасів або групи запасів, на які поширюються загальні допустимі улови або квоти, які було вивантажено протягом попереднього місяця, у тому числі ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком; та

(b) щодо промислового зусилля, застосованого протягом попереднього місяця щодо кожного рибопромислового району, на який поширюється режим промислового зусилля, або, у застосовних випадках, щодо кожного виду рибальства, на який поширюється режим промислового зусилля.

3. Як відступ від параграфа 2(а), щодо обсягу вивантажень, здійснених з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року, держави-члени повинні документувати дані про обсяг вивантажень, здійснених рибальськими суднами інших держав-членів в їхніх портах, та повідомляти їх Комісії згідно з процедурами, встановленими в цій статті.

4. Кожна держава-член прапора повинна передавати Комісії, за допомогою електронних засобів, до завершення першого місяця кожного календарного кварталу, дані про обсяг запасів у сукупній формі, окрім даних про запаси, зазначених у параграфі 2, які було вивантажено протягом попереднього кварталу.

5. Всі улови запасу або групи запасів, на які поширюється квота, отримані рибальськими суднами Союзу, повинні бути вирахуванні з квот, застосовних до держави-члени прапора щодо обумовлених запасів або групи запасів, незалежно від місця вивантаження.

6. Улови, які було отримано в рамках наукового дослідження та які реалізують і продають, у тому числі, у відповідних випадках, ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком, повинні бути зараховані в квоту, застосовну до держави-члена прапора, у всіх випадках, коли вони перевищують 2% обумовлених квот. Стаття 12(2) Регламенту Ради (ЄС) № 199/2008 (- 3) не застосовується до науково-дослідних рейсів, під час яких здійснюють вилучення таких уловів.

7. Без обмеження розділу XII держави-члени можуть до 30 червня 2011 року виконати пілотні проекти у співпраці з Комісією або призначеним нею органом, з надання віддаленого доступу в режимі реального часу до даних держав-членів, задокументованих і затверджених відповідно цього Регламенту. Формат і процедури доступу до таких даних повинні бути проаналізовані і протестовані. Держави-члени повинні повідомити Комісії до 1 січня 2011 року, чи планують вони виконати пілотні проекти. З 1 січня 2012 року Рада може вирішити щодо іншого способу і періодичності передавання даних державами-членами Комісії.

8. За винятком зусилля, застосованого рибальськими суднами, на які не поширюється режим промислового зусилля, всі промислові зусилля, застосовані рибальськими суднами Союзу під час перевезення на борту або, у застосовних випадках, використання знаряддя лову чи знарядь лову, на які поширюється режим промислового зусилля, або які працюють в рибальських угіддях, на які поширюється режим промислового зусилля, у географічному районі, на який поширюється такий режим промислового зусилля, повинні бути віднесені до максимально допустимого промислового зусилля щодо такого географічного району та щодо знарядь лову або такого виду рибальства, наявного у держави-члена прапора.

9. Промислове зусилля, застосоване в рамках наукового дослідження рибальським судном, що перевозить на борту одне знаряддя лову або більше, або займається видом рибальства, на який поширюється режим промислового зусилля, повинно бути віднесене до максимально допустимого промислового зусилля щодо такого знаряддя лову чи знарядь лову або такого виду рибальства та щодо географічного району його держави-члена прапора у разі реалізації та продажу уловів, отриманих протягом застосування цього зусилля, у всіх випадках, коли вони перевищують 2 % від виділеного промислового зусилля. Стаття 12(2) Регламенту (ЄС) № 199/2008 не застосовується до науково-дослідних рейсів, під час яких здійснюють вилучення таких уловів.

10. Комісія може ухвалити формати передавання даних, зазначених у цій статті, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Держава-член повинна терміново повідомити Комісію, коли вона встановить, що:

(a) улови запасу або групи запасів, на які поширюється квота, здійснені рибальськими суднами, що ходять під її прапором, вважаються такими, що вичерпали 80 % такої квоти; або

(b) 80 % від рівня максимально допустимого промислового зусилля на знаряддя лову або вид рибальства та на географічний район, що є застосовним до всіх або до групи рибальських суден, що ходять під її прапором, вважається вичерпаним.

У разі настання такого випадку, вона повинна надавати Комісії інформацію, на запит Комісії, докладніше і частіше, ніж передбачено в статті 33.

1. Кожна держава-член повинна встановити дату, з якої:

(а) улови запасу або групи запасів, на які поширюється квота, здійснені рибальськими суднами, що ходять під її прапором, необхідно вважати такими, що вичерпали таку квоту;

(b) максимально допустиме промислове зусилля на знаряддя лову або вид рибальства та на географічний район, що застосовується до всіх або до групи рибальських суден, що ходять під її прапором, повинно вважатися досягнутим.

2. З дати, зазначеної в параграфі 1, обумовлена держава-член повинна заборонити промисел запасів або групи запасів, на які вичерпано квоту, щодо релевантного виду рибальства або під час перевезення релевантного знаряддя лову у географічному районі, де досягнуто рівня максимально допустимого промислового зусилля всіма або частиною рибальських суден, що ходять під її прапором, та зокрема зберігання на борту, перевантаження, переміщення та вивантаження риби, отриманої після такої дати, та повинна вирішити щодо дати, до якої дозволено перевантаження, передання та вивантаження або оформлення остаточних декларацій уловів.

3. Рішення, зазначене в параграфі 2, повинно бути опубліковане державами-членами та негайно повідомлене Комісії. Вона повинна бути опублікована в Офіційному віснику Європейського Союзу (серія C) і на публічному веб-сайті Комісії. З дати опублікування такого рішення обумовленою державою-членом, держави-члени повинні забезпечувати, щоб в їхніх водах та на їхній території рибальські судна або група рибальських суден, що ходять під прапором обумовленої держави-члена, не зберігали на борту, не перевантажували, не переміщували та не вивантажували на берег ані рибу релевантного ґатунку, ані, за наявності на борту обумовлених знарядь лову у релевантних географічних районах, будь-яку рибу.

4. Комісія повинна, за допомогою електронних засобів, надавати державам-членам доступ до повідомлень, отриманих відповідно до цієї статті.

1. Якщо Комісія встановлює, що держава-член не виконує обов'язок повідомляти щомісячні дані про промислові можливості, як це передбачено в статті 33(2), вона може встановити дату, станом на яку 80 % промислових можливостей такої держави-члена вважаються вичерпаними, а також може встановити очікувану дату, станом на яку промислові можливості повинні вважатися вже вичерпаними.

2. На основі інформації за статтею 35 або за власної ініціативи, якщо Комісія виявляє, що промислові можливості, доступні Союзу, державі-члену або групі держав-членів, вважаються вже вичерпаними, Комісія повинна повідомити про це обумовлену державу-члена та заборонити рибальську діяльність щодо обумовленого району, знаряддя, запасів, групи запасів або флоту, залученого у провадження таких окремих видів рибальської діяльності.

1. Якщо Комісія заборонила промисел через ймовірне вичерпання промислових можливостей, наданих державі-члену чи групі держав-членів або Союзу, і при цьому виявляється, що держава-член насправді не вичерпала свої промислові можливості, застосовується ця стаття.

2. Якщо шкоду від упередження, якої зазнала держава-член через заборону її рибного промислу до того, як було вичерпано її промислові можливості, не усунуто, повинні бути ухвалені в для усунення у належному порядку нанесеної шкоди, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119. Ці заходи можуть включати утримання з промислових можливостей будь-якої держави-члена, яка має надлишок виловів, та присвоєння вирахуваних таким чином обсягів відповідним чином державам-членам, рибальську діяльність яких було заборонено до вичерпання їхніх промислових можливостей.

3. Утримання, зазначені в параграфі 2, та відповідні подальші наділення повинні бути здійснені із першочерговим врахуванням видів та релевантних географічних районів, для яких було скориговано промислові можливості. Їх можна здійснити протягом року, в якому мало місце упередження, або протягом наступного року чи років.

4. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо визначення обумовлених обсягів, повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Держави-члени відповідають за проведення необхідних перевірок для того, щоб забезпечити, що загальна потужність згідно з ліцензіями на рибальство, виданими державою-членом, як валова місткість і як значення в кВт у будь-який момент часу не перевищувала максимальні рівні потужності для такої держави-члена, встановлені відповідно до:

(a) статті 13 Регламенту (ЄС) № 2371/2002;

(b) Регламенту (ЄС) № 639/2004;

(c) Регламенту (ЄС) № 1438/2003; та

(d) Регламенту (ЄС) № 2104/2004.

2. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо:

(a) реєстрації рибальських суден;

(b) верифікації потужності двигуна рибальських суден;

(с) верифікації тоннажу рибальських суден;

(d) верифікації типу, номера та характеристик знаряддя лову;

можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

3. Держави-члени повинні повідомляти Комісію, в межах звіту, зазначеного в статті 118, про використані методи перевірки, зазначивши при цьому назви та адреси органів, відповідальних за проведення верифікацій, зазначених у параграфі 2 цієї статті.

1. Повинна бути заборонена рибальська діяльність рибальського судна, потужність двигуна якого перевищує потужність, зазначену в ліцензії на рибальство.

2. Держави-члени повинні забезпечувати відсутність фактів перевищення сертифікованої потужності двигуна. Держави-члени повинні повідомляти Комісію в рамках звіту, зазначеного в статті 118, про заходи контролю, яких вони вжили, щоб забезпечити неперевищення сертифікованої потужності двигуна.

