Зі змінами внесеними:

Директивою Європейського Парламенту та Ради 95/26/ЄС від 29 червня 1995 року, що вносить зміни до Директив 77/780/ЄЕС та 89/646/ЄЕС у сфері діяльності кредитних установ, Директив 73/239/ЄЕС та 92/49/ЄЕС у сфері страхування, іншого, ніж страхування життя, Директив 79/267/ЄЕС та 92/96/ЄЕС у сфері страхування життя, Директиви 93/22/ЄЕС у сфері діяльності інвестиційних фірм та Директиви 85/611/ЄЕС у сфері інститутів спільного інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (Ucits), з метою посилення пруденційного нагляду;

Директивою 2000/64/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 жовтня 2000 року, що вносить зміни до Директив Ради 85/611/ЄЕС, 92/49/ЄЕС, 92/96/ЄЕС та 93/22/ЄЕС стосовно обміну інформацією з третіми державами.

Рада Європейських Співтовариств,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, і зокрема, статтю 57 (2) і 66 цього Договору,

Беручи до уваги пропозицію від Комісії(1),

У співпраці з Європейським Парламентом(2).

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального комітету (3),

(1) OJ No C 99, 16.4. 1991, p. 2.

(2) OJ No C 176, 13.7.1992, p. 93; Рішення від 28 жовтня 1992 року (поки що не опубліковане в Official Journal).

(3) OJ No C 14, 20.1. 1992, p. 11.

1. Враховуючи необхідність завершення створення внутрішнього ринку прямого страхуванням життя як з точки зору права на здійснення підприємницької діяльності, так і свободи надання послуг, аби полегшити страховим компаніям, головні офіси яких розташовані у Співтоваристві, покривати зобов'язання, розташовані в межах Співтовариства;

2. Враховуючи, що Друга Директива Ради 90/619/ЄЕС від 8 листопада 1990 року щодо узгодження законів, постанов та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя, встановлюючи положення, які сприяють ефективному використанню свободи надання послуг, і вносячи зміни до Директиви 79/276/ЄЕС(4), вже зробила вагомий внесок у формування внутрішнього ринку прямого страхування життя шляхом надання власникам страхових полісів, які, в силу того факту, що вони виявляють ініціативу, коли вступають у зобов'язальні відносини зі страховою компанією в іншій державі-члені, не потребують спеціального захисту у державі-члені такого зобов'язання, повної свободи якнайширшого користування послугами ринку страхування життя;

(4) OJ No L 330, 29.11. 1990, p. 50.

3. Враховуючи, що Директива 90/619/ЄЕС, таким чином, є важливим етапом злиття національних ринків в інтегрований ринок, і такий етап має бути доповнений за допомогою інших інструментів Співтовариства з метою надання власникам полісів можливості, незалежно від того, чи вони самі виявляють ініціативу, звертатися до будь-якого страховика, який має головний офіс у Співтоваристві, що веде там свою діяльність користуючись правом на здійснення підприємницької діяльності або свободою надання послуг, а також гарантування відповідного захисту;

4. Враховуючи, що ця Директива є частиною законодавства Співтовариства, яке вже набуло чинності, до якого входить Перша Директива Ради 79/267/ЄЕС від 5 березня 1979 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування життя(5) і Директиви Ради 91/672/ЄЕС від 19 грудня 1991 року щодо річної звітності та консолідованих звітів страхових компаній(6);

(5) OJ No L 63, 13.3. 1979, p.1. До Директиви внесено зміни Другою Директивою 90/619/ЄЕС (OJ No L 330, 29.11.1990, p. 50).

(6) OJ No L 347, 31.12. 1991, p. 7.

5. Враховуючи, що прийнятий підхід полягає у тому, аби призвести до такої узгодженості, яка є невід'ємною, необхідною і достатньою для досягнення взаємного визнання ліцензій і пруденційних систем контролю, а отже уможливити як надання єдиної ліцензії, чинної у всьому Співтоваристві, так і застосування принципу здійснення нагляду державою-членом походження;

6. Враховуючи, що, як результат, для започаткування і ведення діяльності страхових компаній, надалі необхідно буде одержувати єдину офіційну ліцензію, що видається компетентними органами держави-члена, в якій страхова компанія має свій головний офіс; враховуючи, що така ліцензія надає можливість компанії вести діяльність на території всього Співтовариства відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг; враховуючи, що приймаюча держава-член структурного підрозділу або держава-член надання послуг не може більше вимагати від страхових компаній, які прагнуть займатися там діяльністю зі страхування життя і які вже одержали такий дозвіл у державі-члені походження, одержувати нову ліцензію; враховуючи, що до Директив 79/267/ЄЕС і 90/619/ЄЕС мають, таким чином, бути внесені зміни з цих питань;

7. Враховуючи, що компетентні органи держав-членів походження надалі будуть відповідальними за здійснення моніторингу фінансового стану страхових компаній, в тому числі стану їх платоспроможності, формування відповідних технічних резервів і покриття таких резервів узгоджувальними активами;

8. Враховуючи, що здійснення операцій, про які йдеться у статті 1 (2) (c) Директиви 79/267/ЄЕС, не може за жодних обставин впливати на повноваження, надані відповідним органам стосовно осіб, які володіють активами, яких стосується таке положення;

9. Враховуючи, що певні положення цієї Директиви визначають мінімальні стандарти; враховуючи, що держава-член походження може встановити суворіші правила для страхових компаній, які одержали ліцензію їх компетентного органу;

10. Враховуючи, що компетентні органи держав-членів повинні мати у розпорядженні необхідні для забезпечення належного започаткування та ведення діяльності страховими компаніями на території всього Співтовариства, користуючись правом на здійснення підприємницької діяльності або свободою надання послуг, засоби нагляду; враховуючи, що, зокрема, вони повинні мати можливість запроваджувати відповідні гарантії або накладати санкції, спрямовані на запобігання недотриманню правил і порушенню положень з нагляду за страховою діяльністю.

11. Враховуючи, що положення про передачу портфоліо повинні бути належним чином адаптовані з метою їх узгодження з системою надання єдиної ліцензії, що запроваджується цією Директивою;

12. Враховуючи необхідність розробки положення для пом'якшення правила спеціалізації, визначеного Директивою 79/267/ЄЕС, аби ті держави-члени, які цього бажають, могли надавати компаніям такі ж ліцензії для видів, зазначених в Додатку до Директиви 79/267/ЄЕС, та видів страхової діяльності, що відносяться до 1-го і 2-го у Додатку до Директиви 73/239/ЄЕС(7); враховуючи, що така можливість може підлягати певним вимогам щодо відповідності правилам бухгалтерського обліку і правилам ліквідації;

(7) Перша Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування, іншого, ніж страхування життя (OJ No L 228, 16.8.173, p. 3). Директива зі змінами, внесеними Директивою 90/118/ЄЕС (OJ No L 330, 29.11. 1990, p. 44).

13. Враховуючи необхідність, з точки зору захисту застрахованого життя, створення відповідних технічних резервів кожною страховою компанією; враховуючи, що підрахунок таких резервів грунтуються переважно на актуарних принципах; враховуючи необхідність узгодження таких принципів з метою спрощення взаємного визнання пруденційних правил, що застосовуються в різних державах-членах;

14. Враховуючи, що бажано в інтересах розсудливості визначити мінімальний рівень узгодження правил, що обмежують процентну ставку, яка використовується при підрахунку технічних резервів; враховуючи, що з метою такого обмеження, беручи до уваги, що існуючі методи є однаково правильними, розсудливими і тотожними, вважається за доцільне залишити вибір методу на розсуд держави-члена;

15. Враховуючи, що правила, що регулюють розмір, розміщення та відповідність активів, які покривають технічні резерви, мають бути узгодженні з метою спрощення взаємного визнання правил держав-членів; враховуючи, що таке узгодження має враховувати заходи щодо лібералізації руху капіталу, передбачені Директивою Ради 88/361/ЄЕС від 24 червня 1988 року щодо імплементації статті 67 Договору(8) та досягнень Співтовариства у напрямі економічного та монетарного союзу;

(8) OJ No L 178, 8.7. 1988, p. 5.

16. Враховуючи, що, однак, держава-член походження не може вимагати від страхових компаній інвестувати активи, які покривають їх технічні резерви, в конкретні категорії активів, враховуючи, що така вимога була б несумісною з заходами щодо лібералізації руху капіталу, передбаченими Директивою 88/361/ЄЕС;

17. Враховуючи, що до прийняття Директиви про інвестиційні послуги, яка, inter alia, гармонізує визначення поняття регульованого ринку, для цілей цієї Директиви і не завдаючи шкоди такій майбутній гармонізації, визначення такого поняття повинне бути тимчасовим з тим, щоб пізніше бути заміненим визначенням, гармонізованим на рівні Співтовариства, що покладе зобов'язання з питань, які ця Директива покладає тимчасово на держав-членів походження страхових компаній, - на державу-члена походження ринку;

18. Враховуючи необхідність доповнення переліку можливих складових маржі платоспроможності, відповідно до Директиви 79/267/ЄЕС, для врахування нових фінансових інструментів і засобів, запропонованих іншим фінансовим установам для формування їхніх власних фондів;

19. Враховуючи, що гармонізація права щодо договорів страхування життя не є попередньою умовою створення внутрішнього ринку страхування життя; враховуючи, що з цієї причини надана державам-членам можливість застосування свого права до договорів страхування, які покривають зобов'язання на їх територіях, вірогідно надаватиме відповідні гарантії власникам полісів;

20. Враховуючи, що, в межах внутрішнього ринку, це в інтересах власника поліса - мати доступ до найширшого кола страхових продуктів, наявних у Співтоваристві так, щоб він міг вибрати, який з таких продуктів найбільше відповідає його потребам; враховуючи, що держава-член зобов'язання забезпечує відсутність перешкод для проведення на її території маркетингу всіх страхових продуктів, запропонованих для продажу в Співтоваристві, допоки вони не суперечать чинним у державі-члені зобов'язання правовим положенням, спрямованим на захист загального блага, і тією мірою, що загальне благо не захищається правилами держави-члена походження, за умови, що такі положення застосовуються без обмежень до всіх компаній, що діють у державі-члені і є об'єктивно необхідними та пропорційними відносно переслідуваної мети;

21. Враховуючи, що держави-члени повинні мати змогу забезпечити відповідність страхових продуктів та договірних документів, використовуваних відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності і свободи надання послуг для покриття зобов'язань в межах їх територій, конкретним застосовуваним правовим положенням, спрямованим на захист загального блага; враховуючи, що системи нагляду, які використовуватимуться, повинні відповідати вимогам внутрішнього ринку, але їх використання не може бути попередньою умовою для здійснення страхової діяльності; враховуючи, що з цієї точки зору системи попереднього схвалення умов полісів не є обгрунтованими; враховуючи, що з цієї причини необхідно передбачити інші системи, які краще відповідають вимогам внутрішнього ринку і дають кожній державі-члену можливість надавати відповідний захист власникам полісів;

22. Враховуючи, що з метою запровадження актуарних принципів відповідно до цієї Директиви, держава-член походження, тим не менше, може вимагати систематичних повідомлень про технічні основи, використовувані для підрахунку розмірів страхових премій і технічних резервів, без зазначення у такому повідомленні про технічні основи інформації про загальні та конкретні умови поліса та комерційні ставки компанії;

23. Враховуючи, що на єдиному ринку страхування життя споживач матиме ширший і різноманітніший вибір серед договорів; враховуючи, що з метою одержання ним якнайбільшої вигоди від такої різноманітності і зростаючої конкуренції, йому має будь-яка інформація, необхідна для вибору договору, який якнайбільше відповідав його потребам; враховуючи, що така інформація є тим більш важливою з огляду на великий строк тривалості зобов'язань; враховуючи необхідність узгодження мінімальних положень для забезпечення споживача чіткою та точною інформацією про найважливіші характеристики продуктів, що йому пропонуються, так само, як і про органи, до яких власники полісів, застраховані особи або бенефіціари за договорами можуть звернутися зі скаргами;

24. Враховуючи, що реклама страхових продуктів є невід'ємним засобом забезпечення ефективного здійснення страхової діяльності в межах Співтовариства; враховуючи необхідність залишення для страхових компаній можливості використання всіх звичайних засобів рекламування у державі-члені структурного підрозділу або у державі-члені надання послуг; враховуючи, що держави-члени можуть, тим не менше, вимагати відповідності форми і змісту реклами національним правилам, прийнятим на виконання законодавства Співтовариства щодо рекламування або прийнятим державами-членами з огляду на загальне благо.

