Сторони цієї Конвенції,

бажаючи сприяти посиленню охорони людського життя і збереженню майна на морі, а також захисту морського середовища шляхом установлення, за спільною згодою, міжнародних норм підготовки і дипломування моряків та несення вахти,

вважаючи, що найкращим способом досягнення цієї мети є укладення Міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти,

домовились про таке:

(1) Сторони зобов'язуються здійснювати положення Конвенції та її Додатка, який становить невід'ємну частину Конвенції. Будь-яке посилання на Конвенцію означає водночас і посилання на Додаток.

(2) Сторони зобов'язуються видавати усі закони, декрети, накази і правила та вживати усіх інших заходів, які можуть бути потрібні для повного здійснення положень Конвенції з метою забезпечення того, щоб, з точки зору охорони людського життя і збереження майна на морі, а також захисту морського середовища, моряки на суднах мали належну кваліфікацію і були здатні виконувати свої обов'язки.

У Конвенції, якщо спеціально не передбачене інше:

(а) "Сторона" означає державу, для якої Конвенція набула чинності;

(b) "Адміністрація" означає Уряд Сторони, під прапором якої судно має право плавання;

(c) "Диплом" означає дійсний документ, яку б назву він не мав, виданий Адміністрацією або за її уповноваженням, або той, що визнається Адміністрацією і дає право його власнику зайняти посаду, зазначену в цьому документі чи дозволену національними правилами;

(d) "Власник диплома" означає особу, яка на законних підставах володіє дипломом;

(e) "Організація" означає Міжурядову морську консультативну організацію (IMKO); з 1982 р. ця організація має назву Міжнародна морська організація (IMO);

(f) "Генеральний секретар" означає Генерального секретаря Організації;

(g) "Морське судно" означає судно, інше, ніж ті, які плавають винятково у внутрішніх водах, в межах захищених вод чи у безпосередній до них близькості або в районах дії портових правил;

(h) "Риболовецьке судно" означає судно, що використовується для промислу риби, китів, тюленів, моржів або інших живих ресурсів моря;

(і) "Регламент радіозв'язку" означає Регламент радіозв'язку, який є додатком або розглядається як додаток до найостаннішої діючої Міжнародної конвенції електрозв'язку.

Конвенція застосовується до моряків, які працюють на морських суднах, що мають право плавання під прапором Сторони, за винятком моряків, які:

(а) відбувають службу на військових кораблях, військово-допоміжних суднах або працюють на інших суднах, що належать державі або експлуатуються нею і використовуються виключно для урядової некомерційної служби. Однак кожна Сторона, шляхом вживання відповідних заходів, що не шкодять експлуатації або експуатаційним можливостям таких суден, що належать їй або експлуатуються нею, має забезпечити, щоб особи, які працюють на таких суднах, відповідали, наскільки це доцільно і практично можливо, вимогам Конвенції;

(b) працюють на риболовецьких суднах;

(c) працюють на прогулянкових яхтах, що не займаються комерційними перевезеннями; або

(d) працюють на дерев'яних суднах примітивної конструкції.

(1) Сторони у можливо короткий термін подають Генеральному секретарю:

(а) тексти законів, декретів, наказів, правил та інших документів, виданих з різних питань, що охоплюються Конвенцією;

(b) повні, де можливо, дані щодо програми і терміну навчання, а також національні екзаменаційні та інші вимоги для видачі диплома відповідно до Конвенції;

(c) достатню кількість зразків диплома, що видаються відповідно до Конвенції.

(2) Генеральний секретар сповіщає всі Сторони про будь-яке подання, отримане згідно з підпунктом (1)(а), і, зокрема, для цілей статей IX і X, направляє їм, на їх прохання, будь-яку інформацію, що подається йому згідно з підпунктами (1)(b) і (c).

(1) Усі попередні зараз діючі договори, конвенції та угоди між Сторонами, що стосуються норм підготовки і дипломування моряків і несення вахти, продовжують зберігати протягом свого терміну дії повну силу щодо:

(а) моряків, до яких ця Конвенція не застосовується;

(b) моряків, до яких ця Конвенція застосовується, але з питань, що спеціально не передбачені нею.

(2) Там, однак, де такі договори, конвенції або угоди суперечать положенням Конвенції, Сторони переглядають свої зобов'язання за такими договорами, конвенціями і угодами з метою усунення суперечностей між зобов'язаннями за ними і зобов'язаннями за Конвенцією.

(3) Усі питання, що спеціально не передбачені у Конвенції, лишаються предметом законодавства Сторін.

(4) Ніщо в Конвенції не перешкоджає кодифікації і розвитку морського права Конференцією з морського права Організації Об'єднаних Націй, що скликається згідно з Резолюцією 2750 С(XXV) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, а також теперішнім чи майбутнім претензіям і правовим позиціям будь-якої держави з питань морського права та щодо природи і меж юрисдикції прибережної держави і держави прапора.

(1) Дипломи капітанів, осіб командного складу чи рядового складу видаються тим кандидатам, які задовольняють вимоги Адміністрації щодо роботи, віку, стану здоров'я, підготовки, кваліфікації та іспитів згідно з відповідними положеннями Додатка до Конвенції.

(2) Дипломи капітанів і осіб командного складу, що видаються відповідно до цієї статті, підтверджуються Адміністрацією, яка їх видає, за формою, приписаною Правилом 1/2 Додатка. Якщо підтвердження складено не англійською мовою, воно має містити переклад на цю мову.

(1) Професійний стандартний диплом чи диплом практика для роботи на посаді, для зайняття якої Конвенція вимагає диплом, що до набуття чинності Конвенцією для Сторони виданий відповідно до законів Сторони чи Регламенту радіозв'язку, визнається дійсним для роботи на цій посаді і після набуття чинності Конвенцією для цієї Сторони.

(2) Протягом не більше п'яти років після набуття чинності Конвенцією для Сторони її Адміністрація може продовжити видачу професійних стандартних дипломів відповідно до старої практики. Такі дипломи визнаються дійсними для цілей Конвенції. Протягом цього перехідного періоду такі дипломи видаються лише морякам, які почали свою роботу на суднах за певним фахом, до якого відносяться такі дипломи, до набуття чинності цією Конвенцією для цієї Сторони. Адміністрація забезпечує, щоб усі інші кандидати на одержання диплома склали екзамен і одержали дипломи відповідно до положень Конвенції.

(3) Сторона, протягом двох років після набуття чинності для неї цією Конвенцією, може видавати диплом практика морякам, які не мають ні відповідного диплома за Конвенцією, ні професійного стандартного диплома, виданого згідно з національними законами до набуття чинності Конвенцією для такої Сторони, але які:

(а) працювали на морі на посаді, для якої вони добивалися одержання диплома практика, не менше трьох років в межах семи років, що передували набуттю чинності цією Конвенцією для цієї Сторони;

(b) представили докази того, що вони працювали задовільно;

(c) відповідають вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, включаючи зір і слух, враховуючи при цьому їхній вік в момент подання заяви.

