Керуючись статтею 21, абзацом першим частини четвертої та частиною п'ятою статті 34, пунктами 4, 5, 7 і 8 статті 43 і статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням (далі-Положення), що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.03.2003 N 30 "Про затвердження Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування та облік, зберігання, розподіл і видачу путівок" та від 28.04.2004 N 31 "Про внесення змін до Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування".

3. Ця постанова набирає чинності з 15 січня 2008 року.

4. Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України довести зазначене Положення до робочих органів виконавчої дирекції Фонду.

1.1. Це Положення визначає механізм забезпечення виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - виконавча дирекція Фонду) та її управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління виконавчої дирекції Фонду), відділеннями в районах та містах обласного значення (далі - Відділення) потерпілих, які стали інвалідами (далі-потерпілі) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, санаторно-курортним лікуванням.

Це Положення розроблене відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон).

1.2. Санаторно-курортне лікування потерпілих здійснюється на території України в профільних санаторно-курортних закладах, де є відповідна лікувально-діагностична база, з урахуванням наявності природних лікувальних ресурсів, спеціального обладнання та приладів для лікування відповідних категорій хворих, за пред'явленням путівки на санаторно-курортне лікування (далі - путівка) та санаторно-курортної карти форми N 0-72/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 1999 року N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях).

1.3. Путівка є документом, який надає потерпілому, супроводжуючій особі потерпілого право на отримання відповідних послуг у зазначеному в путівці санаторно-курортному закладі протягом указаного в ній строку.

2.1. Фінансування витрат на санаторно-курортне лікування потерпілих здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду в межах передбачених коштів на ці цілі відповідно до потреби шляхом безготівкового перерахування коштів санаторно-курортним закладам, з якими укладено договори.

2.2. Підставою для забезпечення потерпілих санаторно-курортним лікуванням є документи, зазначені в пункті 2.5 цього Положення, та висновок медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), індивідуальна програма реабілітації інваліда (у разі наявності).

Відповідно до висновку МСЕК потерпілі забезпечуються санаторно-курортним лікуванням за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання.

2.3. Якщо потерпілий одночасно має право на санаторно-курортне лікування згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та іншими нормативно-правовими актами, йому надається право вибору за однією з підстав.

Списки потерпілих, які мають право на санаторно-курортне лікування за іншими актами чинного законодавства, двічі на рік письмово звіряються з установами та організаціями, до компетенції яких належить забезпечення осіб санаторно-курортним лікуванням.

2.4. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду після кожного огляду потерпілого МСЕК повідомляють потерпілих про їх право на отримання у Фонді путівки.

2.5. Для взяття на облік для санаторно-курортного лікування потерпілі (або уповноважені ними особи) подають до робочих органів такі документи:

- заяву за встановленою формою (додаток 1);

- висновок МСЕК про потребу потерпілого в санаторно-курортному лікуванні;

- медичну довідку лікувальної установи за формою N 070/о;

- індивідуальну програму реабілітації (у разі наявності).

Заява реєструється в журналі обліку (додаток 2). Датою взяття на облік потерпілого вважається дата подання заяви.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому повідомлення (додаток 3), за яким він (або уповноважена ним особа) має отримати путівку впродовж строку, зазначеного у повідомленні, або подати заяву про відмову від санаторно-курортної путівки. Факт санаторно-курортного лікування зазначається у заяві за формою, визначеною в додатку 1 до Положення.

У разі небажання або неможливості потерпілого оформити свою відмову, відповідальною особою робочих органів виконавчої дирекції Фонду складається акт про відмову за підписами: відповідальної особи, яка склала акт, начальника Відділення. Письмова відмова або акт вкладається в особову справу потерпілого. Ця путівка надається наступному за чергою потерпілому.

2.6. Потерпілі, які стали інвалідами, забезпечуються санаторно-курортним лікуванням періодично згідно з рішенням МСЕК, а саме:

інваліди I групи щороку;

інваліди II групи один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації;

інваліди III групи один раз на три роки, один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації.

2.7. Термін санаторно-курортного лікування для потерпілих з наслідками травм, захворюваннями хребта та спинного мозку в спеціалізованих санаторно-курортних закладах становить 45 діб. Термін перебування може бути скорочений до 24 діб за письмовою заявою потерпілого (враховуючи вік потерпілого, характер та складність захворювання тощо).

Термін санаторно-курортного лікування для інших категорій потерпілих становить 24 доби. Залежно від лікувально-діагностичних можливостей санаторно-курортного закладу, курсу та методик лікування, з урахуванням стану потерпілого (характер та складність захворювання, вік тощо) термін санаторно-курортного лікування може зменшуватись до 18 діб.