25. Враховуючи, що в рамках внутрішнього ринку жодна держава-член не може продовжувати забороняти одночасне ведення страхової діяльності, користуючись правом на здійснення підприємницької діяльності та свободою надання послуг в межах своєї території; враховуючи, що право вибору, надане у цьому відношенні державам-членам Директивою 90/619/ЄЕС, має, таким чином, бути скасоване;

26. Враховуючи необхідність передбачення системи санкцій, які застосовуватимуться, якщо у державі-члені, в якій існує зобов'язання, страхова компанія не відповідає положенням, спрямованим на захист загального блага і підлягають застосуванню до такої компанії;

27. Враховуючи, що у деяких державах-членах страхові операції не підлягають жодній з форм непрямого оподаткування, а більшість держав застосовують спеціальні податки та інші форми зборів; враховуючи, що структура і розмір таких податків та зборів значною мірою різняться в залежності від держави-члена, в якій вони застосовуються; враховуючи, що бажано усунути існуючі розбіжності, які призводять до викривлення конкуренції між держав-членів у наданні страхових послуг; враховуючи, що у процесі подальшої гармонізації, застосування систем оподаткування та інших форм зборів, передбачених державами-членами, в яких існує зобов'язання, вірогідно вирішить цю проблему, і саме держави-члени мають вжити заходів для забезпечення стягнення таких податків та зборів;

28. Враховуючи важливість узгодження ліквідації страхових компаній на рівні Співтовариства; враховуючи, що надалі, в разі ліквідації страхової компанії, важливим є забезпечення гарантування у системах захисту, що існують в кожній державі-члені, рівного ставлення до всіх страхових кредиторів, незалежно від національності і способів взяття зобов'язання;

29. Враховуючи необхідність подальшого технічного коригування, час від часу, детальних правил, визначених цією Директивою, для врахування майбутнього розвитку страхової індустрії; враховуючи, що Комісія у необхідних випадках здійснюватиме таке коригування після проведення консультацій з Комітетом з питань страхування, заснованим Директивою 91/675/ЄЕС (9), у відповідності до повноважень щодо імплементації, наданих їй Договором;

(9) OJ No L 347, 31.12. 1991, p.32.

30. Враховуючи необхідність прийняття спеціальних положень, що забезпечать поступовий перехід від правових положень, що існують на час набрання чинності цією Директивою, до тих, які вона запроваджує; враховуючи, що в таких положеннях потрібно подбати про те, щоб не створювати додаткового навантаження на компетентні органи держав-членів;

31. Враховуючи, що, відповідно до статті 8c Договору, слід звертати увагу на обсяги зусиль, які необхідно буде докласти для реформування економіки певних держав на різних етапах розвитку; враховуючи, що з цієї причини необхідно прийняти перехідні заходи для поступового застосування цієї Директиви певними державами-членами,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

В цілях цієї Директиви:

(a) страхова компанія означає компанію, яке одержала відповідну ліцензію відповідно до статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС;

(b) структурний підрозділ означає агенцію або філію страхової компанії, беручи до уваги статтю 3 Директиви 90/619/ЄЕС;

(c) зобов'язання означає зобов'язання, представлене одним з видів страхування або операцій, зазначених у статті 1 Директиви 79/267/ЄЕС;

(d) держава-член походження означає державу-члена, на території якої знаходиться головний офіс страхової компанії, яка покриває зобов'язання;

(e) держава-член структурного підрозділу означає державу-члена, на території якої знаходиться структурний підрозділ, який покриває зобов'язання;

(f) держава-член надання послуг означає державу-члена зобов'язання, як визначено в статті 2 (e) Директиви 90/619/ЄЕС, якщо воно покривається страховою компанією чи структурним підрозділом, розташованими у іншій державі-члені;

(g) контроль означає відносини між материнською компанією та дочірньою компанією, як визначено в статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС (10) або подібні відносини між будь-якою фізичною або юридичною особою та компанією;

(10) Сьома Директива Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року, що грунтується на статті 54 (3) (g) Договору про консолідовані рахунки (OJ No L 193, 18.7.1983, p. 1). Directive as last amended by Directive 90/605/ЄЕС (OJ N L 317, 16.11.1990, p. 60)

(h) істотна участь означає безпосередню або опосередковану участь у компанії, яка становить 10% або більше капіталу або прав голосу або таку, що робить можливим здійснення суттєвого впливу на управління компанією, щодо якої існує така участь.

Для цілей цього визначення в контексті статей 7 та 14 та інших ступенів участі, про які йдеться у статті 14, - до уваги беруться права голосу, про які йдеться у статті 7 Директиви 88/627/ЄЕС(11);

(11) Директива Ради 88/627/ЄЕС від 12 грудня 1988 року щодо інформації, яка має бути опублікована у випадку придбання чи продажу контрольного пакету компанії, акції якої котуються на фондовій біржі (OJ No L 348, 17.12.1988, p. 62).

(i) материнська компанія означає материнську компанію, як визначено статтями 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС;

(j) дочірня компанія означає дочірню компанію як визначено статтями 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії також вважається дочірньою компанією відносно компанії, яка є єдиною материнською компанією таких компаній;

(k) регульований ринок означає фінансовий ринок, що розглядається таким державою-членом походження до затвердження відповідного визначення у Директиві про інвестиційні послуги і характеризується:

- постійним функціонуванням, та

- фактом, що підзаконні акти, які видаються або затверджуються відповідними органами, визначають умови функціонування ринку, умови доступу на ринок і, при застосуванні Директиви Ради від 5 березня 1979 року, що узгоджує умови допуску цінних паперів до лістингу на фондовому ринку ( 79/279/ЄЕС)(12) , умови допуску до лістингу, передбачені тією Директивою, або, якщо згадана Директива не застосовується, умови, яким має відповідати фінансовий інструмент для ефективного використання на ринку. Для цілей цієї Директиви регульований ринок може бути розташований на території держави-члена або в третій країні. В останньому випадку ринок має бути визнаним державою-членом походження і задовольняти відповідним вимогам. Будь-які фінансові інструменти, які використовуються на ринку, повинні якісно відповідати інструментам, які використовуються на регульованому ринку або ринках відповідних держав-членів;

(12) OJ No L 66, 13. 3. 1979, p. 21. Внесено зміни Директивою 82/148/ЄЕС (OJ No L 62, 5. 3. 1982, p. 22).

(l) компетентні органи означають органи державної влади, яким законом або підзаконним нормативним актом надаються повноваження по здійсненню нагляду за страховими компаніями;

(m) "тісні зв'язки" означають ситуацію, у якій дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов'язані:

(a) "участю", яка означає володіння, безпосереднє або шляхом контролю, 20% або більше прав голосу чи капіталу компанії чи

(b) "контролем", який означає відносини між материнською та дочірньою компаніями, у всіх випадках зазначених у статті 1 (1) та (2) Директиви 83/349/ЕЕС(13), або такі ж відносини між фізичною або юридичною особою та компанією; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії також розглядається як дочірня компанія щодо материнської компанії, основної для всіх цих компаній.

