РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства і, зокрема, перше і третє речення статті 57 (2) цього Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

У співпраці з Європейським Парламентом (2),

Беручи уваги висновок Економічного соціального комітету (3),

(1) OJ No C 84. 31.3.1988, p. 1.

(2) OJ No C 96, 17.4.1989, p. 33, і рішення від 22 листопада 1989 року (ще не опубліковано в Official Journal)

(3) OJ No C 318, 17.12.1988, p. 42.

Враховуючи, що ця Директива повинна становити невід'ємний інструмент успішного розвитку внутрішнього ринку, курс, визначений Єдиним Європейським Актом і викладений у формі часового графіка в Білому Документі Комісії, з точки зору свободи заснування і свободи надання фінансових послуг у сфері кредитних установ;

Враховуючи, що ця Директива стане частиною уже введеного в дію законодавства Співтовариства, зокрема, першої Директиви Ради 77/780/ЄЕС від 12 грудня 1977 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів відносно початку та здійснення діяльності кредитних установ (4) з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 86/524/ЄЕС (5), Директиви Ради 83/350/ЄЕС від 13 червня 1983 року щодо здійснення нагляду за кредитними установами на консолідованій основі (6), Директиви Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року щодо річних бухгалтерських звітів та консолідованих звітів банків та інших фінансових установ (7) та Директиви Ради 89/299/ЄЕС від 17 квітня 1989 року про власні фонди кредитних установ (8);

(4) OJ No L 322, 17.12.1977, p. 30.

(5) OJ No L 309, 4.11.1986, p. 15.

(6) OJ No L 193, 18.7.1983, p. 18.

(7) OJ No L 372, 31.12.1986, p. 1.

(8) OJ No L 124, 5.5.1989, p. 16.

Враховуючи, що Комісія ухвалила рекомендації 87/62/ЄЕС стосовно великих ризиків для кредитних установ (9) і 87/63/ЄЕС стосовно запровадження програм з гарантування вкладів (10);

(9) OJ No L 33, 4.2.1987, p. 10.

(10) OJ No L 33, 4.2.1987, p. 16.

Враховуючи, що прийнятий підхід повинен забезпечити лише загальну гармонізацію, що необхідна і достатня для забезпечення взаємного визнання дозволу і розсудливих систем нагляду, які уможливлюють надання єдиної ліцензії, яка б визнавалася в межах всього Співтовариства, і застосування принципу розсудливого нагляду з боку держави-члена за місцем походження;

Враховуючи, що в цьому контексті ця Директива може бути імплементована тільки одночасно з конкретним законодавством Співтовариства про додаткову гармонізацію технічних питань щодо власних фондів та коефіцієнтів платоспроможності;

Враховуючи, більш того, що також відбувається гармонізація умов, які стосуються реорганізації і ліквідації кредитних установ;

Враховуючи, що також повинні бути гармонізовані заходи, необхідні для здійснення нагляду за ліквідними і ринковими ризиками, а також ризиками, пов'язаними з процентною ставкою та ставкою обміну валют, які несуть кредитні установи;

Враховуючи, що принципи взаємного визнання і здійснення контролю з боку держави-члена за місцем походження вимагають від компетентних органів кожної держави-члена не надавати дозвіл або відкликати його, якщо, беручи до уваги такі фактори, як програма діяльності, географічне розташування або здійснювані види діяльності, можна зробити висновок, що кредитна установа обрала правову систему однієї держави-члена з метою уникнення суворіших норм, чинних в іншій державі-члені, в якій вона збирається або вже здійснює більшу частину своєї діяльності; враховуючи, що для цілей цієї Директиви установа вважається розташованою у тій державі-члені, де вона має зареєстрований офіс; враховуючи, що держави-члени повинні вимагати, щоб головний офіс розташовувалося у тій самій державі-члені, що й зареєстрований офіс;

Враховуючи, що держава-член може встановити правила, суворіші, ніж ті, про які йдеться у статтях 4, 5, 11, 12 і 16 для установ, яким надано дозвіл її компетентними органами;

Враховуючи, що зобов'язання щодо здійснення нагляду за фінансовою стійкістю кредитної установи і, зокрема, за її платоспроможністю, буде покладено на компетентні органи держави-члена за місцем її походження; враховуючи, що за компетентними органами держави-члена за місцем знаходження залишиться зобов'язання щодо здійснення нагляду за ліквідністю і монетарною політикою; враховуючи, що нагляд за ринковим ризиком має бути об'єктом тісної співпраці між компетентними органами держави-члена за місцем походження і держави-члена за місцем знаходження;

Враховуючи, що здійснюватиметься гармонізація певних фінансових та інвестиційних послуг, в разі існування потреби за допомогою конкретних інструментів Співтовариства, з метою, зокрема, захисту споживачів та інвесторів; враховуючи, що Комісія запропонувала заходи щодо гармонізації іпотечних кредитів для того, щоб, серед іншого, дозволити взаємне визнання фінансових методик, характерних для цієї сфери;

Враховуючи, що в силу взаємного визнання вибраний підхід дає можливість кредитним установам, що одержали дозвіл у державах-членах за місцем походження, займатися у Співтоваристві будь-якими або всіма видами діяльності, переліченими в Додатку, через заснування філій або надання послуг;

Враховуючи, що при здійсненні операцій, які не внесені до переліку Додатка, можна користуватися правом заснування і свободою надання послуг відповідно до загальних положень Договору;

Враховуючи, що, однак, є доцільним поширення взаємного визнання на операції, перелічені в Додатку, коли їх здійснюють фінансові установи, які є дочірніми підприємствами кредитних установ за умови, що такі дочірні підприємства охоплені консолідованим наглядом з боку своїх материнських підприємств і відповідають певним суворим умовам;

Враховуючи, що держава-член за місцем знаходження у зв'язку з використанням права заснування і свободи надання послуг може вимагати відповідності конкретним положенням або правилам своїх національних законів чи підзаконних актів від установ, які не одержали дозволу на свою діяльність у державах-членах за місцем походження як кредитні установи, а стосовно операцій, що не містяться в переліку Додатка, щоб такі положення, з одного боку, були сумісними із законодавством Співтовариства і мали на меті захист загального блага, а, з іншого боку, щоб такі установи або такі операції не підлягали еквівалентним правилам згідно законів або підзаконних актів держав-членів за місцем походження;

Враховуючи, що держави-члени повинні усунути перешкоди для здійснення операцій, що одержують взаємне визнання таким самим чином, що й у державі-члені, допоки такі операції не вступають у конфлікт із правовими положеннями, що захищають загальне благо у державі-члені за місцем знаходження;

Враховуючи, що скасування вимоги про одержання дозволу філіями кредитних установ Співтовариства, коли гармонізацію, що здійснюється, буде завершено, вимагає скасування капіталу, що передається безоплатно; враховуючи, що стаття 6 (2) є першим перехідним кроком у цьому напрямі, але, тим не менше, не впливає на Королівство Іспанія або Португальську Республіку, як і передбачено Актом про умови приєднання цих держав до Співтовариства;

Враховуючи, що існує необхідний зв'язок між цілями цієї Директиви і лібералізацією руху капіталу, що передбачено іншим законодавством Співтовариства; враховуючи, що в будь-якому випадку заходи з врегулювання діяльності банківської системи повинні бути гармонізовані з заходами з лібералізації руху капіталу; враховуючи, що, якщо держави-члени відповідно до Директиви Ради 88/361/ЄЕС від 24 червня 1988 року можуть вимагати з метою імплементації статті 67 Договору (11) застосування захисних положень по відношенню до руху капіталу, то вони можуть призупинити надання банківських послуг в обсягах, необхідних для імплементації вищезазначених захисних положень;

(11) OJ No L 178, 8.7.1988, p. 5.