Для цілей цієї Конвенції диплом практика, виданий на підставі цього пункту, розглядається як еквівалент диплома, виданого на підставі положень Конвенції.

(1) У випадках виключної необхідності Адміністрації, якщо, на її думку, це не є небезпечним для людей, майна чи навколишнього середовища, можуть видавати пільговий дозвіл, який дозволяє певному моряку працювати на певному судні протягом певного терміну, що не перевищує шести місяців, на посаді, для заняття якої він не має відповідного диплома, за умови, що особа, якій видається пільговий дозвіл для заняття вакантної посади, повинна мати кваліфікацію, що відповідає вимогам Адміністрації відносно забезпечення безпеки. Такий дозвіл надається для заняття посади радіоспеціаліста або радіотелефоніста лише за умов, передбачених відповідними положеннями Регламенту радіозв'язку. Однак капітану або старшому механіку пільговий дозвіл видається лише за форс-мажорних обставин і лише на можливо короткий термін.

(2) Будь-який пільговий дозвіл на заняття будь-якої посади видається тільки особі, яка на законних підставах є володарем диплома, для заняття посади на один ступінь нижче. Якщо за Конвенцією не потрібний диплом для заняття посади ступенем нижче, пільговий дозвіл може бути виданий особі, чия кваліфікація і досвід, на думку Адміністрації, явно відповідають вимогам для заміщення такої посади, причому, якщо така особа не має відповідного диплома, вона має пройти перевірку, визначену Адміністрацією, для підтвердження того, що видача такого пільгового дозволу не може знизити рівень безпеки. Крім того, Адміністрація якнайскоріше забезпечує заняття згаданої посади власником належного диплома.

(3) Сторони якнайскоріше після першого січня кожного року направляють Генеральному секретарю доповідь, що містить відомості про загальну кількість пільгових дозволів щодо кожної посади, для якої потрібний диплом, виданий протягом року на морські судна, і дані про кількість таких суден місткістю, відповідно, менше і більше 1600 брутто-регістрових тонн.

(1) Конвенція не забороняє Адміністрації зберігати існуючі або застосовувати інші методи теоретичної і практичної підготовки, включаючи ті, що охоплюють стаж роботи на судні і організацію суднової служби та спеціально враховують технічний прогрес, особливі типи суден і види перевезень, за умови, що досвід роботи на судні, рівень знань і кваліфікації щодо навігаційного і технічного управління судном і поводження з вантажем забезпечують ступінь безпеки на морі і дають ефект щодо запобігання забрудненню, принаймні, еквівалентного вимогам Конвенції.

(2) Відомості про такі методи у можливо короткий строк подаються Генеральному секретарю, який розсилає їх усім Сторонам.

(1) Судна, не рахуючи виключених статтею 3, під час знаходження у портах Сторони підлягають контролю, який здійснюється посадовими особами, належним чином уповноваженими цією Стороною з метою перевірки того, що усі моряки, які працюють на цих суднах і які за Конвенцією мають бути власниками дипломів, мають такі дипломи або відповідні пільгові дозволи. Ці дипломи мають визнаватися, якщо немає очевидних підстав вважати, що диплом було отримано незаконним шляхом, або, що власник диплома не є тією особою, якій він був спочатку виданий.

(2) У випадку виявлення недоліків згідно з пунктом (1) чи порядком, зазначеним у Правилі I/4 - "Порядок контролю", посадова особа, яка здійснює контроль, негайно повідомляє у письмовому вигляді капітану судна та консулу або, якщо консула немає, найближчому дипломатичному представнику, або морським властям держави, під прапором якої судно має право плавання, для вжиття відповідних заходів. Таке повідомлення має містити докладні відомості про виявлені недоліки, а також підстави, які дозволяють Стороні вважати, що ці недоліки створюють небезпеку для людей, майна і оточуючого середовища.

(3) Якщо при здійсненні контролю згідно з пунктом (1) недоліки, згадані в пункті (3) Правила I/4, не усунені, і встановлено, що, беручи до уваги розмір і тип судна, довжину і характер його рейсу, цим створюється небезпека для людей, майна і оточуючого середовища, Сторона, яка здійснює контроль, вживає заходів, щоб судно не вийшло в море доти, доки такі вимоги не будуть виконані настільки, щоб вважати таку небезпеку усуненою. Про факти, що стосуються вжитих заходів, негайно повідомляють Генеральному секретарю.

(4) При здійсненні контролю згідно з цією статтею вживаються всі можливі заходи, щоб уникнути необґрунтованого затримання чи необґрунтованої відстрочки відходу судна. Якщо судно необґрунтовано затримано або його відхід необґрунтовано відстрочений, воно має право на компенсацію збитків та шкоди, що сталися через це.

(5) Ця стаття застосовується, оскільки це має бути необхідним для того, щоб суднам, що мають право плавати під прапором держави, яка не є Стороною, не створювати більш сприятливих умов, ніж суднам, що мають право плавати під прапором Сторони.

(1) Сторони Конвенції після консультації з Організацією та при її сприянні, підтримують ті з Сторін, які звертаються з проханням про надання технічної допомоги щодо:

(а) навчання адміністративного і технічного персоналу;

(b) утворення учбових закладів для підготовки моряків;

(c) оснащення обладнанням і посібниками учбових закладів;

(d) розробки відповідних програм підготовки, включаючи проходження практики на морських суднах;

(e) вжиття інших заходів по підвищенню кваліфікації моряків; переважно на національній, субрегіональній чи регіональній основі для подальшого сприяння здійсненню цілей і завдань Конвенції, враховуючи при цьому конкретні потреби країн, що розвиваються, у цьому відношенні.

(2) Організація, зі свого боку, буде відповідним чином продовжувати докладати зусиль у вищезазначених напрямках шляхом консультування і співробітництва з іншими міжнародними організаціями і, зокрема, з Міжнародною організацією праці.

(1) До Конвенції можуть бути внесені поправки шляхом однієї чи двох таких процедур:

(а) поправки після розгляду в Організації:

(і) будь-яка запропонована Стороною поправка подається Генеральному секретарю, який потім розсилає її усім членам Організації, усім Сторонам і Генеральному директору Міжнародного бюро праці не менше ніж за шість місяців до її розгляду;

(іі) подана і розіслана таким чином поправка передається на розгляд Комітету з безпеки на морі Організації;

(ііі) Сторони, незалежно від того, чи є вони членами Організації чи ні, мають право на участь в роботі Комітету з безпеки на морі під час розгляду і схвалення ним поправок;

(iv) поправки схвалюються більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують в Комітеті з безпеки на морі, склад якого розширений, як це передбачено підпунктом (а)(ііі) (далі - розширений Комітет з безпеки на морі), за умови, що в момент голосування присутні не менше однієї третини Сторін.