(13) OJ No L 193, 18.7.1983, p. 1. Внесено зміни Директивою 90/605/ЄЕС (OJ No L 317, 16.11.1990, p. 60).

Ситуація, у якій дві чи більше фізичних або юридичних осіб постійно пов'язані з однією й тією ж особою відносинами контролю також розглядається як наявність тісних зв'язків між такими особами.

1. Ця директива застосовується до зобов'язань і компаній, зазначених у статті 1 Директиви 79/267/ЄЕС.

2. У статті 1 (2) Директиви 79/267/ЄЕС слова "і одержали ліцензію у відповідній країні" вилучаються.

3. Ця директива не застосовується ні до видів страхування або операцій, ні до компаній або установ, до яких не застосовується Директива 79/267/ЄЕС, ані до органів, про які йдеться у статті 4 цієї Директиви.

Статтю 6 Директиви 79/267/ЄЕС викласти в такій редакції:

"Стаття 6

Для започаткування діяльності, що передбачена цією Директивою, необхідно попередньо отримати відповідну ліцензію.

Органами держави-члена походження така ліцензія надається:

(a) будь-якій компанії, яка відкриває головний офіс на території цієї держави;

(b) будь-якій компанії, яка, отримавши ліцензію, що вимагається у відповідності до першого пункту, розширює свою діяльність на весь вид або на інші види."

Статтю 7 Директиви 79/267/ЄЕС викласти в такій редакції:

"Стаття 7

1. Ліцензія діє на території всього Співтовариства. Вона надає компанії можливість вести у Співтоваристві діяльність, користуючись правом здійснення підприємницької діяльності чи свободою надання послуг.

2. Ліцензія надається на певний вид страхування, що міститься в переліку Додатка. Вона видається на весь вид страхування, якщо тільки заявник не має бажання, аби така ліцензія охоплювала лише деякі ризики, що входять до такого виду.

Компетентні органи можуть обмежити ліцензію на один з видів, на отримання якої подано запит, - до операцій, визначених у плані діяльності, про який йдеться у статті 9. Кожна держава-член може надати ліцензію на два або більше видів, якщо національне законодавство дозволяє одночасне їх здійснення."

Статтю 8 Директиви 79/267/ЄЕС викласти такій редакції:

"Стаття 8

1. Держава-член походження вимагає від кожної страхової компанії, діяльність якої потребує отримання ліцензії:

(a) прийняття однієї з таких форм:

- у Королівстві Бельгія: "societe anonyme/naamloze vennootschap", " societe en commandite par action/ commanditaire vennootschap op aandelen". "associate a'assuarance mutuelle/ onderlinge verzekeringsvereniging", "societe cooperative/ cooperatieve vennoorschap",

- у Королівстві Данія: "aktieselskaber", "gensidige selskaber", "pensionskasser omfattet af lov om forsikringsvirksomhed (tvaergaaende pensionskasser)",

- у Федеративній Республіці Німеччина: "Aktiengesellschaft", "Versicherungsverein ouf Gegenseitigkeit", "oeffentlich-rechtliches Wettbewerbsversicherungsunternehmen",

- у Французькій Республіці: "societe anonyme", "societe s'assurance mutuelle", "institution de prevoyance regie par le code de la securite sociale", "institition de prevoyance regie par le code rural", та "mutuelles regies par le code de la mutalite",

- в Ірландії: incorporated companies limited or by guarantee or unlimited, societies registered under Industrial and Provident Societies Acts and societies registered under the Friendly Societies Acts,

- в Італійській Республіці: "societa per azioni", "societa cooperativa", "mutua di assicurazione",

- у Великому Герцогстві Люксембург: "societe anonyme", "societe en commandite par actions", "association d'assurances mutuelles", "societe cooperative",

- у Королівстві Нідерланди: "naamloze vennootschap", "onderlinge waarborgmaatschappij",

- у Сполученому Королівстві: incorporated companies limited by shares or by guarantee or unlimited, societies registered under the Industrial and Provident Societies Act, societies registered or incorporated under the Friendly Societies Acts, the association of underwriters known as Lloyd's,

- у випадку з Грецькою Республікою: "....... .......",

- у випадку з Королівством Іспанія: "sociedad anonima", "sociedad mutua", "sociedad cooperativa",

- у випадку з Португальською Республікою: "sociedade anonima", "mutua de seguros".

Страхова компанія може також існувати у формі Європейської компанії, коли таку буде запроваджено.

Крім того, держави-члени можуть, якщо доцільно, створювати компанії у будь-якій публічно-правовій формі, за умови, що такі органи мають своїм предметом діяльності об'єктом страхові операції на тих же умовах, що й приватно-правові компанії;

(b) обмеження предмета своєї діяльності до передбаченого цією Директивою, і операцій, які безпосередньо з нього випливають, виключати будь-яку іншу комерційну діяльність;

(c) надання плану здійснення операцій відповідно до статті 9;

(d) наявності мінімального гарантійного фонду, передбаченого статтею 20 (2);

(e) ефективного управління, яке здійснюється особами, які мають добру репутацію та відповідну професійну кваліфікацію або досвід.

2. Компанія, яка бажає отримати ліцензію на поширення своєї діяльності на інші види або розширення ліцензії, якою охоплено лише деякі з ризиків, що відносяться до одного виду, має подати план здійснення операцій відповідно до статті 9.

Крім того, компанія має надати докази наявності відповідної маржі платоспроможності, передбаченої статтею 19 і гарантійного фонду, про який йдеться у статті 20 (1) і (2).

3. Держави-члени не затверджують положень, які вимагають попереднього схвалення або системної нотифікації загальних і спеціальних умов полісів, ставок премій, технічних основ, використовуваних, зокрема, для підрахунку розмірів страхових премій і технічних резервів, або форм та інших друкованих документів, які страхова компанія має намір використовувати у відносинах з власникам полісів.

Незважаючи на перший підпункт, держава-член походження може вимагати систематичних повідомлень про технічні основи, використовувані для розрахунку розмірів страхових премій і технічних резервів, з єдиною метою перевірки їх на відповідність національним положенням стосовно актуарних принципів, при цьому така вимога не є попередньою умовою ведення діяльності.

Ніщо в цій Директиві не перешкоджає державам-членам залишати у силі або приймати закони, підзаконні та адміністративні положення, які б вимагали схвалення установчого договору та статуту, а також надання будь-яких інших документів, необхідних для здійснення належного нагляду.