Враховуючи, що процедури, які містяться в Директиві 77/780/ЄЕС, зокрема, з надання дозволів філіям кредитних установ, що одержали дозвіл у третіх державах, продовжуватимуть застосовуватися до таких установ; враховуючи, що такі філії не матимуть свободи надання послуг відповідно до другого пункту статті 59 Договору або свободи заснування у державах-членах, інших ніж ті, в яких вони засновані; враховуючи, що запити про надання дозволу дочірнім підприємствам або придбання авуарів підприємствами, що керуються законодавством третіх країн, підлягають процедурі, що спрямована на забезпечення взаємного ставлення до кредитних установ Співтовариства у відповідних третіх державах;

Враховуючи, що дозволи, надані кредитним установам компетентними національними органами відповідно до цієї Директиви, можуть використовуватися не лише в межах держави, а у межах у всього Співтовариства, і враховуючи, що існуючі положення про взаємність надалі не матимуть сили; враховуючи, що потрібна гнучка процедура для того, аби уможливити визначення взаємності на рівні Співтовариства; враховуючи, що ця процедура не має на меті закрити фінансові ринки Співтовариства, а, беручи до уваги намір Співтовариства залишати свої фінансові ринки відкритими для решти світу, радше, ще більше лібералізувати глобальні фінансові ринки в інших третіх країнах; враховуючи, що з вищезазначеною метою ця Директива передбачає процедури для проведення переговорів з третіми державами і, в крайньому разі, для вжиття заходів, спрямованих на призупинення надходження нових заявок на одержання дозволів або на обмеження надання нових дозволів;

Враховуючи, що нормальне функціонування внутрішнього банківського ринку вимагатиме не тільки правових норм але також тісної і постійної співпраці між компетентними органами держав-членів; враховуючи, що для розгляду проблем, пов'язаних з конкретними кредитними установами, Контактний Комітет, створений банківськими наглядовими органами, про які йдеться в прикінцевій декларативній частині Директиви 77/780/ЄЕС, залишається найбільш доцільним форумом; враховуючи, що такий Комітет є належним органом для взаємного обміну інформацією, що передбачене статтею 7 тієї Директиви;

Враховуючи, що процедура взаємного інформування в жодному разі не замінить двостороннього співробітництва, що встановлене статтею 7 Директиви 77/780/ЄЕС; враховуючи, що компетентні органи держави-члена за місцем знаходження, не завдаючи шкоди своїм повноваженням на здійснення контролю, можуть, у разі крайньої необхідності - зі своєї власної ініціативи, або за ініціативою компетентних органів держави-члена за місцем походження продовжити перевіряти, чи діяльність кредитної установи, заснованої на їх території, провадиться відповідно до законів і принципів управлінських і бухгалтерських процедур, а також процедур відповідного внутрішнього контролю;

Враховуючи, що до детальних правил, передбачених цією Директивою, можуть час від часу вноситися технічні зміни з метою врахування нових тенденцій в банківському секторі; враховуючи, що Комісія відповідно за необхідності вносить такі зміни після консультацій з Банківським дорадчим комітетом в межах повноважень щодо імплементації, покладених на Комісію Договором; враховуючи, що такий комітет діє як "Регуляційний" Комітет відповідно до правил процедури, встановлених у статті 2, процедури III, варіанта (б) в Рішенні Ради 87/373/ЄЕС від 13 липня 1987 року, що встановлює процедури для використання наданих Комісії повноважень щодо імплементації (12),

(12) OJ No L 197, 18.7.1987, p. 33.

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

В цілях цієї Директиви:

1. "кредитні установи" означають кредитну установу відповідно до визначення в першому абзаці статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС;

2. "дозвіл" означає дозвіл відповідно до визначення у другому абзаці статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС;

3. "філія" означає місце діяльності, що становить юридично залежну частину кредитної установи і безпосередньо виконує всі або деякі операції, притаманні діяльності кредитних установ; будь-яка кількість місць діяльності, створених в одній і тій самій державі-члені кредитною установою, головний офіс якої знаходиться в іншій державі-члені, вважається однією філією.

