Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці в прокатному виробництві підприємств металургійного комплексу (далі - Правила), що додаються.

2. Скасувати наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19.02.97 N 34 "Про затвердження Правил безпеки у прокатному виробництві".

3. Наказ набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

4. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. унести зміни до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити цей наказ на веб-сайті Держгірпромнагляду.

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Дунаса С.В.

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють ведення технологічних процесів, експлуатацію, обслуговування й ремонт устаткування у прокатному виробництві.

1.2. Вимоги цих Правил є обов'язковими для всіх працівників при організації та виконанні робіт, пов'язаних з проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструкцією, дослідженням, налагодженням та ремонтом устаткування підприємств і дослідно-промислових цехів з виробництва прокату (далі - підприємства).

2.1. Вимоги до території підприємства, виробничих будівель і споруд

2.1.1. Проектування, будівництво та реконструкція будівель і споруд прокатних цехів повинні здійснюватись відповідно до СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96), та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431 (НПАОП 0.00-4.20-94), і вимог цих Правил.

2.1.2. Будівлі та споруди прокатних цехів необхідно розміщувати відповідно до СНиП II-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий" (далі - СНиП II-89-80).

2.1.3. Прокатні цехи повинні бути відокремлені від меж житлових районів санітарно-захисними зонами, розмір яких необхідно приймати відповідно до ДСП 173-96, а всі вільні дільниці території прокатних цехів повинні бути озеленені.

2.1.4. Прокатні цехи, які будуються, необхідно розташовувати таким чином, щоб не порушувався потоковий напрямок транспортування вантажів і не створювалися зустрічні та перехресні вантажні потоки.

2.1.5. У діючих прокатних цехах для безпечного пересування працівників у відповідних місцях влаштовують проходи, перехідні містки та тунелі, виходи з яких повинні бути розташовані поза зоною дії мостових кранів.

2.1.6. Для переходу через головний з'єднувальний вал кожної лінії прокатних станів необхідно споруджувати перехідні містки. На безперервних станах споруджується один місток вздовж усіх клітей зі спуском до кожної з них.

2.1.7. Робочі кліті всіх станів (за винятком невеликих клітей дрібносортних, дротових і тонколистових станів) повинні мати майданчики і сходи з поручнями. На невеликих станах можливе застосування переносних драбин.

2.1.8. Стаціонарні металеві сходи мають бути виконані відповідно до вимог ГОСТ 23120-78 "Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия" (далі - ГОСТ 23120-78).

2.1.9. Майданчики, призначені для обслуговування устаткування, повинні мати: відстань від настилу до конструктивних елементів приміщення не менше 2 м; у галереях, тунелях і на естакадах - 1,8 м; ширину - не менше 1 м, огородження по периметру висотою не менше ніж 1 м з суцільною металевою обшивкою на висоту 0,15 м від настилу та з додатковою огороджувальною планкою на висоті 0,5 м від настилу. Вимоги цього пункту розповсюджуються також на розміщені у приміщеннях відкриті галереї, містки та майданчики, призначені для переходу через устаткування або комунікації.

2.1.10. Відкриті люки, колодязі, бункери, завантажувальні отвори або прорізи в підлогах, у міжповерхових перекриттях чи на робочих майданчиках огороджуються поручнями висотою не менше ніж 1 м з суцільною металевою обшивкою на висоту не менше 0,15 м і з додатковою огороджувальною планкою на висоті 0,5 м від настилу.

2.1.11. Робочі місця, проходи та проїзди не дозволяється захаращувати сировиною, напівфабрикатами, готовою продукцією, іншими матеріалами. Межі проходів, проїздів або майданчиків для складування повинні бути позначені.

2.1.12. Стулки віконних чи ліхтарних з'єднань, що відкриваються, повинні мати пристрої, які дають змогу відкривати, встановлювати у необхідному положенні або закривати стулки з поверхні підлоги чи робочих майданчиків приміщення, а механізми для їх використання повинні знаходитися в легкодоступних і безпечних для обслуговування місцях.

2.1.13. При склінні віконним склом ліхтарів на будівлях під засклінням влаштовуються горизонтальні металеві сітки шириною не менше 0,7 м при вертикальному засклінні, а при похилому і горизонтальному ширина сіток визначається розрахунком відповідно до величини горизонтальної проекції засклених з'єднань.

2.1.14. Прорізи в будівлях прокатних цехів для подачі залізничних рухомих складів мають бути обладнані воротами з світлофорами, відкривання і закривання яких повинні бути механізовані.

2.1.15. У діючих цехах, де габарити наближення будинків до залізничних колій та автомобільних доріг не витримуються, мають бути вжиті заходи щодо забезпечення безпечного виходу працівників з будинків шляхом зміни розміщення виходів, установлення направляючих поручнів та покажчиків руху тощо.

Не дозволяється прохід працівників через ворота, що використовуються для в'їзду рухомого складу.

Подача залізничного рухомого складу до споруд прокатних цехів має відповідати пункту 2.4.3 глави 2.4 розділу II цих Правил.

2.1.16. Підлога у прокатних цехах має бути рівною, стійкою до механічних і теплових впливів і мати неслизьке покриття. Елементи конструкцій підлоги не повинні накопичувати або поглинати різноманітні рідини, що потрапляють на підлогу у процесі проведення робіт (масла, емульсії, нейтральні, лугові або кислі розчини тощо), мають бути стійкими до їх впливу, а покриття підлоги повинно легко очищатися від таких рідин, виробничих забруднень і пилу.

2.1.17. На виробничих дільницях, де за характером технологічних процесів використовують масла, емульсії та інші речовини, необхідно вживати заходів щодо запобігання попаданню їх на підлогу. У разі попадання на підлогу дільниці вищезазначених речовин підлогу потрібно негайно очистити.

2.1.18. Прибирання робочих місць і виробничих приміщень необхідно проводити після закінчення роботи зміни або в міру забруднення.

2.1.19. Прибирання пилу та сміття всередині будівель необхідно передбачати механізованими засобами.

2.1.20. Дахи будівель мають бути справними. Не дозволяється скупчення пилу, снігу, льоду на них. У цехах, що будуються, необхідно передбачити засоби механізованого прибирання пилу і сміття всередині будівель.

2.1.21. У місцях ремонту кранів мають бути передбачені вантажопідйомні пристрої.

2.1.22. Усі виробничі та допоміжні будинки, споруди та склади прокатних цехів повинні відповідати ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования", НАПБ А.01.001-2004 і бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

2.1.23. Будинки прокатних цехів повинні бути освітлені відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 "Природне і штучне освітлення", затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006), та Державних санітарних правил ДСП 3.3.1.038-99 "Підприємства чорної металургії", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 38 (далі - ДСП 3.3.1.038-99).

2.1.24. Блискавкозахист будинків, споруд і зовнішніх установок у процесі експлуатації повинен здійснюватися відповідно до Державного стандарту України ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд" (далі - ДСТУ Б В.2.5-38:2008).

2.1.25. Перевірка стану димових труб, а також майданчиків і сходів до них повинна проводитися щорічно з дотриманням вимог нормативно-правових актів. Не дозволяється експлуатація димових труб, відхилення від вертикалі (крен) яких перевищує допустимі значення.

2.2. Шкідливі виробничі чинники та вимоги щодо виробничої санітарії

2.2.1. Санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень повинен відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), ГОСТ 12.1.001-89 "ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.001-89), ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90), ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83), СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.5-28-2006 та ДСП 173-96.

2.2.2. Обладнання систем водопостачання та каналізації повинно відповідати ДСП 173-96 та СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87).

2.2.3. Джерела водопостачання, які використовуються для постачання господарсько-питних водопроводів, повинні відповідати ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".

2.2.4. Якість питної води, води для душу, умивальників, вентиляції, охолодження повітря і пилопридушення повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940.

2.2.5. Обладнання та експлуатація бойлерних установок і баків для нагрівання води повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 N 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1143/13017.

2.2.6. Системи опалення будівель і споруд підприємств прокатного виробництва повинні відповідати вимогам ДСП 173-96, СНиП 2.04.05-91 та цих Правил.

2.2.7. Для працівників, які перебувають у неопалюваних виробничих і складських приміщеннях, повинні бути передбачені спеціальні приміщення для обігріву відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.

2.2.8. Природне та штучне освітлення прокатних підприємств необхідно виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006.

Під час зміни технологічного процесу, заміни або перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітленість цієї дільниці необхідно привести у відповідність до ДБН В.2.5-28-2006.

2.2.9. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.4.021-75).

2.2.10. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати граничнодопустимих рівнів.

2.2.11. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно додержуватися вимог безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

2.2.12. Мікроклімат у виробничих приміщеннях має відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

2.2.13. У прокатному виробництві на працівників можуть впливати такі шкідливі фактори:

тверді і газоподібні токсичні речовини. Кількість і склад токсичних речовин залежить від використовуваних матеріалів. У зону дихання працівників можуть надходити токсичні речовини, що містять у складі твердої фази різні метали (залізо, хром, нікель, мідь, титан, алюміній тощо), їх окисні та інші сполуки, а також газоподібні токсичні речовини (фтористий водень, окис вуглецю, окисли азоту та ін.). Вплив на організм твердих та газоподібних токсичних речовин може стати причиною хронічних і професійних захворювань;

випромінювання в оптичному діапазоні (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне). При відсутності захисту можлива поразка органів зору;

теплове (інфрачервоне) випромінювання виробів прокатного виробництва, інтенсивність якого залежить від температури попереднього підігріву виробів, їх габаритів, а також типу нагрівального пристрою. При відсутності засобів індивідуального захисту вплив теплового випромінювання може привести до порушень терморегуляції, навіть до теплового удару. Контакт із нагрітим металом може викликати опіки;

іскри, бризки і викиди розплавленого металу і шлаку можуть стати причиною опіків;

електромагнітні поля. Характер їх впливу на організм визначається інтенсивністю і тривалістю такого впливу;

ультразвук, джерелами якого є різні ультразвукові установки. Дія ультразвуку залежить від його спектральної характеристики, інтенсивності і тривалості впливу;

шум, джерелами якого є вентилятори, пневмопроводи, джерела живлення та ін. Вплив шуму на організм залежить від спектральної характеристики і рівня звукового тиску;

локальна вібрація, джерелом якої є пневматичні інструменти тощо;

напруга в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

іонізація повітря робочої зони з утворенням позитивно та негативно заряджених іонів;

статичне навантаження. У результаті перенапруги можуть виникати захворювання нервово-м'язового апарата плечового поясу.

2.2.14. Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони проводиться згідно з ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

Періодичність проведення контролю встановлюється залежно від класу небезпечності шкідливої речовини: для I класу - не рідше 1 разу на 10 діб; для II класу - не рідше 1 разу на місяць, для III-IV класів - не рідше 1 разу на квартал. Залежно від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена за узгодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. При встановленні відповідності вмісту шкідливих речовин III-IV класів небезпеки рівню граничнодопустимих концентрацій допускається проводити контроль не рідше 1 разу на рік.

2.2.15. Контроль за викидом шкідливих речовин у атмосферу здійснюється відповідно до ГОСТ 17.2.3.02-78 "Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями", ГОСТ 17.2.3.01-86 "Охрана природы. Атмосфера. Правила контроля качества воздуха населенных пунктов" та Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 201 (далі - ДСП 201-97).

2.2.16. Виробниче устаткування та інструменти, що створюють при роботі шум, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99, а також ГОСТ 12.1.003-83.

У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху, а при еквівалентному рівні шуму більше 120 дБА - дистанційне керування виробничим процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний процес.

Механізовані ручні інструменти пневматичної дії повинні мати спеціальні гасники вихлопу.

2.2.17. До експлуатації допускаються тільки справне устаткування, інструменти чи механізми або пристрої, що задовольняють вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91). Не дозволяється використання вібруючого устаткування в режимах, що відрізняються від паспортного.

2.2.18. Вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати граничних значень згідно з ДСН 3.3.6.039-99 і ГОСТ 12.1.012-90.

При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 2/3 тривалості робочого дня. Проведення понаднормових робіт з вібруючим устаткуванням не дозволяється.

Робота з вібруючим інструментом (устаткуванням) повинна проводитися в утеплених приміщеннях з температурою повітря не нижче 16 град.С при вологості 40-60% і швидкості руху повітря не більше 0,3 м/с. При роботі в холодний період року в неутеплених приміщеннях чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву працівників необхідно передбачити приміщення з опаленням, в якому температура повітря 22 град.С, швидкість його руху не більш 0,3 м/с і вологість 40-60%.

У випадках, коли вібраційне навантаження при роботі з вібронебезпечним обладнанням перевищує допустимий рівень відповідно до ДСН 3.3.6.039-99, необхідно забезпечити працівників віброгасними рукавицями та забезпечити раціональний режим праці згідно з розділом 7 ДСН 3.3.6.039-99.

2.2.19. Контроль санітарно-гігієнічного стану у прокатних цехах повинен проводитися згідно з ГОСТ 12.4.012-83 "ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования", ГОСТ 12.4.077-79 "ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах" (далі - ГОСТ 12.4.077-79), ГОСТ 12.1.023-80 "ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин", ГОСТ 12.1.006-84 "ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі - ГОСТ 12.1.006-84) та ГОСТ 12.1.005-88.

2.2.20. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002).

2.2.21. Для захисту від ультрафіолетового випромінювання необхідно застосовувати екранування джерел випромінювання, а працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту обличчя та очей відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.08.2008 N 187, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за N 918/15609 (далі - НПАОП 27.0-3.01-08).

2.2.22. Використання джерел іонізуючого випромінювання підприємством має здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (далі - НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 (далі - ДГН 6.6.1-6.5.061-98), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).

2.2.23. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования". Обладнання та комунікації повинні бути заземлені від статичної електрики згідно з ГОСТ 12.1.019-79 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты".

2.3. Вимоги безпеки до експлуатації машин, устаткування, інструменту, пристосувань та огороджень

2.3.1. У місцях переходу працівників через рольганги, шлепери, конвеєри та інші технічні пристрої необхідно встановлювати перехідні містки з поручнями.

Містки для переходу через зони з гарячим металом повинні мати теплоізолюючий настил, а з боків повинні бути перекриті щитами висотою не менше 1,8 м з листового заліза чи густої металевої сітки.

2.3.2. Підлога на робочих місцях біля ножиць, штемпельних пресів, фрезерних і свердлильних верстатів і інших агрегатів холодної обробки металу повинна бути накрита ґратчастими дерев'яними настилами з відстанню між планками не більше 30 мм.

2.3.3. Двері тунелів, підвалів, а також огороджень приямків і інших небезпечних місць, де можливе підвищення вмісту токсичних речовин у повітрі, під час ведення технологічного процесу повинні бути закриті на замок і оснащені відповідними знаками безпеки.

2.3.4. Прокатні стани, що споруджуються, повинні оснащуватися спеціальними установками і пристроями для очищення обладнання та виробничих приміщень від пилу й виробничих відходів, які забезпечують максимальну механізацію робіт з очищення.

2.3.5. Побудова, розміщення та експлуатація котлів-утилізаторів, що використовуються у прокатному виробництві, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.

2.4. Вимоги до внутрішньозаводського та цехового транспорту і безпеки його застосування

2.4.1. Наказом роботодавця по підприємству повинні бути призначені особи, відповідальні за безпечну експлуатацію засобів внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту, до обов'язків яких входить щодобова перевірка технічного стану транспортних засобів з відміткою у спеціальному журналі про допуск їх до роботи.

2.4.2. Експлуатація залізничного транспорту на під'їзних коліях прокатних цехів повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів та ГОСТ 9238-83 "Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1524) мм" (далі - ГОСТ 9238-83).

Спеціальний рухомий склад, а також наближення залізничної колії до будинків, споруд і складів повинні відповідати спеціальним габаритам, які передбачені ГОСТ 9235-83.

У цехах у разі неможливості доведення габаритів рухомого складу до необхідних величин повинна бути облаштована відповідна сигналізація (світлова, звукова, світло-звукова), що попереджує про порушення габаритів. При цьому мінімальна відстань від осі залізничної колії до стіни будинку, яка має вихід назовні, дозволяється не менше 3,1 м за умови обладнання огороджувальних бар'єрів, розміщених між виходом з будинку та залізничними коліями, паралельно до стін будинку.

2.4.3. В'їзд залізничного та автомобільного транспорту до приміщення цеху повинен проводитися після ввімкнення дозвільного сигналу світлофора. Рух транспорту територією цеху повинен здійснюватись у присутності уповноваженої особи, яка супроводжує транспорт і яка йде попереду нього.

2.4.4. При експлуатації автотранспортного, автотракторного та електрокарного транспорту необхідно керуватися вимогами Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

2.4.5. Експлуатація електровізків повинна відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

2.4.6. У цеху між прольотами, призначеними тільки для руху транспортних засобів, встановлюється заборонювальний знак безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76). Проїзди повинні бути освітленими та вільними від сторонніх предметів.

2.4.7. Транспортні засоби повинні бути обладнані пристроями, замками, сигналізацією тощо, що виключає можливість їх використання сторонніми особами, та пристроями, які запобігають самочинному руху.

2.4.8. Не дозволяється:

транспортування вантажів, якщо вони закривають оглядовий шлях;

використання автокарів у цехах, не обладнаних припливно-витяжною вентиляцією чи нейтралізаторами відпрацьованих газів;

проїзд в недостатньо освітленому місці або в місці, що не відповідає нормі ширини проїзду.

2.4.9. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами, кінцевими вимикачами і звуковою сигналізацією, що включається одночасно з початком пересування візка.

Не дозволяється використовувати передавальні візки при несправних гальмах, освітлювальних приладах і звуковій сигналізації.

Ходові колеса передавальних візків повинні обладнуватися запобіжними щитками, що встановлені на висоті 10 мм від головки рейки, і щитками, які запобігають наїзду колеса візка на будь-що, що знаходиться на шляху його пересування.

2.4.10. Передавальні візки повинні бути обладнані під перевезення того виду вантажу, для якого вони призначені. В разі необхідності перевезення іншого вантажу мають бути розроблені спеціальні кріплення, які забезпечують стале положення вантажу на візку.

2.4.11. Колії пересування передавальних візків повинні знаходитися в справному стані та мати тупикові упори, встановлені в кінці рейкового шляху, а також упори, які мають амортизуючі накладки. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути перекриті настилом, що запобігає падінню працівників у траншею.

2.4.12. Не дозволяється експлуатація електровізка при несправності струмоприймача, контролера, гальм і сигналів, а також за відсутності запобіжних пристроїв від впливу електричного струму (діелектричного килимка, діелектричних рукавиць).

2.4.13. Плитковий настил і рейкові колії повинні бути справними, стики рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні. Вагони, що подаються під завантаження і вивантаження, повинні закріплюватися гальмовими башмаками.

2.4.14. Обладнання та експлуатація візків повинні виключати можливість падіння зливків, заготовок та інших матеріалів під час їх транспортування.

2.4.15. Конструкція й експлуатація візків повинні виключати можливість самоперекидання при завантаженні і вивантаженні та транспортуванні.

2.4.16. Відстань між найбільшими частинами візків, що виступають, і конструкціями будинку, устаткуванням і матеріалами, які складуються в цеху, повинна бути не менше 0,7 м з обох боків візка.

2.4.17. Під час руху електрокара, електронавантажувача або електрокарного крана в шумних місцях необхідно постійно подавати звуковий сигнал.

Якщо на шляху руху зустрічаються переносні драбини або інші прилади та пристрої, на яких перебувають працівники, їх треба об'їжджати на відстані не ближче 1 м. Якщо такий об'їзд неможливий, треба припинити рух до усунення вказаних перешкод.

2.5. Вимоги безпеки під час профілактичних оглядів, технічного обслуговування і ремонту засобів виробництва

2.5.1. Профілактичний огляд і ремонт устаткування повинні проводитися в строки, які передбачені графіками, затвердженими у встановленому порядку й відповідно до вимог Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20.08.2008 N 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.09.2008 за N 863/15554 (далі - НПАОП 27.1-1.06-08), технічний огляд та/або експертне обстеження повинні проводитися відповідно до Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 (НПАОП 0.00-6.18-04).

2.5.2. Капітальні і поточні ремонти устаткування повинні проводитися за розробленими і затвердженими проектами організації робіт. У проектах організації робіт повинні вказуватися заходи щодо забезпечення безпечних умов праці на кожний ремонт, а також повинна бути призначена особа, відповідальна за проведення ремонту.

2.5.3. Відповідно до НПАОП 27.1-1.06-08 перед початком ремонтних робіт усі працівники, що беруть участь у ремонті, повинні бути ознайомлені з проектом організації робіт.

2.5.4. На дільницях проведення ремонту повинні бути вивішені попереджувальні про небезпеку плакати і знаки.

2.5.5. Перед початком ремонту станів необхідно зупинити допоміжне устаткування шляхом розбирання електросхем, відключення стиснутого повітря, гідравліки тощо.

2.5.6. Усі отвори в перекриттях, майданчиках та інших місцях під час проведення ремонтних робіт повинні бути закриті щільним настилом або огороджені поручнями висотою не менше 1 м.

2.5.7. Усі роботи щодо доставки матеріалів, необхідних для ремонту нагрівальних пристроїв, подавання їх у нагрівальні пристрої, прибирання розібраної цегли та сміття повинні бути механізованими.

2.5.8. Ремонт камер регенераторів, рекуператорів, лежаків нагрівальних колодязів повинен проводитися згідно з інструкціями, розробленими відповідно до нормативно-правових актів.

При присутності працівників у камері заливання шлаку водою не дозволяється.

2.5.9. Ремонт кришок колодязів, а також їх заміна повинні проводитися після відключення газу.

Для ремонту кришок повинно бути відведене спеціальне місце, обладнане стояками для складання кришок. Стояки повинні мати надійні замки (фіксуючі пристрої), що виключають випадкове зрушення та падіння кришки.

2.5.10. Ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню у приміщеннях з вибухопожежонебезпечними виробництвами повинні проводитися згідно з Інструкцією з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01), та розділом 8 НАПБ А.01.001-2004 щодо організації безпечного проведення вогневих робіт на вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних об'єктах.

2.5.11. При використанні драбин під час ремонту їх необхідно ставити на міцну горизонтальну основу під кутом не більше 60 градусів.

Довжина (висота) переносних приставних драбин не повинна перевищувати 5 м, розсувних - 4 м. Ширина нижньої частини драбини повинна бути не менше 1,1 м, а верхньої - 0,4 м.

Розсувні драбини необхідно обладнувати спеціальними гачками або ланцюжками, що виключають самовільне розсунення драбин. При проведенні робіт з переносними драбинами на висоті понад 1,3 м працівники повинні користуватися запобіжними поясами зі страхувальними канатами.

Не дозволяється працювати з переносними драбинами в безпосередній близькості від механізмів, що працюють, та електроустаткування, що знаходиться під напругою, а також виконувати роботи, які пов'язані з натягуванням проводів чи підтримуванням важких предметів.

3.1. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом прокатних цехів проводитися відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 534) .

3.2. Виробничі процеси та експлуатація устаткування прокатних цехів повинні відповідати вимогам, що викладені у ГОСТ 12.3.002-75* "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные", ГОСТ 12.2.094-83 "ССБТ. Оборудование прокатное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.094-83), ГОСТ 12.2.003-91, НПАОП 40.1-1.21-98, цих Правилах та інших нормативно-правових актах, що стосуються вимог охорони праці у прокатному виробництві.

3.3. Безпечне ведення робіт повинно бути забезпечено: вибором найбільш раціональних технологічних процесів, прийомів, режимів роботи та порядком обслуговування виробничого устаткування; якістю вихідних матеріалів; розміщенням виробничого устаткування; організацією робочих місць; розподілом функцій між працівником і устаткуванням з метою зменшення важкості праці; дистанційним керуванням механізмами у небезпечних зонах.

3.4. Під час організації та проведення технологічних процесів необхідно:

передбачати заміну процесів і операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, при яких зазначені фактори були б відсутні або мали б меншу інтенсивність;

не допускати безпосередній контакт працівників з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, що мають небезпечний чи шкідливий вплив;

своєчасно отримувати інформацію про виникнення небезпечних чи шкідливих факторів під час виконання окремих технологічних операцій;

застосовувати системи контролю й керування процесами та апаратами, що забезпечують захист працівників і аварійне відключення виробничого устаткування.

3.5. У цеху повинна бути чітка система проходів з визначеними зонами для пішохідного руху з необхідною розміткою, покажчиками та освітленням, з обладнанням перехідних галерей і містків над небезпечними дільницями.

3.6. Для утримання прокатних станів, машин, механізмів і устаткування у справному стані необхідно:

дотримуватися технічних режимів, установлених паспортами чи інструкціями заводів-виготівників;

оглядати агрегати, устаткування, машини й механізми під час приймання змін і усувати виявлені при цьому дефекти та несправності;

проводити перевірку стану агрегатів, устаткування, машин і механізмів працівниками;

періодично проводити ревізію та ремонт агрегатів і устаткування.

3.7. На прокатні стани, їх основні та допоміжні агрегати й устаткування, будинки, споруди, димарі та газопроводи повинні бути складені паспорти, що містять у собі основні технічні дані та відповідають вимогам ГОСТ 2.601-2006 "ЕСКД. Эксплуатационные документы" (далі - ГОСТ 2.601-2006).

У період експлуатації агрегатів до паспортів необхідно вносити всі дані про зміни, які сталися на агрегатах, про проведення капітальних ремонтів, про аварії і значні неполадки, що мали місце, а також про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.

3.8. Усі відкриті обертові частини машин і механізмів (вали, муфти, тимчасові ланцюжні та зубчасті передачі, шківи тощо) повинні бути огородженими.

3.9. З'єднувальні шпинделі та муфти всіх прокатних станів слід огороджувати запобіжними кожухами з боків та зверху.

3.10. Рухомі та обертові частини механізмів прокатних станів, агрегатів, що розміщені у важкодоступних місцях, дозволяється огороджувати спільним огородженням із замикаючим пристроєм. Огородження не повинно ускладнювати їх обслуговування.

Знімні, відкидні та розсувні огородження, а також кришки та щитки в цих огородженнях повинні бути обладнані пристроями, що виключають їхнє випадкове відкривання чи знімання (замки, електрозамки відкривання за допомогою спеціального інструмента тощо), а при необхідності мати блокування, що забезпечують припинення робочого процесу при знятті чи відкриванні огородження.

3.11. В особливо небезпечних місцях, перелік яких затверджується роботодавцем, знімні огородження повинні бути зблоковані з пусковими і приводними пристроями. Ці блокування повинні виключати можливість роботи устаткування при знятому огородженні.

3.12. Не дозволяється ремонт і чистка рухомих частин, а також закріплення огороджень під час роботи машин і механізмів.

3.13. Змащення устаткування, машин та механізмів прокатних станів повинно бути централізованим.

3.14. Контрвантажі, які не розміщені всередині устаткування, повинні бути огороджені або розміщені в закритих направляючих пристроях (колодязі, труби, шахти), що виключають можливість доступу працівників у небезпечну зону.

3.15. Усі вентилятори повинні мати запобіжну сітку, що на всмоктуючому отворі має розмір чарунок не більше 20 х 20 мм. Переносні вентилятори повинні мати запобіжну сітку по обидва боки (з розміром чарунок не більше 20 х 20 мм.).

3.16. Маховики повинні мати бокове огородження у вигляді суцільного бар'єра чи поручнів з обшивкою знизу. Огородження маховиків по ободу повинно виконуватися у вигляді суцільного щита висотою не менше 2 м.

У разі розміщення головного двигуна стана всередині цеху розташовувати місця відпочинку працівників в площині обертання маховика не дозволяється.

3.17. Заглиблення для приводів, контрвантажів, іншого устаткування прокатних цехів повинні бути надійно перекриті або мати огородження висотою не менше 1 м із суцільною обшивкою знизу на висоту 0,14-0,15 м.

3.18. З метою захисту від тепловипромінювання та часток, що відлітають, усі працівники, які перебувають в безпосередній близькості від гарячого металу, шлаку, води тощо, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до вимог НПАОП 27.0-3.01-08.

3.19. Для безпечного переходу працівників через рольганги, шлепери, конвеєри та подібні споруди повинні бути влаштовані перехідні містки, огороджені поручнями.

Містки для переходу крізь гарячий метал повинні мати теплоізолюючий настил, а з боків бути екранованими щитами з листового заліза чи густими металевими сітками висотою не менше 1,8 м.

3.20. Майданчики, підлога і приямки поблизу агрегатів, що обслуговуються, і окремих механізмів повинні утримуватися в чистоті, бути рівними і не мати вибоїв.

3.21. На підлозі біля робочих місць ножиць, штемпельних пресів, фрезерних, свердлильних верстатів та інших агрегатів холодної обробки металу повинні бути покладені настили у вигляді дерев'яних ґрат з відстанню між планками не менше 30 мм. Настили повинні бути сухими і справними.

3.22. Межі основних проходів і проїздів повинні бути чітко позначені яскравими лініями шириною не менше 50 мм або знаками, що замінюють їх.

У місцях, де не дотримані габарити, повинні бути вивішені попереджувальні плакати.

3.23. Для обслуговування засувок і шиберів, дросельних пристроїв, іншої запірної та регулюючої арматури, а також устаткування вентиляційних систем і опалення, розміщених на висоті 2 м і більше від рівня підлоги (землі), повинні бути влаштовані стаціонарні майданчики та сходи до них відповідно до вимог ГОСТ 23120-78.

Указана висота обчислюється від рівня настилів, перекриттів тощо до верхнього положення деталі, що обслуговується.

3.24. Майданчики, що розміщуються на висоті 0,6 м і більше від рівня підлоги, перехідні містки, сходи, приямки, люки, колодязі, отвори в перекриттях та дренажні канави повинні огороджуватися поручнями висотою не менше 1 м із суцільною обшивкою знизу огорожі на висоту 0,14-0,15 м.

Якщо ці пристрої закриті кришками або перекриті по всій поверхні міцними настилами, складеними в рівень з підлогою, поручні не потрібні.

3.25. Входи в тунелі, підвали та інші небезпечні місця повинні бути перекриті пристроями, що перешкоджають проходу, з установкою сигнально-попереджувальних знаків безпеки.

3.26. У прокатних цехах, де робота здійснюється замінними працівниками, повинні бути передбачені кімнати відпочинку з комфортними умовами.

3.27. У прокатних цехах повинні бути влаштовані спеціальні майданчики для складування необхідного змінного і запасного устаткування, а також ремонтні майданчики, обладнані вантажопідйомними машинами.

3.28. Не дозволяється зберігання запасного і змінного устаткування в непередбачених для цього місцях.

3.29. У цехах, де застосовують легкозаймисті та горючі речовини, повинні, як правило, здійснюватися централізовані транспортування та видача цих речовин на робочі місця.

За відсутності централізованого транспортування доставка вказаних речовин на робочі місця повинна проводитися в безпечній спеціальній тарі.

3.30. На робочих місцях дозволяється зберігання матеріалів (у готовому до застосування вигляді) у щільно закритих ємностях у кількості, яка не перевищує змінної потреби.

3.31. Трубопроводи, шланги для подачі природного газу, кисню, мазуту, повітря, масла повинні розташовуватися в місцях, що виключають можливість попадання на них гарячих предметів.

3.32. Шланги пневматичних та гідравлічних механізмів повинні відповідати ГОСТ 9356-75 "Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов" (далі - ГОСТ 9356-75). Кріплення шлангів до штуцерів та інструментів повинно виключати їх зривання під час роботи. Приєднання і роз'єднання повинно проводитися після припинення подачі компонентів.

3.33. Котли-утилізатори, що застосовуються у прокатних цехах, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.

3.34. При використанні у прокатних цехах посудин, що працюють під тиском понад 0,07 МПа (0,7 кг/кв.см), необхідно керуватися вимогами нормативно-правових актів.

3.35. У місцях підвищеної небезпеки повинні бути розміщені знаки безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

3.36. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, робота машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, які використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

3.37. Усі діючі підприємства повинні мати затверджені роботодавцем інструкції з охорони праці.

Інструкції з охорони праці повинні відповідати вимогам Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 N 132, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229 (далі - НПАОП 0.00-6.03-93). У кожному структурному підрозділі підприємств повинен бути затверджений перелік інструкцій з охорони праці.

3.38. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці проводиться відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

3.39. Для усіх працівників при прийнятті на роботу і за місцем роботи необхідно забезпечити проходження інструктажів з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

3.40. Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників відповідно до порядку і строків, встановлених Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

3.41. Роботодавець повинен згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону праці" під час укладання трудового договору ознайомити працівників за особистим підписом про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де вони будуть працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також про їх права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

3.42. У кожному прокатному цеху повинні бути складені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.99 N 112, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).

3.43. Перелік робіт підвищеної небезпеки на підприємстві затверджується роботодавцем.

3.44. Роботи з підвищеною небезпекою необхідно проводити за нарядом-допуском встановленої форми. Наряд-допуск, що видається відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого наказом Міністерства металургії СРСР від 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної небезпеки, повинен бути зазначений повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Перелік посад керівників та фахівців, які мають право видавати наряди-допуски, повинен затверджуватися уповноваженою посадовою особою підприємства.

3.45. Не дозволяється застосування праці жінок на роботах, зазначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260.

Піднімання та переміщення вантажів вручну жінками дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194.

3.46. Не дозволяється застосування праці неповнолітніх на роботах, зазначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385.

Піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 N 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за N 183/1208.

3.47. Роботодавець зобов'язаний забезпечити всіх працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також запобіжними пристосуваннями відповідно до вимог НПАОП 27.0-3.01-08, а також мийними і знешкоджувальними засобами за встановленими нормами згідно з нормативно-правовими актами.

3.48. Порядок видачі, збереження та користування засобами індивідуального захисту працівників, а також прання, дезінфекції та ремонту повинен відповідати вимогам Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

3.49. Працівники, зайняті на роботах із шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами згідно з нормами нормативно-правових актів.

3.50. На підприємствах незалежно від форм власності при настанні нещасного випадку необхідно організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (НПАОП 0.00-6.02-04).

4.1. Загальні вимоги

4.1.1. Нагрівальні пристрої, що використовуються у прокатному виробництві і працюють на газі, повинні відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98), а також інструкцій з охорони праці, розроблених і затверджених з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

4.1.2. Не дозволяється опалення нагрівальних пристроїв газом, що не відповідає технічним умовам (за температурою, вологістю тощо).

4.1.3. При застосуванні газового палива повинні бути передбачені засоби безпеки, що виключають витік газу, а також заходи пожежо- і вибухобезпеки, що запобігають створенню вибухонебезпечних сумішей газу з повітрям.

4.1.4. Запаси рідкого палива повинні зберігатися в підземних резервуарах, що влаштовані з дотриманням вимог пожежної безпеки.

4.1.5. У процесі роботи нагрівальних пристроїв повинні бути передбачені заходи, що забезпечують безпеку працівників та попереджають вибивання полум'я з-під кришок нагрівальних пристроїв. Для цього необхідно забезпечити встановлений режим горіння палива в робочому просторі, а також щільне прилягання кришок до стінок печі. При сильному вибиванні полум'я й газів з вікон печей дуття та тягу необхідно відрегулювати так, щоб тиск у робочому просторі печі на рівні підлоги за максимальної продуктивності не перевищував 33 Па.

4.1.6. Щоб запобігти вибухам, необхідно:

подачу газу та дуття в пальники здійснювати після того, як вентилятор почне працювати з повним числом обертів;

на підведеннях газу до кожного пальника установлювати кран чи засувку, а на підведеннях до зони для багатозонних печей - швидкодіючий клапан безпеки на кожну зону.

При застосуванні пальників з попереднім змішуванням газу й повітря необхідно:

створювати надлишок газу в суміші, а після цього додавати повітря в пальники печі;

не допускати включення газу при закритому димовому шибері;

не допускати контакту розплавленого шлаку з водою чи вологими матеріалами.

4.1.7. Для попередження зворотних ударів полум'я в інжекційних пальниках і пальниках з попереднім змішуванням необхідно, щоб швидкість виходу пальної суміші з пальників перевищувала швидкість розповсюдження полум'я.

4.1.8. Для оглядів склепінь нагрівальних печей, рекуператорів, а також обслуговування пальників, приладів КВП і автоматики та проведення ремонтів повинні бути влаштовані майданчики, що стоять окремо або ж з кріпленням до металоконструкції печі.

Настил майданчиків повинен бути теплоізольований. Не дозволяється ставати безпосередньо на склепіння.

4.1.9. Шаржирні крани та інші машини, що використовуються для обслуговування нагрівальних печей, повинні обладнуватися блокуванням, що виключає можливість наближення кабіни крану, машин до колон і стін приміщення на відстань менше 1 м.

Відстань від низу кабіни крану, машини до підлоги при крайньому положенні повинна бути не менше 0,5 м. Зона роботи шаржирної машини повинна бути огородженою.

Якщо на печах не використовуються телевізійні установки або ж не йде безперервний процес завантаження заготовок, вікна печей повинні закриватися кришками, що щільно прилягають до рами. Кришки вікон, що розміщені в зоні високих температур, повинні бути теплоізольованими або мати охолодження.

4.1.10. Піднімання кришок робочих вікон для завантаження і вивантаження металу повинно бути механізованим.

4.1.11. Підлога навколо нагрівальних печей повинна бути неслизькою.

4.1.12. Для захисту працівників від теплового впливу нагрівальних пристроїв необхідно застосовувати:

теплоізоляцію поверхонь, що випромінюють тепло;

теплоізоляцію та охолодження робочих місць;

природну та механічну вентиляцію;

повітряне охолодження замкнених просторів печей, що перебувають в ремонті;

водорозпилення у припливних віконних прорізах і на робочих місцях;

спецодяг та індивідуальні захисні пристрої - щитки, екрани, окуляри, світлофільтри.

Ці прилади та пристрої не повинні створювати незручності для працівників.

4.2. Експлуатація нагрівальних пристроїв, що працюють на газі

4.2.1. При експлуатації нагрівальних пристроїв, що працюють на газі, необхідно ретельно дотримуватися виконання вимог НПАОП 0.00-1.20-98.

4.2.2. На кожному нагрівальному пристрої повинен бути затверджений роботодавцем перелік газонебезпечних місць, які встановлюються за результатами систематичного відбору та аналізу проб повітря на загазованість залежно від виду газу, що застосовується (який утворюється при технологічному процесі), та можливості його витоку.

Усі газонебезпечні місця повинні бути позначені відповідними плакатами і покажчиками групи газонебезпечності.

4.2.3. Перевірка місць витоку газу, щільності з'єднань газопроводів, арматури та пристроїв повинна проводитися із застосуванням мильного розчину (піни).

4.2.4. Тепловий режим нагрівальних пристроїв повинен бути автоматизований.

4.2.5. Перед пуском газу в нагрівальні пристрої повинна бути перевірена справність усіх механізмів печі, контрольно-вимірювальної апаратури, а також стан засувок, дросельних пристроїв, відсічних клапанів та іншої арматури.

4.2.6. Сальники штоків перекидних клапанів повинні бути ущільнені. Перевірка їх повинна проводитися кожної зміни.

4.2.7. Перекидні пристрої повинні мати блокування, що виключає можливість одночасного перекидання газових і повітряних клапанів.

Перед початком та під час перекидання клапанів повинен автоматично подаватися звуковий чи світловий сигнал.

Не дозволяється перебування працівників поблизу клапанів під час їх перекидання.

4.2.8. Робочий майданчик навколо перекидних пристроїв клапанів повинен мати ширину не менше 0,8 м.

4.2.9. Заглушки, які влаштовуються на газопроводах, повинні розраховуватися на максимальний тиск газу в них і забезпечуватися чітко видимими хвостовиками, що виступають за межі фланців. При встановленні та вийманні заглушок, а також вимірювальних діафрагм, на фланцях, що розтискуються, повинні влаштовуватися струмопровідні перетинки, які виключають накопичення статичної електрики.

4.2.10. Склепіння та стінки лежаків печей повинні бути герметичними. Лежаки повинні бути покриті спеціальними ущільнюючими обмазками.

4.2.11. Лази для доступу в лежаки печей повинні бути розташовані зверху лежака. Для спуску в лази лежаків повинні бути влаштовані міцно замуровані скоби або стрем'янки.

Оглядові лази повинні мати подвійні кришки, що щільно посаджені у гнізда.

4.2.12. Лежаки нагрівальних пристроїв повинні бути захищені від проникання в них води, а у разі попадання вода повинна вчасно відкачуватися.

4.2.13. Не дозволяється застосовувати відкритий вогонь для відігріву газопроводів, їх необхідно відігрівати гарячою водою чи парою.

4.2.14. Для швидкого закривання газових засувок, розміщених в різних зонах, за змінним персоналом цеху заздалегідь повинні закріплюватися певні групи засувок.

4.3. Експлуатація нагрівальних пристроїв, що працюють на рідкому паливі

4.3.1. Зберігання нафти та нафтопродуктів повинно відповідати вимогам ГОСТ 1510-84 "Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение" та НАПБ А.01.001-2004.

4.3.2. Ємності для прогрівання нафти та нафтопродуктів повинні бути обладнані паровими змійовиками, температура нагрівання яких не повинна перевищувати 50 град.С для нафти та 75 град.С для мазуту. Контроль за температурою нагрівання повинен здійснюватися термопарою або термометром.

4.3.3. Для попередження переливання рідкого палива ємності повинні обладнуватися покажчиками рівня (поплавцями), а також обладнуватися спеціальними переливальними трубами.

Не дозволяється застосування на ємностях скляних покажчиків рівня.

4.3.4. Витратні баки з рідким паливом повинні бути щільно закриті кришками та забезпечені рівнемірами, витяжними трубами із запобіжними сітками для відведення парів палива, трубопроводами аварійного зливання палива та переливними трубопроводами, що виключають можливість переповнення баків.

4.3.5. Перетин зливних трубопроводів повинен забезпечувати зливання палива з баків протягом 2-3 хв. Спускові вентилі повинні розташовуватися в легкодоступних місцях. На дільниці зливного трубопроводу від бака до спускового вентиля (крана) не дозволяється застигання палива.

4.3.6. Аварійні ємності для зливання палива при спорожнюванні трубопроводів повинні встановлюватися поза будинками цеху.

4.3.7. Для зливання палива у випадку пожежі витратні баки повинні бути з'єднані закритими трубопроводами, що мають спеціальні ємності, до яких повинні бути підведені переливні трубки витратних баків.

4.3.8. Для швидкого відключення палива у випадку аварії чи пожежі на паливопроводах повинні бути спеціальні вентилі, розміщені в доступних для обслуговування місцях.

4.3.9. Паливопроводи повинні бути теплоізольованими та мати ухил не менше ніж 0,003 у бік можливого їх спорожнювання.

Паралельно з паливопроводом у спільній з ним ізоляції повинен прокладатися обігрівний паропровід.

При цьому повинна бути забезпечена можливість продування паливопроводу парою від верхньої його позначки до нижньої.

4.3.10. На вводі паливопроводу в цех повинна бути встановлена вимикальна засувка.

4.3.11. Паливо, що подається для спалювання в печі, повинно бути профільтрованим та підігрітим до температури, яка не перевищує температури спалаху парів, встановленої для даної марки палива.

4.3.12. При роботі печі на рідкому паливі до форсунок повинен бути забезпечений вільний доступ для обслуговування та ремонту.

Печі зі склепінними форсунками повинні бути обладнані стаціонарними площадками з теплоізоляційною підшивкою.

Використання переносного настилу не дозволяється.

Для запобігання опікам при зворотному ударі полум'я отвори для установки форсунок повинні перекриватися засувками, а вентилі повинні бути трішки зміщені убік.

4.3.13. Зміна положення форсунок повинна здійснюватися механізованим способом.

4.3.14. Для запобігання вибухам та ударам у разі припинення надходження повітря подачу пального треба негайно припинити.

4.3.15. Перед чисткою форсунок подача палива та повітря в них повинна бути припинена.

4.3.16. Розлите паливо біля печі повинно бути негайно прибране.

4.3.17. Доступ працівників у ємності для нафтопродуктів можливий лише за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, після відключення баків від трубопроводів засувкою та заглушкою, спорожнення, пропарювання, провітрювання та аналізу повітря в них на вміст шкідливих речовин. При проведенні ремонтів трубопроводів із зварювальними роботами, крім звільнення їх від пального і продування парою, вони додатково повинні продуватися повітрям.

4.3.18. Під час перебування працівників у ємностях усі люки повинні бути відкриті та необхідно застосовувати примусове провітрювання.

4.3.19. Під час роботи працівників всередині ємностей для освітлення повинні використовуватися світильники у вибухозахищеному виконанні з напругою не вище 12 В, а їх включення повинно проводитися ззовні баків.

4.3.20. Роботи в ємності повинні виконуватися не менше як трьома працівниками, двоє з яких повинні перебувати нагорі ємності і безперервно спостерігати за працівником, що перебуває всередині ємності, та тримати кінець мотузки, прив'язаної до запобіжного пояса, який повинен одягнути працівник перед спусканням у бак.

4.4. Нагрівальні колодязі

4.4.1. Габарити наближення нагрівальних колодязів до залізничних колій повинні відповідати ГОСТ 9238-83.

З боку залізничної колії групи колодязів повинні огороджуватися від рівня підлоги цеху до робочого майданчика колодязів. Захисні плити колодязів, що встановлюються з боку залізничних колій для подачі рухомого складу із зливками, повинні укладатися так, щоб не порушувалися габарити наближення рухомого складу.

Не дозволяється притуляти зливки до захисних плит колодязів.

4.4.2. Не дозволяється складувати та захаращувати зливками та запасним устаткуванням робочі майданчики колодязів.

4.4.3. Під час відкривання кришки камери колодязя повинна автоматично відключатися подача газу.

4.4.4. Робочі майданчики нагрівальних колодязів з усіх боків, за винятком сторони переносу зливків, огороджуються поручнями із суцільною обшивкою знизу.

Для огляду і ремонту скатів наземно-кришкових кранів з боку гарячих колій повинні бути передбачені пристрої, що забезпечують безпеку робіт. На коліях пересування наземно-кришкових машин необхідно влаштовувати тупикові упори. Крани повинні бути оснащені звуковою і світловою сигналізацією.

Під час ремонту чарунок нагрівальних колодязів навколо них встановлюються тимчасові огородження.

4.4.5. Для забезпечення безпечних умов праці та якісного нагрівання зливків і заготовок необхідно за допомогою автоматичних приладів регулювати температуру у колодязях і рекуператорах, підтримувати необхідне співвідношення обсягів газу та повітря, тиску газів у камері, передбачити відключення газу при відкриванні кришок і переключенні газових та повітряних клапанів.

4.4.6. Склепіння та оглядові вікна регенераторів і рекуператорів повинні бути ущільнені газонепроникною масою для запобігання просочуванню газу.

Не допускається експлуатація регенераторів і рекуператорів за наявності тріщин та щілин. Стіни регенераторів і рекуператорів повинні бути непроникними.

4.4.7. Кришки нагрівальних колодязів повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують щільність їх посадки на камери та виключають можливість вибивання полум'я. Зазор між кришкою й камерою повинен ущільнюватися відповідним матеріалом.

4.4.8. Для герметичності кришок люків газових перекидних клапанів їх необхідно ущільнювати азбестовою набивкою, просоченою газонепроникною жаростійкою масою, а лежаки герметизувати тією ж масою.

4.4.9. Попередження вибухів у регенераторах і лежаках досягається усуненням підсосів повітря в них шляхом включення повітряного клапана через 10-15 с. після газового, а також тим, що після спорудження або ремонту колодязів їх сушіння виконують до тієї пори, поки температура в газових лежаках і насадках не досягне температури займання газу (500 град.С).

Не дозволяється одночасне переключення газового та повітряного клапанів.

4.4.10. Перед пультами керування кришками нагрівальних колодязів повинні бути встановлені теплозахисні екрани.

У діючих цехах, де біля пульта керування не може бути забезпечено достатнього припливу свіжого повітря через стулки вікон, робочі місця біля пультів повинні бути забезпечені припливною вентиляцією з регулюванням температури повітря, що подається.

Керування наземно-кришковими кранами повинно бути дистанційним. У разі відсутності дистанційного керування кабіни керування таких кранів повинні бути обладнані установками для кондиціонування повітря чи повітряного душування.

Не дозволяється перебування працівників на робочому майданчику перед відкритими камерами колодязів, а також внизу на нульовій відмітці в зоні транспортування зливків під час їх посадки і видавання.

Майданчики для приміщення КВП і пульти керування з боку нагрівальних колодязів повинні бути екрановані.

4.4.11. Застосовувати для переносу зливків кліщі зі спрацьованими кернами не дозволяється. Керни повинні бути виготовлені зі зносостійкого металу або наплавлятися твердим сплавом.

Брати холодні зливки неохолодженими кліщами не дозволяється. Баки для замочування кліщів повинні бути забезпечені проточною водою, температура якої не повинна перевищувати 45 град.С.

4.4.12. Стіни та підлога кабіни кліщових кранів повинні бути ізольованими. Для захисту машиніста крана від тепловипромінювання у вікнах кабіни повинно бути подвійне скління.

Зовнішні шибки повинні бути тепловідбивними. Кабіни повинні бути обладнані кондиціонерами.

4.4.13. Керування зливковозом повинно бути дистанційним. Перекидач повинен забезпечувати надійну стійкість зливків і виключати можливість їх падіння на бік. При човниковому русі зливковозів колія в кінці будинку повинна бути обладнана надійним тупиком.

При кільцевій зливкоподачі в районі закруглення повинна бути встановлена світлова сигналізація, яка попереджає про рух зливковоза. Холоста гілка зливковозної колії повинна бути огороджена поручневим огородженням висотою не менше 1,2 м з суцільною обшивкою знизу на висоту 0,14-0,15 м.

У прокатних цехах прибирання окалини та шлаку з колій зливковоза повинно бути механізованим.

4.4.14. Пост керування зливковозом повинен бути розташований так, щоб забезпечувалась хороша видимість усього шляху руху зливковоза.

4.4.15. Не дозволяється перебувати поблизу шлакових льоток при їх відкриванні.

4.4.16. Вилучення шлаку з нагрівальних колодязів повинно бути механізованим.

Рідке шлаковидалення слід проводити за допомогою кліщового крана, який обладнаний спеціальним гребком. Для більш безпечного й ефективного вилучення рідкого шлаку підошву камери нагрівального колодязя треба посипати порошком магнезиту, феросиліцію, алюмінію або іншими речовинами-витравлювачами.

4.4.17. Не дозволяється розчищення та вибивання шлаку вологим інструментом.

Для доступу до шлакових льоток повинні бути влаштовані ґратчасті майданчики з поручнями та суцільною обшивкою знизу на висоту 0,14-0,15 м.

4.4.18. Коробки та ковші під шлак повинні бути справними та сухими.

Переповнення ковшів (коробок) рідким шлаком не дозволяється. Прибирання коробок (ковшів), що наповнені рідким шлаком, повинно проводитися вчасно. Грануляція рідкого зварювального шлаку водою не дозволяється. Робочі місця біля шлакових льоток повинні мати повітряне душування. Стіни нагрівальних колодязів у районі шлакових льоток повинні бути закриті екранами.

4.4.19. Вилучення шлаку з-під колодязів у шлакові приміщення повинно бути механізованим.

Шлакові візки повинні бути забезпечені звуковою сигналізацією та за необхідності обладнані захисним козирком для водія.

4.4.20. Транспортування й кантування ковшів або коробок зі шлаком у залізничні вагони повинні здійснюватися тільки після остигання шлаку.

4.4.21. Не дозволяється проводити вилучення шлаку на підлогу шлакового тунелю, льоток при їх відкриванні.

4.5. Печі нагрівальні

4.5.1. Подавання металу до нагрівальних печей і видавання металу з печей повинні бути механізованими.

Біля приймальних пристроїв повинні бути обслуговуючі майданчики, огороджені поручнями.

4.5.2. Завантажувальні пристрої обладнуються засобами для вирівнювання заготовок, що завантажуються у піч (упорами, маніпуляторами, лінійками тощо).

Не дозволяється ставати:

на завантажувальні пристрої при завантаженні заготовок у піч;

на плитний настил рольганга під час руху заготовки;

на редуктори при звільненні застряглих заготовок, а також затримувати заготовку на рольгангу ломиком.

4.5.3. Розміщення постів керування штовхачами повинно забезпечувати хорошу видимість заготовок на завантажувальних пристроях. На постах керування повинна бути влаштована сигналізація, що сповіщає про видавання заготовок з печі.

4.5.4. На печах, які споруджуються та знаходяться на реконструкції, кантування зливків і заготовок повинно бути механізованим. Печі повинні бути обладнані пристроями, які запобігають руйнуванню заготовками кладки бокових стін.

4.5.5. Майданчики для обслуговування пальників, розміщених на склепінні, повинні огороджуватися поручнями та мати не менше двох входів. Не дозволяється обладнання вертикальних сходів.

4.5.6. Керування шиберами на печах повинно бути механізованим, а шибери повинні розташовуватися в безпечних і легкодоступних для обслуговування та ремонту місцях.

4.5.7. Рідкий шлак з печі повинен випускатися у сухі коробки та ковші. Шлакові льотки повинні огороджуватися щитами.

Вивантаження з коробок і ковшів, а також розбивання та розподіл шлаку повинні проводитися після повного його застигання у спеціально відведеному місці.

4.5.8. Робочі місця біля нагрівальних печей повинні бути обладнані пристроями повітряного душування.

4.5.9. Для зменшення тепловиділення елементи печей повинні бути теплоізольованими.

4.6. Електротермічні установки

4.6.1. Облаштування, розміщення та безпечна експлуатація електротермічних установок (установки індукційного нагріву, електропечі опору, високочастотні установки для нагрівання металу, гартівні машини зі струмами високої частоти тощо) повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів та міждержавних стандартів ГОСТ 12.2.007.9-93 "Безопасность электротермического оборудования. Общие требования", ГОСТ 12.2.007.10-87 "ССБТ. Установки, генераторы и нагреватели индукционные для электротермии, установки и генераторы ультразвуковые. Требования безопасности", ГОСТ 12.1.002-84 "ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах" та ГОСТ 12.1.006-84.

4.6.2. Електротермічні установки повинні бути оснащені необхідними блокувальними пристроями, що забезпечують безпечне обслуговування електрообладнання та механізмів цих установок.

4.6.3. Для забезпечення допустимих значень напруженості полів при роботі електротермічних установок необхідно:

зменшувати потужність випромінювання в самому джерелі шляхом застосування спеціальних пристроїв;

встановлювати стаціонарні чи переносні екрануючі пристрої;

передбачати обмеження часу перебування працівника в зоні дії полів;

розміщувати робочі зони (пульти керування) на такі відстані від джерел полів, де напруженість не перевищує допустимих норм;

використовувати комбінований захист (часовий і відстанню) одночасно чи інші комбінації захисту;

застосовувати спеціальні засоби індивідуального захисту.

4.6.4. Для кожної електротермічної установки, що випромінює електромагнітну енергію вище граничнодопустимих значень, повинні виділятися окремі зони, у яких інтенсивність опромінювання перевищує норми. Ці зони повинні огороджуватися або біля них повинні встановлюватися попереджувальні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

4.6.5. На щитах керування повинна бути передбачена сигналізація включеного і відключеного положень електротермічних установок.

4.6.6. При охолодженні електротермічних установок водою повинні бути передбачені ізолюючі шланги (на випадок аварії, пробою або замиканням напруги на водоохолоджуючу мережу), що дозволить захистити працівників. Металеві трубопроводи системи водоохолодження повинні бути заземлені.

4.6.7. Контроль за безперервним надходженням охолоджуючої води повинен здійснюватися за допомогою спеціальних приладів, що при необхідності автоматично вимикають печі у випадку перебою подавання води, а також приладів, які сигналізують про перегрівання води в системі охолодження.

4.6.8. Індукційні нагрівальні установки повинні бути обладнані приладами керування процесом нагрівання, а також механізмами подавання заготовок в індуктор та їх вилучення.

4.6.9. Кожухи індукційних печей повинні бути надійно ізольовані від індуктора та заземлені. Уся електрична апаратура і струмоведучі частини індукційної установки повинні бути огородженими.

4.6.10. Печі повинні мати автоматичне відключення напруги при пробиванні індуктора.

4.6.11. Конструкція електропечі опору повинна виключати можливість випадкового дотику працівників до нагрівачів.

4.6.12. Ремонт устаткування, заміна роликових проводок і запобіжників повинні проводитися при знятій напрузі.

4.7. Термічні печі

4.7.1. Процеси термічної обробки металу повинні бути максимально механізованими та автоматизованими та відповідати вимогам ГОСТ 12.3.004-75 "ССБТ. Термическая обработка металлов. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.004-75).

4.7.2. Розміщення приладів керування печами повинно виключати можливість опромінювання працівників.

4.7.3. Приміщення цехів, де розташовані печі, що працюють з використанням водню, повинні бути обладнані автоматичними газоаналізаторами з улаштуванням світлової та звукової сигналізації.

4.7.4. Термічні печі, що працюють з використанням вибухонебезпечних і токсичних захисних газів, повинні бути герметичними.

4.7.5. Матеріали, що застосовуються для герметизації місць рознімання кожухів і вузлів, повинні виключати хімічну взаємодію з воднем, а також погіршення газонепроникності або випарювання під впливом термічних деформацій.

4.7.6. Затвори ковпакових печей повинні виключати можливість виходу вибухонебезпечних і токсичних захисних газів назовні та підсмоктування повітря в робочий простір печі.

4.7.7. Взаємне розміщення підводів і відводів вибухонебезпечних та токсичних захисних газів повинно забезпечувати ефективне продування печі та виключати утворення застійних зон.

4.7.8. Піч повинна бути обладнана приладами, що вимірюють витрати вибухонебезпечних і токсичних захисних газів.

4.7.9. Викидання вибухонебезпечних та токсичних захисних газів з-під муфеля у приміщення цеху не дозволяється.

4.7.10. Кладку ковпака вакуумно-водневих печей необхідно виконувати з вогнетривкого матеріалу, стійкого до водневого середовища.

4.7.11. При падінні тиску під муфелем або під ковпаком (для вакуумно-водневих печей) повинна автоматично припинятися подача вибухонебезпечних і токсичних захисних газів та включатися продувка інертним газом. При цьому повинна спрацьовувати звукова і світлова сигналізація.

4.7.12. У термічному відділенні повинні бути передбачені стенди для випробування на щільність для ремонту муфелів та ковпаків.

Конструкція стендів повинна передбачати наявність центруючих пристроїв для точної установки муфеля.

4.7.13. Муфель повинен бути герметичним.

4.7.14. Установки для приготування вибухонебезпечних і токсичних захисних газів повинні мати мінімальну кількість рознімних фланцевих з'єднань.

4.7.15. Конструкція установок, агрегатів з виробництва вибухонебезпечних і токсичних газів та газопроводів повинна забезпечувати можливість продування всієї системи устаткування та газопроводів, а також окремих дільниць газопроводів і одиниць устаткування, що вимикаються.

4.7.16. Підключення підводів газу до окремих ковпаків, запалювання газу, відключення ковпакових газових печей та ремонт газопроводів повинні здійснюватися відповідно до вимог нормативно-правових актів.

4.7.17. Усі печі, що використовують захисні гази, повинні мати пристрої, що сприяють зведенню до мінімуму витіку захисних газів.

4.7.18. Безперервні установки термообробки повинні мати світлозвукову сигналізацію, яка сповіщає про пуск механізмів, а також про перевищення допустимої концентрації оксиду вуглецю та інших токсичних газів, і аварійні вимикачі біля основних агрегатів.

4.7.19. При охолодженні смуг чи листів водою після термічної обробки повинні бути передбачені пристрої (щити, зонти тощо), що виключають можливість попадання пари та бризок води у приміщення.

4.7.20. Вилучення кінців відірваної смуги з печі повинно проводитися за допомогою спеціальних пристроїв.

4.7.21. Кабіни машиністів кранів, що працюють у термічному відділенні, повинні бути обладнані кондиціонерами.

4.7.22. Термічні печі з висувним подом повинні мати блокування відкривання дверей під час руху поду, а також звукову сигналізацію.

5.1. Загальні вимоги

5.1.1. Експлуатація прокатних станів повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.094-83.

5.1.2. Для уникнення аварійних ситуацій на прокатних станах необхідна установка автоматизованих систем контролю за роботою основного механічного й електричного устаткування з використанням електронно-обчислювальних машин.

5.1.3. На станах, що будуються, регулювання зазору між валками повинно бути механізованим. Ручне регулювання зазору між валками повинно здійснюватися відповідно до вимог інструкції з охорони праці, розробленої та затвердженої на підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98. Головний пост керування прокатним станом повинен мати переговорний зв'язок і сигналізацію з машинним залом та з постами керування допоміжних агрегатів.

5.1.4. Пуск стана повинен здійснюватися після подавання двох відповідних звукових сигналів та одночасно світлової сигналізації, які добре чути і видно на усіх робочих місцях стана та на його допоміжних агрегатах.

5.1.5. До подачі сигналу про пуск стана уповноважена особа зобов'язана перевірити справність стана, всіх його огороджувальних і запобіжних пристроїв.

Розпорядження про пуск стана може бути дано тільки після узгодження з відповідною посадовою особою та після виведення працівників з устаткування стана.

Не дозволяється пуск зламаного стана, а також при наявності несправностей огороджувальних і запобіжних пристроїв.

Дозвіл про пуск стана може дати тільки відповідальна посадова особа, яка керує прокатуванням.

5.1.6. Для попередження травмування працівників прокатних станів необхідно щомісячно проводити змащення підшипників і муфт шпинделів, суворо дотримуватися режиму нагрівання зливків і заготовок відповідно до інструкцій підприємств-виготовлювачів устаткування. Не дозволяється подавати для прокатування нерівномірно прогріті заготовки та зливки.

Не дозволяється застосовувати вивідні проводки без бокових лінійок.

У процесі прокатування необхідно слідкувати за станом кінця заготовки, що подається у кліть. При незадовільному стані кінець заготовки повинен бути обрізаний. При неможливості обрізання бракованого кінця заготовка не повинна допускатися до прокату.

Замірювання профілю прокатуваного металу під час роботи стана дозволяється здійснювати лише дистанційно, за допомогою відповідних вимірювальних приладів.

5.1.7. Усі єднальні шпинделі, муфти та корінні вали прокатних станів повинні огороджуватися заґратованими або суцільними щитами чи кожухами не тільки з боків, а й зверху. На великосортних і високошвидкісних станах запобіжні кожухи повинні витримувати удари шматків муфт, які розірвалися. Шпинделі блюмінгів і слябінгів повинні огороджуватися щільним бар'єром з обладнанням майданчика з поручнями для зручності обслуговування.

5.1.8. Непрацюючі калібри валків повинні бути закриті щитами. Перевірку калібрів, зазору між валками, а також положення проводок потрібно проводити за допомогою відповідних пристроїв. Не дозволяється проводити ремонт стана під час його роботи.

5.1.9. На дрібносортних безперервних та лінійних станах, на відвідних рольгангах стана необхідно встановлювати борти потрібної висоти, а рольганги огороджувати високими бортами.

5.1.10. На дрібносортних станах лінійного типу робочі місця необхідно огороджувати запобіжними стінками.

5.1.11. На велико- і середньосортних станах лінійного типу прокатне поле повинне огороджуватися суцільними бортами з ухилом у бік заготовки висотою, що на 200 мм перевищує висоту найбільшого прокатуваного профілю.

5.1.12. Для захисту від відлітаючих під час прокату часток окалини, осколків металу та бризок шлаку перед валками на станині необхідно влаштовувати надійні сітчасті щити чи щільні ланцюгові завіси, а вздовж лінії стана, проти прорізу у станині робочих рольгангів, - знімні щити з густої міцної сітки. Проміжок між валками з боку, протилежного з'єднувальним шпинделям, закривається запобіжним щитом.

5.1.13. На прокатних станах за наявності гідравлічного зрівноваження середнього валка проміжки між траверсою приводу і станиною кліті повинні бути закриті огороджувальними щитами, що виключають можливість попадання працівників між траверсою і станиною.

5.1.14. Для забезпечення умов безпеки у процесі прокатки повинна бути справна привалкова арматура (направляючі коробки з пропусками, вивідні проводки, проводкові столи, лінійки тощо). Ввідні коробки сортових станів повинні бути без бокових регулюючих болтів.

5.1.15. При ручному подаванні металу у валки кліщі вальцювальників повинні відповідати сортаменту прокатуваного металу та бути у справному стані. Для охолодження кліщів біля станів повинні бути встановлені ємності з проточною водою, температура якої не повинна перевищувати 45 град.С.

5.1.16. Настил підлоги в місцях прокатування і прибирання металу від лінійного стана повинен бути рівним та виготовленим з негорючих матеріалів.

У місцях, де знаходяться вальцювальники, підлога не повинна бути слизькою.

5.1.17. Прибирання недокатів і браку, а також витяг зламаних валків повинні проводитися з дотриманням вимог безпеки та під керівництвом уповноваженої особи.

5.1.18. Недокати і брак повинні вчасно прибиратися у спеціально відведене для цього місце.

5.1.19. Шліфування та вилучення дефектів з робочих поверхонь валків прокатних станів, а також роликів рольгангів, правильних машин, моталок тощо повинні проводитися при зупиненому прокатуванні за допомогою спеціального пристрою з боку, протилежного напряму обертання. Установка пристрою для вилучення дефектів повинна здійснюватися при зупиненому стані.

5.1.20. Шафи з автоматами електродвигунів рольгангів або інших механізмів станів і агрегатів повинні розташовуватися у доступних місцях.

5.1.21. Конструкція підйомно-хитких столів повинна виключати можливість падіння з них прокатуваного металу. Для запобігання травмуванню працівників бокові поверхні підйомно-хитких столів повинні бути обшиті листовим металом. При верхньому положенні столу обшивка повинна бути вище плиткового настилу робочого місця.

5.1.22. Для доступу під підйомно-хиткі столи повинні влаштовуватися приямки з похилими сходами.

У тих випадках, коли за місцевих умов зробити приямки з похилими сходами неможливо, дозволяється влаштовувати з боку хитких столів колодязі з вертикальними драбинами.

5.1.23. Не дозволяється під час роботи стану:

проводити огляд і ремонт механізмів, розміщених під підйомно-хиткими столами, які на час ремонту повинні бути надійно закріплені;

входити в зону переміщення нагрітого металу;

перебувати всередині огородження клітей.

5.1.24. Проміжки між роликами рольгангів, за винятком робочих рольгангів, біля блюмінгів і слябінгів, а також у місцях, де вони не зайняті механізмами, повинні бути перекриті.

5.1.25. Не дозволяється ходити по рольгангах. Переходити через них дозволяється тільки перехідними містками, настил яких повинен футеруватися вогнетривкою цеглою. Висота та конструкція перехідного містка над розкотувальним полем повинні створити умови безпечного проходу працівників.

5.1.26. При мінусових температурах повітря, коли відбувається інтенсивне пароутворення, на кожній кліті повинна встановлюватися додаткова сигналізація, яка сповіщає про наявність металу в зіві валків, а також передбачатися інтенсивна аспірація небезпечної для працівників зони.

5.1.27. На реверсивних станах гарячої прокатки для огляду поверхні валків і привалкової арматури повинні встановлюватися спеціально виготовлені тумби для виключення опускання валків униз.

5.2. Прибирання окалини

5.2.1. Прибирання окалини з-під станів та іншого устаткування повинно бути механізованим (гідрозмивання, скребки тощо), проводитися пристроями, що захищають від відлітаючої окалини і знижують запиленість атмосфери.

5.2.2. Тунелі для змивання окалини під робочими клітями повинні мати похил і перетин жолоба, що забезпечує вилучення всієї окалини, яка потрапляє до жолоба.

Фундаменти робочих і шестеренних клітей, редукторів, стаціонарних упорів, рольгангів та іншого устаткування, де можливе скупчення окалини, повинні мати відповідні похили та жолоби, що ідуть у бік тунелю для змивання окалини під робочими клітями, та систему водопроводів для забезпечення постійного та періодичного змивання окалини та бруду.

Фундаменти будь-якого механізму не повинні мати ізольованих приямків.

5.2.3. Окалиновідламувальні кліті та пристрої для гідрозбивання повинні бути огороджені щитами від відлітаючої окалини та бризок води.

5.2.4. Прохід під рольгангами та станами повинен бути надійно перекритий від падаючих шматків скрапу й окалини.

У діючих цехах, де безпечний прохід через тунель не забезпечений, доступ туди під час прокатування не дозволяється.

Вхід у тунель повинен бути закритий на замок, а двері зблоковані зі світловою сигналізацією, виведеною до найближчого поста керування.

5.2.5. Тунелі для прибирання окалини повинні бути обладнані освітленням з напругою не більше 36 В.

5.2.6. Відстійні басейни повинні бути огороджені з усіх боків міцними стінками висотою не менше 1,1 м.

Біля входу до тунелів відстійних басейнів повинні бути влаштовані ґратчасті бар'єри.

Прибирання окалини з ям і відстійників повинно бути механізованим (грейфери, ковшеві елеватори тощо).

5.2.7. Біля клітей безперервних станів можна також використовувати похилі полиці з відводом окалини в бік від клітей у колодязі, в яких влаштовуються спеціальні короби або цебра, що прибираються краном. При вилученні окалини в коробах або цебрах необхідно використовувати пристрої для зачеплення та перекидання їх без участі стропальників.

5.2.8. Колодязі для коробів або цебер під окалину повинні перекриватися металевими плитами або огороджуватися.

Під час прибирання окалини відкриті отвори над колодязями необхідно огороджувати переносними бар'єрами.

5.2.9. Не дозволяється прибирання окалини вручну з-під робочих клітей станів і рольгангів під час прокатування та ремонту.