РЕСПУБЛІКА АВСТРІЯ, ФІНЛЯНДСЬКА РЕСПУБЛІКА, РЕСПУБЛІКА ІСЛАНДІЯ, КОРОЛІВСТВО НОРВЕГІЯ, КОРОЛІВСТВО ШВЕЦІЯ, ШВЕЙЦАРСЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ,

далі - "країни ЄАВТ",

ЄВРОПЕЙСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВТОВАРИСТВО,

далі - "Співтовариство",

БЕРУЧИ ДО УВАГИ Угоди про вільну торгівлю між Співтовариством і кожною з країн ЄАВТ,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ Спільну декларацію про створення Європейського економічного простору, ухвалену міністрами країн ЄАВТ і держав-членів Співтовариства та Комісією Європейських Співтовариств у Люксембурзі 9 квітня 1984 року, зокрема щодо спрощення формальностей на кордонах і правил походження товарів,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами, укладену між країнами ЄАВТ і Співтовариством, що запровадила єдиний адміністративний документ для використання у такій торгівлі,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що використання цього єдиного документа в рамках процедури спільного транзиту для переміщення товарів між Співтовариством та країнами ЄАВТ, а також безпосередньо між країнами ЄАВТ, призвело б до спрощення,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що найкращим способом досягнення цієї мети було б поширення процедури транзиту, що вже застосовується при переміщенні товарів у межах Співтовариства, між Співтовариством і Австрією та Швейцарією, а також між Австрією і Швейцарією, на країни ЄАВТ, що її не застосовують,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ також Північний транзитний порядок, що застосовується між Фінляндією, Норвегією та Швецією,

ВИРІШИЛИ укласти таку Конвенцію:

1. Ця Конвенція визначає заходи щодо транзитного переміщення товарів між Співтовариством і країнами ЄАВТ, а також між самими країнами спільного транзиту, в тому числі, у відповідних випадках, товарів, що їх перевантажують, переадресовують або зберігають на складі, шляхом запровадження процедури спільного транзиту незалежно від виду і походження товарів.

2. Без обмеження положень цієї Конвенції, зокрема положень стосовно гарантій, товари, що перебувають в обігу в межах Співтовариства, вважаються поміщеними під процедуру транзиту Союзу.

3. З урахуванням положень наведених нижче статей 7-12, норми, що регулюють процедуру спільного транзиту, викладені у доповненнях I і II до цієї Конвенції.

4. Транзитні декларації та транзитні документи для цілей процедури спільного транзиту повинні відповідати доповненню III та бути оформлені відповідно до нього.

1. Процедура спільного транзиту надалі в тексті цієї Конвенції у відповідних випадках іменується процедурою T1 або процедурою T2.

2. Процедура T1 може застосовуватись до будь-яких товарів, переміщуваних відповідно до статті 1, параграфа 1.

3. Процедура T2 застосовується до товарів, переміщуваних відповідно до статті 1, параграфа 1:

(a) у Співтоваристві:

тільки коли товари є товарами Союзу. "товари Союзу" означає товари, що підпадають під одну з таких категорій:

- товари, що повністю отримані на митній території Співтовариства і не містять товарів, ввезених із країн або територій, які не є частиною митної території Співтовариства;

- товари, переміщувані на митну територію Співтовариства з країн або територій, які не є частиною такої території, та випущені для вільного обігу;

- товари, отримані чи вироблені на митній території Співтовариства виключно з товарів, зазначених у другому абзаці, або з товарів, зазначених у першому та другому абзацах.

- Однак, без обмеження цієї Конвенції або інших укладених Співтовариством угод, товари, що, хоча і відповідають встановленим в одному з трьох попередніх абзаців умовам, повторно переміщуються на митну територію Співтовариства після їх вивозу за межі такої території, не вважаються товарами Союзу.

(b) у країні спільного транзиту:

Тільки коли товари надійшли в таку країну відповідно до процедури T2 і були переадресовані відповідно до спеціальних умов, встановлених у наведеній нижче статті 9.

4. Спеціальні умови, встановлені у цій Конвенції щодо поміщення товарів під процедуру T2, застосовуються також до видавання документів, що засвідчують митний статус товарів Союзу, і товари, на які поширюється дія такого документа, мають той самий статус, що і товари, переміщувані під процедурою T2, за виключенням того, що документ, який засвідчує митний статус товарів Союзу, не повинен обов’язково супроводжувати їх.

1. Для цілей цієї Конвенції термін:

(a) "транзит" означає процедуру, під якою товари переміщуються під контролем компетентних органів з однієї Договірної сторони до іншої Договірної сторони або до тієї самої Договірної сторони принаймні через один кордон;

(b) "країна" означає будь-яку країну спільного транзиту, будь-яку державу-члена Співтовариства або будь-яку іншу державу, яка приєдналася до цієї Конвенції;

(c) "третя країна" означає будь-яку державу, яка не є Договірною стороною цієї Конвенції;

(b) "країна спільного транзиту" означає будь-яку відмінну від держави-члена Співтовариства країну, яка є Договірною стороною цієї Конвенції.

3. При застосуванні норм, викладених у цій Конвенції щодо процедури T1 або T2, країни спільного транзиту і Співтовариство та його держави-члени мають однакові права та обов’язки.

1. Ця Конвенція не обмежує застосування будь-якої іншої міжнародної угоди стосовно процедури транзиту, з урахуванням будь-яких обмежень такого застосування щодо переміщення товарів з одного пункту в Співтоваристві в інший пункт у Співтоваристві та будь-яких обмежень видавання документів, що засвідчують статус товарів Співтовариства.

2. Ця Конвенція також не обмежує:

(a) переміщення товарів під процедурою тимчасового ввозу;

та

(b) угоди щодо прикордонного руху.

За відсутності угоди між Договірними сторонами та третьою країною, згідно з якою переміщувані між Договірними сторонами товари можуть бути переміщені через таку третю країну під процедурою T1 або T2, така процедура застосовується до товарів, переміщуваних через цю третю країну, лише якщо переміщення через цю країну здійснюється на основі єдиного транспортного документа, оформленого на території Договірної сторони, і дія такої процедури призупиняється на території цієї третьої країни.

За умови забезпечення здійснення будь-яких застосовних до товарів заходів країни можуть у рамках процедури T1 або T2 запроваджувати між собою спрощені процедури шляхом укладення двосторонніх або багатосторонніх угод, які повинні відповідати критеріям, що за необхідності повинні бути визначені у доповненні I, і які застосовуються до певних видів транспорту чи до визначених підприємств.

Комісія Європейських Співтовариств та інші країни повинні бути повідомлені про такі угоди.

1. З урахуванням будь-яких спеціальних положень цієї Конвенції, компетентні органи країн спільного транзиту уповноважені брати на себе функції митниць відправлення, митниць транзиту, митниць призначення та митниць гарантування.

2. Компетентні органи держав-членів Співтовариства уповноважені приймати декларації T1 або T2 для транзиту до митниці призначення, розташованої в країні спільного транзиту. З урахуванням будь-яких спеціальних положень цієї Конвенції, вони також засвідчують митний статус товарів Союзу для таких товарів.

3. Якщо декілька відправлень товарів згруповані разом, завантажені на один транспортний засіб та відправлені як єдиний вантаж одним суб’єктом процедури в рамках однієї операції T1 або T2 від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення для доставки одному вантажоодержувачу, Договірна сторона може вимагати, щоб такі відправлення у виняткових, належним чином обґрунтованих випадках були включені до однієї декларації T1 або T2 з відповідним списком товарних позицій.

4. Незважаючи на вимогу про засвідчення, у відповідних випадках, митного статусу товарів Союзу, особа, яка виконує вивізні формальності у прикордонній митниці Договірної сторони, не зобов’язана поміщати відправлені товари під процедуру T1 або T2 незалежно від митної процедури, під яку товари будуть поміщені у сусідній прикордонній митниці.

5. Незважаючи на вимогу про засвідчення, у відповідних випадках, митного статусу товарів Союзу, прикордонна митниця Договірної сторони, в якій виконуються вивізні формальності, може відмовити в поміщенні товарів під процедуру T1 або T2, якщо така процедура буде завершена в сусідній прикордонній митниці.

Додавання, вилучення або заміна не можуть здійснюватися щодо товарів, відправлених відповідно до процедури T1 або T2, зокрема при поділі, перевантаженні чи об’єднанні відправлень.

1. Товари, переміщувані до країни спільного транзиту під процедурою T2, що можуть бути переадресовані відповідно до такої процедури, повинні в будь-який час залишатися під контролем митних органів такої країни, щоб забезпечити відсутність змін у їхніх характеристиках чи стані.

2. Якщо такі товари переадресовано з країни спільного транзиту після їх поміщення у такій країні спільного транзиту під митну процедуру, відмінну від процедури транзиту або митного складу, процедура T2 не може бути застосована.

Однак це положення не застосовується до товарів, які ввезені тимчасово для демонстрації на виставці, ярмарку або подібного публічного показу та які не піддавалися будь-якому обробленню, крім оброблення, що необхідне для їх збереження у первісному стані або для поділу відправлень.

3. Якщо товари переадресовано з країни спільного транзиту після зберігання під процедурою митного складу, процедура T2 може бути застосована лише за таких умов:

- товари не перебували на митному складі протягом періоду, що перевищує п’ять років; однак для товарів, що підпадають під дію глав 1-24 Номенклатури класифікації товарів за митними тарифами ( Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року), цей період не повинен перевищувати шести місяців,

- товари зберігалися в спеціальних приміщеннях і не піддавалися будь-якому обробленню, крім оброблення, що необхідне для їх збереження у первісному стані або для поділу відправлень без заміни паковання,

- будь-яке оброблення було здійснене під митним наглядом.

4. Будь-яка прийнята декларація T2 або будь-який документ, що засвідчує митний статус товарів Союзу, виданий компетентним органом країни спільного транзиту, повинен містити посилання на відповідну декларацію T2 або документ, що засвідчує митний статус товарів Союзу, відповідно до якого товари надійшли до такої країни спільного транзиту, і включати всі спеціальні примітки, внесені до нього.

1. Якщо у наведеному нижче параграфі 2 або у доповненнях не зазначено інше, на будь-яку операцію T1 або T2 поширюється гарантія, що дійсна для всіх Договірних сторін, які беруть участь у такій операції.

2. Положення параграфа 1 не обмежують право:

(a) Договірних сторін домовитися між собою про те, що гарантія не поширюватиметься на процедури T1 або T2, що здійснюються виключно на їхніх територіях;

(b) Договірної сторони не вимагати гарантії щодо частини операції T1 або T2 між митницею відправлення та першою митницею транзиту.

1. Як правило, ідентифікація товару повинна бути забезпечена пломбуванням.

2. Необхідно опломбовувати:

(a) простір, в якому розміщені товари, за умови що транспортний засіб або контейнер був затверджений відповідно до інших регламентів або визнаний митницею відправлення придатним до пломбування;

(b) кожний окремий пакунок в інших випадках.

3. Митниця відправлення повинна визнавати транспортні засоби та контейнери придатними до пломбування за таких умов:

(a) пломби можна просто і надійно нанести на транспортний засіб або контейнер;

(b) транспортний засіб або контейнер збудовано таким чином, що при вилученні або додаванні товарів таке вилучення або додавання залишає видимі сліди, пломби ламаються або мають ознаки втручання, або електронна система моніторингу реєструє вилучення або додавання;

(c) транспортний засіб або контейнер не містить прихованого простору, де можуть бути сховані товари;

(d) призначений для товарів простір є легкодоступним для огляду митними органами.

4. Митниця відправлення може відмовитися від пломбування, якщо, беручи до уваги інші можливі способи ідентифікації, опис товарів у даних декларації або у додаткових документах дозволяє їх легко ідентифікувати.

3. Суб’єкт процедури або його уповноважений представник повинен на запит національних установ, відповідальних за статистику з транзиту, надавати будь-яку інформацію, що стосується декларацій T1 або T2, необхідну для збирання статистики.

1. Компетентні органи відповідних країн надають один одному будь-яку наявну в їхньому розпорядженні інформацію, необхідну для перевірки належного застосування цієї Конвенції.

2. У разі необхідності компетентні органи відповідних країн надають один одному всі висновки, документи, звіти, протоколи та інформацію, що стосується транспортних операцій, здійснених у рамках процедури T1 або T2, а також щодо порушень, пов’язаних із такими операціями.

Крім того, якщо це необхідно, вони надають один одному всі висновки щодо товарів, щодо яких передбачена взаємна допомога та які перебували під процедурою митного складу.

3. У разі підозр у наявності порушень, пов’язаних із товарами, які були переміщені в одну країну з іншої країни або які переміщувались через країну або зберігалися під процедурою митного складу, компетентні органи відповідних країн надають один одному на запит всю інформацію щодо:

(a) умов, за яких такі товари переміщувались:

- незалежно від того, яким чином вони були переадресовані, якщо вони надійшли до країни, до якої був поданий запит на підставі процедури T1 або T2 чи документа, який засвідчує митний статус товарів Союзу, або

- незалежно від того, яким чином вони надійшли, якщо вони були переадресовані з країни, до якої був поданий запит на підставі процедури T1 або T2 чи документа, який засвідчує митний статус товарів Союзу;

(b) умов будь-якого складського зберігання таких товарів, якщо вони надійшли до країни, до якої був поданий запит на підставі процедури T2 або документа, що засвідчує митний статус товарів Союзу, або якщо вони були переадресовані з такої країни на підставі процедури T2 або документа, що засвідчує митний статус товарів Союзу.

4. У будь-якому запиті, поданому відповідно до параграфів 1-3, необхідно зазначати справу чи справи, яких він стосується.

5. Якщо компетентний орган країни звертається із запитом про допомогу, яку він не зміг би надати на запит, він зверне увагу на цей факт у своєму запиті. Виконання такого запиту здійснюватиметься на розсуд компетентного органу, який отримав такий запит.

6. Інформація, отримана відповідно до параграфів 1-3, повинна бути використана виключно для цілей цієї Конвенції, та країна, що її отримує, повинна надати їй такий самий захист, що надається інформації подібного характеру відповідно до національного законодавства такої країни. Така інформація може бути використана для інших цілей лише за наявності письмової згоди компетентного органу, який її надав, і з урахуванням будь-яких обмежень, встановлених таким органом.

Компетентні органи відповідних країн згідно з положеннями доповнення IV надають один одному допомогу щодо стягнення вимог, якщо ці вимоги виникли у зв’язку з операцією T1 або T2.

1. Цим створюється Об’єднаний комітет, в якому представлена кожна Договірна сторона цієї Конвенції.

2. Об’єднаний комітет діє за взаємною згодою.

3. Об’єднаний комітет збирається за необхідністю, але не менше одного разу на рік. Будь-яка Договірна сторона може вимагати проведення засідання.

4. Об’єднаний комітет ухвалює власний регламент, який містить, між іншим, положення про скликання засідань і призначення голови та строк його повноважень.

5. Об’єднаний комітет може ухвалювати рішення про створення будь-якого підкомітету або робочої групи, яка може допомагати йому у виконанні його обов’язків.

1. Об’єднаний комітет відповідає за адміністрування цієї Конвенції та забезпечення її належного виконання. Для цих цілей Договірні сторони регулярно інформують його про досвід застосування цієї Конвенції, а Об’єднаний комітет виробляє рекомендації та, у передбачених у параграфі 3 випадках, ухвалює рішення.

2. Зокрема, він рекомендує:

(a) зміни і доповнення до цієї Конвенції, крім тих, що зазначені в параграфі 3;

(b) будь-які інші заходи, необхідні для її застосування.

3. Об’єднаний комітет своїм рішенням ухвалює:

(a) зміни до доповнень до цієї Конвенції;

(c) інші зміни до цієї Конвенції, зумовлені змінами, внесеними до доповнень до неї;

(d) перехідні заходи, необхідні в разі приєднання нових держав-членів до Співтовариства;

(e) запрошення третім країнам у розумінні статті 3(1)(c) приєднатися до цієї Конвенції відповідно до статті 15a.

Договірні сторони виконують ухвалені відповідно до пунктів (a)-(d) рішення згідно з власним законодавством.

4. Якщо в Об’єднаному комітеті представник Договірної сторони погодився з рішенням із застереженням про виконання конституційних вимог, це рішення набуває чинності, якщо у ньому не зазначена дата, в перший день другого місяця після повідомлення про скасування такого застереження.

5. Рішення Об’єднаного комітету, зазначені в параграфі 3(e), про запрошення третьої країни приєднатися до цієї Конвенції, надсилаються Генеральному секретаріату Ради європейських співтовариств, який передає рішення відповідній третій країні разом із текстом Конвенції, чинним на ту дату.

6. Із дати, зазначеної в параграфі 5, відповідна третя країна може бути представлена спостерігачами в Об’єднаному комітеті, підкомітетах і робочих групах.

1. Будь-яка третя країна може стати Договірною стороною цієї Конвенції, якщо її запрошено депозитарієм Конвенції за рішенням Об’єднаного комітету.

2. Третя країна, запрошена стати Договірною стороною цієї Конвенції, стає Договірною стороною шляхом подання документа про приєднання до Генерального секретаріату Ради європейських співтовариств. Зазначений документ супроводжується перекладом Конвенції офіційною мовою (мовами) країни, що приєднується.

3. Приєднання набуває чинності в перший день другого місяця після подання документа про приєднання.

4. Депозитарій повідомляє всі Договірні сторони про дату подання документа про приєднання та дату набуття чинності приєднанням.

5. Рекомендації та рішення Об’єднаного комітету, зазначені у статті 15(2) і (3), ухвалені між датою, зазначеною у параграфі 1 цієї статті, і датою набуття чинності приєднанням, також повинні бути направлені запрошеній третій країні через Генеральний секретаріат Ради європейських співтовариств.

Декларація про прийняття таких актів повинна бути включена до документа про приєднання або до окремого документа, що подається до Генерального секретаріату Ради європейських співтовариств протягом шести місяців після повідомлення. Якщо декларація не була подана протягом цього строку, приєднання вважається недійсним.

Кожна Договірна сторона вживає належних заходів для забезпечення дієвого та гармонійного застосування положень цієї Конвенції, беручи до уваги необхідність максимально скоротити формальності, встановлені для операторів, та необхідність досягнення взаємно задовільного вирішення будь-яких труднощів, що виникають внаслідок дії цих положень.

Договірні сторони повинні інформувати одна одну про положення, які вони ухвалюють для імплементації цієї Конвенції.

Положення цієї Конвенції не виключають заборони чи обмеження ввозу, вивозу або транзиту товарів, що запроваджені Договірними сторонами чи державами-членами Співтовариства і необхідні з міркувань суспільної моралі, публічного порядку або громадської безпеки, захисту життя і здоров’я людей, тварин чи рослин, захисту національних цінностей, що мають мистецьке, історичне або археологічне значення, або захисту промислової чи комерційної власності.

Доповнення до цієї Конвенції становлять її невід’ємну частину.

1. Ця Конвенція застосовується, з одного боку, до територій, що на них поширюється дія Договору про заснування Європейського економічного співтовариства, та на встановлених у згаданому Договорі умовах, і, з іншого боку, до територій країн спільного транзиту.

2. Ця Конвенція також застосовується до Князівства Ліхтенштейн, допоки згадане Князівство залишається пов’язаним із Швейцарською Конфедерацією договором про митний союз.

Будь-яка Договірна сторона може вийти з цієї Конвенції за умови, що вона за 12 місяців до виходу направить письмове повідомлення депозитарію, який повідомляє про це всі інші Договірні сторони.

1. Ця Конвенція набуває чинності 1 січня 1988 року, за умови що Договірні сторони до 1 листопада 1987 року передадуть на зберігання свої документи про приєднання Секретаріату Ради європейських співтовариств, який діє як депозитарій.

2. Якщо ця Конвенція не набуде чинності 1 січня 1988 року, вона набуває чинності в перший день другого місяця після передачі на зберігання останнього документа про приєднання.

3. Депозитарій повідомляє про дату передачі на зберігання документа про приєднання кожної Договірної сторони та про дату набуття чинності цією Конвенцією.

1. З набуттям чинності цією Конвенцією Угоди від 30 листопада 1972 року та від 23 листопада 1972 року про застосування правил транзиту Співтовариства, укладені Австрією та Швейцарією відповідно зі Співтовариством, а також Угода від 12 липня 1977 року про продовження застосування правил транзиту Співтовариства, укладена цими країнами та Співтовариством, втрачають чинність.

2. Однак згадані у параграфі 1 угоди зберігають силу для операцій T1 або T2, розпочатих до набуття чинності цією Конвенцією.

3. Північний транзитний порядок, що діє між Фінляндією, Норвегією та Швецією, буде припинено з дати набуття чинності цією Конвенцією.

Ця Конвенція, що складена в єдиному примірнику англійською, голландською, грецькою, датською, ісландською, іспанською, італійською, німецькою, норвезькою, португальською, фінською, французькою та шведською мовами, причому всі тексти є однаково автентичними, передається на зберігання до архівів Секретаріату Ради європейських співтовариств, який надсилає її засвідчену копію кожній Договірній стороні.

1. Згідно зі статтею 1(3) Конвенції це доповнення визначає норми, що регулюють процедуру спільного транзиту.

2. Якщо не передбачено інше, положення цього доповнення поширюються на операції під процедурою спільного транзиту.

Процедура спільного транзиту не застосовується до поштових відправлень (у тому числі до поштових посилок), що переміщуються відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, коли товари переміщуються суб’єктами прав та обов’язків за такими актами або від їхнього імені.

Для цілей Конвенції застосовуються такі терміни та означення:

(a) "митні органи" означає митні адміністрації, відповідальні за застосування Конвенції, та будь-які інші органи, уповноважені відповідно до національного законодавства застосовувати Конвенцію;

(b) "особа" означає фізичну особу, юридичну особу та будь-яке об’єднання осіб, що не є юридичною особою, але визнане відповідно до законодавства Союзу, національного законодавства або законодавства країни спільного транзиту таким, що здатне здійснювати юридичні дії;

(c) "транзитна декларація" означає акт, яким особа заявляє у встановленій формі та у встановлений спосіб про бажання помістити товари під процедуру спільного транзиту;

(d) "транзитний супровідний документ" означає документ, що надрукований з використанням засобів електронного опрацювання даних для супроводження товарів і ґрунтується на даних транзитної декларації;

(e) "декларант" означає особу, яка подає транзитну декларацію від свого імені або особу, від імені якої подається така декларація;

(f) "суб’єкт процедури" означає особу, яка подає транзитну декларацію або від імені якої подається така декларація;

(g) "митниця відправлення" означає митницю, яка приймає транзитну декларацію;

(h) "митниця транзиту" означає митницю за місцем прибуття на митну територію Договірної сторони, коли товари переміщуються під процедурою спільного транзиту, або митницю за місцем вибуття з митної території Договірної сторони, коли товари залишають таку територію в ході транзитної операції через кордон між такою Договірною стороною та третьою країною;

(i) "митниця призначення" означає митницю, якій пред’являють поміщені під процедуру спільного транзиту товари для завершення такої процедури;

(j) "основний контрольний номер (MRN)" означає реєстраційний номер, що його компетентний митний орган присвоює транзитній декларації з використанням засобів електронного опрацювання даних;

(k) "митниця гарантування" означає митницю, що в ній митні органи кожної країни ухвалюють рішення про надання гарантій;

(l) "борг" означає зобов’язання особи сплатити суму ввізного або вивізного мита та інших зборів, що підлягають сплаті стосовно товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту;

(m) "боржник" означає будь-яку особу, яка несе відповідальність за борг;

(n) "випуск товарів" означає акт, яким митні органи дозволяють використання товарів для цілей, визначених для процедури спільного транзиту, під яку їх поміщено;

(o) "особа, що має осідок на митній території Договірної сторони" означає:

- стосовно фізичної особи, будь-яку особу, яка постійно проживає на митній території такої Договірної сторони;

- стосовно юридичної особи або об’єднання осіб, будь-яку особу, що має місцезнаходження, головний офіс або постійне комерційне представництво на митній території такої Договірної сторони;

(p) "засоби електронного опрацювання даних" означає електронний обмін інформацією між економічними операторами та митними органами, між митними органами, а також між митними органами та іншими залученими державними або європейськими агентствами чи інституціями, або агентствами чи інституціями країн спільного транзиту, у погодженому та визначеному форматі для автоматизованого опрацювання та зберігання даних після отримання з використанням будь-яких із таких засобів:

(i) електронний обмін даними;

(ii) обмін даними між комп’ютерами;

(iii) електронна передача структурованих даних стандартними повідомленнями або службами від одного середовища електронного опрацювання до іншого без втручання людини;

(iv) онлайн-введення даних у митні системи опрацювання даних для зберігання та опрацювання, що дозволяє створювати онлайн-відповіді;

(q) "електронний обмін даними" ("EDI") означає електронну передачу даних, структурованих відповідно до узгоджених стандартів повідомлень, між двома комп’ютерними системами;

(r) "електронна транзитна система" означає електронну систему, використовувану для електронного обміну даними в рамках процедури спільного транзиту;

(s) "стандартне повідомлення" означає попередньо задану структуру електронної передачі даних;

(t) "персональні дані" означає будь-яку інформацію, що стосується ідентифікованої особи або особи, яку можна ідентифікувати;

(u) "стаціонарна транспортна установка" означає технічні засоби (наприклад, трубопроводи та лінії електропередач), що використовуються для безперервного перевезення товарів;

(v) "процедура забезпечення безперервної роботи" означає процедуру, що ґрунтується на використанні паперових документів і запроваджена для того, щоб уможливити подання транзитної декларації та наступний контроль транзитної операції, коли неможливо використовувати процедуру з використанням засобів електронного опрацювання даних.

1. Для виконання митних формальностей процедури спільного транзиту використовується електронна транзитна система, якщо інше не передбачено у цьому доповненні.

2. Договірні сторони за взаємною згодою ухвалюють інструменти для застосування електронної транзитної системи, що встановлюють таке:

(a) правила, що визначають і регулюють повідомлення, якими обмінюються митниці, якщо це необхідно для застосування митного законодавства;

(b) спільний набір даних та формат повідомлень із даними, обмін якими здійснюється згідно з митним законодавством.

1. Компетентні органи використовують електронну транзитну систему для обміну інформацією для цілей процедури спільного транзиту, якщо інше не передбачено у цьому доповненні.

2. Для обміну зазначеною в параграфі 1 інформацією Договірні сторони використовують Спільну комунікаційну мережу/Спільний системний інтерфейс Європейського Союзу (CCN/CSI).

