Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" , пункту 9 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України , затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 399, та з метою подальшого вдосконалення діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби Державної прикордонної служби України

1. Затвердити Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Державної прикордонної служби України, що додається.

2. Управлінню охорони здоров'я Департаменту забезпечення спільно з управлінням правового забезпечення Міжнародно-правового департаменту в установленому порядку подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 19 вересня 2003 року № 97 "Про затвердження Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу Державної прикордонної служби України" , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за № 957/8278, визнати таким, що втратив чинність.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Основним завданням державної санітарно-епідеміологічної служби Державної прикордонної служби України (далі - держсанепідслужба Держприкордонслужби) є участь у реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення серед особового складу Державної прикордонної служби України. Держсанепідслужба Держприкордонслужби є системою органів забезпечення Держприкордонслужби.

2. Діяльність держсанепідслужби Держприкордонслужби спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень військовослужбовців та працівників Держприкордонслужби, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності. Держсанепідслужба Держприкордонслужби входить у систему державної санітарно-епідеміологічної служби України.

3. Держсанепідслужба Держприкордонслужби у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 (зі змінами), та іншими актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства охорони здоров’я України (далі - МОЗ) та наказами Державної санітарно-епідеміологічної служби України (далі -Держсанепідслужба України), наказами та розпорядженнями Адміністрації Держприкордонслужби, а також цим Положенням.

4. Держсанепідслужба Держприкордонслужби відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд та контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства в Адміністрації Держприкордонслужби, регіональних управліннях, розвідувальному органі, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення, науково-дослідних установах, навчальних закладах Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби);

проводить, у межах компетенції, державну санітарно-епідеміологічну експертизу і видає висновки щодо відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства та обґрунтовує медичні вимоги щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини;

проводить відбір зразків, вимірювання, випробування і дослідження з метою визначення впливу на стан здоров'я і життя особового складу повітря, води, ґрунту, продуктів харчування тощо;

уносить у встановленому порядку до органів Держприкордонслужби пропозиції щодо проведення заходів з метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя особового складу Держприкордонслужби, за необхідності - введення карантину;

взаємодіє з МОЗ та Держсанепідслужбою України з питань проведення санітарних заходів щодо охорони території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб;

видає обов'язкові для виконання постанови, подання, приписи і висновки з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя особового складу факторів середовища життєдіяльності та контролює їх виконання;

здійснює аналіз причин і умов погіршення санітарно-епідемічної ситуації, підготовку пропозицій щодо санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів і контроль за їх проведенням;

реалізовує першочергові заходи щодо профілактики інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь), запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України факторів середовища життєдіяльності;

видає дозволи, висновки, гігієнічні сертифікати, інші документи дозвільного характеру, передбачені законодавством;

проводить аналіз та оцінки ризику для здоров'я і життя людини, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів, нехарчової продукції, робіт, послуг, проектної та нормативної документації і видає висновки щодо їх відповідності вимогам санітарних норм;

бере участь в атестації робочих місць за умовами праці в органах Держприкордонслужби;

координує роботу з проведення гігієнічного навчання та виховання особового складу органів Держприкордонслужби.

5. Держсанепідслужба Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності:

забезпечує, у межах компетенції, виконання заходів режиму секретності під час виконання усіх видів робіт, пов’язаних з державною таємницею;

бере участь у заходах правового режиму воєнного часу та заходах територіальної оборони.

6. Держсанепідслужбу Держприкордонслужби очолює головний державний санітарний лікар, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом Адміністрації Держприкордонслужби за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

7. Головний державний санітарний лікар Держприкордонслужби має права, що передбачені пунктом 10 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109.

8. Головний державний санітарний лікар Держприкордонслужби:

а) організовує виконання законів, актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, головного державного санітарного лікаря України з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

б) подає на розгляд Голові Державної прикордонної служби України або його заступникам пропозиції щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя особового складу, безпосередньо інформує Голову Державної прикордонної служби України, його заступників та директорів департаментів Адміністрації Держприкордонслужби про санітарну та епідемічну ситуацію в органах Держприкордонслужби, про загрозу виникнення і випадки інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень військовослужбовців та працівників, а також з інших питань, що належать до його компетенції;

в) організовує вивчення та узагальнення досвіду в цій сфері, бере в установленому порядку участь у підготовці та реалізації державних проектів, програм, договорів з відповідними підприємствами, установами, організаціями з питань, що належать до його компетенції;

г) уносить пропозиції до проектів нормативно-правових актів з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

ґ ) готує проекти наказів організаційно-розпорядчого характеру з питань діяльності держсанепідслужби Держприкордонслужби;

д) подає в установленому порядку пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад начальників санітарно-епідеміологічних загонів - головних державних санітарних лікарів зон відповідальності;

е) уносить органам Держприкордонслужби пропозиції щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя військовослужбовців та працівників;

є) уживає заходів щодо припинення порушення санітарного законодавства;

ж) працює з матеріальними носіями секретної інформації, що містять відомості, які підпадають під дію статей 1.1.3, 1.1.5, 1.1.12, 1.4.6, 1.4.8 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю , затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 року за № 902/11182 (далі - ЗВДТ), та повинен мати допуск до державної таємниці за формою 2, доступ до державної таємниці та її матеріальних носіїв.

9. Систему держсанепідслужби Держприкордонслужби становлять:

санітарно-епідеміологічний загін з місцем дислокації в м. Києві;

санітарно-епідеміологічний загін з місцем дислокації в м. Львові;

санітарно-епідеміологічний загін з місцем дислокації в м. Одесі.

10. Санітарно-епідеміологічні загони (далі - СЕЗ) Держприкордонслужби призначені для здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду, визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також в охороні здоров’я особового складу від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища на підпорядкованих Держприкордонслужбі територіях та об’єктах, а також в органах і підрозділах Держприкордонслужби відповідних зон відповідальності.

11. СЕЗ виконують такі основні завдання на об’єктах санітарного нагляду зони відповідальності:

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням вимог санітарного законодавства;

проведення аналізу небезпечних для здоров'я людини факторів середовища життєдіяльності людини, виробничого середовища та організація здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на усіх етапах виробництва та реалізації нехарчової продукції;

реалізація першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

проведення відбору зразків, інструментальних вимірювань, лабораторних досліджень з метою визначення впливу на стан здоров’я і життя особового складу повітря, води, ґрунту, харчових продуктів, що виробляються чи реалізуються, тощо;

аналіз санітарної та епідемічної ситуації, здійснення контролю за усуненням причин і умов її погіршення;

відпрацювання та внесення в установленому порядку пропозицій щодо проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

участь у виконанні заходів із санітарної охорони території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб;

застосування передбачених законодавством заходів для припинення порушень санітарного законодавства шляхом видання обов’язкових для виконання постанов, подань, висновків, приписів з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров’я і життя особового складу факторів середовища життєдіяльності та здійснення контролю за їх виконанням;

взаємодія з установами, закладами та організаціями, що належать до сфери управління Держсанепідслужби України, санітарно-епідеміологічними закладами інших центральних органів виконавчої влади та громадськими організаціями, а також координація діяльності органів Держприкордонслужби з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя особового складу та санітарної охорони території України;

проведення аналізу та оцінки ризику для здоров’я і життя особового складу, обстежень, розслідувань, лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань;

організація обліку інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень особового складу та подання зазначеної інформації за підпорядкуванням;

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за застосуванням дезінфекційних засобів і проведенням дезінфекційних заходів на об’єктах санітарного нагляду та в осередках інфекційних хвороб;

надання методичної та практичної допомоги з питань проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів посадовим особам органів Держприкордонслужби;

участь у підготовці проектів методичних рекомендацій з питань проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

участь у заходах правового режиму воєнного часу та заходах територіальної оборони;

забезпечення, у межах компетенції, виконання заходів режиму секретності під час виконання усіх видів робіт, пов’язаних з державною таємницею;

здійснення контролю за організацією та проведенням заходів із гігієнічного навчання та виховання особового складу, пропаганда здорового способу життя;

здійснення контролю за організацією та проведенням обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, та медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року;

ведення обліку даних про результати обов'язкових медичних оглядів цих працівників;

здійснення інших повноважень, покладених на держсанепідслужбу Держприкордонслужби.

12. Керівництво СЕЗ на засадах єдиноначальності здійснюють їх начальники, які є головними державними санітарними лікарями зон відповідальності і безпосередньо підпорядковуються Голові Держприкордонслужби, а з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду - головному державному санітарному лікарю Держприкордонслужби.

13. СЕЗ перебувають на всіх видах забезпечення в органах забезпечення Держприкордонслужби.

14. Начальники СЕЗ працюють з матеріальними носіями секретної інформації, що містять відомості, які підпадають під дію статей 1.1.12, 1.4.6, 1.4.8 ЗВДТ згідно із законодавством про державну таємницю.

15. Ведення обліку працівників за трудовим договором та підготовка проектів наказів з питань, що регламентують трудові відносини працівників СЕЗ, покладаються на кадровий підрозділ або посадову особу, яка здійснює кадрове забезпечення того органу Держприкордонслужби, в якому СЕЗ перебуває на забезпеченні.

16. СЕЗ забезпечуються приміщеннями відповідно до вимог з протиепідемічного режиму і техніки безпеки, засобами зв’язку, а також транспортом, спеціальним обладнанням та апаратурою, автоматизованими робочими місцями і необхідними автоматизованими інформаційними системами.

17. Посадовими особами держсанепідслужби Держприкордонслужби є головні державні санітарні лікарі, їх заступники, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи та помічники лікарів, які уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно із законодавством на об'єктах у місцях дислокації і виконання завдань органами Держприкордонслужби.

18. Посадові особи держсанепідслужби Держприкордонслужби повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним чинним законодавством.

На посади головних державних санітарних лікарів зон відповідальності призначаються особи, які мають повну вищу медичну освіту за напрямком підготовки "Медицина", сертифікат лікаря-спеціаліста за однією зі спеціальностей медико-профілактичного профілю та практичний досвід роботи в установах державної санітарно-епідеміологічної служби не менше 5 років.

19. Посадові особи та спеціалісти держсанепідслужби Держприкордонслужби підлягають атестації в порядку, визначеному чинним законодавством.

20. Посадові особи держсанепідслужби Держприкордонслужби користуються правами і повноваженнями, визначеними для відповідних посад статтями 41, 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та статтями 236, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

21. Головні державні санітарні лікарі та їх заступники у межах зон відповідальності мають повноваження щодо:

а) державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами та особовим складом Держприкордонслужби санітарного законодавства;