(v) схвалені таким чином поправки направляються Генеральним секретарем усім Сторонам для прийняття;

(vi) поправки до статті вважається прийнятою в дату, в яку вона прийнята двома третинами Сторін;

(vii) поправка до Додатка вважається прийнятою:

1. Після закінчення двох років від дати, у яку вона направлена Сторонам для прийняття, або

2. Після закінчення іншого строку, який не повинен бути менше одного року, якщо він установлюється більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують у розширеному Комітеті з безпеки на морі під час її схвалення;

проте, поправка вважається не прийнятою, якщо протягом установленого терміну більше однієї третини Сторін чи Сторін, загальний торговельний флот яких становить не менше п'ятидесяти відсотків від валової регістрової місткості світового торговельного флоту суден 100 регістрових тонн і більше, заявлять Генеральному секретарю, що вони заперечують проти такої поправки;

(viii) поправка до статті набуває чинності для тих Сторін, які її прийняли, після закінчення шести місяців від дати, в яку вона вважається прийнятою, а для кожної Сторони, яка прийме її після цієї дати - після закінчення шести місяців від дати її прийняття такою Стороною;

(ix) поправка до Додатка набуває чинності для всіх Сторін після закінчення шести місяців від дати, в яку вона вважається прийнятою, за винятком тих, які зробили заяву згідно з підпунктом (а)(vii) про те, що вони заперечують проти такої поправки і не відкликали такої заяви. До встановленої дати набуття чинності поправкою Сторона може повідомити Генеральному секретарю, що вона звільняє себе від введення в дію такої поправки на термін, що не перевищує одного року, починаючи від дати набуття нею чинності, або на такий більший термін, який може бути встановлений більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують у розширеному Комітеті з безпеки на морі під час схвалення поправки; або

(b) поправки шляхом скликання Конференції:

(і) на прохання Сторони, яку підтримали не менше ніж одна третина Сторін, Організація скликає, після консультації з Генеральним директором Міжнародного бюро праці або разом з ним, Конференцію Сторін для розгляду поправок до Конвенції;

(іі) поправка, схвалена на такій Конференції більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують, направляється Генеральним секретарем усім Сторонам для прийняття;

(ііі) якщо Конференція не прийме іншого рішення, поправка вважається прийнятою і набуває чинності відповідно до умов процедури, передбачених для цієї мети відповідно в підпунктах (а)(vi) і (а)(viii) або в підпунктах а(vii) і а(ix), причому посилання в цих підпунктах на розширений Комітет з безпеки на морі означають посилання на Конференцію.

(2) Заява про прийняття поправки чи про заперечення проти неї чи повідомлення згідно з пунктом (I)(а)(ix) подається у письмовому вигляді Генеральному секретарю, який сповіщає усі Сторони про такі подання і про дату їх отримання.

(3) Генеральний секретар сповіщає всі Сторони про будь-які поправки, що набувають чинності, і про дату набуття чинності кожною з цих поправок.

(1) Конвенція відкрита для підписання в штаб-квартирі Організації з 1 грудня 1978 року по 30 листопада 1979 року, а потім для приєднання. Будь-яка держава може стати Стороною шляхом:

(а) підписання без застереження про ратифікацію, прийняття чи затвердження;

(b) підписання із застереженням про ратифікацію, прийняття чи затвердження з наступною ратифікацією, прийняттям чи затвердженням; або

(с) приєднання.

(2) Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання Генеральному Секретарю відповідного документа.

(3) Генеральний секретар інформує усі держави, що підписали Конвенцію чи приєдналися до неї, і Генерального директора Міжнародного бюро праці про будь-яке підписання чи про здачу на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання і про дату його здачі на зберігання.

(1) Конвенція набуває чинності після закінчення дванадцяти місяців від дати, коли не менше двадцяти п'яти держав, загальний торговельний флот яких становить не менше п'ятидесяти відсотків від валової регістрової місткості світового торговельного флоту суден 100 регістрових тонн і більше, або підпишуть її без застережень про ратифікацію, прийняття чи затвердження, або здадуть на зберігання відповідні документи про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання відповідно до статті 13.

(2) Генеральний секретар інформує усі держави, що підписали Конвенцію чи приєдналися до неї, про дату набуття нею чинності.

(3) Документ про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання, що зданий на зберігання протягом дванадцяти місяців, згаданих в пункті (1), набуває чинності в дату набуття чинності Конвенцією або в дату, що настає після закінчення трьох місяців з моменту здачі на зберігання такого документа, залежно від того, яка дата настане пізніше.

(4) Документ про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання, зданий на зберігання після дати набуття чинності Конвенцією, набуває чинності через три місяці від дати його здачі на зберігання.

(5) Документ про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання, зданий на зберігання після дати, в яку поправка до Конвенції вважається прийнятою на підставі статті 12, стосується Конвенції з такою поправкою.

(1) Конвенція може бути денонсована будь-якою Стороною в будь-який час після закінчення п'яти років від дати набуття чинності Конвенцією для цієї Сторони.

(2) Денонсація здійснюється шляхом письмового повідомлення, що направляється Генеральному секретарю, який інформує всі інші Сторони і Генерального директора Міжнародного бюро праці про таке одержане повідомлення і про дату його одержання, а також про дату набуття чинності такою денонсацією.

(3) Денонсація набуває чинності після закінчення дванадцяти місяців від дати одержання Генеральним секретарем повідомлення про денонсацію або після закінчення більшого терміну, який може бути зазначений у повідомленні.

(1) Конвенція здається на зберігання Генеральному секретарю, який направляє її завірені копії усім державам, що підписали Конвенцію або приєдналися до неї.

(2) Як тільки Конвенція набуде чинності, Генеральний секретар передасть її текст Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації і опублікування згідно зі Статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Конвенція складена в одному примірнику англійською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами, причому усі тексти є рівно автентичними. Офіційні переклади на арабську і німецьку мови будуть підготовлені і здані на зберігання разом з підписаним оригіналом.

На посвідчення чого нижчепідписані представники, належним чином уповноважені на те своїми відповідними урядами, підписали Конвенцію.

Вчинено у Лондоні 7 липня одна тисяча дев'ятсот сімдесят восьмого року.