Фінансова участь країн спільного транзиту, доступ країн спільного транзиту до CCN/CSI та інші пов’язані з цим питання узгоджуються між Союзом та кожною країною спільного транзиту.

1. Договірні сторони визначають умови для виконання формальностей за допомогою засобів електронного опрацювання даних, які, між іншим, включають заходи для перевірки джерела даних та захисту від випадкового чи незаконного знищення або випадкової втрати даних, їх зміни чи несанкціонованого доступу до них.

2. Додатково до заходів, зазначених у параграфі 1, компетентні органи повинні встановити та підтримувати належні заходи безпеки для дієвого, надійного та безпечного функціонування електронної транзитної системи.

3. Внесення змін і видалення даних повинні бути записані разом із інформацією про причину зміни або видалення, точним часом зміни або видалення та даними щодо особи, яка здійснила таку зміну чи видалення.

Первісні дані або будь-які опрацьовані дані зберігають як мінімум протягом трьох календарних років із кінця року, в якому ці дані були записані, або довше, якщо це вимагається країнами.

4. Компетентні органи повинні регулярно здійснювати моніторинг безпеки даних.

5. Будь-які залучені компетентні органи повинні інформувати один одного про всі підозри щодо порушення безпеки.

1. Договірні Сторони повинні використовувати персональні дані, обмін якими здійснюється при застосуванні Конвенції, виключно для цілей процедури спільного транзиту та будь-якої митної процедури або тимчасового зберігання, що здійснюється після процедури спільного транзиту.

Це обмеження не повинне перешкоджати використанню таких даних митними органами для аналізу ризиків та розслідувань під час процедури спільного транзиту, а також для судових процесів, пов’язаних із процедурою спільного транзиту. Якщо такі дані використовують для зазначених цілей, митні органи, які надали інформацію, повинні бути негайно повідомлені.

2. Договірні сторони повинні забезпечити опрацювання персональних даних, обмін якими здійснюється при застосуванні Конвенції, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС (-1).

3. Кожна Договірна сторона повинна вживати необхідних заходів для забезпечення дотримання цієї статті.

1. Суб’єкт процедури несе відповідальність за всі такі дії:

(a) пред’явлення митниці призначення непошкоджених товарів та надання необхідної інформації протягом встановленого строку та відповідно до заходів, вжитих митними органами для забезпечення їх ідентифікації;

(b) дотримання митних положень, що стосуються процедури спільного транзиту;

(c) якщо інше не передбачено Конвенцією, надання гарантії для забезпечення сплати суми боргу, який може виникнути у зв’язку з товарами.

2. Перевізник або одержувач товарів, який приймає товари та знає, що вони переміщуються під процедурою спільного транзиту, також несе відповідальність за пред’явлення митниці призначення непошкоджених товарів протягом встановленого строку та відповідно до заходів, вжитих митними органами для забезпечення їх ідентифікації.

Для обміну та зберігання інформації, що стосується гарантій, використовуються засоби електронного опрацювання даних.

1. Суб’єкт процедури повинен надати гарантію для забезпечення сплати боргу, який може виникнути у зв’язку з товарами, поміщеними під процедуру спільного транзиту.

2. Гарантія надається як:

(a) індивідуальна гарантія, яка покриває одну операцію; або

(b) комплексна гарантія, яка покриває декілька операцій у формі зобов’язання, наданого гарантом, якщо застосовується спрощення, передбачене у статті 55(1)(a).

3. Однак митні органи можуть відмовитися приймати запропонований вид гарантії, якщо він несумісний із належним функціонуванням процедури спільного транзиту.

1. Індивідуальна гарантія може бути надана у формі:

(a) грошового внеску;

(b) зобов’язання, наданого гарантом;

(c) ваучерів.

2. У випадку, зазначеному в параграфі 1(c), індивідуальна гарантія надається у формі зобов’язання, наданого гарантом.

1. Гарант, зазначений у статтях 10(2)(b), 11(1)(b) і 11(2), є третьою особою, що має осідок на території Договірної сторони, де надається гарантія, і затвердженою митними органами, що вимагають гарантію.

Гарант повинен вказати у своєму зобов’язанні адресу для кореспонденції або призначити особу, уповноважену на отримання документів, у кожній країні Договірних сторін, залучених до операції спільного транзиту.

2. Гарант зобов’язується в письмовій формі сплатити забезпечену суму боргу. Зобов’язання також повинне покривати, в межах забезпеченої суми, суму боргу, що підлягає сплаті після перевірок апостеріорі.

3. Митні органи можуть відмовити в затвердженні гаранта, здатність якого забезпечити виплату суми боргу протягом встановленого строку є сумнівною.

1. Гарантія не вимагається в таких випадках:

(a) товари перевозять повітряним транспортом, якщо використовується процедура транзиту на основі електронного маніфесту для товарів, що перевозять повітряним транспортом, або процедура транзиту на основі електронного транспортного документа як транзитної декларації для повітряного транспорту;

(b) товари перевозять по Рейну, водних шляхах Рейну, по Дунаю чи водних шляхах Дунаю;

(c) товари перевозять стаціонарною транспортною установкою;

(d) товари перевозять залізничним або повітряним транспортом, якщо використовується транзитна процедура на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним або повітряним транспортом.

2. У випадках, зазначених у параграфі 1(d), звільнення від гарантії діє лише щодо дозволів на використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним або повітряним транспортом, наданих до 1 травня 2016 року. Таке звільнення діє до 1 травня 2019 року або, стосовно дозволів з обмеженим строком дії - до закінчення такого строку, залежно від того, що настане раніше.

1. Документи, що видані, і записи, що зберігаються відповідно до правил країни, в якій вони були видані або зберігаються, незалежно від технічного формату та заходів, запроваджених або прийнятих компетентними органами однієї країни, мають таку ж юридичну силу на території інших країн, як і в країні, в якій вони були видані або зберігаються.

2. Результати оглядів, проведених компетентними органами однієї країни в рамках процедури спільного транзиту, мають таку ж силу в інших країнах, як і результати оглядів, проведених компетентними органами кожної з таких країн.

Кожна країна повинна внести до комп’ютеризованої системи, яку підтримує Європейська Комісія ("Комісія"), список митниць, відповідальних за проведення операцій під процедурою спільного транзиту, із зазначенням їхніх відповідних ідентифікаційних номерів та обов’язків, а також графіку роботи. Будь-які зміни також повинні бути внесені до комп’ютеризованої системи.

Комісія використовує таку комп’ютеризовану систему для передачі цієї інформації іншим країнам.

Якщо країна створила центральний офіс, призначений для управління та моніторингу процедури спільного транзиту, отримання та передачі документів, пов’язаних із цією процедурою, вона повинна повідомити Комісію про такий офіс.

Комісія передає цю інформацію іншим державам-членам.

Країни повинні вживати всіх необхідних заходів для запобігання будь-яким порушенням або неправомірним діям та накладати дієві, пропорційні і стримувальні санкції.

Індивідуальна гарантія, надана відповідно до статті 10(2)(a), повинна покривати суму боргу, який може виникнути, розраховану на основі найвищих митних ставок, застосовних до товарів одного виду. Для такого розрахунку товари Союзу, переміщувані відповідно до Конвенції, повинні розглядатися як товари з третіх країн.

1. Індивідуальну гарантію у формі грошового внеску або будь-якого іншого еквівалентного засобу платежу надають відповідно до законодавства, чинного в країні відправлення, в якій необхідна гарантія.

2. Індивідуальні гарантії у формі грошового внеску, надані в одній із Договірних сторін, діють у всіх Договірних сторонах. Вони повинні бути повернені після закриття процедури.

3. Якщо гарантію надано у формі грошового внеску або будь-якого іншого еквівалентного засобу платежу, митні органи не сплачують відсотки за таким депозитом.

1. Зобов’язання, надане гарантом як індивідуальна гарантія, подається на бланку, наведеному в додатку C1 до доповнення III. Таке зобов’язання зберігають у митниці гарантування протягом строку його дії.

2. Якщо цього вимагають національні закони, підзаконні нормативно-правові акти чи адміністративні положення, або відповідно до загальноприйнятої практики, країна може дозволити, щоб зобов’язання, зазначене у параграфі 1, було надане в іншій формі, за умови що воно матиме таку ж юридичну силу, як і зобов’язання, викладене на бланку.

3. Щодо кожного зобов’язання митниця гарантування повинна повідомити суб’єкту процедури таку інформацію:

(a) референтний номер гарантії;

(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.

Суб’єкт процедури не повинен змінювати такий код доступу.

1. Зобов’язання, надане гарантом для цілей індивідуальної гарантії у формі ваучера, подається на бланку, наведеному в додатку C2 до доповнення III. Таке зобов’язання зберігають у митниці гарантування протягом строку його дії.

Статтю 20(2) застосовують mutatis mutandis.

2. Ваучери гарант оформлює на бланку, наведеному в додатку C3 до доповнення III, і надає їх особам, які мають намір стати суб’єктами процедури. Такі ваучери дійсні в усіх Договірних сторонах.

Кожен ваучер повинен покривати суму 10000 євро, за яку гарант несе відповідальність. Строк дії ваучера складає один рік із дати видавання.

3. Гарант повинен надати митниці гарантування будь-яку необхідну інформацію про ваучери індивідуальної гарантії, які він видав.

4. Щодо кожного ваучера гарант повинен повідомити особі, яка має намір стати суб’єктом процедури, таку інформацію:

(a) референтний номер гарантії;

(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.

Особа, яка має намір стати суб’єктом процедури, не повинна змінювати такий код доступу.

5. Особа, яка має намір стати суб’єктом процедури, повинна подати до митниці відправлення таку кількість ваучерів, кратну 10000 євро, яка є необхідною для покриття загальної суми боргу, який може виникнути.

6. Якщо приймається транзитна декларація у паперовій формі відповідно до статті 26(1)(b), ваучери повинні бути подані у паперовій формі та зберігатися митницею відправлення. Така митниця повідомляє ідентифікаційний номер кожного ваучера митниці гарантування, зазначеній у ваучері.

Зобов’язання, надане гарантом, повинне бути схвалене митницею гарантування, яка повідомляє про таке схвалення особі, яка повинна надати гарантію.

1. Митниця гарантування у будь-який час може відкликати схвалення гаранта чи схвалення зобов’язання, наданого гарантом. Митниця гарантування повинна повідомити про таке відкликання гаранта та особу, яка повинна надати гарантію.

Відкликання схвалення гаранта чи зобов’язання, наданого гарантом, набуває чинності на шістнадцятий день з дати, коли рішення про відкликання було отримано або вважається отриманим гарантом.

2. Гарант може у будь-який час відкликати своє зобов’язання. Гарант повинен повідомити про таке відкликання митницю гарантування.

Відкликання зобов’язання, наданого гарантом, не впливає на товари, які на момент набуття чинності відкликанням вже були поміщені під процедуру спільного транзиту на підставі відкликаного зобов’язання та продовжують перебувати під нею.

Відкликання зобов’язання гарантом набуває чинності на шістнадцятий день з дати, коли гарант повідомив митниці гарантування про відкликання.

3. Митні органи країни, відповідальної за відповідну митницю гарантування, повинні внести в електронну систему, зазначену в статті 9, інформацію про будь-яке відкликання схвалення гаранта, схвалення зобов’язання, наданого гарантом, або відкликання зобов’язання гарантом, а також дату набуття ними чинності.

1. Кожна транзитна декларація повинна включати лише товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, які переміщуються або повинні переміщуватись від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення одним транспортним засобом в контейнері чи пакунку.

Однак одна транзитна декларація може включати товари, які переміщуються або повинні переміщуватися від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення в більш ніж одному контейнері або в більш ніж одному пакунку, якщо контейнери або пакунки завантажені на один транспортний засіб.

2. Для цілей цієї статті зазначене нижче вважається одним транспортним засобом, за умови що переміщувані товари відправлені разом:

(a) дорожній транспортний засіб разом із причепом (причепами) або напівпричепом (напівпричепами);

(b) з’єднані залізничні вагони або платформи;

(c) судна, що утворюють єдиний ланцюг.

3. Якщо для цілей процедури спільного транзиту використовують один транспортний засіб для завантаження товарів на більш ніж одній митниці відправлення та для розвантаження на більш ніж одній митниці призначення, необхідно подавати окремі транзитні декларації для кожного відправлення.

Дані та структура даних транзитної декларації наведені у додатках A1, A2 і B6 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації Нової комп’ютеризованої транзитної системи ("NCTS"), зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578 (-2), застосовуються дані та структура даних транзитної декларації, наведені в додатках A1a і B6a до доповнення III.

1. Митний орган повинен прийняти транзитну декларацію у паперовій формі у таких випадках:

(a) якщо товари переміщують подорожні, які не мають прямого доступу до електронної транзитної системи відповідно до способів, описаних у статті 27;

(b) якщо застосовується процедура забезпечення безперервної роботи відповідно до додатка II, у разі тимчасової відмови:

(i) електронної транзитної системи;

(ii) комп’ютеризованої системи, яку використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних;

(iii) електронного з’єднання між комп’ютеризованою системою, що її використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних, та електронною транзитною системою;

(c) якщо так вирішила країна спільного транзиту.

2. Для застосування параграфа 1(a) і (c) митні органи забезпечують фіксування транзитних даних в електронній транзитній системі та обмін ними між митними органами за допомогою такої системи.

3. Прийняття транзитної декларації у паперовій формі відповідно до параграфа 1(b)(ii) і (iii) підлягає схваленню митними органами.

У випадках, зазначених у статті 26(1)(a), подорожній повинен оформити транзитну декларацію у паперовій формі відповідно до статей 5 і 6 та додатка B6 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, у випадках, зазначених у статті 26(1)(a), подорожній повинен оформити транзитну декларацію у паперовій формі відповідно до статей 5 і 6 та додатка B6a до доповнення III.

Відправлення може містити як товари, які повинні бути поміщені під процедуру T1, так і товари, які повинні бути поміщені під процедуру T2, за умови що кожна товарна позиція відповідно позначена у транзитній декларації з кодами "T1", "T2" або "T2F".

1. Транзитну декларацію засвідчує декларант.

2. У разі подання транзитної декларації суб’єктом процедури до митних органів суб’єкт процедури несе відповідальність за:

(a) правильність і повноту інформації, наданої у транзитній декларації;

(b) справжність, правильність і дійсність будь-якого документа, що супроводжує транзитну декларацію;

(c) дотримання всіх зобов’язань, пов’язаних із поміщенням товарів, зазначених у транзитній декларації, під процедуру спільного транзиту.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, транзитна декларація може бути подана митниці відправлення до очікуваного пред’явлення товарів. Якщо товари не пред’явлені протягом 30 днів з дати подання транзитної декларації, зазначена декларація вважається такою, що не була подана.

1. Транзитну декларацію необхідно подавати митниці відправлення.

2. Митниця відправлення приймає транзитну декларацію у разі виконання таких умов:

(a) вона містить усі дані, необхідні для цілей процедури спільного транзиту, згідно з додатком II до доповнення III;

(b) вона супроводжується всіма необхідними документами;

(c) товари, зазначені у транзитній декларації, були пред’явлені митниці протягом офіційного робочого часу.

Митниця відправлення може на прохання декларанта дозволяти пред’явлення товарів не в офіційний робочий час або в будь-якому іншому місці.

3. Митні органи можуть дозволити не надавати митниці відправлення документи, зазначені в параграфі 1(b). У цьому разі такі документи повинні перебувати у володінні декларанта і в розпорядженні митних органів.

1. Декларанту за його заявою дозволяється вносити зміни до даних транзитної декларації після її прийняття митними органами. У результаті внесення змін транзитна декларація не повинна застосовуватися до товарів, що первісно не були її предметом.

2. Такі зміни не дозволяється вносити, якщо заява про їх внесення подається після того, як:

(a) митні органи повідомили декларанта про те, що вони мають намір перевірити товари;

(b) митні органи встановили, що дані митної декларації є неправильними;

(c) митні органи випустили товари.

1. Митниця відправлення за заявою декларанта визнає недійсною вже прийняту транзитну декларацію у випадку:

(a) якщо вона переконана, що товари повинні бути негайно поміщені під іншу митну процедуру;

(b) якщо вона переконана, що через особливі обставини поміщення товарів під митну процедуру, для якої вони були задекларовані, більше не є виправданим.

Однак якщо митниця відправлення повідомила декларанта про свій намір перевірити товари, заявка на визнання митної декларації недійсною не буде прийнята до проведення перевірки.

2. Транзитну декларацію не визнають недійсною після випуску товарів, окрім таких випадків:

(a) товари, що перебувають у вільному обігу на території Договірної сторони, були помилково задекларовані для процедури спільного транзиту, а їхній митний статус як товарів, що перебувають у вільному обігу на території тієї самої Договірної сторони, був пізніше підтверджений;

(b) товари були помилково задекларовані у більш ніж одній митній декларації .

1. Товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, повинні бути переміщені в митницю призначення економічно обґрунтованим маршрутом.

2. Якщо митниця відправлення або заявник вважає за необхідне, така митниця повинна визначити маршрут переміщення товарів в рамках процедури спільного транзиту з урахуванням будь-якої відповідної інформації, наданої декларантом.

При визначенні маршруту митниця повинна внести до електронної транзитної системи принаймні назви країн, через які відбуватиметься такий транзит.

1. Митниця відправлення встановлює строк, протягом якого товари повинні бути пред’явлені митниці призначення, з урахуванням:

(a) маршруту;

(b) транспортного засобу;

(c) законодавства у сфері транспорту чи іншого законодавства, яке може мати вплив на встановлення строку;

(d) будь-якої відповідної інформації, повідомленої суб’єктом процедури.

2. Якщо строк встановлюється митницею відправлення, він є обов’язковим для митних органів країн, на територію яких товари прибувають в ході операції спільного транзиту, і такий строк не повинен змінюватися такими органами.

1. Митниця відправлення з метою перевірки правильності даних, що їх містить прийнята транзитна декларація, може:

(a) перевіряти декларацію та супровідні документи;

(b) вимагати від декларанта надати інші документи;

(c) оглядати товари;

(d) відбирати зразки для аналізу або детального огляду товарів.

2. Митниця відправлення повинна перевірити наявність та чинність гарантії.

3. Огляд товарів, передбачений параграфом 1(c), необхідно здійснювати в місцях, визначених митницею відправлення для таких цілей та протягом офіційного робочого часу. Однак митні органи можуть на прохання декларанта проводити огляд товарів не в офіційний робочий час або в будь-якому іншому місці.

Митниця відправлення вносить кількість пломб, нанесених такою митницею, а також індивідуальні ідентифікатори пломб до електронної транзитної системи.

Дорожні транспортні засоби, причепи, напівпричепи та контейнери, затверджені для перевезення товарів під митною пломбою відповідно до міжнародної угоди, сторонами якої є Союз та країни спільного транзиту, також вважаються придатними до опломбування.

1. Митні пломби повинні мати принаймні такі основні характеристики та відповідати таким технічним специфікаціям:

(a) основні характеристики пломб:

(i) залишаються неушкодженими та надійно закріпленими за нормального використання;

(ii) їх легко перевірити та впізнати;

(iii) виготовлені таким чином, що будь-яка поломка, втручання або знімання залишає сліди, видимі неозброєним оком;

(iv) розроблені для одноразового використання або, якщо призначені для багаторазового використання, розроблені таким чином, що при кожному повторному використанні мають чітку індивідуальну ідентифікаційну позначку;

(v) мають постійні та легко зчитувані індивідуальні ідентифікатори пломб з унікальними номерами;

(b) технічні специфікації:

(i) форма та розміри пломб можуть відрізнятися, залежно від використовуваного методу пломбування, але розміри повинні бути такими, щоб забезпечувати легке зчитування ідентифікаційних позначок;

(ii) ідентифікаційні позначки пломб неможливо підробити та важко відтворити;

(iii) використаний матеріал повинен бути стійким до випадкової поломки та таким, що запобігає непомітній підробці чи повторному використанню.

2. Якщо пломби були сертифіковані компетентним органом відповідно до Міжнародного стандарту ISO 17712:2013 "Вантажні контейнери - механічні пломби", такі пломби вважаються таким, що відповідають вимогам, встановленим у параграфі 1.

Для контейнерних перевезень якнайширше повинні використовуватися пломби з високою гарантією безпеки.

3. Митна пломба повинна мати такі позначення:

(a) слово "митниця" однією з офіційних мов Союзу або країн спільного транзиту чи відповідне скорочення;

(b) код країни, у формі коду країни ISO-alpha-2, що зазначає країну, в якій була нанесена пломба.

Договірні сторони можуть за взаємною згодою ухвалити рішення про використання спільних захисних елементів і технологій.

4. Кожна країна повинна повідомити Комісію про види митних пломб, які вона використовує. Комісія надає цю інформацію всім країнам.

5. Щоразу коли необхідно зняти пломбу для проведення митного огляду, митний орган повинен за потреби здійснити повторне опломбування митною пломбою, що забезпечує принаймні еквівалентний рівень захисту, та вказати у вантажній документації дані про свої дії, в тому числі новий номер пломби.

6. Митні пломби, що відповідають додатку II до доповнення I до Конвенції зі змінами і доповненнями, внесеними Рішенням Об’єднаного комітету ЄС-ЄАВТ № 1/2008 (-3), можуть надалі використовуватися, поки не будуть вичерпані запаси, або до 1 травня 2019 року, залежно від того, що настане раніше.

1. Як відступ від статті 11(1) Конвенції, митниця відправлення може вирішити не наносити пломбу на товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, натомість покластися на опис товарів у транзитній декларації чи у додаткових документах, за умови що опис є достатньо точним для легкої ідентифікації товарів та зазначає їхню кількість, характер та будь-які особливості, такі як серійні номери товарів.

2. Як відступ від статті 11(1) Конвенції, якщо митниця відправлення не вирішить інше, ні транспортний засіб, ні окремі пакунки, що містять товари, не повинні бути опломбовані, якщо:

(a) товари перевозять повітряним транспортом, а на кожне відправлення нанесені ярлики, що містять номер супровідної авіанакладної, або відправлення є одиницею вантажу, на якій вказано номер супровідної авіанакладної;

(b) товари перевозять залізничним транспортом і залізничні підприємства застосовують засоби ідентифікації.

1. Лише товари, опломбовані відповідно до статті 11(1), (2) і (3) Конвенції, або щодо яких були використані альтернативні засоби ідентифікації відповідно до статті 11(4) Конвенції та статті 39 цього доповнення, випускають для процедури спільного транзиту.

2. Після випуску товарів митниця відправлення повинна передати дані операції спільного транзиту:

(a) задекларованій митниці призначення;

(b) кожній задекларованій митниці транзиту.

Такі дані повинні ґрунтуватися на даних, отриманих із транзитної декларації, у відповідних випадках з урахуванням внесених змін.

3. Митниця відправлення повинна повідомити суб’єкта процедури про випуск товарів для процедури спільного транзиту.

1. Митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ. Транзитний супровідний документ подається на бланку, наведеному в додатку A3 до доповнення III, і він повинен включати дані, визначені в додатку A4 до доповнення III.

2. За необхідності до транзитного супровідного документа додається список товарних позицій, складений на бланку, наведеному в додатку A5 до доповнення III, і він повинен включати дані, визначені в додатку A6 до доповнення III. Список товарних позицій становить невід’ємну частину транзитного супровідного документа.

3. Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578, митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ, доповнений списком товарних позицій. Список товарних позицій становить невід’ємну частину транзитного супровідного документа.

Транзитний супровідний документ подається на бланку, наведеному в додатку A3a до доповнення III, і він повинен включати дані, визначені в додатку A4a до доповнення III. Список товарних позицій подається на бланку, наведеному в додатку A5a до доповнення III, і він повинен включати дані, визначені в додатку A6a до доповнення III.

Транзитний супровідний документ і список товарних позицій надають у друкованому вигляді.

Транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації та інші документи, що супроводжують товари, повинні бути надані на вимогу митних органів.

1. Товари разом із транзитним супровідним документом та відповідним MRN повинні бути пред’явлені в кожній митниці транзиту.

2. Митниця транзиту реєструє перетин кордону товарами на основі даних операції спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення. Митниці транзиту повідомляють про такий перетин кордону митницю відправлення.

3. Митниці транзиту можуть проводити огляд товарів. Будь-який огляд товарів проводиться переважно на основі даних операції спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення.

4. Якщо товари переміщуються через митницю транзиту, відмінну від задекларованої, фактична митниця транзиту направляє запит до митниці відправлення про надання даних операції спільного транзиту та повідомляє митницю відправлення про перетин кордону товарами.

5. Параграфи 1, 2 і 4 не застосовуються до перевезення товарів залізничним транспортом, за умови що митниця транзиту може перевірити перетин кордону товарами в інший спосіб. Така перевірка проводиться лише у разі необхідності. Перевірка може проводитись зі зворотною дією в часі.

1. Перевізник зобов’язаний внести необхідні записи до транзитного супровідного документа та невідкладно пред’явити товари після інциденту разом із таким документом найближчому митному органу країни, на території якої перебуває транспортний засіб, якщо:

(a) перевізнику доводиться відхилятися від маршруту, встановленого відповідно до статті 33(2), через незалежні від нього обставини;

(b) пломби зламані, або порушена їх цілісність у ході транспортної операції, з незалежних від перевізника причин;

(c) під наглядом митного органу товари перевантажують з одного транспортного засобу на інший транспортний засіб;

(d) безпосередня небезпека вимагає негайного часткового або повного розвантаження опломбованого транспортного засобу;

(e) виник інцидент, що може вплинути на здатність суб’єкта процедури або перевізника виконувати свої зобов’язання;

(f) змінено будь-які елементи, що становлять один транспортний засіб, як зазначено в статті 24(2).

Якщо митні органи, на території яких перебуває транспортний засіб, вважають, що відповідну операцію спільного транзиту можна продовжувати після того, як вони вжили будь-яких заходів, які можуть бути необхідними, вони візують записи, внесені перевізником до транзитного супровідного документа.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, перевізник повинен невідкладно після інциденту пред’явити товари і транзитний супровідний документ з MRN транзитної декларації найближчому митному органу країни, на території якої перебуває транспортний засіб, у ситуаціях, зазначених у пунктах (a)-(f) першого підпараграфа.

Якщо митні органи, на території яких перебуває транспортний засіб, вважають, що відповідну операцію спільного транзиту можна продовжувати, вони вживають будь-яких заходів, які вони вважають необхідними, і вносять відповідну інформацію щодо інцидентів, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа, до електронної транзитної системи, зазначеної в статті 4.

