Держави - учасниці цієї Конвенції,

усвідомлюючи той факт, що затонулі судна, якщо їх не видалено, можуть становити небезпеку для судноплавства чи морського середовища;

будучи переконаними в необхідності прийняття однакових міжнародних правил та процедур для забезпечення швидкого й ефективного видалення затонулих суден та сплати компенсації за пов'язані із цим витрати;

відзначаючи, що багато затонулих суден можуть знаходитися на території держав, у тому числі в територіальному морі;

визнаючи вигоди, отримані завдяки уніфікованості правових режимів, які регулюють відповідальність стосовно видалення небезпечних затонулих суден;

беручи до уваги важливість Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права, прийнятої в Монтего-Беї 10 грудня 1982 року, звичаєвого міжнародного морського права, а також необхідність виконання цієї Конвенції, що випливає із цього, відповідно до таких положень,

погодилися про таке:

Для цілей цієї Конвенції:

1. "Район дії Конвенції" означає виключну економічну зону держави-учасниці, яку встановлено відповідно до міжнародного права, або, якщо держава-учасниця не встановила такої зони, - район, визначений цією державою відповідно до міжнародного права, який знаходиться за межами територіального моря цієї держави, є прилеглим до неї та простягається не більше, ніж на 200 морських миль, від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина її територіального моря.

2. "Судно" означає морське судно будь-якого типу та охоплює судна на підводних крилах, судна на повітряній подушці, підводні апарати, плавучі засоби та плавучі платформи, за винятком випадків, коли такі платформи в місцях їхнього розташування використовуються для розвідування, розробки чи виробництва мінеральних ресурсів морського дна.

3. "Морська аварія" означає зіткнення суден, посадку на мілину, інший навігаційний інцидент або іншу подію на борту судна чи за бортом, які стали причиною матеріальної шкоди чи неминучої загрози матеріальної шкоди для судна або його вантажу.

4. "Затонуле судно", що є результатом морської аварії, означає:

a) судно, яке затонуло чи сіло на мілину, або

b) будь-яку частину судна, яке затонуло або сіло на мілину, зокрема будь-який об'єкт, який є чи був на борту такого судна, або

c) будь-який об'єкт, який загублено із судна в морі та який знаходиться на мілині, затонув чи дрейфує в морі, або

d) судно, яке майже затонуло чи сіло на мілину або, як можна обґрунтовано вважати, затоне чи сяде на мілину, якщо заходів з надання допомоги судну або будь-якій власності, що знаходиться в небезпеці, уже не вживають.

5. "Небезпека" означає будь-яке становище чи загрозу, які:

a) створюють небезпеку чи перешкоду судноплавству або

b) як можна обґрунтовано вважати, спричинять серйозні шкідливі наслідки для морського середовища або заподіють шкоди узбережжю чи пов'язаним з ним інтересам однієї чи більше держав.

6. "Пов'язані з ним інтереси" означає інтереси прибережної держави, які безпосередньо зачіпає затонуле судно або яким воно загрожує, зокрема:

a) діяльність на морському узбережжі, у портах або естуаріях, у тому числі рибальство, яка є істотним джерелом засобів до існування зайнятих у ній людей;

b) привабливість для туризму та інші економічні інтереси цього району;

c) здоров'я прибережного населення та благополуччя цього району, у тому числі збереження живих ресурсів моря, флори та фауни, а також

d) прибережну та підводну інфраструктуру.

7. "Видалення" означає будь-яку форму недопущення, зменшення чи усунення небезпеки, яку створює затонуле судно. Слово "видалити" тлумачиться відповідно.

8. "Зареєстрований власник" означає особу чи осіб, зареєстрованих як власники судна, а в разі відсутності реєстрації - особу чи осіб, власністю якої є судно на момент морської аварії. Однак якщо судно належить державі та експлуатується компанією, яку в цій державі зареєстровано як оператора судна, "зареєстрований власник" означає таку компанію.

9. "Оператор судна" означає власника судна чи будь-яку іншу організацію або особу, наприклад керуючого чи фрахтувальника за бербоут-чартером, які взяли на себе відповідальність за експлуатацію судна від власника судна та які при цьому погодилися взяти на себе всі обов'язки й усю відповідальність, установлені Міжнародним кодексом з управління безпекою з поправками.

10. "Причетна держава" означає державу, у чиєму районі дії Конвенцій знаходиться затонуле судно.

11. "Держава реєстрації судна" означає стосовно зареєстрованого судна державу, в якій зареєстровано судно, а стосовно незареєстрованого судна - державу, під прапором якої судно має право плавати.

12. "Організація" означає Міжнародну морську організацію.

