Керуючись Законами України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні", наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003 N 176 "Про затвердження Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства", з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року N 86 "Про надання податкових та інших роз'яснень" та розпорядження Державної податкової адміністрації України від 02.03.2010 N 39-р "Про опрацювання податкових роз'яснень"

1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо окремих місцевих податків і зборів, що додається.

2. Департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів) (Хоцянівська Н.В.) наказ у триденний термін від дня реєстрації передати до Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян для оприлюднення.

3. Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян (Косарчук В.П.) наказ у десятиденний термін від дня реєстрації довести через засоби масової інформації до відома платників податків та розмістити на офіційному веб-сайті Державної податкової адміністрації України у мережі Інтернет.

4. Головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести наказ до відома підпорядкованих державних податкових інспекцій.

5. Наказ набирає чинності від дня оприлюднення.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Любченка О.М.

У роз'ясненні вживаються такі скорочення:

Закон України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" - Закон N 1251;

Закон України від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР "Про рекламу" (в редакції Закону України від 11 липня 2003 року N 1121-IV) - Закон N 270;

Закон України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" - Закон N 280;

Закон України від 21 грудня 1993 року N 3759-XII "Про телебачення і радіомовлення" - Закон N 3759;

Закон України від 6 вересня 2005 року N 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" - Закон N 2806;

Закон України від 6 вересня 2005 року N 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" - Закон N 2807;

Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N 56-93 "Про місцеві податки і збори" - Декрет N 56-93;

Указ Президента України від 28 червня 1999 року N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" - Указ N 761/99;

постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року N 526 "Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" - постанова N 526;

Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 N 57/188/84/105, що зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за N 288/6576, - Правила;

Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 N 80, що зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.03.98 за N 172/2612, - Порядок;

Інструкція щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затверджена наказом Держкомстату від 24.10.2005 N 327, що зареєстровано у Міністерстві юстиції України 08.11.2005 за N 1350/11630, - Інструкція.

Згідно зі статтею 1 Закону N 1251 ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 15 Закону N 1251 встановлено, що до місцевих податків і зборів належить і комунальний податок. Пунктом 3 зазначеної статті передбачено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Порядок справляння місцевих податків і зборів визначено Декретом N 56-93. Згідно зі статтею 15 Декрету N 56-93 комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Оскільки об'єктом оподаткування для комунального податку є річний фонд оплати праці штатних працівників профспілкової організації, а не показники її фінансово-господарської діяльності, така організація (за наявності об'єкта оподаткування) є платником комунального податку на загальних підставах, якщо інше не передбачено рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 24 статті 26 Закону N 280 встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить запровадження місцевих податків, зборів і розмірів ставок у межах, визначених законом.

Згідно зі статтею 73 Закону N 280 акти ради, прийняті у межах наданих повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на цій території.

Водночас статтею 18 Декрету N 56-93 органам місцевого самоврядування надано право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від сплати певні категорії платників.

Статтею 15 Закону N 1251 до місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок. Пунктом 3 статті 15 цього Закону визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Згідно зі статтею 5 Закону N 1251 облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.