2. Перевізник не зобов’язаний пред’являти товари та транзитний супровідний документ із необхідними записами, внесеними митним органом, зазначеним у параграфі 1, у разі:

(a) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(c), якщо товари перевантажують з неопломбованого транспортного засобу;

(b) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли один або декілька залізничних вагонів або платформ відкріплюють від групи з’єднаних залізничних вагонів або платформ через технічні проблеми;

(c) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли змінюють тягач дорожнього транспортного засобу без зміни його причепів або напівпричепів.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, перевізник не зобов’язаний пред’являти товари та транзитний супровідний документ з MRN транзитної декларації митному органу, зазначеному в параграфі 1, за умови що суб’єкт процедури або перевізник від імені суб’єкта процедури надає митному органу відповідну інформацію щодо інциденту, у таких випадках:

(a) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(c), якщо товари перевантажують з неопломбованого транспортного засобу;

(b) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли один або декілька залізничних вагонів або платформ відкріплюють від групи з’єднаних залізничних вагонів або платформ через технічні проблеми;

(c) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли змінюють тягач дорожнього транспортного засобу без зміни його причепів або напівпричепів.

3. Відповідну інформацію щодо інцидентів, зазначених у параграфі 1, із транзитного супровідного документа до електронної транзитної системи вносять митні органи, залежно від обставин, у митниці транзиту або митниці призначення.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, відповідна інформація про інциденти, зазначені в параграфі 1, повинна бути внесена до електронної транзитної системи найближчим митним органом країни, на території якої перебуває транспортний засіб.

1. Коли товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, надходять до митниці призначення, митниці необхідно пред’явити:

(a) товари;

(b) транзитний супровідний документ;

(c) будь-яку інформацію, яку вимагає митниця призначення.

Пред’явлення повинне відбуватися протягом офіційного робочого часу. Однак митниця призначення може на прохання заінтересованої особи дозволяти пред’явлення не в офіційний робочий час або в будь-якому іншому місці.

2. Якщо пред’явлення відбулося після завершення строку, встановленого митницею відправлення відповідно до статті 34(1), суб’єкт процедури вважається таким, що дотримався строку, якщо він або перевізник належним чином доведе митниці призначення, що затримка сталася не з його вини.

3. Митниця призначення зберігає транзитний супровідний документ.

Митниця призначення загалом здійснює митний контроль на основі даних декларації спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення.

4. У разі завершення процедури спільного транзиту, якщо митниця призначення не виявила жодних порушень, а суб’єкт процедури надав транзитний супровідний документ, така митниця на прохання суб’єкта процедури повинна завізувати зазначений документ для цілей надання альтернативних доказів відповідно до статті 51(1). Візування повинне складатися із штампа такої митниці, офіційного підпису, дати і такого тексту:

"- Альтернативний доказ - 99202".

5. Процедура спільного транзиту може бути завершена у митниці, відмінній від задекларованої у транзитній декларації. Ця митниця в такому разі вважається митницею призначення.

1. На прохання особи, що пред’являє товари у митниці призначення, така митниця візує розписку, яка засвідчує пред’явлення товарів і транзитного супровідного документа у такій митниці.

Розписка повинна містити посилання на MRN із транзитної декларації.

2. Розписка подається на бланку, наведеному в додатку B10 до доповнення III, і заінтересована особа заповнює її заздалегідь.

3. Розписку не використовують як альтернативний доказ завершення процедури спільного транзиту в розумінні статті 51(1).

1. Митниця призначення повідомляє митниці відправлення про надходження товарів у день, коли товари та транзитний супровідний документ пред’являють відповідно до статті 45(1).

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, митниця призначення повідомляє митниці відправлення про надходження товарів у день, коли товари та транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації пред’являють відповідно до статті 45(1).

2. Якщо операція спільного транзиту завершується в митниці, відмінній від задекларованої у транзитній декларації, то митниця, що вважається митницею призначення відповідно до статті 45(5), повідомляє митницю відправлення про надходження удень, коли товари та транзитний супровідний документ пред’являють відповідно до статті 45(1).

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо операція спільного транзиту закінчилась у митниці, відмінній від задекларованої в транзитній декларації, митниця, яка вважається митницею призначення відповідно до статті 45(5), повідомляє митницю відправлення про надходження у день, коли товари та транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації пред’являють відповідно до статті 45(1).

Митниця відправлення повідомляє митниці призначення, задекларованій у транзитній декларації, про надходження товарів.

3. Повідомлення про надходження, зазначене у параграфах (1) і (2), не вважається доказом належного завершення процедури спільного транзиту.

4. Митниця призначення повідомляє митниці відправлення про результати контролю не пізніше ніж на третій день після дня, коли товари були пред’явлені в митниці призначення або в іншому місці відповідно до статті 45(1). У виняткових випадках строк може бути подовжений на строк до шести днів.

5. Як відступ від параграфа 4 цієї статті, якщо товари отримує уповноважений вантажоодержувач відповідно до статті 87, митниці відправлення повідомляють про це не пізніше ніж на шостий день після дня доставки товарів уповноваженому вантажоодержувачу.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо товари перевозять залізничним транспортом і один або декілька залізничних вагонів або платформ відкріплюють від групи з’єднаних залізничних вагонів або платформ через технічні проблеми відповідно до статті 44(2)(b), митниця відправлення повинна бути повідомлена не пізніше дванадцятого дня після дня, коли була пред’явлена перша частина товарів.

1. Процедура спільного транзиту завершується, а зобов’язання суб’єкта процедури виконуються, коли товари, поміщені під цю процедуру, разом із необхідною інформацією наявні в митниці призначення відповідно до митного законодавства.

2. Митні органи закривають процедуру спільного транзиту, коли вони можуть встановити на основі порівняння даних, наявних у митниці відправлення, і даних, наявних у митниці призначення, що процедура належним чином завершилася.

1. Якщо митниця відправлення не отримала результатів контролю протягом шести днів відповідно до статті 47(4) або статті 47(5) після отримання повідомлення про надходження товарів, така митниця повинна негайно направити запит щодо результатів контролю до митниці призначення, яка надіслала повідомлення про надходження товарів.

Митниця призначення повинна невідкладно відправити результати контролю після отримання запиту від митниці відправлення.

2. Якщо митний орган країни відправлення ще не отримав інформацію, яка дозволяє закриття процедури спільного транзиту або стягнення боргу, він направляє запит щодо відповідної інформації суб’єкту процедури або, якщо достатні дані наявні у місці призначення, митниці призначення у таких випадках:

(a) митниця відправлення не отримала повідомлення про надходження товарів до завершення строку для пред’явлення товарів відповідно до статті 34;

(b) митниця відправлення не отримала результатів контролю, щодо яких було подано запит відповідно до параграфа 1;

(c) митниці відправлення стало відомо, що повідомлення про надходження товарів або результати контролю були надіслані помилково.

3. Митний орган країни відправлення надсилає запити на інформацію відповідно до параграфа 2(a) протягом семи днів після завершення строку, зазначеного у ньому, та запити на інформацію відповідно до параграфа 2(b) протягом семи днів після завершення відповідного строку, зазначеного в параграфі 1.

Однак якщо до завершення такого строку митний орган країни відправлення отримує інформацію про те, що процедура спільного транзиту не була належним чином завершена, або він має відповідну підозру, він повинен невідкладно надіслати запит.

4. Відповіді на запити, подані відповідно до параграфа 2, надсилають протягом 28 днів із дати надсилання запиту.

5. Якщо після направлення запиту відповідно до параграфа 2 митниця призначення не надала достатньої інформації для закриття процедури спільного транзиту, митний орган країни відправлення направляє запит суб’єкту процедури щодо надання такої інформації не пізніше ніж через 28 днів після початку процедури запиту інформації.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо після направлення запиту відповідно до параграфа 2 митниця призначення не надала достатньої інформації для закриття процедури спільного транзиту, митний орган країни відправлення направляє запит суб’єкту процедури щодо надання такої інформації не пізніше ніж через 35 днів після початку процедури запиту інформації.

Суб’єкт процедури повинен відповісти на такий запит протягом 28 днів із дати його надсилання.

6. Якщо інформація, надана суб’єктом процедури у відповідь згідно з параграфом 5, є недостатньою для закриття процедури спільного транзиту, але митний орган країни відправлення вважає її достатньою для продовження процедури запиту інформації, такий орган повинен негайно надіслати запит на додаткову інформацію до відповідної митниці.

Така митниця повинна відповісти на такий запит протягом 40 днів із дати його надсилання.

7. Якщо під час етапів визначеної в параграфах 1-6 процедури запиту інформації встановлено, що процедура спільного транзиту була належним чином завершена, митний орган країни відправлення повинен закрити процедуру спільного транзиту і негайно поінформувати про закриття такої процедури суб’єкта процедури та, у відповідних випадках, будь-який митний орган, який міг ініціювати стягнення.

8. Якщо під час етапів визначеної в параграфах 1-6 процедури запиту інформації встановлено, що процедура спільного транзиту не може бути закрита, митний орган країни відправлення повинен встановити, чи виник борг.

У разі виникнення боргу митний орган країни відправлення повинен вжити таких заходів:

(a) визначити боржника;

(b) визначити митний орган, відповідальний за повідомлення про борг.

1. Якщо митний орган країни відправлення під час процедури запиту інформації і до завершення строку, зазначеного в статті 114(2), отримує докази того, що місце, в якому виникли обставини, що спричинили утворення боргу, розташоване в іншій країні, такий митний орган повинен негайно, і в будь-якому разі протягом такого строку, надіслати всю доступну інформацію компетентному митному органу в такому місці.

2. Компетентний митний орган у такому місці повинен підтвердити отримання інформації та повідомити митний орган країни відправлення про те, чи він є відповідальним за стягнення. Якщо митний орган країни відправлення не отримав такої інформації протягом 28 днів, він повинен негайно продовжити процедуру запиту інформації або розпочати стягнення.

1. Процедура спільного транзиту вважається належним чином завершеною, якщо суб’єкт процедури надасть митному органу країни відправлення згідно з його вимогами один із таких документів, що ідентифікують товари:

(a) документ, засвідчений митним органом країни призначення, який ідентифікує товари та встановлює, що товари були пред’явлені в митниці призначення або були доставлені уповноваженому вантажоодержувачу відповідно до статті 87;

(b) документ або митний протокол, засвідчений митним органом країни, що підтверджує, що товари фізично залишили митну територію Договірної сторони;

(c) митний документ, виданий у третій країні, в якій товари були поміщені під митну процедуру;

(d) виданий у третій країні документ, що скріплений штампом або засвідчений іншим чином митним органом такої країни та встановлює, що товари вважаються такими, що перебувають у вільному обігу в такій країні.

2. Замість зазначених у параграфі 1 документів орган відповідної третьої країни або орган країни може як доказ надати копії таких документів, засвідчені органом, що засвідчив оригінали документів.

1. Компетентні митні органи можуть здійснювати поствипускний контроль наданої інформації та будь-яких документів, бланків, дозволів чи даних, що стосуються операції спільного транзиту, щоб перевірити автентичність таких записів, отриманої інформації та штампів. Такий контроль проводять, якщо виникають сумніви щодо правильності і справжності наданої інформації або якщо існують підозри в шахрайстві. Він також може бути проведений на основі аналізу ризиків або шляхом вибіркової перевірки.

2. Компетентний митний орган, який отримав запит на проведення поствипускного контролю, повинен невідкладно надати відповідь.

3. Якщо компетентний митний орган країни відправлення подає запит компетентному митному органу на проведення поствипускного контролю інформації, пов’язаної з операцією спільного транзиту, умови статті 48(2) щодо закриття процедури транзиту вважаються невиконаними, поки справжність і правильність даних не буде підтверджено.

1. Якщо товари, що їх перевозять за допомогою стаціонарної транспортної установки, прибувають на митну територію однієї з Договірних сторін через таку установку, такі товари вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту з моменту прибуття на таку територію.

2. Якщо товари вже перебувають на митній території однієї з Договірних сторін і перевозяться стаціонарною транспортною установкою, такі товари вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту з моменту поміщення у стаціонарну транспортну установку.

3. Для цілей процедури спільного транзиту, коли товари перевозять стаціонарною транспортною установкою, суб’єктом процедури є оператор стаціонарної транспортної установки, який має осідок на території Договірної сторони, через територію якої товари прибувають на митну територію Договірних сторін у зазначеному в параграфі 1 випадку, або оператор стаціонарної транспортної установки на території Договірної сторони, де починається переміщення, у зазначеному в параграфі 2 випадку.

Суб’єкт процедури і митний орган повинні узгодити методи митного нагляду за транспортованими товарами.

4. Для цілей статті 8(2) оператор стаціонарної транспортної установки, який має осідок у країні, через територію якої товари перевозяться за допомогою стаціонарної транспортної установки, вважається перевізником.

5. Без обмеження положень параграфа 8, процедура спільного транзиту вважається завершеною, коли відповідний запис внесено до комерційної документації вантажоодержувача або оператора стаціонарної транспортної установки на засвідчення того, що товари, які перевозять стаціонарною транспортною установкою:

(a) надійшли до підприємства вантажоодержувача;

(b) були прийняті до розподільчої мережі вантажоодержувача; або

(c) залишили митну територію Договірних сторін.

6. Якщо товари, які переміщують стаціонарною транспортною установкою між двома Договірними сторонами, вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту відповідно до положень параграфа 2 і в ході операції вони перетинають територію країни спільного транзиту, де така процедура не застосовується для переміщення товарів стаціонарною транспортною установкою, зазначена процедура призупиняється на час, поки товари перетинають цю територію.

7. Якщо товари переміщують стаціонарною транспортною установкою з країни спільного транзиту, в якій процедура спільного транзиту не застосовується для переміщення товарів стаціонарною транспортною установкою, до пункту призначення у Договірній стороні, в якій така процедура застосовується, то вважається, що така процедура починається, коли товари прибувають на територію останньої Договірної сторони.

8. Якщо товари переміщують стаціонарною транспортною установкою з Договірної сторони, в якій процедура спільного транзиту застосовується для переміщення товарів стаціонарною транспортною установкою, до пункту призначення у країні спільного транзиту, де така процедура не застосовується, то вважається, що така процедура закінчується, коли товари залишають територію Договірної сторони, в якій застосовується така процедура.

Країна спільного транзиту може вирішити не застосовувати процедуру спільного транзиту до переміщення товарів стаціонарною транспортною установкою. Про такі рішення повідомляють Комісію, яка інформує інші країни.

1. За заявою митні органи можуть дозволити будь-яке з таких спрощень:

(a) використання комплексної гарантії чи звільнення від гарантії;

(b) використання пломб спеціального виду, якщо пломбування необхідне для забезпечення ідентифікації товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту;

(c) статус уповноваженого вантажовідправника, що дозволяє власнику дозволу поміщати товари під процедуру спільного транзиту без їх пред’явлення митниці;

(d) статус уповноваженого вантажоодержувача, що дозволяє власнику дозволу отримувати товари, що переміщуються під процедурою спільного транзиту, в дозволеному місці для завершення процедури відповідно до статті 48(1);

(e) використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять повітряним транспортом, або процедури спільного транзиту на основі електронного маніфесту для товарів, що перевозять повітряним транспортом;

(f) використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів, призначеної спеціально для товарів, що перевозять залізничним транспортом;

(g) використання інших спрощених процедур на основі статті 6 Конвенції;

(h) процедура спільного транзиту на основі електронного транспортного документа як транзитної декларації для повітряного транспорту;

(i) використання митної декларації зі зменшеними вимогами до даних для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту.

2. Дозволи відповідно до параграфа 1(i) на використання митної декларації зі зменшеними вимогами до даних для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту надають для:

(a) перевезення товарів залізничним транспортом;

(b) перевезення товарів повітряним транспортом, коли електронний транспортний документ не використовують як транзитну декларацію.

3. До дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, застосовуються процедура спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, що перевозять повітряним транспортом, згідно з параграфом 1(e) та процедура спільного транзиту на основі паперових документів спеціально для товарів, що перевозять залізничним транспортом, згідно з параграфом 1(f). Після таких дат вказані процедури спільного транзиту не застосовуються.

До 1 травня 2018 року процедура спільного транзиту на основі електронного маніфесту стосовно товарів, що перевозяться повітряним транспортом згідно з параграфом 1(e), застосовується до тих економічних операторів, які ще не модернізували системи, необхідні для використання електронного транспортного документа як транзитної декларації для повітряного транспорту згідно з параграфом 1(h). Після такої дати не застосовується процедура спільного транзиту на основі електронного маніфесту для зазначених у параграфі 1(e) товарів, що їх перевозять повітряним транспортом.

До дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, не застосовується спрощення, зазначене в параграфі 1(i).

1. Спрощення, зазначені у статті 55(1)(b) і (c), застосовують лише до операцій спільного транзиту, що починаються у Договірній стороні, в якій було надано дозвіл на спрощення.

2. Спрощення, зазначене у статті 55(1)(d), застосовують лише до операцій спільного транзиту, що завершуються у Договірній стороні, в якій було надано дозвіл на спрощення.

3. Спрощення, зазначені у статті 55(1)(e) і (h), застосовують у Договірних сторонах, визначених у дозволі на спрощення.

4. Спрощення, зазначені у статті 55(1)(a), (f) і (i), застосовують у всіх Договірних сторонах.

1. Дозвіл, зазначений у статті 55(1)(a), надають заявникам, що виконують такі умови:

(a) заявник має осідок на митній території Договірної сторони;

(b) заявник не вчинив будь-яких серйозних порушень чи повторних порушень митного законодавства та правил оподаткування, у тому числі не був притягнутий до відповідальності за кримінальні злочини, пов’язані з його господарською діяльністю;

(c) заявник регулярно використовує процедуру спільного транзиту або має практичні стандарти компетентності чи професійну кваліфікацію, безпосередньо пов’язану зі здійснюваною діяльністю.

2. Дозволи, зазначені устатті 55(1)(b), (c), (d) і (i), надають заявникам, які виконують такі умови:

(a) заявник має осідок на митній території Договірної сторони;

(b) заявник заявляє, що він буде регулярно використовувати умови спільного транзиту;

(c) заявник не вчинив будь-яких серйозних порушень чи повторних порушень митного законодавства та правил оподаткування, у тому числі не був притягнутий до відповідальності за кримінальні злочини, пов’язані з його господарською діяльністю;

(d) заявник демонструє високий рівень контролю за своїми операціями та потоком товарів за допомогою системи управління комерційними та, у відповідних випадках, транспортними документами, що дозволяє здійснювати належний митний контроль;

(e) заявник має практичні стандарти компетентності чи професійну кваліфікацію, безпосередньо пов’язану зі здійснюваною діяльністю.

3. Дозволи, зазначені у статті 55(1)(e) надають заявникам, які виконують такі умови:

(a) у разі застосування процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозяться повітряним транспортом, заявником є авіаційна компанія, що має осідок на митній території Договірної сторони;

(b) у разі застосування процедури спільного транзиту на основі електронного маніфесту щодо товарів, що перевозяться повітряним транспортом, заявником є авіаційна компанія, що здійснює значну кількість рейсів між аеропортами у Договірних сторонах та має осідок на митній території Договірної сторони або має там місцезнаходження, головний офіс або постійне комерційне представництво;

(c) заявник регулярно використовує умови спільного транзиту, або компетентний митний орган знає, що заявник може виконати зобов’язання за такими умовами;

(d) заявник не вчинив будь-яких серйозних чи повторних порушень митного чи податкового законодавства.

4. Дозволи, зазначені у статті 55(1)(f) надають заявникам, які виконують такі умови:

(a) заявник є залізничним підприємством;

(b) заявник має осідок на митній території Договірної сторони;

(c) заявник регулярно використовує процедуру транзиту, або компетентний митний орган знає, що заявник може виконати зобов’язання за такою процедурою; та

(d) заявник не вчинив будь-яких серйозних чи повторних порушень митного чи податкового законодавства.

5. Дозволи, зазначені у статті 55(1)(h), надають заявникам, які виконують такі умови:

(a) заявник має осідок на митній території Договірної сторони;

(b) заявник заявляє, що він буде регулярно використовувати умови спільного транзиту;

(c) заявник не вчинив будь-яких серйозних порушень чи повторних порушень митного законодавства та правил оподаткування, у тому числі не був притягнутий до відповідальності за кримінальні злочини, пов’язані з його господарською діяльністю;

(d) заявник демонструє високий рівень контролю за своїми операціями та потоком товарів за допомогою системи управління комерційними та, у відповідних випадках, транспортними документами, що дозволяє здійснювати належний митний контроль;

(e) заявник має практичні стандарти компетентності чи професійну кваліфікацію, безпосередньо пов’язану зі здійснюваною діяльністю;

(f) заявник здійснює значну кількість рейсів між аеропортами, розташованими на території Договірних сторін;

(g) заявник демонструє свою здатність забезпечити доступність даних електронного транспортного документа митниці відправлення в аеропорту відправлення та митниці призначення в аеропорту призначення та однаковість таких даних у митниці відправлення та у митниці призначення.

6. Дозволи видаються лише за умови, що митний орган вважає, що він зможе здійснювати нагляд і контроль за процедурою спільного транзиту без адміністративних зусиль, неспівмірних із вимогами заінтересованої особи.

Митні органи здійснюють моніторинг умов, які повинен виконати власник дозволу. Вони також здійснюють моніторинг виконання зобов’язань, які виникли внаслідок такого дозволу. Якщо власник дозволу має осідок менш ніж протягом трьох років, митний орган проводить ретельний моніторинг такого власника дозволу протягом першого року після надання дозволу.

1. Заявка на отримання дозволу на використання спрощень повинна містити дату та підпис. Договірні сторони визначають спосіб подання заявки.

2. Заявки повинні містити всі факти, які дозволять митним органам перевірити, чи виконані умови, за яких може бути дозволене таке спрощення.

Особи, що подають заявку на спрощення, несуть відповідальність відповідно до чинного на території Договірних сторін законодавства і, без обмеження можливості застосування штрафних санкцій, за:

(a) правильність і повноту інформації, наданої у заявці;

(b) справжність, правильність і чинність будь-якого документа, що супроводжує заявку.

1. Заявки на спрощення, зазначені у статті 55(1)(c), подають до митних органів, уповноважених видавати дозвіл у країні, в якій повинні початися операції спільного транзиту.

2. Заявки на спрощення, зазначені у статті 55(1)(d), подають до митних органів, уповноважених видавати дозвіл у країні, в якій повинні завершитись операції спільного транзиту.

3. Заявки на спрощення, зазначені у статті 55(1)(a), (b), (e), (f), (h) і (i), подають до митних органів за місцем, де ведеться або доступна основна бухгалтерська звітність заявника для митних цілей і де виконуватиметься принаймні частина діяльності заявника, передбаченої дозволом.

Основна бухгалтерська звітність заявника стосується записів та документації, що дозволяють митним органам видати дозвіл.

4. Якщо уповноважений вантажовідправник, зазначений у статті 55(1)(c), або заявник, який подає заявку на спрощення, зазначене у статті 55(1)(c), також подає заявку на спрощення, зазначене у статті 55(1)(b), така заявка може бути подана до митних органів, уповноважених ухвалювати рішення у країні, в якій повинні початися операції спільного транзиту уповноваженого вантажовідправника.

1. Заявки приймаються або відхиляються, а дозволи надаються відповідно до законодавства, чинного на території Договірних сторін.

2. Рішення про відхилення заявок повинні містити причини відхилення, та про них повідомляють заявнику відповідно до строків та законодавства, що чинні на території відповідної Договірної сторони.

1. Дозвіл та, якщо необхідно, одна або декілька засвідчених копій видаються власнику дозволу.

2. Дозвіл повинен визначати умови використання спрощень та встановлювати операційні і контрольні заходи.

1. Дозвіл набуває чинності з дати, коли заявник отримує його або вважається таким, що отримав його, і може бути виконаний примусово митними органами з цієї дати.

Якщо інше не передбачено митним законодавством, дозвіл дійсний протягом необмеженого строку.

2. Дозвіл набуває чинності з дати, відмінної від дати, коли заявник отримує його або вважається таким, що отримав його, у таких випадках:

(a) якщо дозвіл позитивно вплине на заявника та заявник звернувся з проханням визначити іншу дату набуття чинності, у такому разі дозвіл набуває чинності з дати за проханням заявника, якщо вона настає пізніше дати, з якої дозвіл набував би чинності відповідно до параграфа 1;

(b) якщо попередній дозвіл був виданий на обмежений строк, і єдиною метою цього рішення є продовження строку його дії, у такому разі дозвіл набуває чинності з дня після закінчення строку дії попереднього дозволу;

(c) якщо дія дозволу залежить від виконання певних формальностей заявником, у такому разі дозвіл набуває чинності з дня, коли заявник отримує або вважається таким, що отримав, повідомлення від компетентного митного органу, що в ньому зазначено, що формальності належним чином виконані.

1. Власник дозволу повідомляє митні органи про будь-який фактор, що виник після отримання дозволу, який може вплинути на його продовження чи зміст.

2. Митні органи повинні анулювати дозвіл, якщо виконані всі такі умови:

(a) дозвіл був наданий на основі неправильної або неповної інформації;

(b) власник дозволу знав або повинен був знати, що інформація є неправильною або неповною;

(c) якби інформація була правильною та повною, рішення стосовно дозволу було б іншим.

3. Дозвіл повинен бути відкликаний або змінений, якщо у випадках, відмінних від тих, що зазначені в параграфі 2:

(a) одна або декілька встановлених для видавання дозволів умов не були виконані або більше не виконуються; або

(b) за заявою власника дозволу.

4. Власник дозволу повинен бути повідомлений про анулювання, відкликання або внесення змін до дозволу відповідно до строків і законодавства, що чинні на території Договірної сторони.

5. Анулювання дозволу набуває чинності з дати, коли набув чинності первісний дозвіл, якщо інше не визначено в рішенні відповідно до митного законодавства.

6. Відкликання дозволу або внесення змін до нього набуває чинності з дати, коли заявник отримує його або вважається таким, що отримав його. Однак у виняткових випадках, якщо цього вимагають законні інтереси власника дозволу, митні органи можуть відкласти дату набуття чинності відкликанням чи зміною дозволу відповідно до строків, чинних у Договірних сторонах. Дата набуття чинності рішенням повинна бути вказана в рішенні про відкликання дозволу чи внесення змін до нього.