У цій Конвенції, якщо спеціально не передбачене інше:

(а) "Правила" означають Правила, що містяться в Додатку Конвенції;

(b) "Схвалений" (і його похідні) означає схвалений Адміністрацією;

(с) "Капітан" означає особу, яка командує судном;

(d) "Особа командного складу" означає члена екіпажу, який не є капітаном, але призначений таким згідно з національним законом чи правилом або, за їх відсутністю, згідно з колективним договором чи звичаєм;

(e) "Помічник капітана" (штурман) означає кваліфіковану особу командного складу, яка несе навігаційну вахту;

(f) "Старший помічник капітана" означає особу командного складу, яка за посадою йде після капітана і на яку покладається командування судном в разі нездатності капітана командувати судном;

(g) "Механік" означає кваліфіковану особу командного складу, відповідальну за несення вахти у машинному відділенні;

(h) "Старший механік" означає старшого за посадою механіка, відповідального за суднову силову установку;

(і) "Другий механік" означає механіка, який за посадою йде після старшого механіка, на якого покладається відповідальність за суднову силову установку в разі нездатності старшого механіка нести таку відповідальність;

(j) "Механік-стажист" означає особу, яка проходить підготовку, щоб стати механіком, і призначається таким згідно з національним законом чи правилом;

(k) "Радіоспеціаліст" означає особу, яка має диплом оператора радіотелеграфіста першого або другого класу або загальний диплом оператора радіозв'язку морської рухомої служби, що видається на підставі положень Регламенту радіозв'язку, і яка працює на радіотелеграфній станції судна, яке повинне мати таку станцію згідно з вимогами Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі;

(l) "Оператор-радіотелефоніст" означає особу, яка має відповідний диплом, що видається на підставі положень Регламенту радіозв'язку;

(m) "Особа рядового складу" означає члена екіпажу судна, який не є капітаном або особою командного складу;

(n) "Прибережне плавання" означає плавання близько берегів Сторони, як воно визначене такою Стороною;

(o) "Пропульсивна потужність" означає потужність, що виражається в кіловатах і вказується у свідоцтві про реєстрацію судна або в іншому офіційному документі*;

(p) "Обов'язки по радіослужбі" охоплюють, відповідно, несення радіовахти, технічний догляд і ремонт згідно з Регламентом радіозв'язку, Міжнародною конвенцією по охороні людського життя на морі і, на розсуд Адміністрації, з відповідними рекомендаціями IMKO;

(q) "Нафтовий танкер" означає судно, що збудоване і використовується для перевезення наливом нафти і нафтопродуктів;

(r) "Танкер-хімовоз" означає судно, що збудоване і використовується для перевезення наливом будь-яких рідких хімічних речовин, які перелічені у "Правилах будування і обладнання суден, що перевозять небезпечні хімічні речовини наливом", розроблених IMKO;

(s) "Танкер-газовоз" означає судно, що збудоване і використовується для перевезення наливом будь-яких зріджених газів, перелічених у "Правилах будування і обладнання суден, що перевозять зріджені гази наливом", розроблених ІМКО.

1. Дипломи складаються державною мовою або мовою країни, де вони видаються. Якщо диплом складений не англійською мовою, його текст має містити переклад на англійську мову.

2. В тому, що стосується радіоспеціаліста та оператора-радіотелефоніста, Адміністрація може:

(а) включати додаткові знання, що приписуються відповідними Правилами Додатка Конвенції, до екзаменаційної програми для видачі диплома, який відповідає Регламенту радіозв'язку; або

(b) видавати окремий диплом, який підтверджує, що його власник володіє додатковими знаннями, приписаними Додатком Конвенції.

3. Форма підтвердження диплома, передбачена статтею 6 Конвенції, має бути такою:

1. Будь-яка Сторона під час визначення прибережного плавання для цілей Конвенції не повинна ставити до моряків, які працюють на суднах, що мають право плавання під прапором іншої Сторони і здійснюють таке прибережне плавання, вимог щодо підготовки, досвіду або дипломів, більш суворих, ніж ті, що ставляться до моряків суден, які мають право плавання під її власним прапором. Ні в якому разі така Сторона не повинна ставити до моряків, які працюють на суднах, що мають право плавання під прапором іншої Сторони, вимог, більш суворих ніж вимоги Конвенції по відношенню до суден, які не здійснюють прибережне плавання.

2. Стосовно суден, що мають право плавання під прапором будь-якої Сторони і регулярно здійснюють прибережне плавання близько берегів іншої Сторони, то Сторона, під чиїм прапором судно має право плавання, повинна приписувати вимоги, що ставляться до моряків, які працюють на таких суднах, щодо підготовки, досвіду і дипломів, принаймні рівні вимогам, що ставляться Стороною, близько чиїх берегів судно здійснює плавання, за умови, що вони не повинні бути більш суворими, ніж вимоги Конвенції щодо суден, які не здійснюють прибережного плавання. Судно, плавання якого триває за межами того, що визначено будь-якою Стороною як прибережне плавання, і яке заходить у води, що не охоплюються таким визначенням, має виконувати вимоги Конвенції без будь-яких послаблень, які надаються згідно з цим Правилом.

3. Сторона може надавати судну, що має право плавання під її прапором, послаблення, передбачені положеннями Конвенції щодо прибережного плавання, коли таке судно здійснює регулярне прибережне плавання, як воно визначене такою Стороною, близько берегів держави, що не є Стороною.

4. Ніщо в цьому Правилі ніяким чином не встановлює меж юрисдикції будь-якої держави, незалежно від того, чи є вона Стороною Конвенції чи ні.

1. Контроль, що здійснюється згідно зі статтею 10 належним чином на те уповноваженою посадовою особою, зводиться до:

(а) перевірки, згідно з пунктом 1 статті 10, того, що всі моряки, які працюють на борту, від яких по Конвенції вимагається, щоб вони були власниками дипломів, мають дійсні дипломи або дійсні пільгові дозволи;

(b) оцінки здатності моряків судна дотримувати приписаного Конвенцією порядку несення вахти для того, щоб установити, чи є підстави вважати, що такий порядок не дотримується, оскільки під час знаходження в порту якої-небудь Сторони або на підходах до такого порту мало місце таке:

(і) зіткнення судна, посадка на мілину або торкання ґрунту; або

(іі) судно, будучи на ходу, на якорі або близько причалу, допустило скидання речовин, яке, згідно з міжнародними конвенціями, є незаконним; або

(ііі) судно робило помилкове чи небезпечне маневрування, не дотримувалося знаків навігаційної обстановки або системи розділення руху суден.

2. Посадова особа, яка здійснює контроль, відповідно до статті 10 повідомляє у письмовій формі капітану судна і відповідному дипломатичному представнику держави прапора про виявлення нею в результаті здійснення контролю, відповідно до пункту 1, яких-небудь з перелічених недоліків:

(а) відсутність у моряків, які повинні мати дипломи, відповідних дійсних дипломів або дійсних пільгових дозволів;

(b) невиконання судном приписаних державою прапора вимог щодо несення вахти на ходовому мостку чи в машинному відділенні;

(c) відсутність у складі вахти кваліфікованої особи по обслуговуванню обладнання та приладів, що забезпечують безпеку плавання чи запобігання забрудненню;

(d) відсутність у капітана можливості забезпечити складам, що відпочили, першу вахту при відході в рейс і наступні змінні вахти.

3. Сторона може не випускати судно згідно зі статтею 10 лише тоді, коли не були вжиті заходи для усунення недоліків, згаданих у пункті 2(а) - в тому, що стосується дипломів капітана, старшого механіка, осіб командного складу, які несуть вахту на ходовому мостку і у машинному відділенні, і, де потрібно, радіоспеціаліста, та недоліків, згаданих в пункті 2(b).

1. Для безперервного забезпечення певного рівня безпеки під час несення ходової навігаційної вахти Сторони мають звертати увагу власників і операторів суден, капітанів і вахтового персоналу на дотримання наступних принципів, що містяться у цьому Правилі.

2. Капітан кожного судна зобов'язаний забезпечувати належну організацію безпечної ходової навігаційної вахти. Вахтові помічники капітана, під загальним керівництвом капітана, несуть відповідальність за безпечне судноводіння під час своєї вахти, особливо у ті моменти, коли вони вживають заходів по уникненню зіткнень або посадки на мілину.

3. На всіх суднах мають братися до уваги викладені нижче основні принципи, які, проте, цим не вичерпуються.

4. Організація вахти

(а) Склад вахти в будь-який момент має бути достатнім і відповідати умовам і обставинам з обов'язковим забезпеченням належного нагляду.

(b) При визначенні складу вахти на ходовому мостку, включаючи осіб рядового складу, мають, зокрема, враховуватися такі фактори:

(і) безперервна присутність вахтового персоналу на ходовому мостку;

(іі) стан погоди, видимість, а також світлий або темний час доби;

(ііі) близькість навігаційних небезпек, які можуть вимагати від вахтового помічника виконання додаткових штурманських обов'язків;

(iv) використання і технічний стан навігаційних засобів, таких як радіолокатор або радіонавігаційні засоби, а також будь-яке інше обладнання, що впливає на безпеку плавання;

(v) наявність на судні авторульового;

(vi) будь-які незвичайні додаткові обов'язки ходової навігаційної вахти, що можуть бути викликані особливими обставинами виробничої діяльності судна.

5. Придатність до виконання обов'язків

Вахта має бути організована таким чином, щоб втома як командного, так і рядового складу не впливала на ефективність несення вахти. Служба має бути організована таким чином, щоб особовий склад першої при відході в рейс і наступних змінних вахт одержував достатній відпочинок і був придатний до несення вахти у всіх інших відношеннях.

6. Судноводіння

(а) Майбутній рейс має плануватися заздалегідь з врахуванням всієї наявної інформації з попередньою проробкою можливих шляхів прямування.

(b) Під час ходової вахти для забезпечення плавання по заданому шляху належить через достатньо часті проміжки часу перевіряти курс, місце перебування, швидкість судна, використовуючи з цією метою будь-які наявні навігаційні засоби.

(c) Вахтовий помічник капітана повинен знати розташування всіх суднових навігаційних засобів і засобів забезпечення безпеки та вміти користуватися ними, беручи до уваги їхні експлуатаційні можливості.

(d) вахтовий помічник не може брати на себе і йому не можна доручати виконання будь-яких обов'язків, що заважають забезпеченню безпеки плавання судна.

7. Навігаційне обладнання

(а) Вахтовий помічник зобов'язаний забезпечити максимально ефективне використання всього наявного у його розпорядженні навігаційного обладнання;

(b) під час використання радіолокатора вахтовий помічник повинен мати на увазі необхідність постійного додержання положень щодо використання радіолокатора, які містяться у застосовуваних Правилах запобігання зіткненням суден в морі;

(c) в разі необхідності вахтовий помічник капітана повинен рішуче користуватися кермом, судновими машинами і звуковою сигнальною апаратурою.

8. Зобов'язання і відповідальність вахтового помічника

(а) Вахтовий помічник капітана зобов'язаний:

(і) нести вахту на ходовому мостку і не залишати його ні за яких обставин без належної заміни;

(іі) продовжувати нести відповідальність за безпеку плавання судна, незважаючи на присутність на ходовому мостку капітана доти, доки капітан не повідомить йому, що взяв на себе таку відповідальність, і не переконається в тому, що його розпорядження зрозуміле;

(ііі) в разі виникнення будь-яких сумнівів щодо вибору заходів забезпечення безпеки довести це до відома капітана;

(iv) не передавати вахту змінному помічнику, якщо є підстави вважати, що останній, очевидно, не здатний належним чином виконувати свої обов'язки, та сповістити про це капітана.

(b) Після заступання на вахту переконатися у зчисленому або дійсному місці розташування судна, прямуванні заданим шляхом, курсом і швидкістю і врахувати будь-які навігаційні небезпеки, очікувані за час несення вахти.

(с) Належним чином фіксувати усі дії, розпочаті під час вахти, що мають відношення до плавання судна.

9. Спостереження

Крім здійснення належного спостереження в цілях всебічної оцінки обстановки і ризику зіткнення, посадки на мілину або інших навігаційних небезпек, до обов'язків спостерігача входить виявлення суден чи літаків, що зазнають лиха, осіб, які зазнали корабельної аварії, аварійних суден та уламків. Під час спостерігання належить додержуватись такого:

(а) спостерігач повинен мати можливість повністю приділяти свою увагу спостеріганню; йому не слід доручати ніяких обов'язків, які можуть завадити йому виконувати своє основне завдання;

(b) обов'язки спостерігача і рульового різні; рульовий, що стоїть за кермом, не повинен вважатися спостерігачем; це положення не поширюється на малі судна за умови безперешкодного кругового огляду з місця рульового і відсутності погіршення видимості в нічний час або яких-небудь інших перешкод здійсненню належного спостереження. Вдень вахтовий помічник капітана може лишатися єдиним спостерігачем, проте такі випадки можливі лише за умови, що:

(і) обстановка ретельно оцінена і точно встановлено, що всі вимоги безпеки дотримані;

(іі) повністю враховані всі супутні фактори, включаючи, але не обмежуючись:

- стан погоди

- видимість

- інтенсивність судноплавства

- близькість навігаційних небезпек

- забезпечення уваги, необхідної під час плавання в районах, де діють системи розділення руху, або поблизу них;

(ііі) є можливість негайного підсилення вахти на містку у випадку, коли цього вимагає обстановка, що змінилася.

10. Плавання з лоцманом на борту

Присутність лоцмана на борту і виконання ним своїх обов'язків не звільняють капітана судна чи вахтового помічника капітана від їх обов'язків і відповідальності за безпеку судна. Капітан і лоцман повинні обмінюватися інформацією щодо плавання, місцевих умов і особливостей даного судна. Капітан і вахтовий помічник повинні працювати у тісному контакті з лоцманом і стежити за місцем розташування судна і його поведінкою.