4. "власні фонди" означають власні фонди, відповідно до визначення у Директиві 89/299/ЄЕС;

5. "компетентні органи" означають компетентні органи відповідно до визначення у статті 1 Директиви 83/350/ЄЕС;

6. "фінансова установа" означає підприємство, інше ніж кредитна установа, основним видом діяльності якого є придбання авуарів або зайняття одним чи більше видів діяльності, що визначені в пунктах 2-12 Додатка;

7. "держава-член за місцем походження" означає державу-член, в якій кредитній установі було надано дозвіл відповідно до статті 3 Директиви 77/780/ЄЕС;

8. "держава-член за місцем знаходження" означає державу-член, в якій кредитна установа має філію або в якій вона надає послуги;

9. "контроль" означає зв'язок, що існує між материнським і дочірнім підприємством відповідно до того, як це визначено у Статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС (13), або відносини такого ж типу між будь-якою фізичною або юридичною особою і підприємством;

(13) OJ No L 193, 18.7.1983, p. 1.

10. "кваліфікаційний пакет акцій" означає пряме або опосередковане володіння часткою підприємства, що становить 10% або більше відсотків капіталу чи голосів, або що дає можливість здійснювати значний вплив на управління підприємством, акції якого знаходяться в такому володінні.

Для цілей цього визначення у світлі статті 5 і 11 і в контексті інших рівнів пакетів акцій, про які йдеться у статті 11, права голосу, про які йдеться у статті 7 Директиви 88/672/ЄЕС (14), беруться до уваги;

(14) OJ No L 348, 17.12.1988, p. 62.

11. "початковий капітал" означає капітал відповідно до того, як це визначено у статті 2 (1) (1) і (2) Директиви 89/299/ЄЕС;

12. "материнське підприємство" означає материнське підприємство відповідно до визначення у статті 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС;

13. "дочірнє підприємство" означає дочірнє підприємство відповідно до визначення у статті 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС; будь-яке дочірнє підприємство дочірнього підприємства вважається також дочірнім підприємством того материнського підприємства, яке очолює такі підприємства;

14. "коефіцієнт платоспроможності" означає коефіцієнт платоспроможності кредитних установ, підрахований відповідно до Директиви 89/647/ЄЕС (15).

(15) Див. стор. 14 цього Official Journal.

1. Ця Директива застосовується до всіх кредитних установ.

2. Вона не застосовується до установ, про які йдеться у статті 2 (2) Директиви 77/780/ЄЕС.

3. Кредитна установа, яка, відповідно до визначення у статті 2 (4) (а) Директиви 77/780/ЄЕС, афілійована з центральним органом в тій самій державі-члені, може бути звільнена від застосування положень статті 4, 10 і 12 цієї Директиви за умови, що, не завдаючи шкоди застосуванню таких положень по відношенню до центрального органу, єдності, що складається з центрального органу і афілійованих установ, підлягає вищезгаданим положенням на консолідованій основі.

У випадках звільнення, статті 6 і 18-21 застосовуються до єдності, що складається з центрального органу разом з його афілійованими установами.

Держави-члени забороняють особам або підприємствам, які не є кредитними установами, займатися діяльністю, пов'язаною з одержанням від громадськості депозитів або інших коштів, що підлягають виплаті. Ця заборона не застосовується до одержання депозитів або інших коштів, що повертає держава-член, регіональні або місцеві органи держави-члена, або громадські міжнародні органи, в яких бере участь одна або більше держав-членів, чи по відношенню до випадків, які чітко охоплені національним законодавством або законодавством Співтовариства за умови, що такі операції підлягають нормативним актам і контролю, які спрямовані на захист вкладників та інвесторів, що застосовуються до таких випадків.