1. Митний орган, уповноважений видавати дозвіл, повинен провести його повторне оцінювання у таких випадках:

(a) якщо внесені зміни до відповідного законодавства, що впливає на дозвіл;

(b) якщо це необхідно в результаті проведеного моніторингу;

(c) якщо це необхідно з урахуванням інформації, наданої власником дозволу відповідно до статті 65(1) або іншими органами.

2. Митний орган, уповноважений видавати дозвіл, повинен повідомити про результати повторного оцінювання власника дозволу.

1. Митний орган, уповноважений видавати дозвіл, повинен призупинити дію дозволу замість його анулювання, відкликання або внесення змін до нього, якщо:

(a) такий митний орган вважає, що може бути достатньо підстав для анулювання, відкликання дозволу або внесення змін до нього, але ще не має всіх необхідних елементів для ухвалення рішення про анулювання, відкликання або внесення змін;

(b) такий митний орган вважає, що умови для отримання дозволу не виконані, або що власник дозволу не виконує зобов’язання, покладені на нього відповідно до дозволу, і доцільно дозволити власнику дозволу вжити заходів для забезпечення виконання умов або зобов’язань;

(c) власник дозволу просить про таке призупинення дії, оскільки він тимчасово не може виконати умови, встановлені для отримання дозволу, або виконати зобов’язання, покладені на нього відповідно до дозволу.

2. У випадках, зазначених у параграфах 1(b) і (c), власник дозволу повинен повідомити митний орган, уповноважений видавати дозвіл, про заходи, яких він зобов’язується вжити для забезпечення виконання умов або зобов’язань, а також про строк, необхідний йому для вживання таких заходів.

1. Строк призупинення дії, визначений компетентним митним органом, повинен відповідати строку, необхідному такому митному органу для встановлення того, чи виконані умови для анулювання, відкликання або внесення змін.

Однак якщо митний орган вважає, що власник дозволу не може виконати критерії, визначені у статті 57(1)(b), чинність дозволу повинна бути призупинена, поки не буде встановлено, чи вчинено серйозні або повторні правопорушення будь-якою з таких осіб:

(a) власником дозволу;

(b) керівником компанії, що є власником відповідного дозволу або здійснює контроль за її управлінням;

(c) особою, відповідальною за митні питання в компанії, що є власником відповідного дозволу.

2. У випадках, зазначених у статті 67(1)(b) і (c), строк призупинення дії, визначений митним органом, уповноваженим видавати дозволи, повинен відповідати строку, про який власник дозволу повідомив відповідно до статті 67(2). Строк призупинення за потреби може бути додатково подовжений на прохання власника дозволу.

Строк призупинення дії може бути додатково подовжений на строк, необхідний компетентному митному органу для перевірки того, чи такі заходи забезпечують виконання умов або зобов’язань, при цьому останній строк не повинен перевищувати 30 днів.

3. Якщо після призупинення дозволу митний орган, уповноважений видати цей дозвіл, має намір анулювати, відкликати його або внести зміни до такого дозволу відповідно до статті 65, строк призупинення, визначений відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті, за потреби повинен бути подовжений до набуття чинності рішенням про анулювання, відкликання або внесення змін.

1. Призупинення дії закінчується із завершенням строку призупинення дії, якщо тільки до завершення такого строку не виникне одна з таких ситуацій:

(a) призупинення скасовано, оскільки у випадках, зазначених у статті 67(1)(a), немає підстав для анулювання, відкликання дозволу або внесення змін до нього відповідно до статті 65, і в такому разі призупинення дії закінчується в дату скасування;

(b) призупинення скасовано, оскільки у випадках, зазначених у статті 67(1)(b) і (c), власник дозволу вжив необхідних заходів згідно з вимогами митного органу, уповноваженого видавати дозвіл, для забезпечення виконання умов, встановлених для дозволу або виконання зобов’язань, покладених на нього відповідно до дозволу, і в такому разі призупинення дії закінчується в дату скасування;

(c) дозвіл, що його дію призупинено, анульований, відкликаний або змінений, і в такому разі призупинення дії закінчується в дату анулювання, відкликання або зміни.

2. Митний орган, уповноважений видавати дозвіл, повинен повідомити власника дозволу про закінчення призупинення дії.

1. Дозволи, які були видані на підставі статті 44(1)(a), (b), (d) або (e) доповнення I до Конвенції зі змінами, внесеними Рішенням № 1/2008, або які були видані на підставі статті 44(1)(f)(i) або (ii), якщо була використана спрощена процедура рівня 1, та які є чинними станом на 1 травня 2016 року та мають необмежений строк дії, повинні бути повторно оцінені до 1 травня 2019 року.

2. Дозволи, видані на підставі статті 44(1)(a), (b), (d) і (e) доповнення I до Конвенції зі змінами, внесеними Рішенням № 1/2008, які є чинними станом на 1 травня 2016 року, залишаються чинними:

(a) стосовно дозволів з обмеженим строком дії, до закінчення такого строку або до 1 травня 2019, залежно від того, що настане раніше;

(b) стосовно всіх інших дозволів, до проведення їх повторного оцінювання.

3. Рішеннями, ухваленими після проведення повторного оцінювання, скасовуються повторно оцінені дозволи та, у відповідних випадках, видаються нові дозволи. Про такі рішення власники дозволів повинні бути невідкладно повідомлені.

1. Митні органи зберігають заявки та додані супровідні документи, а також копію будь-якого виданого дозволу.

2. Якщо заявку відхилено або дозвіл анульовано, відкликано, змінено або його дію призупинено, то заявка та рішення про відхилення заявки або про анулювання, відкликання дозволу, внесення змін до нього або призупинення його дії, у відповідних випадках, та всі додані супровідні документи зберігаються щонайменше протягом трьох років із кінця календарного року, в якому заявка була відхилена або дозвіл був анульований, відкликаний, змінений або його дія була призупинена.

Митні пломби, зазначені у статті 38, та пломби спеціального виду, зазначені у статті 82, що відповідають додатку II до доповнення I до Конвенції зі змінами, внесеними Рішенням № 1/2008, можуть надалі використовуватися, поки не будуть вичерпані запаси, або до 1 травня 2019 року, залежно від того, що настане раніше.

1. Якщо інше не передбачено статтею 75, сума комплексної гарантії повинна дорівнювати референтній сумі, встановленій митницею гарантування.

2. Референтна сума комплексної гарантії повинна відповідати сумі боргу, який може підлягати сплаті у зв’язку з кожною операцією спільного транзиту, щодо якої надана гарантія, у період між поміщенням товарів під процедуру спільного транзиту та моментом закриття цієї процедури.

Для цілей такого розрахунку необхідно враховувати найвищі показники боргу, застосовні до товарів такого ж виду в країні митниці гарантування, а товари Союзу, переміщувані відповідно до Конвенції, необхідно розглядатися як товари з третіх країн.

Якщо інформація, необхідна для визначення референтної суми, відсутня в митниці гарантування, таку суму встановлюють на рівні 10000 євро для кожної транзитної операції.

3. Митниця гарантування встановлює референтну суму у співпраці з суб’єктом процедури. При встановленні референтної суми митниця гарантування визначає таку суму на підставі інформації про товари, поміщені під процедуру спільного транзиту за попередні 12 місяців, та оцінки обсягу очікуваних операцій, відображених, зокрема, у комерційній та бухгалтерській документації суб’єкта процедури.

4. Митниця гарантування переглядає референтну суму з власної ініціативи або на запит суб’єкта процедури та за необхідності коригує її.

5. Кожен суб’єкт процедури повинен забезпечити, щоб сума, яка підлягає сплаті або може підлягати сплаті, не перевищувала референтної суми.

Така особа повинна повідомити митницю гарантування, якщо референтна сума більше не є достатньою для покриття її операцій.

6. Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, митні органи здійснюють моніторинг гарантії.

Моніторинг референтної суми, що покриває суму боргу, яка може підлягати сплаті щодо товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту, забезпечується за допомогою електронної системи, зазначеної у статті 4(1), для кожної операції спільного транзиту на момент поміщення товарів під процедуру спільного транзиту.

7. Моніторинг гарантії щодо товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту з використанням спрощення, зазначеного в статті 55(1)(f), у період між завершенням строку дії звільнення, зазначеного в статті 13(2), і датами запровадження модернізації NCTS, зазначеними в додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, забезпечується регулярними та належними перевірками.

1. Суб’єкту процедури може бути дозволено використовувати комплексну гарантію зі зменшеною сумою або отримати звільнення від гарантії.

2. Сума комплексної гарантії може бути зменшена до:

(a) 50 % референтної суми, визначеної відповідно до статті 74, якщо виконані такі умови:

(i) заявник веде систему бухгалтерського обліку, яка відповідає загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку, застосовним у Договірній стороні, в якій ведеться облік, дозволяє проведення митного контролю на основі аудиту та зберігає дані за минулі періоди, що дозволяє здійснювати аудиторський облік з моменту, коли дані надходять до справи;

(ii) заявник має адміністративну організацію, яка відповідає типу та розміру підприємства та є придатною для управління потоком товарів, і має внутрішній контроль, здатний запобігати, виявляти та виправляти помилки, а також запобігати та виявляти незаконні транзакції чи транзакції з порушеннями;

(iii) заявник не перебуває в процедурі банкрутства;

(iv) протягом останніх трьох років, що передували поданню заяви, заявник виконував свої фінансові зобов’язання стосовно виплати боргу, що стягувався при ввозі або вивозі товарів чи у зв’язку з їх увозом або вивозом;

(v) заявник демонструє на основі наявної документації та інформації за останні три роки, що передують поданню заявки, що його фінансовий стан достатній для виконання його зобов’язань, беручи до уваги вид та обсяг підприємницької діяльності, в тому числі відсутність від’ємних чистих активів, за винятком випадків, коли вони можуть бути покриті;

(vi) заявник може продемонструвати наявність достатніх фінансових ресурсів для виконання своїх зобов’язань щодо референтної суми, не покритої гарантією;

(b) 30 % референтної суми, визначеної відповідно до статті 74, якщо виконані такі умови:

(i) заявник веде систему бухгалтерського обліку, яка відповідає загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку, застосовним у Договірній стороні, в якій ведеться облік, дозволяє проведення митного контролю на основі аудиту та зберігає дані за минулі періоди, що дозволяє здійснювати аудиторський облік з моменту, коли дані надходять до справи;

(ii) заявник має адміністративну організацію, яка відповідає типу та розміру підприємства та є придатною для управління потоком товарів, і має внутрішній контроль, здатний запобігати, виявляти та виправляти помилки, а також запобігати та виявляти незаконні транзакції чи транзакції з порушеннями;

(iii) заявник гарантує, що відповідні працівники отримали розпорядження повідомляти митні органи про всі виявлені випадки труднощів із дотриманням вимог, та встановлює процедури інформування митних органів про такі труднощі;

(iv) заявник не перебуває в процедурі банкрутства;

(v) протягом останніх трьох років, що передували поданню заяви, заявник виконав свої фінансові зобов’язання стосовно виплати боргу, стягнутого у зв’язку з ввозом або вивозом товарів;

(vi) заявник демонструє на основі наявної документації та інформації за останні три роки, що передують поданню заявки, що його фінансовий стан достатній для виконання його зобов’язань, беручи до уваги вид та обсяг підприємницької діяльності, в тому числі відсутність від’ємних чистих активів, за винятком випадків, коли вони можуть бути покриті;

(vii) заявник може продемонструвати наявність достатніх фінансових ресурсів для виконання своїх зобов’язань щодо частини референтної суми, не покритої гарантією;

(c) 0 % референтної суми, визначеної відповідно до статті 74, якщо виконані такі умови:

(i) заявник веде систему бухгалтерського обліку, яка відповідає загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку, застосовним у Договірній стороні, в якій ведеться облік, дозволяє проведення митного контролю на основі аудиту та зберігає дані за минулі періоди, що дозволяє здійснювати аудиторський облік з моменту, коли дані надходять до справи;

(ii) заявник дозволяє митному органу мати фізичний доступ до своїх систем бухгалтерського обліку та, у відповідних випадках, до своїх комерційних і транспортних документів;

(iii) заявник має логістичну систему, яка ідентифікує товари як товари, що перебувають у вільному обігу на території Договірної сторони або як товари третьої країни, та вказує, у відповідних випадках, їхнє місце розташування;

(iv) заявник має адміністративну організацію, яка відповідає типу та розміру підприємства та є придатною для управління потоком товарів, і має внутрішній контроль, здатний запобігати, виявляти та виправляти помилки, а також запобігати та виявляти незаконні транзакції чи транзакції з порушеннями;

(v) у відповідних випадках, заявник має належний встановлений порядок управління ліцензіями та дозволами, наданими відповідно до заходів торговельної політики або пов’язаними з торгівлею сільськогосподарською продукцією;

(vi) заявник має задовільні процедури для архівування своїх записів та інформації і для захисту від втрати інформації;

(vii) заявник забезпечує, щоб відповідні працівники отримали розпорядження повідомляти митні органи про всі виявлені випадки труднощів щодо дотриманням вимог, та встановлює процедури інформування митних органів про такі труднощі;

(viii) заявник вживає належних заходів безпеки для захисту комп’ютерної системи заявника від несанкціонованого втручання та захисту документації заявника;

(ix) заявник не перебуває в процедурі банкрутства;

(x) протягом останніх трьох років, що передували поданню заяви, заявник виконував свої фінансові зобов’язання стосовно виплати боргу, що стягувався при ввозі або вивозі товарів чи у зв’язку з їх увозом або вивозом;

(xi) заявник демонструє на основі наявної документації та інформації за останні три роки, що передують поданню заявки, що його фінансовий стан достатній для виконання його зобов’язань, беручи до уваги вид та обсяг підприємницької діяльності, в тому числі відсутність від’ємних чистих активів, за винятком випадків, коли вони можуть бути покриті;

(xii) заявник може продемонструвати наявність достатніх фінансових ресурсів для виконання своїх зобов’язань щодо частини референтної суми, не покритої гарантією.

Митниця гарантування повинна повідомити суб’єкту процедури таку інформацію:

(a) референтний номер гарантії;

(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.

На запит особи, яка надала гарантію, митниця гарантування повинна призначити один чи декілька додаткових кодів доступу до цієї гарантії, які може використовувати така особа або її представники.

Використання комплексної гарантії та комплексної гарантії зі зменшеною сумою, у тому числі звільнення від гарантії, може бути тимчасово заборонене у таких випадках:

(a) за особливих обставин;

(b) стосовно товарів, щодо яких було доведено великомасштабне шахрайство, пов’язане з використанням гарантії.

Особливі обставини, великомасштабне шахрайство та процедурні правила тимчасової заборони комплексної гарантії та комплексної гарантії зі зменшеною сумою, у тому числі звільнення від гарантії, викладені в додатку I.

1. Комплексна гарантія надається у формі зобов’язання, наданого гарантом, на бланку, наведеному в додатку C4 до доповнення III. Доказ такого зобов’язання зберігає митниця гарантування протягом строку дії гарантії.

2. Статті 20(2) і 22 застосовують mutatis mutandis.

1. На підставі дозволу митниця гарантування видає суб’єкту процедури один або декілька сертифікатів комплексної гарантії, оформлених на бланку, наведеному в додатку C5 до доповнення III, або один або декілька сертифікатів звільнення від гарантії, оформлених на бланку, наведеному в додатку C6 до доповнення III, щоб дозволити суб’єкту процедури надати докази комплексної гарантії або звільнення від гарантії в рамках статті 26(1)(b).

2. Строк дії сертифіката не повинен перевищувати два роки. Однак такий строк може бути один раз подовжений митницею гарантування на строк, що не перевищує двох років.

1. Статтю 23(1) і (2) застосовують mutatis mutandis до відкликання та скасування, пов’язаного з дозволом на використання комплексної гарантії або із зобов’язанням гаранта.

2. Митниця гарантування вносить до системи, зазначеної у статті 9, відкликання митними органами дозволу на використання комплексної гарантії або звільнення від гарантії, а також дату набуття чинності відкликанням митницею гарантування зобов’язання гаранта або дату набуття чинності скасуванням зобов’язання гарантом.

3. Із дати набуття чинності відкликанням або скасуванням, зазначеним у параграфі 1, будь-який сертифікат комплексної гарантії чи будь-який сертифікат звільнення від гарантії, виданий для застосування статті 26(1)(b), не повинен використовуватися для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, а суб’єкт процедури повинен невідкладно повернути його митниці гарантування.

Кожна країна повинна надати Комісії засоби, що дозволяють ідентифікувати сертифікати, які залишаються чинними, але ще не повернені, або які були оголошені вкраденими, втраченим або підробленими. Комісія інформує інші країни.

1. Дозволи відповідно до статті 55(1)(b) на використання пломб спеціального виду на транспортних засобах, контейнерах або пакунках, що використовують для процедури спільного транзиту, видаються, якщо митні органи затвердили пломби, визначені в заявці на дозвіл.

2. Митний орган у контексті дозволу приймає пломби спеціального виду, які були затверджені митними органами іншої країни, крім випадків, коли він має інформацію про те, що окрема пломба є непридатною для митних цілей.

1. Пломби спеціального виду повинні відповідати вимогам, встановленим у статті 38(1).

Якщо пломби були сертифіковані компетентним органом відповідно до Міжнародного стандарту ISO № 17712:2013 "Вантажні контейнери - механічні пломби", такі пломби вважаються такими, що відповідають зазначеним вимогам.

Для контейнерних перевезень якнайширше повинні використовуватися пломби з високою гарантією безпеки.

2. Пломба спеціального виду повинна мати одне з таких зазначень:

(a) ім’я особи, уповноваженої відповідно до статті 55(1)(b) використовувати її;

(b) відповідну абревіатуру чи код, на основі якого митний орган країни відправлення може ідентифікувати заінтересовану особу.

3. Суб’єкт процедури повинен вносити до транзитної декларації номер та індивідуальні ідентифікатори пломб спеціального виду та наносити пломби не пізніше моменту випуску товарів для процедури спільного транзиту.

4. Пломби спеціального виду, що відповідають додатку II до доповнення I до Конвенції зі змінами, внесеними Рішенням № 1/2008, можуть надалі використовуватися, поки не будуть вичерпані запаси, або до 1 травня 2019 року, залежно від того, що настане раніше.

Митний орган повинен:

(a) повідомляти Комісію та митні органи інших Договірних сторін про використовувані пломби спеціального виду та про пломби спеціального виду, які він вирішив не затверджувати через порушення чи технічні недоліки;

(b) перевіряти пломби спеціального виду, які він затвердив та які використовуються, якщо він отримує інформацію про те, що інший орган вирішив не затверджувати певну пломбу спеціального виду;

(c) проводити взаємні консультації, щоб дійти спільної оцінки;

(d) проводити моніторинг використання пломб спеціального виду особами, уповноваженими відповідно до статті 81.

Якщо це необхідно, Договірні сторони можуть за взаємною згодою встановити спільну систему нумерації та визначити використання спільних захисних елементів і технологій.

Статус уповноваженого вантажовідправника, зазначений у статті 55(1)(c), надають лише тим заявникам, які уповноважені надавати комплексну гарантію або використовувати звільнення від гарантії, зазначене у статті 55(1)(a).

У дозволі, зокрема, зазначаються:

(a) митниця або митниці відправлення, які будуть відповідальними за майбутні операції спільного транзиту;

(b) строк, наданий митним органам після того, як уповноважений вантажовідправник подав транзитну декларацію, щоб здійснити у разі необхідності контроль товарів перед випуском товарів;

(c) заходи з ідентифікації, що їх буде вжито, і в такому разі митні органи можуть встановити, що транспортні засоби, пакунок або пакунки повинні мати пломби спеціального виду, затверджені митними органами як такі, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 82, і призначені для нанесення уповноваженим вантажовідправником;

(d) заборонені категорії або переміщення товарів;

(e) операційні та контрольні заходи, яких повинен дотримуватися уповноважений вантажовідправник. Якщо це необхідно, будь-які особливі умови, пов’язані з транзитними заходами, які здійснюються не в звичайний час роботи митниці (митниць) відправлення.

1. Якщо уповноважений вантажовідправник має намір помістити товари під процедуру спільного транзиту, він повинен подати транзитну декларацію митниці відправлення. Уповноважений вантажовідправник не повинен починати операцію спільного транзиту до завершення строку, визначеного у дозволі, зазначеному у статті 55(1)(c).

2. Уповноважений вантажовідправник повинен внести до електронної транзитної системи таку інформацію:

(a) маршрут, якщо маршрут був передбачений відповідно до статті 33(2);

(b) строк, встановлений відповідно до статті 34, протягом якого товари повинні бути пред’явлені митниці призначення;

(c) кількість та індивідуальні ідентифікатори пломб, у відповідних випадках.

3. Уповноважений вантажовідправник повинен надрукувати транзитний супровідний документ тільки після отримання повідомлення від митниці відправлення про випуск товарів для процедури спільного транзиту.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, уповноважений вантажовідправник повинен надрукувати транзитний супровідний документ, за умови що він отримав повідомлення від митниці відправлення про випуск товарів для процедури спільного транзиту.

Статус уповноваженого вантажоодержувача, зазначений у статті 55(1)(d), надають лише заявникам, які заявляють, що вони регулярно отримуватимуть товари, які були поміщені під процедуру спільного транзиту.

1. Коли товари надходять у місце, визначене в дозволі, зазначеному в статті 55(1)(d), уповноважений вантажоодержувач повинен:

(a) негайно повідомити митницю призначення про надходження товарів та поінформувати її про будь-які порушення або інциденти, що сталися під час транспортування;

(b) розвантажувати товари тільки після отримання дозволу від митниці призначення;

(c) після розвантаження невідкладно внести результати огляду та будь-яку іншу відповідну інформацію щодо розвантаження до своїх записів;

(d) повідомити митницю призначення про результати огляду товарів та повідомити її про будь-які порушення не пізніше ніж на третій день після дня отримання дозволу на розвантаження товарів.

2. Як тільки митниця призначення отримає повідомлення про надходження товарів до приміщень уповноваженого вантажоодержувача, вона повинна повідомити митницю відправлення про надходження товарів.

3. Як тільки митниця призначення отримає результати огляду товарів, зазначені у параграфі 1(d), вона повинна надіслати результати контролю митниці відправлення не пізніше ніж на шостий день після дня доставки товарів до уповноваженого вантажоодержувача.

1. У дозволі, зокрема, зазначаються:

(a) митниця або митниці призначення, відповідальні за товари, отримані уповноваженим вантажоодержувачем;

(b) строк, протягом якого уповноважений вантажоодержувач повинен отримати дозвіл на розвантаження товарів від митниці призначення;

(d) виключені категорії або переміщення товарів;

(d) операційні та контрольні заходи, яких повинен дотримуватися уповноважений вантажоодержувач. Якщо це необхідно, будь-які особливі умови, пов’язані з транзитними заходами, що здійснюються не в звичайний час роботи митниці (митниць) призначення.

2. Митні органи повинні визначити в дозволі, чи повинна митниця призначення вчинити будь-які дії, перш ніж уповноважений вантажоодержувач зможе розпоряджатися отриманими товарами.

1. Суб’єкт процедури вважається таким, що виконав свої зобов’язання, і процедура спільного транзиту вважається завершеною відповідно до статті 48(1), коли непошкоджені товари були пред’явлені уповноваженому вантажоодержувачу відповідно до статті 55(1)(d) у визначеному в дозволі місці протягом строку, встановленого відповідно до статті 34.

2. На запит перевізника уповноважений вантажоодержувач видає розписку, яка засвідчує надходження товарів у місце, визначене в дозволі, зазначеному в статті 55(1)(d) цього доповнення, і містить посилання на MRN операції спільного транзиту. Розписка надається на бланку, наведеному в додатку B10 до доповнення III.

Залізнична товарна накладна вважається транзитною декларацією для процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, за умови що її використовують для транспортних операцій, які здійснюють уповноважені залізничні підприємства у співпраці між собою.

1. Уповноважені залізничні підприємства повинні вести облік у своїх бухгалтеріях та використовувати спільно погоджену систему, впроваджену в таких бухгалтеріях для розслідування порушень.

2. Митний орган країни, в якій уповноважене залізничне підприємство має осідок, повинен мати доступ до даних у бухгалтерії такого підприємства.

3. Для цілей митного контролю уповноважене залізничне підприємство в країні призначення повинне надати всі залізничні товарні накладні, що використовуються як транзитні декларації для використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, митному органу в країні призначення відповідно до будь-яких положень, визначених за взаємною згодою з цим органом.

1. Суб’єкт процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, є однією з таких осіб:

(a) уповноваженим залізничним підприємством, яке має осідок у країні та приймає товари для перевезення за залізничною товарною накладною як транзитною декларацією для використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, що перевозяться залізничним транспортом, і яке позначає варіант "так" у графі 58b залізничної товарної накладної та вносить свій код UIC;

(b) будь-яким іншим уповноваженим залізничним підприємством, що має осідок у країні, та від імені якого графу 58b заповнює залізничне підприємство третьої країни, коли транспортна операція починається за межами митної території Договірних сторін і товари прибувають на таку митну територію.

2. Суб’єкт такої процедури бере на себе відповідальність за імпліцитну заяву про те, що подальші або замінні залізничні підприємства, що беруть участь у використанні операції спільного транзиту на основі паперових документів, також відповідають вимогам процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом.

1. Товари послідовно отримують і перевозять різні уповноважені залізничні підприємства на внутрішньодержавному рівні, і залучені уповноважені залізничні підприємства визнають свою спільну відповідальність за будь-який потенційний борг перед митним органом.

2. Незважаючи на зобов’язання суб’єкта процедури, зазначені у статті 8, інші уповноважені залізничні підприємства, які отримують товари під час транспортної операції та вказані у графі 57 залізничної товарної накладної, також несуть відповідальність за належне застосування процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом.

3. Уповноважені залізничні підприємства у співпраці одне з одним забезпечують функціонування спільно погодженої системи, призначеної для перевірки та розслідування порушень, їхнього переміщення товарів, а також несуть відповідальність за:

(a) окреме відшкодування транспортних витрат на основі інформації, яка повинна бути наявною щодо кожної операції спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, і за кожний місяць для відповідних незалежних уповноважених залізничних підприємств у кожній країні;

(b) розподіл транспортних витрат для кожної країни, на територію якої прибувають товари під час використання операції спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, що перевозять залізничним транспортом;

(c) сплату відповідної частки витрат, понесених кожним з уповноважених залізничних підприємств, що співпрацюють одне з одним.

