Зміни та доповнення:

Доповнено 392L0108 (OJ L 390 31.12.92 p. 124)

Доповнено 394L0074 (OJ L 365 31.12.94 p. 46)

Доповнено 396L099 (OJ L 008 11.01.97 p. 12)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Враховуючи Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариство та, зокрема, статтю 99 цього Договору,

Враховуючи пропозицію Комісії (1),

Враховуючи висновок Європейського Парламенту (2).

Враховуючи висновок Комітету з Економічних та Соціальних Питань (3),

Оскільки заснування та функціонування внутрішнього ринку вимагають вільного переміщення товарів, включаючи ті, що підлягають акцизному збору;

Оскільки необхідно забезпечити визначення території, на якій ця Директива, а також Директива про ставки та структури податку на вироби, що підлягають акцизному збору мають застосовуватися;

Оскільки потрібно визначити концепцію виробів, які підлягають акцизному збору;

Оскільки тільки товари, які вважаються такими в усіх державах-членах, можуть підпадати під законодавчі положення Співтовариства; оскільки такі вироби можуть підлягати іншим непрямим податкам для конкретних цілей; оскільки підтримання чи введення інших непрямих податків не повинно призводити до появи формальних процедур при перетинанні кордонів;

Оскільки для забезпечення заснування та функціонування внутрішнього ринку обкладання акцизними зборами має бути однаковим у всіх державах-членах;

Оскільки будь-яка поставка чи утримання з метою поставки, або постачання для цілей торгівця, який здійснює господарську діяльність самостійно, або для цілей органу (організації), який керується державним законодавством, що здійснювалися в державі-члені, іншої, ніж та, де товар був реалізований для споживання, призводить до обкладання акцизним збором у тій іншій державі-члені;

Оскільки, якщо вироби, що підлягають акцизному збору, придбані приватними особами для їхнього особистого використання та транспортуються ними, податок має нараховуватися у країні, де вони були придбані;

Оскільки для встановлення такого положення, коли вироби, які підлягають акцизному збору, утримуються не для приватних, а для комерційних цілей, держави-члени повинні враховувати декілька критеріїв;

Оскільки вироби, що підлягають акцизному збору, закуплені особами, які не є призначеними управляючими складів або не зареєстрованими торгівцями, а також відправлені чи транспортовані прямим чи непрямим шляхом постачальником, або від його імені, мають підлягати акцизному збору у державі-члені призначення;

Оскільки, для забезпечення збору податкової заборгованості, повинна існувати можливість для проведення перевірок засобів виробництва та зберігання; оскільки система складів, що підлягає отриманню дозволу від компетентних органів, має надавати можливість для проведення таких перевірок;

Оскільки переміщення з території однієї держави-члена на територію іншої держави-члена не може призводити до перевірок, що перешкоджають вільному переміщенню у межах Співтовариства; оскільки для цілей оподаткування, тим не менш, необхідно знати про переміщення виробів, які підлягають акцизному збору; оскільки необхідно передбачити існування супроводжуючого документа на такі вироби;

Оскільки повинні бути викладені вимоги, які мають виконуватися призначеними управляючими складів та торгівцями, які не мають статусу уповноваженого господаря;

Оскільки необхідно встановити положення для забезпечення збору податків за ставками, встановленими державами-членами, для встановлення порядку переміщення таких товарів при призупиненні оподаткування;

Оскільки, у цьому відношенні, перш за все має бути встановлено положення для легкої ідентифікації кожної партії товару; оскільки необхідно встановити положення стосовно невідкладної ідентифікації податкового статусу партії товару; оскільки тому необхідно забезпечити супроводжувальний документ, який відповідає цим вимогам, та який може бути адміністративним чи комерційним документом; оскільки комерційний документ, що використовується, має містити суттєві елементи, які включені до адміністративного документа;

Оскільки необхідно дати пояснення стосовно порядку, за допомогою якого держави-члени інформуються торгівцями про поставки, відправлені або одержані, за допомогою супроводжуючого документа;

Оскільки немає необхідності у використанні супроводжуючого документа при проходженні виробів, що підлягають акцизним зборам, через митні процедури Співтовариства, інші, ніж ті, що проводяться для цілей вільного обігу або мають місце у вільній зоні чи вільному складі;