1. Компетентні органи не надають дозвіл у випадках, коли початковий капітал становить менше 5 мільйонів екю.

2. Держави-члени, однак, мають право надати дозвіл конкретним категоріям кредитних установ, початковий капітал яких становить менше, ніж визначена у пункті 1 сума.

В таких випадках:

(а) початковий капітал не може бути меншим, ніж 1 мільйон екю;

(б) такі держави-члени повинні повідомити Комісію про підстави використання такого права вибору, передбаченого цим пунктом;

(в) коли опубліковано перелік, про який йдеться в статті 3 (7) Директиви 77/780/ЄЕС, до назви кожної кредитної установи, що не має мінімального капіталу, визначеного в пункті 1, буде зроблено примітку;

(г) впродовж п'яти років від дати, про яку йдеться у статті 24 (1), Комісія складає для Банківського дорадчого комітету, про який йдеться в статті 11 Директиви 77/780/ЄЕС, звіт про застосування цього пункту у державах-членах.

Компетентні органи не надають дозволу на початок та здійснення діяльності кредитних установ поки не одержать інформації про осіб-акціонерів або членів, прямих чи опосередкованих, фізичних або юридичних осіб, що мають кваліфікаційний пакет акцій, а також про розміри таких пакетів акцій. Компетентні органи відмовляють у наданні дозволу, якщо, беручи до уваги потребу забезпечення правильного і розсудливого управління кредитною установою, вони не задоволені відповідністю осіб вищезгаданих акціонерів або членів.

1. Держави-члени за місцем знаходження не можуть більше вимагати дозволу, передбаченого статтею 4 Директиви 77/780/ЄЕС, або капіталу, що передається безоплатно, для філій кредитних установ, що одержали дозвіл в інших державах-членах. Заснування і нагляд за такими філіями здійснюється відповідно до статті 13, 19 і 21 цієї Директиви.

2. До набрання чинності положеннями, що імплементують пункт 1, держави-члени за місцем знаходження не можуть як умову надання дозволу філіям кредитних установ, що отримали дозволи в інших державах-членах, вимагати початкового капіталу, що передається безоплатно, понад 50% початкового капіталу, що вимагається національними правилами для одержання дозволу кредитними установами такого ж характеру.

3. Кредитні установи мають право вільно використовувати кошти, які більше не вимагаються відповідно до пунктів 1 і 2.

Необхідно провести попередні консультації з компетентними органами іншої держави-члена, що задіяна до надання дозволу кредитній установі, яка є:

- дочірнім підприємством кредитної установи, що отримала дозвіл в іншій державі-члені, або

- дочірнім підприємством материнського підприємства кредитної установи, що отримало дозвіл в іншій державі-члені, або

- контрольована тими самими фізичними або юридичними особами, що контролюють кредитну установу, що отримала дозвіл в іншій державі-члені.

Компетентні органи держав-членів інформують Комісію:

(а) про будь-який дозвіл на пряме чи опосередковане дочірнє підприємство, діяльність одного або багатьох материнських підприємств якого регулюється законами третьої країни. Комісія відповідно інформує Банківський дорадчий комітет;

(б) якщо таке материнське підприємство здійснює придбання пакета акцій у кредитній установі Співтовариства так, що остання стає його дочірнім підприємством, Комісія інформує Банківській дорадчий комітет відповідним чином.

Коли дозвіл надано прямому або опосередкованому дочірньому підприємству одного або більше материнських підприємств, діяльність яких регулюється законодавством третьої держави, структура такої групи визначається у повідомленні, яке компетентні органи адресують Комісії відповідно до Статті 3 (7) Директиви 77/780/ЄЕС.

1. Держави-члени інформують Комісію про будь-які загальні труднощі, з якими зіткнулися їх кредитні установи при заснуванні або здійсненні банківських операцій у третій країні.