Уповноважені залізничні підприємства повинні забезпечувати ідентифікацію товарів, які перевозять під процедурою спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, за допомогою етикеток з піктограмою, зразок якої наведений у додатку B11 до доповнення III.

Етикетки повинні бути нанесені або безпосередньо надруковані на залізничній товарній накладній та на відповідному залізничному вагоні у разі повного завантаження або, в інших випадках, на пакунку або пакунках.

Замість етикетки, зазначеної у першому параграфі, можна використовувати штамп, який відтворює піктограму, наведену в додатку B11 до доповнення III.

Якщо до договору перевезення були внесені зміни, відповідно до яких:

(a) транспортна операція, яка повинна була завершитися за межами митної території Договірної сторони, завершилася в її межах, або

(b) транспортна операція, яка повинна була завершитися в межах митної території Договірної сторони, завершилася за її межами,

уповноважені залізничні підприємства не повинні виконувати змінений договір без попередньої згоди митниці відправлення.

У всіх інших випадках уповноважені залізничні підприємства можуть виконувати змінений договір. Вони повинні невідкладно повідомити митницю відправлення про внесені зміни.

1. Залізнична товарна накладна повинна бути пред’явлена митниці відправлення в разі здійснення транспортної операції, до якої застосовується процедура спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, і яка починається і повинна завершитися на території Договірних сторін.

2. Митниця відправлення повинна чітко вносити до граф, призначених для митниць на аркушах 1, 2 і 3 залізничної товарної накладної:

(a) код "T1", якщо товари переміщуються під процедурою T1;

(b) код "T2" або "T2F", відповідно, якщо товари переміщуються відповідно до процедури T2 і згідно із законодавством Союзу введення цього коду є обов’язковим.

Код "T2" або "T2F" повинен бути засвідчений штампом митниці відправлення.

3. За винятком зазначених у параграфі 2 випадків, товари, що переміщуються з одного пункту в інший у межах Союзу через територію однієї або декількох країн спільного транзиту, і товари, що переміщуються з Союзу в пункт призначення у країні спільного транзиту, повинні бути поміщені під процедуру T2 з урахуванням умов, які повинні бути встановлені кожною державою-членом Європейського Союзу, протягом усієї поїздки від станції відправлення до станції призначення без пред’явлення митниці відправлення залізничної товарної накладної на такі товари.

Якщо товари переміщують з одного пункту в інший у межах Союзу через територію однієї або декількох країн спільного транзиту, нанесення зазначених у статті 95 етикеток є необов’язковим.

4. Якщо транспортна операція починається у країні спільного транзиту, товари вважаються такими, що переміщуються під процедурою T1. Однак якщо товари повинні бути переміщені під процедурою T2 відповідно до положень статті 2(3)(b) Конвенції, митниця відправлення повинна вказати на аркуші 3 залізничної товарної накладної, що товари, зазначені у накладній, переміщуються під процедурою T2. У такому разі графа, призначена для використання митницею, повинна містити коди "T2" або "T2F", відповідно, чітко завізовані штампом митниці відправлення та підписом відповідальної посадової особи. Якщо товари переміщуються під процедурою T1, внесення коду "T1" до документа є необов’язковим.

5. Усі аркуші залізничної товарної накладної повинні бути повернені заінтересованій особі.

6. Кожна країна спільного транзиту може передбачити, щоб товари, які переміщуються під процедурою T1, переміщувались під цією процедурою без необхідності пред’явлення залізничної товарної накладної митниці відправлення.

7. Стосовно зазначених у параграфах 2, 3 і 5 товарів митниця, відповідальна за станцію призначення, діє як митниця призначення. Однак якщо товари випущені для вільного обігу або поміщені під іншу процедуру на проміжній станції, митний орган, відповідальний за таку станцію, діє як митниця призначення.

Якщо митниця відправлення не вирішить інакше, то, як правило, та з урахуванням заходів ідентифікації, що їх вживають уповноважені залізничні підприємства, така митниця не пломбує транспортні засоби або окремі пакунки, що містять товари.

У разі застосування процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, що перевозяться залізничним транспортом, виконання формальностей у митниці транзиту не вимагається.

1. Коли товари, поміщені під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, надходять до митниці призначення, уповноважене залізничне підприємство повинне пред’явити цій митниці:

(a) товари;

(b) аркуші 2 і 3 залізничної товарної накладної.

Митниця призначення повертає аркуш 2 залізничної товарної накладної уповноваженому залізничному підприємству після того, як вона поставить на ньому штамп, і зберігає аркуш 3 залізничної товарної накладної.

2. Митниця, відповідальна за станцію призначення, діє як митниця призначення.

Однак якщо товари випущені для вільного обігу або поміщені під іншу митну процедуру на проміжній станції, митний орган, відповідальний за таку станцію, діє як митниця призначення.

3. У зазначеному в статті 97(3) випадку виконання формальностей у митниці призначення не вимагається.

1. Статті 97 та 98 застосовуються до транспортної операції, яка починається на території Договірної сторони та повинна завершитися у третій країні.

2. Митниця, відповідальна за прикордонну станцію, через яку товари, поміщені під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, що перевозяться залізничним транспортом, залишають територію Договірної сторони, діє як митниця призначення.

3. Виконання формальностей у такій митниці не вимагається.

1. Митниця, відповідальна за прикордонну станцію, через яку товари, поміщені під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, що перевозяться залізничним транспортом, прибувають на територію Договірної сторони, діє як митниця відправлення для транспортної операції, яка починається у третій країні та повинна закінчитися на території Договірної сторони.

Виконання формальностей у такій митниці не вимагається.

2. Митниця, відповідальна за станцію призначення, діє як митниця призначення. Однак якщо товари випущені для вільного обігу або поміщені під іншу митну процедуру на проміжній станції, митний орган, відповідальний за таку станцію, діє як митниця призначення.

У такій митниці виконуються формальності, передбачені в статті 100.

1. Митниці, що повинні діяти як митниця відправлення та митниця призначення для транспортних операцій, які починаються і повинні завершитися у третій країні, зазначені в статті 101(2) та 102(1) відповідно.

2. Виконання формальностей у митниці відправлення чи призначення не вимагається.

Товари, що переміщуються відповідно до статті 102(1) або 103(1), вважаються такими, що переміщуються під процедурою T1, якщо не встановлено митний статус товарів Союзу відповідно до положень додатка II.

1. Якщо залізнична товарна накладна містить більше одного вагона чи контейнера, можуть бути використані описи вантажу, надані на бланку, наведеному в додатку B4 до доповнення III.

Опис вантажу повинен включати номер вагона, до якого відноситься залізнична товарна накладна, або, у відповідному випадку, номер контейнера, який містить товари.

2. Якщо транспортні операції, що починаються на території Договірних сторін, включають як товари, які переміщуються під процедурою T1, так і товари, які переміщуються під процедурою T2, повинні бути складені окремі описи вантажу.

Серійні номери описів вантажу, які відносяться до кожного з цих двох видів товарів, вносять до графи, передбаченої для опису товарів у залізничній товарній накладній.

3. Описи вантажу, що супроводжують залізничні товарні накладні, становлять їхню невід’ємну частину та мають таку ж юридичну силу.

4. Оригінали описів вантажу повинні бути засвідчені штампом станції відправлення.

1. У разі комбінованих перевезень дорожнім та залізничним транспортом положення статей 91-105 не перешкоджають використанню процедур, встановлених у розділі II. Проте положення статей 92 і 95 також застосовуються.

2. У випадках, зазначених у параграфі 1, посилання на використану транзитну декларацію чи використані транзитні декларації повинне бути чітко внесене в графу, передбачену для даних супровідних документів, під час складання залізничної товарної накладної.

У такому посиланні зазначається вид транзитної декларації, митниця відправлення, дата і реєстраційний номер кожної використаної транзитної декларації.

Крім цього, аркуш 2 залізничної товарної накладної повинен бути засвідчений залізничним підприємством, відповідальним за останню залізничну станцію, залучену до операції спільного транзиту. Таке залізничне підприємство повинне засвідчити залізничну товарну накладну після того, як воно переконається, що зазначена транзитна декларація або декларації передбачають перевезення товарів.

3. Якщо товари, які перевозять комбінованим дорожнім та залізничним транспортом та які є предметом однієї або декількох транзитних декларацій, складених відповідно до процедури, визначеної у розділі II, були прийняті залізничними підприємствами на залізничній станції та завантажені у вагони, такі залізничні підприємства беруть на себе відповідальність за сплату боргу, якщо неправомірні дії або порушення вчинено під час перевезення залізничним транспортом, за умови що в країні, в якій вчинено неправомірні дії або порушення чи вважається, що їх було вчинено, немає дійсної гарантії та неможливо стягнути такі суми із суб’єкта процедури.

1. Якщо пред’явлення залізничної товарної накладної як транзитної декларації та товарів у митниці відправлення не вимагається щодо товарів, які повинні бути поміщені уповноваженим вантажовідправником відповідно до статті 55(1)(c), під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, митниця відправлення повинна вжити необхідних заходів, щоб забезпечити, щоб аркуші 1, 2 і 3 залізничної товарної накладної містили коди "T1", "T2" або "T2F" відповідно.

2. Якщо товари надходять до уповноваженого вантажоодержувача відповідно до статті 55(1)(d), митні органи можуть передбачити, що, як відступ від статті 88, аркуші 2 і 3 залізничної товарної накладної повинні бути безпосередньо доставлені митниці призначення уповноваженими залізничними підприємствами або транспортним підприємством.

1. Авіаційній компанії може бути дозволено використовувати вантажний маніфест як транзитну декларацію, якщо він по суті відповідає формі, наведеній у доповненні 3 до додатка 9 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, вчиненої у Чикаго 7 грудня 1944 року.

2. Дозвіл, зазначений у статті 55(1)(e), що стосується процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять повітряним транспортом, повинна бути вказана форма маніфесту, а також аеропорти відправлення та призначення для операцій спільного транзиту. Авіаційна компанія, уповноважена відповідно до статті 55(e) на використання такої процедури, повинна надіслати засвідчену копію такого дозволу компетентним митним органам кожного з відповідних аеропортів.

3. Якщо до транспортної операції залучені товари, які переміщують відповідно до процедури T1, та товари, які переміщують відповідно до процедури T2, між спеціальною фіскальною територією та іншою частиною митної території Союзу, яка не є спеціальною фіскальною територією, такі товари повинні бути внесені до окремих маніфестів.

1. Авіаційна компанія повинна внести до маніфесту таку інформацію:

(a) код "T1", якщо товари переміщуються під процедурою T1;

(b) код "T2" або "T2F", відповідно, якщо товари переміщуються відповідно до процедури T2 і згідно із законодавством Союзу введення цього коду є обов’язковим;

(c) назву авіаційної компанії, яка перевозить товари;

(d) номер рейсу;

(e) дату рейсу;

(f) аеропорт відправлення та аеропорт призначення.

2. Додатково до інформації, запитуваної відповідно до параграфа 1, авіаційна компанія повинна внести до маніфесту щодо кожного відправлення таку інформацію:

(a) номер авіанакладної;

(b) кількість вантажних місць;

(c) торговий опис товарів, у тому числі всі дані, необхідні для їх ідентифікації;

(d) масу брутто.

3. Якщо товари згруповані, їхній опис у маніфесті за необхідності повинен бути замінений на запис "Консолідація", який може бути скорочений. У такому разі авіанакладні для відправлень у маніфесті повинні містити торговий опис товарів, у тому числі всі дані, необхідні для їх ідентифікації. Ці авіанакладні повинні бути долучені до маніфесту.

4. Авіаційна компанія повинна вказати дату і підписати маніфест.

5. Принаймні два примірники маніфесту повинні бути надані компетентним митним органам в аеропорту відправлення, і вони повинні зберегти один примірник.

6. Копія маніфесту повинна бути надана компетентним митним органам в аеропорту призначення.

1. Раз на місяць компетентні митні органи у кожному аеропорту призначення засвідчують список маніфестів, складених авіаційними компаніями, які були надані цим органам протягом попереднього місяця, і передають їх митним органам у кожному аеропорту відправлення.

2. Такий список для кожного маніфесту повинен включати таку інформацію:

(a) номер маніфесту;

(b) код, що ідентифікує маніфест як транзитну декларацію відповідно до статті 109(1)(a) і (b);

(c) назву авіаційної компанії, яка перевозила товари;

(d) номер рейсу; та

(e) дату рейсу.

3. Дозвіл, зазначений у статті 55(1)(e), що стосується процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять повітряним транспортом, також може передбачати, що авіаційні компанії можуть самі передавати список, зазначений у параграфі 1 цієї статті, компетентним митним органам кожного аеропорту відправлення.

4. У разі виявлення порушень, пов’язаних з інформацією про наведені у списку маніфести, компетентні митні органи аеропорту призначення повинні повідомити компетентні митні органи аеропорту відправлення та компетентний митний орган, який надав дозвіл, зокрема із зазначенням авіанакладних на відповідні товари.

1. Авіаційній компанії може бути дозволено використовувати електронний маніфест як транзитну декларацію для використання процедури спільного транзиту для товарів, які перевозять повітряним транспортом.

2. Після прийняття заявки на такий дозвіл компетентні митні органи повинні повідомити інші країни, на території яких розташовані аеропорти відправлення та призначення, зв’язані електронними системами, що дозволяють здійснювати обмін інформацією.

Якщо заперечення не надійдуть протягом 60 днів, компетентні митні органи повинні видати дозвіл.

3. Авіаційна компанія повинна передавати аеропорту призначення маніфест, оформлений в аеропорту відправлення, з використанням електронної системи, що дозволяє здійснювати обмін інформацією.

4. Авіаційна компанія повинна внести поряд із відповідними пунктами у маніфесті один із таких кодів:

(a) "T1", якщо товари переміщуються під процедурою T1;

(b) код "T2" або "T2F", відповідно, якщо товари переміщуються відповідно до процедури T2 і згідно із законодавством Союзу введення цього коду є обов’язковим;

(c) "TD" для товарів, які вже переміщуються під процедурою транзиту; у таких випадках авіаційна компанія також повинна внести код "TD" до відповідної авіанакладної, а також посилання на використовувану процедуру, номер і дату транзитної декларації або перевізного документа та назву органу, який його видав;

(d) "C" (еквівалентно "T2L") або "F" (еквівалентно "T2LF"), відповідно, для товарів Союзу, які не поміщені під процедуру транзиту;

(e) "X" для товарів Союзу, щодо яких вивіз завершився і вибуття яких підтверджене, та які не поміщені під процедуру транзиту.

5. Маніфест повинен також містити інформацію, зазначену у статті 109(1)(c)-(f) і (2).

6. Процедура спільного транзиту вважається завершеною, коли маніфест, переданий електронною системою, що дозволяє здійснювати обмін інформацією, перебуває в розпорядженні компетентних митних органів аеропорту призначення і товари були їм пред’явлені.

7. Записи, які зберігає авіаційна компанія, що дозволяють компетентним митним органам здійснювати ефективний контроль, повинні містити принаймні інформацію, зазначену в параграфах 2 і 3.

У разі необхідності компетентні митні органи в аеропорту призначення повинні передавати компетентним митним органам в аеропорту відправлення для перевірки відповідні дані з маніфестів, отриманих через електронну систему, що дозволяє здійснювати обмін інформацією.

8. Авіаційна компанія повинна повідомляти компетентні митні органи про всі неправомірні дії та порушення.

9. Компетентні митні органи в аеропорту призначення повинні за першої нагоди повідомляти компетентні митні органи в аеропорту відправлення та компетентний митний орган, який надав дозвіл, про всі неправомірні дії та порушення.

1. Після перевірки того, чи були виконані вимоги, встановлені у статті 57(4), до дозволів щодо використання електронного транспортного документа як транзитної декларації для повітряного транспорту, зазначеного в статті 55(1)(h), митний орган, уповноважений видавати дозвіл, повинен провести консультації з митним органом в аеропортах відправлення та призначення.

Якщо після перевірки, зазначеної в першому підпараграфі, митний орган, з яким проводяться консультації, встановить, що заявник не виконує одну або декілька умов або не відповідає критеріям для надання дозволу, він повинен передати належним чином задокументовані та обґрунтовані результати митному органу, уповноваженому видавати дозвіл.

2. Строк для консультацій становить 45 днів із моменту повідомлення митним органом, уповноваженим видавати дозвіл, умов, що їх повинен перевірити орган, з яким проводяться консультації.

3. Строк, встановлений для консультацій відповідно до параграфа 2, може бути подовжений митним органом, уповноваженим видавати дозвіл, у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо, з огляду на характер перевірок, які повинні бути виконані, орган, з яким проводяться консультації, потребує більше часу;

(b) якщо заявник здійснює коригування задля забезпечення виконання умов і критеріїв, зазначених у параграфі 1, і повідомив про них митному органу, уповноваженому видавати дозвіл, який повинен поінформувати про це митний орган, з яким проводяться консультації.

4. Якщо митний орган, з яким проводяться консультації, не надає відповіді протягом строку, встановленого для консультацій відповідно до параграфа 2, умови, щодо яких проведено консультації, вважаються виконаними.

5. Процедура проведення консультацій, встановлена у параграфах 1-4, також може бути застосована для повторного оцінювання та моніторингу дозволів.

1. Товари випускаються для процедури спільного транзиту, коли дані електронного транспортного документа надано митниці відправлення в аеропорту відповідно до засобів, визначених у дозволі.

2. Якщо товари повинні бути поміщені під процедуру спільного транзиту, суб’єкт процедури вносить до електронного транспортного документа поряд із відповідними пунктами такі коди:

(a) "T1" - товари, що не мають митного статусу товарів Союзу і поміщені під процедуру спільного транзиту;

(b) "T2" - товари, що мають митний статус товарів Союзу і поміщені під процедуру спільного транзиту;

(c) "T2F" - товари, що мають митний статус товарів Союзу і переміщуються між частиною митної території Союзу, де не діють положення Директиви Ради 2006/112/ЄС (-4) або Директиви Ради 2008/118/ЄС (-5), і країною спільного транзиту;

(d) "C" - товари Союзу, що не поміщені під процедуру транзиту;

(e) "TD" - товари, що вже поміщені під процедуру транзиту;

(f) "X" - товари Союзу, щодо яких вивіз завершився і вибуття яких підтверджене, та які не поміщені під процедуру транзиту.

3. Процедура спільного транзиту завершується, коли товари пред’явлено митниці призначення в аеропорту, а дані електронного транспортного документа надано такій митниці відповідно до засобів, визначених у дозволі.

4. Суб’єкт процедури повинен негайно повідомляти митницям відправлення та призначення про всі неправомірні дії та порушення.

5. Процедура спільного транзиту вважається закритою, якщо митні органи не отримали інформацію або не встановили, що процедура не була належним чином завершена.

1. Борг у розумінні статті 3(l) виникає внаслідок:

(a) вилучення товарів з процедури спільного транзиту;

(c) невиконання умови, яка регулює поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання процедури спільного транзиту.

2. Борг погашається в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо борг виник відповідно до параграфа 1(a) або (b) та якщо виконані такі умови:

(i) порушення, яке призвело до виникнення боргу, не мало суттєвого впливу на правильну роботу та не було спробою обману;

(ii) у подальшому були виконані всі формальності, необхідні для врегулювання ситуації з товарами;

(c) якщо вилучення товарів з процедури спільного транзиту або невиконання умови, яка регулює поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання процедури спільного транзиту, здійснюється внаслідок повного знищення або невідновної втрати таких товарів, що спричинені фактичним характером товарів, або непередбачуваними обставинами, або форс-мажорними обставинами, або розпорядженням митних органів.

Товари вважаються невідновно втраченими, якщо вони стають непридатними для використання будь-якою особою.

3. Борг виникає в момент:

(a) коли товари були вилучені з процедури спільного транзиту, або в момент, коли умови використання процедури спільного транзиту не були виконані чи перестали виконуватися;

(b) коли митна декларація була прийнята для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, якщо у подальшому було встановлено, що умова, яка регулює поміщення товарів під таку процедуру, фактично не була виконана.

1. Боржником є будь-яка з таких осіб:

(c) особа, яка повинна була виконувати умови, які регулюють поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання процедури спільного транзиту;

(b) будь-яка особа, яка усвідомлювала або повинна була усвідомлювати, що умова, передбачена Конвенцією, не була виконана, і яка діяла за дорученням особи, яка була зобов’язана виконати таку умову, або яка брала участь у дії, що призвела до невиконання такої умови;

(c) будь-яка особа, яка придбала відповідні товари або володіла ними і яка під час придбання або одержання товарів усвідомлювала або повинна була усвідомлювати, що умова, передбачена Конвенцією або митним законодавством, не була дотримана;

(d) суб’єкт процедури.

2. У випадку, зазначеному в параграфі статті 112(1)(b), боржником є особа, яка повинна виконувати умови, які регулюють поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання товарів під процедурою спільного транзиту.

3. Якщо була оформлена митна декларація для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, і будь-яка інформація, яку вимагає митне законодавство щодо умов, які регулюють поміщення товарів під таку митну процедуру, була надана митним органам, що призводить до виникнення боргу, особа, яка надала інформацію, необхідну для оформлення митної декларації, або яка знала або повинна була знати, що така інформація є помилковою, також є боржником.

4. Якщо декілька осіб несуть відповідальність за сплату суми, що відповідає одному боргу, вони несуть солідарну відповідальність за сплату такої суми.

1. Борг виникає:

(a) у місці, де відбуваються події, на підставі яких він виникає;

(b) якщо неможливо визначити таке місце, борг виникає у місці, де митні органи дійшли висновку про те, що товари перебувають у ситуації, в якій виник борг.

2. Якщо товари поміщено під процедуру спільного транзиту, яку не було закрито, і місце виникнення боргу не може бути визначене відповідно до параграфа 1(a) та (b) цієї статті протягом таких строків:

(a) протягом семи місяців з останньої дати, коли товари повинні були бути пред’явлені митниці призначення, якщо тільки до завершення такого строку запит на переведення стягнення боргу відповідно до статті 50 не був відправлений органу за місцем, де за свідченнями, отриманими митним органом країни відправлення, сталися події, на підставі яких виник борг, і в такому разі строк подовжується не більше ніж на один місяць;

(b) один місяць після завершення зазначеного в статті 49(4) строку для надання відповіді суб’єктом процедури на запит щодо інформації, потрібної для закриття процедури, якщо митний орган країни відправлення не був повідомлений про надходження товарів і суб’єкт процедури надав недостатню інформацію або не надав її;

борг виникає або в країні, відповідальній за останню митницю транзиту, яка повідомляє митницю відправлення про перетин кордону, або, якщо це неможливо, в країні, відповідальній за митницю відправлення.

3. Митними органами, зазначеними в статті 116(1), є митні органи країни, де борг виник або вважається таким, що виник, відповідно до цієї статті.

1. Якщо компетентні органи, які повідомили про борг, отримали докази щодо місця, в якому сталася подія, внаслідок якої виник борг, такі органи повинні призупинити процедуру стягнення та негайно, і у будь-якому разі з дотриманням строку, відправити всі необхідні документи, у тому числі засвідчену копію доказів, компетентним органам у такому місці.

2. Компетентні органи у такому місці повинні підтвердити отримання запиту та поінформувати компетентні органи, які повідомили про борг, про те, чи вони є відповідальними за стягнення. Якщо відповідь не надійшла протягом 28 днів, компетентні органи, які повідомили про борг, повинні негайно відновити ініційовану ними процедуру стягнення.

1. Компетентні митні органи повинні ініціювати процедуру стягнення боргу, як тільки вони матимуть можливість:

(a) розрахувати суму боргу; та

(b) визначити боржника.

2. Такі органи повинні повідомити боржника про суму боргу у способи та в строки, що їх дотримання є обов’язковим на території Договірних сторін.

3. Кожен борг, про який було повідомлено згідно з параграфом 2, повинен бути сплачений боржником у способи та в строки, що їх дотримання є обов’язковим на території відповідних Договірних сторін.

1. З урахуванням параграфа 4, зобов’язання гаранта триває, поки строк сплати боргу може настати.

2. Якщо процедуру спільного транзиту не закрито, митні органи країни відправлення повинні протягом дев’яти місяців після завершення встановленого строку для пред’явлення товарів у митниці призначення повідомити гаранта про те, що процедуру не було закрито.

3. Якщо процедуру спільного транзиту не закрито, митні органи, визначені відповідно до статті 114, повинні протягом трьох років із дати прийняття транзитної декларації повідомити гаранта про те, що від нього вимагається або може вимагатися сплатити борг, за який він несе відповідальність у зв’язку з відповідною операцією спільного транзиту, із зазначенням MRN та дати транзитної декларації, назви митниці відправлення, імені суб’єкта процедури та відповідної суми.

4. Гарант звільняється від його зобов’язань, якщо одне з повідомлень, передбачених параграфами 2 і 3, не було направлене йому до завершення строку.

5. Якщо одне з таких повідомлень було направлено, гарант повинен бути поінформований про стягнення боргу або закриття процедури.

Без обмеження статті 13a Конвенції та відповідно до статті 114 цього доповнення, країни повинні надавати допомогу одна одній у визначенні органів, відповідальних за стягнення.

Такі органи повинні повідомляти митницю відправлення та митницю гарантування про всі випадки, в яких виник борг у зв’язку з транзитними деклараціями, прийнятими митницею відправлення, та про вимоги, пред’явлені боржнику щодо стягнення. Крім того, вони повинні повідомити митницю відправлення про стягнення мита та інших зборів, щоб така митниця могла закрити транзитну операцію.

Тимчасова заборона використання комплексної гарантії зі зменшеною сумою чи комплексної гарантії

1. Ситуації, в яких використання комплексної гарантії зі зменшеною сумою чи комплексної гарантії може бути тимчасово заборонене:

1.1. Тимчасова заборона використання комплексної гарантії зі зменшеною сумою

"Особливі обставини", зазначені у статті 77(a), означають ситуацію, в якій було встановлено, у значній кількості випадків за участю більше ніж одного суб’єкта процедури, в яких під загрозу ставиться безперебійне функціонування процедури, що, незважаючи на застосування статті 65 або статті 80, комплексна гарантія або комплексна гарантія зі зменшеною сумою, зазначена у статті 75(a) і (b), більше не є достатньою для забезпечення сплати протягом встановленого строку боргу, що виникає при вилученні певних видів товарів із процедури спільного транзиту.

