Керуючись статтею 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та статтею 26 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

1. Затвердити Положення про порядок розгляду заяв та справ про концентрацію суб’єктів господарювання, що додається.

2. Визнати Положення про контроль за економічною концентрацією, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25 травня 1998 року № 134-р та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30 червня 1998 року за № 409/2849 (зі змінами й доповненнями, унесеними розпорядженнями Антимонопольного комітету України від 29 січня 1999 року № 22-р, від 18 лютого 2000 року № 31-р, від 16 січня 2001 року № 3-р та від 6 квітня 2001 року № 48-р), таким, що втратило чинність.

1. Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", "Про оренду державного та комунального майна" з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем, обмеженню конкуренції.

2. Це Положення встановлює порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України (далі – Комітет) про попереднє отримання дозволу Комітету чи Адміністративної колегії Комітету на концентрацію суб’єктів господарювання та одержання попередніх висновків щодо концентрації суб’єктів господарювання, розгляду заяв та справ про концентрації суб’єктів господарювання.

3. Терміни вживаються в цьому Положенні в такому значенні:

адміністративна колегія Комітету - постійно діюча адміністративна колегія Комітету, тимчасова адміністративна колегія Комітету;

вертикальні відносини (між учасниками концентрації) - фактичні або потенційні, прямі або непрямі відносини між учасниками концентрації, один з яких діє на ринках товарів, виробництво та/або реалізація яких потребує або може потребувати використання товарів, що обертаються на ринках, на яких діє інший учасник концентрації;

горизонтальні відносини (між учасниками концентрації) - відносини між учасниками концентрації, які конкурують чи мають можливість конкурувати між собою на ринку з одними й тими самими товарними та територіальними (географічними) межами;

державний уповноважений - державний уповноважений Комітету;

дозвіл - дозвіл органів Комітету на концентрацію;

задіяний ринок товару (товарний ринок) - ринок товару (товарний ринок), на якому відбувається або на який впливає або може вплинути концентрація суб’єктів господарювання, з визначеними товарними й географічними межами відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року № 49-р, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за № 317/6605;

заява - заява про надання дозволу на концентрацію або попередніх висновків;

заявники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, орендар, одержувач фінансового лізингу, концесіонер, орендодавець, суб’єкти господарювання, фізичні та юридичні особи, які в межах своїх повноважень приймають рішення про концентрацію, здійснюють концентрацію, здійснюють управління об’єктом набуття контролю;

кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб. При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або право голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права;

недружнє придбання - набуття прямого або опосередкованого контролю над цілим або частинами одного або декількох інших суб’єктів господарювання чи іншими активами в осіб, які не здійснюють контролю над ним, у разі відмови цього суб’єкта господарювання надати заявнику (уповноваженій ним особі) інформацію, необхідну для надання дозволу органів Комітету;

органи Комітету - Комітет, адміністративна колегія Комітету, державний уповноважений, адміністративні колегії територіального відділення Комітету;

показники учасників концентрації - вартість (сукупна вартість) активів та обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів;

попередні висновки - попередні висновки стосовно концентрації суб’єктів господарювання;

ринки товару, на яких відбувається концентрація, - це ринки, на яких має чи матиме місце оборот товарів, що виробляються та/або реалізуються: суб’єктами господарювання, які утворюються внаслідок злиття або приєднання учасників концентрації; суб’єктами господарювання, які спільно створюються учасниками концентрації; з використанням майна, над яким унаслідок концентрації набувається контроль; суб’єктами господарювання, частки (акції, паї) яких придбаваються;

ринки товару, на які впливає чи може впливати концентрація, - такими ринками вважаються: ринки товарів, виробництво та/або реалізація яких потребує використання товарів, що обертаються на ринках, на яких відбувається концентрація; ринки товарів, використання яких є потрібним для виробництва та/або реалізації товарів, що обертаються на ринках, на яких відбувається концентрація; ринки, на яких обертаються товари, що використовуються або споживаються разом із товарами, які обертаються на ринках, на яких відбувається концентрація;

ринок товару вищого рівня (висхідний ринок) - ринок товарів, виробництво (реалізація) яких є необхідними для виробництва (реалізації) товарів, що обертаються на ринку, на якому здійснюється концентрація;

ринок товару нижчого рівня (низхідний ринок) - ринок товарів, виробництво (реалізація) яких потребує використання товарів, що обертаються на ринку, на якому здійснюється концентрація;

фінансовий лізинг - вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу;

термін "концесія" вживається в цьому Положенні у значенні, наведеному в Законі України "Про концесію".

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон).

1. З метою запобігання монополізації, суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, координації поведінки у вигляді антиконкурентних узгоджених дій органи Комітету здійснюють державний контроль за концентрацією суб’єктів господарювання (далі - концентрація).

2. Концентрацією визнаються:

1) злиття або приєднання суб’єктів господарювання, які не були пов’язані відносинами контролю між собою;

2) набуття одним або декількома суб’єктами господарювання прямого або опосередкованого контролю над цілим або частинами одного або декількох інших суб’єктів господарювання чи іншими активами, зокрема, шляхом:

безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність в інший спосіб, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, у тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується;

укладення правочинів щодо придбання прав, які дають змогу визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання розпорядження або виконувати функції органу управління суб’єкта господарювання та/або забезпечувати вирішальний вплив на формування органу управління, на результати голосувань чи прийняття рішень органами суб’єкта господарювання;

безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність в інший спосіб чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує можливість чинити вирішальний вплив, у тому числі досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання;

призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, за якої більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

3) створення двома й більше суб’єктами господарювання суб’єкта господарювання, який самостійно здійснюватиме повнофункціональну господарську діяльність протягом тривалого періоду.

3. Опосередковане (через інших осіб) придбання, набуття в інший спосіб у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді єдиного майнового комплексу суб’єкта господарювання чи його структурного підрозділу, це отримання однією юридичною чи фізичною особою можливості впливати на реалізацію прав, що випливають з володіння чи управління (користування) частками (акціями, паями), активами (майном) іншої юридичної особи, завдяки:

1) наявності контролю над особами, які набувають у власність чи одержують в управління (користування) зазначені частки (акції, паї), активи (майно);

2) наявності або появі контролю над тими юридичними особами, які володіють чи управляють (користуються) зазначеними частками (акціями, паями), активами (майном);

3) поєднанню наведених умов.

4. Не вважаються концентрацією:

1) створення двома й більше суб’єктами господарювання суб’єкта господарювання, який самостійно не здійснюватиме повнофункціональну господарську діяльність протягом тривалого періоду. Такі дії розглядаються як узгоджені дії відповідно до абзацу другого частини першої статті 5 Закону;

2) придбання часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо таке придбання здійснюється з метою наступного перепродажу часток (акцій, паїв), за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання. У такому разі наступний перепродаж має бути здійснений суб’єктам господарювання, не пов’язаним відносинами контролю із цією особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій із цінними паперами, протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв);

3) дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених частиною другою статті 22 Закону, крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Комітету, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;

4) набуття контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади;

5) набуття у власність банком чи іншою фінансовою установою активів у вигляді єдиного майнового комплексу, часток (акцій, паїв) суб'єкта господарювання у разі, якщо таке набуття у власність передбачено планом реструктуризації, затвердженим відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію", шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, за умови їх наступного відчуження суб'єктам господарювання, не пов'язаним відносинами контролю з цим банком чи з цією фінансовою установою, протягом двох років з дня такого набуття у власність;

6) набуття у власність банком активів у вигляді єдиного майнового комплексу, часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання в результаті звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, або в результаті набуття у власність банком предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження в інший спосіб, у тому числі в межах процедур банкрутства або виконавчого провадження за умови, що банк та пов’язані з ним відносинами контролю суб’єкти господарювання не братимуть участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання, частки (акції, паї) якого є предметом застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, та не використовуватимуть активи у вигляді єдиного майнового комплексу, який є предметом застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, для здійснення господарської діяльності протягом усього періоду володіння предметом застави (іпотеки) чи іншим забезпечувальним обтяженням.

5. Учасники концентрації суб’єктів господарювання визначаються відповідно до статті 23 Закону.

1. Групою суб’єктів господарювання є два або більше суб’єктів господарювання, пов’язаних між собою відносинами контролю, внаслідок чого такі суб’єкти господарювання розглядаються як єдиний суб’єкт господарювання для цілей оцінки концентрації та обчислення фінансових показників та часток на ринку.

Склад групи суб’єктів господарювання встановлюється виходячи з можливості, у тому числі підтвердженою практикою господарських операцій, однієї чи декількох юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив на господарську діяльність іншої особи, зокрема прийняття рішень щодо:

1) встановлення загальних умов обороту товарів на ринку (ціни, асортименту товарів, обсягів попиту та пропозиції, обсягів реалізації товарів чи їх придбання, інших умов придбання або реалізації товарів);

2) визначення обсягів виробництва, ринків товарів, напрямів техніко-технологічного розвитку, інвестицій;

3) визначення джерел постачання, кола продавців, покупців або споживачів;

4) укладання угод, умов прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань;

5) можливості однієї особи не допускати прийняття іншою особою, що здійснює господарську діяльність, рішень, зазначених у підпунктах 1-4 цього пункту.

Якщо суб’єкт(и) господарювання, що належить(ать) до групи суб’єктів господарювання, здійснює(ють) спільний контроль над суб’єктом господарювання разом із третьою особою, яка не належить до групи, що розглядається, то частиною групи вважається лише спільне підприємство. Третя особа та група суб’єктів господарювання, з якою вона пов’язана, не враховуються до складу групи суб’єкта господарювання.

2. Вирішальний вплив (контроль) може здійснюватись одноосібно чи спільно та поширюватися на один або декілька суб’єктів господарювання (їх частину).

3. Склад групи суб’єктів господарювання розраховується на дату подання заяви.

У разі якщо концентрація станом на дату подання заяви вже здійснена, то склад групи суб’єктів господарювання розраховується на дату здійснення такої концентрації.

4. При встановленні наявності можливості чинити вирішальний вплив однієї особи стосовно іншої особи підлягає з’ясуванню наявність:

1) прав володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною;

2) прав, повноважень, які забезпечують можливість чинити вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб’єкта господарювання;

3) прав, повноважень давати обов’язкові до виконання вказівки з питань визначення умов господарської діяльності або виконувати функції органу управління юридичної особи, зокрема внаслідок укладення договорів і контрактів або в інший спосіб;

4) прав, повноважень щодо суміщення посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу юридичної особи;

5) прав, повноважень щодо призначення більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів юридичної особи;

6) зобов’язань, у тому числі: грошових, торгових зобов’язань, зобов'язань з виконання умов фінансової підтримки;

7) інших засобів набуття можливості чинити вирішальний вплив.

5. Можливість чинити вирішальний вплив одного суб’єкта господарювання на іншого суб’єкта господарювання виникає, зокрема, у випадках, коли:

1) один суб’єкт господарювання - стосовно іншого суб’єкта господарювання прямо або опосередковано:

володіє чи управляє (користується) часткою (паєм, акціями) у статутному капіталі в розмірі більше ніж 50 відсотків;

має більше ніж 50 відсотків голосів у вищих органах управління;

має повноваження призначати керівника, заступника керівника або більше ніж 50 відсотків членів спостережної ради чи виконавчого, контрольного органу;

має право одержувати не менше 50 відсотків прибутку, що залишається в розпорядженні суб’єкта господарювання;

2) суб’єкти господарювання:

прямо або опосередковано підпорядковані суб’єкту господарювання з певних питань згідно з правами, зафіксованими в установчих документах або угодах (контрактах), зокрема про довірче управління, про спільну діяльність, про оренду, про фінансовий лізинг, про фінансову підтримку, про створення суб’єкта господарювання;

у своєму складі мають одних і тих самих фізичних осіб, що й інший суб’єкт господарювання, які посідають одну з перелічених посад, а саме: керівника, заступника керівника, або не менше половини одних і тих самих фізичних осіб - членів спостережної ради чи виконавчого, контролюючого органів;

3) суб’єкти господарювання прямо або опосередковано мають права і повноваження, передбачені у підпунктах 1, 2 цього пункту;

4) суб’єкти господарювання надають фінансову підтримку, що використовується для здійснення концентрації, якщо це призводить чи може призвести до виникнення можливості чинити вирішальний вплив одного суб’єкта господарювання на іншого суб’єкта господарювання.

6. Можливість чинити вирішальний вплив одного суб’єкта господарювання на іншого суб’єкта господарювання може виникати, зокрема, у випадках, коли:

1) суб’єкт господарювання прямо або опосередковано:

володіє чи управляє (користується) часткою (паєм, акціями) у статутному капіталі в розмірі більше ніж 25 відсотків;

має більше ніж 25 відсотків голосів у вищих органах управління;

має повноваження призначати керівника, заступника керівника, головного бухгалтера або більше ніж 25 відсотків членів спостережної ради виконавчого, контрольного органу;

має право одержувати не менше 25 відсотків прибутку, що залишається в розпорядженні суб’єкта господарювання;

2) суб’єкт господарювання прямо або опосередковано має стосовно іншого суб’єкта господарювання права і повноваження, зазначені у цьому пункті.

7. Можливість чинити вирішальний вплив кількох суб’єктів господарювання на господарську діяльність іншого суб’єкта господарювання виникає, зокрема, у випадках, коли:

1) два суб’єкти господарювання безпосередньо або через інших осіб мають по 50 відсотків голосів у вищому органі управління іншого суб’єкта господарювання;

2) декілька суб’єктів господарювання мають можливість, зокрема завдяки праву вето, не допускати прийняття іншими особами рішень, зазначених у пункті 1 цього розділу, стосовно визначення господарської діяльності іншого суб’єкта господарювання;

3) декілька суб’єктів господарювання внаслідок укладеного між ними договору, існування протягом тривалого періоду спільних інтересів чи інших чинників діють спільно (узгоджено) у здійсненні їхніх прав щодо іншого суб’єкта господарювання і завдяки цьому мають можливість приймати рішення, зазначені у пункті 1 цього розділу, зокрема не допускати прийняття іншими особами таких рішень стосовно визначення господарської діяльності іншого суб’єкта господарювання.

1. Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу, якщо:

1) сукупні вартісні показники усіх учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, у тому числі за кордоном, перевищують суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, і при цьому вартісні показники в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищують суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, у кожного; або

2) вартісні показники в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищують суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро.

2. Вартісними показниками учасника концентрації є більша з таких сум: сукупна вартість активів станом на останній день останнього фінансового року або сукупний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній фінансовий рік.

3. Еквіваленти сум в євро в національній валюті України визначаються за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року.

4. Визначення показників учасників концентрації здійснюється відповідно до розділу V цього Положення.

5. Дії, які не вважаються концентрацією, не потребують попереднього одержання дозволів.

6. Комітет чи адміністративна колегія Комітету надають попередні висновки щодо концентрації.

1. При розрахунку вартісних показників учасників концентрації у випадках, якщо об’єкт набуття контролю (з урахуванням підконтрольних йому юридичних осіб) безпосередньо або опосередковано не має активів і при цьому не здійснював господарську діяльність на території України протягом останніх двох фінансових років та в поточному році, не враховуються вартісні показники суб’єктів господарювання та частин суб’єктів господарювання (незалежно від наявності у таких частин статусу юридичної особи), відносини контролю з якими припиняються внаслідок концентрації.

2. Для цілей розрахунку вартісних показників учасників концентрації сукупність правочинів, передбачених підпунктом 2 пункту 2 розділу II цього Положення, вчинених протягом двох років між одними й тими самими суб’єктами господарювання, що впливають або можуть вплинути на умови обороту товарів на одному й тому самому ринку та суміжних із ним ринках, вважаються однією концентрацією суб’єктів господарювання на дату вчинення останнього правочину.

В такому випадку строк, у який вчиняється правочин, передбачений у пункті 1 цього розділу, розраховується з дати вчинення першого правочину, а вартісні показники учасників концентрації визначаються за останній фінансовий звітний рік, що передував року здійснення останнього правочину.

При цьому такі правочини можуть бути вчинені як між тими самими особами, так і між особами в межах тих самих груп суб’єктів господарювання, незалежно від зміни їх складу.

3. При розрахунку вартісних показників учасників концентрації, які спільно контролюються декількома суб’єктами господарювання, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та вартість активів розподіляються порівну між суб’єктами господарювання, які здійснюють контроль незалежно від кількості часток (паїв, акцій) та/або голосів, якими володіють (управляють) такі суб’єкти господарювання.

4. При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного податку, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот за останній фінансовий звітний рік, що передував року подання заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб’єктів господарювання, пов’язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.

5. Обсяг реалізації товарів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) відповідно до їх фінансової звітності й консолідованої фінансової звітності відповідає даним графи 3 рядка 2000 "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) ( форма № 2) та/або Консолідованого звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) ( форма № 2-к).

Обсяг реалізації товарів підприємств, організацій та інших юридичних осіб, у тому числі іноземних компаній та транснаціональних корпорацій, які для складання фінансової звітності застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - МСФЗ), визначається на підставі фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, складеної на основі таксономії фінансової звітності за МСФЗ.

6. Вартість активів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) відповідно до їх фінансової звітності й консолідованої фінансової звітності відповідає даним графи 4 рядка 1300 Балансу (Звіту про фінансовий стан) ( форма № 1) та/або Консолідованого балансу (Звіту про фінансовий стан) ( форма № 1-к).

Вартість активів підприємств, організацій та інших юридичних осіб, у тому числі іноземних компаній та транснаціональних корпорацій, які для складання фінансової звітності застосовують МСФЗ, визначається на підставі фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, складеної на основі таксономії фінансової звітності за МСФЗ.

7. Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку.

8. Вартість активів банку відповідає даним рядка "Усього активів" Звіту про фінансовий стан (Баланс), передбаченого в додатку 1 до інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої в установленому порядку.

9. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума нетто-активів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів (включаючи вартість страхових премій) від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.

10. Щодо кожного суб’єкта господарювання (з урахуванням відносин контролю) вказати підсумкові дані за останній фінансовий рік і відповідно заповнити таблицю "Розрахунок сукупної вартості активів та сукупного обсягу реалізації товарів за ____ рік" за формою згідно з додатком 1 до цього Положення.

11. У випадку якщо концентрація не відбулась, вартісні показники учасників концентрації розраховуються по групі суб’єктів господарювання, визначеній відповідно до розділу III цього Положення, за останній фінансовий звітний рік, що передував року подання заяви, а в разі якщо концентрація вже здійснена, - за останній фінансовий звітний рік, що передував року, у якому така концентрація була здійснена.

1. При перевищенні показниками учасників концентрації значень, наведених у статті 24 Закону та пункті 1 розділу IV цього Положення, учасники концентрації, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, орендар, одержувач фінансового лізингу, концесіонер, орендодавець, суб’єкти господарювання, фізичні та юридичні особи, які в межах своїх повноважень приймають рішення про концентрацію, здійснюють концентрацію, здійснюють управління об’єктом набуття контролю, повинні звернутися із заявою про надання дозволу.

2. За відсутності перевищення показниками учасників концентрації значень, наведених у статті 24 Закону та пункті 1 розділу IV цього Положення, учасники концентрації, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, орендар, одержувач фінансового лізингу, концесіонер, орендодавець, суб’єкти господарювання, фізичні та юридичні особи, які в межах своїх повноважень приймають рішення про концентрацію, здійснюють концентрацію, здійснюють управління об’єктом набуття контролю, мають право ініціативно звернутися із заявою про надання дозволу.

3. Подання заяви здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, орендарем, одержувачем фінансового лізингу, концесіонером, орендодавцем, суб’єктами господарювання, фізичними та юридичними особами, які в межах своїх повноважень приймають рішення про концентрацію, здійснюють концентрацію або які здійснюють управління об’єктом набуття контролю.

4. У разі якщо концентрація проводиться із застосуванням конкурсних процедур (торги, аукціони, конкурси, тендери тощо), заява може подаватись як до початку конкурсної процедури, так і після, але не пізніше тридцяти днів з дати оголошення переможця, якщо інше не передбачено законом.

5. Заявники подають до Комітету спільну заяву про надання дозволу на концентрацію.

6. Суб’єкти господарювання мають право звернутися до органів Комітету із заявою про надання попередніх висновків стосовно концентрації. Така заява може бути подана одноосібно.

7. За подання заяв про надання дозволу та надання попередніх висновків справляється плата в розмірах, передбачених частиною другою статті 34 Закону.

8. Заявники можуть призначити та уповноважити будь-яку фізичну або юридичну особу бути їх представником(ами), подати заяву до Комітету, представляти інтереси заявників під час розгляду заяви. Повноваження представника(ів) підтверджуються довіреністю від заявників, оформленою відповідно до вимог, викладених у розділі IX цього Положення.

1. Комітет приймає рішення про надання дозволу (заборону) за заявами про надання дозволу та надає попередні висновки за заявами про надання попередніх висновків стосовно концентрації:

1) учасником якої є підприємство, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

2) учасником якої є суб’єкт господарювання, у складі якого хоча б одна юридична (фізична) особа має постійне місцезнаходження (місце проживання) за межами України;

3) учасником якої є суб’єкт господарювання, який за результатами концентрації досягає монопольного (домінуючого) становища, підтримує або посилює це становище;

4) яка призводить до створення суб’єкта господарювання, який за наслідками концентрації досягає монопольного (домінуючого) становища, чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку;

5) на підставі рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України;

6) пов’язаної із забезпеченням національної безпеки, оборони, суспільних інтересів.

2. Комітет має право прийняти до розгляду будь-яку заяву.

3. Голова Комітету має право за клопотанням заявника, органу Комітету або з власної ініціативи витребувати будь-яку заяву, справу, що є в провадженні органу, уповноваженого розглядати заяву, справу, і передати її на розгляд іншого органу Комітету.

4. Адміністративна колегія Комітету приймає рішення про надання дозволу та надає попередні висновки стосовно концентрації, за винятком питань, підвідомчих Комітету.

1. Заява подається в письмовій формі і має містити:

1) найменування органу, до якого подається заява;

2) посилання на відповідний нормативно-правовий акт (пункт, частина, стаття), що передбачає звернення до органів Комітету;

3) найменування, реквізити (поштова та електронна адреси, телефон, факс) заявника(ів), учасника(ів) концентрації;

4) прізвища, імена, по батькові, контактні номери телефонів, поштові та електронні адреси посадових осіб (керівників), відповідальних за супроводження концентрації, представників заявника(ів);

5) опис змісту концентрації, щодо надання дозволу на яку звертається(ються) заявник(и);

6) перелік документів і відомостей, що додаються до заяви, із зазначенням документів або частин документів чи відомостей, які містять інформацію з обмеженим доступом.

2. До заяви додаються такі документи та відомості:

1) документ, що підтверджує сплату збору за її подання (платіжне доручення на перерахування збору з позначкою установи банку або квитанція);

2) схема відносин контролю учасників концентрації, оформлена з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

3) схема зміни відносин контролю внаслідок концентрації, оформлена з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

4) економічне обґрунтування концентрації та розрахунок сукупних часток на задіяних товарних ринках згідно з додатком 2 до цього Положення;

5) відомості про концентрацію згідно з додатком 3 до цього Положення;

6) розрахунок показників учасників концентрації згідно з розділом V цього Положення;

7) копії документів, що підтверджують обставини щодо фінансових аспектів концентрації, з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

8) копії довіреностей щодо призначення та уповноваження представника(ів), інші письмові підтвердження повноважень представника(ів) учасників концентрації (заявників), оформлені з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

9) копії паспорта, довідки про присвоєння податкового номера, інші документи, що дозволяють ідентифікувати фізичну особу – заявника;

10) копії установчих документів (установчий договір, статут) об’єднань підприємств, до яких входять учасники концентрації, що здійснюють господарську діяльність на задіяних товарних ринках, оформлені з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

11) стосовно учасників концентрації, зазначених в абзацах другому - сьомому статті 23 Закону, що є іноземними суб’єктами: виписки з торговельних (банківських) реєстрів господарювання; копії документів про реєстрацію, виписка з торговельного (банківського) реєстру країни та довіреність на здійснення представницьких функцій щодо представництва такого іноземного суб’єкта господарської діяльності; копії договорів, довіреностей, рішень чи інших документів, які надають право або зобов’язують повністю чи частково виконувати функції органу управління такого іноземного суб’єкта господарювання, оформлені з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

12) документи, оформлені з урахуванням вимог розділу IX цього Положення, залежно від виду концентрації:

проекти або копії установчих документів (установчий договір, статут) суб’єкта господарювання, що створюється в результаті концентрації, рішення про створення (протокол установчих зборів), злиття, приєднання, виділ тощо із зазначенням повноважень представників;

проект договору (купівлі-продажу, управління, користування часткою (акціями, паями) тощо) або копія зазначеного договору з відкладальною умовою та пояснення до нього;

проект договору про управління, оренду, фінансовий лізинг, концесію, набуття у власність активів іншим способом або копія зазначеного договору з відкладальною умовою та пояснення до нього;

проекти або копії рішень, угод, документів, реалізація яких у сукупності забезпечить набуття контролю;

проекти або копії рішень, угод, документів щодо призначення або обрання осіб на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання, інформація та перелік посад, які вже обіймають зазначені особи в інших суб’єктах господарювання;

копії установчих документів (установчий договір, статут) суб’єкта господарювання, єдиний майновий комплекс або структурний підрозділ якого передається в оренду, фінансовий лізинг, концесію, проект договору оренди, фінансового лізингу, концесії або копія зазначеного договору з відкладальною умовою та пояснення до нього;

при недружньому придбанні копія листа (з повідомленням про його вручення) суб’єкту господарювання, частки (акції, паї) якого набуваються, про надання інформації, зазначеної у пункті 2 цього розділу, стосовно цього суб’єкта господарювання та суб’єктів господарювання, пов’язаних із ним відносинами контролю, на який заявником не було отримано відповіді або було отримано негативну відповідь;

інші документи, які вважають за потрібне надати заявники.

3. Заява про надання попередніх висновків стосовно концентрації складається у довільній формі з наданням інформації та документів, які заявник вважає достатніми для надання попередніх висновків з урахуванням особливостей концентрації.

4. Заява, яка подається до розгляду за спрощеною процедурою у випадках, передбачених пунктом 2 розділу XI цього Положення, складається відповідно до додатка 4 до цього Положення з додаванням таких документів і відомостей:

1) документ, що підтверджує сплату збору за її подання (платіжне доручення на перерахування збору з позначкою установи банку або квитанція);

2) схема відносин контролю учасників концентрації, оформлена з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

3) схема зміни відносин контролю внаслідок концентрації, оформлена з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

4) копії документів, що підтверджують обставини щодо фінансових аспектів концентрації з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

5) копії довіреностей щодо призначення та уповноваження представника(ів), інші письмові підтвердження повноважень представника(ів) учасників концентрації (заявників), оформлені з урахуванням вимог розділу IX цього Положення;

6) документи, оформлені з урахуванням вимог розділу IX цього Положення, залежно від виду концентрації відповідно до підпункту 12 пункту 2 цього розділу;

7) клопотання про розгляд заяви за спрощеною процедурою.

5. До заяви може бути додано звернення заявника про проведення попередніх консультацій відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу XI цього Положення.

6. При розгляді заяви, справи в разі необхідності в учасників концентрації можуть бути запитані інші відомості і документи, необхідні для розгляду заяви, справи.

7. При поданні заяви до розгляду за спрощеною процедурою обсяг інформації та документів може бути розширений заявником з урахуванням особливостей концентрації.

До заяви про надання дозволу на концентрацію обов’язково додається інформація про наявність або відсутність у складі учасників концентрації суб’єктів юридичних та/або фізичних осіб, пов’язаних відносинами контролю з учасниками концентрації відповідно до статті 1 Закону, до яких застосовуються спеціальні обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції".

8. Якщо документи, зазначені в підпунктах 9-12 пункту 2 цього розділу, подавалися до органів Комітету не більше року тому і після цього до них не вносилися зміни, такі документи не подаються, а заява має містити письмове посилання на дату та номер супровідного листа, яким подавалися ці документи.

9. Якщо для прийняття рішення немає потреби в одержанні усіх документів і відомостей, зазначених у пункті 2 цього розділу, їхній перелік за погодженням з державним уповноваженим може бути скорочено.

10. Заява має містити інформацію про кінцевих бенефіціарних власників усіх суб’єктів господарювання - учасників концентрації.

1. Комплект документів, що додаються до заяви, має бути складений у тому порядку згідно з пунктами 2 і 4 розділу VIII цього Положення.

2. Цей комплект документів має бути підшитий у папці-швидкозшивачі.

3. Копії установчих документів, змін до установчих документів мають бути оформлені відповідно до вимог законодавства.

4. Заява підписується керівником або уповноваженим представником заявника. Спільна заява підписується керівниками або уповноваженими представниками всіх заявників.

5. Відомості та інші документи, у тому числі копії документів, передбачених пунктами 2 і 4 розділу VIII цього Положення, що додаються до заяви, підписуються заявником або уповноваженим представником. Також зазначаються прізвище, посада, місце роботи, контактний телефон того, хто готував відповіді на питання відповідного розділу, дата, станом на яку надаються відомості.

6. Заява, що подається фізичною особою, та додані до неї документи, мають бути підписані фізичною особою. Підпис засвідчується нотаріально.

7. Виписка з реєстру та довіреність іноземних суб’єктів господарювання мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, легалізовані в консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуватися перекладом на українську мову, який засвідчується у встановленому порядку.

8. Документи та інформація іноземною мовою мають супроводжуватися перекладом на українську мову, який засвідчується в установленому порядку.

9. Документи, викладені на двох і більше аркушах, мають бути пронумеровані й прошиті.

10. Інформація, передбачена додатками до цього Положення, має бути викладена з використанням нумерації розділів і пунктів цих додатків. Оформлення нумерації має бути таким, як запропоновано в додатках до цього Положення.

11. Усі відомості та документи, які додаються до заяви, подаються в паперовій та електронній формах.

12. Інформація та відомості, що подаються в електронній формі, мають відповідати інформації та відомостям, що подаються в письмовій формі. Відповідність інформації та відомостей у письмовій та електронній формах підтверджується записом у заяві.

13. Особа, яка надає інформацію як інформацію з обмеженим доступом (у тому числі конфіденційну інформацію), зобов’язана зазначити, яка саме інформація має обмежений доступ, у тому числі які саме документи або частини документів містять інформацію з обмеженим доступом.

14. Заява має містити перелік документів і відомостей, що додаються до заяви, із зазначенням, які саме документи чи відомості містять інформацію з обмеженим доступом. Усі документи, які додаються до заяви, подаються в запечатаному конверті з позначкою "Містить інформацію з обмеженим доступом".

15. На кожній сторінці, що містить інформацію з обмеженим доступом, у верхньому правому куті має бути зазначено "Містить інформацію з обмеженим доступом".

16. Інформація, яку заявник вважає інформацією з обмеженим доступом, має бути позначена у будь-який обраний заявником спосіб.

17. Заявник надає обґрунтування віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом із вказівкою щодо причин, через які її не можна розголошувати або оприлюднювати. При цьому інформація, що становить комерційну чи іншу, передбачену законом таємницю, має бути відокремлена від конфіденційної інформації.

18. Кожний суб’єкт, який готує відомості, несе відповідальність за точність інформації, що викладається.

19. Для представлення інтересів учасників концентрації представники мають подати підтвердження своїх повноважень у письмовій формі, наприклад договір-доручення чи довіреність, які мають містити:

прізвище, ім’я та по батькові представника, його посаду та місце роботи;

серію та номер паспорта, ким і коли виданий, податковий номер;

адресу місця проживання/перебування представника, номер мобільного телефону;

назву(и) суб’єкта(ів) господарювання, інтереси якого(их) уповноважений представляти представник;

обсяг наданих повноважень;

вказівку на те, що ризики негативних наслідків, пов'язаних із переглядом органом Комітету рішення, прийнятого на підставі поданої представником недостовірної інформації, а також відповідальність за подання такої інформації несуть учасники концентрації, які призначили представника, або їх правонаступники.

20. До заяви додається загальна схема відносин контролю кожного учасника концентрації із указанням учасників концентрації, зазначених в абзацах другому - сьомому статті 23 Закону, їх кінцевих бенефіціарних власників, а також усіх юридичних та фізичних осіб, які входять до складу учасників концентрації і зареєстровані та/або здійснюють господарську діяльність на території України, а також відносин контролю між ними.

21. До заяви додається загальна спільна схема зміни відносин контролю внаслідок концентрації, в якій зазначаються учасники концентрації, перелічені в абзацах другому - сьомому статті 23 Закону, їх кінцеві бенефіціарні власники, а також схематичне зображення зміни контролю.

1. Органи Комітету надають заявникам на підставі заяви про надання попередніх висновків та доданої до неї інформації попередні висновки стосовно концентрації.

2. Строк розгляду заяв про надання попередніх висновків стосовно концентрації становить один місяць, якщо інше не встановлено законом.

У разі необхідності уточнення інформації, доданої до заяви про надання попередніх висновків, державний уповноважений може запитати таку інформацію в заявників.

3. Орган Комітету надає попередні висновки, у яких зазначається про:

1) можливість надання дозволу на концентрацію;

2) можливість відмови в наданні дозволу на концентрацію;

3) необхідність чи відсутність необхідності одержання дозволу на концентрацію;

4) недостатність інформації для будь-якого висновку.

4. Попередні висновки надаються виключно на підставі наданої заявником інформації.

5. Отримання попередніх висновків стосовно концентрації не звільняє заявника від необхідності звернутися до органу Комітету із заявою про надання дозволу на концентрацію у випадках, передбачених законом.

6. Заявник, який подає заяву про надання попередніх висновків та інформації, доданої до неї, несе відповідальність за повноту та достовірність інформації, що викладається в заяві та доданих до неї документах, згідно зі статтею 52 Закону.

7. Висновки Комітету про відсутність необхідності одержання дозволу на концентрацію, прийняті на підставі неповної та недостовірної інформації, не можуть бути підставою для звільнення суб’єктів господарювання від відповідальності, передбаченої пунктом 12 статті 50 Закону.

1. Строк розгляду заяви:

1) Органи Комітету розглядають заяву про надання дозволу на концентрацію протягом тридцяти днів з дня прийняття її до розгляду відповідним органом Комітету, якщо інше не встановлено законом.

2) Органи Комітету розглядають заяву про надання дозволу на концентрацію за спрощеною процедурою протягом 25 днів з дня її надходження в разі, якщо:

лише один учасник концентрації здійснює діяльність на території України, або;

сукупна частка учасників концентрації на товарному ринку, на якому здійснюється концентрація, не перевищує 15 відсотків, і при цьому частки або сукупні частки учасників концентрації не перевищують 20 відсотків на ринках товарів вищого або нижчого рівня, ніж ринок, на якому здійснюється концентрація;

3) Державний уповноважений може прийняти рішення про розгляд заяви за процедурою, передбаченою підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, якщо обставини, передбачені підпунктом 2 пункту 1 цього розділу, або інші обставини, що можуть вплинути на прийняття рішення відповідно до частини першої статті 25 Закону, потребують додаткового вивчення.

2. Порядок прийняття заяви до розгляду:

1) заява вважається прийнятою до розгляду після 15 календарних днів із дня її надходження, якщо протягом цього часу державний уповноважений не повернув заявнику заяву з повідомленням про наявність підстав, визначених у пункті 3 цього розділу, та якщо концентрація не заборонена відповідно до Закону України "Про санкції";

2) у разі надходження від заявника клопотання про розгляд заяви за спрощеною процедурою державний уповноважений перевіряє наявність підстав, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього розділу, та відсутність обставин, передбачених підпунктом 3 пункту 1 цього розділу;

3) у разі відсутності підстав, зазначених в підпункті 2 пункту 1 цього розділу, або виявлення обставин, передбачених в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, державний уповноважений повідомляє заявника про відсутність можливості розгляду заяви за спрощеною процедурою та повертає заяву. У такому випадку повторна заява має бути подана в порядку, визначеному пунктом 1 розділу VIII цього Положення;

4) За зверненням заявника державний уповноважений або за його дорученням працівники Комітету проводять попередні консультації щодо інформації та документів, які є необхідними для розгляду відповідної заяви, у тому числі для розгляду за спрощеною процедурою, а також щодо виправлення можливих недоліків у поданій заяві протягом строку, встановленого підпунктом 1 пункту 2 цього розділу.

3. Залишення заяви без розгляду:

1) заява залишається без розгляду:

якщо протягом 15 календарних днів із дня її надходження державний уповноважений встановив, що заява та інші документи, що додаються до неї, не відповідають вимогам, встановленим цим Положенням, і це перешкоджає її розгляду;

у разі порушення заявниками тридцятиденного строку, визначеного частиною п’ятою статті 26 Закону, крім випадків подання повторної заяви, якщо первинна заява була подана з дотриманням тридцятиденного строку та залишена без розгляду на підставі абзацу другого цього підпункту;

якщо концентрація заборонена відповідно до Закону України "Про санкції";

у разі надходження від заявника клопотання про відкликання заяви;

2) про залишення заяви без розгляду державний уповноважений повідомляє учасників концентрації листом із зазначенням відповідних підстав;

3) повернення чи залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права звернутися до Комітету з повторною заявою, крім випадків, коли концентрація заборонена відповідно до Закону України "Про санкції" у період дії таких санкцій.

4. Залишення заяви без руху:

1) у разі недружнього придбання, якщо учасник концентрації відмовляє іншому учаснику концентрації - заявнику в наданні документів та іншої інформації, необхідної для розгляду органами Комітету заяви, державний уповноважений на підставі звернення заявника приймає рішення про надання учасником концентрації такої інформації у визначений строк. Про прийняте рішення повідомляється заявник. Заява вважається прийнятою до розгляду після отримання всієї інформації, передбаченої цим рішенням. До надходження зазначеної інформації заява залишається без руху.

У випадку неотримання всієї інформації, передбаченої рішенням про надання учасником концентрації інформації, необхідної для розгляду органами Комітету заяви у разі недружнього придбання, заява залишається без розгляду;

2) заява про надання дозволу або про надання попередніх висновків без доданих документів, що підтверджують сплату збору за її подання, залишається без руху, про що заявник повідомляється письмово. Заява про надання дозволу або про надання попередніх висновків залишається без розгляду в разі ненадходження від заявника документів, що підтверджують сплату збору за подання заяви, протягом 30 днів з дати отримання заявником повідомлення про залишення заяви без руху.

5. Порядок подання повторної заяви:

1) повторна заява стосовно раніше заявленої концентрації подається до Комітету як нова заява, якщо порівняно з попередньою заявою суттєво змінюються обставини, що характеризують концентрацію, зокрема:

заявник;

учасники концентрації;

вид концентрації;

період, за який подаються відомості щодо учасників концентрації;

відомості відповідно до розділів V, IX цього Положення та додатків 1-4 до цього Положення;

за подання нової заяви сплачується плата;

2) якщо обставини, що характеризують концентрацію, суттєво не змінюються, до повторної заяви додаються:

копія заяви (без додатків), яка не була прийнята до розгляду;

документи з виправленими недоліками;

документи, що не були додані до попередньої заяви (наприклад, відомості про відносини контролю, про учасників концентрації);

3) подання такої заяви не потребує повторної сплати.

6. Прийняття рішення про надання дозволу:

1) за відсутності підстав для заборони концентрації та якщо концентрація не заборонена відповідно до Закону України "Про санкції" органи Комітету приймають рішення про надання дозволу на концентрацію;