Відповідно до статей 88 - 90, 92, 93 та 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок застосування податкової заставиподатковимиорганами, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 572 "Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373.

3. Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в.о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

1. Цей Порядок розроблений відповідно до статей 88 - 90, 92, 93 та 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) і визначає механізм застосування податкової застави податковими органами.

2. Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування відповідно до Кодексу або податкових законів, і на яких покладено обов’язок із сплати податків, зборів, платежів згідно з Кодексом.

3. У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених у Кодексі.

4. З метою забезпечення виконання платником податків обов’язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу.

5. Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення.

6. У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися у межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету, та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

7. Право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної податковим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 глави 9 розділу II цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань.

8. День виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства.

9. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 глави 9 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою, ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

10. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 глави 9 розділу II Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

11. Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

12. Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу.

13. Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з-під податкової застави.

1. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

2. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).

Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.

3. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому разі опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Понятими не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних та інших державних органів виконавчої влади, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України "Про виконавче провадження".

4. У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису (окрім особливостей, передбачених розділом III цього Порядку), складається акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (додаток 4).

У такому разі податковий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов’язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. У разі прийняття судом рішення щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов’язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу його копія надсилається (надається) податковим органом банкам, іншим фінансовим установам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, а також платнику податків.

Зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня:

складення акта опису майна податковим керуючим;

складення акта про відсутність майна у платника податків, що може бути описано у податкову заставу;

погашення податкового боргу в повному обсязі.

Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов’язаний надіслати (надати) банкам, іншим фінансовим установам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, а також платнику податків рішення про складення актів (додаток 5), яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

5. До акта опису насамперед включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

6. У разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

7. У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість є меншою, ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов’язаний не пізніше робочого дня, що настає за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити податковий орган про наявність такого майна. Податковий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення про включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо податковий орган приймає рішення про включення такого майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.

До прийняття відповідного рішення податковим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

8. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису майна на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків.

9. У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для здійснення опису у податкову заставу, опису підлягає майно такої юридичної особи з урахуванням вимог цього Порядку.

10. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша за суму податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.

Опис майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів).

11. Податковий керуючий (або інша посадова (службова) особа податкового органу) здійснює додатковий опис майна у податкову заставу в порядку, визначеному статтею 89 глави 9 розділу II Кодексу у разі, якщо сума коштів, отримана в результаті продажу майна платника податків, є недостатньою для погашення податкового боргу платника податків.

12. Якщо сума податкового боргу, заявлена до розстрочення (відстрочення), становить 1 мільйон гривень і більше, податковий керуючий здійснює опис у податкову заставу майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення (відстрочення) суму податкового боргу.

1. Якщо сума грошового зобов’язання, заявлена до розстрочення (відстрочення), становить 1 мільйон гривень і більше, майно платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення (відстрочення) суму грошового зобов’язання, підлягає передачі у податкову заставу.

2. Повноваження щодо опису майна у податкову заставу у разі надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань покладаються на посадову (службову) особу податкового органу.

3. Опис майна у податкову заставу здійснюється у порядку, визначеному розділом II цього Порядку, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

4. Документи за формами, наведеними у додатках 1-4, 6, 7 до цього Порядку, складаються із урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

5. Складання акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу є підставою для відмови у наданні розстрочення (відстрочення), якщо сума грошового зобов’язання, заявлена до розстрочення (відстрочення), становить 1 мільйон гривень і більше.

1. Податковий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п’ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

2. Така реєстрація здійснюється:

щодо рухомого майна - відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, наказу Міністерства юстиції України від 07 липня 2006 року № 57/5 "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 липня 2006 року за № 802/12676 (зі змінами), та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за № 942/9541 (із змінами);