Держави - сторони цієї Конвенції,

усвідомлюючи необхідність захисту інтересів своїх народів від серйозних наслідків морських аварій, внаслідок яких виникає небезпека забруднення моря і узбережжя нафтою,

переконані в тому, що за таких обставин для захисту цих інтересів може виникнути необхідність вжиття заходів виключного характеру у відкритому морі і що такі заходи не порушуватимуть принципу свободи відкритого моря,

погодились про таке:

1. Сторони цієї Конвенції можуть вживати у відкритому морі такі заходи, які можуть стати необхідними для запобігання, зменшення або усунення серйозної і реально загрожуючої їх узбережжю або пов'язаним з ним інтересам небезпеки забруднення або загрози забруднення моря нафтою внаслідок морської аварії або дій, пов'язаних з такою аварією, які, як розумно можна передбачати, потягнуть за собою шкідливі наслідки у великих розмірах.

2. Однак ніякі заходи не повинні вживатись на підставі цієї Конвенції щодо будь-якого військового корабля або іншого судна, що належить державі чи експлуатується нею і використовується у даний час для урядових некомерційних цілей.

У цій Конвенції:

1. "Морська аварія" означає зіткнення суден, посадку на мілину чи інший морський інцидент або інша подія на борту судна чи поза ним, в результаті яких завдається матеріальна шкода або створюється реальна загроза завдання матеріальної шкоди судну чи вантажу.

2. "Судно" означає:

а) морське судно будь-якого типу і

b) будь-який плавучий засіб, за винятком установок чи споруд, що використовуються для дослідження і експлуатації ресурсів дна морів і океанів та його надр.

3. "Нафта" означає сирову нафту, мазут, дизельне паливо та мастильні масла.

4. "Пов'язані з ним інтереси" означає інтереси прибережної держави, що безпосередньо зачіпаються морською аварією, або яким вона загрожує, такі як:

а) діяльність на узбережжі, в портах чи в естуаріях, включаючи рибальство, яка є істотним джерелом засобів для існування зайнятих у ній людей;

b) привабливість даного району для туризму;

c) здоров'я населення узбережжя та добробуту даного району, включаючи охорону біологічних ресурсів моря, флори і фауни.

5. "Організація" означає Міжнародну морську організацію.

При здійсненні прибережною державою права вживати заходів згідно з статтею I мають додержуватися такі умови:

а) до вжиття будь-яких заходів прибережна держава має консультуватися з іншими державами, інтереси яких зачіпаються морською аварією, зокрема з державою або державами прапора;

b) прибережна держава має без затримки повідомити про передбачувані заходи будь-які фізичні або юридичні особи, відомі прибережній державі або які стали їй відомі під час консультацій, як такі, що мають інтерес і які, як розумно можна передбачити, будуть зачіпатися цими заходами. Прибережна держава має брати до уваги будь-які зміни, що можуть бути ними запропоновані;

с) до вжиття будь-яких заходів прибережна держава може консультуватися з незалежними експертами, які вибираються із списку, що ведеться Організацією;

d) у випадках надзвичайної терміновості, що вимагають негайного вжиття заходів, прибережна держава може вживати заходи, що стали невідкладними внаслідок надзвичайної ситуації, без попередніх повідомлень і консультацій або без продовження уже розпочатих консультацій;

e) до вжиття таких заходів і під час їх здійснення прибережна держава повинна робити все від неї залежне для того, щоб запобігти будь-якому ризику для людського життя, та надавати особам, які зазнають бідування, всіляку допомогу, яка їм може бути потрібна, та у відповідних випадках сприяти репатріації екіпажів суден і не чинити цьому перешкод;

f) про заходи, що були вжиті відповідно до статті І, має бути негайно повідомлено заінтересовані держави та відомі фізичні і юридичні особи, а також Генерального секретаря Організації.

1. Під егідою Організації буде складений і вестиметься список експертів, передбачений статтею III цієї Конвенції, і Організація вживатиме необхідні і відповідні уточнення в списку, включаючи визначення необхідних кваліфікацій.

2. Включення експертів до списку може здійснюватися державами-членами Організації і Сторонами цієї Конвенції, експерти оплачуватимуться на підставі положень, установлених державами для оплати таких послуг.

1. Заходи, що вживаються прибережною державою відповідно до статті I, мають бути сорозмірні дійсно вчиненій або загрожуючій шкоді.

2. Ці заходи не повинні виходити за розумну межу, необхідну для досягнення цілі, згаданої в статті I, і повинні бути припинені, як тільки цієї цілі буде досягнуто; вони не повинні без необхідності порушувати права і інтереси держави прапора, третіх держав та будь-яких заінтересованих фізичних або юридичних осіб.

3. Під час розгляду питання про те, чи є заходи сорозмірними шкоді, повинні враховуватися:

а) вірогідність завдання шкоди та її розмір, якщо ці заходи не будуть вжиті, і

b) вірогідність того, що ці заходи будуть ефективними, і

c) розмір шкоди, яка може бути завдана цими заходами.

Будь-яка Сторона, яка на порушення положень цієї Конвенції вжила заходів, що завдали шкоди іншим, повинна виплатити компенсацію у розмірі шкоди, завданої заходами, що перевищують ті, які були розумно необхідні для досягнення цілі, згаданої в статті I.

За виключенням спеціально передбаченого, ніщо в цій Конвенції не порушує застосовуваного в інших відношеннях прав, обов'язків, привілеїв та імунітету і не позбавляє будь-яку Сторону або будь-яку заінтересовану фізичну чи юридичну особу застосовуваного в інших відносинах засобу судового захисту.

1. Будь-який спір, що виник між Сторонами з приводу того, чи були заходи, вжиті на підставі статті I, порушенням положень цієї Конвенції, чи підлягає оплаті компенсація на підставі статті VI, і в якій сумі ця компенсація має бути виплачена, у випадку неможливості врегулювання його шляхом переговорів між Сторонами у спорі або між Стороною, що вжила заходів, та фізичними чи юридичними особами, якщо Сторони не приймуть іншого рішення, передається на прохання будь-якої із заінтересованих Сторін на примирення, а якщо примирення не досягається, то на арбітраж відповідно до процедури, викладеної у Додатку до цієї Конвенції.

2. Сторона, яка вжила заходів, не має права відхиляти пропозицію про примирення або арбітраж згідно з положенням попереднього пункту на тій лише підставі, що ще не вичерпані всі засоби захисту в її власному суді відповідно до внутрідержавного права.