1.2. Тимчасова заборона використання комплексної гарантії

"Великомасштабне шахрайство", зазначене в статті 77(b), означає ситуацію, в якій було встановлено, що, незважаючи на застосування статті 65 або 80, комплексна гарантія чи комплексна гарантія зі зменшеною сумою, зазначена в статті 75(a) і (b), більше не є достатньою для забезпечення сплати протягом встановленого строку боргу, що виникає при вилученні певних видів товарів із процедури спільного транзиту. У зв’язку з цим необхідно враховувати обсяг вилучених товарів та обставини їх вилучення, особливо якщо це є результатом міжнародної організованої злочинної діяльності.

2. Процедур вироблення й ухвалення рішень стосовно тимчасової заборони використання комплексної гарантії зі зменшеною сумою чи комплексної гарантії

2.1. Процедура ухвалення рішень Об’єднаного комітету щодо тимчасової заборони використання комплексної гарантії чи комплексної гарантії зі зменшеною сумою при застосуванні статті 77(a) або (b) (далі "рішення") є такою:

2.1.1. Рішення може бути ухвалене на вимогу однієї або декількох Договірних сторін.

2.1.2. У разі висунення такої вимоги Договірні сторони інформують одна одну про факти, встановлені ними, і вирішують, чи виконані умови пунктів 1.1 чи 1.2.

2.2. Якщо Договірні сторони вважають, що умови виконані, вони направляють проект рішення Об’єднаному комітету для ухвалення шляхом письмової процедури, описаної в пункті 2.3.

2.3. Договірна сторона, яка головує в Об’єднаному комітеті, надсилає проект рішення іншим Договірним сторонам.

Якщо Договірна сторона, що головує в Об’єднаному комітеті, не отримала будь-яких письмових заперечень від інших Договірних сторін протягом тридцяти днів із дати надіслання проекту, рішення ухвалюється. Договірна Сторона, яка головує в Об’єднаному комітеті, інформує інші Договірні сторони про ухвалення рішення.

Якщо Договірна сторона, яка головує в Об’єднаному комітеті, одержує будь-які заперечення від однієї або декількох Договірних сторін протягом встановленого строку, вона інформує інші Договірні сторони.

2.4. Кожна Договірна сторона забезпечує опублікування рішення.

2.5. Рішення залишається чинним протягом 12 місяців. Незважаючи на це, Об’єднаний комітет може вирішити подовжити строк його дії чи анулювати його після перегляду Договірними сторонами.

3. Заходи щодо зменшення фінансових наслідків заборони використання комплексної гарантії

Якщо використання комплексної гарантії було тимчасово заборонене відповідно до статті 77, власники комплексних гарантій можуть на вимогу використовувати індивідуальну гарантію. Однак при цьому застосовуються такі спеціальні умови:

- індивідуальна гарантія повинна бути складена у формі спеціального гарантійного документа, що поширюється лише на зазначені у рішенні види товарів;

- цю індивідуальну гарантію можна використовувати лише в митниці відправлення, визначеній у гарантійному документі;

- її можна використовувати для покриття декількох одночасних або послідовних операцій, за умови що загальний розмір сум за поточними операціями, щодо яких процедура ще не була закрита, не перевищує референтної суми індивідуальної гарантії. У такому разі митниця гарантування призначає суб’єкту процедури один початковий код доступу до гарантії. Суб’єкт процедури може призначити один або декілька кодів доступу для цієї гарантії, які він або його представники будуть використовувати;

- щоразу при закритті процедури для операції спільного транзиту, покритої цією індивідуальною гарантією, сума, що відповідає такій операції, повинна бути вивільнена та може бути повторно використана для покриття іншої операції в межах максимальної суми гаранти.

4. Відступ від рішення про тимчасову заборону використання комплексної гарантії чи комплексної гарантії зі зменшеною сумою

4.1. Суб’єктам процедури може бути дозволено використовувати комплексну гарантію або комплексну гарантію зі зменшеною сумою для поміщення під процедуру спільного транзиту товарів, до яких застосовується рішення про тимчасову заборону такого використання, якщо вони можуть довести, що борг не виник у зв’язку з відповідними видами товарів у ході операцій спільного транзиту, які вони здійснили протягом двох років, що передують рішенню, або, якщо борги виникали протягом цього періоду, якщо вони можуть довести, що такі борги були повністю сплачені боржником або гарантом протягом встановленого строку.

Щоб отримати дозвіл на використання тимчасово забороненої комплексної гарантії, суб’єкт процедури також повинен відповідати умовам, визначеним у статті 75(2)(b).

4.2. Статті 59-72 застосовують mutatis mutandis до заявок та дозволів на відступи, зазначені у пункті 4.1.

4.3. Коли компетентні органи дозволяють відступ, вони повинні внести до графи 8 для візування у сертифікаті комплексної гарантії такий текст:

"- НЕОБМЕЖЕНЕ ВИКОРИСТАННЯ - 99209".

1. Цей додаток встановлює спеціальні положення для використання процедури забезпечення безперервної роботи відповідно до статті 26(1) доповнення I для суб’єктів процедури, у тому числі уповноважених вантажовідправників, у разі тимчасової відмови:

- електронної транзитної системи;

- комп’ютеризованої системи, яку використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних, або

- електронного з’єднання між комп’ютеризованою системою, що її використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних, та електронною транзитною системою.

2. Транзитні декларації

2.1. Транзитна декларація, що використовується у процедурі забезпечення безперервної роботи, повинна бути пізнавана для усіх сторін, що беруть участь у транзитній операції, щоб уникнути проблем у митниці транзиту, митниці призначення та після надходження до уповноваженого вантажоодержувача. З огляду на це використані документи обмежуються:

- єдиним адміністративним документом (SAD), або

- SAD, надрукованим на звичайному папері комп’ютеризованою системою економічного оператора, як передбачено у додатку B6 до доповнення III, або

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, SAD, надрукованим на звичайному папері комп’ютеризованою системою економічного оператора, згідно з додатком B6a до доповнення III, або

- транзитним супровідним документом (TAD), доповненим за необхідності списком товарних позицій (Lol),

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, транзитний супровідний документ (TAD), доповнений списком товарних позицій (Lol).

2.2. Транзитна декларація може бути доповнена одним або декількома додатковими аркушами з використанням бланку, наведеного в доповненні 3 до додатка I до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами , вчиненої в Інтерлакені 20 травня 1987 року (Конвенція SAD). Бланки є невід’ємною частиною декларації. Описи вантажу, що відповідають вимогам додатка B5 до доповнення III на бланку, наведеному в додатку B4 до доповнення III, можуть бути використані замість додаткових аркушів як описова частина письмової транзитної декларації, невід’ємною частиною якої вони є.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, описи вантажу, що відповідають вимогам додатка B5a до доповнення III на бланку, наведеному в додатку B4a до доповнення III, можуть бути використані замість додаткових аркушів як описова частина письмової транзитної декларації, невід’ємною частиною якої вони є.

2.3. Для імплементації пункту 2.1 цього додатка транзитна декларація повинна бути заповнена відповідно до додатка B6 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, для виконання пункту 2.1 цього додатка транзитна декларація повинна бути заповнена відповідно до додатка B6a до доповнення III.

3. Недоступність електронної транзитної системи

3.1. Застосовують такі правила:

- транзитна декларація повинна бути заповнена та подана до митниці відправлення у складі примірників 1, 4 і 5 документа SAD відповідно до Конвенції SAD, або у двох копіях TAD, доповнених, за необхідності, Lol, відповідно до додатків A3, A4, A5 і A6 до доповнення III;

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, транзитна декларація повинна бути заповнена та подана до митниці відправлення у складі примірників 1, 4 і 5 документа SAD відповідно до Конвенції SAD, або у двох копіях TAD, доповнених за потреби Lol, відповідно до додатків A3a, A4a, A5a і A6a до доповнення III;

- транзитна декларація повинна бути зареєстрована у графі C за допомогою системи нумерації, відмінної від використаної в електронній транзитній системі;

- процедура забезпечення безперервної роботи повинна бути зазначена на копіях транзитної декларації з одним із штампів на бланку, наведеному в додатку B7 до доповнення III, у графі A документа SAD або замість MRN та штрих-коду на TAD;

- уповноважений вантажовідправник повинен виконувати всі зобов’язання та умови, що стосуються записів, які повинні бути внесені до декларації, та використання спеціального штампа, зазначеного у пунктах 22-25 цього додатка, з використанням граф C і D відповідно;

- транзитна декларація повинна бути скріплена штампом митниці відправлення в разі застосування стандартної процедури або штампом уповноваженого вантажовідправника в разі застосування статті 84 доповнення I.

3.2. Якщо ухвалено рішення застосувати процедуру забезпечення безперервної роботи, будь-які дані про транзит, які містять LRN або MRN, присвоєні транзитній операції, повинні бути вилучені з електронної транзитної системи на основі інформації, наданої особою, яка внесла такі транзитні дані до електронної транзитної системи.

3.3. Митний орган повинен слідкувати за використанням процедури забезпечення безперервної роботи, щоб унеможливити зловживання ним.

4. Недоступність комп’ютеризованої системи, що її використовують суб’єкти процедури для подання даних декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних або електронного з’єднання між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою

Застосовують положення, визначені у пункті 3 цього додатка.

Суб’єкт процедури повинен повідомити митний орган, як тільки його комп’ютеризована система або електронне з’єднання між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою знову стануть доступними.

5. Недоступність комп’ютеризованої системи уповноваженого вантажовідправника або електронного з’єднання між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою

Якщо комп’ютеризована система уповноваженого вантажовідправника або електронне з’єднання між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою недоступне, застосовується така процедура:

- застосовують положення, визначені у пункті 4 цього додатка,

- якщо уповноважений вантажовідправник протягом року складає більше 2 % своїх декларацій відповідно до процедури забезпечення безперервної роботи, дозвіл повинен бути перевірений, щоб оцінити, чи його умови все ще виконуються.

6. Збір даних митним органом

Однак у зазначених у пунктах 4 і 5 цього додатка випадках митний орган може дозволити суб’єкту процедури подати транзитну декларацію в одному примірнику (з використанням SAD або TAD) до митниці відправлення, щоб вона була опрацьована в електронній транзитній системі.

7. Надання індивідуальної гарантії гарантом

Якщо митниця гарантування не є митницею відправлення для операції транзиту, вона повинна зберігати копію зобов’язання гаранта. Суб’єкт процедури надає оригінал митниці відправлення, яка його зберігає. У разі необхідності, митниця відправлення може вимагати переклад офіційною мовою або однією з офіційних мов відповідної держави.

8. Підписання транзитної декларації та зобов’язання суб’єкта процедури

Підписуючи транзитну декларацію, суб’єкт процедури бере на себе відповідальність за:

- правильність інформації, наданої в декларації,

- справжність наданих документів,

- дотримання всіх зобов’язань стосовно поміщення товарів під процедуру транзиту.

9. Заходи ідентифікації

Якщо застосовують статтю 36(7) доповнення I, митниця відправлення вносить у транзитну декларацію навпроти заголовку "нанесені пломби" у графі D ("Контроль митницею відправлення") таку фразу:

"- Звільнення - 99201".

10. Записи у транзитній декларації та випуск товарів

- Митниця відправлення повинна записувати результати перевірки кожної копії транзитної декларації.

- Якщо висновки перевірки узгоджуються з декларацією, митниця відправлення повинна здійснити випуск товарів та записати дату на копіях транзитної декларації.

11. Товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, перевозять на підставі примірників 4 і 5 документа SAD або на підставі однієї копії документа TAD, наданих суб’єкту процедури митницею відправлення. Примірник 1 документа SAD та копію документа TAD залишають у митниці відправлення.

12. Митниця транзиту

12.1. Перевізник повинен надати сповіщення про відправлення товарів транзитом, оформлене на бланку, наведеному в додатку B8 до доповнення III, кожній митниці транзиту, яка повинна його зберігати. Замість сповіщення про відправлення товарів транзитом може бути надана фотокопія примірника 4 документа SAD або фотокопія копії документа TAD, яку повинна зберегти митниця транзиту.

12.2. Якщо товари перевозять через митницю транзиту, відмінну від задекларованої, фактична митниця транзиту повинна повідомити митницю відправлення.

13. Пред’явлення в митниці призначення

13.1. Митниця призначення повинна зареєструвати копії транзитної декларації, записати на них дату надходження та внести дані здійсненого контролю.

13.2. Операція транзиту може закінчитися у митниці, відмінній від задекларованої у транзитній декларації. У такому разі, така митниця повинна стати фактичною митницею призначення.

Якщо фактична митниця призначення перебуває під юрисдикцією Договірної сторони, відмінної від Договірної сторони, під юрисдикцією якої перебуває задекларована митниця, фактична митниця повинна внести до графи I ("Контроль митницею призначення") транзитної декларації, на додаток до звичайних приміток, такий запис:

"- Відмінності: митниця, у якій товари були пред’явлені...... (реєстраційний номер митниці) - 99203".

13.3. Якщо застосовується другий параграф пункту 13.2 цього додатка, і якщо транзитна декларація містить наведене нижче твердження, фактична митниця призначення повинна тримати товари під своїм контролем та не дозволяти їх вилучення, окрім як до Договірної сторони, під юрисдикцією якої перебуває митниця відправлення, якщо тільки остання не надала на це прямого дозволу:

"- Вибуття із Союзу з урахуванням обмежень та зі сплатою зборів відповідно до Регламенту/Директиви/Рішення №... - 99204".

14. Розписка

Розписка може бути складена на зворотній стороні примірника 5 документа SAD у передбаченому місці або на бланку, наведеному в додатку B10 до доповнення III.

15. Повернення примірника 5 документа SAD або копії документа TAD

Компетентний митний орган Договірної сторони призначення повинен невідкладно повернути примірник 5 документа SAD митному органу на території Договірної сторони відправлення, однак не пізніше ніж протягом 8 днів після дати завершення операції. Якщо використовують документ TAD, то на тих же умовах, що й примірник 5, повертають копію наданого документа TAD.

16. Інформування суб’єкта процедури та альтернативний доказ завершення процедури

Якщо копії, зазначені в пункті 15 цього додатка, не були повернені митному органу Договірної сторони відправлення протягом 30 днів після закінчення строку для пред’явлення товарів у митниці призначення, такий орган повинен повідомити суб’єкта процедури та попросити його надати доказ того, що процедура була належним чином завершена.

17. Процедура запиту інформації

17.1. Якщо митниця відправлення протягом 60 днів після завершення строку для пред’явлення товарів у митниці призначення не отримала доказ того, що процедура була належним чином завершена, митний орган Договірної сторони відправлення повинен негайно подати запит на інформацію, необхідну для закриття процедури. Якщо під час етапів процедури запиту інформації встановлено, що процедура спільного транзиту не може бути закрита, митний орган Договірної сторони відправлення повинен встановити, чи виник борг.

У разі виникнення боргу митний орган Договірної сторони відправлення повинен вжити таких заходів:

- визначити боржника,

- визначити митні органи, відповідальні за повідомлення про борг.

17.2. Якщо до завершення такого строку митний орган Договірної сторони відправлення отримає інформацію про те, що процедура спільного транзиту не була належним чином завершена, або він має відповідну підозру, він повинен невідкладно надіслати запит.

17.3. Процедуру запиту інформації також починають, якщо в подальшому з’ясовується, що доказ завершення процедури спільного транзиту був підроблений та що для досягнення цілей пункту 17.1 цього додатка необхідна процедура запиту інформації.

18. Гарантія - Референтна сума

18.1. Для застосування статті 74 доповнення I суб’єкт процедури повинен забезпечити, щоб відповідна сума не перевищувала референтної суми, з урахуванням також будь-яких операцій, для яких процедура ще не завершена.

18.2. Суб’єкт процедури повинен повідомити митницю гарантування, якщо референтна сума стає меншою за рівень, достатній для покриття його транзитних операцій.

19. Сертифікати комплексної гарантії, сертифікати звільнення від гарантії та ваучери індивідуальної гарантії

19.1. Митниці відправлення необхідно надати:

- сертифікат комплексної гарантії на бланку, наведеному в додатку C5 до доповнення III;

- сертифікати звільнення від гарантії на бланках, наведених у додатку C6 до доповнення III;

- ваучер індивідуальної гарантії на бланку, наведеному в додатку C3 до доповнення III.

19.2. Дані сертифікатів і ваучера повинні бути внесені до транзитних декларацій.

19.3. Строк дії сертифіката комплексної гарантії або сертифіката звільнення від гарантії повинен не перевищувати два роки. Однак такий строк може бути один раз подовжений митницею гарантування на строк, що не перевищує двох років.

19.4. Із дати набуття чинності відкликанням дозволу на використання комплексної гарантії чи відкликанням і скасуванням зобов’язання, наданого в разі використання комплексної гарантії, будь-який виданий сертифікат не може використовуватися для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, а суб’єкт процедури повинен невідкладно повернути його митниці гарантування.

19.5. Кожна країна повинна надати Комісії інформацію про засоби, що дозволяють ідентифікувати сертифікати, які залишаються чинними і ще не повернені, або які були оголошені вкраденими, втраченим або підробленими. Комісія повідомляє про це інші країни.

20. Спеціальні описи вантажу

20.1. Митний орган може прийняти транзитну декларацію, доповнену описами вантажу, які не відповідають усім вимогам, наведеним у додатку B5 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, митний орган може прийняти транзитну декларацію, доповнену описами вантажу, які не відповідають усім вимогам, наведеним у додатку B5a до доповнення III.

Такі описи можна використовувати тільки якщо:

- вони створені компаніями, що використовують систему електронного опрацювання даних для ведення своїх записів;

- вони розроблені та заповнені таким чином, що їх можна використовувати без особливих труднощів для митних органів;

- щодо кожної товарної позиції вони включають інформацію, яку вимагає додаток B5 до доповнення III;

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, щодо кожної товарної позиції вони включають інформацію, що вимагає додаток B5a до доповнення III.

20.2. Описові списки, складені для виконання відправних/вивізних формальностей, також можуть бути дозволені для використання як описи вантажу відповідно до пункту 20.1 цього додатка, навіть якщо такі списки створені компаніями, які не використовують систему електронного опрацювання даних для ведення своїх записів.

20.3. Суб’єкт процедури, який використовує систему електронного опрацювання даних для ведення своїх записів і вже використовує спеціальні описи вантажу, також може використовувати їх для операцій спільного транзиту, що включають лише один вид товарів, якщо необхідність використання цього засобу зумовлена системою суб’єкта процедури.

21. Використання пломб спеціального виду

Суб’єкт процедури вносить у транзитну декларацію навпроти заголовка "нанесені пломби" у графі "D. Контроль митницею відправлення" номер та індивідуальні ідентифікатори нанесених пломб.

22. Уповноважений вантажовідправник - попередня автентифікація та формальності при відправленні

22.1. Для застосування пунктів 3 і 5 цього додатка дозвіл передбачає, що графа "C. Митниця відправлення" транзитної декларації повинна бути:

- заздалегідь скріплена штампом митниці відправлення та підписана службовцем такої митниці; або

- скріплена спеціальним штампом уповноваженого вантажовідправника, затвердженого компетентним органом, на бланку, наведеному в додатку B9 до доповнення III. Штамп може бути попередньо надрукований на бланках, якщо використовують друкарський пристрій, затверджений для таких цілей.

Уповноважений вантажовідправник повинен заповнити графу, внести дату відправлення товару та призначити номер транзитній декларації відповідно до правил, встановлених у дозволі.

22.2. Митний орган може призначити використання бланків, що мають відмітний знак як засіб ідентифікації.

23. Уповноважений вантажовідправник - Заходи безпеки щодо штампів

Уповноважений вантажовідправник повинен вжити всіх необхідних заходів для безпечного зберігання спеціальних штампів або бланків зі штампом митниці відправлення або спеціальним штампом.

Він повинен повідомити митний орган про заходи безпеки, яких він вживає і застосовує відповідно до першого параграфа.

23.1. У разі зловживання будь-якою особою бланками, заздалегідь скріпленими штампом митниці відправлення або спеціальним штампом, уповноважений вантажовідправник несе відповідальність, без шкоди для будь-якого кримінального провадження, за сплату мит та інших зборів, які підлягають сплаті у конкретній країні за товари, ввезені на підставі таких бланків, за винятком випадків, коли він може переконати митний орган, який його уповноважив, що він вжив заходів, яких від нього вимагають відповідно до пункту 23.

24. Уповноважений вантажовідправник - Інформація, яка повинна бути внесена до декларацій

24.1. Не пізніше ніж при відправленні товарів уповноважений вантажовідправник повинен заповнити транзитну декларацію та, у разі необхідності, внести до графи 44 маршрут, встановлений відповідно до статті 33(2) доповнення I, а до графи "D. Контроль митницею відправлення" - строк, встановлений відповідно до статті 34 доповнення I, протягом якого товари повинні бути пред’явлені в митниці призначення і заходи ідентифікації вжиті, а також такий напис:

"- Уповноважений вантажовідправник - 99206".

24.2. Якщо компетентний орган Договірної сторони відправлення перевіряє відправлення перед відправкою, він повинен записати цей факт у декларації у графі "D. Контроль митницею відправлення".

24.3. Після відправлення примірник 1 документа SAD або копія документа TAD повинна бути невідкладно доставлена митниці відправлення відповідно до правил, встановлених у дозволі. Інші копії повинні супроводжувати товари відповідно до пункту 11 цього додатка.

25. Уповноважений вантажовідправник - Звільнення від підпису

25.1. Митний орган може дозволити уповноваженому вантажовідправнику не підписувати складені за допомогою системи електронного опрацювання даних транзитні декларації зі спеціальним штампом, зазначеним у главі II частини II цього додатка. Це звільнення застосовується за тієї умови, що уповноважений вантажовідправник раніше надав митному органу письмове зобов’язання, яке підтверджує, що він є суб’єктом процедури для всіх транзитних операцій, здійснених на підставі транзитних декларацій зі спеціальним штампом.

25.2. Транзитні декларації, оформлені відповідно до пункту 25.1 цього додатка, повинні містити у графі, передбаченій для підпису суб’єкта процедури, таку фразу:

"- Звільнено від підпису - 99207".

26. Уповноважений вантажовідправник - Зобов’язання

26.1. Коли товари надходять у місце, визначене в дозволі, уповноважений вантажоодержувач повинен невідкладно повідомити митницю призначення про таке надходження. Він повинен вказати дату надходження, стан можливих нанесених пломб і будь-які порушення у копіях 4 і 5 документа SAD або у копії документа TAD, що супроводжує товари, і доставити їх до митниці призначення відповідно до правил, встановлених у дозволі.

26.2. Митниця призначення повинна зробити записи, передбачені у пункті 13 цього додатка, у копіях 4 і 5 документа SAD або у копії документа TAD.

Це доповнення встановлює правила для імплементації положень щодо митного статусу товарів Союзу та використання євро у Конвенції та доповненні I.

1. Доказ митного статусу товарів Союзу може бути наданий відповідно до цього розділу, тільки якщо товари, яких стосуються докази, переміщуються безпосередньо від однієї Договірної сторони до іншої.

Вважається, що безпосередньо перевозять з однієї Договірної сторони до іншої:

(a) товари, які перевозять без проходження через територію третьої країни;

(b) товари, які перевозять через територію однієї або декількох третіх країн, за умови що перевезення через такі країни здійснюється на підставі єдиного транспортного документа, оформленого у Договірній стороні.

2. Цей розділ не застосовується до товарів, які:

(a) призначені для вивозу із Договірних сторін; або

(b) перевозять відповідно до процедури міжнародного перевезення товарів на підставі книжки МДП, крім випадків, коли:

- товари, які повинні бути розвантажені у Договірній стороні, перевозяться разом із товарами, які повинні бути розвантажені у третій країні, або

- товари перевозять із однієї Договірної сторони до іншої через третю країну.

3. Цей розділ застосовують до товарів, які перевозять поштою (у тому числі до поштових посилок) з поштового відділення в одній Договірній стороні до поштового відділення в іншій Договірній стороні.

1. Товари з митним статусом товарів Союзу, які перевозять залізничним транспортом, можуть переміщуватися без проходження митної процедури з однієї точки до іншої на митній території Союзу та транспортуватися через територію країни спільного транзиту без зміни їхнього митного статусу, якщо:

- транспортування товарів здійснюють на підставі єдиного транспортного документа, виданого у державі-члені Європейського Союзу;

- єдиний транспортний документ містить такий напис: "T2-Коридор";

- моніторинг транзиту через територію країни спільного транзиту здійснюється за допомогою електронної системи у такій країні спільного транзиту;

- відповідне залізничне підприємство уповноважене країною спільного транзиту, через територію якої проходить транзит, використовувати процедуру "T2-Коридор".

2. Країна спільного транзиту інформує Об’єднаний комітет, зазначений у статті 14 Конвенції, або робочу групу, створену таким Комітетом на основі параграфа 5 згаданої статті, про методи, що стосуються електронної системи моніторингу, та про залізничні підприємства, уповноважені використовувати процедуру, згадану в першому параграфі цієї статті.

Для цілей цієї статті "компетентний орган" означає органи, відповідальні за засвідчення митного статусу товарів Союзу.

1. Доказ митного статусу товарів Союзу, які не переміщуються під процедурою T2, може бути наданий у формі одного з документів, передбачених цією главою.

2. Документ, який використовують, щоб підтвердити митний статус товарів Союзу може бути виданий апостеріорі, якщо виконані умови для його видавання. У такому разі, до нього вносять червоним кольором таку фразу:

- Виданий апостеріорі - 99210.

1. Із урахуванням умов, визначених нижче, доказ митного статусу товарів Союзу надають шляхом оформлення документа T2L.

2. Документ T2L повинен містити код "T2L" або "T2LF".

1. Документ T2L повинен бути наданий із використанням форми, що відповідає одному із зразків у Конвенції SAD.

2. Форма може бути доповнена, за необхідності, одним або декількома додатковими аркушами, що відповідають зразкам у Конвенції SAD, і вони є невід’ємною частиною документа T2L.

3. Описи вантажу надані відповідно до зразку в додатку B4 до доповнення III можуть бути використані замість додаткових аркушів як описова частина документа T2L, невід’ємною частиною якого вони є.

4. Форми, зазначені у параграфах 1-3, повинні бути заповнені відповідно до додатка B5a до доповнення III. Вони повинні бути надруковані та заповнені однією із офіційних мов Договірних сторін, прийнятих компетентними органами.

1. Компетентні органи кожної країни можуть дозволити будь-якій особі, яка відповідає вимогам статті 57 доповнення I, використовувати як описи вантажу списки, які не відповідають усім вимогам доповнення III.