11. Охорона морського середовища

Капітан і вахтовий помічник капітана повинні чітко уявляти собі серйозні наслідки як експлуатаційного, так і аварійного забруднення морського середовища та вживати всіх можливих заходів попередження для запобігання такому забрудненню, особливо в тих випадках, де це передбачено відповідними міжнародними і портовими правилами.

1. Кожний капітан і старший помічник капітана морських суден валовою місткістю 1600 регістрових тонн і більше повинен мати відповідний диплом.

2. Кожний кандидат на одержання диплома повинен:

(а) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(b) відповідати вимогам, що пред'являються до дипломованого вахтового помічника капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше, і мати схвалений стаж роботи на судні на такій посаді:

(і) для одержання диплома старшого помічника капітана - не менше 18 місяців; проте зазначений термін може бути скорочений до 12 місяців в разі проходження спеціальної підготовки, яку Адміністрація вважає еквівалентною, принаймні, шестимісячному стажу роботи на посаді вахтового помічника капітана;

(іі) для одержання диплома капітана - не менше 36 місяців; однак, зазначений термін може бути скорочений до 24 місяців, якщо кандидат має стаж роботи на судні на посаді старшого помічника капітана не менше 12 місяців або якщо кандидат пройшов спеціальну підготовку, яку Адміністрація вважає еквівалентною такій службі;

(c) скласти відповідний іспит, що відповідає вимогам Адміністрації. До екзаменаційних питань слід включати матеріал, викладений у Додатку до цього Правила, однак Адміністрації надається право змінювати зазначені екзаменаційні вимоги для дипломування капітанів і старших помічників капітанів суден обмежених розмірів, які здійснюють прибережне плавання, беручи до уваги безпеку інших суден, що можуть плавати в тих самих водах.

3. Кожний капітан і старший помічник капітана морського судна валовою місткістю від 200 до 1600 регістрових тонн повинен мати відповідний диплом.

4. Кожний кандидат на одержання диплома повинен:

(а) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору та слуху;

(b)(і) для одержання диплома старшого помічника капітана відповідати вимогам, що ставляться до вахтового помічника капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше;

(іі) для одержання диплома капітана відповідати вимогам, що ставляться до вахтового помічника капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше та мати підтверджений стаж роботи на судні на цій посаді не менше 36 місяців; однак зазначений термін може бути скорочений до 24 місяців, якщо кандидат має стаж роботи на судні на посаді старшого помічника капітана не менше 12 місяців або якщо він пройшов спеціальну підготовку, яку Адміністрація вважає еквівалентною такій службі;

(c) скласти відповідний іспит, що відповідає вимогам Адміністрації. До екзаменаційних питань належить включити матеріал, викладений у Додатку до цього Правила, однак Адміністрації надається право змінювати зазначені екзаменаційні вимоги для дипломування капітанів і старших помічників капітанів суден, які здійснюють прибережне плавання, вилучивши з екзаменаційних вимог той матеріал, який незастосовний щодо зазначеного плавання або суден, беручи до уваги безпеку інших суден, які можуть плавати в тих самих водах.

5. Рівень вимог до знань, зазначених у різних розділах Додатка, може мінятися залежно від того, чи видається диплом капітана чи старшого помічника капітана або залежно від того, чи застосовні диплом або дипломи до суден місткістю 1600 брутто-регістрових тонн і більше або до суден місткістю від 200 до 1600 брутто-регістрових тонн.

1. Нижче наводиться програма екзаменаційних вимог, що ставляться до кандидатів на одержання дипломів капітана або старшого помічника капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше.

Мета програми - розширити і поглибити обсяг матеріалу, який міститься у Правилі II/4 "Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування вахтових помічників капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше". Беручи до уваги той факт, що капітан несе повну відповідальність за безпеку судна, його пасажирів, екіпажу і вантажу та що старший помічник капітана повинен бути в будь-який момент готовий взяти на себе таку відповідальність, іспити із зазначених предметів мають виявити здатність кандидатів засвоїти всю доступну інформацію, що впливає на забезпечення безпеки судна.

2. Судноводство і визначення місця розташування судна

(а) Планування рейсу і плавання в будь-яких умовах:

(і) із застосуванням підходящих методів прокладання океанських шляхів;

(іі) у стиснутих водах;

(ііі) у кригах;

(iv) в умовах обмеженої видимості;

(v) в районах систем розділення руху;

(vi) в районах із сильними припливами.

(b) Визначення місця розташування:

(і) астрономічними методами, в тому числі з використанням Сонця, зірок, Місяця і планет;

(іі) з використанням берегових орієнтирів, включаючи вміння брати пеленги берегових знаків і навігаційних захисних засобів, таких як маяки, знаки та буї, а також з використанням відповідних морських карт, повідомлень мореплавцям та інших посібників для перевірки точності зроблених визначень місця розташування;

(ііі) з використанням усіх сучасних радіонавігаційних засобів, як цього вимагає Адміністрація, звертаючи особливу увагу на знання принципів роботи таких засобів, їх недоліків, джерел помилок, на вміння виявляти неправильні показання, на володіння методами корекції для одержання точного визначення місцезнаходження.

3. Несення вахти

(а) Показати ґрунтовні знання змісту, застосування і цілей Міжнародних правил запобігання зіткненням суден в морі, включаючи Додатки, що стосуються безпеки судноводіння.

(b) Показати знання Правила II/1 - "Основні принципи несення ходової навігаційної вахти".

4. Радіолокаційне устаткування

Продемонструвати, використовуючи радіолокаційний тренажер, а при відсутності такого - маневрений планшет, знання основ радіолокатора і вміння користуватися ним, а також уміння розшифровувати і аналізувати одержану інформацію, включаючи:

(а) фактори, що впливають на роботу і точність;

(b) увімкнення і робота з блоком індикатора;

(c) виявлення неправильних показань, помилкових ехосигналів, засвітки від морської поверхні і т.п.;

(d) відстань і пеленг;

(e) виявлення небезпечних ехосигналів;

(f) курс і швидкість інших суден;

(g) час і відстань найкоротшого зближення з суднами, що прямують пересічними і зустрічними курсами, або тими, що обганяють;

(h) виявлення змін курсу і швидкості інших суден;

(і) вплив змін курсу та/або швидкості свого судна;

(j) застосування Міжнародних правил запобігання зіткненням суден у морі.

5. Гіро- і магнітні компаси

Уміння визначати і корегувати поправки гіро- і магнітних компасів, а також знання засобів корекції таких поправок.

6. Метеорологія та океанографія

(а) Продемонструвати уміння розуміти і читати синоптичну карту та прогнозувати погоду з врахуванням місцевих особливостей.

(b) Знання основних особливостей різних погодних систем, включаючи тропічні циклони і вміння уникати їхнього центра і небезпечних чвертей.

(с) Знання океанських течій.

(d) Уміння користуватися усіма необхідними навігаційними посібниками по припливах і течіях, включаючи посібники, що видаються англійською мовою.

(e) Уміння розраховувати елементи припливів.

7. Маневрування і керування судном

Маневрування і керування судном у будь-яких умовах, включаючи:

(а) маневрування при наближенні до лоцманського судна або станції з урахуванням погоди, стану припливу, дистанції вибігу і тормозного шляху;

(b) керування судном під час плавання у річках, естуаріях і т.п. з урахуванням впливу течії, вітру і стиснених вод на керованість;

(c) маневрування на мілководді з урахуванням зменшення кліренсу через ефект просідання*, бортової та кільової качки;

(d) взаємодія між суднами, що рухаються, а також взаємодія власного судна з прилеглими берегами (канальний ефект);

(e) швартовка та відшвартовка при різних вітрах і течіях з використанням буксирів та без них;

(f) вибір якірної стоянки; постановка на один чи на два якоря на стисненій якірній стоянці та фактори, що впливають на вибір необхідної довжини якірного ланцюга;

(g) ситуація "якір не тримає", очищення якоря;

(h) постановка у сухий док пошкодженого і непошкодженого судна;

(і) керування судном у штормових умовах, включаючи надання допомоги судну або літаку, що зазнають біди, і буксировку; засоби утримання некерованого судна у безпечному становищі відносно хвилі, зменшення дрейфу і використання масла;

(j) запобіжні заходи при маневруванні під час спускання рятувальних шлюпок чи плотів у штормову погоду;

(k) способи приймання потерпілих на борт судна з рятувальних шлюпок чи плотів;

(l) уміння визначати маневрові елементи основних типів суден з урахуванням особливостей їх двигунів, звертаючи особливу увагу на тормозні шляхи і діаметр циркуляції при різних осадках і швидкостях;

(m) важливість плавання із зменшеною швидкістю для уникнення пошкоджень, заподіяних попутною хвилею свого судна;

(n) практичні заходи, яких вживають під час плавання у кригах або в умовах обледеніння судна;

(o) користування системами розділення руху і маневрування під час плавання в них.

8. Остійність судна**, його будова і боротьба за живучість

(а) Розуміння основних принципів будови судна, теорії і факторів, що впливають на диференти та остійність, а також заходів, яких вживають для забезпечення безпечного диференту та остійності.

(b) Знання впливу пошкодження і наступного затоплення якого-небудь відсіку на посадку та остійність судна, а також контрзаходів, які підлягають прийняттю.

(с) Показати вміння користуватися таблицями остійності, посадки та напруження, діаграмами і лічильними пристроями для розрахунку напружень, включаючи знання про навантажування вантажів і баластировку для збереження напружень корпусу в допустимих межах.

(d) Загальне знання основних конструктивних вузлів судна і назв різних частин.

(e) Знання рекомендацій IMKO, що стосуються відстійності суден.

9. Суднові силові установки

(а) Принципи роботи суднових силових установок.

(b) Суднові допоміжні механізми.

(с) Загальне знання морських технічних термінів.

10. Обробка і укладання вантажів

(а) Укладання і кріплення вантажів на судні, включаючи знання вантажних пристроїв.

(b) Вантажно-розвантажувальні операції, звертаючи особливу увагу на навантаження і розвантаження важких вантажів.

(с) Міжнародні правила і рекомендації, що стосуються перевезення вантажів, особливо Міжнародний кодекс морського перевезення небезпечних вантажів (МКМ ПНВ).

(d) Перевезення небезпечних вантажів. Заходи запобігання, що вживаються під час навантаження і розвантаження, та забезпечення їх охоронності під час плавання.

(e) Практичне знання змісту і застосування діючих посібників щодо безпеки танкерів.

(f) Практичне знання вантажних трубопроводів та насосних пристроїв, що звичайно застосовуються на суднах.

(g) Терміни і визначення, що використовуються для описання властивостей звичайних нафтових вантажів, таких як нафта-сирець та продукти її переробки, лигроїн.

(h) Правила запобігання забрудненню; прийняття баласту, очищення танків від рідин та газів.

(і) Навантаження зверху залишків.

11. Протипожежна безпека і засоби гасіння пожежі

а) Організація учбових пожежних тривог.

b) Види і хімічна природа загорання.

c) Системи пожежогасіння.

d) Вивчення схваленого курсу протипожежної підготовки.

e) Знання правил, що стосуються протипожежних засобів.

12. Дії в аварійній обстановці

(а) Заходи перестороги при змушеній навмисній посадці судна на мілину.

(b) Заходи, що вживаються до і після посадки на мілину.

(c) Зняття судна з мілини за сторонньою допомогою та власними силами.

(d) Заходи, що вживаються після зіткнення.

(e) Тимчасове закриття течі.

(f) Заходи по захисту і безпеці пасажирів і команди при аваріях.

(g) Локалізація наслідків пошкодження та рятування судна під час пожежі або вибуху.

(h) Залишення судна.

(і) Аварійне керування, встановлення і застосування тимчасового рульового управління та способи установки тимчасового керма там, де це можливо.

(j) Рятування людей із судна, що зазнає лиха або гине.

(k) Дії по тривозі "людина за бортом".

13. Медична допомога

Належне вміння застосовувати на практиці зміст таких посібників:

(а) Міжнародного медичного посібника для суден або відповідних національних посібників;

(b) Медичного розділу Міжнародного зведення сигналів;

(c) Посібника по наданню першої допомоги при виникненні нещасних випадків, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів.

14. Морське право

(а) Знання міжнародного морського права в рамках міжнародних угод і конвенцій в тій мірі, в якій вони стосуються конкретних обов'язків і відповідальності капітана, особливо з питань забезпечення безпеки і охорони морського середовища. Особливу увагу належить звертати на знання:

(і) суднових свідоцтв та інших документів, наявність яких на судні передбачена міжнародними конвенціями, порядок їх отримання та термін дії;

(іі) обов'язків, що випливають із відповідних вимог Міжнародної конвенції про вантажну марку;

(ііі) обов'язків, що випливають із відповідних вимог Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі;

(iv) обов'язків, що випливають із міжнародних конвенцій по запобіганню забрудненню з суден;

(v) морських санітарних декларацій, вимог Міжнародних санітарних правил;

(vi) обов'язків, що випливають із Конвенції про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден у морі;

(vii) обов'язків, що випливають з інших міжнародних документів, які стосуються забезпечення безпеки судна, пасажирів, екіпажу та вантажу.

(b) Обсяг знань національного морського законодавства встановлюється на розсуд Адміністрації, однак має бути передбачене знання національних документів, спрямованих на виконання міжнародних угод і конвенцій.

15. Керівництво особовим складом та обов'язки щодо його підготовки

Уміння керувати особовим складом, організовувати його роботу і підготовку.