Не пізніше п'яти років після набрання чинності Директивою 92/96/ЄЕС(*), Комісія подає Раді звіт про імплементацію цього пункту.

4. Вищенаведені положення не можуть передбачати розгляд будь-якого звернення у світлі отримання ліцензії відповідно до економічних вимог ринку."

Статтю 9 Директиви 79/267/ЄЕС викласти в такій редакції:

"Стаття 9

План діяльності, про який ідеться в статті 8 (1) (c) і (2) включає подробиці або докази, що підтверджують:

(a) природу зобов'язань, покриття яких компанія пропонує;

(b) основні принципи перестрахування;

(c) статті, що складають мінімальний гарантійний фонд;

(d) оцінку вартості надання адміністративних послуг і організації забезпечення діяльності і фінансових ресурсів, за рахунок яких сплачуватиметься така вартість;

крім того, протягом перших трьох фінансових років:

(e) план, в якому подано детальну оцінку доходів і витрат в ході безпосередньої діяльності, надходжень та виплат по операціях перестрахування;

(f) прогнозований баланс;

(g) оцінку фінансових ресурсів, що призначені для покриття взятих на себе зобов'язань і маржі платоспроможності."

Компетентні органи держави-члена походження не надають компанії ліцензії на започаткування діяльності зі страхування, якщо перед цим вони не одержали відомостей про осіб, що є акціонерами або учасниками, прямими чи опосередкованими, фізичними чи юридичними особами, які мають істотну участь у такій компанії, а також про розміри такої участі.

Ті ж самі органи відмовляють у наданні ліцензії, якщо, зважаючи на необхідність забезпечення правильного і розсудливого управління страховою компанією, вони не задоволені рівнем кваліфікації акціонерів або учасників.

Статтю 15 Директиви 79/267/ЄЕС викласти в такій редакції:

"Стаття 15

1. Лише держава-член походження може здійснювати фінансовий нагляд за діяльністю страхової компанії, включаючи ту, яку вона веде через структурні підрозділи чи користуючись свободою надання послуг. Якщо компетентні органи держави-члена зобов'язання мають обгрунтовані причини вважати, що діяльність страхової компанії може вплинути на його фінансову стійкість, вони інформують компетентні органи держави-члена походження такої компанії. Органи останньої визначають, чи компанія відповідає пруденційних принципам, визначеним цією Директивою.

2. Фінансовий нагляд включає перевірку стану платоспроможності стосовно всієї діяльності страхової компанії, формування технічних резервів, включаючи математичні резерви, а також активи, що їм відповідають, згідно із встановленими правилами або практикою, якої дотримуються у державі-члені походження, відповідно до положень, прийнятих на рівні Співтовариства.

3. Компетентні органи держави-члена походження вимагають від кожної страхової компанії належного управління та використання бухгалтерської процедури і наявності належних механізмів внутрішнього контролю."

Статтю 16 Директиви 79/267/ЄЕС викласти в такій редакції:

"Стаття 16

Держава-член структурного підрозділу забезпечує, що у випадку, якщо страхова компанія, яка отримала ліцензію на діяльність в іншій державі-члені, веде діяльність через структурний підрозділ, компетентні органи держави-члена походження після повідомлення компетентних органів держави-члена структурного підрозділу можуть самі або за посередництвом осіб, яких вони призначили для цієї мети, здійснювати перевірку на місцях інформації, необхідної для здійснення фінансового нагляду за компанією. Органи держави-члена структурного підрозділу можуть брати участь у такій перевірці."

Статтю 23 (2) і (3) Директиви 79/267/ЄЕС викласти в такій редакції:

"2. Держави-члени вимагають від страхових компаній з головним офісом на своїх територіях періодично подавати дані, разом зі статистичними документами, необхідні для здійснення нагляду. Компетентні органи надають один одному будь-які документи та інформацію, яка є корисною для здійснення нагляду.

3. Кожна держава-член вживає всіх заходів, необхідних для забезпечення компетентних органів повноваженнями і засобами, необхідними для здійснення нагляду за діяльністю страхових компаній з головними офісами на їх територіях, включаючи діяльність, яка здійснюється поза їх межами, відповідно до директив Ради, що регулюють такі види діяльності, для забезпечення їх імплементації.

Такі повноваження і засоби мають, зокрема, надавати можливість компетентним органам:

(a) отримувати детальні відомості про стан компанії й усієї його діяльності, inter alia, шляхом:

- збору інформації або вимоги надання документів про страхову діяльність,

- здійснення розслідувань в приміщеннях компанії;

(b) вживати будь-яких заходів, що є доцільними і необхідними для забезпечення відповідності діяльності компанії законам, підзаконним і адміністративним положенням, яких компанія має дотримуватися в кожній державі - члені і, зокрема, плану дій, враховуючи обов'язковість його виконання, і уникнення або виправлення порушень, які шкодять інтересам застрахованих осіб, - щодо компанії, його директорів або менеджерів, або осіб, які здійснюють контроль;

(c) забезпечити здійснення таких заходів через судові інстанції, якщо це необхідно здійснити примусовим шляхом.

Держави-члени також можуть затверджувати положення, які надають уповноваженим органам повноваження отримувати будь-яку інформацію про договори, укладені дочірніми компаніями."

1. Статті 6 (2) - (7) Директиви 90/619/ЄЕС вилучаються.

2. Відповідно до умов, передбачених національним законодавством, кожна держава-член уповноважує страхові компанії, які мають головний офіс на її території, передавати всі або частину портфоліо договорів, укладених відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг установі - отримувачу, заснованій у Співтоваристві, якщо компетентні органи держави-члена походження установи - отримувача підтверджують, що після здійснення такої передачі, остання має необхідну маржу платоспроможності.

3. Якщо структурний підрозділ має намір передати всі або частину портфоліо договорів, укладених відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг, то з приводу цього вона консультується з державою-членом структурного підрозділу.

4. За обставин, про які йдеться в абзаці 2 і 3, органи держави-члена походження компанії, що передає портфоліо договорів, надають дозвіл на таку передачу після одержання згоди компетентних органів держав-членів зобов'язання.

5. Компетентні органи держав-членів, до яких надійшло звернення на отримання згоди дають свій висновок або письмове погодження компетентним органам держави-члена походження страхової компанії, що здійснює передачу, протягом трьох місяців після одержання запиту; відсутність будь-якої відповіді протягом такого періоду від органів, з якими консультувалися, рівнозначна позитивному висновку або мовчазній згоді.