Оскільки у контексті національних положень акцизний збір, у разі порушення чи нерегулярності, збирається в основному державою-членом, на території якої скоєно таке порушення чи помилка, або державою-членом, в якій виявлено таке порушення чи помилка, або у разі не виявлення у державі-члені, до якої призначається товар, державою-членом, з якої він відправлений;

Оскільки держави-члени можуть забезпечити положення, що товари, випущені для споживання, мають знаки фіскальної чи національної ідентифікації і, оскільки використання таких знаків не повинне створювати перешкоди на шляху торгівлі в межах Співтовариства;

Оскільки сплата акцизних зборів у державі-члені, де товари випущені для споживання, повинна призвести до відшкодування цих зборів, якщо товари не призначаються для споживання у цій державі-члені;

Оскільки в результаті скасування загальних податків на ввезення у стосунках між державами-членами, положення про звільнення та дозволи на ввезення перестали застосовуватися у взаємовідносинах між державами-членами; оскільки ці положення мають, таким чином, бути скасовані та прийняті відповідні Директиви;

Оскільки потрібно заснувати Комітет по Акцизних Зборах для перевірки заходів Співтовариства, необхідних для впровадження положень щодо акцизних зборів;

Оскільки стаття 1 (2) Регламенту стосовно ліквідації контролю та формальних процедур, які застосовуються до салону та відсіку для багажу осіб, які здійснюють переліт чи поїздку морем між країнами Співтовариства, встановлює, що її застосування не завдає шкоди перевіркам виконання заборон чи обмежень, встановлених державами-членами, за умови їхньої відповідності трьом Договорам про створення Європейського Співтовариства; оскільки, в цьому контексті, перевірки, що необхідні для застосування кількісних обмежень, передбачених у статті 26, повинні вважатися такими перевірками та, як такі, відповідати законодавству Співтовариства;

Оскільки вимагається певний період часу для проведення необхідних заходів, щоб пом'якшити як соціальні наслідки у відповідних секторах, так і регіональні труднощі, зокрема, у прикордонних регіонах, які можуть виникати в результаті скасування податків на ввезення та звільнення від податків на експорт у торгівлі між державами-членами; оскільки для цього державам-членам потрібно мати дозвіл на період часу, що закінчується 30 червня 1999 року, на звільнення товарів, які постачаються, у межах, встановлених магазинами, звільненими від податку (tax-free), у контексті пасажирського повітряного чи морського руху між державами-членами;

Оскільки дрібні виробники вина можуть бути звільнені від певних вимог згідно з загальними домовленостями про акцизний збір;

Оскільки, нарешті, Директива Ради 77/799/ЄЕС від 19 грудня 1977 року стосовно взаємної допомоги компетентних органів держав-членів у сфері прямого оподаткування та податку на добавлену вартість (4) має бути змінена для поширення її положень з метою охоплення акцизних зборів.

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива встановлює заходи для товарів (виробів), що підлягають акцизним зборам та іншим непрямим податкам, якими оподатковуються, у прямий чи непрямий спосіб, за споживання таких товарів, за виключенням податку на додану вартість та податків, які встановлені Співтовариством.

2. Окремі положення, що стосуються структур та ставок податків на товари, що підлягають акцизним зборам, визначаються спеціальними Директивами.

1. Ця Директива та Директиви, перелічені у статті 1 (2), застосовуються на території Співтовариства, як визначено, для кожної держави-члена, Договором про створення Європейського Економічного Співтовариства та, зокрема, статтею 227 цього Договору, за виключенням для наступних національних територій:

- для Федеральної Республіки Німеччини: острів Хеліголанд та територія Буезінген,

- для Італійської Республіки: Лівіньо, Кампіоне д'Італія та італійські води озера Лугано,

- для Королівства Іспанія: Цеута та Мелілья.

2. Незважаючи на положення пункту 1, ця Директива та Директиви, про які йдеться у статті 1 (2), не застосовуються для Канарських островів. Однак, Королівство Іспанія може надати повідомлення, у вигляді декларації, що ці Директиви застосовуються до тих територій стосовно всіх або деяких товарів, про які йдеться у статті 3 (1), з першого дня другого місяця після одержання цієї декларації.

3. Шляхом часткового скасування пункту 1, ні ця Директива, ані ті Директиви, про які йдеться у статті 1 (2), не застосовуються до закордонних департаментів Французької Республіки.

4. Однак, Французька Республіка може надати повідомлення, у вигляді декларації, що ці Директиви застосовуються до тих територій (через запровадження заходів, що враховують їхню надзвичайну віддаленість) з першого дня другого місяця після одержання цієї декларації.

5. Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення того, що операції, які походять з чи призначені для:

- Князівства Монако, розглядалися як операції, які походять з чи призначені для Французької Республіки,

- Юнгхольцу та Міттельбергу (Kleines Walsertal) розглядалися як операції, які походять з чи призначені для Федеральної Республіки Німеччина,

- острів Мен розглядалися як операції, які походять з чи призначені для Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії.

- Сан Маріно розглядалися як операції, які походять з чи призначені для Італійської Республіки.

6. Положення цієї Директиви не перешкоджають Греції утримувати спеціальний статус, наданий горі Атос, як гарантується положенням статті 105 Конституції Греції.

7. Якщо Комісія вважає, що виключення, які передбачаються пунктами 1, 2, 3 та 4, більш не є виправданими, зокрема, стосовно справедливої конкуренції, вона подає відповідні пропозиції до Ради.

1. Ця Директива застосовується на рівні Співтовариства до наступних товарів, як визначено у відповідних Директивах:

- сирої нафти;

- алкоголю та алкогольних напоїв;

- тютюнових виробів.

2. Товари (вироби), зазначені у пункті 1, можуть підлягати іншим непрямим податкам для особливих цілей за умови, що ці податки відповідають податковим правилам, що застосовуються для акцизного збору та ПДВ, якщо йдеться про податкову базу, обрахування податку, сплачування та контролю.

3. Держави-члени зберігають право встановлювати або продовжувати збір податків, якими обкладаються товари, інші, ніж ті, що перелічені у пункті 1, за умови, що ті податки не призводять до виникнення зайвих формальних процедур при перетинанні кордонів між державами-членами.

Згідно з такими положеннями держави-члени також залишають за собою право обкладати податками надання послуг, які не можуть бути охарактеризовані як податки з обороту, включаючи ті податки, що стосуються товарів, що підлягають акцизному збору.

Для цілей цієї Директиви застосовуються нижченаведені визначення:

(a) термін "уповноважений управляючий складом" означає фізичну чи юридичну особу, уповноважену компетентними органами держави-члена для виробництва, обробки, збереження, отримання та видачі товарів, що підлягають акцизному збору, у ході здійснення своєї діяльності, при цьому акцизний збір призупиняється для складських операцій,

(b) термін "податковий склад" означає місце, де товари, які підлягають акцизному збору, виробляються, оброблюються, зберігаються, утримуються та видаються згідно з домовленостями про призупинення податку уповноваженим управляючим складом у ході здійснення його діяльності відповідно до певних умов, встановлених компетентними органами держави-члена, на території якої розташовано цей склад;

(c) термін "домовленість про призупинення" означає спеціальну податкову домовленість, що поширюється на виробництво, обробку, зберігання та рух товарів, при яких дія акцизного збору призупиняється;

(d) термін "зареєстрований торгівець" (трейдер) означає фізичну чи юридичну особу, що не має офіційного статусу управляючого складом, але має офіційний дозвіл від компетентних органів держави-члена на отримання товарів, які підлягають акцизному збору іншої держави-члена, в межах домовленості про призупинення у ході здійснення її діяльності. Такий тип торгівця не може ні зберігати, ані випускати такі товари в межах домовленостей про податкове призупинення;

(e) термін "незареєстрований торгівець" (трейдер) означає фізичну або юридичну особу, яка не має офіційного статусу управляючого складом, але має право у ході своєї діяльності час від часу отримувати товари, які підлягають акцизному збору, з іншої держави-члена в межах домовленості про податкове призупинення. Такий тип торгівця не може ні зберігати, ані поставляти товари, які підпадають під домовленості про податкове призупинення. Незареєстрований торговець повинен гарантувати сплату акцизного збору податковим органам відповідної держави-члена до поставки товарів.

1. Товари, зазначені у статті 3 (1), підлягають акцизному збору під час їхнього виробництва у межах території Співтовариства, як визначено у статті 2, або їхнього ввезення на цю територію. Термін "ввезення товару, що підлягає акцизному збору" означає ввезення товару на територію Співтовариства, включаючи ввезення такого товару з території, про яку йдеться у статті 2 (1), (2) та (3) або з Нормандських островів.

Однак, якщо певний товар (виріб) підпадає під митну процедуру Співтовариства, при ввезенні його на територію Співтовариства ввезення розглядається як таке, що відбулося, коли цей товар пройшов митну процедуру Співтовариства.

2. Не завдаючи шкоди для національних положень та положень Співтовариства стосовно митних справ, якщо товари, що підлягають акцизному збору, надходять або направляються у треті країни за митними процедурами Співтовариства, іншими, ніж поставки для вільного обігу або переміщення до вільних зон чи вільних складів, акцизний збір на такі товари вважається призупиненим.

1. Акцизний збір стає сплаченим під час випуску для споживання або при фіксації нестачі, що підпадають під акцизний збір згідно з положеннями статті 14 (3). Випуск товарів для споживання, що обкладаються акцизним збором означає:

(a) будь-яке відправлення, включаючи нерегулярне відправлення, від домовленості про податкове призупинення;

(b) будь-яке виробництво, включаючи нерегулярне виробництво, таких товарів поза межами дії домовленості про податкове призупинення;

(c) будь-яке ввезення таких товарів, включаючи нерегулярне ввезення, якщо такі товари не підпали під дію домовленостей про податкове призупинення.

2. Умови обчислення податку та ставки акцизного збору, що повинні бути прийняти, є такими, які чинні на дату, коли такий збір стає плаченим у державі-члені, де має місце випуск товарів для споживання або фіксація нестачі. Акцизний збір встановлюється та збирається у відповідності до процедури, яка встановлюється кожною державою-членом, розуміючи, що держави-члени застосовують такі самі процедури збору податку до національних товарів, як і до товарів з інших держав-членів.

1. Якщо товари, що підлягають акцизному збору та вже випущені для споживання в одній державі-члені, утримуються у комерційних цілях в іншій державі-члені, акцизний збір стягується у тій державі-члені, де товари утримуються.

2. До цього ж, не завдаючи шкоди положенням статті 6, якщо товари, що вже були випущені для споживання, як визначено у статті 6, в одній державі-члені, поставлені, призначені для поставки або використані в іншій державі-члені для цілей торгівця, здійснюючого господарську діяльність самостійно, або для цілей організації, що керується публічним правом, акцизний збір підлягає сплаті у тій іншій державі-члені.

3. У залежності від усіх обставин, збір стягується з особи, яка здійснює поставку чи зберігання товарів, призначених для поставки, або з особи, яка одержує товари для використання у державі-члені, іншої, ніж та, де товари вже були випущені для споживання, або відповідним торгівцем чи організацією, яка є суб'єктом публічного права.

4. Товари, що зазначені у пункті 1, переміщаються між територіями різних держав-членів із супроводжуючим документом, що містить основні дані з документа, про який йдеться у статті 18.

1) Форма та зміст такого документа встановлюються згідно з процедурою, визначеною у статті 24 цієї Директиви.

5. Особа, торгівець або організація, про які йдеться у пункті 3, мають відповідати таким вимогам:

(a) до випуску товарів декларувати ці товари податковим органам держави-члена, до якої постачається товар, та гарантувати сплату акцизного збору;

(b) сплачувати акцизний збір державі-члену, до якої постачається товар, згідно з процедурою, встановленою такою державою;

(c) підлягати будь-якій перевірці, що дозволяє державі-члену, до якої постачається товар, визначати факт того, що такі товари були дійсно отримані та відповідний акцизний збір був фактично сплачений.

6. Акцизний збір, сплачений у першій державі-члені, як про це йдеться у пункті 1, підлягає відшкодуванню згідно з положеннями статті 22 (3).

Що стосується товарів, які придбані приватними особами для власного використання та перевозяться ними, принцип, що лежить в основі внутрішнього ринку, встановлює, що акциз збирається у тій державі-члені, у якій такі товари придбані.

1. Не завдаючи шкоди положенням статей 6, 7 та 8, акцизний збір стягується, якщо товари для споживання у державі-члені зберігаються для комерційних цілей в іншій державі-члені.

У цьому випадку акциз збирається у державі-члені, на території якої товари знаходяться, та підлягають акцизному збору з особи, яка зберігає ці товари.

2. Для встановлення того, що товари, про які йдеться у статті 8, призначені для комерційних цілей, держави-члени повинні враховувати, крім іншого, нижчезазначене:

- комерційний статус особи, що зберігає товари, та підстави для їхнього зберігання;

- місце, де знаходяться товари, або, якщо це доречно, спосіб їхнього транспортування;

- будь-який документ, що стосується цих товарів;

- тип цих товарів;

- кількість цих товарів.

Для цілей застосування положень п'ятого абзацу першого підпункту, держави-члени можуть встановлювати контрольні рівні виключно для формального свідчення. Такі контрольні рівні не можуть бути нижчими ніж:

(a) для тютюнових виробів:

- сигарети - 800 шт.

- сигарили (сигари вагою меншою ніж 3 г/шт.) - 400 шт.;

- сигари - 200 шт.;

- тютюн для куріння - 1,0 кг;

(b) для алкогольних напоїв:

- міцні напої - 10 л;

- проміжні продукти - 20 л;

- вино (включаючи максимально 60 л іскристих вин) - 90 л;

- пиво - 110 л.

До 30 червня 1977 року Ірландії дозволено застосовувати контрольні рівні, які не можуть бути нижчими, ніж 45 л для вина (включаючи максимально 30 л іскристого вина) та 55 л для пива.

3. Держави-члени можуть також вводити акцизний збір у державі-члені, що споживає, на придбання сирої нафти, вже випущеної для споживання в іншій державі-члені, якщо такий товар транспортується нетиповими засобами транспортування, яке здійснюється приватними особами або від їхнього імені. Термін "нетипові засоби транспортування" означає транспортування пального у будь-який спосіб, інший, ніж у баках транспортних засобів або у відповідних запасних паливних каністрах, а також транспортування рідких продуктів для обігріву у будь-який спосіб, інший, ніж танкерами, які використовуються від імені професійних торгівців.

1. Товари, що підлягають акцизному збору і купуються особами, які не є уповноваженими управляючими складів або зареєстрованими чи не зареєстрованими торгівцями, та випускаються або транспортуються прямо чи ні постачальником або від його імені, підлягають сплаті, акцизу в державі-члені, до якої постачається. Термін "держава-член, до якої постачається" означає державу-члена, в якій товари випускаються, або до якої вони транспортуються.

2. До цього ж, поставка товарів, що підлягають сплаті акцизного збору, що вже випущені для споживання у державі-члені, а також що впливає на розповсюдження або транспортування цих товарів до будь-якої особи, про яку йдеться у пункті 1, яка знаходиться у іншій державі-члені, яка може бути видана або транспортована прямо чи ні постачальником або від його імені, підлягає сплаті акцизного збору з таких продуктів у державі-члені призначення.

3. Збір, який встановлюється державою-членом призначення для постачальника, має бути сплачений на час поставки. Однак, держави-члени можуть прийняти положення, згідно з якими акцизний збір має сплачуватися представником, іншим, ніж той, що отримує товари. Такий представник для цілей оподаткування повинен бути офіційно зареєстрованим у державі-члені призначення та мати відповідний дозвіл від податкових органів той держави.

Держава-член, у якій такий постачальник зареєстрований, забезпечує, щоб він відповідав наступним вимогам:

- гарантована сплата акцизного збору згідно з умовами, встановленими державою-членом призначення до відправлення товарів, а також забезпечення того, що акцизний збір сплачується після прибуття товарів;

- ведення обліку постачання товарів.

4. У випадку, про який йдеться у пункті 2, акцизний збір, сплачений у перший державі-члені, має відшкодовуватися згідно з положеннями статті 22 (4).

5. Згідно із законодавством Співтовариства держави-члени можуть встановлювати спеціальні правила для застосування цього положення до товарів, що підлягають акцизному збору, які охоплюються спеціальними національними домовленостями стосовно поставок, що відповідають Договору.

1. Кожна держава-член визначає свої власні правила стосовно виробництва, обробки та збереження товарів, які підлягають сплаті акцизного збору, згідно з положеннями цієї Директиви.