2. Спочатку не пізніше ніж за шість місяців перед застосуванням цієї Директиви, а відтак періодично Комісія складає звіт про ставлення, виявлене по відношенню до кредитних установ Співтовариства у третіх країнах, на умовах, про які йдеться у пункті 3 і 4 стосовно заснування і здійснення банківських операцій та придбання авуарів у кредитних установах третіх країн. Комісія подає такі звіти Раді разом з відповідними пропозиціями.

3. Якщо Комісії здається чи то на основі звітів, про які йдеться у пункті 2, чи на основі іншої інформації, що третя країна не надає ефективного ринкового доступу кредитним установам Співтовариства, порівняно з тим, що був наданий Співтовариством кредитним установам третьої країни, Комісія може подати пропозиції Раді для відповідного мандату на проведення переговорів з метою одержання співвідносних конкурентних можливостей для кредитних установ Співтовариства. Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю голосів.

4. Коли Комісії здається чи то на основі звітів, про які йдеться у пункті 2, чи на основі іншої інформації, що національне ставлення до кредитних установ Співтовариства у третій країні не дає таких же конкурентних можливостей, які мають внутрішні кредитні установи, а умови ефективного ринкового доступу не виконуються, Комісія може ініціювати переговори для того, щоб виправити ситуацію.

За умов, описаних у першому підпункті, крім ініціювання переговорів, відповідно до процедур, про які йдеться у Статті 22 (2), в будь-який час може бути також вирішено, що компетентні органи держав-членів повинні обмежити або призупинити ухвалення рішень стосовно запитів, що чекають розгляду на момент ухвалення рішення, або майбутніх запитів на одержання дозволів і придбання авуарів прямими або опосередкованими материнськими підприємствами, діяльність яких регулюється законами певної третьої країни. Тривалість заходів, про які йдеться, не може перевищувати три місяці. До закінчення тримісячного періоду і у світлі результатів проведених переговорів Рада може, діючи згідно з пропозицією від Комісії, ухвалити кваліфікованою більшістю рішення про продовження таких заходів. Таке обмеження або призупинення не можуть застосовуватися до заснування дочірніх підприємств кредитними установами або їх дочірніми підприємствами, що належним чином отримали дозвіл у Співтоваристві, або по відношенню до придбання авуарів у кредитних установах Співтовариства такими установами або дочірніми підприємствами.

5. У будь-яких випадках, коли Комісії здається, що одна з ситуацій, описаних у пункті 3 і 4 має місце, держави-члени інформують її на її запит:

(а) про будь-який запит на одержання дозволу для прямого чи опосередкованого дочірнього підприємства одного або більше материнських підприємств, діяльність яких регулюється законами певної третьої країни;

(б) якщо вони поінформовані відповідно до статті 11, що таке підприємство пропонує придбати авуари у кредитній установі Співтовариства так, що останнє стає його дочірнім підприємством.

Таке зобов'язання надавати інформацію скасовується, коли досягається угода з третьою країною, про яку йдеться в пункті 3 або 4, або коли заходи, про які йдеться у другому і третьому підпунктах пункту 4 перестають застосовуватися.

6. Заходи, вжиті відповідно до цієї статті, приводяться у відповідність із зобов'язаннями Співтовариства, взятими згідно з міжнародними договорами, двосторонніми або багатосторонніми, що регулюють початок та здійснення діяльності кредитних установ.

1. Власні фонди кредитних установ не можуть опуститися нижче рівня початкового капіталу, який вимагається відповідно до статті 4 в час одержання дозволу на здійснення діяльності.

2. Держави-члени можуть вирішити, що кредитні установи, які вже існують на час імплементації Директиви, власні фонди яких не сягають рівнів, визначених для початкового капіталу у статті 4, можуть продовжувати займатися своєю діяльністю. В такому разі їх власні фонди не можуть опуститися нижче найвищого рівня, досягнутого після дати повідомлення про цю Директиву.