6. Передача, на яку надано дозвіл відповідно до цієї статті, публікується відповідно до законодавства держави-члена зобов'язання. Такі передачі автоматично набирають чинності по відношенню до власників полісів, застрахованих осіб та будь-яких інших осіб, що мають права або зобов'язання, які випливають з переданих договорів. Таке положення не впливає на права держав-членів надавати власникам полісів право відмови від договорів протягом встановленого періоду після передачі.

1. Статтю 24 Директиви 79/267/ЄЕС викласти в такій редакції:

"Стаття 24

1. Якщо компанія не відповідає вимогам статті 17, компетентні органи держави-члена походження можуть заборонити вільне розпорядження його активами, після повідомлення компетентним органам держав-членів зобов'язання про свій намір.

2. Для цілей відновлення фінансового стану компанії, маржа платоспроможності якого опустилася нижче мінімуму, визначеного статтею 19, компетентний орган держави-члена походження вимагає, аби план відновлення стійкого фінансового стану був поданий йому для погодження.

За виняткових обставин, якщо компетентний орган вважає, що фінансовий стан компанії буде погіршуватися і надалі, він може обмежити або заборонити вільне розпорядження активами компанії. Він повідомляє також органи інших держав-членів, на території яких компанія веде діяльність, про будь-які вжиті заходи, а останні вживають таких самих заходів на вимогу першого.

3. Якщо маржа платоспроможності опускається нижче рівня гарантійного фонду, як визначено у статті 20, компетентний орган держави-члена походження вимагає від компанії надати короткотерміновий фінансовий план для погодження.

Він також може обмежити або заборонити вільне розпорядження активами компанії. Він повідомляє також органи інших держав-членів, на території яких компанія веде діяльність, про будь-які вжиті заходи, а останні вживають таких самих заходів на вимогу першого.

4. Компетентні органи можуть і надалі вживати всіх заходів, необхідних для захисту інтересів застрахованих осіб у випадках, передбачених пунктами 1, 2 і 3.

5. Кожна держава-член вживає заходів, необхідних для забезпечення можливості заборонити вільне розпорядження активами, що розташовані на її території, відповідно до національного законодавства, у випадках передбачених пунктами 1, 2 і 3, на вимогу держав-членів походження компанії, що означатиме охоплення активів такими заходами."

Статтю 26 Директиви 79/267/ЄЕС викласти в такій редакції:

"Стаття 26

1. Ліцензія, надана страховій компанії компетентним органом держави-члена походження, може бути відкликана таким органом, якщо така компанія:

(a) не використовує ліцензії впродовж 12 місяців, відверто відмовляється від неї або припиняє займатися діяльністю на строк понад шість місяців, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила скасування ліцензії в таких випадках;

(b) більше не відповідає умовам допуску;

(c) неспроможна протягом відведеного часу вжити заходів, визначених в плані відновлення або фінансовому плані, про який йдеться у статті 24;

(d) не виконує своїх зобов'язань, відповідно до положень, регулюванню якими підлягає.

В разі відкликання або скасування ліцензії компетентний орган держави-члена походження відповідним чином повідомляє компетентні органи інших держав-членів, а вони вживають відповідних заходів, аби не дати компанії здійснити нові операції на своїх територіях відповідно до свободи здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг. Компетентний орган держави-члена походження разом з такими органами вживає всіх заходів, аби захистити інтереси застрахованих осіб і обмежує, зокрема, вільне розпорядження активами компанії відповідно до статті 24 (1), (2), другого підпункту або (3), другого підпункту.

2. Будь-яке рішення про відкликання ліцензії має бути чітко обгрунтованим та доводиться до відома відповідної компанії."

1. Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка пропонує, безпосередньо або опосередковано, отримати істотну участь у страховій компанії, спочатку поінформувати компетентні органи держави-члена походження, вказавши на розмір прогнозованої участі. Така особа також повинна повідомити компетентні органи держави-члена походження, якщо вона має намір збільшити розмір істотної участі таким чином, щоб співвідношення прав голосу або капіталу, яким вона володіє, досягло 20, 33 або 50%, або таким чином, щоб страхова компанія стала її дочірньою компанією. Такі компетентні органи держави-члена походження можуть щонайдовше впродовж трьох місяців від дня повідомлення, про яке йдеться у першому підпункті, заперечити проти такого плану, якщо з огляду на потребу забезпечення правильного і розсудливого управління страховою компанією вони не задоволені кваліфікацією особи, про яку йдеться у першому підпункті. Якщо вони не заперечують проти такого плану, вони можуть встановити максимальний термін його імплементації.

2. Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка має намір розпорядитися безпосередньо чи опосередковано істотною участю в страховій компанії, спочатку повідомити компетентні органи держави-члена походження, вказавши на розмір своєї передбаченої участі. Така особа повинна також належним чином поінформувати компетентні органи, якщо вона має намір знизити свою кваліфіковану участь таким чином, щоб співвідношення прав голосу або капіталу, яким вона володіє, знизилося нижче 20, 33 або 50%, або таким чином, щоб страхова компанія перестала бути її дочірньою компанією.

3. Дізнавшись про них, страхові компанії інформують компетентні органи держав-членів походження про будь-яке придбання або передачу участі в їхньому капіталі, що призводить до того, що участь перевищує або знижується нижче одного з порогів, про які йдеться в пунктах 1 і 2.

Вони також, принаймні один раз на рік, подають прізвища акціонерів та учасників, що володіють істотною участю, та розміри такої участі, які, наприклад, містяться в інформації, одержаній на щорічних загальних зборах акціонерів і учасників, або внаслідок дотримання постанов, які стосуються компаній, зареєстрованих на товарних біржах.

4. Держави-члени вимагають, щоб у випадку, коли вплив, який мають особи, про яких йдеться у пункті 1, ймовірно шкодитиме розсудливому і правильному управлінню страховою компанією, щоб компетентні органи держави-члена походження вживали відповідних заходів з метою покласти край такій ситуації. Такі заходи можуть складатися, наприклад, із заборонного рішення суду, санкцій проти директорів та управлінського складу або призупинення користування правом голосу, що випливає з акцій, якими володіють відповідні акціонери або учасники.

Схожі заходи застосовуються по відношенню до фізичних або юридичних осіб, які не виконують зобов'язання наперед надавати інформацію відповідно до пункту 1. Якщо участь придбано незважаючи на протидію компетентних органів, держави-члени, незалежно від будь-яких інших санкцій, яких буде вжито, забезпечують як призупинення використання відповідних прав голосу, так і визнання поданих голосів недійсними, або ж можливість їхнього анулювання.