2.8. Потерпілому, який став інвалідом, та особі, яка супроводжує потерпілого, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування (санаторно-курортного або лікувально-профілактичного закладу) і у зворотному напрямку.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду компенсують витрати на проїзд до санаторно-курортного або лікувально-профілактичного закладу і назад потерпілому та супроводжуючій його особі згідно з поданими проїзними документами (квитки, квитанції на постільну білизну та транспортування багажу).

Вартість проїзду відшкодовується Відділеннями (Управліннями виконавчої дирекції Фонду) у таких розмірах:

- залізницею - за тарифом не вище купейного вагона;

- автобусом - за фактичними витратами;

- водним транспортом - за тарифом третього класу.

Якщо потерпілий або супроводжуюча його особа має право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, то відшкодування витрат за проїзд не проводиться.

Якщо потерпілий або супроводжуюча його особа має право на пільговий проїзд відповідно до чинного законодавства, то відшкодування витрат за проїзд проводиться з урахуванням пільг.

2.9. Особи, які супроводжують інвалідів, яким за висновком МСЕК визначено потребу в супроводі, забезпечуються путівками без лікування (лише проживання та харчування). На путівці супроводжуючого робиться помітка «Супровідник». Інваліда не можуть супроводжувати інваліди I групи та особи, які не досягли 18-річного віку.

2.10. Потерпілий на підставі договору, укладеного робочими органами виконавчої дирекції Фонду з автотранспортним підприємством, або згідно з умовами укладеного договору з санаторієм, забезпечується транспортуванням у разі від'їзду від місця проживання до основного виду транспорту та від основного виду транспорту до місцезнаходження санаторію і у зворотному напрямку, або від місця проживання потерпілого до санаторію, що розташований у межах області, та у зворотний бік.

2.11. Потерпілі з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку за висновком ЛКК закладу охорони здоров'я транспортуються від місця проживання до основного виду транспорту або від місця проживання до санаторію та у зворотному напрямку спеціальним медичним транспортом (автомобільним) в супроводі медичного працівника лікувального закладу.

2.12. У разі відмови потерпілого з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку від транспортування спеціальним медичним транспортом відповідальною особою робочих органів виконавчої дирекції Фонду складається акт про його відмову від такого транспортування за підписами: відповідальної особи, яка склала акт, начальника Відділення.

Як виняток за заявою потерпілого з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку транспортування до основного виду транспорту або санаторно-курортного закладу може здійснюватися також на власному автомобілі потерпілого або супроводжуючої особи. У такому разі фактичні витрати на пальне компенсуються робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілому з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку згідно з наданою ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (або тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу) та касово-розрахункових документів за умови проїзду за попередньо погодженим маршрутом з Відділенням (Управлінням виконавчої дирекції Фонду), з урахуванням відрізку шляху від місця проживання потерпілого з ушкодженням спинного мозку до основного виду транспорту або місця розташування санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку з розрахунку середніх витрат палива на 100 км шляху. Вартість інших видатків, пов'язаних із транспортуванням потерпілого з ушкодженням спинного мозку до місця лікування і назад, не компенсується.

2.13. Потерпілому, який прибув до санаторію на власному автомобілі або автомобілі іншої особи, компенсація витрат на пально-мастильні матеріали не проводиться (крім випадків, передбачених у пункті 2.13 цього Положення).

2.14. У разі невикористання потерпілим права на санаторно-курортне лікування у зв'язку з відмовою потерпілого від санаторно-курортного лікування вартість путівки йому не компенсується.

2.15. У разі самостійного придбання потерпілим путівки за профілем відповідно до наслідків виробничої травми чи професійного захворювання згідно з довідкою за формою N 070/о до санаторію, з яким укладено договір відповідно до вимог законодавства її вартість компенсується за ціною путівки, зазначеною в умовах договору з санаторієм, за умови перебування потерпілого на обліку для санаторно-курортного лікування та за наявності документів, що підтверджують сплату вартості путівки (прибутковий касовий ордер або розрахунково-касовий чек), та відповідно заповненого зворотного талона до придбаної путівки.

У разі самостійного придбання потерпілим путівки за профілем відповідно до наслідків виробничої травми чи професійного захворювання згідно з довідкою за формою N 070/о до санаторію, з яким не укладено договір її вартість компенсується робочими органами виконавчої дирекції Фонду у розмірі не більше вартості путівок у санаторії відповідного профілю, з якими робочими органами виконавчої дирекції Фонду укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку для санаторно-курортного лікування та за наявності документів, що підтверджують сплату вартості путівки (прибутковий касовий ордер або розрахунково-касовий чек), та відповідно заповненого зворотного талона до придбаної путівки.