Згідно із статтею 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94 N 4004-XII, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 N 1218 "Про затвердження Положення про санітарно-епідеміологічну службу України" та з метою здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду в Державній прикордонній службі України

1. Затвердити Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу Державної прикордонної служби України (додається).

2. Наказ Голови Держкомітету - Командувача Прикордонних військ України від 18.09.2000 N 501 "Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу в Прикордонних військах України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.11.2000 за N 841/5062, вважати таким, що втратив чинність.

3. Наказ надіслати до регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, органів забезпечення, установ та закладів Державної прикордонної служби України.

1. Державна санітарно-епідеміологічна служба (далі - ДСЕС) Державної прикордонної служби України є системою установ і підрозділів, які є органами забезпечення, діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності (далі - установи). ДСЕС Державної прикордонної служби України належить до складу Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

2. Систему ДСЕС Державної прикордонної служби України складають:

Управління охорони здоров'я Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України;

пересувний санітарно-епідеміологічний загін з місцем дислокації у м. Києві;

санітарно-епідеміологічні загони з місцем дислокації у містах Львові та Одесі;

санітарно-епідеміологічна лабораторія Національної академії Державної прикордонної служби України з місцем дислокації у м. Хмельницькому.

Для кожного із зазначених структурних підрозділів головним державним санітарним лікарем Державної прикордонної служби України визначається зона відповідальності.

Державні санітарні лікарі зон відповідальності, посадові особи установ ДСЕС Державної прикордонної служби України виконують свої функції на основі єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності вищому головному державному санітарному лікарю.

3. Установи ДСЕС Державної прикордонної служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, Положенням про державну санітарно-епідеміологічну службу України, цим Положенням, наказами МОЗ України, наказами та постановами головного державного санітарного лікаря України, положеннями про ці установи, статутами Збройних Сил України, наказами та розпорядженнями Голови Державної прикордонної служби України.

4. Державні санітарні лікарі здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд у органах Державної прикордонної служби, на об'єктах та місцях їх дислокації і виконання завдань.

5. Завданнями ДСЕС Державної прикордонної служби України є:

а) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду у відповідних органах Державної прикордонної служби України;

б) визначення першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь), запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України факторів середовища життєдіяльності;

в) підготовка пропозицій щодо державного санітарно-епідеміологічного нормування та державної реєстрації небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

г) аналіз причин та умов виникнення випадків санітарного та епідемічного неблагополуччя (поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень особового складу), підготовка пропозицій щодо запобігання виникненню таких ситуацій, контроль за здійсненням відповідних заходів;

ґ) координація роботи з проведення гігієнічного виховання особового складу органів Державної прикордонної служби України;

д) координація діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних органів управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, органів забезпечення, установ та закладів у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя особового складу Державної прикордонної служби України.

6. ДСЕС Державної прикордонної служби України відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням вимог санітарного законодавства органами охорони державного кордону, загонами морської охорони, органами забезпечення, установами, закладами та особовим складом Державної прикордонної служби України;

проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності особового складу, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, проектної документації і видає висновок щодо їх відповідності (невідповідності) вимогам санітарних норм в органах Державної прикордонної служби України;

проводить лабораторні дослідження з метою визначення впливу на стан здоров'я і життя особового складу повітря, води, ґрунту, продуктів харчування та іншої необхідної продукції;

готує пропозиції щодо державного санітарно-епідеміологічного нормування та державної реєстрації небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

вивчає, оцінює і прогнозує показники здоров'я особового складу Державної прикордонної служби України залежно від стану середовища його життєдіяльності, визначає фактори довкілля, що шкідливо впливають на стан здоров'я людини;

аналізує санітарну та епідемічну ситуації;

уносить у встановленому порядку до регіональних органів управлінь та органів охорони державного кордону пропозиції щодо проведення заходів з метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя особового складу Державної прикордонної служби України, необхідності введення карантину;

бере участь у забезпеченні охорони території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб; погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи, контролює їх здійснення;

видає обов'язкові для виконання приписи і постанови щодо усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя особового складу факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб;

організовує облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень особового складу та подає зазначену інформацію до відповідних реєстрів Міністерства охорони здоров'я України;

готує пропозиції щодо застосування дезінфекційних засобів на об'єктах органів Державної прикордонної служби України та контролює їх застосування;

аналізує причини та умови виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень серед особового складу Державної прикордонної служби України;

погоджує галузеві та міжгалузеві програми забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя;

взаємодіє з державними органами і громадськими організаціями з питань охорони здоров'я людини.

7. Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби Державної прикордонної служби України є державні санітарні лікарі зон відповідальності, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи та помічники лікарів, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно із законодавством.