Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1975 року на свою шістдесяту сесію,

враховуючи положення Конвенції 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів, в якій передбачається захист працівників від будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на утиск свободи об'єднання в галузі праці,

визнаючи, що виходячи із значення сільських працівників у світі, треба терміново залучати їх до здійснення завдань економічного і соціального розвитку з метою забезпечення постійного та ефективного поліпшення їхніх умов праці й життя,

зазначаючи, що в багатьох країнах світу і особливо в країнах, що розвиваються, земля використовується вельми незадовільно, а робоча сила в основному не має постійної роботи, і що ці обставини спричиняють потребу заохочення сільських працівників до розвитку вільних і життєдіяльних організація, здатних захищати та обстоювати інтереси своїх членів таким чином, щоб забезпечити їхню ефективну участь в економічному й соціальному розвиткові,

вважаючи, що такі організації можуть і повинні сприяти скороченню постійної нестачі продовольства у різних районах світу,

визнаючи, що аграрна реформа у більшості країн, що розвиваються, є одним з найважливіших факторів у поліпшенні умов праці й життя сільських працівників, і що внаслідок цього організації сільських працівників повинні активно співробітничати і брати участь у проведенні такої реформи,

нагадуючи про чинні міжнародні конвенції та рекомендації з питань праці, зокрема Конвенцію 1921 року про право на об'єднання в сільському господарстві, Конвенцію 1948 року про свободу асоціації та захист права на організацію і Конвенцію 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів, які підтверджують право всіх працівників, серед них і сільських, створювати вільні й незалежні організації, а також положення багатьох міжнародних конвенцій та рекомендацій з питань праці, які можна застосувати до сільських працівників і які вимагають, зокрема, щоб організації працівників брали участь в їх застосуванні,

зазначаючи, що Організація Об'єднаних Націй і спеціалізовані установи, зокрема Міжнародна організація праці та Продовольча й сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй, виявляють загальний інтерес до аграрної реформи та сільського розвитку,

зазначаючи, що нижченаведені норми було сформульовано у співробітництві з Продовольчою й сільськогосподарською організацією Об'єднаних Націй і що, з метою уникнути дублювання, здійснюватиметься постійне співробітництво з цією організацією та з Організацією Об'єднаних Націй у справі заохочення і забезпечення застосування цих норм,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно організацій сільських працівників і їхньої ролі в економічному і соціальному розвиткові, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят п'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1975 року про організації сільських працівників:

Ця Конвенція застосовується до всіх типів організацій сільських працівників, серед них організацій, котрі не обмежують свого складу сільськими працівниками, проте репрезентують їхні інтереси.

1. Відповідно до мети цієї Конвенції вираз "сільські працівники" означає будь-яку особу, зайняту в сільських районах на сільськогосподарських роботах, в ремеслах або в суміжних професіях, незалежно від того, чи є вона особою, що працює за наймом, чи, згідно з параграфом 2 цієї статті, особою, яка працює за свій власний рахунок, такою, як орендар, здольник або дрібний землевласник.

2. Ця Конвенція застосовується тільки до тих орендарів, здольників або дрібних землевласників, котрі одержують свій основний дохід від сільського господарства і котрі обробляють землю самі чи з допомогою лише власних сімей або використовують від часу до часу допомогу третіх осіб і які:

a) не використовують працівників на постійній основі; або

b) не використовують значної кількості сезонних працівників; або

c) не мають ділянок землі, що їх обробляють орендарі чи здольники.

1. Усі категорії сільських працівників, чи йдеться про осіб, котрі працюють за наймом, чи про осіб, які працюють за свій власний рахунок, мають право створювати свої вчасні організації, а також вступати до організацій за своїм власним вибором відповідно лише до правил даної організації, без попереднього дозволу.

2. Засади свободи об'єднання дотримуються цілковито; організації сільських працівників за своїм родом є незалежними, добровільними і вільними від будь-якого втручання, примусу чи репресій.

3. Набуття правосуб'єктивності організаціями сільських працівників не залежить від умов такого плану, який обмежує застосування положень попередніх пунктів цієї статті.

4. Здійснюючи права, передбачені цією статтею, сільські працівники та їхні відповідні організації, так само як і інші особи чи організовані колективи, дотримуються національного законодавства.