13. "Генеральний секретар" означає Генерального секретаря Організації.

1. Держава-учасниця може вживати заходів відповідно до цієї Конвенції стосовно видалення затонулого судна, яке становить небезпеку в районі дії Конвенції.

2. Заходи, яких ужила причетна держава відповідно до пункту 1, повинні бути домірними небезпеці.

3. Такі заходи не повинні виходити за межі заходів, обґрунтовано необхідних для видалення затонулого судна, яке становить небезпеку, і повинні бути припинені, як тільки затонуле судно буде видалено; вони не повинні без необхідності порушувати прав й інтересів інших держав, у тому числі держави реєстрації судна, та будь-яких заінтересованих фізичних або юридичних осіб.

4. Застосування цієї Конвенції в межах району дії Конвенції не дає державі-учасниці права претендувати на суверенітет або суверенні права чи здійснювати їх стосовно якої-небудь частини відкритого моря.

5. Держави-учасниці прагнуть до співробітництва, коли наслідки морської аварії, результатом якої є затонуле судно, поширюються на державу, іншу, ніж причетна держава.

1. Якщо в цій Конвенції не передбачено іншого, ця Конвенція застосовується до затонулих суден у районі дії Конвенції.

2. Держава-учасниця може поширити застосування цієї Конвенції на затонуле судно, яке знаходиться в межах її території, у тому числі в територіальному морі, з дотриманням положень пункту 4 статті 4. У такому разі вона відповідно повідомляє Генеральному секретарю під час висловлення своєї згоди на обов'язковість для неї цієї Конвенції чи будь-коли після цього. Зроблене державою-учасницею повідомлення про застосування цієї Конвенції до затонулих суден, що знаходяться в межах її території, у тому числі в територіальному морі, не зачіпає прав та обов'язків цієї держави вживати заходів стосовно затонулих суден, що знаходяться на її території, у тому числі в територіальному морі, інших, ніж установлення місцезнаходження, позначення та видалення відповідно до цієї Конвенції. Положення статей 10, 11 й 12 цієї Конвенції не застосовуються до вжитих таким чином заходів, інших, ніж ті, які згадано в статтях 7, 8 та 9 цієї Конвенції.

3. Якщо держава-учасниця зробила повідомлення відповідно до пункту 2, "район дії Конвенції" причетної держави повинен охоплювати територію, у тому числі територіальне море, цієї держави-учасниці.

4. Зроблене відповідно до викладеного вище пункту 2 повідомлення, якщо його було зроблено до набрання цією Конвенцією чинності для цієї держави, починає діяти для цієї держави з моменту набрання чинності. Якщо повідомлення робиться після набрання цією Конвенцією чинності для цієї держави-учасниці, воно починає діяти через шість місяців після отримання повідомлення Генеральним секретарем.

5. Держава-учасниця, що зробила повідомлення відповідно до пункту 2, може відкликати його будь-коли шляхом надіслання Генеральному секретарю повідомлення про відкликання. Таке повідомлення про відкликання починає діяти через шість місяців після його отримання Генеральним секретарем, якщо в повідомленні не зазначається пізнішої дати.

1. Ця Конвенція не застосовується до заходів, яких уживають на підставі Міжнародної конвенції щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою 1969 р. з поправками або Протоколу щодо втручання у відкритому морі у випадках забруднення речовинами іншими, ніж нафта 1973 р. з поправками.

2. Ця Конвенція не застосовується до військових кораблів чи інших суден, які належать державі або експлуатуються нею та використовуються в цей час для урядової некомерційної служби, якщо тільки ця держава не прийме іншого рішення.

3. Якщо держава-учасниця приймає рішення застосовувати цю Конвенцію до своїх військових кораблів або інших суден, зазначених у пункті 2, вона повідомляє про це Генеральному секретарю, зазначаючи умови такого застосування.

4. a) Якщо держава-учасниця зробила повідомлення відповідно до пункту 2 статті 3, не застосовуються до її території, у тому числі до територіального моря, такі положення цієї Конвенції:

i) пункт 4 статті 2;

ii) пункти 1, 5, 7, 8, 9 і 10 статті 9, а також

iii) стаття 15.

b) Пункт 4 статті 9 настільки, наскільки він застосовується до території, у тому числі до територіального моря держави-учасниці, читається таким чином: "З дотриманням національного законодавства причетної держави зареєстрований власник може укласти контракт з будь-яким рятувальником або іншою особою для видалення затонулого судна, яке, як було визначено, становить небезпеку, за рахунок власника. До того як таке видалення розпочнеться, причетна держава може встановити умови такого видалення лише настільки, наскільки це необхідно для забезпечення здійснення видалення з урахуванням міркувань безпеки й захисту морського середовища".

1. Держава-учасниця вимагає від капітана та оператора судна, яке плаває під її прапором, негайно повідомляти причетній державі про випадки, коли це судно було втягнуто в морську аварію, результатом якої є затонуле судно. Настільки, наскільки або капітан, або оператор судна виконав передбачений цією статтею обов'язок надіслати повідомлення, інший з них не зобов'язаний надсилати повідомлення.

2. Такі повідомлення повинні містити назву й місцезнаходження основного комерційного підприємства зареєстрованого власника та всю відповідну інформацію, необхідну для того, щоб зачеплена держава визначила, чи становить затонуле судно небезпеку відповідно до статті 6, зокрема:

a) точне місцезнаходження затонулого судна;

b) тип, розміри та конструкцію затонулого судна;

c) характер пошкодження затонулого судна та його стан;

d) характер та кількість вантажу, особливо будь-яких небезпечних та шкідливих речовин, а також

e) кількість і типи нафтопродуктів на борту, у тому числі бункерне пальне та мастило.

Під час визначення того, чи становить затонуле судно небезпеку, причетна держава повинна брати до уваги такі фактори:

a) тип, розміри та конструкцію затонулого судна;

b) глибину води в цьому районі;

c) приливні рівні й течії в цьому районі;

d) особливо уразливі морські райони, установлені й, залежно від випадку, визначені згідно з рекомендаціями, прийнятими Організацією, або чітко позначений район виключної економічної зони, стосовно якого було вжито спеціальних обов'язкових заходів відповідно до пункту 6 статті 211 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р.;

e) близькість судноплавних шляхів або встановлених шляхів руху;

f) інтенсивність і частоту руху;

g) тип руху;

h) характер та кількість вантажу на затонулому судні, кількість й типи нафтопродуктів (наприклад, бункерного пального й мастила) на борту затонулого судна й особливо шкоду, якої може бути завдано в разі потрапляння вантажу або нафтопродуктів у морське середовище;

i) уразливість портових споруд;

j) переважні метеорологічні та гідрографічні умови;

k) підводну топографію цього району;

l) висоту затонулого судна над або під водою при мінімальному астрономічному припливі;

m) акустичні та магнетичні профілі затонулого судна;

n) близькість прибережних установок, трубопроводів, телекомунікаційних кабелів та подібних структур, а також

o) будь-які інші обставини, які можуть викликати необхідність видалення затонулого судна.

1. Після отримання повідомлення про затонуле судно причетна держава використовує всі практично можливі засоби, у тому числі добрі послуги держав й організацій, для попередження мореплавців та заінтересованих держав про характер та місцезнаходження затонулого судна.

2. Якщо причетна держава має підстави вважати, що затонуле судно становить небезпеку, вона забезпечує вживання всіх практично можливих заходів для встановлення точного місцезнаходження затонулого судна.

1. Якщо причетна держава визначає, що затонуле судно становить небезпеку, ця держава забезпечує вживання всіх обґрунтованих заходів для позначення цього затонулого судна.

2. Під час позначення затонулого судна вживають усіх практично можливих заходів для того, щоб покажчики відповідали міжнародновизнаній системі навігаційних бакенів, яка застосовується в районі, де знаходиться затонуле судно.

3. Причетна держава оприлюднює відомості про позначення затонулого судна шляхом використання всіх відповідних засобів, у тому числі відповідних навігаційних видань.

1. Якщо причетна держава визначає, що затонуле судно становить небезпеку, така держава негайно:

a) інформує державу реєстрації судна та зареєстрованого власника, а також

b) розпочинає проведення консультацій з державою реєстрації судна та іншими державами, яких зачепило затонуле судно, стосовно заходів, яких необхідно вжити щодо затонулого судна.

2. Зареєстрований власник видаляє затонуле судно, яке, як було визначено, становить небезпеку.

3. Якщо визначено, що затонуле судно становить небезпеку, зареєстрований власник або інша заінтересована сторона надають компетентному органові причетної держави доказ страхування або іншого фінансового забезпечення, як це вимагається статтею 12.

4. Зареєстрований власник може укласти контракт з будь-яким рятувальником або іншою особою для видалення затонулого судна, яке, як було визначено, становить небезпеку, за рахунок власника. До того як таке видалення розпочнеться, причетна держава може встановити умови такого видалення лише настільки, наскільки це необхідно для забезпечення здійснення видалення з урахуванням міркувань безпеки й захисту морського середовища.

5. Після початку згаданого в пунктах 2 та 4 видалення причетна держава може втручатись у видалення лише настільки, наскільки це необхідно для забезпечення ефективного здійснення видалення з урахуванням міркувань безпеки й захисту морського середовища.

6. Причетна держава:

a) установлює обґрунтований строк, протягом якого зареєстрований власник повинен видалити затонуле судно, беручи до уваги характер небезпеки, визначеної відповідно до статті 6;

b) інформує зареєстрованого власника в письмовій формі про строк, який вона встановила, і зазначає, що, якщо зареєстрований власник не видалить затонулого судна протягом цього строку, вона сама може видалити затонуле судно за рахунок зареєстрованого власника, а також

c) інформує зареєстрованого власника в письмовій формі про свій намір негайно втрутитись у разі, якщо небезпека стане особливо серйозною.

7. Якщо зареєстрований власник не видаляє затонулого судна протягом строку, установленого згідно з підпунктом "a" пункту 6, або якщо із зареєстрованим власником неможливо встановити контакт, причетна держава може видалити затонуле судно за допомогою найпрактичніших та найшвидших доступних засобів з урахуванням міркувань безпеки й захисту морського середовища.

8. За обставин, коли необхідно вживати негайних заходів і причетна держава відповідно поінформувала державу реєстрації судна та зареєстрованого власника, вона може видалити затонуле судно за допомогою найпрактичніших та найшвидших доступних засобів з урахуванням міркувань безпеки й захисту морського середовища.

9. Держави-учасниці вживають відповідних заходів відповідно до їхнього національного законодавства для забезпечення виконання їхніми зареєстрованими власниками положень пунктів 2 й 3.

10. У разі потреби держави-учасниці дозволяють причетній державі діяти відповідно до пунктів 4-8.

11. Причетна держава надає згадану в цій статті інформацію зареєстрованому власнику, зазначеному в повідомленнях, згаданих у пункті 2 статті 5.

1. З дотриманням положень статті 11 зареєстрований власник несе відповідальність за витрати на встановлення місцезнаходження, позначення та видалення затонулого судна відповідно до статей 7, 8 та 9 відповідно, якщо зареєстрований власник не доведе, що морська аварія, результатом якої є затонуле судно:

a) стала результатом воєнних дій, ворожих дій, громадянської війни, повстання або стихійного лиха, виняткового за своїм характером, неминучого та непереборного;

b) була цілком викликана діями чи бездіяльністю третіх осіб з наміром завдати шкоди або

c) була цілком викликана недбалістю або іншими неправомірними діями уряду чи іншого органу, відповідального за підтримку вогнів або інших навігаційних засобів, під час виконання цієї функції.

2. Ніщо в цій Конвенції на зачіпає права зареєстрованого власника обмежити свою відповідальність на підставі будь-якого застосовного національного чи міжнародного режиму, як наприклад Конвенції про обмеження відповідальності стосовно морських вимог 1976 р. з поправками.

3. Жодної вимоги стосовно відшкодування витрат, згаданих у пункті 1, не може бути висунуто до зареєстрованого власника інакше, ніж відповідно до положень цієї Конвенції. Це не зачіпає прав та обов'язків держави-учасниці, яка зробила повідомлення відповідно до пункту 2 статті 3 стосовно затонулих суден, що знаходяться на її території, у тому числі в територіальному морі, інших, ніж права та обов'язки, які стосуються встановлення місцезнаходження, позначення та видалення відповідно до цієї Конвенції.

4. Ніщо в цій Конвенції не зачіпає права регресу до третіх осіб.

1. Зареєстрований власник не несе відповідальності згідно із цією Конвенцією за витрати, згадані в пункті 1 статті 10, якщо відповідальність за такі витрати суперечитиме:

a) Міжнародній конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969 р. з поправками;

b) Міжнародній конвенції про відповідальність і компенсацію за шкоду у зв'язку з перевезенням морем небезпечних і шкідливих речовин 1996 р. з поправками;

c) Конвенції про відповідальність перед третьою стороною в галузі ядерної енергії 1960 р. з поправками або Віденській конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 р. з поправками, або національному законодавству, яке регулює або забороняє обмеження відповідальності за ядерну шкоду, або

d) Міжнародній конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення бункерним мазутом 2001 р. з поправками за умови, що відповідна конвенція є застосовною та чинною.

2. Настільки, наскільки заходи, яких уживають відповідно до цієї Конвенції, розглядаються як рятування на підставі застосовного національного законодавства або міжнародної конвенції, таке законодавство або конвенція застосовуються до питань винагороди або компенсації, що виплачується рятувальникам, як виняток з правил цієї Конвенції.