2. Виробництво, обробка та збереження товарів, які підлягають сплаті акцизного податку, якщо останній не був сплачений, відбувається на податковому складі.

Відкриття та функціонування податкових складів залежить від видачі відповідного дозволу компетентними органами держав-членів.

Від уповноваженого управляючого складом вимагається:

(a) забезпечити гарантію, якщо потрібно, яка поширюється на виробництво, обробку та зберігання, і обов'язкову гарантію, яка поширюється на переміщення, умови для яких встановлюються податковими органами держав-членів, де є уповноважений податковий склад;

(b) відповідати вимогам, установленим державами-членами, у межах територій яких такі склади розташовані;

(c) додержуватися по кожному складу обліку наявності та руху товарів;

(d) виробляти товари, якщо це вимагається;

(e) відповідати вимогам усіх відповідних перевірок та контролю наявності.

Ці вимоги мають відповідати принципу недопущення дискримінації між національними операціями та операціями, що проводяться у межах Співтовариства.

1. Уповноважені управляючі складів звільнюються від оподаткування по втратах, які мали місце в межах домовленостей про призупинення оподаткування, що може бути віднесено до випадкових подій або форс-мажору, засвідчених відповідними державами-членам. Вони також звільнюються від податку згідно з домовленостями про призупинення оподаткування по втратах внаслідок природи товарів під час їхнього виробництва, обробки, зберігання та транспортування. Кожна держава-член встановлює власні умови, за яких надається звільнення від податку.

Ці звільнення однаково застосовуються до всіх торгівців, про яких йдеться у статті 16, під час транспортування товарів, що перебувають під дією домовленостей про призупинення оподаткування.

2. Втрати, про які йдеться у пункті 1, що трапляються під час перевезення товарів, які перебувають під дією домовленостей про призупинення оподаткування у межах Співтовариства, визначаються згідно з правилами держави-члена призначення.

3. Не завдаючи шкоди положенням статті 20, акцизний податок на нестачі, інші, ніж втрати, про які йдеться у пункті 1, та втрати, для яких звільнення від податку не надається, як передбачено у пункті 1, стягується за базі ставок, які застосовуються у відповідних державах-членах, під час втрат, належним чином установлених компетентними органами, або, якщо це потрібно, під час реєстрації нестачі.

1. Не завдаючи шкоди положенням статей 5 (2), 16 та 19 (4), рух товарів, що підлягають акцизному збору при домовленостях про призупинення оподаткування, має відбуватися між податковими складами.

2. Управляючі складів, уповноважені компетентними органами держави-члена згідно зі статтею 13, вважаються уповноваженими як для національного руху товарів, так і для руху товарів між країнами Співтовариства.

3. Ризики, притаманні рухові товарів між країнами Співтовариства, охоплюються гарантією, що забезпечується уповноваженим управляючим складу відправки, як передбачено у статті 13, або, при виникненні потреби - гарантією, яка сумісно та окремо зобов'язує як одержувача так і особу, що здійснює перевезення. Якщо це доцільно, держави-члени можуть вимагати від одержувача представлення гарантії. Детальні правила щодо гарантії встановлюються-державами-членами. Гарантія повинна бути дійсною у межах всього Співтовариства.

4. Не завдаючи шкоди положенням статті 20, зобов'язання уповноваженого управляючого складу відправки та, якщо виникає необхідність, зобов'язання особи, що здійснює перевезення, може виконуватись лише через надання доказу того, що одержувач прийняв поставку товарів, зокрема, через супроводжуючий документ, що зазначений у статті 18, згідно з умовами, передбаченими у статті 19.

1. Незважаючи на статтю 15 (1), одержувач може бути професійним торгівцем (трейдером) без статусу уповноваженого управляючого складом. Цей торгівець може у процесі свого бізнесу отримувати товари, що підлягають акцизному збору, від інших держав-членів згідно з домовленістю про призупинення оподаткування. Однак, він не може ні зберігати, ні відправляти такі товари згідно з домовленістю про призупинення оподаткування.

Відповідно до законодавства Співтовариства держави-члени можуть встановлювати спеціальні правила для застосування цього положення стосовно товарів, що підлягають акцизному збору, які охоплюються спеціальними національними домовленостями про постачання товарів, що відповідають Договору.