3. Держави-члени можуть стягувати з операторів рибальських суден частину суми витрат або всю суму витрат, що виникли в результаті сертифікації потужності двигуна.

1. Держави-члени відповідають за проведення сертифікації потужності двигуна та видання сертифікатів на двигун для рибальських суден Союзу, потужність суднового рушія яких перевищує 120 кіловат (кВт), за винятком суден, які використовують тільки пасивні знаряддя лову або донні знаряддя лову, допоміжних суден та суден, що їх використовують винятково в аквакультурі.

2. Новий судновий рушій, заміна суднового рушія та технічно модифікований судновий рушій рибальських суден, зазначених у параграфі 1, повинні бути офіційно сертифіковані компетентними органами держав-членів як нездатні розвивати більшу, ніж заявлену в сертифікаті, максимальну постійну потужність двигуна. Такий сертифікат повинен бути виданий тільки за умови, що двигун не здатний розвинути потужність, більшу ніж заявлена максимальна постійна потужність двигуна.

3. Компетентні органи держав-членів можуть передати функцію сертифікації класифікаційним товариствам або іншим операторам, які мають необхідні експертні знання для технічної експертизи потужності двигуна. Такі класифікаційні товариства або інші оператори повинні сертифікувати нездатність суднового рушія розвивати потужність, більшу за офіційно зазначену, тільки за умови, що немає можливості збільшення потужності головного двигуна понад сертифіковану потужність.

4. Повинне бути заборонене використання нового суднового рушія, заміни суднового рушія або технічно-модифікованого суднового рушія, якщо обумовлена держава-член не провела офіційну сертифікацію такого двигуна.

5. Ця статтю застосовується до рибальських суден, на які поширюється режим промислового зусилля з 1 січня 2012 року. Для інших суден вона застосовується з 1 січня 2013 року.

6. Детальні правила застосування цієї секції повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Держави-члени повинні проводити, після аналізу ризиків, верифікацію даних, встановлену у планах вибіркового контролю на основі методики, ухваленої Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, щодо узгодженості потужності двигуна з використанням всієї доступної для опрацювання інформації щодо технічних характеристик обумовленого судна. Зокрема, вони повинні верифікувати інформацію, яку містять:

(a) записи системи моніторингу суден;

(b) промисловий журнал;

(c) Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища з двигуна (EIAPP), видане на двигун відповідно до додатка VI Конвенції Марпол 73/78;

(d) класифікаційні свідоцтва, видані ліцензованою організацією з інспектування та огляду суден, у розумінні Директиви 94/57/ЄС;

(e) сертифікат випробувань на морі;

(f) Реєстр рибальського флоту Співтовариства; та

(g) будь-які інші документи, що містять відповідну інформацію про потужність судна або про будь-які пов'язані технічні характеристики.

2. Після аналізу інформації, зазначеної в параграфі 1, у разі виникнення ознак перевищення потужності двигуна рибальського судна відносно потужності, заявленої у його ліцензії на рибальство, держави-члени повинні перейти до фізичної верифікації потужності двигуна.

1. Рибальські судна, залучені у рибальські промисли, на які поширюється багаторічний план, повинні не перевантажувати свої улови на борт будь-якого іншого судна у призначеному порту або місцях поблизу узбережжя, допоки їх не буде зважено згідно зі статтею 60.

2. Як відступ від параграфа 1, рибальські судна можуть перевантажувати без зважування пелагічні улови, на які поширюється багаторічний план, у призначених портах або місцях поблизу узбережжя, якщо на борту рибальського судна, що приймає, перебуває контрольний спостерігач або службовець, або якщо до відправлення рибальського судна, що приймає, проводять інспектування після того, як перевантаження завершене. Капітан судна, що приймає, відповідає за інформування компетентних органів прибережної держави-члена за 24 години до очікуваного відправлення судна, що приймає. Контрольного спостерігача або службовця повинні призначати компетентні органи держави-члена прапора судна, що приймає. Якщо судно, що приймає, бере участь у рибальській діяльності до або після приймання таких уловів, контрольний спостерігач або службовець повинні перебувати на його борту до моменту вивантаження прийнятих уловів. Судно, що приймає, повинне вивантажити прийняті улови у порту держави-члена, призначеному для цього, відповідно до умов, встановлених у статті 43(4), якщо улов повинен бути зважений відповідно до статей 60 та 61.

1. Рада може вирішити, під час ухвалення багаторічних планів, щодо граничного значення, застосовного до живої маси видів, на які поширюється багаторічний план, у разі перевищення якого рибальське судно повинно вивантажувати свої улови у призначеному порту або місці поблизу узбережжя.

2. Якщо вивантаженню підлягає вантаж риби, що перевищує граничне значення, зазначене в параграфі 1, капітан рибальського судна Союзу повинен забезпечити, щоб таке вивантаження було здійснене лише у призначеному порту або в місці поблизу узбережжя на території Союзу.