1. Держави-члени забезпечують, щоб всі особи, які працюють або працювали в компетентних органах, а також аудитори або експерти, що діють від імені компетентних органів, зобов'язуються не розголошувати професійних таємниць. Це означає, що жодна конфіденційна інформація, яку вони можуть одержати під час виконання своїх обов'язків, не може бути розголошена будь-якій особі або органу, за винятком в загальній формі, тобто в такій, коли конкретну страхову компанію ідентифікувати неможливо, без шкоди випадкам, передбачених кримінальним законодавством.

Однак, коли страхову компанію оголошено банкрутом або її примусово ліквідують, конфіденційна інформація, яка не стосується третіх сторін, залучених до спроб врятувати таку компанію, може бути розголошена під час цивільного чи комерційного розгляду справ.

2. Пункт 1 не перешкоджає компетентним органам різних держав-членів обмінюватися інформацією відповідно до директив, що застосовуються по відношенню до страхових компаній. Така інформація підлягає умовам нерозголошення професійної таємниці, передбачені пунктом 1.

3. Держави-члени можуть укладати угоди про співробітництво, з метою обміну інформацією з компетентними органами третіх країн або з органами влади чи організаціями третіх країн, як визначено у пункті 5 та 5a, тільки якщо інформація, що розкривається, відповідає гарантіям нерозголошення професійної таємниці щонайменше тотожним тим, які передбачені цією статтею. Такий обмін інформацією має бути призначений для здійснення нагляду згаданими органами влади чи організаціями.

Якщо інформація походить з іншої держави-члена, її не може бути розкрито до отримання явної згоди компетентних органів, які її розкривають та, у відповідних випадках, тільки для тих цілей, для яких ці органи надали згоду.

4. Компетентні органи, що одержують конфіденційну інформацію відповідно до пунктів 1 або 2, можуть використовувати її лише в ході виконання своїх обов'язків, щоб:

- перевірити відповідність умовам, відповідно до яких страхова компанія розпочала свою діяльність, а також щоб сприяти нагляду за поведінкою такої компанії, особливо за технічними резервами, маржею платоспроможності, адміністративними і бухгалтерськими процедурами та механізмом внутрішнього контролю, або

- щоб вжити санкцій, або

- при адміністративних оскарженнях рішень, ухвалених компетентними органами, або

- при судових розглядах, розпочатих відповідно до статті 50 або спеціальних положень, передбачених директивами, прийнятими у сфері діяльності страхових компаній.

5. Пункти 1 і 4 не перешкоджають обміну інформацією в межах держави-члена, якщо в одній і тій державі-члені є два або більше компетентних органів, або між державами-членами, між компетентними органами, а також:

- між органами, відповідальними за здійснення офіційного нагляду за кредитними установами та іншими фінансовими організаціями, та органами, відповідальними за здійснення нагляду за фінансовими ринками,

- між органами, залученими до ліквідації і банкрутства страхових компаній та до інших подібних процедур, а також

- між особами, відповідальними за здійснення передбачених законом аудиторських перевірок рахунків страхових компаній та інших фінансових установ, впродовж виконання своїх наглядових функцій і надання органам, які здійснюють (примусові) ліквідаційні процесуальні дії, інформації, необхідної для виконання своїх обов'язків. Одержана такими органами та особами інформація підлягає зобов'язанню нерозголошення професійної таємниці, передбаченому пунктом 1.

5a. Не зважаючи на положення пунктів з 1 по 4, держави-члени можуть надати дозвіл на обмін інформацією між компетентними органами та:

- органами, відповідальними за спостереження за органами, що задіяні у процедурах ліквідації та банкрутства страхових компаній та інших подібних процедурах, або

- органами, відповідальними за спостереження за особами, відповідальними за проведення передбачених законом аудиторських перевірок звітності страхових компаній, кредитних установ, інвестиційних фірм та інших фінансових інституцій, або

- незалежними актуаріями страхових компаній, що здійснюють законний нагляд за цими страховими компаніями та органами, відповідальними за здійснення нагляду за такими актуаріями.

Держави-члени, які користуються правом, визначеним у першому підпункті повинні вимагати дотримання принаймні наступних умов:

- інформація має бути з метою здійснення спостереження чи законного нагляду, передбаченого у першому абзаці,

- інформація, отримана у цьому контексті підлягає умовам дотримання професійної таємниці, визначеним у пункті 1,

- якщо інформація походить з іншої держави-члена, її не може бути розкрито без явної згоди компетентних органів, які її розкривають та, у відповідних випадках, тільки для тих цілей, для яких ці органи надали згоду.

Держави-члени повідомляють Комісії та іншим державам-членам назви органів влади, осіб та організацій, які можуть отримувати інформацію у порядку, передбаченому цією статтею.

5b. Не зважаючи на положення пунктів з 1 по 4, держави-члени можуть, з метою посилення стабільності, включаючи цілісність, фінансової системи, дозволити обмін інформацією між компетентними органами та органами влади і організаціями, які згідно із законом є відповідальними за виявлення та розслідування порушень господарського законодавства.

Держави-члени, які користуються правом, визначеним у першому підпункті повинні вимагати дотримання принаймні наступних умов:

- інформація має бути з метою виконання завдання, визначеного у першому абзаці,

- інформація, отримана у цьому контексті підлягає умовам дотримання професійної таємниці, визначеним у пункті 1,

- якщо інформація походить з іншої держави-члена, її не може бути розкрито без явної згоди компетентних органів, які її розкривають та, у відповідних випадках, тільки для тих цілей, для яких ці органи надали згоду.

У випадках, коли у державах-членах органи влади та організації, згадані у першому абзаці виконують їх завдання щодо виявлення та розслідування із залученням, з огляду на особливу компетенцію, осіб, призначених з такою метою і не задіяних у публічній сфері, можливість обміну інформацією, передбаченою у першому абзаці, може бути поширено на таких осіб, за умов, визначених у другому абзаці.

З метою імплементації останньої частини другого абзацу, органи влади або організації, згадані у першому абзаці повідомляють компетентним органам, які розкрили інформацію, імена та чітку відповідальність осіб, яким вона має бути надіслана.

Держави-члени повідомляють Комісії та іншим державам-членам назви органів влади, осіб та організацій, які можуть отримувати інформацію у порядку, передбаченому цією статтею.

До 31 грудня 2000 року Комісія складає звіт щодо застосування положень цього пункту.

