ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги до кредитних установ та інвестиційних фірм і про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012 (-1), зокрема його статтю 49(6),

Беручи до уваги Директиву Європейського Парламенту і Ради 2002/87/ЄС від 16 грудня 2002 року про додатковий нагляд за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами у фінансовому конгломераті і про внесення змін до Директив Ради 73/239/ЄЕС, 79/267/ЄЕС, 92/49/ЄЕС, 92/96/ЄЕС, 93/6/ЄЕС і 93/22/ЄЕС та Директив Європейського Парламенту і Ради 98/78/ЄС і 2000/12/ЄС (-2), зокрема її статтю 21а(3),

Оскільки:

(1) Стосовно фінансових конгломератів, до складу яких входять важливі банківські або інвестиційні і страхові підприємства, необхідно виключити багаторазове використання елементів, які на рівні фінансового конгломерату можуть бути враховані для розрахунку власних коштів, тобто багаторазове врахування коштів, а також будь-яке невідповідне внутрішньогрупове створення власних коштів, для того щоб точно відобразити наявність власних коштів конгломератів для покриття збитків та забезпечити дотримання додаткових вимог до достатності капіталу на рівні фінансового конгломерату.

(2) Важливо забезпечити, щоб власні кошти, які перевищують галузеві вимоги до платоспроможності, враховувалися на рівні конгломерату лише тоді, коли не існує перешкод для передачі активів або погашення зобов’язань між різними підприємствами конгломерату, у тому числі на міжгалузевому рівні.

(3) Фінансовий конгломерат повинен враховувати власні кошти, які перевищують галузеві вимоги до платоспроможності, при розрахунку власних коштів, лише якщо такі кошти можуть передаватися між підприємствами цього фінансового конгломерату.

(4) Відповідні правила повинні враховувати, що вимоги до внутрішньогалузевих власних коштів мають на меті покриття ризиків, пов’язаних із такою галуззю, а не покриття ризиків за межами такої галузі.

(5) Щоб забезпечити послідовний розрахунок додаткових вимог до достатності капіталу, необхідно скласти перелік галузевих вимог, які становлять вимоги до платоспроможності для цих цілей. Такі вимоги не повинні обмежувати галузеві положення щодо заходів, яких необхідно вживати у разі порушення галузевих вимог до платоспроможності. Зокрема, якщо на рівні фінансового конгломерату виникає дефіцит через порушення сукупної вимоги до рівня буферного капіталу, передбаченої главою 4 розділу VII Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (-3), необхідні заходи повинні ґрунтуватися на викладених у вказаній главі заходах.

(6) У процесі розрахунку додаткової вимоги до достатності капіталу фінансового конгломерату необхідно також обчислити і номінальну вимогу до платоспроможності, і номінальний рівень власних коштів для нерегульованих фінансових підприємств цього фінансового конгломерату.

(7) Частина II додатка I до Директиви 2002/87/ЄС передбачає три технічні методи розрахунку вимог до рівня достатності капіталу на рівні фінансового конгломерату: метод консолідування обліку ( метод 1), метод вирахування та складання ( метод 2) та метод комбінування ( метод 3), що передбачає поєднання методу 1 і методу 2. Необхідно уточнити технічні методи розрахунку 1 і 2 для забезпечення їх послідовного застосування. Крім того, необхідно уточнити обставини використання методу 3 і забезпечити, щоб компетентні органи дозволяли використання такого методу за подібних обставин, застосовували спільні критерії та вимагали послідовного застосування методу різними фінансовими конгломератами. Компетентні органи повинні дозволяти застосування методу 3, тільки якщо фінансовий конгломерат може довести, що застосування лише методу 1 або 2 не буде обґрунтовано доцільним. Використання методу 3 повинне бути послідовним у часі, щоб забезпечити однаковість умов. Оскільки технічні методи розрахунку застосовують відповідно до технічних принципів, передбачених частиною I додатка I до Директиви 2002/87/ЄС, необхідно також уточнити такі принципи.

(8) Метод 1 для розрахунку платоспроможності групи, що визначений у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС (-4), та метод 1 для розрахунку додаткових вимог до достатності капіталу, що визначений у Директиві 2002/87/ЄС, необхідно вважати еквівалентними, оскільки обидва ці методи відповідають основним цілям додаткового нагляду. Обидва методи забезпечують виключення внутрішньогрупового створення власних коштів, а також розрахунок власних коштів згідно з означеннями та у межах граничних норм, що передбачені відповідними галузевими правилами.

(9) Повноваження ухвалювати нормативно-технічні стандарти згідно зі статтею 49(6) Регламенту (ЄС) № 575/2013 тісно пов’язане з передбаченим статтею 21а(3) Директиви 2002/87/ЄС повноваженням, оскільки обидва ці повноваження стосуються послідовного застосування методів розрахунку, викладених у додатку до вказаної Директиви. Щоб забезпечити узгодженість методів розрахунку, визначених для цілей таких законодавчих актів, та сприяти всебічному розгляду і спрощеному доступу до них особами, на яких поширюються такі зобов’язання, бажано викласти ухвалені відповідно до таких повноважень нормативно-технічні стандарти у єдиному Регламенті.