2. Використання таких списків дозволяють тільки якщо:

(a) вони оформлені компаніями, які використовують інтегровану електронну або автоматичну систему опрацювання даних для ведення своїх записів;

(b) вони оформлені та виконані таким чином, що компетентні органи можуть використовувати їх без особливих труднощів;

(c) щодо кожного предмета вони включають інформацію, яку вимагає додаток B5a до доповнення III.

3. Описові списки, надані для цілей виконання формальностей при відправленні/вивозі також можуть бути дозволені для використання як описи вантажу згідно з параграфом 1, навіть якщо такі списки оформлюють економічні оператори, що не використовують інтегровану систему електронного або автоматичного опрацювання даних для ведення своїх записів.

1. З урахуванням положень статті 19, документ T2L повинен бути виданий в одному оригінальному примірнику.

2. На прохання заінтересованої особи документ T2L та, у разі необхідності, будь-які використані додаткові аркуші або описи вантажу повинні бути завізовані компетентним органом. Таке візування повинно включати, наскільки це можливо, у графі "C. Орган відправлення" документів:

(a) для документа T2L - назву та штамп компетентного органу, підпис однієї із службових осіб такого органу, дату візування та або реєстраційний номер, або номер відправлення чи вивізної декларації, якщо вона необхідна;

(b) для додаткової форми або опису вантажу - номер, який містить документ T2L. Номер вносять за допомогою штампа із зазначенням назви компетентного органу або від руки. В останньому випадку, він повинен супроводжуватися офіційним штампом зазначеного органу.

Документи повертають заінтересованій особі, як тільки виконано митні формальності для відправлення товарів до країни призначення.

1. Митний статус товарів Союзу може бути встановлений шляхом надання рахунка або транспортного документа, що стосується таких товарів і відповідає умовам цієї статті.

2. Рахунок або транспортний документ, зазначений у параграфі 1, повинен містити принаймні повне ім’я та адресу вантажовідправника або експортера, або заінтересованої особи, якщо ця особа не є вантажовідправником чи експортером, кількість і вид, позначки та реєстраційні номери пакунків, опис товарів, масу брутто в кілограмах та за необхідності номери контейнерів.

Заінтересована особа повинна чітко вказати на зазначеному документі символ "T2L" або "T2LF", що засвідчується його власноручним підписом.

3. Якщо формальності виконуються з використанням державних або приватних систем опрацювання даних, компетентні органи дозволяють особам на відповідне прохання замінити підпис, передбачений у параграфі 2, порівнянним технічним пристроєм із використанням кодів, у відповідних випадках, що має такі ж юридичні наслідки, як і власноручний підпис.

Таку можливість надають лише у разі дотримання технічних та адміністративних умов, встановлених компетентними органами.

4. На прохання заінтересованої особи належно заповнений та підписаний нею рахунок або транспортний документ повинен бути завізований компетентним органом, якщо вартість товарів перевищує 15000 євро. Таке візування повинно містити назву та штамп компетентного органу, підпис однієї із службових осіб такого органу, дату візування та або реєстраційний номер, або номер відправлення чи вивізної декларації, за необхідності.

5. Положення цієї статті діють, лише якщо предметом рахунка або транспортного документа є виключно товари Союзу.

6. Для цілей цієї Конвенції рахунок або транспортний документ, що відповідає умовам та формальностям, викладеним у параграфах 2-5, є еквівалентним документу T2L.

7. Для цілей статті 9(4) Конвенції митниця країни спільного транзиту, на територію якої прибули товари на підставі рахунка або транспортного документа, еквівалентного документу T2L, може долучити засвідчену копію або фотокопію такого рахунка або транспортного документа до документа T2 або T2L, який він видає для товарів.

1. Із урахуванням умов, визначених нижче, доказ митного статусу товарів Союзу надають шляхом надання маніфесту судноплавної компанії щодо товарів.

2. Маніфест повинен містити принаймні таку інформацію:

(a) назву та повну адресу судноплавної компанії;

(b) назву судна;

(c) місце і дату завантаження;

(d) місце розвантаження.

Для кожного відправлення маніфест також повинен включати:

(a) посилання на коносамент або інший комерційний документ;

(b) кількість і вид, позначки та реєстраційні номери пакунків;

(c) звичайний торговий опис товарів, що містить достатньо деталей для їхньої ідентифікації;

(d) масу брутто в кілограмах;

(e) якщо необхідно, ідентифікаційні номери контейнерів;

(f) такі записи щодо статусу товарів:

- літеру "C" (еквівалент "T2L") або "F" (еквівалент "T2LF") для товарів Союзу, митний статус яких може бути підтверджений,

- літеру "N" для всіх інших товарів.

3. На запит судноплавної компанії належним чином заповнений та підписаний нею маніфест повинен бути завізований компетентними органами. Візування повинно включати назву та штамп компетентного органу, підпис службової особи такого органу та дату візування.

1. Якщо товари перевозять на підставі книжки МДП в одному з випадків, зазначених у статті 2(2)(b), або на підставі книжки АТА, декларант може для підтвердження митного статусу товарів Союзу та з урахуванням положень статті 2 чітко внести символ "T2L" або "T2LF" у місці, передбаченому для опису товарів, разом із своїм підписом на всіх відповідних ваучерах книжки, яку використовує, перед її наданням митниці відправлення для візування. На всіх ваучерах, де був внесений символ "T2L" або "T2LF", він повинен бути засвідчений штампом митниці відправлення та супроводжуватися підписом компетентної службової особи.

2. Якщо предметом книжки МДП або книжки АТА є як товари Союзу, так і товари з третіх країн, ці дві категорії товарів повинні бути відображені окремо, а символ "T2L" або "T2LF" повинен бути внесений таким чином, щоб було чітко зрозуміло, що він стосується лише товарами Союзу.

Якщо необхідно встановити митний статус товарів Союзу в багажі, який перевозить пасажир, або товарів, які містяться в ручній поклажі пасажирів, товари, за умови що вони не призначені для комерційного використання, вважаються такими, що мають митний статус товарів Союзу, якщо:

(a) вони задекларовані як такі, що мають митний статус товарів Союзу, і немає сумнівів щодо правильності даних декларації;

(b) або в інших випадках, коли з ними поводяться відповідно до положень цієї глави.

1. Компетентні органи кожної країни можуть надати дозвіл будь-якій особі, далі - "уповноважений емітент", яка задовольняє вимоги статті 57(1), 2(d) і (6) доповнення I і пропонує встановити митний статус товарів Союзу шляхом надання документа T2L відповідно до статті 6 або за допомогою одного з документів, передбаченого статтями 9-11, далі - "комерційні документи", щоб використовувати такі документи без необхідності надавати їх для візування компетентним органом.

2. Положення статті 59, 60, 61(3), 62-69 і 72 доповнення I застосовують mutatis mutandis до дозволу, зазначеного у параграфі 1.

У дозволі, зокрема, зазначаються:

(a) орган, відповідальний за попередню автентифікацію бланків, використаних для відповідних документів, як це передбачено у статті 16(1)(a);

(b) за яких обставин уповноважений емітент повинен обґрунтовувати використання бланків;

(c) виключені категорії або переміщення товарів;

(d) як і протягом якого періоду уповноважений емітент повинен повідомити компетентний орган, щоб він міг здійснити будь-які перевірки, які можуть бути необхідними перед відправленням товарів.

1. Дозвіл передбачає, що лицьова сторона відповідних комерційних документів або графа "C. Орган відправлення" на лицьовій стороні бланків, використаних при видавання документа T2L, та будь-який додатковий аркуш, або аркуші повинні бути:

(a) заздалегідь скріплені штампом органу, зазначеного у статті 15(1)(a), та підписані службовцем такого органу; або

(b) скріплені уповноваженим емітентом спеціальним металевим штампом, затвердженим компетентними органами, що відповідає зразку в додатку B9 до доповнення III. Штамп може бути попередньо надрукований на бланках, якщо друк доручають друкарні, затвердженій для таких цілей.

2. Уповноважений емітент повинен вжити всіх необхідних заходів для безпечного зберігання спеціальних штампів та/або бланків зі штампом органу відправлення або спеціальним штампом.

Він повинен повідомити компетентні органи про заходи безпеки, яких він вживає для застосування попереднього параграфа.

3. У разі зловживання будь-якою особою бланками, заздалегідь скріпленими штампом компетентного органу, або спеціальним штампом, уповноважений емітент несе відповідальність, без обмеження будь-якого кримінального провадження, за сплату мита та інших зборів, які підлягають сплаті у конкретній країні за товари, ввезені на підставі таких бланків, за винятком випадків, коли він може переконати компетентні органи, які його уповноважили, що він вжив заходів, яких від нього вимагають відповідно до параграфа 2.

4. Не пізніше ніж при відправленні товарів уповноважений емітент повинен заповнити та підписати бланк. Крім того, він повинен внести до чітко визначеного простору на комерційному документі, що використовується, або до графи документа T2L, передбаченої для контролю органом відправлення, назву компетентного органу, дату заповнення документа та такий напис:

- Уповноважений емітент

1. Компетентні органи можуть дозволити уповноваженому емітенту не підписувати документи T2L або комерційні документи із спеціальним штампом, зазначені у додатку B9 до доповнення III, які надані системою електронного або автоматичного опрацювання даних. Такий дозвіл надається за умови, що уповноважений емітент раніше подав таким органам письмове зобов’язання, що підтверджує його відповідальність за юридичні наслідки, що виникають на підставі усіх виданих документів T2L або комерційних документів зі спеціальним штампом.

2. Документи T2L або комерційні документи, надані відповідно до параграфа 1, повинні містити у місці для підпису уповноваженого емітента такий напис:

- Звільнено від підпису.

1. Компетентні органи кожної країни можуть надати дозвіл судноплавним компаніям не надавати маніфест, який слугує для підтвердження митного статусу товарів Союзу щонайпізніше до дня після відправлення судна та в будь-якому разі до його прибуття в порт призначення.

2. Дозвіл, зазначений у параграфі 1, надають тільки міжнародним судноплавним компаніям, які:

(a) відповідають умовам статті 57(1), (2)(d) і (6) доповнення I, як відступ від статті 57(1)(a), судноплавні компанії не повинні обов’язково мати осідок на території Договірної сторони, якщо вони мають там регіональний офіс; та

(b) використовують системи електронного обміну даними для передачі інформації між портами відправлення та призначення у Договірних сторонах; і

(c) здійснюють значну кількість рейсів між країнами на визнаних маршрутах.

3. Після отримання заяви компетентні органи країни, в якій судноплавна компанія має осідок, повинні повідомити органи інших країн, на території яких розташовані порти відправлення та призначення.

За умови відсутності заперечень, отриманих протягом 45 днів з дати повідомлення, компетентні органи дозволяють використовувати спрощену процедуру, описану в параграфі 4.

Цей дозвіл дійсний у відповідних країнах і застосовується лише до операцій спільного транзиту між портами, зазначеними в ньому.

4. Спрощення здійснюється у такий спосіб:

(a) маніфест для порту відправлення передають за допомогою системи електронного обміну даними до порту призначення;

(b) судноплавна компанія вносить до маніфесту інформацію, вказану в статті 10(2);

(c) на запит, роздруківку маніфесту про обмін даними надають компетентним органам у порту відправлення не пізніше ніж у наступний робочий день після відправлення судна, і в будь-якому разі до його прибуття в його порт призначення;

(d) роздруківку маніфесту про обміну даними надають компетентним органам у порту призначення;

(e) компетентні органи в порту відправлення проводять аудит на основі аналізу ризиків;

(f) компетентні органи в порту призначення здійснюють аудит на основі аналізу ризиків та, якщо необхідно, передають відповідні дані маніфестів компетентним органам у порту відправлення для перевірки.

5. Без обмеження положень розділу IV доповнення I:

- судноплавна компанія повинна повідомляти компетентні органи про всі протиправні дії та порушення,

- компетентні органи в порту призначення повинні за першої нагоди повідомляти компетентні органи в порту відправлення та орган, який надав дозвіл, про всі протиправні дії та порушення.

1. Компетентні органи кожної країни можуть дозволити судноплавним компаніям надавати доказ митного статусу товарів Союзу шляхом передання митного вантажного маніфесту щодо товарів засобами електронного обміну даними.

2. Дозвіл, зазначений у параграфі 1, надають тільки міжнародним судноплавним компаніям, які відповідають вимогам статті 57(1)(a) і (b) та (2)(d) доповнення I.

3. Емітенти, що уповноважені встановлювати доказ митного статусу товарів Союзу шляхом маніфесту судноплавної компанії відповідно до статті 10, можуть також видавати митний вантажний маніфест, зазначений у цій статті.

4. Митний вантажний маніфест повинен містити принаймні інформацію, перелічену в статті 10(2).

Уповноважений емітент повинен зробити копію кожного комерційного документа або кожного документа T2L, виданого відповідно до цієї секції. Компетентні органи повинні визначити умови, за яких копію документа необхідно надавати для цілей контролю та зберігати не менше трьох років.

Компетентні органи мають право здійснювати за уповноваженими емітентами будь-який контроль, який вони вважають необхідним. Згадані емітенти повинні надати усю необхідну інформацію та засоби для таких цілей.

Компетентні органи відповідних країн допомагають один одному в перевірці справжності і правильності документів та перевірці того, щоб процедури, які використовують відповідно до положень цієї глави для доведення митного статусу товарів Союзу були правильно застосовані.

1. Еквіваленти у національній валюті сум, виражених у євро, згаданих у цій Конвенції, обчислюють на основі обмінного курсу, чинного у перший робочий день жовтня, і застосовують з 1 січня наступного року.

Якщо курс певної національної валюти відсутній, застосовується курс першого дня, для якого був оприлюднений курс після першого робочого дня жовтня. Якщо курс не був оприлюднений після першого робочого дня жовтня, застосовують курс останнього дня перед такою датою, для якої курс був оприлюднений.

2. Обмінний курс євро, що використовується при застосуванні параграфа 1, є курсом, що застосовувався на дату, коли декларація спільного транзиту, покрита ваучером або ваучерами індивідуальної гарантії, була прийнята відповідно до статті 30(2) доповнення I.

Це доповнення містить положення, бланки та зразки для складання декларацій та заповнення транзитних супровідних документів та інших документів, які використовуються у процедурі спільного транзиту відповідно до вимог доповнень I і II.

Згідно зі статтею 21(1) доповнення I транзитна декларація повинна відповідати структурі та даним додатка A1 із використанням кодів із додатка A2.

Транзитний супровідний документ повинен бути поданий на бланку, наведеному в додатку A3. Він повинен оформлюватися і використовуватися відповідно до пояснювальних приміток у додатку A4.

Список товарних позицій повинен бути поданий на бланку, наведеному в додатку A5. Він повинен оформлюватися і використовуватися відповідно до пояснювальних приміток у додатку A6.

1. Бланки, які використовують як документи, що підтверджують митний статус товарів Союзу, необхідно надавати з використанням бланків, наведених у Конвенції SAD , додатку I, доповненнях 1-4.

2. Бланки, які використовують як транзитні декларації, при застосуванні процедури забезпечення безперервної роботи для транзиту, або транзитні декларації для подорожніх повинні бути надані із використанням бланків, наведених у Конвенції SAD , додатку I, доповненні 1.

3. Процес самокопіювання використовують для необхідних записів:

(a) у разі доповнень 1 і 3 щодо копій, вказаних у Конвенції SAD , додатку II, доповненні 1;

(b) у разі доповнень 2 і 4 щодо копій, вказаних у Конвенції SAD , додатку II, доповненні 2.

4. Бланки повинні бути заповнені та використані як:

(a) документи, що доводять митний статус товарів Союзу, відповідно до пояснення у додатку B2;

(b) транзитні декларації для процедури забезпечення безперервної роботи для транзиту або для подорожніх, відповідно до пояснення у додатку B6.

У обох випадках коди у додатках A2, B1, B3 і B6 використовують, де це необхідно.

1. Бланки друкують відповідно до Конвенції SAD, додатка II, статті 2.

2. Кожна Договірна сторона може надрукувати свій ідентифікаційний знак у верхньому лівому кутку бланка. Вона також може надрукувати слова "СПІЛЬНИЙ ТРАНЗИТ" замість слів "ТРАНЗИТ СОЮЗУ". Документи, які містять такі знаки або будь-який із виразів, повинні бути прийняті у разі надання в іншій Договірній стороні.

1. Бланки, які використовують для складання описів вантажу, повинні бути подані на бланку, наведеному в додатку B4. Вони повинні бути заповнені відповідно до пояснень у додатку B5.

2. Бланки повинні бути надруковані на папері, обробленому для писання, вагою не менше 40 г/м-2 та достатньо міцному, щоб запобігти легкому розриву або зморщуванню за нормального використання. Колір може бути обраний заінтересованими особами.

3. Формат бланків повинен бути 210 на 297 міліметрів із максимальним допустимим відхиленням 5 міліметрів в меншу сторону та 8 міліметрів в більшу сторону по довжині.

1. Бланки, які використовують для сповіщень про відправлення товарів транзитом у рамках статті 22 доповнення I, повинні бути подані на бланку, наведеному в додатку B8 до цього доповнення.

1. Зразок оформлення розписки повинен бути поданий на бланку, наведеному в додатку B10.

1. Форми для ваучерів індивідуальної гарантії повинні відповідати зразку у додатку C3.

2. Бланки повинні бути надруковані на папері без грубих деревних волокон, обробленому для писання, вагою не менше 55 г/м-2. Вони повинні мати гільйоширування червоного кольору для захисту від підробок механічними або хімічними засобами. Папір повинен бути білим.

3. Формат бланків повинен бути 148 на 105 міліметрів.

4. На бланку повинна бути зазначена назва та адреса друкарні або розміщений знак, за яким її можна ідентифікувати, та ідентифікаційний номер для її точного визначення.

5. Мову, яку необхідно використовувати для ваучерів індивідуальної гарантії, визначають компетентні органи країни органу гарантії.

1. Бланки для оформлення сертифікатів комплексної гарантії чи сертифікатів звільнення від гарантії, далі - "сертифікати", повинні відповідати зразкам у додатку C5 та додатку C6. Вони повинні бути заповнені відповідно до пояснень у додатку C7.

2. Сертифікати повинні бути надруковані на білому папері без грубих деревних волокон вагою не менше 100 г/м-2. Вони повинні мати гільйоширування з обох сторін для захисту від підробок механічними або хімічними засобами. Фон повинен бути:

- зеленим для сертифікатів гарантії,

- світло-блакитним для сертифікатів звільнення від гарантії.

3. Формат бланків повинен бути 210 на 148 міліметрів.

4. Договірні сторони несуть відповідальність за друк бланків або за забезпечення їхнього друку. Кожен сертифікат повинен мати серійний ідентифікаційний номер.

1. Бланки повинні бути заповнені за допомогою друкарської машинки або іншої механічно-графічної чи подібної технологи. Бланки, зазначені у статтях 7 і 8, також можуть бути розбірливо заповнені вручну, у такому разі вони повинні бути заповнені чорнилом, друкованими літерами.

2. Бланки повинні бути складені однією з офіційних мов Договірних сторін, яка є прийнятною для компетентних органів країни відправлення. Це положення не застосовують до ваучерів індивідуальної гарантії.

3. Компетентні органи іншої країни, у якій бланки повинні бути надані, за необхідності, може вимагати переклад офіційною мовою або однією з офіційних мов такої країни.

4. Мову, яку необхідно використовувати для сертифікатів комплексної гарантії чи сертифікатів звільнення від гарантії, визначають компетентні органи країни, відповідальної за орган гарантії.

5. Не повинно бути зроблено жодних підчисток чи виправлень. Зміни вносяться шляхом викреслення неправильних даних та, якщо необхідно, додавання потрібних даних. Будь-які такі зміни повинні бути парафовані особою, яка внесла такі зміни, та чітко завізовані компетентними органами.

6. Договірна сторона може застосовувати спеціальні заходи щодо бланків, зазначених у цьому розділі, для підвищення рівня безпеки за умови, що вона спершу отримає згоду інших Договірних сторін, і це не зашкодить правильному застосуванню Конвенції.

Транзитну декларацію EDI надають у електронному вигляді, якщо інше не передбачено Конвенцією.

Транзитна декларація EDI ґрунтується на даних, що внесені до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами від 20 травня 1987 року та відносяться до різних граф єдиного адміністративного документа (SAD), як визначено у цьому додатку і додатку B1, і що поєднані з кодом або замінені кодом, у відповідних випадках.

Цей додаток містить виключно основні спеціальні вимоги, що діють при виконанні формальностей шляхом обміну стандартними повідомленнями EDI. Крім того, застосовують додаткові коди, наведені у додатку A2. Додаток B1 застосовують до транзитної декларації EDI, якщо інше не передбачено у цьому додатку або додатку A2.

Детальна структура та зміст транзитної декларації EDI відповідають технічним специфікаціям, які компетентні органи повідомляють суб’єкту процедури для забезпечення належного функціонування системи. Ці специфікації основані на вимогах, встановлених у цьому додатку.

Цей Додаток описує структуру обміну інформацією. Транзитна декларація EDI організована у групи даних, які містять атрибути даних. Атрибути групують разом таким чином, що вони створюють узгоджені логічні блоки в рамках обсягу повідомлення. Відступ від групи даних вказує на те, що група даних залежить від групи даних з меншим відступом.

За наявності зазначають відповідну кількість граф у SAD.

Термін "число" у поясненні групи даних вказує на те, скільки разів група даних може бути використана у транзитній декларації.

Термін "тип/довжина" у поясненні атрибута вказує на вимоги до типу даних та довжини даних. Коди для типів даних такі:

Число, що слідує за кодом, вказує на допустиму довжину даних. Застосовують таке:

Додаткові дві крапки перед індикатором довжини означають, що дані не мають фіксованої довжини, але можуть мати кількість символів не більшу ніж вказано індикатором довжини. Кома у довжині даних означає, що атрибут може містити десяткові знаки, символ перед комою вказує на загальну довжину атрибута, а символ після коми позначає максимальну кількість символів після десяткової коми.

Цей додаток містить одиниці даних на основі даних Конвенції SAD, які можуть вимагати різні країни.

A. Таблиця груп даних

ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ

ТРЕЙДЕР вантажовідправник

ТРЕЙДЕР вантажоодержувач

ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ

- ТРЕЙДЕР вантажовідправник

- ТРЕЙДЕР вантажоодержувач

- КОНТЕЙНЕРИ

- ПАКУНКИ

- ПОПЕРЕДНІ АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

- ОФОРМЛЕНІ ДОКУМЕНТИ/СЕРТИФІКАТИ

- СПЕЦІАЛЬНІ ПРИМІТКИ

МИТНИЦЯ відправлення

ТРЕЙДЕР суб’єкт процедури

ПРЕДСТАВНИК

МИТНИЦЯ транзиту

МИТНИЦЯ призначення

ТРЕЙДЕР уповноважений вантажоодержувач

РЕЗУЛЬТАТ КОНТРОЛЮ

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПЛОМБИ

- ІДЕНТИФІКАТОРИ ПЛОМБ

ГАРАНТІЯ

- ПОСИЛАННЯ НА ГАРАНТІЮ;

- ОБМЕЖЕННЯ ДІЇ ЄС

- ОБМЕЖЕННЯ ДІЇ НЕ ЄС

B. Дані транзитної декларації

ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ

Число: 1

Використовують групу даних.

LRN

Тип/довжина: an..22

Використовують місцевий реєстраційний номер (LRN). Його визначають на національному рівні, а розподіляє користувач за погодженням з компетентними органами для ідентифікації кожної окремої декларації.

Тип декларації (графа 1)

Тип/довжина: an..5

Використовують атрибут.

Необхідно внести:

(1) якщо товари повинні бути переміщені під процедурою T2: T2 або T2F;

(2) якщо товари повинні бути переміщені під процедурою T1: T1;

(3) для відправлень, зазначених у статті 28 доповнення I: T-.

Загальна кількість товарних позицій (графа 5)

Тип/довжина: n..5

Використовують атрибут.

Загальна кількість пакунків (графа 6)

Тип/довжина: n..7

Використання цього атрибуту необов’язкове. Загальна кількість пакунків дорівнює сумі усієї "Кількості пакунків", усієї "Кількості штук" плюс значення "1" для кожних задекларованих "масових товарів".

Країна відправлення (графа 15a)

Тип/довжина: a2

Країна, з якої товари відправляють/вивозять

Цей атрибут використовують, якщо задекларована тільки одна країна відправлення. Використовують коди країн, представлені у додатку A2. У такому разі, атрибут "Країна відправлення" із групи даних "ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ" не може бути використаний. Якщо задекларована більш ніж одна країна відправлення, цей атрибут із групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ" не може бути використаний. У такому разі використовують атрибут "Країна відправлення" із групи даних "ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ".

Країна призначення (графа 17a)

Тип/довжина: a2

Вносять назву відповідної країни.

Цей атрибут використовують, якщо задекларована тільки одна країна призначення. Використовують коди країн, представлені у додатку A2. У такому разі, атрибут "Країна призначення" із групи даних "ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ" не може бути використаний. Якщо задекларована більш ніж одна країна призначення, цей атрибут із групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ" не може бути використаний. У такому разі використовують атрибут "Країна призначення" із групи даних "ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ".

Ідентифікація при відправленні (графа 18)

Тип/довжина: an..27

Вносять засоби ідентифікації, наприклад, реєстраційний номер (реєстраційні номери) або назву транспортного засобу (вантажного автомобіля, корабля, залізничного вагона, повітряного судна), на який товари безпосередньо завантажують при пред’явленні на митниці відправлення, із використанням кодів, встановлених для таких цілей. Наприклад, якщо використовують тягач і причеп із різними реєстраційними номерами, вносять реєстраційні номери і тягача, і причепа.

Однак якщо товари перевозяться в контейнерах, які повинні бути транспортовані дорожніми транспортними засобами, компетентні органи можуть дозволити суб’єкту процедури залишити цю графу порожньою, якщо логістика в пункті відправлення може не дозволити надати ідентифікаційні дані транспортних засобів під час оформлення транзитної декларації та якщо вони можуть забезпечити подальше внесення відповідної інформації щодо транспортних засобів до графи 55.

Якщо товари перевозять стаціонарною транспортною установкою, реєстраційний номер не вносять.

Ідентифікація при відправленні LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG), якщо використовують відповідне вільне текстове поле.

Країна реєстрації при відправленні (графа 18)

Тип/довжина: a2

Використовують код країни, представлений у додатку A2.

