Відповідно до статті 18 Кодексу цивільного захисту України

1. Затвердити Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України (далі - Правила), що додаються.

2. Департаменту безпеки забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту України від 21 грудня 1998 року № 527 "Про затвердження Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 1999 року за № 157/3450.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 5 розділу ІІ Правил, який набирає чинності через один рік після набрання чинності цим наказом.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Шульмейстера В.Ю.

1. Ці Правила розроблено відповідно до Кодексу цивільного захисту України та встановлюють вимоги з пожежної безпеки з урахуванням особливостей експлуатації колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), систем протипожежного призначення, засобів пожежогасіння, а також утримання виробничих приміщень та територій підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які експлуатують КТЗ, і фізичних осіб - підприємців, які експлуатують КТЗ з метою здійснення господарської діяльності (далі - суб'єкти господарювання).

2. Дія цих Правил поширюється на суб'єктів господарювання, які утримують та (або) експлуатують КТЗ.

3. У цих Правилах терміни вживаються у значеннях, наведених у Кодексі цивільного захисту України.

4. Пожежна безпека суб'єктів господарювання забезпечується проведенням організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, убезпечення людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі виникнення пожеж, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

5. Організація заходів з пожежної безпеки суб'єктів господарювання покладається на керівників або уповноважених ними осіб.

6. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна визначаються в договорі оренди.

7. Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників суб'єкта господарювання. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях відповідно до цивільного законодавства.

8. Працівники суб'єкта господарювання зобов'язані:

виконувати вимоги цих Правил та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки;

у разі виявлення пожежі діяти відповідно до вимог розділу XV цих Правил.

9. Закінчені будівництвом будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси або частини повинні відповідати вимогам чинного законодавства у галузі будівництва та сфері пожежної безпеки.

10. У випадках, передбачених законодавством, суб'єктом господарювання подається декларація відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки згідно з Порядком подання і реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2013 року № 440.

11. Усі види протипожежної техніки та протипожежного обладнання, які застосовують для запобігання пожежам та їх гасіння, повинні мати сертифікати відповідності згідно з чинним законодавством.

12. Надання послуг та виконання робіт протипожежного призначення суб'єкти господарювання здійснюють на підставі ліцензії, одержаної згідно з чинним законодавством.

13. У кожного суб'єкта господарювання з урахуванням ступеня пожежної небезпеки об'єкта на підставі розпорядчого документа про заходи пожежної безпеки має бути встановлений відповідний протипожежний режим, яким визначаються:

1) спеціальні місця для куріння або його заборони;

2) порядок застосування відкритого вогню;

3) порядок використання побутових нагрівальних приладів;

4) порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт;

5) правила проїзду і стоянки транспортних засобів;

6) місця зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, яка може одночасно знаходитися у приміщеннях і на території;

7) порядки прибирання горючого пилу й відходів, зберігання просоченого паливом та експлуатаційними матеріалами спецодягу, легкозаймистих матеріалів та ганчір'я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень;

8) порядок відключення від мережі електроживлення обладнання і виробничих приміщень у разі пожежі;

9) порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

10) порядок проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

11) порядок організації експлуатації та обслуговування наявних систем протипожежного захисту та засобів пожежогасіння;

12) порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного устаткування;

13) порядок дій посадових осіб і працівників у разі виявлення пожежі;

14) порядок збирання членів пожежно-рятувального підрозділу добровільної пожежної охорони та посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку, у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

Працівників слід ознайомити з цими вимогами під час проходження інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму. Витяги з розпорядчого документа про заходи пожежної безпеки з основними положеннями слід розміщувати у доступних видних місцях.

14. У суб'єкта господарювання має бути встановлено порядок або систему оповіщення про пожежу, з яким(ою) слід ознайомити всіх працівників.

У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону "101" для виклику пожежно-рятувальної служби.

15. У разі зміни планування або функціонального призначення будинків (приміщень, споруд), технології виробництва, штатного розпису персоналу плани евакуації та відповідні інструкції повинні бути відкориговані.

16. Територію суб'єкта господарювання, а також будівлі, споруди, приміщення слід обладнати відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 "Система стандартов безопасности труда. Цвета сигнальные и знаки безопасности" ("Система стандартів безпеки праці. Кольори сигнальні та знаки безпеки").

17. Якщо суб'єктом господарювання отримано речовини й матеріали з невідомими щодо пожежної безпеки властивостями, суб'єкт господарювання зобов'язаний заборонити їх використання до з'ясування відомостей (показників) про їх пожежонебезпечність.

Застосування речовин і матеріалів, відомості про пожежну небезпеку яких відсутні, забороняється.

18. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових, вартових) суб'єкт господарювання повинен розробити інструкцію про заходи пожежної безпеки, в якій визначити: їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території та приміщень; порядок дій у разі виявлення пожежі, спрацьовування засобів пожежної сигналізації та автоматичного гасіння пожеж; зазначити, кого з посадових осіб суб'єкта господарювання потрібно сповіщати у нічний період доби в разі пожежі.

Працівники охорони повинні знати порядок дій в разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами гасіння пожежі та прийоми гасіння.

19. З метою залучення працівників до проведення заходів із запобігання пожежам, організації їх гасіння можуть утворюватись пожежно-рятувальні підрозділи добровільної пожежної охорони, які повинні діяти відповідно до законодавства.

20. Керівник суб'єкта господарювання повинен визначити обов'язки посадових осіб (зокрема заступників керівника) стосовно забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного обладнання, а також за зберігання та експлуатацію системи протипожежного захисту та засобів пожежогасіння.

Обов'язки осіб, відповідальних за забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатацію засобів протипожежного захисту, повинні бути визначені розпорядчими документами і відповідними інструкціями.

21. Керівник суб'єкта господарювання зобов'язаний вживати відповідних заходів реагування на факти порушень чи невиконання працівниками встановленого протипожежного режиму, вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів, нормативних документів, що діють у цій сфері.

22. Керівник суб'єкта господарювання зобов'язаний:

1) організувати розроблення комплексних заходів для забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

2) відповідно до нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробити і затвердити положення, інструкції, що стосуються суб'єкта господарювання, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;

3) забезпечити дотримання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень органу державного нагляду у сферах техногенної та пожежної безпеки;

4) організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та забезпечувати заходи для їх виконання;

5) утримувати у справному стані системи протипожежного захисту і зв'язку, засоби пожежогасіння, не допускати їх використання не за призначенням;

6) створювати в разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та потрібну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

7) вживати заходи з впровадження автоматичних засобів виявлення і гасіння пожеж та використання з цією метою виробничої автоматики;

8) своєчасно інформувати органи та підрозділи цивільного захисту про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також завчасно інформувати про закриття доріг і проїздів на своїй території;

9) організовувати проведення службових розслідувань фактів виникнення пожеж.

23. Особи, відповідальні за пожежну безпеку окремих приміщень (ізольованих робочих місць), зобов'язані:

1) слідкувати за дотриманням встановленого протипожежного режиму, правил пожежної безпеки, інструкцій, заходів з пожежної безпеки;

2) не допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання або інструктаж з пожежної безпеки;

3) проводити періодичні огляди території, будівель, споруд, виробничих та службових приміщень з метою постійного контролю за дотриманням правил пожежної безпеки, утриманням у належному стані шляхів евакуації, протипожежних перешкод, розривів, під'їздів та доріг, засобів гасіння пожеж (гідрантів, внутрішніх пожежних кранів, вогнегасників) та вживати термінових заходів для усунення виявлених порушень і недоліків;

4) стежити за справністю приладів опалення, вентиляції, електроустановок, технологічного та виробничого обладнання, негайно вживаючи заходів для усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до виникнення пожежі в разі їх появи;

5) знати пожежну небезпечність технологічних процесів, речовин, матеріалів, що зберігаються в приміщеннях і перебувають у роботі в технологічному та виробничому обладнанні, категорію приміщень виробничого і складського призначення щодо вибухопожежонебезпечної та пожежної небезпеки і вимоги, які ставляться до них, правила та умови безпечного зберігання, застосування та перевезення вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин і матеріалів;

6) стежити за своєчасним прибиранням приміщень і робочих місць, а також за відключенням (за винятком чергового освітлення) від мереж електроспоживачів після закінчення роботи;

7) у разі виявлення виникнення пожежі негайно повідомляти про це пожежну охорону, керівництво об'єкта і приступити до ліквідації пожежі, діючи відповідно до вимог розділу XV цих Правил.

24. Керівники цехів, дільниць, лабораторій, складів та інших структурних підрозділів зобов'язані:

1) розробити плани евакуації людей і матеріальних цінностей на випадок виникнення пожежі та вивісити їх на видних місцях, а також один раз на два роки організовувати проведення практичного навчання з їх реалізації;

2) контролювати виконання розпорядчих документів з пожежної безпеки;

3) проводити планово-попереджувальні ремонти та огляди інженерного обладнання, що експлуатується або зберігається;

4) встановити порядок (систему) оповіщення своїх підлеглих про пожежу, з якою слід ознайомити всіх працівників;

5) на доступних видних місцях біля телефонів вивішувати таблички з номером телефону для виклику пожежної охорони.

25. Навчання посадових осіб суб'єкта господарювання, які до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) зобов'язані проходити навчання з питань пожежної безпеки, здійснюється відповідно до Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444.

26. Проходження працівниками спеціального навчання, інструктажів і перевірки знань визначається керівником суб'єкта господарювання.

27. Працівники під час прийняття на роботу і за місцем праці повинні проходити вступні, первинні, повторні, позапланові та цільові інструктажі з питань пожежної безпеки.

Під час проведення інструктажів (крім цільових) робиться запис у журналі реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки.

Особи, яких приймають на роботу з підвищеною пожежною небезпекою, попередньо, до початку самостійного виконання робіт, повинні пройти спеціальне навчання з пожежно-технічного мінімуму за спеціальною програмою, узгодженою з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а потім постійно, один раз на рік, - перевірку знань.

Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.

28. Вивчення заходів пожежної безпеки на виробництві слід також передбачати в системі виробничого навчання робітників, службовців, інженерно-технічних працівників, а також з цією метою використовувати наявні у суб'єкта господарювання місцеві системи радіомовлення тощо.

29. Забороняється допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажі і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

30. Повноваження у сфері пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів, інших господарських об'єднань визначаються їхніми статутами або договорами між суб'єктами господарювання, що утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій у його апараті створюється служба пожежної безпеки.

1. Технічний стан КТЗ повинен відповідати вимогам Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягам перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639 (далі - Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів), Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 09 липня 2012 року № 964, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року за № 1299/21611, Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26 липня 2013 року № 550, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 22 серпня 2013 року за № 1453/23985, інструкцій заводів-виробників, а також цих Правил.

2. КТЗ повинні бути забезпечені вогнегасниками відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 "Про забезпечення колісних транспортних засобів первинними засобами пожежогасіння".

3. КТЗ комплектують вогнегасниками як правило на заводі-виробнику.

4. Конструкція кронштейна вогнегасника повинна бути надійною, щоб виключалася ймовірність випадання з нього вогнегасника під час руху КТЗ, а також у разі зіткнення або удару його об перешкоду.

5. Виробники КТЗ загального користування (автобусів), які призначені для перевезення пасажирів, забезпечують встановлення в моторних відсіках цих транспортних засобів автономних систем пожежогасіння локального застосування.

1. У всіх КТЗ вогнегасники розміщуються безпосередньо біля сидіння водія в легкодоступному для нього місці. Вогнегасники, які розміщують поза кабіною (пасажирським салоном автобуса), потрібно захищати від впливу атмосферних опадів, сонячних променів і бруду.

2. У кабіні вантажних автомобілів вогнегасники можуть бути закріплені на задній стінці кабіни.

3. У пасажирських салонах автобусів слід розміщувати вогнегасники з можливістю доступу до них через передні двері.

4. Забороняється зберігання вогнегасників у багажнику КТЗ (крім легкового автомобіля), кузові вантажного автомобіля та інших місцях, доступ до яких є обмеженим.

5. Для запобігання пожежі на КТЗ забороняється:

1) експлуатувати системи живлення двигуна з несправними складниками;

2) залишати в кабіні та на двигуні забруднені мастилом і паливом обтиральні матеріали;

3) допускати скупчення на двигуні та його картері бруду, змішаного з пальними і мастильними матеріалами;

4) застосовувати для знежирення і миття двигуна, вузлів та агрегатів бензин та інші легкозаймисті речовини (далі - ЛЗР) та горючі речовини (далі - ГР);

5) користуватись відкритим вогнем у разі визначення та усунення несправностей механізмів, систем, вузлів та складових частин, розігрівати двигун відкритим полум'ям.

1. Вимоги до систем випуску спалин, паливних баків, засобів пожежогасіння, а також укомплектування ними КТЗ визначені Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

2. КТЗ, якими перевозять небезпечні вантажі класу 1 (вибухові речовини і вироби), класу 2 (гази), класу 3 (легкозаймисті рідини) та небезпечні вантажі інших класів у транспортній тарі, які мають основну або додаткову транспортну небезпеку - легкозаймистість або вибуховість, повинні бути обладнані елементами системи випуску спалин, які розміщені чи захищені таким чином, щоб не створювати небезпеки для вантажу внаслідок перегріву чи займання. Частини системи випуску спалин, розміщені безпосередньо під паливним баком, повинні бути віддаленими від нього мінімум на 100 мм або відокремлюватись теплозахисним екраном. Випускну трубу таких КТЗ обладновують іскрогасниками.

Паливні баки та паливопроводи транспортного засобу розміщуються так, щоб у разі будь-якого витоку паливо вільно стікало на землю, не потрапляючи на нагріті частини КТЗ чи вантаж.

Паливні баки з бензином повинні мати ефективну відбивну заслінку полум'я напроти отвору наливної горловини або бути обладнані пристроєм, що герметично закриває горловину бака.

3. КТЗ, якими здійснюють перевезення небезпечних вантажів, повинні бути обладнані інформаційними табличками відповідно до ДСТУ 3689-98 "Дорожній транспорт. Знаки розпізнавальні транспортних засобів. Загальні технічні умови", підпунктів "д", "е" пункту 30.3 Правил дорожнього руху та ДСТУ 4500-5:2005 "Вантажі небезпечні. Марковання", з нанесенням ідентифікаційного номера небезпеки та номера небезпечного вантажу за списком ООН згідно з вимогами Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ).

4. Кожний КТЗ, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, укомплектовують таким обладнанням:

1) не менше ніж одним противідкотним упором на кожний КТЗ;

2) не менше ніж двома конусами зі світловідбивною поверхнею, миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням або знаками аварійної зупинки, що відповідають вимогам чинних державних стандартів;

3) жилетами оранжевого кольору зі світловідбивними елементами та переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу;

4) засобами захисту органів дихання під час перевезення газів, які мають токсичні властивості, або виробів, що містять такі гази;

5) засобами індивідуального захисту та обладнанням (повстяним полотном (кошмою), ящиком з піском, лопатою), необхідними для вжиття додаткових та спеціальних заходів у разі аварії та надзвичайної ситуації.

5. Перевезення небезпечних вантажів не допускається в кузовах-фургонах, які не мають системи примусової вентиляції, а електричні лампи для освітлення кузова-фургона виконані не у вибухопожежобезпечному виконанні та не мають належного захисту (скляний ковпак, сітка, гратка тощо). У разі перевезення небезпечних вантажів стінки всередині фургона повинні бути оброблені вогнетривкими речовинами.

Двері кузова-фургона повинні мати запірні пристрої у відповідному технічному стані.

6. На цистерні, призначеній для перевезення легкозаймистих рідин, на обох боках уздовж осі слід нанести напис "Вогненебезпечно" кольором, який повинен контрастувати з основним кольором цистерни. Висота літер напису "Вогненебезпечно" - не менше ніж 200 мм.

7. З метою попередження нагріву легкозаймистих рідин і газів у цистернах під впливом сонячного тепла зовнішня поверхня цих вмістищ повинна бути покрита (пофарбована) у світлий колір.

1. Газобалонні КТЗ, стосовно яких встановлено вимоги пожежної безпеки, повинні відповідати вимогам ДСТУ 7434:2013 "Колісні транспортні засоби. Вимоги безпеки до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому моторному паливі, та методи контролю".

2. Не допускають до експлуатації балони без напису із назвою виду газу (для зрідженого нафтового газу (далі - ЗНГ) - "пропан-бутан" або "LPG", для природного газу - "СПГ" (стиснений природний газ) (далі - СПГ) чи "метан" або "СNG").

З метою виключення проникнення газу в кабіну і кузов, а також в атмосферу газову апаратуру, трубопроводи, вентилі та арматуру слід в установлені строки перевіряти на герметичність.

3. Перед включенням запалювання для пуску двигуна або включенням освітлювальних приладів після стоянки, ремонту чи регулювання приладів електрообладнання слід провітрити підкапотний простір, упевнитись у герметичності газобалонного обладнання.

4. У закрите приміщення (бокс, паркінг) газобалонні автомобілі поміщають тільки з герметичним газобалонним обладнанням.

5. У двопаливних газобалонних КТЗ слід відключити балони, виробити паливо з газової мережі до прикорочення роботи двигуна і заїхати на стоянку, використовуючи альтернативне рідке паливо з усіма закритими балонними і витратним вентилями (клапанами).

6. В однопаливних газобалонних КТЗ після заїзду на стоянку і зупинки двигуна мають бути закриті усі вентилі та клапани подачі газового моторного палива з ручним та/або автоматичним керуванням.

7. Вимоги щодо закриття балонних вентилів не стосуються двопаливних та однопаливних КТЗ, що працюють на СПГ чи ЗНГ та мають газові балони, обладнані автоматичними чи дистанційно керованими клапанами балонів.

8. Для підігрівання двигунів газобалонних КТЗ, системи живлення, усунення намерзлого льоду і заторів у порожнинах необхідно застосовувати тільки гаряче повітря, гарячу воду або її пару.

9. У разі неможливості усунення витоку газу з балонів через вентиль, запобіжний клапан чи з'єднину газобалонний КТЗ слід евакуювати у безпечне місце, де випустити газ у спеціальне вмістище або атмосферу відповідно до норм технологічної документації, затвердженої виробником КТЗ та (або) його власником.

10. Для запобігання виникненню пожежі на газобалонних КТЗ забороняється:

1) експлуатувати газобалонні КТЗ із несправною газовою апаратурою та у разі наявності витоків газу через нещільні з'єднини;

2) залишати газобалонні КТЗ на тривалу стоянку з відкритими вентилями;

3) заправляти балони СПГ або ЗНГ під час функціонування двигуна;

4) залишати газобалонні КТЗ поблизу місць з відкритим вогнем або застосовувати відкритий вогонь у технологічних процесах утримання та освітлення газобалонних КТЗ;

5) ставити газобалонні КТЗ, у газовій апаратурі яких є витікання газу, у приміщення поруч з іншими КТЗ на відкритій стоянці, а також поблизу джерел вогню і місць перебування людей;

6) проводити будь-який ремонт, заміну апаратури або агрегатів газобалонних КТЗ у разі наявності газу в системі живлення;

7) ремонтувати газову апаратуру, коли двигун функціонує.

1. Автозаправні пункти (далі - АЗП) поділяють на стаціонарні (зокрема контейнерні), пересувні.

2. До роботи на АЗП допускають осіб, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та мають відповідні посвідчення.

3. Протипожежні розриви від АЗП до прилеглих будівель, споруд, відкритих площадок, лісових масивів, а також між будівлями та обладнанням на території станцій мають відповідати чинним будівельним нормам та нормативним документам.

Під'їзди не повинні бути захаращені, у зимовий період мають бути очищені від снігу, льоду і бруду.

4. Територія АЗП має бути спланована так, щоб унеможливлювати потрапляння розлитих нафтопродуктів (у тому числі у разі аварії) за її межі.

КТЗ, що чекають черги для заправки, розміщують біля в'їзду на територію АЗП поза зоною розташування паливних резервуарів і заправних колонок.

5. На території АЗП слід розміщувати у доступних видних місцях плакати з переліком обов'язків водія у процесі заправки автотранспорту, а також інструкції щодо заходів пожежної безпеки.

6. Зливати нафтопродукти у підземні резервуари слід закритим способом (через шланг).

Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни в ємкість АЗП слід заміряти рівень нафтопродуктів у цій ємкості. Процес зливання повинні контролювати працівники АЗП і водій автоцистерни.

7. До зливання гнучкий заземлювальний провідник автоцистерни має бути постійно приєднаний до корпуса автоцистерни і мати на кінці пристрій для приєднання до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник тощо). Кожна цистерна автопоїзда повинна бути окремо заземлена до повного зливу з неї нафтопродуктів.

8. Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірку роздавальних колонок слід фіксувати в журналі обліку ремонту обладнання.

9. Кришки оглядових та приймальних колодязів можна відкривати тільки для вимірювання та відбору проб при зливних операціях і проведенні профілактичних заходів.

10. У вибухонебезпечних зонах на території АЗП необхідно мати набір інструментів, які не утворюють іскор під час удару.

11. Під час заправлення на території АЗП слід додержуватися таких правил:

1) мотоцикли і моторолери (за їх наявності) слід подавати до бензоколонок з вимкненими двигунами, а їх пуск і зупинку необхідно здійснювати на відстані не менш як за 15 м від колонок;

2) автомобілі можна подавати до бензоколонок своїм ходом з вимкненням у подальшому двигунів до початку процесу заправки;

3) нафтопродукти слід відпускати безпосередньо в бензобаки. Якщо автомобілі направляють у далекий рейс, бензином (іншими нафтопродуктами) можливо наповнювати металеві бочки або каністри зі щільними пробками;

4) облиті нафтопродуктами частини автомобілів до пуску двигунів водії повинні витерти насухо;

5) випадково розлиті на землю нафтопродукти слід засипати піском, а цей пісок і використані обтиральні матеріали слід зібрати в металеві ящики зі щільними кришками;

6) відстань між автомобілем, який заправляють, і тим, що стоїть за ним у черзі на заправку, повинна становити не менш як 3 м;

7) відстань між автомобілями, які стоять у черзі на заправку, - не менш як 1 м, при цьому для кожного КТЗ має бути забезпечена можливість маневрування та виїзду з території АЗП.

12. Забороняється заправляти газобалонні КТЗ газовим моторним паливом, у яких:

наявні механічні або інші пошкодження елемента(ів) газобалонного чи газодизельного обладнання або несправні заправні вузли (блоки);

встановлено газові балони не автомобільного призначення;

газові балони не пройшли чергового технічного огляду або на балонах відсутні належні клейма та написи;

порушена зовнішня герметичність елементів газобалонного чи газодизельного обладнання.

13. Під час заправляння газобалонних КТЗ забороняється:

підтягувати з'єднання елемента(ів) газобалонного чи газодизельного обладнання;

випускати газ із балонів газобалонних КТЗ на території заправних пунктів.

14. На кожному АЗП слід мати інструкцію про заходи пожежної безпеки для заправника.

15. Перед початком відпуску нафтопродуктів на пересувних АЗП водій-заправник повинен:

1) забезпечити надійне гальмування КТЗ і причепа на площадці;

2) надійно заземлити пересувні АЗП (вертикальний заземлювач при встановленні забивають у землю на глибину 0,5 - 0,6 м);

3) підготувати до застосування первинні засоби пожежогасіння;

4) надійно зафіксувати дверцята ящиків паливороздавальних агрегатів, відкриваючи їх;

5) перевірити герметичність трубопроводів і паливороздавальних агрегатів, за потреби негайно усунути виниклі несправності.

16. Пересувні АЗП використовують тільки за прямим призначенням.

17. Контейнерні АЗП застосовуються у суб'єкта господарювання двох типів:

АЗП - блок-пункт;

контейнерний АЗП, що складається з контейнера зберігання палива і контейнера керування (операторної).

18. Кожен контейнерний АЗП повинен проходити випробування для підтвердження відповідності вимогам технічних умов не рідше одного разу на 3 роки, про що складається акт.

19. Контейнерні АЗП встановлюються на бетонованих площадках, бетонних плитах, у виняткових випадках - на асфальтованих площадках, з яких можливо швидко прибрати розлите паливо.

Площадки, де встановлюються контейнерні АЗП, слід відгородити негорючою стінкою, яка перешкоджає розтіканню палива в разі аварії. Висота стінки визначається з такого розрахунку, щоб уміщувався об'єм, рівний об'єму ємності з паливом.

20. Перед роботою АЗП - блок-пунктів слід:

відчинити двері і зафіксувати їх;

провітрити приміщення протягом 15 хвилин;

переконатись у справності електроживлення, заземлення, засобів гасіння пожежі, герметичності трубопроводів і колонки.

21. Забороняється:

зливати паливо з автоцистерни через люк для замірів;

приймати нафтопродукти за наявності нещільностей та підтікання у з'єднаннях вентилів і трубопроводів;

залишати без нагляду відкритими АЗП - блок-пункт і контейнер зберігання.

22. У паспорті (інструкції) контейнерного АЗП слід зазначити номер телефону, прізвище та посаду особи, відповідальної за безпечну її експлуатацію.

23. Усі виробничі приміщення, підсобні ділянки і території АЗП, пересувного АЗП і контейнерного АЗП (АЗП - блок-пункту) слід забезпечити первинними засобами пожежогасіння.

24. Під час грози зливання-наливання нафтопродуктів, заправлення автотранспорту на АЗП забороняється. З метою надійного захисту АЗП від прямих ударів блискавки їх слід обладнати справними блискавковідводами (один раз на рік у літній період при сухому грунті АЗП перевіряються на омічний опір, про що складається акт).

1. КТЗ у місцях зберігання слід розміщувати відповідно до вимог нормативних документів.

У приміщенні або під навісами відстань між боковими бортами машин і стіною (колоною) повинна бути не меншою, як 0,8 м.

2. Місця зберігання КТЗ з кількістю понад 25 одиниць повинні мати план розміщення КТЗ із зазначенням порядку евакуації в разі виникнення пожежі.

3. План розміщення КТЗ має передбачати цілодобове чергування персоналу, місце зберігання ключів запалювання, порядок евакуації КТЗ.

Місця зберігання КТЗ слід забезпечити буксирними тросами і штангами з розрахунку не менш як 1 трос (штанга) на 10 одиниць КТЗ.

4. КТЗ, які перевозять нафтопродукти, зберігаються як у приміщеннях, так і на відкритих майданчиках групами із загальною місткістю ємкостей для перевезення означених матеріалів не більше 600 м-3, але не більше 50 автомобілів. Відстань між групами автомобілів, які перевозять нафтопродукти, а також між майданчиками для зберігання інших автомобілів повинна бути не меншою, ніж 12 м.

5. Неприпустиме розташування приміщень з перебуванням людей над приміщенням, де розташовані місця зберігання КТЗ, без примусової вентиляції.

6. У місцях зберігання КТЗ не допускається:

1) порушувати план розміщення КТЗ;

2) захаращувати ворота і проїзди;

3) проводити будь-які ремонтні роботи;

4) тримати КТЗ з відкритими горловинами паливних баків та наявністю витікання пального і мастила;

5) заправляти КТЗ пальним і зливати з них пальне;

6) зберігати мастила і пальне, а також тару з-під них за винятком місць, передбачених виробником КТЗ;

7) заряджати акумулятори безпосередньо на КТЗ;

8) підігрівати двигуни, трубопроводи відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо), користуватись відкритими джерелами вогню для освітлення;

9) на загальних стоянках зберігати КТЗ для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;

10) зберігати у КТЗ промаслені обтиральні матеріали і спецодяг;

11) залишати КТЗ на стоянці з увімкненим запалюванням;

12) ставити на зберігання КТЗ з несправною електропроводкою, з несправною гальмовою системою.

7. У підвальних, підземних місцях зберігання КТЗ забороняється стоянка газобалонних КТЗ, а також КТЗ для перевезення фекальних рідин, сміття, отруйних і пально-мастильних матеріалів.

8. КТЗ, якими перевозять ГЗР і ГР, слід зберігати в одноповерхових приміщеннях II ступеня вогнестійкості, ізольованих від інших приміщень стінами 2 типу, або на спеціально обладнаних відкритих місцях зберігання КТЗ.

9. У місцях зберігання КТЗ не допускається наявність підземних (підпільних) споруд.

10. Газобалонні автомобілі можуть зберігатись у багатоповерхових будинках I та II ступенів вогнестійкості з кількістю поверхів не більше 7.

Розміщення в таких будинках автомобілів, які працюють на СПГ, повинно здійснюватися на верхніх поверхах, вище від автомобілів, які працюють на рідкому паливі або ЗНГ, а тих, які працюють на ЗНГ, - на нижніх поверхах, нижче автомобілів, які працюють на рідкому паливі і СПГ.

11. Обладнання (пристосування) для підігріву газобалонних автомобілів на майданчиках для їх відкритого зберігання повинно виключати можливість нагрівання газових балонів.

12. На майданчиках і в приміщеннях для зберігання автомобілів з двигунами, які працюють на ЗНГ, не допускається наявність підземних (підпільних) споруд (місць зливу газу) - підвалів, калориферних камер, для відкритих стоянок автомобілів - канав, тунелів, колодязів.

13. При виявленні витікання газу із балонів на газобалонному автомобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу.

1. Технічне обслуговування і ремонт КТЗ повинні проводитись у майстернях або гаражах з негорючих матеріалів, у яких приміщення для зберігання техніки відокремлені від зазначених майстерень відповідно до вимог чинних будівельних норм та нормативних документів.

2. Виготовлення і капітальний ремонт КТЗ мають здійснюватися на спеціалізованих заводах.

3. Забороняються технічне обслуговування і ремонт КТЗ у непристосованих для цього приміщеннях.

4. КТЗ, що надходять на технічне обслуговування, поточний ремонт тощо, слід очищати ззовні від бруду і, залежно від виду ремонту чи обслуговування вузлів та агрегатів, у разі необхідності, зливати паливо і мастила, а також знімати газові балони.

5. Цехи або відділення, де проводиться гаряче обкатування двигунів внутрішнього згоряння, слід розміщувати в окремих приміщеннях, збудованих з негорючих матеріалів.

6. Під час зварювання, газорізання і паяння забороняється ставати до роботи за несправної апаратури.

7. Опалювання виробничих приміщень майстерень і гаражів повинно бути пароповітряним або водяним.

8. Забороняється проводити ремонт і технічне обслуговування КТЗ з працюючим двигуном.

9. Під час обслуговування та ремонту автомобілів, пов'язаних зі зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через які може витікати паливо з баків, у разі виконання ремонтних робіт баки слід повністю звільнити від палива.

Зливати паливо слід у місцях, в яких унеможливлено його загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і ремонту забороняється.

Зливати відпрацьоване масло необхідно в металеві бочки або ємності на окремих площадках.

10. Під час ремонту бензинових двигунів вимикається запалювання, дизельних - паливоподача.

11. Забороняється виконувати виробничі операції на обладнанні з несправностями, а також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, за якими визначаються задані режими температури, тиску, концентрації горючих газів, пари та інші технічні параметри.

12. У приміщеннях, призначених для обслуговування та ремонту КТЗ, забороняється:

1) порушувати план розміщення КТЗ;

2) захаращувати ворота і проїзди;

3) тримати КТЗ з відкритими горловинами паливних баків та за наявності витікання пального і мастил;

4) заправляти КТЗ пальним і зливати з них пальне;

5) зберігати мастила і пальне, а також тару з-під них, за винятком місць, передбачених виробником КТЗ;

6) заряджати акумулятори безпосередньо на КТЗ;

7) підігрівати двигуни, трубопроводи відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами), користуватись відкритими джерелами вогню для освітлення;

8) залишати КТЗ з увімкненим запалюванням.

13. Для зберігання мастильних, лакофарбових, горючих і легкозаймистих матеріалів слід передбачати окремі спеціально обладнані приміщення.

14. Використані обтиральні матеріали (промаслене клоччя, ганчір'я тощо) слід негайно прибирати в металеві ящики з щільними кришками, а після закінчення робочого дня виносити з виробничих приміщень у спеціально відведені місця.

15. Перед ремонтом автоцистерни для перевезення ЛЗР, ГР, а також вибухонебезпечних вантажів її слід повністю очистити від залишків вантажів, які перевозили, і надійно заземлити.

16. Робітник, який очищає або ремонтує всередині цистерну чи резервуар з-під ЛЗР або ГР, повинен застосовувати інструмент, який не дає іскор при ударі.

1. Для миття та знежирювання необхідно застосовувати негорючі сполуки, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші пожежобезпечні установки. Тільки в окремих випадках, коли негорючі суміші не забезпечують потрібної за технологією чистоти обробки, допускається застосування відповідних ЛЗР або ГР.

2. Мити та знежирювати ЛЗР або ГР необхідно в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих ділянках і постах, обладнаних ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації, дотримуючись заходів пожежної безпеки.

3. Підлога у приміщеннях та на ділянках, де миють і знежирюють деталі із застосуванням ЛЗР і ГР, має бути виконана з негорючих матеріалів, які не утворюють іскор при ударі, мати шорстку (рифлену) поверхню.

4. На постах, де виконують миття, джерела освітлення, проводка та силові двигуни повинні бути ізольовані від потрапляння води.

5. Миття і знежирювання деталей слід проводити, використовуючи припливну та витяжну вентиляцію, за умови систематичного очищення мийних ванн від бруду.

6. Мийні ванни з гасом та іншими мийними засобами, передбаченими технологією, після закінчення миття необхідно закрити кришками. Ванни слід обладнати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будівлею.

7. Використані горючі та легкозаймисті мийні речовини слід тримати у спеціально відведених місцях у щільно закритій тарі.

8. Не допускається застосування мийних і знежирювальних рідин невідомого складу. Ці матеріали можна використовувати тільки після відповідного аналізу, визначення їх пожежонебезпечних властивостей і розробки заходів для безпечного їх використання.

9. Забороняється застосовувати бензин для миття деталей, протирання автомобілів та обладнання.

10. Роботи, пов'язані з миттям і знежирюванням деталей, у разі використання ЛЗР і ГР повинні виконуватись на спеціальних площадках, на відстані не менш як 10 м від виробничих приміщень.

11. Нейтралізацію деталей двигунів, які живляться етильованим бензином, здійснюють, як виняток, промиванням гасом тільки у спеціально виділених для цієї мети місцях.

12. Під час ремонту карбюраторних двигунів вимикається запалювання, дизельних - паливоподача.

13. У місцях миття і знежирювання з допомогою ЛЗР та ГР є неприпустимим проведення робіт із застосуванням відкритого вогню та іскроутворенням.

14. Розлиті ЛЗР та ГР слід негайно видалити.

15. Електрозварювальні і фарбувальні роботи виконують у спеціально обладнаних приміщеннях з негорючих матеріалів, забезпечених вогнегасниками і пожежним інвентарем.

16. Зварювальні пости слід розташовувати у кабінах із негорючих матеріалів площею не менш як 3 м-2 кожна.

17. Цехи або відділення, де проводиться гаряче обкатування двигунів внутрішнього згоряння, слід розміщувати в окремих приміщеннях, збудованих з негорючих матеріалів.

18. Під час обслуговування та ремонту автомобілів, пов'язаних зі зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через які може витікати паливо з баків, перед ремонтом баки слід повністю звільнити від палива.

19. Зливати паливо слід у місцях, в яких унеможливлено його загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і ремонту забороняється.

20. Зливати відпрацьоване масло необхідно в металеві бочки або ємності на окремих площадках.

21. Газобалонні КТЗ можуть в'їжджати на пости обслуговування і ремонту після переведення їх на роботу на бензині (дизельному паливі).

22. Перед заїздом газобалонних КТЗ у закриті приміщення для їх технічного обслуговування та ремонту слід на спеціальному посту перевірити зовнішню герметичність газобалонного чи газодизельного обладнання. В'їжджати у такі приміщення КТЗ з негерметичним газобалонним чи газодизельним обладнанням забороняється.

23. Системи живлення і запалювання, елементи газобалонного обладнання газобалонних КТЗ регулюють, ремонтують та перевіряють їх на герметичність у добре провітрюваному приміщенні з увімкненою вибухобезпечною вентиляцією або на відкритій площадці.

Забороняється підтягувати різьбові з'єднання і знімати з автомобіля деталі газової апаратури та газопроводи під тиском.

24. Під час обслуговування та ремонту елементів газобалонного або газодизельного обладнання слід бути особливо обережними, не допускати іскроутворення. Забороняються ударні навантаження у разі виконання таких робіт.

25. Під час газового зварювання не допускається потрапляння масла на шланги та пальник.

26. Виконуючи електрозварювальні роботи, слід заземлювати раму й кузов автомобілів.

1. Заряджати акумуляторні батареї слід у приміщеннях, ізольованих від інших протипожежними стінками (перешкодами) з входом через тамбур-шлюзи. Виконувати інші роботи в цих приміщеннях забороняється.

2. Зарядні приміщення слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією у вибухобезпечному виконанні.

3. Робота акумуляторного цеху у разі несправної припливно-витяжної вентиляції є неприпустимою.

4. У приміщенні зарядки акумуляторних батарей слід передбачити блокування з відключення процесу зарядження, якщо відключається вентиляція.

5. Для освітлення приміщення зарядки повинні застосовуватись лампи розжарювання у вибухозахисному виконанні в захисній оболонці.

6. Електромережа для освітлення повинна виконуватися в захисній кислототривкій чи луготривкій оболонці.

7. Електродвигуни, запобіжники, вимикачі, розетки штепсельні повинні бути встановлені в приміщенні, ізольованому від приміщень зарядки акумуляторних батарей, і заземлені.

8. Акумуляторні батареї, встановлені для зарядки, з'єднують між собою тісно прилеглими пружинами або затискачами для кислотних акумуляторних батарей чи пласкими наконечниками для лужних акумуляторних батарей, які мають надійний електричний контакт, який виключає можливість іскроутворення. З'єднувати зажими акумуляторних батарей дротом способом "закручування" забороняється.

Підключення та відключення акумуляторних батарей на/із зарядження слід проводити тільки при вимкнутому зарядному пристрої.

9. Контроль за ходом заряджання повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра тощо). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.

10. Заряджання акумуляторних батарей повинне проводитися з відкритими пробками.

11. У зарядному приміщенні забороняється:

1) палити і користуватись відкритим вогнем (запаленим сірником тощо);

2) користуватись електронагрівальними приладами;

3) зберігати і заряджати кислотні і лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;

4) перебувати стороннім особам;

5) користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати іскру під час удару;

6) зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують змінну потребу;

7) залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали;

8) зберігати продукти харчування та вживати їжу.

1. Під час ремонту шин роботи з приготування та нанесення гумового клею на склеювані поверхні слід проводити в ізольованому приміщенні з негорючими огороджувальними конструкціями біля зовнішньої стіни.

2. У приміщенні, де шини промащуються гумовим клеєм, забороняється вести роботи з вогнем або такі, що дають іскри.

3. Інструмент для приготування та нанесення клею має бути виконаний з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення.

4. Робочі столи повинні бути обшиті гладкими листами, заземлені і обладнані місцевими відсмоктувачами.

5. У виробничих приміщеннях допускається зберігання бензину і клею в кількостях, що не перевищують змінної потреби, і тільки в закритому посуді, відкриваючи його в міру потреби.

6. Забороняється зберігати бензин, клей та інші легкозаймисті і горючі матеріали поблизу вулканізаційних установок.

7. Електрообладнання установок та арматура електричних світильників повинні бути у вибухозахищеному виконанні і заземлені.

8. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією.

1. Деревообробні цехи (дільниці) повинні бути розміщені в приміщеннях із негорючих матеріалів, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. Деревообробні станки та інше обладнання, які в роботі виділяють пил, пари і гази, повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.

2. Технологічне електрообладнання, прилади опалення слід очищати від деревного пилу, стружок та інших горючих матеріалів не рідше одного разу за зміну.

3. Робота верстатів одночасно з виключеними системами вентиляції забороняється.

4. Пилозбиральні камери і "циклони" повинні бути постійно закриті. Відходи деревини, що збираються в них, слід своєчасно видаляти. Не можна допускати перевантаження "циклонів" і забруднення відходами виробництва території в місцях їх розміщення.

5. Стружку і тирсу, а також рештки деревини слід прибирати на робочому місці в міру їх накопичення, а також наприкінці зміни.

6. Слід дотримуватись строків змащення частин і деталей, які труться. Слід постійно перевіряти їх температуру нагріву і вживати заходів з ліквідування причин перегрівання.

7. Клей необхідно розігрівати тільки за допомогою пари.

8. У деревообробних цехах (на дільницях) забороняється:

робота станків з відключеними системами вентиляції;

залишати після закінчення роботи на робочих місцях відходи матеріалів, лаків, фарб та іншого, а також станки під напругою.

1. На кожний фарбувальний цех (відділення, дільницю) слід мати проектну документацію, затверджену в установленому порядку.

2. Фарбувальні цехи (дільниці) з розміщенням у загальних виробничих корпусах слід ізолювати від інших виробничих цехів протипожежними перешкодами. Цехи (відділення, дільниці) повинні бути обладнані верхнім освітленням у вибухобезпечному виконанні та ефективними засобами пожежогасіння і шляхами евакуації.

3. У багатоповерхових будівлях фарбувальні цехи слід розміщувати на верхньому поверсі.

4. Розміщення фарбувальних цехів у підвальних або цокольних приміщеннях є неприпустимим.

5. В окремих випадках, якщо це потрібно за умовами технологічного процесу, при загальній площі фарбувальних камер не більше 200 м-2 або 10 % площі приміщення фарбувальне обладнання можливо встановлювати в загальному потоці виробництва, не відгороджуючи його стінами. Такі приміщення слід вважати вибухопожежонебезпечними в радіусі 5 м від відкритих отворів фарбувальних та сушильних камер в усі боки, а середовище поза радіусом понад 5 м умовно вважається нормальним. Вогневі роботи (зварювальні та інші) із застосуванням відкритого вогню допускається вести не ближче 15 м від відкритих отворів фарбувальних та сушильних камер, при цьому місця зварювання слід обгороджувати захисними екранами.

6. Відділення сухого очищення поверхонь (дробоструминного, піскоструминного тощо) слід розміщувати у спеціальних приміщеннях, ізольованих від загального фарбувального цеху.

7. Відділення, де готується фарба, слід розміщувати в ізольованому приміщенні з неспалимими огороджувальними конструкціями з межею вогнестійкості не менш як 1,5 години, обов'язково біля зовнішньої стіни одноповерхової будівлі з віконними прорізами і самостійним виходом назовні. Неприпустимим є ведення будь-яких інших робіт у відділенні для приготування фарби.

8. Фарбування деталей КТЗ, для яких неможливо передбачити постійні місця фарбування, можна здійснювати на відкритих ділянках (без камер), обладнаних витяжкою через решітки в підлозі (під виробом). Під час фарбування таких виробів робочі місця обгороджуються негорючими перегородками полегшеного типу, що встановлюються на відстані 0,5 м від виробу.

9. Внутрішні поверхні стін усіх приміщень, пов'язаних з фарбувальними роботами, необхідно вкрити негорючим матеріалом.

10. Фарбування, миття і знежирювання деталей із застосуванням покриттів на нітрооснові, бензину та інших ЛЗР проводяться в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих ділянках, забезпечених ефективними засобами пожежогасіння, вентиляції та шляхами евакуації.

11. Заборонено експлуатувати без фільтрів та інших ефективних пристроїв для вловлювання частинок горючих лаків і фарб витяжну вентиляцію фарбувальних шаф, камер і кабін.

12. Фарбувальне обладнання слід очищати від горючих відкладів у міру потреби, вентиляція повинна працювати.

13. У фарбувальних цехах та відділеннях для приготування фарби не допускаються роботи, пов'язані з іскроутворенням.

14. У відділенні хімічної підготовки поверхонь до фарбування підлога має бути виконана з водо- та лугостійких матеріалів (асфальтобетон, керамічні плитки, кислототривкий бетон тощо) і мати схил для стікання води.

15. Розлиті на підлогу лакофарбові матеріали і розчинники слід негайно прибирати з допомогою тирси, води та інших допоміжних матеріалів.

16. Тара з-під лакофарбових матеріалів має бути постійно закрита і зберігатись на спеціальних площадках подалі від виробничих приміщень.

17. Усі приміщення повинні мати пристрої для природного провітрювання (кватирки, фрамуги) незалежно від справності штучної вентиляції.

18. Фарбування, промивання та знежирювання деталей слід проводити тільки при діючій загальнообмінній припливній і витяжній вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, камер і кабін.

19. Щоб полегшити очищення камер від осадів фарб і лаків, стінки необхідно вкривати тонким шаром тавоту або сумішшю ПС-40. Очищаючи поверхні від відкладів нітрофарб, не можна допускати ударів об металеві конструкції. Щоб уникнути іскроутворення, скребки слід виготовляти з кольорового металу.

20. Для миття і знежирювання виробів і деталей необхідно застосовувати негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові (якщо такі є) та інші безпечні щодо виникнення пожежі установки.

21. Лакофарбові матеріали слід постачати на робочі місця в готовому вигляді. Приготування і розбавлення всіх видів лаків і фарб слід виконувати у спеціально виділеному, ізольованому приміщенні або на відкритій площадці.

22. Повітроводи вентиляційних систем слід очищати від відкладень горючих матеріалів відповідно до затвердженого графіка. Слід призначити осіб, відповідальних за виконання цієї операції. На витяжних повітроводах необхідно встановлювати щільні люки для зручності очищення їх внутрішньої поверхні.

23. Блокування витяжної вентиляції та зрошувальної системи (гідрофільтрів) з подачею повітря на фарборозпилювачі необхідно постійно тримати у справному робочому стані.

24. Вибір електрообладнання, світильників і електропроводів у приміщеннях і технологічних установках (у разі реконструкції або переозброєння) здійснюється відповідно до законодавства і уточнюється в кожному приміщенні на місці технологами спільно з енергетиками.

1. Місця проведення вогневих та зварювальних робіт можуть бути:

постійними, у спеціально обладнаних для цього цехах, на дільницях або відкритих площадках;

тимчасовими, коли роботи проводяться безпосередньо в спорудах, а також на території суб'єкта господарювання.

2. Постійні місця проведення вогневих та зварювальних робіт визначає керівник суб'єкта господарювання. Огороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлога) повинні бути зроблені з негорючих матеріалів.

3. Зварювальні пости слід розташовувати в кабінах із негорючих матеріалів площею не менш як 3 м-2 кожна.

4. Керівник суб'єкта господарювання (керівник структурного підрозділу, де проводяться роботи) повинен оформити наряд-допуск на проведення всіх видів вогневих та зварювальних робіт, у тому числі й на тимчасових місцях, а також перевірити посвідчення у зварювальника.

5. За наявності у суб'єкта господарювання пожежно-рятувальних підрозділів добровільної пожежної охорони наряди-допуски необхідно узгоджувати з нею напередодні проведення робіт із встановленням з боку пожежно-рятувальних підрозділів добровільної пожежної охорони відповідного контролю.

6. Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових місцях припустиме тільки після вжиття заходів, що виключають можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском і лопатою, відром з водою). Вид (тип) і кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначає керівник суб'єкта господарювання і вказує в наряді-допуску.

7. Виконавець після закінчення вогневих та зварювальних робіт повинен старанно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі.

8. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території будівництва тощо), де проводились роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення вогневих робіт протягом двох годин після їх закінчення. Про приведення його в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальна за пожежну безпеку особа роблять відповідні помітки в наряді-допуску.

9. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих та зварювальних робіт, має бути приведене в пожежобезпечний стан до їх початку (винесені пожежовибухонебезпечні речовини і їх відклади, відключені діючі комунікації, проведене безпечними методами очищення, пропарювання, промивання, забезпечені вентиляція і контроль за повітряним середовищем тощо).

10. Місце проведення вогневих та зварювальних робіт має бути очищене від горючих речовин і матеріалів.

11. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі і зварювальні роботи, із суміжними приміщеннями, мають бути зачинені.

12. Приміщення, в яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та горючих газів, перед проведенням вогневих робіт необхідно старанно провітрити.

13. Під час проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях слід установити контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.

14. Конструкції приміщень, настили підлоги, оздоблення, а також ізоляцію і частини обладнання, виконані з горючих матеріалів, які перебувають у межах зазначених радіусів, слід захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або іншими способами і за потреби полити водою.

15. Щоб виключити потрапляння розпечених частинок металу в суміжні приміщення, близько розташоване обладнання, усі оглядові, технологічні та інші люки (отвори) приміщень, де проводяться вогневі роботи, слід закрити негорючими матеріалами.

16. Місце для проведення зварювальних і різальних робіт під час проведення ремонтних робіт у приміщеннях, у конструкції яких використані горючі матеріали, має бути обгородженим суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна становити не менш як 1,8 м, а просвіт між перегородкою і підлогою - не більш як 0,5 м. Щоб не допустити розлітання розжарених частинок, цей просвіт слід обгородити сіткою з негорючого матеріалу з розміром вічок не більш як 1,0 x 1,0 мм.

17. Перед зварюванням паливні баки слід промити гарячою водою, пропарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою або іншими технічними мийними засобами, просушити гарячим повітрям за режимом, згідно із затвердженим технологічним процесом, до повного видалення слідів ЛЗР і ГР. Зварювати або паяти слід при відкритих горловинах і пробках.

18. Можливо виконувати зварювання або паяння баків, попередньо заповнивши їх ємкість гарячою водою або інертним газом, що безперервно подається в бак, або азотом, газовими викидами бензинових двигунів.

19. Для заповнення ємкості (паливних баків) спалинами їх слід подавати шлангом, обладнаним іскрогасником. Шланг приєднують до вихлопної труби автомобіля, що працює на малих частотах обертання колінчастого вала.

20. Зварювання слід виконувати з безперервною подачею спалин. Для видалення газу зі зварюваної ємності можна використовувати: у паливному баку зливний отвір; у цистерні газовідвідну трубку.

21. З організацією постійних місць проведення вогневих робіт більш як на 10 постах (зварювальні, різальні майстерні) слід передбачити централізовані електро- і газопостачання.

22. У зварювальних цехах за наявності не більш як 10 зварювальних постів на кожному посту можливо мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони необхідно обгородити щитами з негорючих матеріалів або зберігати у спеціальних прибудовах до цеху.

23. Під час перерви в роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальну апаратуру необхідно відключати від електромережі, шланги від'єднувати і звільняти від горючих рідин і газів.

24. Після закінчення робіт усю апаратуру та обладнання необхідно прибрати у спеціально призначені приміщення (місця).

25. Заборонено:

1) розміщувати постійні місця для проведення вогневих та зварювальних робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;

2) допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень і не пройшли в установленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічну перевірку знань з одержанням спеціального посвідчення;

3) зварювати, різати свіжопофарбовані конструкції та вироби до повного висихання фарби;

4) допускати дотик електричних проводів до балонів зі стисненими, скрапленими і розчиненими газами;

5) проводити вогневі та зварювальні роботи на елементах конструкцій КТЗ з вантажем із горючих матеріалів, а також з вантажем, який перебуває під тиском негорючих рідин, газів, парів і повітря або під електричною напругою;

6) виконуючи вогневі та зварювальні роботи, користуватись одягом і рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу та інших ГР;

7) зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети та матеріали.

1. Газозварювальні роботи повинні відповідати таким вимогам:

1) у місцях встановлення ацетиленових генераторів слід вивішувати попереджувальні таблички (плакати);

2) пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід установлювати на відкритих площадках. Допускається тимчасова їх робота в добре провітрюваних приміщеннях;

3) ацетиленові генератори слід обгороджувати і розміщувати не ближче як за 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами і на відстані не менш як 5 м від балонів з киснем і горючими газами;

4) закріплювати газопідвідні шланги на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків і редукторів необхідно надійно, застосовуючи спеціальне кріплення;

5) на ніпелі водяних затворів шланги необхідно щільно надягати, але не закріплювати;

6) у приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний склад карбіду кальцію, водночас зберігають не більш як 200 кг карбіду кальцію, причому з цієї кількості у відкритому вигляді може бути не більше одного барабана;

7) відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок повинна бути не меншою як 10 м, а до окремих балонів з киснем і горючими газами - не меншою як 5 м;

8) до місця зварювальних робіт балони з газами доставляють спеціальними візками, носилками, саньми.

2. Виконуючи газозварювальні та газорізальні роботи забороняється:

1) відігрівати замерзлі (обмерзлі) ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;

2) допускати контакт кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом і клоччям;

3) переносити балони на плечах і руках;

4) зберігати і транспортувати балони з газами без нагвинчених на їх горловини запобіжних ковпаків;

5) працювати від одного водяного затвора двом зварникам;

6) завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або проштовхувати його у воронку апарата з допомогою залізних прутів і дроту, а також працювати на карбідному пилу;

7) завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або за наявності води в газозбірнику;

8) завантажувати корзини карбідом більш як на половину їх місткості у разі роботи генераторів "вода на карбід";

9) продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий шланг горючими газами, а також взаємозаміняти шланги, виконуючи роботу;

10) користуватись шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час ведення монтажних робіт - 40 м;

11) перекручувати, заломлювати або затискати газовідвідні шланги;

12) переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;

13) форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом умисного збільшення тиску газу в них або збільшення одночасного завантаження карбіду кальцію;

14) застосовувати мідний інструмент для розкривання барабанів з карбідом кальцію, а також як припій для паяння ацетиленової апаратури та в інших випадках, коли можливий контакт з ацетиленом;

15) після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул, який видаляється з генераторів, слід вивантажувати у пристосовану для цієї мети тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер;

16) потрапляння масла на шланги та пальник;

17) палити і застосовувати джерела вогню в радіусі менш як 10 м від місць зберігання мулу. Інформація про це уміщується на відповідних табличках або заборонних знаках.

Відкриті мулові ями слід обгороджувати поручнями, а закриті - негорючими перекриттями і обладнувати витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу.

1. Електрозварювальні роботи повинні відповідати таким вимогам:

1) проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, повинні бути надійно ізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів;

2) електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена;

3) електроди, що застосовуються під час зварювання, мають бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму. Покриття електродів повинно бути однорідне, щільне, без здуттів, напливів і тріщин;

4) у разі заміни електродів їх залишки (недогарки) слід складати у спеціальний металевий ящик, що встановлюють біля місця зварювальних робіт;

5) над переносними і пересувними електрозварювальними установками, що використовуються на відкритому повітрі, мають бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів;

6) ізоляцію необхідно перевіряти не рідше 1 разу на 3 місяці (під час автоматичного зварювання під шаром флюсу - 1 раз на місяць);

7) технічне обслуговування і планово-попереджувальний ремонт зварювального обладнання слід проводити відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи - проводити очищення агрегатів і пускової апаратури;

8) заборонено працювати з оголеними, з поганою ізоляцією або неізольованими в місцях з'єднання зварювальними провідниками, а також якщо їх переріз не забезпечує протікання допустимого номінального зварювального струму.

2. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин слід розміщувати від трубопроводів кисню на відстані не менш як 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менш як 1 м.

3. Як зворотний провідник, що з'єднує зварюваний виріб з джерелом зварювального струму, можуть бути застосовані стальні або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі і сама зварювана конструкція, якщо їх переріз гарантує безпечне за умовами нагріву протікання струму.

З'єднання між собою окремих елементів, використовуваних як зворотний провідник, слід виконувати за допомогою болтів, струбцин і затискачів.

4. Використання як зворотного провідника внутрішніх залізничних колій, мереж заземлення або занулення, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій і технологічного обладнання забороняється.

5. Під час проведення електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях зворотний провід від зварювального виробу до джерела струму повинен бути тільки ізольованим, причому за якістю ізоляції він не може поступатися прямому провіднику, приєднуваному до електродотримача.

6. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійний затиск і швидку зміну електродів та виключати можливість короткого замикання його корпусу на зварювану деталь. Держак електродотримача має бути зроблений з негорючих діелектричного і теплоізолювального матеріалів.

7. Температура нагріву окремих частин зварювального агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного ланцюга та інших) не повинна перевищувати 75 -°C.

1. Паяльні роботи повинні відповідати таким вимогам:

виконуючи ремонтні роботи з КТЗ потрібно, щоб робоче місце для паяльних робіт було очищене від горючих матеріалів, а горючі конструкції на відстані менше 5 м - надійно захищені металевими екранами від займання;

паяльні лампи слід тримати справними, не рідше одного разу на місяць перевіряти на міцність та герметичність, із занесенням результатів і дати перевірки у спеціальний журнал. Крім того, не рідше одного разу на рік слід проводити контрольні гідравлічні випробування тиском;

кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування і припустимого робочого тиску. Лампи забезпечуються пружинними запобіжними клапанами, відрегульованими на заданий тиск, а лампи місткістю три літри і більше - манометрами;

заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях. Під час заправки не допускати розливання пального і застосування відкритого вогню.

2. Щоб не допустити вибуху паяльної лампи, забороняється:

1) застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;

2) підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітря більше допустимого робочого тиску згідно з паспортом;

3) підігрівати пальник рідиною з лампи, що накачується насосом;

4) відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не вихолонула;

5) розбирати і ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню чи палити разом з цим.

1. На території суб'єкта господарювання має бути встановлена і доведена до всіх працівників схема евакуації людей і техніки на випадок виникнення пожежі.

2. Відповідно до вимог технічної документації слід передбачити не менше двох воріт для в'їзду (виїзду) на територію суб'єкта господарювання, де передбачено 10 і більше постів технічного обслуговування та ремонту або зберігання 50 і більше автомобілів.

До будівель і споруд по всій їх довжині має бути забезпечений під'їзд пожежних автомобілів: з одного боку - при ширині будівлі або споруди до 18 м, і з двох боків - при ширині понад 18 м.

До будівель з площею забудови понад 10 га або завширшки понад 100 м під'їзд пожежних автомобілів має бути забезпечений з усіх боків. Між будівлями і спорудами повинні бути пожежні розриви відповідно до вимог будівельних норм та нормативних документів.

У хмарну погоду, під час туману та вночі територія суб'єкта господарювання має бути належним чином освітлена.

3. Територія суб'єкта повинна відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, для чого слід:

систематично очищати територію від сміття;

відходи пально-мастильних матеріалів, обтиральне шмаття наприкінці кожної зміни прибирати у спеціально відведені місця, додержуючись заходів пожежної безпеки.

4. Заборонено палити на території, крім спеціально відведених місць, де є напис "Місце для паління", обладнаних бочками з водою або ящиками з піском. Порядок паління на території визначається розпорядчим документом та інструкціями про заходи пожежної безпеки.

5. Забороняється залишати на території на відкритих площадках тару з ЛЗР і ГР, а також балони зі стисненими і зрідженими газами, ацетиленові генератори із залишками невідпрацьованого карбіду кальцію або карбідного мулу.

6. Забороняється стоянка КТЗ у наскрізних проїздах будівель, на відстані менш як 10 м від в'їзних воріт на територію об'єктів, менш як за 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв водних джерел, пожежного обладнання та інвентарю, на площадках для розвертання транспортних засобів, тупикових (сліпих) проїздів.

7. Забороняється користуватись відкритим вогнем на території, крім спеціально відведених місць, для чого слід вивісити на видних місцях відповідні попереджувальні та вказівні знаки.

8. Проїзди на території повинні бути зручними, найоптимальнішими за часом проїзду між технологічними цехами, спорудами, складами та вантажно-розвантажувальними пунктами.

9. Автомобільні проїзди та під'їзди до будівель, споруд і джерел води мають забезпечувати за будь-якої пори року безперебійний і безпечний рух автомобільного транспорту.

10. Відповідальні особи повинні постійно наглядати за технічним станом проїздів та під'їздів до будівель, споруд, джерел води і своєчасно підвищувати їх технічний рівень та експлуатаційні якості.

11. За справність доріг та під'їздів до джерел води відповідають особи, призначені розпорядчим документом.

12. Ворота для в'їзду на територію, які відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування (пристрої), за допомогою яких ворота можливо відчиняти вручну.

1. В'їзд КТЗ на територію пожежонебезпечних цехів припустимий тільки за згодою керівників цих цехів із зазначенням можливих стоянок та маршрутів їх пересування з дотриманням заходів безпеки і за наявності іскрогасників.

2. Будівництво будівель, споруд, їх комплексів або частин на території виробничої зони здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та нормативно-правових актів у сфері пожежної безпеки.

3. Автомобільні проїзди та під'їзди до будівель, споруд і джерел води повинні мати електричне освітлення за темної пори доби.

4. З метою гарантування пожежної безпеки забороняється:

складати в смузі протипожежних розривів будь-які, а особливо пожежовибухонебезпечні, речовини і матеріали;

зливати пожежовибухонебезпечні та горючі речовини в каналізаційну мережу;

утримувати з відкритими люками оглядові колодязі;

утримувати в несправному стані гідрозатвори.

5. Тупикові (сліпі) проїзди, під'їзди до будівель, споруд і джерел води повинні закінчуватись площадками для розвертання транспортних засобів розміром не менш як 12 х 12 м, що уможливлює безперешкодне розвертання пожежних та інших спеціальних машин.

6. Усі приміщення повинні мати евакуаційні шляхи і виходи для безпечної евакуації людей у випадку пожежі.

7. Висота евакуаційних шляхів і виходів повинна становити не менш як 2 м.

8. Двері евакуаційних виходів повинні відчинятися в напрямку виходу з будівлі. На евакуаційних шляхах влаштовувати розсувні, підйомні та обертові двері забороняється.

9. Забороняється захаращувати евакуаційні проходи і виходи різними предметами, матеріалами та обладнанням.

10. Підлога виробничих приміщень має бути справною, пошкодження в ній слід негайно усувати. Прибирати підлогу необхідно в міру потреби, але не рідше 1 разу за зміну.

11. Усі виробничі та підсобні приміщення слід тримати чистими. У випадку розливу ЛЗР чи ГР її слід негайно прибрати.

12. Усі виробничо-складські або допоміжні приміщення чи будівлі повинні мати на вхідних дверях напис із зазначенням категорії приміщення (чи будівлі) щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки.

13. У разі перетинання протипожежних перешкод різними комунікаціями щілини (отвори) між ними і конструкціями перешкод (на всю їх товщину) повинні бути зашпаровані наглухо вогнестійким матеріалом, який забезпечує потрібну межу вогнестійкості та димогазонепроникність.