Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 (із змінами), та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію про заходи боротьби з грипом птиці (додається).

2. Директору Державного центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України і забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Визнати такою, що втратила чинність, Інструкцію про заходи боротьби з грипом птиці, затверджену наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 17 жовтня 2001 року N 78, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2001 року за N 917/6108.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на О.М.Вержиховського - заступника Голови Державного департаменту ветеринарної медицини.

1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів з недопущення захворювання птиці на грип у птахогосподарствах різних форм власності; ветеринарно-санітарних заходів у разі спалаху грипу птиці в птахогосподарствах різних форм власності та є обов'язковою для виконання птахогосподарствами незалежно від форми власності і підпорядкування і фізичними особами, які займаються розведенням птиці.

1.2. Грип птиці - контагіозна вірусна інфекція птахів, яка викликана будь-яким вірусом грипу типу А, субтипів Н5 та Н7 або будь-яким вірусом грипу типу А з індексом інтравенозної патогенності більш ніж "1,2", або вірусом грипу птиці А, який викликає 75% загибелі птиці.

1.3. До грипу сприйнятлива домашня, синантропна та дика перелітна птиця (індики, качки, гуси, кури, страуси, цесарки, перепели, буревісники, фазани, горобці, лебеді, чайки та інші).

У дорослих індичок, перепелів і цесарок хвороба може перебігати з ознаками враження дихальної системи і шлунково-кишкового тракту.

Молодняк водоплавної птиці хворіє грипом важко з відходом до 80%. Дорослі качки та інша водоплавна птиця можуть бути вірусоносіями збудника грипу, при цьому у них відсутні клінічні ознаки.

У качок, інфікованих високопатогенним грипом, клінічні ознаки можуть бути відсутні. При ускладненні хвороби смертність птиці може досягати 60%.

1.4. Усі віруси грипу птиці належать до типу А, родини Orthomyxoviridae, і є сегментованими РНК-вірусами. Віруси грипу А на основі гемагглютинінового антигену Н розділені на 15 субтипів. Крім антигену Н, у вірусів грипу є один із дев'яти нейрамінідазних антигенів (N). Усі комбінації Н і N були ізольовані від птахів, що вказує на виняткове розмаїття, яке характерне для цих вірусів.

Збудник грипу птиці - РНК-вірус, за комплементзв'язувальним антигеном споріднений з вірусом типу А людей і тварин. Віруси пташиного грипу А поділяються на віруси, що викликають високопатогенний та низькопатогенний пташиний грип.

Якщо відбулося спільне інфікування різними вірусами в одній і тій самій клітині, то одним з наслідків геномної сегментації може бути поява різноманітних комбінацій (реасортант).

1.5. Вірус грипу чутливий до дії 3% розчину їдкого натру, хлорного вапна, креоліну, фенолу. Віруцидно діють 2% розчини формальдегіду, азотної кислоти, ефіру, хлороформу та йодисті препарати. Прямі сонячні промені знезаражують вірус протягом 50-55 год., температура 56 град. С - протягом 3 год., 60 град. С - 30 хв., 65-70 град. С - 5-2 хв.

1.6. Генетична реаосортація збудника грипу може відбуватися у мігруючих, що вільно живуть, диких птахів з наступним інфікуванням домашньої птиці.

1.7. Джерелом інфекції є хвора і перехворіла птиця, а також водоплавна птиця без клінічних ознак захворювання. Інкубаційний період триває 1-7 днів.

Факторами передачі збудника є інфікована обмінна тара, корми, інкубаційні яйця, туші, пір'я. Механічними переносниками можуть бути обслуговувальний персонал, комахи, пухоїди, синантропні птахи (голуби, горобці, ворони, галки) та дика перелітна птиця (качки, крячки, лебеді, чайки та інші), гризуни.

Дикі качки та інші види водоплавної птиці чутливі до низькопатогенних штамів вірусу грипу птиці і є не тільки переносниками інфекції, а й резервуаром.