16. Зв'язок

(а) Уміння передавати й приймати повідомлення за допомогою світлових сигналів по азбуці Морзе та користуватися Міжнародним зведенням сигналів. У тих випадках, коли кандидата екзаменували з цих питань при отриманні дипломів на попередні посади, він може не складати таких іспитів при отриманні диплома капітана.

(b) Знання порядку користування радіотелефонним зв'язком та уміння користуватися радіотелефоном, особливо для передачі повідомлень про лихо, про безпеку, термінових і навігаційних повідомлень.

(c) Знання порядку подачі сигналів про лихо радіотелеграфом, як передбачається Регламентом радіозв'язку.

17. Рятування людей засобами власного судна

Належне знання правил використання рятувальних засобів (Міжнародна конвенція по охороні людського життя на морі), організація навчань по залишенню судна; використання рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та інших рятувальних засобів.

18. Пошук і рятування

Належне знання Посібника IMKO для торговельного судна щодо пошуку та рятування (МЕРСАР).

19. Демонстрація професійних навичок

(а) Судноводіння

Продемонструвати уміння користуватися секстаном, пеленгаторами, азимутальним дзеркалом та нанести місце розташування судна на карту, прокласти курс, взяти пеленг.

(b) Міжнародні правила запобігання зіткненню суден у морі

(і) використання макетів суден, які несуть приписані вогні або знаки, або вогникового тренажера;

(іі) маневровий планшет або радіолокаційний тренажер.

(c) Радіолокатор

(і) радіолокаційний тренажер; або

(іі) маневровий планшет.

(d) Боротьба з вогнем

Проходження затвердженого курсу протипожежної підготовки.

(e) Зв'язок

Зоровий і звуковий практичний тест.

(f) Рятування людей

Спускання і керування рятувальною шлюпкою та уміння користуватися іншими рятувальними засобами, включаючи надягання рятувальних жилетів.

1. Судна, не зайняті у прибережному плаванні

(а) Кожний капітан, який працює на морському судні валовою місткістю менше 200 регістрових тонн, не зайнятому у прибережному плаванні, повинен мати диплом, що визнається Адміністрацією, для роботи на посаді капітана суден валовою місткістю від 200 до 1600 регістрових тонн.

(b) Кожний вахтовий помічник капітана, який працює на морському судні валовою місткістю менше 200 регістрових тонн, не зайнятому у прибережному плаванні, повинен мати відповідний диплом для роботи на суднах валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше.

2. Судна, зайняті у прибережному плаванні

(а) Капітан

(і) Кожний капітан морського судна валовою місткістю менше 200 регістрових тонн, зайнятого у прибережному плаванні, повинен мати відповідний диплом.

(іі) Кожний кандидат на отримання диплома повинен:

(1) бути не молодше 20 років;

(2) мати підтверджений стаж роботи на судні на посаді вахтового помічника капітана не менше 12 місяців;

(3) відповідати вимогам Адміністрації щодо належних професійних знань для роботи на зазначених суднах, включаючи питання, викладені в Доповненні до цього Правила.

(b) Вахтовий помічник капітана

(і) Кожний вахтовий помічник капітана морського судна валовою місткістю менше 200 регістрових тонн, зайнятого у прибережному плаванні, повинен мати відповідний диплом.

(іі) Кожний кандидат на отримання такого диплома повинен:

(1) бути не молодше 18 років;

(2) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(3) відповідати вимогам Адміністрації щодо:

- успішного проходження спеціальної підготовки, що включає достатній період відповідної роботи на судні, встановлений Адміністрацією; або

- мати підтверджений стаж роботи на судні у складі палубної команди протягом не менше трьох років;

(4) відповідати вимогам Адміністрації щодо належних професійних знань для роботи на зазначених суднах, включаючи питання, викладені в Доповненні.

3. Підготовка

Підготовка для отримання необхідних знань і практичного досвіду має базуватися на Правилі II/1 - "Основні принципи несення ходової навігаційної вахти" та відповідних міжнародних правилах і рекомендаціях.

4. Виключення

Якщо Адміністрація вважає, що у зв'язку з розміром судна і умовами плавання застосування вимог цього Правила та Доповнення до нього в усій їх повноті не є необхідними чи доцільними, то вона може в певній мірі звільнити капітана і вахтового помічника капітана такого судна або класу суден від відповідності ряду вимог, беручи до уваги безпеку інших суден, які можуть плавати у тих же водах.

1. (а) Знання такого:

(і) плавання з використанням берегових орієнтирів і, в необхідній мірі, з використанням мореходної астрономії;

(іі) Міжнародних правил запобігання зіткненню суден у морі;

(ііі) Міжнародного кодексу морського перевезення небезпечних вантажів;

(iv) магнітного компаса;

(v) радіотелефонії і візуальної сигналізації;

(vi) заходи протипожежної безпеки і засобів гасіння пожежі;

(vii) заходи по рятуванню людей власного судна;

(viii) порядку дій в аварійних випадках;

(ix) маневрування судна;

(x) остійності судна;

(xi) метеорології;

(xii) суднових силових установок малих суден;

(xiii) першої допомоги;

(xiv) процедур пошуку і рятування;

(xv) заходи по запобіганню забрудненню морського середовища.

(b) На доповнення до вимог, зазначених у підпункті(а), мати достатні навички правильного використання всіх навігаційних засобів і устаткування, встановленого на відповідних суднах.

(с) Рівень знань з питань, зазначених у підпунктах (а) і (b), має бути достатнім для забезпечення належного виконання вахтовим помічником капітана своїх обов'язків.

2. Кожний капітан морського судна валовою місткістю менше 200 регістрових тонн повинен, крім відповідності вимогам, викладеним у пункті 1, відповідати вимогам Адміністрації щодо необхідних знань для належного і безпечного виконання всіх обов'язків капітана.

1. Кожний вахтовий помічник капітана морського судна валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше повинен мати відповідний диплом.

2. Кожний кандидат на отримання диплома повинен:

(а) бути не молодше 18 років;

(b) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(c) мати підтверджений стаж роботи на судні у складі палубної команди не менше трьох років, із яких не менше шести місяців несення вахти на мостику під керівництвом дипломованого вахтового помічника капітана. Адміністрація, однак, може замінити частину цього стажу, але не більше двох років, на курс спеціальної підготовки, за умови, що, на думку Адміністрації, така підготовка, принаймні, рівноцінна за своєю значущістю тому відрізку стажу, який вона заміняє;

(d) відповідати вимогам Адміністрації щодо теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для виконання своїх обов'язків, що підтверджується складанням відповідного іспиту.

3. Дипломи для роботи без обмежень

До іспиту для отримання дипломів без обмеження району плавання включається перевірка теоретичних знань і практичних навичок кандидата з питань, викладених у Доповненні до цього Правила.