(10) Цей Регламент повинен ґрунтуватися на нових галузевих режимах платоспроможності, створених у Союзі для забезпечення найбільш послідовного застосування методів розрахунку. Тому цей Регламент не повинен застосовуватись до дати застосування Регламенту (ЄС) № 575/2013. Залежні від застосування Директиви 2009/138/ЄС правила необхідно застосовувати з дати застосування вказаної Директиви. Таким чином, поточну національну імплементацію розрахунку додаткових вимог до достатності капіталу необхідно продовжувати у не гармонізованих цим Регламентом сферах до його застосування у повному обсязі, та основні розрахунки, які ґрунтуються на правилах страхової галузі, повинні ґрунтуватися на чинних на момент такого розрахунку правилах страхової галузі.

(11) Цей Регламент ґрунтується на проекті нормативно-технічних стандартів, що його Європейський наглядовий орган (Європейський орган банківського нагляду) (EBA), Європейський наглядовий орган (Європейський орган зі страхування і професійних пенсій) (EIOPA) та Європейський наглядовий орган (Європейський орган з цінних паперів і ринків) (ESMA) спільно представили Комісії.

(12) EBA, EIOPA та ESMA провели відкриті публічні консультації щодо проекту нормативно-технічних стандартів, що на ньому ґрунтується цей Регламент, проаналізували можливі пов’язані витрати і вигоди, відповідно до статті 10 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 (-5), статті 10 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1094/2010 (-6) та статті 10 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 (-7), і запитали висновок створеної відповідно до статті 37 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 групи зацікавлених осіб банківської галузі, створеної відповідно до статті 37 Регламенту (ЄС) № 1094/2010 групи зацікавлених осіб галузі страхування і перестрахування, та створеної відповідно до статті 37 Регламенту (ЄС) № 1095/2010 групи зацікавлених осіб галузі цінних паперів і ринків,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

У цьому Регламенті уточнюються вказані у додатку I до Директиви 2002/87/ЄС технічні принципи і технічні методи розрахунку як альтернатива вирахуванню, передбаченому статтею 49(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та для цілей розрахунку власних коштів і додаткової вимоги до достатності капіталу згідно зі статтею 6(2) Директиви 2002/87/ЄС.

Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(1) "страховий фінансовий конгломерат" означає фінансовий конгломерат, серед фінансових галузей якого найбільше представлена страхова галузь, відповідно до статті 3(2) Директиви 2002/87/ЄС;

(2) "банківський або інвестиційний фінансовий конгломерат" означає фінансовий конгломерат, серед фінансових галузей якого найбільше представлена банківська галузь або галузь інвестиційних послуг, відповідно до статті 3(2) Директиви 2002/87/ЄС.

Власні кошти, що є прямим або опосередкованим результатом внутрішньогрупових операцій, не повинні враховуватися під час розрахунку додаткових вимог до достатності капіталу на рівні фінансового конгломерату.

1. Визнані на рівні регульованого підприємства власні кошти, які перевищують суму власних коштів, необхідних згідно з визначеними у Статті 9 галузевими вимогами до платоспроможності, не повинні враховуватися для розрахунку власних коштів фінансового конгломерату або суми власних коштів кожного регульованого та нерегульованого підприємства фінансової галузі у складі фінансового конгломерату, якщо тільки не існує наявна або передбачувана практична чи правова перешкода для передачі коштів між підприємствами цього фінансового конгломерату.

2. Вказане у п’ятому підпараграфі статті 6(2) Директиви 2002/87/ЄС підприємство під час надання координатору зазначених у вказаному підпараграфі результатів розрахунку і відповідних даних для розрахунку повинне підтвердити координатору дотримання параграфа 1 і надати координатору докази його дотримання.

1. Зазначені у параграфі 2 власні кошти, наявні на рівні регульованого підприємства, можуть бути використані для покриття ризиків, що виникають у галузі, яка визнає такі власні кошти, і не повинні враховуватися як такі, що можуть бути використані для покриття ризиків інших фінансових галузей.

2. Зазначені у параграфі 1 власні кошти є власними коштами, що не включають такі:

(a) статті основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня або капіталу 2 рівня у значенні Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(b) статті основних власних коштів підприємств, на які поширюються вимоги Директиви 2009/138/ЄС, якщо такі статті віднесені до капіталу 1 рівня або капіталу 2 рівня відповідно до статті 94(1) та (2) вказаної Директиви.

1. Якщо існує дефіцит власних коштів на рівні фінансового конгломерату, то для покриття такого дефіциту повинні використовуватися лише статті власних коштів, які можуть бути використані для цього згідно з галузевими правилами як банківської, так і страхової галузей.

2. Зазначені у параграфі 1 власні кошти є такими:

(a) основний капітал 1 рівня, що визначений у статті 50 Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(b) статті основних власних коштів, якщо такі статті віднесені до капіталу 1 рівня відповідно до статті 94(1) Директиви 2009/138/ЄС та включення таких статей не обмежене делегованими актами, ухваленими відповідно до статті 99 вказаної Директиви;

(c) додатковий капітал 1 рівня, що визначений у статті 61 Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(d) статті основних власних коштів, якщо такі статті віднесені до капіталу 1 рівня відповідно достатті 94(1) Директиви 2009/138/ЄС та включення таких статей обмежене делегованими актами, ухваленими відповідно до статті 99 вказаної Директиви;

(e) капітал 2 рівня, що визначений у статті 71 Регламенту (ЄС) № 575/2013; та

(f) статті основних власних коштів, якщо такі статті віднесені до капіталу 2 рівня відповідно до статті 94(2) Директиви 2009/138/ЄС.

3. Статті власних коштів, які використовують для покриття дефіциту, повинні відповідатистатті 4(1).

Регульовані підприємства або фінансова холдингова компанія змішаного типу у складі фінансового конгломерату повинні застосовувати метод розрахунку узгоджено у часі.