1.8. Вірус виділяється у навколишнє середовище зі слиною, носовим секретом і послідом. Вірусоносійство у перехворілої птиці триває 2-3 місяці. На інфікованому пір'ї вірус зберігає патогенність 8-20 днів, у крові та ексудаті в запаяних ампулах у ліофілізованому вигляді - більше 2 років.

1.9. У природних умовах грип птиці протікає у вигляді епізоотії чи ензоотії. В окремих випадках хвороба характеризується коротким інкубаційним періодом, проте здебільшого має ензоотичний спалах і проявляється депресією, утратою апетиту, різким зниженням несучості, ураженням органів дихання і травлення, набряком та опуханням голови, ціанотичністю гребеня та сережок; смертність коливається у межах 5-10%, може досягати 100%; через 2-3 тижні птиця видужує, але залишається вірусоносієм.

1.10. При патолого-анатомічному розтині спостерігають множинні крапчасті крововиливи на серці, серозній та підслизовій оболонках м'язевого і залозистого шлунків, серозній оболонці кишечнику, м'язах грудної кістки, паренхіматозних органах, яйцепроводах і яєчниках. При ураженні дихальних шляхів спостерігаються риніти, синусити, аеросакуліти, піниста рідина в трахеї, бронхах, набряк легень, вогнищеві серозно-катаральні пневмонії.

2.1. Для дослідження у державну лабораторію ветмедицини направляють свіжі трупи або хвору птицю (не менше 5 голів), внутрішні органи (легені, селезінку, печінку, серце, нирки, трахею) та головний мозок (у замороженому вигляді або в 50% розчині гліцерину) та 25 проб сироваток крові від птиці кожного пташника. Відбирають проби посліду та мазки з трахеї, синусів, клоаки.

2.2. Грип діагностують на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анотомічного розтину та результатів лабораторних досліджень, уключаючи виділення та ідентифікацію збудника і визначення його вірулентності.

2.3. До лабораторних досліджень на грип входять:

серологічні тести, доступні для виявлення специфічних антитіл до вірусу грипу А: прямий та блокувальний ELISA (ІФА), реакція дифузної преципітації (РДП) (виявлення антитіл до нуклеопротеїнів), тест інгібіції нейрамінідази, непрямий імунофлюоресцентний тест, прямий ELISA (ІФА) (виявлення антитіл до нейрамінідази), РЗГА та тест нейтралізації вірусу (виявлення антитіл до гемагглютинінів);

виявлення збудника в патологічному матеріалі методом люмінесцентної мікроскопії;

виділення збудника на курячих ембріонах або лабораторних тваринах з наступною їх ідентифікацією;

полімеразна ланцюгова реакція;

визначення вірулентності штаму за індексом інтравенозної патогенності на шеститижневих курчатах (який повинен бути більш ніж 1,2) чи при інтравенозному зараженні 4-8-тижневих курчат, загибель яких повинна бути 75% і більше.

2.4. Діагноз грипу птиці вважається встановленим за наявності клінічних ознак захворювання, характерних патолого-анатомічних змін та позитивних результатів проведених лабораторних досліджень, які вказані в пункті 2.3.

3.1. З метою охорони території птахогосподарства від занесення з території інших держав або птахогосподарств збудника грипу птиці ветеринарно-санітарному контролю та нагляду підлягають ввезена жива птиця, добові курчата, інкубаційні яйця, сім'я птиці, продукція птахівництва, продукти тваринного походження, що використовуватимуть для годівлі птиці.

3.2. Увезення на територію України живої птиці, продукції і сировини птахівництва здійснюється відповідно до Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14.06.2004 N 71 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.06.2004 за N 768/9367 (із змінами).

3.3. Згідно з Правилами видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 N 32 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.06.2005 за N 659/10939, ці вантажі повинні супроводжуватись ветеринарними документами, що видаються відповідними державними установами ветеринарної медицини суб'єктам господарювання, громадянам, які перебувають у зоні їх діяльності.

3.4. З метою профілактики грипу птиці керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форми власності зобов'язані суворо дотримуватись ветеринарних правил та нормативів, передбачених нормативно-правовими актами, у тому числі Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 року N 53 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 року за N 565/5756 (далі - Ветеринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств).