Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 24 вересня 1987 року на свою сімдесят четверту сесію,

беручи до уваги положення Конвенції 1946 року про медичний огляд моряків, Конвенції (переглянутої) 1949 року про приміщення для екіпажу, Конвенції 1970 року про приміщення для екіпажу (додаткові положення), Рекомендації 1958 року щодо суднових аптечок, Рекомендації 1958 року щодо медичних консультацій в морі та Конвенції і Рекомендації 1970 року про запобігання нещасним випадкам серед моряків,

беручи до уваги положення Міжнародної конвенції 1978 року про норми навчання, атестації та несення вахт для моряків у питаннях підготовки для надання першої медичної допомоги при нещасних випадках або хворобі, які можуть мати місце на борту судна,

зазначаючи, що для забезпечення успіху заходів у галузі охорони здоров'я та медичного обслуговування моряків важливим є підтримання тісного співробітництва у відповідних галузях між Міжнародною організацією праці, Міжнародною морською організацією і Всесвітньою організацією охорони здоров'я,

зазначаючи, що нижченаведені норми були відповідно розроблені за співробітництва Міжнародної морської організації та Всесвітньої організації охорони здоров'я і що пропонується продовжувати співробітництво з ними у застосуванні цих норм,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо охорони здоров'я та медичного обслуговування моряків, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього восьмого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят сьомого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1987 року про охорону здоров'я та медичне обслуговування моряків.

1. Ця Конвенція охоплює всі морські судна, котрі є державною або приватною власністю, зареєстровані на території будь-якого члена Організації, для якого ця Конвенція є чинною, котрі звичайно використовуються в торговельному мореплавстві.

2. Компетентний орган влади тією мірою, наскільки він вважає це практично здійсненним, застосовує після консультації з представницькими організаціями власників рибальських суден та рибалок положення цієї Конвенції щодо комерційного морського рибальства.

3. Якщо виникають будь-які сумніви щодо того, чи повинно те чи інше судно вважатися, в цілях цієї Конвенції, зайнятим торговельним мореплавством або комерційним морським рибальством, то це питання вирішується компетентним органом влади після консультації з зацікавленими організаціями судновласників, моряків і рибалок.

4. В цілях цієї Конвенції термін "моряк" означає будь-яку особу, котра виконує будь-які функції на борту морського судна, до якого застосовується ця Конвенція.

Ця Конвенція набуває чинності за допомогою національного законодавства або правил, колективних угод, правил внутрішнього розпорядку, арбітражних чи судових рішень або інших засобів, які відповідають національним умовам.

Кожний член Організації за допомогою національного законодавства чи правил покладає на судновласників відповідальність за належний санітарно-гігієнічний стан суден.

Кожний член Організації забезпечує вжиття заходів щодо охорони здоров'я і медичного обслуговування моряків на борту судна, які:

a) забезпечують застосування до моряків будь-яких загальних положень щодо охорони здоров'я і медичного обслуговування на виробництві, які застосовуються до морської професії, а також спеціальних положень, які прямо стосуються роботи на борту судна;

b) спрямовані на те, щоб морякам забезпечувалися охорона здоров'я і медичне обслуговування, порівнювані, у міру можливості, з тими, які звичайно надаються працівникам на березі;

c) гарантують морякам право невідкладного звернення до лікаря в порту заходу, якщо це можна практично здійснити;

d) забезпечують, щоб, відповідно до національного законодавства і практики, медична допомога і заходи з охорони здоров'я під час праці моряка за договором надавались йому безплатно;

e) не обмежуються лікуванням хворих або травмованих моряків, охоплюють і заходи профілактичного характеру, у яких особлива увага приділяється розробленню програм щодо охорони здоров'я і санітарного просвітництва, щоб моряки самі могли відігравати важливу роль у зниженні випадків захворювань серед них.

1. Кожне судно, на яке поширюється дія цієї Конвенції, зобов'язане мати суднову аптечку.

2. Вміст суднової аптечки і медичне обладнання, які є на борту, визначає компетентний орган влади, враховуючи такі фактори, як тип судна, кількість осіб, котрі перебувають на його борту, а також характер, порт призначення і тривалість рейсів.

3. Ухвалюючи або переглядаючи національні положення щодо вмісту аптечок і медичного обладнання на борту, компетентний орган влади бере до уваги такі міжнародні рекомендації в цій галузі, як останнє видання Міжнародного посібника з медичного обслуговування на суднах і Перелік основних лікарських засобів, опубліковані Всесвітньою організацією охорони здоров'я, а також прогрес у галузі медичних знань і апробовані методи лікування.

4. Суднові аптечки та вміст їх, а також медичне обладнання мають перебувати в належному стані та оглядатися через регулярні проміжки часу, що не перевищують 12 місяців, відповідальними особами, призначеними компетентним органом влади, які перевіряють терміни придатності та умови зберігання всіх медикаментів.

5. Компетентний орган забезпечує, щоб вміст суднових аптечок був зазначений у списках і забезпечений ярликами із зазначенням назв медикаментів на додаток до фірмового найменування їх, а також термінів і умов зберігання та відповідав медичному посібникові, котрий застосовується у національному масштабі.

6. Компетентний орган забезпечує в разі, коли вантаж, класифікований як небезпечний, не включений до останнього видання Посібника з надання першої медичної допомоги при нещасних випадках, пов'язаних з небезпечними речовинами, опублікованого Міжнародною морською організацією, щоб капітан судна та інші зацікавлені особи отримували потрібну інформацію про характер речовин, ризики, які вони можуть спричинити, про потрібні засоби індивідуального захисту, про відповідні медичні процедури і про конкретні протиотрути. Такі конкретні протиотрути і засоби індивідуального захисту повинні бути на борту судна при перевезенні небезпечних речовин.

7. В екстрених випадках та у разі, коли лікарський засіб, призначений моряку кваліфікованим медиком, відсутній в судновій аптечці, судновласник повинен зробити все необхідне для того, щоб отримати його якомога швидше.

1. На кожному судні, на яке поширюється дія цієї Конвенції, має бути судновий медичний посібник, затверджений компетентним органом.

2. У медичному посібнику пояснюється, як користуватися вмістом суднової аптечки, він складається таким чином, щоб особи, які не є лікарями, могли проводити лікування хворих або травмованих осіб на борту судна як з використанням медичної консультації по радіо чи через супутниковий зв'язок, так і без неї.

3. Приймаючи або переглядаючи судновий медичний посібник, який використовується на національному рівні, компетентний орган влади бере до уваги міжнародні рекомендації в цій галузі, включаючи останнє видання Міжнародного посібника з медичного обслуговування на суднах і Посібника з надання першої медичної допомоги при нещасних випадках, пов'язаних з небезпечними речовинами.

1. Компетентний орган влади забезпечує за допомогою заздалегідь створеної системи, щоб судна в морі отримували медичну консультацію по радіо або через супутниковий зв'язок, включаючи консультацію спеціаліста, в будь-який час дня чи ночі.

2. Такі медичні консультації, у тому числі передача медичних текстів по радіо або через супутниковий зв'язок між судном та тими, хто перебуває на березі та дає консультацію, повинні бути безплатними для всіх суден, незалежно від території реєстрації їх.

3. Для забезпечення оптимального використання можливостей отримання медичної консультації по радіо або через супутниковий зв'язок потрібно, щоб:

a) усі судна, на які поширюється дія цієї Конвенції, обладнані радіоустановками, мали повний список радіостанцій, через які можна отримати медичну консультацію;

b) усі судна, на які поширюється дія цієї Конвенції, обладнані системою супутникового зв'язку, мали повний список берегових наземних станцій, через які можна отримати медичну консультацію;

c) ці списки поновлювалися і зберігалися у особи, відповідальної за зв'язок на борту судна.

4. Моряки на борту судна, які дають запит на медичну консультацію по радіо або через супутниковий зв'язок, повинні бути навчені користуванню медичним посібником судна та медичним розділом самого останнього видання Міжнародного коду сигналів, опублікованого Міжнародною морською організацією для того, щоб вони могли розуміти, яка саме інформація потрібна лікареві, котрий надає консультацію, а також розуміти отримувану консультацію.

5. Компетентний орган влади забезпечує, щоб лікарі, які надають медичні консультації згідно з цією статтею, отримували відповідну професійну підготовку і були знайомі з умовами на борту судна.

1. Усі судна, на які поширюється дія цієї Конвенції, чисельність команди яких становить 100 і більше осіб і які звичайно перебувають у міжнародному плаванні більш трьох днів, мають лікаря у складі команди, котрий відповідає за надання медичної допомоги.

2. Національне законодавство або правила визначають, які інші судна повинні мати лікаря у складі команди, беручи до уваги, серед іншого, такі фактори, як тривалість, характер і умови рейсу, а також кількість моряків на борту.

1. Усі судна, на які поширюється дія цієї Конвенції та які не мають лікаря на борту, мають у складі команди принаймні одну або кілька призначених осіб, відповідальних за медичне обслуговування і видачу ліків як частину своїх звичайних обов'язків.

2. Особи, відповідальні за медичне обслуговування на борту та які не є лікарями, повинні отримувати задовільні знання після закінчення затвердженого компетентним органом влади курсу теоретичної та практичної підготовки в галузі медицини. Цей курс повинен включати:

a) для суден тоннажністю менш як 1600 тонн, які звичайно можуть отримати кваліфіковану медичну допомогу і медичне обслуговування в межах восьмигодинного плавання, - елементарну підготовку, яка надає таким особам можливість вживати негайних ефективних заходів при нещасних випадках або захворюваннях, які можуть трапитися на борту, і використовувати медичну консультацію по радіо або через супутниковий зв'язок;