3. Якщо контроль за кредитною установою, яка потрапляє у категорію, про яку йдеться у пункті 2, здійснюється фізичною або юридичною особою, іншою ніж та, що здійснювала контроль за установою раніше, власні фонди такої установи мають сягати щонайменше рівня, визначеного для початкового капіталу у статті 4.

4. Однак за певних конкретних умов і зі згоди компетентних органів, якщо має місце злиття двох або більше кредитних установ, що потрапляють в категорію, про яку йдеться у пункті 2, власні фонди установи, які були одержані внаслідок злиття, не можуть опускатися нижче рівня сукупних власних фондів злитих установ на час злиття, допоки не буде досягнуто відповідних рівнів згідно зі статтею 4.

5. Однак якщо у випадках, про які йдеться в пунктах 1, 2 і 4, власні фонди зменшуються, компетентні органи можуть, якщо обставини виправдовують таке, дозволити установі протягом обмеженого часу виправити таку ситуацію або припинити діяльність.

1. Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка пропонує придбати прямо чи опосередковано кваліфікаційний пакет акцій в кредитній установі, спочатку поінформувати компетентні органи, повідомивши їх про розмір планованого пакета акцій. Така особа повинна таким же чином поінформувати компетентні органи, якщо вона пропонує збільшити свій кваліфікаційний пакет акцій таким чином, аби пропорція прав голосу або капіталу, яким вона володіє, досягла або перевищила 20%, 33% або 50%, або таким чином, щоб кредитна установа стала її дочірнім підприємством. Не впливаючи на положення пункту 2, компетентні органи мають щонайбільше три місяці від дня повідомлення, передбаченого у першому підпункті, щоб заперечити проти такого плану, якщо з огляду на потребу забезпечити розумне і розважливе управління кредитною установою, вони не задоволені відповідністю особи, про яку йдеться у першому пункті. Якщо вони не заперечують проти плану, про який йдеться у першому пункті, вони можуть встановити максимальний період для його імплементації.

2. Якщо покупець авуарів, про які йдеться у пункті 1, є кредитною установою, яка одержала дозвіл в іншій державі, або материнським підприємством кредитної установи, яка одержала дозвіл в іншій державі-члені, або фізичною чи юридичною особою, яку контролює кредитна установа, яка одержала дозвіл в іншій державі-члені, і якщо в результаті такого придбання установа, в якій покупець має намір придбати пакет акцій, стає дочірнім підприємством або об'єктом здійснення контролю з боку покупця, оцінювання придбання повинне бути об'єктом попередніх консультацій, про які іде мова у статті 7.

3. Держави-члени вимагають від будь-якої юридичної або фізичної особи, яка має намір розпорядитися прямо чи опосередковано кваліфікаційним пакетом акцій в кредитній установі спочатку поінформувати про це компетентні органи, сповістивши їм про розмір такого пакета акцій.

Така особа повинна належним чином поінформувати компетентні органи, якщо вона має намір зменшити кваліфікаційний пакет акцій таким чином, щоб пропорція прав голосу або капіталу, яким вона володіє опустилася до рівня нижче 20%, 33% або 50% або таким чином, щоб кредитна установа припинила бути її дочірнім підприємством.

4. Після того, як їм стало відомо про них, кредитні установи інформують компетентні органи про будь-які придбання або продажу пакетів акцій в їхньому капіталі, що стали причиною того, що авуари перевищили або знизилися нижче порогів, про які йдеться в пунктах 1 і 3. Вони також принаймні один раз на рік повідомляють їм імена акціонерів та членів, що володіють кваліфікаційними пакетами акцій, та розміри таких пакетів акцій, як видно, наприклад, з інформації, одержаної на щорічних загальних зборах акціонерів та членів або внаслідок приведення у відповідність з нормами, що відносяться до підприємств, що містяться у лістингах фондових бірж.