3. Якщо багаторічний план застосовують в рамках регіональних організацій з управління рибальством, вивантаження або перевантаження може відбуватися у портах договірної сторони або позадоговірної сторони співпраці такої організації відповідно до правил, встановлених такою регіональною організацією з управління рибальством.

4. Кожна держава-член повинна призначати порти або місця поблизу узбережжя, в яких повинні відбуватися вивантаження, зазначені у параграфі 2.

5. Щодо порту або місця поблизу узбережжя, визначених як призначений порт, необхідно виконати такі вимоги:

(а) встановити час для вивантаження або перевантаження;

(b) встановити місця для вивантаження або перевантаження;

(c) встановити процедури інспектування та нагляду.

6. Якщо порт або місце поблизу узбережжя визначені як призначений порт для вивантаження певного виду, на який поширюється багаторічний план, його можна використовувати для вивантаження будь-якого іншого виду.

7. Держави-члени повинні бути звільнені від виконання параграфа 5(c), якщо національна програма контрольної діяльності, ухвалена згідно зі статтею 46, містить план щодо того, як проводити контроль у призначених портах, що забезпечує такий самий рівень контролю компетентними органами. План повинен вважатися відповідним, якщо його затверджено Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Всі улови придонних запасів, на які поширюється багаторічний план, що їх утримують на борту рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше, повинні бути складені у бокси, відсіки або ємності окремо для кожного виду таких запасів у спосіб, що дозволяє відрізнити їх від інших боксів, відсіків або ємностей.

2. Капітани рибальських суден Союзу повинні зберігати улови придонних запасів, на які поширюється багаторічний план, відповідно до плану складання, в якому описано розташування різних видів у трюмах.

3. Повинна бути встановлена заборона зберігати на борту рибальського судна Союзу у будь-якому боксі, відсіку або ємності будь-який обсяг уловів придонних запасів, на які поширюється багаторічний план, змішано з іншими продуктами рибальства.

1. Як тільки сукупні улови запасів, на які поширюється багаторічний план, сягають певного граничного значення національної квоти, дані щодо уловів повинні надходити Комісії частіше.

2. Рада повинна вирішувати щодо відповідного граничного значення, що його слід застосовувати, та періодичності надсилання даних, зазначених у параграфі 1.

1. Держави-члени повинні визначати національні програми контрольної діяльності, застосовні до кожного багаторічного плану. Всі національні програми контрольної діяльності повинні бути нотифіковані Комісії або опубліковані на захищеній частині веб-сайту держави-члена згідно зі статтею 115(а).

2. Держави-члени повинні встановити певні контрольні показники інспектування відповідно до додатка I. Такі контрольні показники повинні бути визначені на основі управління ризиками та періодично переглядатися після проведення аналізу досягнутих результатів. Контрольні показники інспектування повинні динамічно розвиватися, допоки не буде досягнуто цільових контрольних показників, визначених у додатку I.

Щодо видів рибальської діяльності, в яких недозволено використовувати більше одного типу знаряддя, будь-яке інше знаряддя повинно бути пришвартоване та складене таким чином, щоб воно не перебувало у стані готовності до використання, з дотриманням таких умов:

(a) сітки, грузила та подібне знаряддя від'єднати від тралових дошок та буксирних і підіймальних мотузок і канатів;

(b) сітки, що знаходяться на палубі або над палубою, надійно пришвартувати та скласти;

(c) перемети скласти на нижніх палубах.

1. Рибальське судно Союзу повинно мати на борту обладнання, щоб віднаходити загублене знаряддя.

2. Капітан рибальського судна Союзу, яке загубило знаряддя або частину знаряддя, повинен спробувати віднайти його якомога швидше.

3. Якщо загублене знаряддя неможливо віднайти, капітан судна повинен повідомити компетентним органам своєї держави-члена прапора, які, своєю чергою, повинні повідомити компетентний орган прибережної держави-члена, протягом 24 годин про таке:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;

(b) тип загубленого знаряддя;

(c) час, коли знаряддя було загублено;

(d) місце, де знаряддя було загублено;

(e) заходи, яких було вжито, щоб віднайти знаряддя.

4. Якщо знаряддя, віднайдене компетентними органами держав-членів, не було заявлене як загублене, ці компетентні органи можуть стягнути з капітана рибальського судна, яке загубило знаряддя, суму витрат.

5. Держава-член може звільнити рибальські судна Союзу загальною довжиною менш ніж 12 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

1. Якщо улови, що їх утримують на борту будь-якого рибальського судна Союзу, виловлено сітками з різним мінімальним розміром чарунки протягом одного рейсу, видовий склад повинен бути підрахований для кожної частини улову, що його отримано за різних умов. У цьому зв'язку, всі зміни, що є відходом від раніше використовуваного розміру чарунки, а також склад улову, що знаходиться на борту на момент будь-якої такої зміни, повинні бути внесені у промисловий журнал.

2. Без обмеження статті 44, детальні правила щодо наявності на борту плану складання, за видами, перероблених продуктів, із зазначенням їхнього розташування у трюмі, можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Всі улови, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, що їх утримують на борту рибальського судна Союзу, повинні бути поміщені у бокси, відсіки або ємності у спосіб, що дозволяє відрізнити їх від інших боксів, відсіків або ємностей. Такі улови не можна змішувати з будь-якими іншими продуктами рибальства.

2. Параграф 1 не застосовується:

(a) якщо улови містять більш ніж 80% одного або більше малих пелагічних або промислових видів, наведених у пункті (а) статті 15(1) Регламенту (ЄС) № 1380/2013;

(b) до рибальських суден загальною довжиною менш ніж 12 метрів, якщо улови, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, відсортовано, оцінено та задокументовано згідно зі статтею 14 цього Регламенту.

3. У випадках, зазначених у параграфі 2, держави-члени повинні здійснювати моніторинг складу улову на основі вибіркового контролю.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі улови, на які поширюється звільнення de minimis, зазначене у пункті (c) статті 15(5) Регламенту (ЄС) № 1380/2013, не перевищували відсоткове значення для звільнення від обов'язкового вивантаження, встановлене у відповідному інструменті Союзу.

Якщо здійснюють вивантаження уловів, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, такі улови повинні бути складовані окремо та опрацьовані у спосіб, що дозволяє відрізнити їх від продуктів рибальства, призначених для безпосереднього споживання людиною. Держави-члени повинні контролювати дотримання цього обов'язку згідно зі статтею 5.

1. Рибальську діяльність рибальських суден Союзу та рибальських суден третьої країни у зонах рибальства, де Комісія встановила район обмеженого рибальства, повинен контролювати центр моніторингу рибальства прибережної держави-члена, що повинен мати систему для виявлення і документування входження, транзитного руху та виходу суден з районів обмеженого рибальства.

2. Додатково до параграфа 1, Рада повинна встановити дату, з якої рибальські судна повинні мати на борту справну систему, що повинна сповіщати капітана про входження до району обмеженого рибальства та вихід з нього.

3. Коли рибальське судно входить у район обмеженого рибальства, частота передання даних повинна становити щонайменше раз на 30 хвилин.

4. Транзит через район обмеженого рибальства дозволений для всіх рибальських суден, які не мають дозволу на виловлювання риби, за таких умов:

(a) всі знаряддя, які знаходяться на борту, пришвартовані та укладені протягом транзиту; та

(b) швидкість під час транзиту становить не менше шести вузлів, за винятком форс-мажору або несприятливих погодних умов. У таких випадках капітан повинен невідкладно повідомити центр моніторингу рибальства держави-члена прапора, який відтак повинен повідомити компетентні органи прибережної держави-члена.

5. Ця стаття повинна бути застосована до рибальських суден Союзу або до рибальських суден третьої країни загальною довжиною 12 метрів або більше.

1. У разі досягнення сигнального рівня вилову певного виду або групи видів, що його визначено згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, обумовлений район повинен бути тимчасово закритий для обумовлених рибальських промислів згідно з цією секцією.

2. Сигнальний рівень улову повинен бути розрахований на основі методики вибіркового контролю, ухваленої Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, як відсоток або масу певного виду або групи видів від загального улову обумовленої риби за одне тралення.

3. Детальні правила застосування цієї секції повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Якщо обсяг уловів сягає сигнального рівня у двох траленнях поспіль, рибальське судно у такому разі повинно змінити рибопромисловий район щонайменше на п'ять морських миль, або на дві морські милі для рибальських суден загальною довжиною менш ніж 12 метрів, від будь-якої позиції попереднього тралення перед продовженням промислу та повинно невідкладно повідомити компетентні органи прибережної держави-члена.

2. Комісія згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, за власною ініціативою або на запит заінтересованої держави-члена, може змінювати дані щодо відстані, зазначені в статті 1.

1. Якщо службовець, контрольний спостерігач або дослідна платформа виявляє досягнення сигнального рівня улову, службовець, контрольний спостерігач прибережної держави-члена або особа, яка бере участь у спільній операції в рамках плану спільного розгортання, повинні негайно повідомити про це компетентним органам прибережної держави-члена.

2. На основі отриманої інформації згідно з параграфом 1 прибережна держава-член повинна вирішити щодо негайного закриття доступу до обумовленого району в режимі реального часу. Для цього рішення вона також може використовувати інформацію, отриману згідно зі статтею 52, або будь-яку наявну інформацію. В рішенні, що встановлює закриття доступу в режимі реального часу, повинен бути чітко визначений географічний район загрожених рибальських угідь, тривалість закриття та умови регулювання рибальських промислів у такому районі протягом закриття.

3. Якщо зазначений у параграфі 2 район виходить за межі єдиної юрисдикції, обумовлена держава-член повинна негайно поінформувати сусідню прибережну державу-члена про виявлені результати і рішення про закриття. Сусідня прибережна держава-член повинна негайно закрити свою частину району.

4. Закриття в режимі реального часу, зазначене в параграфі 2, повинно бути недискримінаційним і поширюватися лише на рибальські судна, які обладнано для вилову обумовлених видів та/або які мають дозвіл на рибальство в обумовлених рибальських угіддях.

5. Прибережна держава-член повинна невідкладно повідомляти Комісію, всі держави-члени та треті країни, рибальські судна яких мають дозвіл на діяльність в обумовленому районі, про запровадження закриття в режимі реального часу.

6. Комісія може вимагати від держави-члена у будь-який час скасувати закриття в режимі реального часу або внести зміни у таке закриття, якщо обумовлена держава-член не надала достатньо інформації, що досягнуто сигнального рівня улову згідно зі статтею 51.

7. Рибальська діяльність у районі, зазначеному в параграфі 2, повинна бути заборонена, як визначено у рішенні про запровадження закриття в режимі реального часу.

1. На основі інформації, що свідчить про досягнення сигнального рівня улову, Комісія може визначити, який район підлягає тимчасовому закриттю, якщо прибережна держава-член не запровадила таке закриття самостійно.

2. Комісія повинна невідкладно інформувати всі держи-члени та треті країни, рибальські судна яких працюють у закритому районі, та невідкладно надавати на своєму офіційному веб-сайті мапу з координатами тимчасово закритого району із зазначенням тривалості закриття та умов регулювання рибальських промислів у такому окремому закритому районі.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб рекреаційне рибальство на їхній території та у водах Союзу відбувалося в порядку, сумісному з цілями і правилами спільної рибогосподарської політики.

2. Реалізацію уловів рекреаційного рибальства заборонено.

3. Без обмеження Регламенту (ЄС) № 199/2008, держави-члени повинні здійснювати моніторинг, на основі плану вибіркового контролю, уловів із запасів, на які поширюються плани відновлення, в результаті рекреаційного рибальства, яке здійснюють рибальські судна, що ходять під під їхнім прапором, та судна третіх країн у водах під їхнім суверенітетом або юрисдикцією. Це не стосується рибальства з берегів.

4. Науково-технічний і економічний комітет з рибальства (STECF) повинен оцінювати біологічний вплив рекреаційного рибальства, зазначеного в параграфі 3. У разі виявлення, що рекреаційне рибальство має значний вплив, Рада може висунути згідно з процедурою, зазначеною в статті 37 Договору, подання на переведення рекреаційного рибальства, що зазначене в параграфі 3, під дію окремих інструментів управління, зокрема дозволів на рибальство та декларацій про улов.

5. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Кожна держава-член відповідає за контроль за застосуванням на своїй території правил спільної рибогосподарської політики на всіх етапах реалізації продуктів рибальства й аквакультури, від першого продажу до роздрібної торгівлі, в тому числі транспортування. Держави-члени повинні, зокрема, забезпечувати, щоб використання продуктів рибальства, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, на які поширюється обов'язок щодо вивантаження, встановлений у статті 15 Регламенту (ЄС) № 1380/2013, було зведено до цілей, інших ніж безпосереднє споживання людиною.

2. Якщо в законодавстві Союзу закріплено мінімальний розмір для певного виду, оператори, відповідальні за придбання, продаж, зберігання та транспортування, повинні бути здатні довести релевантний географічний район походження продуктів.

3. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб всі продукти рибальства та аквакультури від виловлення або збирання було сформовано у партії до моменту першого продажу.

4. Обсяги менше 30 кг кожного окремого виду, що походять з одного району управління від кількох рибальських суден, можуть бути сформовані у партії за організацією виробника, членом якої є оператор рибальського судна, або зареєстрованим покупцем до моменту першого продажу. Організація виробника або зареєстрований покупець повинні принаймні три роки зберігати записи про походження вмісту партій, що до них увійшли улови декількох рибальських суден.

5. Обсяги продуктів рибальства декількох видів, що складаються з особин, дрібніших за застосовний мінімальний еталонний розмір збереження, які походять з одного географічного району і одного рибальського судна чи однієї групи рибальських суден, можуть бути сформовані у партії до моменту першого продажу.

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб продукти, на які поширюються спільні стандарти реалізації, було виставлено на перший продаж, запропоновано на перший продаж, продано або іншим чином реалізовано, тільки якщо вони відповідають цим стандартам. Держави-члени повинні проводити перевірки для забезпечення відповідності. Перевірки можуть мати місце на всіх етапах реалізації та під час транспортування.

2. Продукти, вилучені з обігу відповідно до Регламенту (ЄС) № 104/2000, повинні відповідати спільним стандартам реалізації, зокрема категоріям свіжості.

3. Оператори, відповідальні за придбання, продаж, зберігання або транспортування партій продуктів рибальства та аквакультури, повинні бути здатні довести відповідність продуктів мінімальним стандартам реалізації на всіх етапах.

1. Без обмеження Регламенту (ЄС) № 178/2002, всі партії продуктів рибальства та аквакультури повинні бути простежуваними на всіх етапах виробництва, перероблення та розповсюдження, від виловлення або збирання до етапу роздрібної торгівлі.

2. Продукти рибальства та аквакультури, введені в обіг або що ймовірно будуть введені в обіг в Союзі, повинні бути належно марковані для забезпечення простежуваності кожної партії.

3. Партії продуктів рибальства та аквакультури можуть бути об'єднані або розділені після першого продажу тільки в тому випадку, коли можливість простежити їх до етапу виловлення або збирання збережено.

4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб всі оператори мали запроваджені системи та процедури ідентифікації будь-якого оператора, який здійснив для них постачення партій продуктів рибальства та аквакультури і якому ці продукти було постачено. Ця інформація повинна бути надана компетентним органам на вимогу.

5. Мінімальні вимоги щодо марковання та інформації для всіх партій продуктів рибальства та аквакультури повинні охоплювати:

(a) ідентифікаційний номер кожної партії;

(b) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна або назву виробничого підрозділу аквакультури;

(c) альфа-3 код ФАО кожного виду;

(d) дату уловів або дату виробництва;

(e) обсяги кожного виду в кілограмах, наведені як маса нетто, або, у належних випадках, кількість особин;

(ea) у разі наявності в обсягах, зазначених у пункті (е), риби, дрібнішої за застосовний мінімальний розмір для цілей збереження, - окрему інформацію про обсяги кожного виду в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин;

(f) назви та адреси постачальників;

(g) інформацію споживачам, передбачену статтею 35 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1379/2013 (- 4);

6. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб до інформації, наведеної в пункті (g) параграфа 5, споживач мав доступ на етапі роздрібної торгівлі.

7. Інформація, наведена у пунктах (a) - (f) параграфа 5, не поширюється на продукти рибальства та аквакультури, імпортовані в Союз з сертифікатами про улов, поданими відповідно до Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

8. Держави-члени можуть звільняти від вимог, викладених в цій статті, незначні обсяги продуктів, проданих споживачам безпосередньо з рибальських суден, за умови що такі продажі не перевищують 50 євро на день. Будь-які зміни до цього граничного значення повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

9. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб перший продаж або реєстрація всіх продуктів рибальства відбувався в аукціонному центрі або зареєстрованим покупцям чи організаціям виробників.

2. Покупці продуктів рибальства з рибальського судна на першому продажі повинні зареєструватися в компетентних органах держави-члена, на території якої відбувається перший продаж. Для цілей реєстрації, кожен покупець повинен бути ідентифікований за його номером платника ПДВ, ідентифікаційним податковим номером або іншим унікальним визначником в національних базах даних.

3. Покупець, що придбаває продукти рибальства в обсязі до 30 кг, які після цього не будуть введені в обіг, а призначені для приватного споживання, повинен бути звільнений від вимог цієї статті. Будь-які зміни до цього граничного значення повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Держава-член повинна забезпечити, щоб всі продукти рибальства було зважено на системах, ухвалених компетентними органами, за винятком випадків, коли вона затвердила план вибіркового контролю, ухвалений Комісією і заснований на методиці на основі ризиків, затвердженій Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

2. Без обмеження конкретних положень, зважування повинно відбуватися на етапі вивантаження перед зберіганням, транспортуванням чи продажем продуктів рибальства.

3. Як відступ від параграфа 2, держави-члени можуть дозволяти зважування продуктів рибальства на борту рибальського судна, на яке поширюється план вибіркового контролю, що зазначений в параграфі 1.

4. Зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, які відповідають за першу реалізацію продуктів рибальства у державі-члені, повинні бути відповідальними за точність операції зважування, за винятком випадків, коли, згідно з параграфом 3, зважування відбувається на борту рибальського судна, за що в такому разі відповідає капітан.

5. Результати зважування повинні бути використані для заповнення декларації про вивантаження, транспортного документу, повідомлення про продаж та декларації прийняття-передання.

6. Компетентні органи держави-члена можуть вимагати, щоб будь-який обсяг продуктів рибальства, вперше вивантажених в такій державі-члені, було зважено за присутності службовців до початку перевезення з місця вивантаження в будь-якому напрямку.

7. Детальні правила щодо методики на основі ризиків та процедури зважування повинні бути встановлені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Як відступ від статті 60(2), держави-члени можуть дозволяти зважування продуктів рибальства після перевезення з місця вивантаження до місця призначення на території обумовленої держави-члена, і щоб така держава-член затвердила план контролю, ухвалений Комісією та заснований на методиці на основі ризику, затвердженій Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

2. Як відступ від параграфа 1, компетентні органи держави-члена, на території якої здійснюють вивантаження продуктів рибальства, можуть дозволити транспортувати ці продукти перед їх зважуванням до зареєстрованих покупців, зареєстрованих аукціонів або інших органів чи осіб, які відповідають за першу реалізацію продуктів рибальства в іншій державі-члені. Цей дозвіл повинен бути врегульований за спільною програмою контролю між обумовленими державами-членами, що вона зазначена в статті 94, ухваленою Комісією та заснованою на методиці на основі ризику, затвердженій Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, уповноважені державами-членами, з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства менш ніж 200000 євро, які відповідають за першу реалізацію продуктів рибальства, вивантажених у державі-члені, повинні надати, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам держави-члена, в якій відбувається перший продаж, протягом 48 годин після першого продажу, повідомлення про продаж. За точність повідомлення про продаж повинні бути відповідальними ці покупці, аукціони, органи чи особи.

2. Держава-член може зобов'язати зареєстрованих покупців, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, уповноважені державами-членами, з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства менш ніж 200000 євро, вести електронний облік даних та передавати дані, згадані в статті 64(1), або надавати їм відповідний дозвіл.

3. Якщо держава-член, на території якої відбувається перший продаж, не є державою-членом прапора рибальського судна, що здійснило вивантаження риби, вона повинна забезпечувати надання примірника повідомлення про продаж, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам держави-члена прапора після одержання відповідної інформації.

4. Якщо перша реалізація продуктів рибальства не відбувається у державі-члені, на території якої було вивантажено ці продукти, держава-член, відповідальна за контроль першої реалізації, повинна забезпечувати надання примірника повідомлення про продаж, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам, відповідальним за контроль вивантаження обумовлених продуктів, та компетентним органам держави-члена прапора рибальського судна після одержання повідомлення про продаж.

5. Якщо вивантаження відбувається поза межами Союзу, а перший продаж проводять в третій країні, капітан рибальського судна або його представник повинен направити, за можливості в електронному вигляді, примірник повідомлення про продаж або будь-який еквівалентний документ, що містить інформацію такого самого рівня, компетентному органові держави-члена прапора протягом 48 годин після першого продажу.

6. Якщо повідомлення про продаж не відповідає інформації, що містить рахунок-фактура або документ, що замінює його як зазначено в статтях 218 і 219 Директиви Ради 2006/112/EC від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість (- 5), обумовлена держава-член повинна ухвалити необхідні положення, щоб забезпечити, що інформація щодо ціни, з вирахуванням податку, за постачення товарів покупцеві є ідентичною зазначеній в рахунку-фактурі. Держави-члени повинні ухвалити необхідні положення, щоб забезпечити, що інформація щодо ціни з вирахуванням податку за постачення товарів покупцеві є ідентичною зазначеній в рахунку-фактурі.

1. Зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, уповноважені державами-членами, з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства від 200000 євро, повинні здійснювати запис інформації, зазначеної в статті 64(1), електронними засобами та надсилати її електронними засобами протягом 24 годин після завершення першого продажу компетентним органам держави-члена, на території якої відбувається перший продаж.

2. Держави-члени повинні передавати таким самим чином, електронними засобами, інформацію щодо повідомлень про продаж, зазначених в статтях 62(3) і (4).

1. Повідомлення про продаж, зазначені в статтях 62 і 63, повинні містити такі дані:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна, яке здійснило вивантаження обумовленого продукту;

(b) порт і дату вивантаження;

(c) ім'я/назву оператора або капітана рибальського судна та, якщо це різні особи, ім'я/назву продавця;

(d) ім'я/назву покупця та його номер платника ПДВ, ідентифікаційний податковий номер або інший унікальний визначник;

(e) альфа-3 код ФАО для кожного виду риби та релевантний географічний район, в якому було отримано улов;

(f) обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин;

(g) для всіх продуктів, на які поширюються стандарти реалізації, у відповідних випадках, індивідуальний розмір або маса, сортність, товарна форма та свіжість;

(h) у відповідних випадках, призначення продуктів, вилучених з обігу (перехідні запаси, використання для кормових цілей, для виробництва кормового борошна для тварин, для приманок і нехарчових цілей);

(ha) у відповідних випадках, обсяги в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, та їхнє призначення;

(i) дату і місце продажу;

(j) за можливості, реєстраційний номер і дату рахунку-фактури та, у застосовних випадках, договору продажу;

(k) у застосовних випадках, покликання на декларацію прийняття-передання, зазначену в статті 66, або на транспортний документ, зазначений в статті 68;

(l) ціну.

2. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.