Вносять країну реєстрації транспортного засобу (вантажного автомобіля, корабля, залізничного вагона, повітряного судна), на який товари безпосередньо завантажують при пред’явленні в митниці відправлення, (або транспортного засобу, який забезпечує рух для всієї групи, якщо вона складається з декількох транспортних засобів) із використанням кодів, встановлених для таких цілей. Наприклад, якщо використовують тягач і причеп із різними реєстраційними номерами, вносять реєстраційні номери і тягача, і причепа, та країну реєстрації тягача.

Однак якщо товари перевозяться в контейнерах, які повинні бути транспортовані дорожніми транспортними засобами, компетентні органи можуть дозволити суб’єкту процедури залишити цю графу порожньою, якщо логістика в пункті відправлення може не дозволити надати інформацію про країну реєстрації транспортних засобів під час оформлення транзитної декларації та якщо вони можуть забезпечити подальше внесення відповідної інформації щодо транспортних засобів до графи 55.

Якщо товари перевозять стаціонарними засобами транспортування або залізничним транспортом, країну реєстрації не вносять.

В інших випадках декларування країни реєстрації є необов’язковим для Договірних сторін.

Контейнер (графа 19)

Тип/довжина: n1

Використовують коди, наведені для цілей внесення даних про передбачувану ситуацію на кордоні Договірної сторони, на території якої розташована митниця відправлення, як було відомо на час поміщення товарів під процедуру спільного транзиту.

Використовують такі коди

Країна реєстрації при перетині кордону (графа 21)

Тип/довжина: a2

Вимога внести країну реєстрації є обов’язковою.

Однак якщо товари перевозять залізничним транспортом або стаціонарними засобами транспортування, реєстраційний номер або країну реєстрації не вносять.

Використовують код країни, представлений у додатку A2.

Ідентифікація при перетині кордону (графа 21)

Тип/довжина: an..27

Використовуючи належний код, вносять вид (вантажний автомобіль, корабель, залізничний вагон, повітряне судно тощо) та засіб ідентифікації (наприклад, реєстраційний номер або назву) активного транспортного засобу (тобто транспортного засобу, що забезпечує рух), який, як передбачається, буде використовуватись у пункті перетину кордону при вибутті з Договірної сторони, де розташована митниця відправлення, разом із кодом країни реєстрації транспортного засобу, як це було відомо на час поміщення товарів під процедуру спільного транзиту.

Якщо використовують комбіноване перевезення або декілька транспортних засобів, активним транспортним засобом є одиниця, яка забезпечує рух для всієї комбінації. Наприклад, коли вантажівка перебуває на морському судні, активним транспортним засобом є корабель, а якщо використовують комбінацію з тягача та причепа, активним транспортним засобом є тягач.

Якщо товари перевозять залізничним транспортом або стаціонарними засобами транспортування, реєстраційний номер не вносять.

Використання цього атрибуту необов’язкове для Договірних сторін.

Ідентифікація при перетині кордону LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG), якщо використовують відповідне вільне текстове поле.

Вид транспорту при перетині кордону (графа 21)

Тип/довжина: n..2

Використання цього атрибуту необов’язкове для Договірних сторін.

Вид транспорту при перетині кордону (графа 25)

Тип/довжина: n..2

Використовують коди, передбачені для цілей внесення виду транспорту, до якого, як передбачається, належатиме активний транспортний засіб, на якому товари залишать територію Договірної сторони, на території якої розташована митниця відправлення.

Використання цього атрибуту необов’язкове для Договірних сторін.

Внутрішній вид транспорту (графа 26)

Тип/довжина: n..2

Використання цього атрибуту необов’язкове для Договірних сторін. Він повинен використовуватися відповідно до пояснень до графи 25, представлених у додатку A2.

Місце завантаження (графа 27)

Тип/довжина: an..17

Використання цього атрибуту необов’язкове для Договірних сторін.

Код погодженого місця розташування (графа 30)

Тип/довжина: an..17

Цей атрибут не можна використовувати, якщо використовують групу даних "РЕЗУЛЬТАТ КОНТРОЛЮ". Якщо цю групу даних не використовують, цей атрибут є необов’язковим. Якщо використовують цей атрибут, необхідно вказати точне місце у кодованій формі, де товари можуть бути перевірені. Атрибути "Погоджене місце розташування товарів"/"Код погодженого місця розташування", "Дозволене місце розташування товарів" і "Митне субмісце" не можуть використовуватись одночасно.

Погоджене місце розташування товарів (графа 30)

Тип/довжина: an..35

Цей атрибут не можна використовувати, якщо використовують групу даних "РЕЗУЛЬТАТ КОНТРОЛЮ". Якщо цю групу даних не використовують, цей атрибут є необов’язковим. Якщо використовують цей атрибут, необхідно вказати точне місце, де товари можуть бути перевірені. Атрибути "Погоджене місце розташування товарів"/"Код погодженого місця розташування", "Дозволене місце розташування товарів" і "Митне субмісце" не можуть використовуватись одночасно.

Погоджене місце розташування товарів LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG), якщо використовують відповідне вільне текстове поле.

Дозволене місце розташування товарів (графа 30)

Тип/довжина: an..17

Цей атрибут є необов’язковим, якщо використовують групу даних "РЕЗУЛЬТАТ КОНТРОЛЮ". Якщо використовують цей атрибут, необхідно вказати точне місце, де товари можуть бути перевірені. Цей атрибут не можна використовувати, якщо не використовують групу даних "РЕЗУЛЬТАТ КОНТРОЛЮ". Атрибути "Погоджене місце розташування товарів"/"Код погодженого місця розташування", "Дозволене місце розташування товарів" і "Митне субмісце" не можуть використовуватись одночасно.

Митне субмісце (графа 30)

Тип/довжина: an..17

Цей атрибут не можна використовувати, якщо використовують групу даних "РЕЗУЛЬТАТ КОНТРОЛЮ". Якщо цю групу даних не використовують, цей атрибут є необов’язковим. Якщо використовують цей атрибут, необхідно вказати точне місце, де товари можуть бути перевірені. Атрибути "Погоджене місце розташування товарів"/"Код погодженого місця розташування", "Дозволене місце розташування товарів" і "Митне субмісце" не можуть використовуватись одночасно.

Загальна маса брутто (графа 35)

Тип/довжина: n..11,3

Використовують атрибут.

Код мови транзитного супровідного документа

Тип/довжина: a2

Для визначення мови транзитного супровідного документа використовують код мови, представлений у додатку A2.

Індикатор мови діалогу при відправленні

Тип/довжина: a2

Використання коду мови, представленого у додатку A2, є необов’язковим. Якщо цей атрибут не використовують, система використовуватиме типову мову митниці відправлення.

Дата декларації (графа 50)

Тип/довжина: n8

Використовують атрибут.

Місце декларації (графа 50)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Місце декларації LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG) відповідного вільного текстового поля.

ТРЕЙДЕР вантажовідправник (графа 2)

Кількість: 1

Цю групу даних використовують, якщо задекларований тільки один вантажовідправник. У такому разі група даних "ТРЕЙДЕР вантажовідправник" із групи даних "ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ" не може бути використана.

Ім’я/назва (графа 2)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Вулиця і номер будинку (графа 2)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Країна (графа 2)

Тип/довжина: a2

Використовують код країни, представлений у додатку A2.

Поштовий індекс (графа 2)

Тип/довжина: an..9

Використовують атрибут.

Місто (графа 2)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

NAD LNG

Тип/довжина: a2

Для визначення мови назви та адреси (NAD LNG) використовують код мови, представлений у додатку A2.

TIN (графа 2)

Тип/довжина: an..17

Використання цього атрибуту для внесення ідентифікаційного номера трейдера (TIN) необов’язкове для Договірних сторін.

ТРЕЙДЕР вантажоодержувач (графа 8)

Кількість: 1

Групу даних використовують, якщо задекларований тільки один вантажоодержувач, а атрибут "Країна призначення" із групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ" містить "країну", як визначено у Конвенції. У такому разі група даних "ТРЕЙДЕР вантажоодержувач" із групи даних "ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ" не може бути використана.

Ім’я/назва (графа 8)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Вулиця і номер будинку (графа 8)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Країна (графа 8)

Тип/довжина: a2

Використовують код країни, представлений у додатку A2.

Поштовий індекс (графа 8)

Тип/довжина: an..9

Використовують атрибут.

Місто (графа 8)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

NAD LNG

Тип/довжина: a2

Для визначення мови назви та адреси (NAD LNG) використовують код мови, представлений у додатку A2.

TIN (графа 8)

Тип/довжина: an..17

Використання цього атрибуту для внесення ідентифікаційного номера трейдера (TIN) необов’язкове для Договірних сторін.

ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ

Кількість: 999

Використовують групу даних.

Тип декларації (раніше графа 1)

Тип/довжина: an..5

Цей атрибут використовують, якщо код "T-" використовували для атрибуту "Тип декларації" із групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ". В інших випадках цей атрибут не можна використовувати.

Країна відправлення (раніше графа 15a)

Тип/довжина: a2

Країна, з якої товари відправляють/вивозять

Цей атрибут використовують, якщо задекларована більш ніж одна країна відправлення. Використовують коди країн, представлені у додатку A2. Атрибут "Країна відправлення" з групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ" не може бути використаний. Якщо задекларована тільки одна країна відправлення, використовують відповідний атрибут із групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ".

Країна призначення (раніше графа 17a)

Тип/довжина: a2

Цей атрибут використовують, якщо задекларована більш ніж одна країна призначення. Використовують коди країн, представлені у додатку A2. Атрибут "Країна призначення" з групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ" не може бути використаний. Якщо задекларована тільки одна країна призначення, використовують відповідний атрибут із групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ".

Текстовий опис (графа 31)

Тип/довжина: an..140

Використовують атрибут.

В усіх випадках повинен бути внесений звичайний торговий опис. Цей опис повинен включати всі дані, необхідні для ідентифікації товарів. Якщо повинен бути заповнений атрибут "Товарний код", опис повинен бути виражений у достатньо точних поняттях, щоб дозволити класифікувати товари. Цей атрибут також повинен містити дані, що вимагаються будь-якими спеціальними правилами (наприклад, щодо акцизних зборів). Якщо використовують контейнери, до цієї графи також вносять ідентифікаційні позначки контейнера.

Текстовий опис LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG) відповідного вільного текстового поля.

Номер позиції (графа 32)

Тип/довжина: n..5

Вказують номер товарної позиції, зазначений у списку товарних позицій, задекларованих у атрибуті "Загальна кількість товарних позицій".

Цей атрибут використовують, навіть якщо для атрибута "Загальна кількість позицій" із групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ" було використано число "1". У такому разі число "1" використовують для цього атрибута. Кожен номер позиції є унікальним у всій декларації.

Товарний код (графа 33)

Тип/довжина: n..8

Цей атрибут використовують щонайменше із 4 і щонайбільше із 8 цифр.

Цю графу заповнюють, якщо:

та сама особа складає транзитну декларацію одночасно або після митної декларації , яка включає товарний код.

Вносять код для товарів.

У транзитних деклараціях T2 і T2F, оформлених у країні спільного транзиту, ця графа є необов’язковою для заповнення, якщо попередня транзитна декларація не містить товарного коду.

Якщо вона його містить, надають код, внесений до відповідної декларації.

У всіх інших випадках використання цієї графи необов’язкове.

Маса брутто (графа 35)

Тип/довжина: n..11,3

Вносять масу брутто, у кілограмах, товарів, описаних у відповідній графі 31. Маса брутто - це сукупна маса товарів, у тому числі усього паковання, за винятком контейнерів та іншого транспортного обладнання.

Цей атрибут необов’язковий, якщо товари різних типів, включені до однієї декларації, упаковані разом таким чином, що неможливо визначити масу брутто кожного типу товарів.

Маса нетто (графа 38)

Тип/довжина: n..11,3

Вносять масу нетто, у кілограмах, товарів, описаних у відповідному атрибуті. Маса нетто - це маса самих товарів, без усього паковання.

Використання цього атрибуту необов’язкове для Договірних сторін.

- ТРЕЙДЕР вантажовідправник (раніше графа 2)

Кількість: 1

Групу даних "ТРЕЙДЕР вантажовідправник" не можна використовувати, якщо задекларований тільки один вантажовідправник. У такому разі використовують групу даних "ТРЕЙДЕР вантажовідправник" на рівні "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ".

Ім’я/назва (раніше графа 2)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Вулиця і номер будинку (раніше графа 2)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Країна (раніше графа 2)

Тип/довжина: a2

Використовують код країни, представлений у додатку A2.

Поштовий індекс (раніше графа 2)

Тип/довжина: an..9

Використовують атрибут.

Місто (раніше графа 2)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

NAD LNG

Тип/довжина: a2

Для визначення мови назви та адреси (NAD LNG) використовують код мови, представлений у додатку A2.

TIN (раніше графа 2)

Тип/довжина: an..17

Використання цього атрибуту для внесення ідентифікаційного номера трейдера (TIN) необов’язкове для Договірних сторін.

- ТРЕЙДЕР вантажоодержувач (раніше графа 8)

Кількість: 1

Групу даних використовують, якщо задекларований більш ніж один вантажоодержувач, а атрибут "Країна призначення" із групи даних "ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ" містить "країну", як визначено у Конвенції. Якщо задекларований тільки один вантажоодержувач, група даних "ТРЕЙДЕР вантажоодержувач" із групи даних "ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ" не може бути використана.

Ім’я/назва (раніше графа 8)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Вулиця і номер будинку (раніше графа 8)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Країна (раніше графа 8)

Тип/довжина: a2

Використовують код країни, представлений у додатку A2.

Поштовий індекс (раніше графа 8)

Тип/довжина: an..9

Використовують атрибут.

Місто (раніше графа 8)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

NAD LNG

Тип/довжина: a2

Для визначення мови назви та адреси (NAD LNG) використовують код мови, представлений у додатку A2.

TIN (раніше графа 8)

Тип/довжина: an..17

Використання цього атрибуту для внесення ідентифікаційного номера трейдера (TIN) необов’язкове для Договірних сторін.

- КОНТЕЙНЕРИ (графа 31)

Кількість: 99

Якщо атрибут "Контейнер" із групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ" містить код "1", використовують групу даних.

Номери контейнерів (графа 31)

Тип/довжина: an..11

Використовують атрибут.

- ПАКУНКИ (графа 31)

Кількість: 99

Використовують групу даних.

Позначки та кількість пакунків (графа 31)

Тип/довжина: an..42

Атрибут використовують, якщо атрибут "Вид пакунків" містить інші коди, представлені у додатку A2, ніж ті, що застосовують до об’ємних перевезень (VQ, VG, VL, VY, VR або VO) або "неупакованих" (NE, NF, NG). Це необов’язково, якщо атрибут "Вид пакунків" містить один із раніше зазначених кодів.

Позначки та кількість пакунків LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG), якщо використовують відповідне вільне текстове поле.

Вид пакунків (графа 31)

Тип/довжина: an2

Використовують коди пакунків, представлені у додатку A2.

Кількість пакунків (графа 31)

Тип/довжина: n..5

Атрибут використовують, якщо атрибут "Вид пакунків" містить інші коди, представлені у додатку A2, ніж ті, що застосовують до об’ємних перевезень (VQ, VG, VL, VY, VR або VO) або "Неупакованих" (NE, NF, NG). Він не може бути використаний, якщо атрибут "Вид пакунків" містить один із раніше зазначених кодів.

Кількість штук (графа 31)

Тип/довжина: n..5

Атрибут використовують, якщо атрибут "Вид пакунків" містить код, представлений у додатку A2, для "Неупакованих" (NE). В інших випадках, цей атрибут не можна використовувати.

- ПОПЕРЕДНІ АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСИЛАННЯ (графа 40)

Кількість: 9

Вносять посилання на попередню митну процедуру або будь-які відповідні митні документи.

Групу даних використовують, якщо атрибут "Тип декларації" з групи даних "ТРАНЗИТНА ОПЕРАЦІЯ" або "ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ" містить код "T2" або "T2F", а країна митниці відправлення є країною спільного транзиту, як визначено у Конвенції.

Тип попереднього документа (графа 40)

Тип/довжина: an..6

Якщо використовують групу даних, необхідно використати принаймні один код попереднього документа, представлений у додатку A2.

Посилання на попередній документ (графа 40)

Тип/довжина: an..20

Використовують посилання на попередні документи.

Посилання на попередній документ LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG) відповідного вільного текстового поля.

Доповнення інформації (графа 40)

Тип/довжина: an..26

Використання цього атрибуту необов’язкове для Договірних сторін.

Доповнення інформації LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG), якщо використовують відповідне вільне текстове поле.

- ОФОРМЛЕНІ ДОКУМЕНТИ/СЕРТИФІКАТИ (графа 44)

Кількість: 99

Вносять дані, які вимагаються відповідно до будь-яких спеціальних правил, застосовних у країні відправлення/вивозу, разом із реєстраційними номерами документів, наданих для підтвердження декларації (наприклад, вивізна ліцензія чи номер дозволу, дані, які вимагаються відповідно до ветеринарних та фітосанітарних правил, або номер коносамента).

Використання цієї групи даних необов’язкове для Договірних сторін. Якщо використовують групу даних, необхідно використати принаймні один з таких атрибутів.

Тип документа (графа 44)

Тип/довжина: an..3

Використовують код, представлений у додатку A2.

Посилання на документ (графа 44)

Тип/довжина: an..20

Посилання на документ LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG), якщо використовують відповідне вільне текстове поле.

Доповнення інформації (графа 44)

Тип/довжина: an..26

Доповнення інформації LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG), якщо використовують відповідне вільне текстове поле.

- СПЕЦІАЛЬНІ ЗАЗНАЧЕННЯ (графа 44)

Кількість: 99

Використання цієї групи даних необов’язкове для Договірних сторін. Якщо використовують групу даних, використовують або атрибут "Ідентифікація додаткової інформації", або "Текст".

Ідентифікація додаткової інформації (графа 44)

Тип/довжина: an..3

Код, представлений у додатку A2, використовують для внесення ідентифікації (id) додаткової інформації.

Вивіз із ЄС (графа 44)

Тип/довжина: n1

Якщо атрибут "Ідентифікація додаткової інформації" містить код "DG0" або "DG1", використовують атрибут "Вивіз із ЄС" або "Вивіз із країни". Обидва атрибути не можуть бути використані одночасно. В інших випадках атрибут не можна використовувати. Якщо використовують цей атрибут, повинні бути використані такі коди:

Вивіз із країни (графа 44)

Тип/довжина: a2

Якщо атрибут "Ідентифікація додаткової інформації" містить код "DG0" або "DG1", використовують атрибут "Вивіз із ЄС" або "Вивіз із країни". Обидва атрибути не можуть бути використані одночасно. В інших випадках атрибут не можна використовувати. Якщо використовують цей атрибут, необхідно використовувати код країни, представлений у додатку A2.

Текст (графа 44)

Тип/довжина: an..70

Текст LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG), якщо використовують відповідне вільне текстове поле.

МИТНИЦЯ відправлення (графа C)

Кількість: 1

Використовують групу даних.

Реєстраційний номер (графа C)

Тип/довжина: an8

Використовують код, представлений у додатку A2.

СУБ’ЄКТ ПРОЦЕДУРИ (графа 50)

Кількість: 1

Використовують групу даних.

TIN (графа 50)

Тип/довжина: an..17

Атрибут використовують, якщо група даних "РЕЗУЛЬТАТ КОНТРОЛЮ" містить код A3, або якщо використовують атрибут "GRN".

Ім’я/назва (графа 50)

Тип/довжина: an..35

Атрибут використовують, якщо використовують атрибут "TIN", а інші атрибути цієї групи даних ще невідомі системі.

Вулиця і номер будинку (графа 50)

Тип/довжина: an..35

Атрибут використовують, якщо використовують атрибут "TIN", а інші атрибути цієї групи даних ще невідомі системі.

Країна (графа 50)

Тип/довжина: a2

Код країни, представлений у додатку A2, використовують, якщо використовують атрибут "TIN", а інші атрибути цієї групи даних ще невідомі системі.

Поштовий індекс (графа 50)

Тип/довжина: an..9

Атрибут використовують, якщо використовують атрибут "TIN", а інші атрибути цієї групи даних ще невідомі системі.

Місто (графа 50)

Тип/довжина: an..35

Атрибут використовують, якщо використовують атрибут "TIN", а інші атрибути цієї групи даних ще невідомі системі.

NAD LNG

Тип/довжина: a2

Для визначення мови назви та адреси (NAD LNG) використовують код мови, представлений у додатку A2, якщо використовують відповідні вільні текстові поля.

ПРЕДСТАВНИК (графа 50)

Кількість: 1

Групу даних використовують, якщо суб’єкт процедури залучає уповноваженого представника.

Ім’я/назва (графа 50)

Тип/довжина: an..35

Використовують атрибут.

Роль представника (графа 50)

Тип/довжина: a..35

Використання цього атрибуту необов’язкове.

Доручення представника LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови, представлений у додатку A2, для визначення мови (LNG), якщо використовують відповідне вільне текстове поле.

МИТНИЦЯ транзиту (графа 51)

Кількість: 9

Вносять очікувану митницю прибуття до кожної Договірної сторони, територію якої будуть перетинати в ході перевезення, або, якщо операція передбачає перетин території, відмінної від території Договірних сторін, митницю вибуття, через яку транспортний засіб залишить територію Договірних сторін.

Група даних повинна бути використана принаймні один раз, якщо для відправлення та призначення задекларовані різні Договірні сторони.

Реєстраційний номер (графа 51)

Тип/довжина: an8

Використовують код, представлений у додатку A2.

МИТНИЦЯ призначення (графа 53)

Кількість: 1

Використовують групу даних.

Реєстраційний номер (графа 53)

Тип/довжина: an8

Тільки структура коду, вказана у додатку A2; митниці призначення вказані у списку компетентних органів (COL на сайті "Європа") щодо операцій спільного транзиту.

Використовують код, представлений у додатку A2.

ТРЕЙДЕР уповноважений вантажоодержувач (графа 53)

Кількість: 1

Групу даних можуть використовувати, щоб вказати, що товари будуть доставлені уповноваженому вантажоодержувачу.

TIN уповноважений вантажоодержувач (графа 53)

Тип/довжина: an..17

Атрибут використовують для внесення ідентифікаційного номера трейдера (TIN).

РЕЗУЛЬТАТ КОНТРОЛЮ (графа D)

Кількість: 1

Групу даних використовують, якщо декларацію подає уповноважений вантажовідправник.

Код результату контролю (графа D)

Тип/довжина: an2

Використовують код A3.

Термін (графа D)

Тип/довжина: n8

Використовують атрибут.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПЛОМБИ (графа D)

Кількість: 1

Групу даних використовують, якщо уповноважений вантажовідправник подає декларацію, для якої його дозвіл вимагає використання пломб, або якщо суб’єкту процедури виданий дозвіл на використання пломб спеціального виду.

Кількість пломб (графа D)

Тип/довжина: n..4

Використовують атрибут.

- ІДЕНТИФІКАТОРИ ПЛОМБ (графа D)

Кількість: 99

Групу даних використовують для ідентифікації (id) пломб.

Ідентифікація пломб (графа D)

Тип/довжина: an..20

Використовують атрибут.

Ідентифікація пломб LNG

Тип/довжина: a2

Використовують код мови (LNG), представлений у додатку A2.

ГАРАНТІЯ

Кількість: 9

Використовують групу даних.

Тип гарантії (графа 52)

Тип/довжина: an1

Використовують код, представлений у додатку A2.

- ПОСИЛАННЯ НА ГАРАНТІЮ

Кількість: 99

Групу даних використовують, якщо атрибут "Тип гарантії" містить код "0", "1", "2", "4" або "9".

GRN (графа 52)

Тип/довжина: an..24

Атрибут використовують, щоб внести референтний номер гарантії (GRN), якщо атрибут "Тип гарантії" містить код "0", "1", "2", "4" або "9". У такому разі атрибут "Інше посилання на гарантію" не може бути використаний.

"Референтний номер гарантії" (GRN) розподіляє митниця гарантування, щоб ідентифікувати кожну окрему гарантію, та його структурують таким чином:

Поля 1 і 2, як пояснено вище.

Поле 3 необхідно заповнювати унікальним ідентифікатором на рік і країну для прийняття гарантії митницею гарантування. Національні адміністрації, які хочуть, щоб реєстраційний номер митниці гарантування був включений до GRN, можуть використовувати до шести перших знаків для внесення національного номера митницею гарантування.

Поле 4 повинно бути заповнене значенням контрольної суми полів 1-3 GRN. Це поле дозволяє виявити будь-яку помилку при заповненні перших чотирьох полів у GRN.

Поле 5 використовують тільки тоді, коли GRN пов’язаний із індивідуальною гарантією за допомогою ваучерів, зареєстрованих у електронній транзитній системі. У такому разі, це поле повинно бути заповнене ідентифікатором ваучера.

Інші посилання на гарантію (графа 52)

Тип/довжина: an..35

Атрибут використовують, якщо атрибут "Тип гарантії" містить коди, відмінні від "0", "1", "2", "4" або "9". У такому разі атрибут "GRN" не може бути використаний.

Код доступу

Тип/довжина: an4

Атрибут повинен бути використаний, коли використовують атрибут "GRN", у іншому разі, цей атрибут є необов’язковим для країн. Залежно від виду гарантії, її видає орган гарантії, гарант або суб’єкт процедури, і використовують для забезпечення конкретної гарантії.

- ОБМЕЖЕННЯ ДІЇ (ЄС)

Кількість: 1

Недійсне для ЄС (графа 52)

Тип/довжина: n1

Необхідно використовувати такі коди:

- ОБМЕЖЕННЯ ДІЇ НЕ ЄС

Кількість: 99

Недійсне для інших Договірних сторін (графа 52)

Тип/довжина: a2

Для позначення Договірної сторони використовують код країни, представлений у додатку A2. Код держави-члена Європейського Союзу не може бути використаний.

Цей додаток втрачає чинність із дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578.

1. КОДИ КРАЇН (CNT)

Застосовують "Код країни ISO alpha-2", як визначено у ISO - 3166 - 1 від 1997 року із подальшими оновленнями.

2. КОД МОВИ

Застосовують кодифікацію ISO alpha 2, як визначено у ISO - 639: 1988.

3. ТОВАРНИЙ КОД (СОМ)

Необхідно внести шестизначний код гармонізованої системи (HS6). Товарний код може бути розширений до 8 цифр для національного використання.

5. КОД ПАКУНКУ

(Рекомендація Європейської економічної комісії ООН № 21/Ред.8.1 від 12 липня 2010 року)