5c. Держави-члени можуть надавати компетентним органам дозвіл на передачу:

- центральним банкам та іншим органам, які виконують подібні функції у якості органів, що здійснюють валютне регулювання,

- у відповідних випадках, іншим органам державної влади, відповідальним за спостереження за системами платежів,

інформації, призначеної для виконання ними їх завдань та можуть надавати дозвіл таким органам чи організаціям повідомляти компетентним органам такої інформації, як їм буде необхідно для цілей пункту 4. Інформація, отримана у цьому контексті, повинна відповідати умовам нерозголошення професійної таємниці, що передбачені пунктом 1.

6. Крім того, незважаючи на пункти 1 і 4, держави-члени можуть відповідно до положень, встановлених законодавством, надати дозвіл на надання певної інформації іншим відділам своїх центральних урядових адміністрацій, відповідальних за законодавство з питань здійснення нагляду за кредитними установами, фінансовими установами, інвестиційними послугами та страховими компаніями, а також інспекторам, що діють від імені таких відділів. Однак таке розкриття інформації може мати місце виключно в цілях пруденційного контролю.

Однак держави-члени забезпечують, що одержана інформація відповідно до пунктів 2 і 5, а також інформація, одержана під здійснення перевірки на місці, про яку йдеться у статті 16 Директиви 79/267/ЄЕС, ніколи не може бути надана у випадках, про які йдеться у цьому пункті, за винятком однозначної згоди з боку компетентних органів, які надали таку інформацію, або компетентних органів держави-члена, в якій було проведено перевірку на місці.

1. Держави-члени повинні передбачити, що, принаймні:

(a) будь-яка особа, уповноважена відповідно до положень Директиви 84/253/ЄЕС(14), що виконує у страховій компанії функції, визначені статтею 51 Директиви 78/660/ЄЕС(15), статтею 37 Директиви 83/349/ЄЕС чи статтею 31 Директиви 85/611/ЄЕС чи інші передбачені законом функції, повинна належним чином звітувати компетентним органам про будь-який факт чи рішення стосовно компанії, про які вона дізналась під час виконання своїх функцій і які:

___________________

(14) OJ No L 126, 12.5.1984, p.20;

(15) OJ No L 222, 14.8.1978, p.11. Останні зміни внесено Директивою 90/605/ЄЕС (OJ No L 317, 16.11.1990, p.60);

- свідчать про матеріальне порушення законів, підзаконних чи адміністративних положень, які визначають умови, що стосуються ліцензування, або які, особливо, стосуються ведення діяльності страхової компанії, чи

- впливають на тривале функціонування страхової компанії, чи

- призводять до відмови у підтвердженні звітів чи випуску резервів;

(b) ця особа також повинна звітувати про факти та рішення, про які вона дізналась під час виконання своїх функцій, як описано у пункті (a) у компанії, що має тісні зв'язки завдяки відносинам контролю зі страховою компанією, де вона виконує вищевказані функції.

2. Розумне розкриття компетентним органам особами, уповноваженими відповідно до Директиви 84/253/ЄЕС, будь-якого факту чи рішення, зазначених у пункті 1 не становить порушення будь-якого обмеження щодо розкриття інформації, визначеного у договорі чи будь-якому законодавчому, підзаконному чи адміністративному положенні і для таких осіб не призводить до відповідальності будь-якого виду.

Статтю 13 Директиви 79/267/ЄЕСвикласти в такій редакції:

"Стаття 13

1. Не завдаючи шкоди пунктам 3 і 7, жодна компанія не може одержати ліцензію відповідно до цієї Директиви і відповідно до Директиви 73/239/ЄЕС.

2. Однак держави-члени можуть забезпечити, що:

- компанії, що одержали ліцензію відповідно до цієї Директиви, можуть також одержати ліцензію відповідно до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС на ризики, перелічені в видах 1 і 2 в Додатку до цієї Директиви,

- компанії, що одержали ліцензію відповідно до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС виключно на ризики, перелічені в видах 1 і 2 Додатку до тієї Директиви, можуть одержати ліцензію відповідно до цієї Директиви.

3. Відповідно до пункту 6, компанії, про які йдеться в пункті 2, а також ті, які в час повідомлення про цю Директиву здійснюють одночасно обидва види діяльності, охоплені цією Директивою і Директивою 73/239/ЄЕС, можуть продовжувати робити це за умови, що управління кожним видом діяльності здійснюється окремо відповідно до статті 14.

4. Держави-члени можуть забезпечити, щоб діяльність компаній, про які йдеться у пункті 2, відповідала правилам бухгалтерського обліку, які регулюють діяльність компаній, що одержали ліцензію відповідно до цієї Директиви на всі свої види діяльності. До узгодження цих питань, держави-члени можуть також забезпечувати, щоб по відношенню до правил з ліквідації видів діяльності, які стосуються ризиків, перелічених в видах 1 і 2 Додатка до Директиви 73/239/ЄЕС, і здійснюються компаніями, про які йдеться в пункті 2, будуть керуватися правилами, які застосовуються до видів діяльності зі страхування життя.

5. Коли компанія, що займається видами діяльності, про які йдеться в Додатку до Директиви 73/239/ЄЕС, має фінансові, комерційні або адміністративні зв'язки з компанією, що займається видами діяльності, охопленими цією Директивою, органи нагляду держав-членів, на територіях яких розташовані головні офіси таких компаній, забезпечують, щоб рахунки відповідних компаній не викривлялися угодами між цими компаніями або якимось заходом, що може вплинути на пропорційний розподіл витрат і доходу.

6. Будь-яка держава-член може вимагати від компаній, головні офіси яких розташовані на її території, припинити протягом визначеного даною державою-членом періоду одночасного здійснення видів діяльності, якими вони займалися на час повідомлення цієї Директиви.

7. Положення цієї статті переглядаються на основі звіту Комісії перед Радою у світлі майбутньої гармонізації правил з ліквідації, і в будь-якому випадку до 31 грудня 1999 року."

Стаття 35 Директиви 79/267/ЄЕС і стаття 18 Директиви 90/619/ЄЕС вилучаються.

Статтю 17 Директиви 79/267/ЄЕС викласти в такій редакції:

"Стаття 17

1. Держава-член походження вимагає від кожної страхової компанії встановлення достатніх технічних резервів, включаючи математичні резерви відносно усієї свої діяльності. Розмір таких технічних резервів визначається відповідно до таких принципів:

A. (i) Розмір технічних резервів зі страхування життя підраховується за допомогою достатньо розважливої перспективної актуарної оцінки, беручи до уваги всі майбутні пасиви, як визначено умовами поліса для кожного існуючого договору, включаючи: