Відповідно до Законів України "Про пожежну безпеку", "Про залізничний транспорт" та з метою забезпечення належного рівня пожежної безпеки на об'єктах та рухомому складі залізничного транспорту

1. Затвердити Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті, що додаються.

2. Державній адміністрації залізничного транспорту України (Костюк М.Д.) забезпечити:

2.1. Подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

2.2. Доведення цього наказу до відома працівників залізничного транспорту України та здійснення контролю за його виконанням.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту України від 01.07.97 N 240 "Про затвердження Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.09.97 за N 440/2244.

4. Цей наказ набирає чинності з 01.08.2010.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Бадагова В.Ф.

1.1. Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті (далі - Правила) розроблено відповідно до вимог Законів України "Про пожежну безпеку", "Про транспорт" та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004). Ці Правила визначають основні вимоги пожежної безпеки на об'єктах (в будинках, спорудах, на технологічних лініях тощо) і в рухомому складі залізничного транспорту та є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями й об'єднаннями Укрзалізниці, а також іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які користуються послугами залізничного транспорту.

Вимоги пожежної безпеки для відомчих житлових будинків, адміністративних і громадських будинків та інших об'єктів, які належать Укрзалізниці, що не увійшли до цих Правил, визначаються НАПБ А.01.001-2004.

1.2. Для забезпечення пожежної безпеки на об'єктах Укрзалізниці слід керуватися стандартами, будівельними нормами, правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ), нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами з цього питання.

2.1. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій і об'єднань (далі - підприємства) Укрзалізниці покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

2.2. З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах утворюються добровільні пожежні дружини (далі - ДПД) та команди (далі - ДПК), діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 136 "Про затвердження Положення про добровільну пожежну дружину (команду)".

2.3. На підприємстві, де працюють 50 і більше осіб, за рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-технічна комісія (далі - ПТК). Діяльність такої комісії здійснюється згідно з вимогами Типового положення про пожежно-технічну комісію, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20.05.2009 N 347, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.07.2009 за N 658/16674 (далі - НАПБ Б.02.003-2009).

2.4. Порядок організації та проведення інструктажу з питань пожежної безпеки (далі - протипожежні інструктажі), спеціальне навчання, навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки встановлюються Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003).

2.5. На кожному підприємстві має бути встановлено порядок оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників. У приміщеннях на видному місці поблизу телефонів слід встановлювати таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежної охорони та адреси цього об'єкта.

2.6. Обов'язки осіб щодо забезпечення пожежної безпеки під час перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457, Правилами перевезення вантажів у транспортних пакетах, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 874/5095.

2.7. Власники підприємств або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід з цього питання;

відповідно до нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції з цього питання, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;

забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання приписів і постанов органів державного пожежного нагляду (далі - ДПН) та відомчої пожежної охорони (далі - ВПО);

організовувати для працівників спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки;

залучати працівників ВПО до здійснення контролю за проведенням спеціального навчання та перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму;

у разі відсутності в нормативно-правових актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами ДПН та ВПО;

утримувати у справному стані системи протипожежного захисту, зв'язку, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, протипожежного водопостачання, протипожежну техніку, пожежне устаткування, не допускати їх використання не за призначенням;

організувати на об'єкті діяльність ДПД або ДПК, ПТК, забезпечити об'єкт засобами пожежогасіння згідно із встановленими нормами;

створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони і необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

надавати на вимогу пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів, рухомого складу та продукції, що ними виготовляється;

вчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цією метою виробничої автоматики;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

2.8. Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будинків, споруд, приміщень, дільниць, рухомого складу, технологічного та інженерного устаткування, а також за стан і експлуатацію систем протипожежного захисту та пожежної техніки.

Обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання і експлуатації систем протипожежного захисту та пожежної техніки повинні бути відображені у відповідних документах (посадових інструкціях, положеннях тощо), які обов'язково надаються для ознайомлення під підпис.

2.9. На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) має бути встановлено відповідний протипожежний режим, а саме мають бути визначені:

місця для куріння, застосування відкритого вогню, використання побутових нагрівальних приладів;

місце зберігання запасних ключів від адміністративних, складських, допоміжних приміщень та горищ;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

правила проїзду і стоянки транспортних засобів;

місце зберігання та кількість сировини, напівфабрикатів і готової продукції, що можуть одночасно перебувати у приміщеннях та на території;

порядок прибирання пилу та горючих відходів виробництва, зберігання промасленого спецодягу і ганчір'я, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

порядок вимикання електрообладнання;

порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи із зазначенням у журналі огляду приміщень перед їх закриттям найменування приміщення, дати, часу і результатів огляду, прізвищ осіб, які проводили огляд, та засвідченням їх підписами;

порядок організації експлуатації та обслуговування наявних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопостачання, насосних станцій, систем пожежогасіння та сигналізації, димовидалення, вогнегасників тощо);

порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів, оглядів електроустановок, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

дії працівників у разі виникнення пожежі;

порядок оповіщення членів ДПД і відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у святкові та вихідні дні;

порядок проходження посадовими особами навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням осіб, відповідальних за їх проведення.

Працівники підприємства повинні бути ознайомлені з вимогами пожежної безпеки на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму. Витяги з правил (наказів, інструкцій) з основними вимогами і положеннями необхідно вивішувати на видних місцях.

2.10. Керівники підрозділів та посадові особи, відповідальні за пожежну безпеку в рухомому складі або окремих приміщеннях (ізольованих робочих місцях), зобов'язані:

забезпечити дотримання встановленого протипожежного режиму, правил пожежної безпеки та інструкцій щодо заходів пожежної безпеки;

не допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання, інструктаж або перевірку знань з питань пожежної безпеки;

проводити періодичні огляди рухомого складу, території, будинків, виробничих і службових приміщень з метою контролю за утриманням шляхів евакуації, протипожежних перепон, розривів, під'їздів і доріг, засобів пожежогасіння (гідрантів, внутрішніх пожежних кранів, вогнегасників) і вживати невідкладних заходів для усунення виявлених порушень та недоліків;

забезпечити утримання у технічно справному стані систем протипожежного захисту, пожежної техніки, зв'язку;

стежити за справністю приладів опалення, вентиляції, електроустановок, технологічного і виробничого обладнання та вживати заходів до усунення виявлених несправностей;

знати пожежну небезпеку рухомого складу, технологічних процесів, технологічного і виробничого устаткування, категорії приміщень виробничого та складського призначення з вибухопожежної і пожежної небезпеки, а також вимоги пожежної безпеки до зберігання, застосування і транспортування вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин і матеріалів;

стежити за своєчасним прибиранням приміщень і робочих місць;

у випадку виникнення пожежі негайно повідомити про це пожежну охорону, сповістити керівників об'єкта і приступити до її ліквідації, діючи згідно з вимогами розділу LXX Правил, а також інструкцій щодо забезпечення пожежної безпеки в рухомому складі залізничного транспорту.

2.11. Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки локомотивів, моторвагонного рухомого складу і рефрижераторних секцій (поїздів), що перебувають в експлуатації, є:

машиністи - за прийняті ними локомотиви, дизель- або електропоїзди;

начальники (механіки) - за прийняті ними рефрижераторні секції (поїзди);

начальники депо - за локомотиви, моторвагонний рухомий склад та рефрижераторні секції (поїзди), що приписані до депо.

Зазначені особи (у межах компетенції) повинні виконувати вимоги цих Правил, а також чинних інструкцій щодо забезпечення пожежної безпеки на локомотивах, моторвагонному рухомому складі та рефрижераторних секціях (поїздах).

2.12. Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки у пасажирських поїздах є:

начальники поїздів (механіки) - за прийняті ними поїзди;

провідники, прийомоздавальники багажу, експедитори поштових вагонів, директори вагонів-ресторанів, завідувачі купе-буфетів, старші механіки-дизелісти вагонів-дизель-електростанцій - за прийняті ними вагони;

особи, допущені до обслуговування вагонів з відеосалонами, - за прийняті ними вагони;

начальники вагонних депо (дільниць) - за рухомий склад, приписаний до депо (дільниці) і той, що перебуває в ремонті, незалежно від місця приписки.

Зазначені особи повинні виконувати вимоги цих Правил, а також чинних інструкцій щодо забезпечення пожежної безпеки у вагонах пасажирських поїздів.

2.13. На кожному підприємстві повинна бути розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки згідно з додатком 1 до НАПБ А.01.001-2004.

2.14. У будинках і спорудах, які мають два поверхи і більше, у випадку одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі, в яких вказуються напрямки евакуації, місця розміщення первинних засобів пожежогасіння, телефонного зв'язку, евакуаційних виходів, ручних пожежних сповіщувачів. Плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі погоджуються з ВПО та повинні містити текстову частину про порядок дій на випадок пожежі відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.

2.15. Усі працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити протипожежні інструктажі. Протипожежні інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходити перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з пожежної безпеки.

2.16. Працівники підприємств залізничного транспорту зобов'язані:

чітко знати і виконувати Правила, не допускати дій, що можуть призвести до пожежі;

виконувати вимоги технологічних регламентів (інструкцій) щодо забезпечення пожежної безпеки в технологічних процесах і під час експлуатації рухомого складу;

не допускати використання несправних інструментів, приладів, устаткування, дотримуватися правил безпеки під час їх експлуатації, а також виконувати вказівки керівників та осіб, відповідальних за пожежну безпеку;

прибирати робочі місця та вимикати електрообладнання після закінчення роботи;

вміти застосовувати первинні засоби пожежогасіння та індивідуальні засоби захисту органів дихання;

у разі виникнення пожежі або виявлення її ознак негайно повідомити пожежну охорону, а в рухомому складі під час руху - начальника (механіка, бригадира) поїзда або машиніста локомотива та вжити заходів щодо ліквідації пожежі й евакуації пасажирів, діючи згідно з вимогами розділу LXX цих Правил, а також чинних інструкцій щодо забезпечення пожежної безпеки.

2.17. Початок роботи новоствореного підприємства, введення в експлуатацію нових, реконструйованих виробничих та інших об'єктів, упровадження нових технологій, передання у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється, крім випадків, коли ведення господарської діяльності можливе за декларативним принципом, що визначається законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Видача дозволу здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2001 N 150 "Про затвердження Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень" (із змінами).

2.18. Продукція протипожежного призначення, а також продукція, до якої встановлені вимоги пожежної безпеки, повинні мати сертифікат відповідності.

2.19. Фінансування робіт у разі нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення підприємств може проводитися лише за умови наявності позитивного висновку комплексної державної експертизи, який має обов'язково вміщувати позитивний експертний висновок органу ДПН як складової частини комплексної державної експертизи.

Стан додержання нормативів з питань пожежної безпеки інвестиційних програм і проектів будівництва визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 N 1269 "Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи" (із змінами). У процесі комплексної державної експертизи визначається стан додержання в програмах і проектах нормативів пожежної безпеки та інших чинних нормативно-правових актів.

Виконання робіт на цих об'єктах може проводитись тільки після отримання у встановленому порядку дозволів на будівництво, виконання будівельних робіт та інших документів, які передбачені чинним законодавством у галузі будівництва.

2.20. Надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення здійснюються відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.12.2009 N 886, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.01.2010 за N 61/17356, та Порядку контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів та проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 01.09.2004 N 98/34, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.09.2004 за N 1146/9745 (із змінами).

3.1. Територія підприємств повинна постійно утримуватися в чистоті і систематично очищатися від відходів виробництва, сміття, опалого листя, сухої трави, тополиного пуху тощо. Промаслені обтиральні матеріали та інші пожежонебезпечні виробничі відходи повинні зберігатися на спеціально відведених ділянках у металевих ящиках, які закриваються. Відходи виробництва, які не підлягають утилізації, необхідно регулярно прибирати і вивозити з території підприємства.

3.2. На території підприємства на видних місцях повинні бути встановлені таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту, в якій слід вказувати розміщення будинків, водойм, гідрантів, пірсів та градирень (необхідність встановлення такої схеми на кожному конкретному підприємстві визначається ВПО). Схема руху транспорту має бути погоджена з ВПО.

3.3. На території об'єктів, де куріння дозволяється, адміністрація зобов'язана визначити і обладнати для цього спеціальні місця, позначити їх знаком або написом, встановити урну або попільницю з негорючих матеріалів.

3.4. Горючі відходи в контейнерах, а також тара з-під лакофарбувальних матеріалів повинні зберігатися на спеціальних майданчиках, розміщених на відстані не менше ніж 20 м від будинків і споруд. Тара з-під горючих рідин повинна бути щільно закритою.

3.5. Шляхи, проїзди і проходи до будинків, споруд і джерел протипожежного водопостачання, а також підступи до пожежного устаткування і засобів пожежогасіння повинні бути завжди вільними, утримуватися у справному стані, в зимовий період очищатися від снігу.

На односмугових проїздах треба влаштовувати роз'їзні майданчики, а тупикові проїзди повинні закінчуватися розворотними майданчиками для забезпечення розвертання пожежних автомобілів. Ці майданчики мають відповідати вимогам ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Протипожежні розриви між будинками не дозволяється використовувати для розміщення матеріалів, устаткування, тари, для стоянки будь-яких видів транспорту, будівництва і розміщення тимчасових будинків і споруд.

3.6. Про закриття окремих ділянок шляхів або проїздів з метою їх ремонту (або з інших причин) необхідно негайно повідомляти підрозділи пожежної охорони.

На період виконання ремонту шляхів на території об'єкта повинні бути встановлені покажчики напрямку об'їзду або влаштовані переїзди через ділянки, що ремонтуються.

3.7. Основні дороги, проїзди, проходи повинні мати тверде покриття. Влаштовуючи проїзди для пожежних автомобілів до будинків, споруд та вододжерел ґрунтовою дорогою, її треба укріплювати шлаком, гравієм або іншими матеріалами для забезпечення можливості під'їзду у будь-яку пору року.

У парках станцій і депо слід робити спеціальні переїзди через канави, кювети та залізничні колії для проїзду пожежних автомобілів. Ширина переїзду повинна бути не менше 6 м.

Ширина шляхового покриття для проїзду пожежних автомобілів на проміжних станціях і невеликих об'єктах залізниці повинна становити не менше 3,5 м.

Переїзди і переходи через залізничні колії повинні бути постійно вільними для проїзду пожежних автомобілів, мати суцільне покриття на рівні верху головок рейок, а в нічний час - освітлюватися.

Стоянка вагонів без локомотивів на переїздах забороняється.

Проїзди і переїзди повинні бути позначені написами: "Пожежний проїзд! Не загороджувати".

3.8. Стічні канави, лотки і кабельні траншеї на територіях об'єктів і станцій повинні негайно очищатися від горючого сміття, пролитих горючих рідин і закриватися плитами з негорючих матеріалів.

На об'єктах, де зберігаються і застосовуються горючі рідини, мережа промислової каналізації повинна бути забезпечена справними гідравлічними затворами.

3.9. На території об'єктів залізничного транспорту забороняється розведення вогнищ, випалювання сухої трави і спалення сміття в місцях, використання яких для цих цілей не погоджено з пожежною охороною.

3.10. Місця, де дозволено застосування відкритого вогню для спалювання сміття, адміністрація повинна обладнати урнами з негорючих матеріалів і розмістити їх на відстані не ближче ніж 15 м до будинків та споруд.

3.11. Ворота в'їздів на територію об'єкта, що відчиняються за допомогою електроприводів, повинні мати пристрої для відчинення їх вручну.

3.12. Територія об'єктів у темний час доби повинна бути освітлена для забезпечення швидкого виявлення пожежних драбин, пожежного устаткування, джерел водопостачання, входів до будинків і споруд.

3.13. Кіоски, палатки та інші тимчасові споруди повинні розташовуватися на відстані не менше ніж 10 м від інших об'єктів, крім випадків, коли відповідно до будівельних норм необхідно мати більший протипожежний розрив або коли їх можна розмістити поблизу зовнішньої стіни без отворів, яка відповідає вимогам, що пред'являються до протипожежної стіни.

3.14. Забороняється стоянка транспортних засобів у наскрізних проїздах будинків на відстані менше ніж 10 м від в'їзних брам на територію об'єкта, менше ніж 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв водопостачальної мережі, пожежного устаткування, на розворотних майданчиках тупикових проїздів. У зазначених місцях повинні влаштовуватися (вивішуватися) відповідні знаки заборони.

4.1. Усі будинки, споруди та приміщення повинні утримуватися в чистоті і своєчасно очищатися від відходів виробництва та горючого сміття. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.

4.2. У разі перепланування приміщень, зміни їх функціонального призначення, застосування нового технологічного устаткування необхідно дотримуватися протипожежних вимог чинних нормативних актів щодо будівельного і технологічного проектування.

Не дозволяється зниження проектних меж вогнестійкості конструкцій і погіршення умов евакуації людей.

Приступати до будівництва, реконструкції, технічного переоснащення приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, випуск пожежонебезпечної продукції дозволяється тільки за наявності проектної та іншої документації, яка пройшла попередню експертизу (перевірку) на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки в органах ДПН.

Виконання робіт на цих об'єктах може проводитись тільки після отримання у встановленому порядку дозволів на будівництво, виконання будівельних робіт та інших документів, які передбачені чинним законодавством у галузі будівництва.

4.3. Системи протипожежного захисту приміщень, будинків та споруд (протидимовий захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.

4.4. Отвори у протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути захищені протипожежними дверима, вікнами, шторами, вогнезахисними клапанами, водяними завісами тощо.

4.5. Устаткування, що забезпечує щільне зачинення дверей сходових кліток, коридорів, тамбурів, вестибюлів і холів (доводчики, ущільнювачі), повинно бути постійно справним.

Не допускається встановлювати будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних дверей, а також знімати пристрої для їх самозачинення.

4.6. У місцях перетинання інженерними комунікаціями протипожежних перешкод та конструкцій з нормованими межами вогнестійкості слід застосовувати спеціальні ущільнювальні діафрагми, що запобігають поширенню вогню та забезпечують нормовану межу вогнестійкості конструкції.

4.7. Дерев'яні елементи повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують першу групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363-98 "Средства огнезащитные для древесины. Метод определения огнезащитных свойств".

Після виконання вогнезахисних робіт підрядною організацією, яка має відповідну ліцензію, за участю замовника має бути складений акт про виконані роботи. Після закінчення термінів дії обробки (просочення) та у разі втрати або погіршення вогнезахисних властивостей обробку (просочення) треба повторити. Перевірку стану вогнезахисної обробки (просочення) слід проводити не менше одного разу на рік зі складанням акта перевірки.

4.8. Зовнішні пожежні драбини, огорожі дахів, устаткування захисту від блискавок на дахах будинків повинні утримуватися у справному стані і бути пофарбованими.

4.9. Територія, будинки, споруди, приміщення мають бути забезпечені знаками безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" і ГОСТ 12.4.026-76 ДССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

4.10. У виробничих, адміністративних, складських і допоміжних приміщеннях на видних місцях повинні бути вивішені: інструкція з пожежної безпеки, табель обслуговування ДПД, план евакуації людей, що працюють, і матеріальних цінностей відповідно до НАПБ А.01.001-2004.

4.11. Біля входу до виробничих і складських приміщень та всередині цих приміщень повинні бути вивішені знаки із зазначенням категорії щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки та класу вибухо- і пожежонебезпечних зон згідно з чинним законодавством.

4.12. Для всіх приміщень виробничих і складських будинків повинні бути встановлені граничнодопустимі норми одночасного використання і зберігання вибухо- та пожежонебезпечних речовин і матеріалів.

4.13. Після закінчення зміни забороняється залишати на робочих місцях горючі відходи виробництва, легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР) і горючі рідини (далі - ГР).

4.14. Не використані протягом робочої зміни ЛЗР і ГР повинні виноситися до цехових комор або зберігатися в металевих ящиках (шафах). Використані обтиральні матеріали необхідно прибирати в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються, і після закінчення зміни видаляти з виробничих приміщень у спеціально призначені для цього місця.

4.15. Адміністрацією об'єкта повинен бути встановлений порядок заміни просоченого маслом спецодягу на чистий відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (із змінами).

Зберігання просоченого маслом спецодягу допускається тільки в металевих шафах у розгорнутому вигляді. Двері шаф повинні мати отвори для провітрювання у верхній або нижній частині.

4.16. Відповідальний за пожежну безпеку працівник відповідного підрозділу щодня після закінчення роботи зобов'язаний провести огляд приміщень, які зачиняються. Перелік приміщень, що підлягають огляду, і порядок проведення огляду встановлюються керівником відповідного підрозділу. Результати огляду записуються до спеціального журналу із зазначенням найменування приміщення, дати, часу і результатів огляду, прізвища відповідальної особи та засвідчуються підписами осіб, які проводили огляд.

4.17. Для індивідуального захисту обслуговуючий персонал підприємств, де в технологічних процесах використовуються ЛЗР, ГР або гази, повинен бути забезпечений комплектом спеціального термозахисного одягу. Спецодяг повинен завчасно пратися та ремонтуватися, зберігатися у розвішеному вигляді в металевих шафах, установлених у спеціально відведених для цього приміщеннях.

4.18. Ґрати, якими в разі потреби обладнуються вікна тих приміщень, де перебувають люди, повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування у цих приміщеннях людей ґрати повинні бути розкриті або зняті. Забороняється встановлювати будь-які ґрати (у тому числі такі, що розкриваються або знімаються) на вікнах, дверних отворах приміщень з масовим перебуванням людей: у кімнатах відпочинку вокзалів, залах очікування тощо.

Влаштовувати глухі (незнімні) ґрати дозволяється в касах, складах, коморах, кімнатах для зберігання зброї і боєприпасів та в інших випадках, передбачених законодавством.

4.19. У виробничих, адміністративних, складських і допоміжних будинках об'єкта забороняється:

змінювати функціональне призначення будинків і приміщень без погодження з органами пожежного нагляду;

розташовувати на шляхах евакуації виробниче устаткування, меблі, шафи, сейфи та інші предмети;

прибирати приміщення із застосуванням бензину, гасу та інших ЛЗР і ГР;

залишати після закінчення роботи увімкнене в електромережу побутове електрообладнання, використання якого у приміщенні дозволено органами пожежного нагляду та енергонагляду;

застосовувати на шляхах евакуації (крім будинків V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель;

проводити відігрівання замерзлих труб різноманітних систем паяльними лампами, будь-якими іншими засобами із застосуванням відкритого вогню.

4.20. На підвальних та цокольних поверхах не допускається:

розміщення вибухопожежонебезпечних виробництв, зберігання та застосування ЛЗР і ГР, вибухових речовин, балонів з газами, целулоїду, горючої кіноплівки, карбіду кальцію та інших речовин і матеріалів, що мають підвищену вибухопожежну небезпеку (за винятком випадків, обумовлених чинними нормативно-правовими актами);

улаштування складів горючих матеріалів, майстерень, де використовуються горючі матеріали, а також інших господарських приміщень, якщо вхід до них не ізольований від загальних евакуаційних сходових кліток;

розташовувати приміщення категорій А і Б, інші приміщення, в яких використовуються або зберігаються горючі легкозаймисті матеріали, горючі рідини та гази, прокладати трубопроводи для їх транспортуваня, за винятком випадків, обумовлених нормативними актами.

4.21. Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи й приміщення (у тому числі вентиляційні камери, електрощитові) під виробничі дільниці, для зберігання продукції, устаткування, меблів та інших предметів тощо.

Двері горищ, технічних поверхів, вентиляційних камер, електрощитових, підвалів повинні утримуватися зачиненими. На дверях слід вказувати місце зберігання ключів. Вікна горищ, технічних поверхів, підвалів повинні бути засклені.

5.1. Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будинків та споруд.

Кількість і розміри евакуаційних шляхів і виходів, їхні конструктивні та планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність та облицювання (оздоблення) повинні відповідати вимогам будівельних норм.

5.2. У разі розміщення технологічного або іншого обладнання у приміщеннях повинні бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток та інших шляхів евакуації відповідно до будівельних норм.

5.3. У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасне перебування не більше 50 осіб.

5.4. Двері на шляхах евакуації повинні відкриватися в напрямку виходу з приміщення (будинків), за винятком випадків, передбачених будівельними нормами.

У разі наявності на шляхах евакуації розсувних дверей поряд з ними слід влаштовувати двері, які відчиняються за напрямком евакуації.

5.5. На шляхах евакуації забороняється застосування горючих облицювальних матеріалів і фарб на горючій основі. Покриття підлог на шляхах евакуації повинно бути надійно закріплене.

5.6. Сходові марші та площадки повинні мати огорожі з поручнями, які не зменшують встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок.

5.7. У сходових клітках (за винятком незадимлюваних) дозволяється встановлювати прилади опалення, в тому числі на висоті 2,2 м від поверхні проступів та сходових площадок, сміттєпроводи, поверхові сумісні електрощити, поштові скриньки та пожежні крани за умови, що це обладнання не зменшує нормативної ширини проходу сходовими площадками та маршами.

У незадимлюваних сходових клітках допускається встановлювати лише прилади опалення.

5.8. Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм та ПУЕ. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей.

Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей).

5.9. У будинках вокзалів, кімнатах чекання для пасажирів, підземних переходах та інших приміщеннях, де можуть перебувати одночасно більше 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працівників (або якщо площа перевищує 150 кв.м), а також в інших випадках, зазначених у нормативно-правових актах, евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні.

Світлові покажчики "Вихід" повинні бути постійно справними. У будинках вокзалів, кімнатах чекання для пасажирів та підземних переходах їх слід вмикати на весь час перебування людей.

5.10. Не допускається:

влаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні та підйомні двері, двері, що повертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші засуви, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будинків;

розташовувати у тамбурах виходів гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання будь-якого інвентарю та матеріалів;

захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші та площадки, вестибюлі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;

влаштовувати на сходових клітках приміщення будь-якого призначення, у тому числі кіоски, ларки, а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати промислові газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітроводи;

розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки тощо;

робити засклення або закладати жалюзі й отвори повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

установлювати телекамери в проходах таким чином, щоб вони перешкоджали евакуації людей;

знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах всупереч передбаченому за проектом;

знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

розвішувати у сходових клітках на стінах стенди, панно тощо;

улаштовувати слизьку підлогу на шляхах евакуації.

6.1. Електрична мережа й електрообладнання, що експлуатуються на об'єкті, повинні відповідати вимогам чинних ПУЕ, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), та інших чинних нормативно-правових актів.

6.2. Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, у лотках тощо до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів, повинна бути не менше ніж 1 м.

6.3. Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій А та Б за вибухопожежонебезпекою не дозволяється.

У разі застосування згідно з умовами виробництва в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів нагрівальні робочі частини останніх мають бути захищені від взаємодії з горючими матеріалами, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого матеріалу.

Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень, у будинках архівів, музеїв, бібліотек (крім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будинках (приміщеннях) іншого призначення, в яких можливість використання таких приладів обмежується Правилами (розділ VII) або іншими нормативно-правовими актами.

6.4. Нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів тощо) необхідно проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження електромережі.

6.5. Електропостачання систем протипожежного захисту слід забезпечити за I категорією надійності згідно з ПУЕ.

6.6. Особи, відповідальні за електрогосподарство (призначені наказом керівника об'єкта з числа спеціалістів, кваліфікація яких відповідає вимогам НПАОП 40.1-1.32-01, які пройшли навчання з питань технічної експлуатації електроустановок, охорони праці та пожежної безпеки), зобов'язані:

забезпечити організацію і своєчасне проведення профілактичних оглядів і планово-попереджувальних ремонтів електрообладнання, апаратури й електромереж, а також своєчасне усунення несправностей, які можуть спричинити пожежу;

стежити за правильністю вибору і застосування кабелів, електропроводів, двигунів, світильників та іншого електрообладнання залежно від класифікації зон за НПАОП 40.1-1.32-01 і характеристик навколишнього середовища;

систематично контролювати стан апаратів захисту від короткого замикання та інших аварійних режимів роботи;

стежити за справністю автоматичних установок і засобів, призначених для ліквідації пожеж в електроустановках і кабельних приміщеннях;

організувати систему навчання та інструктування чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок;

розробляти інструкції з пожежної безпеки для працівників енергетичної служби;

розробляти інструкції про порядок дій обслуговуючого персоналу в разі виникнення аварійних та надзвичайних ситуацій, а також пожеж;

брати участь у розслідуванні випадків пожеж в електроустановках, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання їх виникненню.

6.7. Черговий електрик (змінний електромонтер) зобов'язаний проводити планові профілактичні огляди електрообладнання, перевіряти наявність і справність апаратів захисту і вживати негайних заходів до усунення несправностей, що можуть призвести до пожежі. Підсумки оглядів електроустановок, виявлені несправності і вжиті заходи фіксуються в оперативному журналі.

6.8. Перевірка опору ізоляції кабелів, проводів, надійності з'єднань, захисного заземлення, режиму роботи електроустановок повинна проводитися у терміни, встановлені НПАОП 40.1-1.21-98 і НПАОП 40.1-1.32-01.

6.9. Усі електроустановки повинні бути обладнані апаратами захисту від короткого замикання та інших аварійних режимів роботи. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі, що поставлено заводом-виробником або електротехнічною лабораторією, номінального струму вставки. Апарати захисту повинні бути в дієздатному стані.

6.10. З'єднання, окінцювання і відгалуження жил проводів та кабелів необхідно здійснювати за допомогою опресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів для запобігання виникненню небезпечних у пожежному відношенні перехідних опорів.

6.11. Обладнання та експлуатація тимчасових електромереж не допускаються. Винятком можуть бути тимчасові установки освітлення й електропроводки, які живлять місця проведення будівельних і тимчасових ремонтно-монтажних робіт.

6.12. Не допускається проходження повітряних ліній електропередачі і зовнішніх електропроводок над покрівлями будинків, навісами, штабелями лісу, складами волоконних матеріалів, торфу та інших горючих матеріалів.

6.13. Освітлювальні прожектори на об'єктах влаштовуються на окремих опорах. Забороняється влаштовувати їх на покрівлях будинків і споруд, поверхневий шар яких виконано з горючих матеріалів.

6.14. Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури необхідно застосовувати гнучкі кабелі та проводи, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.

6.15. У разі наявності у виробничих і складських приміщеннях горючих матеріалів, а також виробів у горючій упаковці електричні світильники в таких приміщеннях повинні мати ступінь захисту для відповідних вибухо- і пожежонебезпечних зон за НПАОП 40.1-1.32-01. Конструкція світильників повинна виключати можливість випадання колб (ламп), а в світильниках з люмінесцентними лампами - стартерів.

6.16. Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів повинна бути не меншою від таких значень: для ламп потужністю 100 Вт - 0,5 м, потужністю 300 Вт - 0,8 м, потужністю 500 Вт - 1 м.

Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше ніж 0,5 м, а від горючих будівельних конструкцій - не менше ніж 0,2 м.

У разі неможливості дотримання вказаної відстані будівельні конструкції повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.

6.17. Електродвигуни, світильники, проводи і розподільні пристрої слід очищати від горючого пилу не рідше ніж двічі на місяць.

6.18. Встановлене в будинках маслозаповнене електрообладнання повинно бути захищене стаціонарними і пересувними системами пожежогасіння відповідно до вимог ПУЕ.

6.19. Під час експлуатації електроустановок забороняється:

використовувати кабелі та проводи з пошкодженою ізоляцією та ізоляцією, яка втратила в процесі експлуатації захисні електроізоляційні властивості;

застосовувати для опалення приміщень нестандартні (саморобні) електронагрівальні прилади або лампи розжарювання, а також прилади з відкритими нагрівальними елементами;

залишати без нагляду увімкнені в мережу електронагрівальні прилади;

сушити горючі матеріали на електронагрівальних приладах;

користуватися електронагрівальними приладами технологічного призначення без підставок із вогнестійких матеріалів;

користуватися несправними електроустановками та електроінструментом;

залишати під напругою електричні проводи і кабелі із неізольованими кінцями;

використовувати електродвигуни та інше електрообладнання, поверхневий нагрів яких під час роботи перевищує температуру навколишнього середовища на 45 град.С, якщо до цих пристроїв не пред'являються інші вимоги.

6.20. Усі несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, нагрів горючої ізоляції кабелів та проводів вище допустимого рівня, повинні негайно усуватися черговим електротехнічним персоналом. Несправні електромережі та електроапарати слід негайно вимикати до приведення їх у пожежобезпечний стан.

6.21. У всіх незалежно від призначення приміщеннях, що після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, усі електроустановки та електроприлади, а також мережа їх живлення повинні бути вимкнені (за винятком чергового освітлення, протипожежних і охоронних установок і установок, які за вимогами технологічних процесів працюють цілодобово).

6.22. На усіх об'єктах повинен бути встановлений порядок зняття напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів у разі виникнення пожежі. При цьому електропостачання систем протипожежного захисту, протипожежного водопостачання і аварійного освітлення не повинно відключатися.

6.23. Захист будинків, споруд та зовнішніх установок від прямого попадання блискавки та вторинних її проявів повинен виконуватися згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд". Міжповерхові переходи кабелів службово-технічних будинків сигналізації, централізації, блокування та зв'язку (далі - СЦБ та зв'язку) необхідно заповнювати негорючими матеріалами.

6.24. У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинно бути забезпечено додержання вимог електростатичної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" і ГОСТ 12.4.124-83 ДССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".

7.1. Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади мають бути перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.

7.2. Відповідальним за технічний стан і контроль за експлуатацією, своєчасним і якісним ремонтом опалювальних установок на об'єкті є головний енергетик (головний механік), а в підрозділах об'єкта - керівник.

7.3. Не дозволяється висипати незагашені золу, шлак, вугілля поблизу будинків. Вони повинні виноситися в спеціально відведені для їх збирання місця.

7.4. Паливо слід зберігати на спеціально відведених майданчиках. Протипожежні відстані до найближчих будинків повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм.

7.5. Допускається влаштування відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" пічного опалення під час відсутності централізованого теплопостачання у будинках і приміщеннях.

7.6. Топлення печей мають виконувати спеціально призначені особи, проінструктовані про заходи пожежної безпеки під час експлуатації опалювальних печей.

7.7. Топлення печей повинно припинятися не менше ніж за дві години до закінчення роботи.

7.8. Очищення димоходів та печей від сажі необхідно проводити перед початком і протягом усього опалювального сезону, а саме:

один раз на три місяці - для опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі;

один раз на два місяці - для печей та осередків вогню безперервної дії;

один раз на місяць - для кухонних плит та кип'ятильників.

На об'єктах результати очищення димоходів та печей повинні фіксуватися в журналах.

7.9. Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій згідно з будівельними нормами.

Біля кожної печі перед топковим отвором на горючій підлозі повинен бути закріплений металевий лист розміром не менше ніж 0,5 х 0,7 м.

7.10. Відстань від печі до товарів, стелажів, шаф та іншого устаткування повинна бути не менше ніж 0,7 м, а від топкового отвору - не менше ніж 1,25 м.

7.11. Під час експлуатації пічного опалення забороняється:

складати паливо безпосередньо перед топковим отвором печі;

топити печі з відкритими топковими отворами;

застосовувати для розпалювання печей бензин, гас, дизельне паливо та інші ЛЗР і ГР;

залишати печі, які топляться, без догляду;

сушити та складати на печах і біля них дрова, одяг та інші горючі речовини і матеріали;

застосовувати види палива, не передбачені конструкцією печі;

використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри паливника;

використовувати вентиляційні та інші канали як димоходи.

7.12. Використовувати тимчасові печі у приміщеннях, як правило, не дозволяється.

7.13. У разі необхідності використання на підприємствах тимчасових металевих печей та газових горілок інфрачервоного випромінювання для сушіння приміщень будинків і споруд, що будуються, треба керуватися чинними НАПБ А.01.001-2004.

7.14. Застосування пічного опалення у приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою не дозволяється.

7.15. У приміщеннях складів категорій А, Б, В, коморах та в місцях, відведених для зберігання горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади необхідно обгороджувати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше ніж 0,1 м від опалювальних приладів.

7.16. Опалювальні прилади систем водяного та парового опалення у приміщеннях категорій А, Б, В та з сильним виділенням пилу повинні мати гладкі поверхні для їх очищення.

7.17. У приміщеннях котелень допускається встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:

у вбудованих котельнях - об'ємом не більше ніж 1 куб.м (для мазуту);

в окремо розташованих котельнях - об'ємом не більше ніж 5 куб.м (для мазуту) або 1 куб.м (для легкого нафтового палива).

7.18. Поблизу кожної форсунки котельні або теплогенерувальної установки, що працює на рідкому паливі, повинен бути встановлений піддон з піском, а на паливопроводі - не менше двох вентилів (один поблизу топки, інший поблизу резервуара з паливом).

7.19. Вбудовані котельні на рідкому паливі незалежно від продуктивності котлів повинні бути обладнані системами пожежогасіння.

7.20. У приміщеннях котелень та інших теплогенерувальних установок об'єктів забороняється:

допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання та протипожежного інструктажу;

експлуатувати установки у разі підтікання рідкого палива або витікання газу із системи паливоподачі;

розпалювати установки без їх попередньої продувки;

подавати паливо на згаслі форсунки або газові пальники;

працювати з несправними або вимкненими приладами контролю, регулювання, а також за їх відсутності;

користуватися витратними баками, що не мають приладів для відведення палива в аварійний резервуар у разі пожежі;

сушити спецодяг, взуття та інші матеріали на котлах і паропроводах.

8.1. У приміщеннях насосних станцій, обладнаних двигунами внутрішнього згоряння і дизель-генераторами, витратний бак з паливом допускається розміщувати всередині приміщення.

Паливний бак повинен мати пожежобезпечну систему заміру рівня рідини і бути обладнаний системою аварійного зливання палива в резервну ємність, встановлену за межами приміщення.

Витратні баки котлів опалення розміщуються за межами приміщень машинних відділень станцій.

8.2. Приміщення насосних станцій, у яких розміщено пожежні або резервні насоси, повинні мати телефонний зв'язок з пожежною командою (поїздом).

Категорія надійності електропостачання насосних станцій (установок) повинна відповідати вимогам будівельних норм та ПУЕ.

8.3. Водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою в будь-яку пору року. Не допускається використовувати для господарських та виробничих цілей запас води, призначений для пожежогасіння.

8.4. Будівельні конструкції водонапірних башт, виконані з горючих матеріалів, мають обладнуватися вогнезахисним покриттям або оброблятися вогнезахисною речовиною із зовнішнього і внутрішнього боків.

Організація, яка проводить обробку, зобов'язана надати власникові акт із зазначенням дати виконання робіт і строку дії обробки.

8.5. У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання і схема обв'язки насосів. На кожній засувці та пожежному насосі треба вказувати їхнє призначення.

Порядок увімкнення пожежних насосів повинен визначатися відповідною інструкцією.

8.6. Електрифіковані засувки повинні перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця й утримуватись у постійній експлуатаційній готовності.

Не рідше одного разу на місяць повинна перевірятися надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів у журналі.

8.7. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних і напірних трубопроводах повинно забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого з насосів, зворотних клапанів та основної запірної арматури.

9.1. Відповідальними за технічний стан, справність і додержання вимог пожежної безпеки під час експлуатації вентиляційних систем є головний механік (головний енергетик) або особа, яка призначена наказом по об'єкту.

9.2. Режим роботи вентиляційних установок об'єктів має визначатися відповідними інструкціями, в яких повинні бути передбачені (стосовно умов виробництва) заходи пожежної безпеки, терміни профілактичних оглядів, очистки повітроводів, вогнезатримувальних клапанів та іншого устаткування, а також порядок дій обслуговуючого персоналу в разі виникнення пожежі або аварії.

9.3. Черговий персонал (майстер, бригадир, слюсар), який здійснює нагляд за вентиляційними установками, повинен проводити плановий профілактичний огляд вентиляторів, повітроводів, вогнезатримувальних клапанів, фільтрів, заземлювальних пристроїв і вживати заходів до усунення будь-яких несправностей або порушень режиму їх роботи, що можуть спричинити виникнення або розповсюдження пожежі.

9.4. Вентиляційні установки, що призначені для видалення повітря з пожежо- і вибухонебезпечних приміщень, а також для вилучення вибухонебезпечних речовин з місцевих відсмоктувачів, повинні бути справними, заземленими й обладнаними приладами для захисту від статичної електрики.

9.5. Місцеві відсмоктувачі вентиляційних систем для видалення пожежо- і вибухонебезпечних речовин повинні бути обладнані каменевловлювачами або магнітними вловлювачами.

9.6. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітропроводи витяжних систем слід очищати від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень (за умови вимкнення вентиляторів) пожежобезпечними засобами.

Забороняється очистка вентиляційних систем вогневими методами (випалюванням).

9.7. Перевірка, профілактичний огляд і очищення вентиляційного устаткування повинні проводитись за графіком, затвердженим керівником об'єкта або підрозділу. Результати огляду фіксуються у спеціальному журналі.

9.8. Повітроводи витяжних систем, якими транспортуються вибухонебезпечні або горючі речовини, повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання, сполучення та ін.).

9.9. Під час експлуатації автоматичних вогнезатримувальних клапанів необхідно:

перевіряти не менше одного разу на тиждень їх загальний технічний стан;

своєчасно очищати від забруднення пилом та іншими відкладеннями чутливі елементи приводів засувок (легкоплавкі замки, легкогорючі вставки, термочутливі елементи тощо);

проводити ревізію автоматичних вогнезатримувальних клапанів магнітних вловлювачів, пристроїв блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією та системами пожежогасіння, а також автоматичних пристроїв відключення вентиляції в разі пожежі у терміни, що встановлені графіком планово-попереджувального ремонту (далі - ППР), але не рідше двох разів на рік. Результати слід оформляти актом і заносити до паспортів відповідних вентиляційних установок.

9.10. Працюючий електродвигун підлягає негайному вимкненню у разі:

виникнення сильної вібрації електродвигуна;

вияву несправності вентилятора;

перегріву підшипників або корпусу електродвигуна;

появи ознак перевантаження електродвигуна (гудіння, перегрівання корпусу, запах горілої ізоляції), появи вогню або диму з електродвигуна.

9.11. У разі появи несправностей, які можуть стати прямою або непрямою причиною пожежі (перевантаження вентилятора, биття лопаток робочих коліс об кожух, перегрівання підшипників тощо), треба негайно зупинити вентилятор і не допускати його увімкнення до повного усунення несправності.

9.12. Очисні пристрої (скрубери, циклони, фільтри та ін.) для вловлювання горючих і вибухонебезпечних речовин повинні мати заземлення.

9.13. Під час експлуатації очисних пристроїв необхідно:

проводити очистку фільтрів у міру накопичення відходів, які повинні видалятися у спеціально відведені місця;

здійснювати вивантаження горючого пилу з циклонів, коли вентилятор вимкнено;

влаштовувати шиберні засувки автоматичної дії на подавальному трубопроводі, якщо вловлені циклоном речовини спалюються в топках котлів;

під час ручної очистки та ремонту фільтрувальних пристроїв не допускати застосування відкритого вогню або іскроутворювальних інструментів;

здійснювати контроль за справністю вибухозахисних та вогнезатримних пристроїв (клапани, мембрани тощо);

у разі появи джерел самозапалення негайно вжити заходів до їх ліквідації і видалення відходів та відкладень у безпечне місце.

9.14. У разі виникнення пожежі у вентиляційній камері, повітроводах, фільтрувальних пристроях або на будь-якій ділянці вентиляційної системи треба її вимкнути, повідомити про це пожежну охорону, адміністрацію підрозділу та вжити заходів щодо ліквідації пожежі.

9.15. Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:

відключати або знімати вогнезатримувальні клапани;

випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини;

закривати витяжні канали, отвори й решітки;

залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різноманітні матеріали й устаткування;

використовувати припливно-витяжні повітроводи і канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок та інших нагрівальних приладів;

складувати на відстані менше ніж 0,5 м до повітропроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;

експлуатувати наповнені циклони.

9.16. Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

використовувати для кріплення кондиціонера у віконному отворі горючі елементи рам замість монтажного кріплення заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;

переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення;

замінювати існуючі триполюсні штепсельні з'єднання на двополюсні;

встановлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках та стінах;

встановлювати кондиціонери у приміщеннях категорій А і Б.

9.17. Встановлені у віконних отворах кондиціонери повинні бути захищені зверху козирком із негорючих матеріалів. При цьому краї козирків повинні виступати за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15 м.

9.18. Монтаж, підключення та прокладання електричної мережі, пристроїв електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери, слід виконувати згідно з вимогами інструкції з експлуатації кондиціонерів та ПУЕ.

9.19. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера групи необхідно забезпечувати автоматичним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів.

9.20. Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід встановлювати каменевловлювачі, а для вилучення металевих предметів - магнітні вловлювачі.

9.21. Повітроводи, якими переміщуються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не допускається розміщувати в підвальних приміщеннях та в каналах під підлогою.

Усередині повітроводів та на їх стінках не дозволяється розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку й каналізаційні трубопроводи; не дозволяється також перетинання повітроводів цими комунікаціями.

Матеріали, з яких виготовляються повітроводи, мають відповідати вимогам будівельних норм. Виготовлення повітроводів із азбестоцементних матеріалів забороняється.

X. Вокзали (приміщення для пасажирів на проміжних станціях)

10.1. Вимоги пожежної безпеки, викладені у розділах I-IX цих Правил, поширюються на вокзали (приміщення для пасажирів на проміжних станціях). Об'ємно-планувальні рішення новозбудованих та таких, що реконструюються, вокзалів (приміщень для пасажирів на проміжних станціях) повинні відповідати проектній документації, що розроблена на підставі вимог будівельних норм і відомчих норм технологічного проектування та має позитивний експертний висновок органу державного пожежного нагляду як складової частини комплексної державної експертизи.

10.2. Уздовж вокзалів та будівель, у яких розміщуються приміщення для пасажирів на проміжних станціях, повинен бути забезпечений вільний проїзд для пожежних автомобілів відповідно до вимог ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень". Вокзали (приміщення для пасажирів на проміжних станціях) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до НАПБ 03.004-2002.

10.3. Розміщення кіосків для торгівлі та надання інших послуг пасажирам на вокзалах (в приміщеннях для пасажирів на проміжних станціях) допускаються за погодженням з адміністрацією вокзалу (станції), органами ВПО та ДПН.

10.4. Обладнання вокзалів (приміщень для пасажирів на проміжних станціях) системами пожежогасіння та пожежної сигналізації здійснюється відповідно до Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 N 161, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (далі - НАПБ Б.06.004-2005).

10.5. Електроопалювальні прилади, що застосовуються в буфетах, ресторанах, на підприємствах побутового обслуговування пасажирів та в інших приміщеннях, повинні встановлюватися на негорючих підставках.

10.6. Стелажі в камерах схову ручної поклажі та багажних кладових повинні бути виконані з негорючих матеріалів. Розміщення антресолей не допускається.

10.7. Фарба для маркування багажу повинна зберігатися у спеціально відведеному місці в металевій закритій тарі.

10.8. У вокзалах (приміщеннях для пасажирів на проміжних станціях) забороняється:

курити у невстановлених місцях і застосовувати відкритий вогонь;

приймати на зберігання і до перевезення ЛЗР та ГР, вибухові, їдкі й отруйні речовини, мотоцикли, мопеди та іншу техніку за наявності бензину (паливної суміші) у баках і з підключеними акумуляторами;

залишати без нагляду ввімкнені електроопалювальні прилади.

11.1. Об'ємно-планувальні рішення і межа вогнестійкості побудованих та реконструйованих службово-технічних будинків СЦБ та зв'язку повинні відповідати вимогам ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва" та ВНТП-85 "Відомчі норми технологічного проектування. Службово-технічні будівлі сигналізації, централізації, блокування та зв'язку на залізничному транспорті" (далі - ВНТП-85).

11.2. Категорія службово-технічних приміщень і будинків СЦБ та зв'язку з вибухопожежної та пожежної небезпеки встановлюється відповідно до ВНТП-85.

11.3. Будинки СЦБ та зв'язку повинні бути обладнані протипожежним водопостачанням та системами пожежної сигналізації згідно з чинними нормативно-правовими актами.

За відсутності централізованого водопостачання для будинків, що мають будівельний об'єм 1000-5000 куб.м, допускається влаштовувати протипожежне водопостачання з протипожежних резервуарів.

11.4. Протипожежні вимоги до систем теплопостачання, опалення і вентиляції регламентуються будівельними нормами та ВНТП-85.

Утримання території, будинків, споруд, приміщень та енергетичного обладнання повинно відповідати вимогам, викладеним у розділах III-IV цих Правил.

11.5. Дизельні електростанції, розташовані в будинках СЦБ та зв'язку, повинні відділятися від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу згідно з вимогами будівельних норм. У приміщенні електростанції необхідно влаштувати витратний бак, обладнаний аварійним зливом до ємності за межами будинків СЦБ і зв'язку. Забороняється влаштовувати у приміщенні електростанцій піддони, приямки.

Якщо об'єм горючої рідини не перевищує 1000 л, допускається влаштовувати піддон або приямок, розрахований на вміст зазначеної кількості рідини.

11.6. Допускається зберігати паливо поза будинком поста ЕЦ або будинком зв'язку в тарі, якщо його загальна кількість не перевищує 600 л. За наявності більшої кількості палива слід будувати спеціальні сховища відповідно до чинних протипожежних норм.

11.7. Приміщення акумуляторних батарей, у яких здійснюється заряджання акумуляторів напругою понад 2,3 В на елемент, повинні відповідати вимогам глави 4.4 ПУЕ, при цьому потрібно дотримуватися таких основних вимог:

для акумуляторної батареї треба передбачати блокування, щоб не допускати заряджання батарей напругою понад 2,3 В на елемент у разі вимкнення вентиляції;

проходи для обслуговування акумуляторних батарей повинні бути завширшки не менше ніж 1 м у разі двостороннього розміщення акумуляторів і 0,8 м - у разі одностороннього;

відстань від акумуляторів до опалювальних приладів має бути не менше ніж 0,75 м;

акумуляторні батареї рекомендується розміщувати у приміщеннях з природним освітленням, для вікон необхідно застосовувати матове або покрите білою клеєвою фарбою скло. Допускається розміщення акумуляторних батарей у приміщеннях без природного освітлення, при цьому світильники повинні бути у вибухозахисному виконанні, а електропроводка захищена кислототривкою оболонкою. Вимикачі, запобіжники, штепсельні розетки та інші електричні прилади монтуються поза межами приміщення акумуляторної;

вхід у приміщення акумуляторної повинен здійснюватися через тамбур. Влаштування входу з побутових приміщень не допускається. Тамбур повинен мати такі розміри, щоб двері з приміщення акумуляторної до тамбура можна було відчиняти та зачиняти, якщо двері з тамбура в суміжне приміщення зачинені. Двері тамбура повинні відкриватися назовні і бути обладнані замком, який можна відімкнути без ключа з внутрішнього боку. На дверях акумуляторної повинні бути знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76;

приміщення акумуляторних батарей повинні бути обладнані стаціонарною примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Об'єднання повітроводів вентиляції з димоходами або з загальною системою вентиляції будинку забороняється;

опалення приміщення акумуляторної батареї рекомендується здійснювати за допомогою калориферного приладу, що розміщується поза його межами.

У разі застосування електропідігріву необхідно вжити заходів, спрямованих на запобігання потраплянню іскор через канал. Водяне (парове) опалення повинно здійснюватися за допомогою гладких труб, з'єднаних зварюванням. Фланцеві з'єднання і влаштування вентилів забороняються.

11.8. У будинках СЦБ і зв'язку силові кабелі напругою 380/220 В прокладаються окремо від кабелів СЦБ та зв'язку. Кабелі в приміщеннях повинні прокладатися по металевих конструкціях, що кріпляться на стінах або релейних стативах, а в апаратних приміщеннях - у каналах. Дерев'яні щити, що перекривають кабельні канали, повинні бути обшиті знизу покрівельною сталлю по негорючому ізоляційному матеріалу. Кабельні канали повинні утримуватися в чистоті.

11.9. Будинки СЦБ і зв'язку повинні мати захист від прямих влучень блискавки і вторинних її проявів, який має виконуватися відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008.

11.10. Щити вимкнення живлення постових пристроїв СЦБ і зв'язку повинні розташовуватися у місцях, доступних для обслуговуючого персоналу в разі виникнення пожежі й аварійних ситуацій.

11.11. Будинки СЦБ і зв'язку повинні укомплектовуватись двома ізолювальними протигазами, що розміщуються на вході до релейного приміщення.

12.1. Територія кожної залізничної станції, будинки та споруди, розташовані в її межах, усе станційне обладнання повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм і розділів III-V цих Правил.

12.2. Протипожежне водопостачання на станціях, на базах відстою вагонів пасажирських депо, в яких проводяться розформування, формування, вантажно-розвантажувальні операції та відстій рухомого складу, повинно відповідати вимогам чинних будівельних норм.

12.3. На станціях і базах відстою вагонів, що мають понад три колії, через кожні 150 м обладнуються міжшпальні лотки для прокладання щонайменше двох рукавних ліній під рейками в кожному лотку. Кількість лотків визначається залежно від витрат води на зовнішнє пожежогасіння. За наявності десяти і більше колій через кожні 150 м прокладаються сухотруби діаметром 77 мм з улаштуванням пожежних кранів. Сухотруби прокладаються не менше ніж через п'ять колій. Пожежний кран обладнується заглушкою.

12.4. Засоби зв'язку залізничних станцій, які можуть бути використані для передачі інформації про пожежу, повинні утримуватися у справному стані та бути доступними для роботи в будь-який час доби.

12.5. На всіх сортувальних і дільничних станціях, станціях навантаження і вивантаження небезпечних вантажів та на інших станціях за переліком, встановленим начальником залізниці, складається додаток до техніко-розпорядчих актів (далі - ТРА) станцій, що регламентує порядок роботи з вагонами, завантаженими небезпечними вантажами класу 1 (вибуховими матеріалами). Начальник кожної станції незалежно від її класу складає інструкцію з організації гасіння пожеж у рухомому складі на станції, яка погоджується начальником загону ВПО, начальником дистанції колії, сигналізації та зв'язку, електропостачання і затверджується начальником дирекції залізничних перевезень.

Відповідно до вимог ЦУО-0022 зазначені інструкції регламентують дії працівників станцій у разі виникнення пожежі або аварії, а також порядок виклику додаткових сил і засобів інших відомств для ліквідації пожежі або аварії.

Витяги з додатків до ТРА повинні бути розміщені на видних місцях у робочих приміщеннях чергового по станції, маневрового (станційного) диспетчера, чергових по парках станцій і сортувальних гірках.

12.6. Організація і керівництво роботами з гасіння пожежі, рятування людей, евакуації рухомого складу та вантажів до прибуття підрозділів пожежної охорони покладаються на начальника станції і його заступників, а за їх відсутності - на чергових по станції.

13.1. Локомотивні депо - це депо, склади рідкого палива та пункти технічного обслуговування й екіпіровки локомотивів і моторвагонного рухомого складу.

13.2. Начальники служб локомотивного господарства, їх заступники (головні інженери), начальники локомотивних і моторвагонних депо та їх заступники (головні інженери) зобов'язані забезпечити виконання вимог цих Правил.

13.3. Посадові особи, які відповідають за пожежну безпеку основних виробничих дільниць локомотивних, моторвагонних депо і пунктів технічного обслуговування локомотивів, зобов'язані:

організувати вивчення працівниками та службовцями правил пожежної безпеки і контролювати виконання їх вимог;

у встановлені терміни перевіряти протипожежний стан своїх дільниць (технологічне обладнання, первинні засоби пожежогасіння, системи пожежогасіння, сигналізації, засоби зв'язку і системи оповіщення та управління евакуацією людей тощо) на їх відповідність вимогам інструкцій і правил пожежної безпеки;

перевіряти робітників та службовців на знання й уміння користуватися наявними засобами пожежогасіння і діяти в разі виникнення пожежі.

13.4. Керівники виробничих підрозділів (головні механіки, енергетики, технологи, метрологи тощо), старші майстри, майстри та бригадири допоміжних відділень на своїх дільницях зобов'язані:

забезпечувати своєчасні профілактичні огляди і планово-попереджувальні ремонти технологічного обладнання, інструментів, приладів, електроустановок, систем опалення та вентиляції;

розробляти інструкції з безпечної експлуатації обладнання;

забезпечувати додержання вимог вибухопожежобезпеки обладнання, пристроїв і приладів, які виготовляються в депо;

під час поточного ремонту ПР-1 тепловозів та дизель-поїздів, які обладнані системами пінного пожежогасіння, перевіряти рівень водного розчину та якість піноутворювача у резервуарі системи пінного пожежогасіння згідно з вимогами чинного законодавства;

під час виконання поточних ремонтів ПР-2 і ПР-3 тепловозів та дизель-поїздів, які обладнані системами пінного пожежогасіння, перевіряти справність систем пожежогасіння згідно з вимогами чинного законодавства.

13.5. Утримання території депо, резервуарних парків і складів палива повинно відповідати вимогам розділу III цих Правил.

13.6. Ремонтні, будівельно-монтажні та інші види робіт на території резервуарного парку, які пов'язані з небезпекою виникнення пожежі (електро- і газозварювання, різання, зачистка резервуарів, варіння бітуму тощо), повинні проводитися тільки за наявності наряду-допуску за підписом головного інженера і погодженням з ВПО. На вхідних дверях до виробничих та складських приміщень і будинків депо та всередині цих приміщень повинні бути вивішені або нанесені знаки безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір", а також таблички із зазначенням категорії приміщень за рівнем вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до НАПБ Б.03.002-2007 та класу вибухо- і пожежонебезпечних зон за НПАОП 40.1-1.32-01.

13.7. Проходи і проїзди всередині виробничих дільниць та відділень повинні забезпечувати безпечний рух людей, авто- і електрокар та інших транспортних засобів.

Ширина проходів і проїздів повинна відповідати вимогам чинного законодавства. Межі проходів і проїздів повинні бути розмічені габаритними білими лініями. Не допускається захаращувати проходи і проїзди обладнанням і матеріалами.

13.8. На виробничих дільницях та в приміщеннях, у яких застосовуються нафтопродукти, кислоти та інші вибухо- і пожежонебезпечні речовини, підлога повинна бути виконана з пожежобезпечних матеріалів і мати ухил для відведення пролитих рідин до збірних колодязів. Траншеї, канали і лотки повинні щільно закриватися плитами з негорючих матеріалів.

13.9. Оглядові канави повинні мати гладкі стіни й ухил до збірних колодязів. Електропроводка повинна бути ізольована від рейок і шпал, переносні світильники напругою до 36 В повинні мати захист від механічного пошкодження. Ніші для розміщення світильників і приєднання рукавів для обдуву повинні бути захищені від потрапляння паливно-мастильних матеріалів.

13.10. Вибухопожежонебезпечні та пожежонебезпечні приміщення повинні обладнуватися системою пожежної сигналізації і пожежогасіння згідно з вимогами чинного законодавства.

13.11. Для забезпечення безперебійної роботи пожежних підрозділів під час гасіння великих пожеж на базі локомотивних депо станцій I-II класу створюються пункти збереження запасу піноутворювача з розрахунку не менше ніж 5 т у кожному пункті. Начальники локомотивних депо є відповідальними за своєчасне поповнення запасу піноутворювача, контроль його збереження та якість.

13.12. Для виробничих, складських, адміністративних та інших приміщень депо повинні бути розроблені плани евакуації людей, рухомого складу і майна під час пожежі. Ці плани розміщуються на помітному місці та відпрацьовуються з персоналом не менше одного разу на рік.

13.13. Резервуари для зберігання дизельного палива і мастила, складські будинки та споруди для зберігання нафтопродуктів у тарі, зливно-наливні естакади, насосні станції повинні відповідати вимогам розділів L-LVI цих Правил.

13.14. Зливно-наливні естакади виготовляються з негорючих матеріалів. Опір заземлювальних пристроїв треба перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим керівником підприємства. На межах зливно-наливних естакад розміщують знаки пожежної безпеки.

13.15. Роздавальні паливні та мастильні колонки повинні бути обладнані дистанційним пуском насосів. Наконечники шлангів, за допомогою яких забирають і зливають нафтопродукти, повинні бути заземлені та виготовлені з матеріалу, що запобігає іскроутворенню в разі ударів.

Постачання тепловозів дизельним паливом і мастилом допускається здійснювати у місцях ремонту з роздавальних колонок за допомогою пістолетів, обладнаних заземлювальними пристроями.

13.16. На насосних станціях дизельного палива, у мастильно-роздавальних приміщеннях слід розміщувати схеми технологічного розведення трубопроводів, розміщення насосів, вентилів, фільтрів із зазначенням їх призначення.

13.17. Забороняється виконувати роботи в разі пошкодження системи охолодження сальників та інших частин насосів з метою запобігання надмірному їх нагріванню.

13.18. Допускається нагрівання в'язких і застиглих нафтопродуктів за умови застосування пожежобезпечних нагрівальних приладів та за наявності над ними шару рідини товщиною не менше ніж 0,5 м. Нагрівання застиглих нафтопродуктів відкритим вогнем перед їх зливанням забороняється.

13.19. Експлуатація і ремонт резервуарів для зберігання нафтопродуктів та насосних станцій здійснюються згідно з вимогами розділів L-LVI цих Правил.

13.20. На складах рідкого палива і в пунктах екіпіровки забороняється:

користуватися джерелами відкритого вогню і курити;

заправляти паливні баки під час роботи дизелів на тепловозах і під час дії форсунок на паровозах;

під час ремонту резервуарів і трубопроводів встановлювати електро- і газозварювальні агрегати на відстані ближче ніж 20 м від місця проведення пожежонебезпечних робіт та виконувати пожежонебезпечні роботи на відстані менше ніж: 20 м - від працюючих насосних станцій, які перекачують нафту і нафтопродукти, 50 м - від діючих резервуарів з нафтопродуктами, 100 м - від естакад під час зливно-наливних операцій;

допускати в'їзд автотракторної та іншої техніки на територію без справних іскрогасників і первинних засобів пожежогасіння;

порушувати призму обвалування;

експлуатувати негерметичне екіпірувальне обладнання й обладнання з несправною запобіжною апаратурою;

проводити зливання нафтопродуктів під час грозових розрядів;

користуватися іскроутворювальним інструментом;

експлуатувати люки та кришки резервуарів і цистерн без прокладок;

залишати без нагляду відкритими люки резервуарів, зливні колодязі та лотки;

виливати забруднене паливо і відпрацьоване мастило в місця, не призначені для цієї мети;

виконувати ремонт та заміну електрообладнання у насосних станціях і мастильно-роздавальних приміщеннях за наявності напруги в мережі та під час дії насосів;

зберігати промаслене обтиральне ганчір'я у невстановлених місцях;

виконувати з горючих матеріалів стелажі для зберігання тари з горючими рідинами;

допускати сторонніх осіб у насосні станції, мастильно-роздавальні приміщення, зони резервуарного парку та пункти екіпіровки;

пропускати паровози та парові крани по зливно-наливних естакадах;

зрушувати цистерни з місця зливу, підкочувати і гальмувати їх з використанням пристроїв, спроможних утворювати іскри.

13.21. Під час огляду резервуарів, взяття проб або замірів рівня рідини обслуговуючий персонал повинен бути у взутті без стальних накладок і цвяхів.

13.22. Місця зливу та наливу повинні утримуватися в чистоті, пролиті ЛЗР та ГР треба негайно прибирати за допомогою тирси або шмаття, а місця розливу засипати піском.

13.23. Під час огляду цистерн або резервуарів допускається для освітлення застосовувати тільки акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні. Їх вмикання і вимикання дозволяється на відстані не менше ніж 10 м від місця огляду.

13.24. Під час експлуатації сушильних установок повинні виконуватися вимоги до опалювальних приладів, викладені у розділі I та пунктах 2.7-11.11 розділів II-XI цих Правил.

13.25. Утримання баз запасу локомотивів і дільниць ремонту паровозів повинно відповідати вимогам пунктів 13.1-13.3 розділу XIII цих Правил.

13.26. На дільницях ремонту паровозів забороняється:

ставити до стійл депо цистерни з ЛЗР і ГР, порожні цистерни з-під ЛЗР і ГР без попереднього їх очищення;

очищати топки і зольники паровозів у невстановлених для цього місцях;

ставити в депо паровози з діючими топками.

13.27. Шлакозбиральні канави повинні розташовуватися на відстані не менше ніж 50 м від складів зберігання горючих матеріалів, а також будинків IV, IVа та V ступенів вогнестійкості. Шлак у місцях чистки топок необхідно заливати водою і регулярно прибирати.

13.28. Вуглеподавальні естакади треба влаштовувати з негорючих матеріалів. На вуглеподавальній естакаді забороняється:

користуватися приладами освітлення невибухозахисного виконання;

подавати на транспортер і до бункера паливо з ознаками його горіння або нагріте до температури вище 60 град.С;

курити і застосовувати відкритий вогонь для відігрівання редукторів та інших вузлів транспортера.

13.29. Водопостачання бази повинно відповідати вимогам пункту 4.3 розділу IV цих Правил, а будинки і приміщення мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог НАПБ 03.004-2002.

13.30. Комори для зберігання інструменту, інвентарю, запчастин, хімікатів, мастил та інших матеріалів для періодичного оновлення, консервації техніки мають відповідати вимогам розділів L-LVI цих Правил.

13.31. Піч для сушіння силікагелю повинна відповідати вимогам стандартів. Встановлення печі й інструкція з її експлуатації мають бути погоджені з пожежною охороною.

13.32. Під час проведення робіт з консервації окремих вузлів паровоза шляхом нанесення суміші паливного мазуту і мастила за допомогою розпилювальних пристроїв забороняється:

користуватися приладами освітлення вибухонебезпечного виконання;

курити і застосовувати відкритий вогонь;

проводити вогневі роботи.

13.33. Після закінчення робіт з консервації вузлів і деталей паровоза необхідно:

видалити усі горючі й обтиральні матеріали з місць проведення консервації;

прибрати пролиті паливо, масло, а місця проливу засипати піском.

14.1. Вимоги цієї глави поширюються на депо з ремонту і технічного обслуговування вантажних та пасажирських вагонів, рефрижераторних поїздів і секцій, автономних рефрижераторних вагонів, депо, цехи й майстерні з ремонту контейнерів.

14.2. Утримання території, будинків і приміщень депо повинно відповідати вимогам розділів III-V цих Правил.

14.3. Вагонне депо площею понад 5 га повинно мати не менше двох заїздів. Відстань між заїздами не повинна перевищувати 1500 м. Під'їзд пожежних автомобілів до будинків і споруд повинен бути забезпечений за всією їх довжиною. У разі якщо ширина будівель не перевищує 18 м, під'їзд може бути влаштовано з одного боку, понад 18 м - з двох боків. Усі проїзди і під'їзди повинні мати тверде покриття. На території парків і баз відстою вагонів повинні бути дороги навколишнього об'їзду та проїзди вздовж з майданчиками розміром не менше ніж 12 х 12 м для розвертання пожежних машин.

Розміщення серед вагонів, що перебувають у відстої, вагонів для проживання людей забороняється.

14.4. Колії відчіпного та невідчіпного ремонту вагонів слід вчасно очищати від горючих матеріалів, вагонних деталей і відходів. Для їх збирання у визначених місцях влаштовують металеві ящики з кришками.

14.5. Розташування виробничих дільниць та відділень, розстановка вагонів і технологічного устаткування в будинках депо, ширина проїздів, проходів, розриви між ремонтними позиціями повинні забезпечувати пожежну безпеку технологічних процесів і відповідати вимогам проектної документації.

14.6. Запас матеріалів і виробів повинен становити:

на робочому місці - не більше змінної потреби;

у коморах дільниць і відділень - не більше п'ятидобової потреби;

на складі депо - не більше місячної потреби.

14.7. Для кожної бази (парку) відстою вагонів розробляється оперативний план пожежогасіння з урахуванням залучення відомчої і державної пожежної охорони, а також працівників і техніки об'єкта.

14.8. На території депо повинні бути спеціально обладнані:

місця для збирання горючого сміття й обтирального матеріалу в металеві контейнери з кришками;

місця для відходів пиломатеріалів у обсязі п'ятидобової потреби, розміщення яких повинно відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004.

14.9. Об'ємно-планувальні рішення виробничих приміщень депо і дільниць з ремонту контейнерів повинні відповідати вимогам норм технологічного проектування.

14.10. Контейнери слід зберігати на спеціально відведених майданчиках, розміщених на відстані не менше ніж 15 м від будинків і споруд депо (дільниць). Розміри майданчиків для розміщення контейнерів, які очікують на ремонт або відправлення після ремонту, регламентуються нормами технологічного проектування.

14.11. Великотоннажні та середньотоннажні контейнери слід розміщувати не більше ніж у два яруси.

14.12. Контейнери формуються по секціях, при цьому через кожні 50 м довжини майданчика відстань між секціями повинна бути не менше ніж 5 м.

14.13. Зварювальні роботи необхідно виконувати відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.

15.1. Майданчики, відведені під промивно-пропарювальні станції (пункти), повинні розташовуватися від залізничних колій і найближчих станційних та тракційних колій на відстані не менше ніж 30 м, а від сусідніх залізничних будинків і споруд - не менше ніж 50 м. Дільниці території, на яких проводиться обробка цистерн, повинні мати тверде покриття, яке не допускає проникнення нафтопродуктів у ґрунт.

15.2. Подавання цистерн до місць їх обробки виконується тільки тепловозами (мотовозами), обладнаними стандартними іскрогасниками. Під час подачі цистерн влаштовується прикриття не менше ніж двох чотиривісних вагонів. Наближення тепловозів до місць очищення ближче ніж на 20 м не допускається, що повинно бути позначено знаком, який забороняє подальший рух.

15.3. Усе електрообладнання в депо очищення повинно відповідати вимогам ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32-01. Влаштування електророзподільного обладнання у приміщеннях очищення не допускається.

15.4. Зливне обладнання, кришки ковпаків і завантажувальних люків цистерн, які надаються для обробки на промивно-пропарювальні станції та пункти, повинні бути герметично закриті. Оброблені цистерни повинні мати справну запірну арматуру.

15.5. Майданчики зливу цистерн повинні мати ухил для стікання рідин до лотків або обладнуватися пристроями для повного вилучення залишків нафтопродуктів.

Люки та приямки на відстійниках і трубопроводах повинні бути постійно закриті кришками.

15.6. На майданчиках обробки цистерн повинні використовуватися тільки пожежобезпечні освітлювальні прилади й інструмент, що не утворює іскор.

15.7. Резервуари, трубопроводи, естакади, цистерни, які перебувають під зливом, залізничні колії та інше технологічне обладнання повинні мати заземлення.

Опір заземлювальних пристроїв необхідно перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим керівником об'єкта.

15.8. Металеві переносні та пересувні драбини обладнуються пристроями для опори, які не утворюють іскор, та гумовими подушками під башмаками.

15.9. Вентиляційні камери, короби і повітроводи в депо очищення виконуються з негорючих матеріалів. Вентиляційні агрегати повинні бути пожежовибухобезпечними, перемикання їх для дегазації цистерн не допускається.

15.10. У депо очищення та в інших будинках повинно бути центральне опалення (водяне, парове низького тиску, повітряне без рециркуляції й електропідігріву).

15.11. Освітлення всередині цистерн допускається здійснювати акумуляторними ліхтарями у вибухобезпечному виконанні, вмикання і вимикання яких виконується поза цистерною.

15.12. Використаний обтиральний матеріал після закінчення робочої зміни прибирається у металеві ящики з кришками і виноситься в спеціально встановлене місце.

15.13. Естакади та майданчики очищаються від залишків нафтопродуктів і промиваються гарячою водою не рідше одного разу на зміну.

15.14. На території промивно-пропарювальної станції (пункту) забороняється:

прокладати над залізничними коліями, будинками та спорудами повітряні електромережі;

користуватися під час роботи всередині котла взуттям, яке має стальні пластини або цвяхи;

курити і застосовувати відкритий вогонь;

зливати залишки ЛЗР і ГР разом з водою та конденсатом у загальну систему каналізації, відкриті канави тощо;

застосовувати для спускання людей у цистерни переносні драбини, що утворюють іскри від ударів і тертя;

в'їзд локомотивів у депо очищення і під естакади.

16.1. Смуга відведення залізниць повинна постійно утримуватися у чистоті та систематично очищатися від чагарників, порубкових залишків, шпал, не придатних для подальшого використання, та іншого горючого сміття.

16.2. Усі будинки, пристрої, які розташовані у смузі відведення залізниць (СЦБ та зв'язку, пристрої автоматичного виявлення перегрітих букс), дерев'яні опори ліній електропередач, зв'язку, а також будки пунктів секціонування контактної мережі повинні бути очищені від чагарників і трави та відокремлені від них по периметру мінералізованими смугами шириною не менше ніж 0,6 м або захищені бетонною опалубкою такої самої ширини (для будинків). Смугу відведення під лініями електропередач та зв'язку слід постійно очищати від сухої трави, очерету, чагарників, дерев та порубкових залишків.

16.3. Пролиті на коліях ГР необхідно засипати піском або видаляти за смугу за допомогою перекачування (переливання).

16.4. При тимчасовому зберіганні на перегонах, станціях і ланкозбиральних базах шпали та бруси повинні вкладатися у штабелі.

Підштабельні місця і територія на відстані не менше 3 м повинні очищатися до ґрунту від трав'яного покриву, горючого сміття і відходів, обкопуватися або оборюватися.

16.5. Штабелі шпал і брусів вкладаються паралельно до колії на відстані не менше:

30 м - від будинків і споруд;

10 м - від колій організованого руху поїздів;

6 м - від інших колій;

однієї з половиною висоти опори - від вісі ліній електропередач або зв'язку.

Укладання шпал, брусів та інших горючих матеріалів на трасі кабелів електропостачання, СЦБ і зв'язку не дозволяється.

16.6. При зберіганні шпал і брусів на складах місткістю понад 10 тис.куб.м треба керуватися протипожежними нормами проектування складів лісових матеріалів.

16.7. Зберігання сіна, соломи, дров на відстані ближче ніж 50 м від мостів, колійних споруд, житлових будинків і колій організованого руху поїздів, а також під проводами ліній електропередач або зв'язку не допускається.

16.8. Житлові будинки, переїзні будки, насосні станції та інші споруди з боку лісів і хлібних масивів відділяються канавами або мінералізованими захисними смугами шириною не менше ніж 1,4 м.

16.9. У смузі відведення забороняється розводити багаття, спалювати відходи, тару тощо.

16.10. Для обмеження росту трави, чагарників у смузі відведення і влаштування мінералізованих захисних смуг рекомендується застосовувати спеціальні хімікати.

17.1. Залізничні мости, розташовані у лісових масивах, обрамляються мінералізованою смугою шириною не менше ніж 1,4 м по зовнішньому периметру смуги відведення.

17.2. Земельні ділянки під мостами у радіусі 50 м повинні бути очищені від сухої трави, кущів, чагарнику, горючого сміття.

17.3. На мостах з дерев'яними конструкціями й опорами простір між контррейками або спеціальними брусками покривається дощатим настилом, на який насипають жорству або гравій, а простір між колійними рейками і контррейками (або бруском) - покрівельною сталлю.

На мостах з металевими конструкціями і дерев'яними опорами зазначені покриття влаштовуються під усіма опорами в усі боки від них на відстані від 2 до 5 м (залежно від висоти опор).

17.4. Під час замерзання річок біля всіх дерев'яних і металевих мостів із дерев'яним настилом для цілей пожежогасіння влаштовуються ополонки, що не замерзають, та під'їзди до них. Місце ополонки позначається покажчиком.

17.5. Мости, що охороняються, забезпечуються телефонним зв'язком і первинними засобами пожежогасіння у порядку, встановленому чинним законодавством.

17.6. На мостах і шляхопроводах забороняється:

виконувати вогневі роботи без погодження з пожежною охороною;

розміщувати під ними або поблизу них склади матеріалів, місця для стоянок суден, плотів, барж і човнів;

заправляти гасові ліхтарі та баки бензомоторних агрегатів;

утримувати не очищені від нафтопродуктів конструктивні елементи;

залишати не прибраними після закінчення робіт скалки, стружку та інші горючі відходи;

експлуатувати несправні електрообладнання й електромережу;

випалювати під мостами суху траву, спалювати чагарник, хмиз та інші горючі матеріали.

На мостах, шляхопроводах та пішохідних мостах через станційні колії забороняється курити і застосовувати відкритий вогонь. Для попередження про таку заборону слід розмістити на помітних місцях знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007.

18.1. Місця стоянок і баз колійних машинних станцій (далі - КМС) визначаються комісією, до складу якої входять представники ВПО.

18.2. Залізничні колії, стоянки вагонів КМС обладнуються стрілочними переводами для забезпечення виведення і розосередження рухомого складу на випадок пожежі.

18.3. У пунктах стоянки вагони КМС повинні розміщуватися групами по 15-20 вагонів на відстані не менше ніж 5 м одна від одної.

18.4. Вагони, в яких розміщуються виробничі майстерні, побутові заклади тощо, повинні розташовуватися окремими групами з протипожежними розривами від житлових вагонів шириною не менше ніж 5 м.

18.5. У разі відсутності штучних і природних вододжерел у місцях розміщення КМС з метою пожежогасіння створюється запас води у залізничних цистернах або ємностях з розрахунку 50 куб.м на кожну групу вагонів.

18.6. До штучних і природних вододжерел повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розміром не менше ніж 12 х 12 м для паркування пожежних автомобілів і набирання води в будь-яку пору року.

18.7. На території КМС повинні бути обладнані місця для:

збирання сміття і шлаку;

куріння;

спалювання горючих відходів.

18.8. На кожні 15 житлових вагонів і на кожний спецвагон (вагон-кухня, їдальня, клуб тощо) наказом призначається відповідальний за пожежну безпеку, розробляється інструкція з пожежної безпеки, яка розміщується на помітних місцях у вагонах.

18.9. Кожна КМС повинна бути обладнана:

телефонним зв'язком з найближчою залізничною станцією;

пристроями оповіщення про пожежу.

18.10. У критих вантажних вагонах, обладнаних під майстерні, контори, кухні, житло та об'єкти іншого призначення, допускається встановлення печей-плит із цегли у металевому каркасі, які надійно прикріплюються до підлоги вагона.

18.11. У разі встановлення печей-плит необхідно дотримуватися таких вимог:

підлога на місці встановлення печі ізолюється покрівельною сталлю поверх теплоізолювального матеріалу завтовшки не менше ніж 10 мм;

у разі встановлення печей на дерев'яній підлозі основа під піччю повинна бути зроблена з чотирьох рядів цегли, покладеної плиском на глиняному розчині, причому два нижніх ряди кладки дозволяється робити з шанцями (порожнинами);

ізоляція підлоги повинна виходити за габарити печі на 0,25 м, а перед топковим отвором - на 0,5 м;

печі від стін і перегородок вагона розташовуються на відстані не ближче ніж 0,28 м. При цьому стіни і перегородки по всій висоті до стелі вагона захищаються покрівельною сталлю на теплоізолювальному матеріалі завтовшки не менше ніж 10 мм;

на всю висоту печі на ізольованих стінах і перегородках влаштовуються металеві екрани з повітряним прошарком шириною 35 мм та отворами для обміну повітря (насподі та вгорі);

димова труба від печі на всю висоту до стелі укладається в металевий кожух із отворами для обміну повітря;

у стелі (покрівлі) вагона влаштовується протипожежна розділка розміром 0,25 м;

димова труба повинна підніматися не менше ніж на 0,3 м вище покрівлі вагона і бути обладнана іскрогасником.

18.12. Підлоги, стіни і стелі всередині вагонів-ковалень, машинних, котелень, електростанцій тощо захищаються покрівельною сталлю по негорючому ізоляційному матеріалу завтовшки не менше ніж 10 мм.

18.13. Освітлення повинно бути тільки електричне:

у місцях стоянок і баз - від місцевих джерел електропостачання;

під час стоянки на ділянках залізниці - від власних електростанцій. У кожному вагоні, зайнятому під клуб, школу, їдальню, повинно бути не менше трьох справних акумуляторних ліхтарів.

18.14. Електромережі й електрообладнання рухомого складу КМС повинні бути виконані відповідно до вимог проекту, ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32-01.

18.15. У виробничих приміщеннях проводи прокладаються у стальних трубах, у житлових, службових та інших вагонах - у металевих гнучких рукавах.

Міжвагонні електричні з'єднання повинні бути забезпечені перехідними пристроями промислового виготовлення.

18.16. Вагони, призначені для перевезення людей у робочих поїздах, обладнуються:

стандартними освітлювальними приладами;

типовими металевими печами відповідно до вимог пункту 18.11 розділу XVIII цих Правил;

первинними засобами пожежогасіння згідно з чинним законодавством.

18.17. У кожному вагоні робочого поїзда призначається особа, відповідальна за додержання правил пожежної безпеки (за посадою не нижче бригадира).

Відповідальний за виконання протипожежних заходів з підготовки поїздів є керівник господарського підрозділу.

18.18. У вагонах робочих поїздів забороняється:

користуватися відкритим вогнем;

розвішувати біля печей одяг, залишати взуття та інші горючі матеріали;

застосовувати для опалення дрова, довжина яких перевищує розміри топки;

перевозити ЛЗР і ГР;

розтоплювати печі ЛЗР і ГР та залишати їх без нагляду;

викидати на ходу поїзда золу і шлак.

18.19. Закриті склади ЛЗР і ГР повинні відповідати вимогам будівельних норм і розташовуватися у безпечних місцях, віддалених від житлових, виробничих та складських приміщень і будинків на відстань, передбачену чинними будівельними нормами.

18.20. Тара для транспортування, зберігання та використання ЛЗР і ГР повинна мати герметичні кришки, що закриваються.

18.21. Територія складу повинна мати огорожу з негорючих матеріалів і бути очищеною від сухої трави, кущів, сміття.

18.22. У приміщеннях і на території складу повинні бути вивішені знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76 і розміщені первинні засоби пожежогасіння згідно з нормами оснащення.

18.23. Заправлення паливом автомобілів і тракторів допускається на відстані не ближче ніж 10 м від місця зберігання ЛЗР і ГР.

18.24. Перевезення паливно-мастильних матеріалів до робочих місць здійснюється спеціально обладнаними транспортними засобами, що мають первинні засоби пожежогасіння згідно з НАПБ 03.004-2002.

18.25. Автоцистерни та спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення ЛЗР і ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикач для виключення акумуляторної батареї. Їх вихлопні труби повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

18.26. Працівникам КМС, що проживають у вагонах, забороняється:

прибудовувати до вагонів будь-які споруди (тамбури, сараї, комори тощо);

зберігати паливо під вагонами й у кількості понад встановлену норму;

зберігати ЛЗР та ГР у вагонах і на території стоянки вагонів;

використовувати ЛЗР і ГР для розпалення печей, освітлення та приготування їжі;

топити печі з відкритими топковими отворами і залишати їх без нагляду;

сушити білизну, одяг та інші горючі предмети над піччю, що топиться, або впритул до неї;

висипати сміття і шлак у місцях, не передбачених для цього;

влаштовувати газифікацію вагонів або користуватися газовими плитами різноманітних типів без погодження з ВПО.

19.1. Утримання території заводу має відповідати вимогам відомчих норм технологічного проектування (далі - ВНТП) шпалопросочувальних заводів і розділу III цих Правил.

19.2. Склади деревини повинні мати роздільні площі для зберігання, сушіння лісоматеріалів і для просоченої продукції. Мінімальна відстань від відкритих складів лісоматеріалів до осі залізничних колій повинна бути не менше 5 м.

19.3. Засоби і технологія укладання штабелів шпал, бруса та стовпів для атмосферного сушіння, їх розміри регламентуються ВНТП шпалопросочувальних заводів.

Розміщення штабелів, протипожежні розриви між штабелями і групами штабелів, протипожежне водопостачання повинні відповідати протипожежним нормам проектування складів лісових матеріалів і вимогам НАПБ А.01.001-2004 до складів лісопиломатеріалів.

19.4. Ангар вистигання просоченої деревини повинен бути обладнаний:

системою примусової вентиляції;

траншеями для стікання антисептика і пристроями для його збирання і відкачування з наступним вивезенням до очищувальних споруд.

19.5. Укладання шпал у пакети після вистигання і їх навантаження у рухомий склад повинно здійснюватися відповідно до вимог ВНТП для шпалопросочувальних заводів.

19.6. Якщо площа складів перевищує 9 га, то повинні бути передбачені:

кільцева мережа протипожежного водопостачання високого тиску з розміщенням пожежних гідрантів;

стаціонарні лафетні стволи.

19.7. Якщо площа складів перевищує 18 га, то необхідно створювати додаткові протипожежні розриви шириною не менше ніж 100 м, за допомогою яких територія складів ділиться на ділянки площею не більше ніж 18 га.

19.8. Внутрішні заводські колії, територія складів лісоматеріалів і просоченої продукції, передциліндрові майданчики та інші ділянки повинні постійно очищатися від скалок, кори, горючих рідин, які стікають зі шпал, інших відходів і систематично посипатися піском.

19.9. Склади антисептиків повинні відповідати вимогам розділу LI цих Правил. Пункт зливу антисептика повинен бути обладнаний:

зливним стояком;

пристроями підігрівання;

естакадою з негорючих матеріалів;

майданчиком з твердим покриттям, який обладнаний пристроями для збирання розлитих рідин.

19.10. У головному виробничому корпусі повинні бути передбачені:

повернення антисептика по трубопроводах з агрегатів на склад;

аварійний злив до ємності, яка розміщується за межами корпусу. Місткість резервуара повинна забезпечувати зливання 30% антисептика, що всередині корпусу, і бути не меншою від місткості маневрового циліндра.

19.11. На шпалопросочувальному заводі забороняється:

курити і користуватися відкритим вогнем у невстановлених місцях;

проводити огляд резервуарів з антисептиками із застосуванням відкритого вогню або гасових ліхтарів;

спалювати горючі відходи на відстані менше ніж 150 м від цехів, складів деревини й антисептиків;

здійснювати на території заводу очищення вагонів від сміття;

зберігати шпали, брус, стовпи в кількості, яка перевищує встановлені норми;

залишати устаткування цехів неочищеним від горючих відкладень після закінчення зміни;

зберігати горючі матеріали й устаткування в протипожежних розривах, проїздах;

захаращувати підступи до первинних засобів пожежогасіння, пожежних вододжерел;

застосовувати відкритий вогонь для розігрівання нафтопродуктів у цистернах перед зливанням.

20.1. Розміщення транспорту в приміщеннях, під навісами і на відкритих майданчиках повинно відповідати вимогам будівельних норм, норм технологічного проектування та НАПБ А.01.001-2004.

20.2. Для приміщень і майданчиків, на яких знаходяться понад 25 одиниць транспорту, необхідно розробляти спеціальний план розміщення транспортних засобів із зазначенням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.

Цим планом має передбачатися чергування персоналу в нічний час, вихідні та святкові дні, а також визначатися порядок зберігання ключів запалювання з урахуванням їх використання черговим у разі вимушеної евакуації транспорту.

20.3. Над приміщеннями, де розташовуються гаражі, не допускається розміщувати приміщення з масовим перебуванням людей.

Приміщення для обслуговування транспортних засобів (за винятком приміщень для миття) треба відділяти протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для стоянки автомобілів.

Під навісами з горючих матеріалів дозволяється паркування не більше 20 машин.

20.4. Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР, повинні зберігатися в одноповерхових будинках, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на спеціально відведених для цієї мети відкритих майданчиках.

Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля, не менше двох вогнегасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

20.5. Миття і знежирювання деталей повинні проводитися, як правило, негорючими мийними засобами. Застосування для миття та знежирювання ЛЗР і ГР дозволяється лише в тих випадках, коли наявні негорючі речовини і безпечні методи не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки деталей.

20.6. Не дозволяються експлуатація і стоянка газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою.

20.7. Під час проведення ремонту газобалонних транспортних засобів із виконанням зварювальних і фарбувальних робіт (у тому числі і штучне сушіння) газові балони повинні бути зняті та продуті.

20.8. Місця розміщення транспорту повинні бути забезпечені буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

20.9. Оглядові канави на постах технічного обслуговування обладнуються освітленням під напругою не вище ніж 36 В із захистом, що відповідає класу зони за НПАОП 40.1-1.32-01, і повинні мати не менше двох виходів.

20.10. У приміщеннях, призначених для стоянки та ремонту техніки, а також на стоянках під навісами і відкритих майданчиках забороняється:

встановлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будинків (споруд);

тримати транспортні засоби з відкритими горловинами бензобаків, а також у разі витікання з них пального і масла;

зберігати пальне (бензин, дизельне паливо, балони з газом), за винятком палива в баках або газових балонах, змонтованих на автомобілях;

залишати навантажені автомобілі;

проводити заправку паливом;

зберігати порожню тару з-під ЛЗР і ГР;

розміщувати на загальних стоянках транспортні засоби, призначені для перевезення ЛЗР, ГР, горючих та отруйних газів;

залишати транспортні засоби з включеним запалюванням;

захаращувати виїзні ворота і проїзди;

залишати у транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи;

підігрівати двигуни відкритим вогнем;

використовувати відкриті джерела вогню для освітлення;

залишати після закінчення роботи оглядові канави не очищеними від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР і ГР;

влаштовувати оглядові канави в гаражі, де передбачається стоянка автомобілів на газовому паливі.

21.1. Зарядження тягових стартерних акумуляторних батарей проводиться у спеціально призначених для цього приміщеннях. Стаціонарні установки кислотних акумуляторних батарей повинні відповідати вимогам пункту 4.4 ПУЕ.

21.2. З боку живлення зарядних приладів змінним струмом повинно бути передбачено вимкнення зарядного приладу в разі припинення роботи вентиляції.

21.3. Тягові акумуляторні батареї можуть заряджатися або безпосередньо на електрокарах, або на помостах зі зняттям батарей. В'їзд електрокарів до зарядного приміщення і їх стоянка дозволяються тільки на час заряджання.

21.4. У разі наявності не більше шести електрокарів тягові акумуляторні батареї дозволяється заряджати в окремих приміщеннях з природною вентиляцією, під місцевими вентиляційними пристроями або у загальних виробничих вибухобезпечних приміщеннях за умови розміщення в одному місці не більше двох електрокарів або батарей та заряджання батарей.

Місця заряджання батарей повинні розташовуватися біля зовнішніх стін з віконними отворами, а також мають бути огороджені.

21.5. Підключення акумуляторних батарей до зарядних приладів повинно унеможливлювати іскроутворення. Процес заряджання необхідно постійно контролювати спеціальними приладами.

21.6. Стоянка електрокарів та автонавантажувачів дозволяється у гаражі, під навісами і на спеціальних майданчиках.

21.7. Перед виїздом електрокарів та автонавантажувачів із гаража необхідно перевіряти герметичність їх паливної та гідравлічної систем, стан електрообладнання. Несправний транспорт до експлуатації не допускається.

21.8. Під час перевезення ГР у тарі та вантажів у горючій упаковці використання автонавантажувачів з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників не допускається.

21.9. У зарядному приміщенні забороняється:

проводити ремонт акумуляторів та інших приладів;

виконувати паяльні роботи, різання металів, зварювальні та інші вогневі роботи.

22.1. Працівники лабораторій повинні знати показники пожежної небезпеки хімічних речовин і матеріалів, які використовуються, та дотримуватися вимог безпеки під час роботи з ними.

22.2. Ширина проходів між лабораторним устаткуванням повинна бути не менше 1 м.

Робочі поверхні столів і витяжних шаф повинні мати негорюче покриття з бортами, які перешкоджають розливу рідин.

Стелажі витяжних шаф для зберігання хімічних речовин і матеріалів повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів.

22.3. Припливно-витяжна вентиляція лабораторій має бути ввімкнена за 15-20 хв. до початку роботи з шкідливими та вибухо- і пожежонебезпечними речовинами і вимкнена через 20-30 хв. після закінчення роботи з ними.

22.4. Усі роботи з ЛЗР, ГР та речовинами, здатними виділяти вибухо- і пожежонебезпечні пари і гази, необхідно виконувати тільки в справних витяжних шафах з увімкненою вентиляцією.

22.5. Переміщення і зберігання ЛЗР, ГР та шкідливих речовин повинні проводитися згідно з вимогами ГОСТ і ТУ.

22.6. Лужні метали треба зберігати під шаром захисного середовища (інертних газів, мінеральних масел, гасу, парафіну) у металевих банках або контейнерах.

22.7. Балони зі стисненими, зрідженими та розчиненими горючими газами розміщуються за межами будинків у металевих шафах, біля глухих стін або стін між вікнами. Шафи повинні мати отвори або жалюзійні ґрати.

22.8. Лабораторії мають бути забезпечені схемами евакуації та знаками безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76.

22.9. Приміщення лабораторій повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ 03.004-2002. На кожне приміщення опрацьовується інструкція щодо заходів пожежної безпеки.

22.10. У лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР і горючі гази, необхідно передбачити централізоване подавання їх на робочі місця в герметично закритій пожежобезпечній тарі.

На робочих місцях кількість цих речовин не повинна перевищувати змінної норми. Вони повинні зберігатися в металевих ящиках або шафах.

22.11. Повітроводи з витяжних шаф і їх стіни треба очищати від пожежонебезпечних відкладень не рідше одного разу на місяць.

22.12. Світильники, встановлені всередині витяжних шаф, повинні бути виконані згідно з вимогами ПУЕ. Вимикачі, штепсельні розетки, трансформатори потрібно розміщувати поза межами витяжних шаф.

22.13. Відпрацьовані ЛЗР і ГР необхідно збирати в спеціальну герметичну тару, яка в кінці робочого дня видаляється з приміщення для регенерації або утилізації.

22.14. Апарати і ємності, в яких проводилися роботи з ЛЗР і ГР, після закінчення досліджень повинні негайно промиватися негорючими мийними засобами.

22.15. Проведення робіт на експериментальних установках, де застосовуються вибухо- і пожежонебезпечні речовини і матеріали, дозволяється тільки після прийняття їх в експлуатацію спеціальною комісією, призначеною наказом по об'єкту.

22.16. У лабораторіях забороняється:

виконувати роботи у витяжній шафі за наявності в ній матеріалів і устаткування, які не стосуються операцій, що виконуються;

цілодобово зберігати ЛЗР, які мають низьку температуру кипіння;

зберігати зріджене повітря і кисень в одному приміщенні з ЛЗР, жирами і кислотами;

відлучатися з робочого місця і залишати без нагляду запалені пальники та інші нагрівальні прилади;

використовувати вогонь для виявлення витікання газу з газопроводу і газових приладів;

користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією.

23.1. Об'ємно-планувальні рішення будинків і приміщень обчислювальних центрів (далі - ОЦ) повинні відповідати проектній документації, розробленій на підставі чинного законодавства.

23.2. Приміщення ОЦ обладнуються системами газового автоматичного пожежогасіння відповідно до ДБН В.2.5-13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд". Інші приміщення обладнуються автоматичною пожежною сигналізацією та оснащуються пересувними (переносними) вуглекислотними вогнегасниками згідно з НАПБ Б.06.004-2005 та НАПБ 03.004-2002, але не менше двох у приміщенні.

23.3. Для миття деталей треба застосовувати негорючі засоби. Знежирення та миття вузлів із застосуванням ЛЗР і ГР допускається тільки в спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

У разі необхідності проведення дрібного ремонту або технічного обслуговування ЕОМ безпосередньо у машинному залі та неможливості застосування негорючих засобів для миття дозволяється мати в машинному залі не більше 0,5 л ЛЗР у пожежобезпечній тарі.

23.4. Система вентиляції ОЦ повинна бути обладнана пристроями, які забезпечують автоматичне вимикання її в разі пожежі, а також вогнезатримувальними клапанами.

23.5. У приміщеннях ОЦ забороняється:

використовувати групові розетки на горючих панелях й електронагрівальні прилади;

користуватися відкритим вогнем.

24.1. Технологічні процеси необхідно виконувати згідно з регламентами та іншою нормативно-технічною і експлуатаційною документацією, затвердженою у встановленому порядку.

24.2. Технологічне обладнання за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним і мати захисні пристрої, що запобігають пожежі або обмежують її масштаб і наслідки. Обладнання, в якому застосовуються пожежо- і вибухонебезпечні речовини і матеріали, повинно відповідати нормативно-технічній документації.

24.3. На всі застосовувані в технологічних процесах речовини й матеріали мають бути надані показники їх пожежної небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.044-89 "ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения".

Обслуговуючий персонал повинен знати показники пожежної небезпеки речовин, що застосовуються або виробляються на підприємстві. Персонал зобов'язаний дотримуватися під час роботи з вибухо- та пожежонебезпечними речовинами та матеріалами вимог маркування і попереджувальних написів, які нанесені на упаковках або наведені у вказівках щодо їх застосування.

24.4. Спільне застосування (якщо це не передбачено технологічним процесом), зберігання й транспортування речовин та матеріалів, які в результаті взаємодії одні з одними викликають займання, вибух або утворюють горючі та токсичні гази (суміші), не дозволяється.

24.5. У вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях (дільницях, майстернях, цехах тощо) та на устаткуванні, що становить небезпеку вибуху або займання, необхідно вивішувати знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76, з якими повинні бути ознайомлені всі працівники.

24.6. Під час виконання й організації технологічних процесів треба здійснювати:

постійний контроль за роботою систем автоматизації і регулювання вибухопожежонебезпечних технологічних процесів;

контроль стану повітряного середовища виробничого приміщення;

заміну пожежонебезпечних речовин на негорючі або важкогорючі;

своєчасне вилучення вибухопожежонебезпечних відходів виробництва.

24.7. У технологічних процесах знежирення і зняття фарби з поверхні кузовів рухомого складу повинні застосовуватися пожежобезпечні розчини та препарати.

Якщо пожежобезпечні розчини і препарати не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки виробів, допускається застосування відповідних ЛЗР і ГР за умови обов'язкового додержання вимог пожежної безпеки.

24.8. Приміщення, в яких розміщені вибухопожежонебезпечні виробництва, повинні бути обладнані автоматичними засобами контролю параметрів процесу, сигналізацією досягнення граничних значень і системами блокування, що запобігають виникненню аварійних ситуацій і повинні забезпечувати:

включення звукового і світлового оповіщення;

увімкнення аварійної вентиляції;

зупинку компресорів, насосів та інших апаратів або приведення в дію аварійних засувок (відсікаючих клапанів), які припиняють надходження до технологічного устаткування і комунікацій виробничого приміщення пожежонебезпечних речовин;

викидання горючих газів і пари, або зливання ЛЗР та ГР з аварійного технологічного устаткування за межі виробничого приміщення, або подавання флегматизаторів (інертних газів) до технологічного устаткування і комунікації.

Приміщення повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

24.9. У виробничих та складських приміщеннях, у яких застосовуються, виробляються або зберігаються речовини й матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за станом повітряного середовища.

24.10. Аварійне зливання ЛЗР та ГР із апаратів повинно забезпечуватися аварійними ємностями, що розташовуються за межами виробничого будинку, або піддонами з бортами (у разі невеликої кількості ЛЗР і ГР), що обмежують розливання ЛЗР і ГР на підлогу виробничого приміщення під час аварійних ситуацій.

24.11. Збірні та аварійні ємності для ЛЗР і ГР рекомендується обладнувати сигналізаторами максимального рівня заповнення, а за потреби і переливними трубами, що з'єднуються з витратними та запасними ємностями.

24.12. Обладнання для зливання ЛЗР та ГР зі стаціонарних апаратів у випадку аварії або пожежі повинно бути справним. Засувки ліній аварійного зливання повинні мати розпізнавальні знаки, а підходи до них бути вільними.

24.13. Профілактичний огляд, планово-попереджувальний і капітальний ремонти технологічного устаткування повинні здійснюватися у терміни згідно з відповідними графіками, з урахуванням заходів щодо забезпечення вибухопожежобезпеки, передбачених проектом, технологічним регламентом, технічними умовами.

24.14. Технологічне обладнання, апарати і трубопроводи, в яких обертаються речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пару, газ і пил, повинні бути герметичними.

Не допускається виконувати виробничі операції на обладнанні з несправностями, що можуть стати причиною виникнення пожежі, а також якщо вимкнено контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються технологічні параметри.

24.15. Покриття підлог у приміщеннях категорій А, Б і покриття територій у межах вибухонебезпечних зон класів 1 та 2 згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 мають виконуватися з негорючих матеріалів і таких, що в разі удару не спричиняють іскроутворення.

Конструкція вікон, фрамуг, дверей, металевих майданчиків, містків і сходів у таких вибухопожежонебезпечних приміщеннях і вибухонебезпечних зонах класів 1 та 2 згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 має унеможливлювати іскроутворення.

25.1. Переливання ЛЗР і ГР у роздавальних, розливних і розфасувальних приміщеннях повинно бути механізоване, здійснюватися за допомогою насоса або сифона на піддонах із кольорових металів з бортиками висотою не менше ніж 0,05 м тільки у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Переливання ЛЗР і ГР вільнопадаючою цівкою, а також їх відпуск у скляній чи поліетиленовій тарі забороняється.

Швидкість заповнення і спорожнення не повинна перевищувати загальної пропускної спроможності встановленого на тарі дихального пристрою.

Замірювання рівня рідини у резервуарах (ємностях) і відбір проб слід виконувати у світлий час доби. Забороняється замірювання рівня та відбір проб ручним способом під час грози, закачування або відкачування ЛЗР і ГР.

Забороняється переливання ЛЗР і ГР на складах для зберігання нафтопродуктів.

25.2. Тара (ємності) для зберігання, перевезення, використання на робочих місцях та збирання відходів ЛЗР і ГР повинна виготовлятися з матеріалів, що запобігають іскроутворенню та забезпечують електростатичну безпеку, і мати кришки, які щільно закриваються.

25.3. Перевезення ЛЗР і ГР повинно здійснюватися з додержанням вимог нормативних документів на ці речовини.

ЛЗР і ГР повинні надходити в справній тарі з повним комплектом супровідної документації, оформленої у встановленому порядку.

25.4. На робочих місцях дозволяється зберігати ЛЗР і ГР у кількості не більше змінної потреби, яка встановлюється для кожного підрозділу головним технологом підприємства.

25.5. Не використані протягом робочої зміни ЛЗР і ГР повинні видалятися до комор або складів підрозділу. Дозволяється зберігати ЛЗР і ГР у металевих шафах (ящиках), обладнаних місцевою вентиляцією.

На внутрішньому боці кришки шафи (ящика) необхідно вказати найменування і загальну кількість ЛЗР та ГР, яка допускається до зберігання.

Проходи до місць зберігання ЛЗР і ГР повинні бути вільними.

25.6. Ступінь захисту вентиляційного й електричного обладнання, приладів у приміщеннях під час роботи з ЛЗР і ГР вибирається за НПАОП 40.1-1.32-01.

25.7. Робочі поверхні столів і витяжних шаф під час роботи з ЛЗР та ГР повинні бути виконані з негорючих матеріалів і мати бортики.

Витяжні шафи повинні утримуватися у справному стані. Користуватися шафами з розбитим склом або неефективно працюючою вентиляцією забороняється.

25.8. У місцях проведення робіт з ЛЗР і ГР забороняється виконання вогневих робіт та застосування іскроутворювального інструменту.

25.9. Обладнання й електроустановки повинні мати захист від електростатичної небезпеки згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.32-01. Обтиральні матеріали повинні бути тільки з бавовняних і льняних тканин.

25.10. У місцях проведення робіт з ЛЗР і ГР повинні бути засоби пожежогасіння.

Місця підтікання ЛЗР і ГР необхідно засипати піском або тирсою без використання металевих лопат і совків.

25.11. Вільну тару треба зберігати поза межами виробничого приміщення.

26.1. Технологічні процеси й устаткування виробництва повинні відповідати вимогам розділу XXIV цих Правил.

26.2. Стіни, стелі та внутрішні комунікації виробничих приміщень повинні мати гладку, легку для очищення поверхню. Підлоги приміщень та робочий інструмент повинні унеможливлювати іскроутворення.

26.3. У приміщеннях пресування деталей і їх механічної обробки повинні виконуватися вимоги для вибухопожежонебезпечних приміщень категорії Б згідно з НАПБ Б.03.002-2007.

26.4. Зовнішні поверхні прес-форм і нагрівальних плит повинні мати теплову ізоляцію. Температура поверхні обладнання під час роботи не повинна перевищувати температуру навколишнього середовища більше ніж на 45 град.С.

26.5. Напруга на стаціонарних нагрівальних плитах не повинна перевищувати 36 В.

26.6. Перевірку, профілактичний огляд та очищення обладнання і повітроводів витяжних систем необхідно проводити за графіком, який затверджується керівником об'єкта.

26.7. Місцеві всмоктувачі вентиляційних систем, що видаляють пожежонебезпечний пил, повинні мати заземлення і бути обладнані захисними сітками або магнітовловлювачами.

26.8. Комори для зберігання прес-матеріалів треба розміщувати в ізольованих приміщеннях. Запас прес-матеріалів не повинен перевищувати змінної потреби. Прес-порошки мають бути в тарі постачальника або в металевій тарі з кришками, які щільно закриваються. Комори для зберігання прес-порошків повинні бути обладнані місцевою вентиляцією.

26.9. Для миття і знежирювання поверхонь виробів, деталей і прес-форм треба застосовувати негорючі мийні засоби.

26.10. Пожежонебезпечне пилоутворювальне устаткування й апарати повинні бути герметичними.

26.11. Поверхні електродвигунів, світильників, проводки і розподільного обладнання повинні періодично очищатися від горючого пилу.

26.12. Аналіз запилення та загазування треба проводити згідно з графіком, затвердженим керівником підрозділу, а також після зміни технологічного процесу і ремонту устаткування.

26.13. Приміщення повинні оснащуватися первинними засобами пожежогасіння та обладнуватися автоматичними системами пожежогасіння і пожежної сигналізації згідно з НАПБ 03.004-2002 та НАПБ Б.06.004-2005.

27.1. Технологічне обладнання деревообробних виробництв, прилади опалення і електрообладнання треба очищати від пилу, стружки та інших горючих матеріалів кожної зміни, а будівельні конструкції і світильники - не рідше одного разу на два тижні.

Камери для збирання пилу і циклони повинні бути постійно закритими, а зібрані в них відходи деревини вчасно видалятися. Не можна допускати перевантаження циклонів та забруднення відходами виробництва території в місцях їх розміщення.

Для вилучення відходів деревообробні верстати повинні обладнуватися місцевими відсмоктувачами.

27.2. Під час експлуатації й обслуговування устаткування повинні вживатися заходи для унеможливлення підтікання і розливу масла та просочення ним дерев'яних конструкцій.

27.3. Необхідно суворо дотримуватися термінів змащування частин устаткування і підшипників.

27.4. Розігрівати клей необхідно парою або за допомогою електроприладів з водяною "лазнею". Клеєварки необхідно розміщувати в ізольованому приміщенні або у відведеному для цього безпечному місці. Клей на основі синтетичних смол та легкогорючих розчинників необхідно зберігати в негорючих ящиках.

27.5. Приміщення з петролатумними ваннами необхідно обладнувати припливно-витяжною вентиляцією, а ванни - місцевими відсмоктувачами.

Для кожної сушарки треба встановлювати граничнодопустиму норму завантаження матеріалами і її температурний режим роботи.

У всіх сушарках терморадіаційного типу з безупинним рухом матеріалів (виробів) необхідно передбачати автоматичне відключення системи обігрівання у разі раптової зупинки конвеєра.

27.6. У приміщеннях деревообробних виробництв забороняється:

курити та використовувати відкритий вогонь;

зберігати лісоматеріали в кількості, яка перевищує змінну потребу;

залишати після закінчення роботи неприбраними готову продукцію, стружки, тирсу, деревний пил, мастила, оліфу, лаки, клей та інші горючі рідини й матеріали;

експлуатувати лісопильні рами, круглопильні, фрезерні та інші верстати й агрегати в разі торкання пилами огорож, перекосу рами, ослаблення і неправильної підгонки повзунів, несправних систем охолодження та змащення, нагрівання підшипників до температури понад 70 град.С, вимкнення систем місцевої вентиляції або за їх відсутності, а також у разі порушення герметичності повітроводів;

залишати електроустановки під напругою.

28.1. Фарбувальні приміщення і відділення для приготування фарб повинні бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсмоктувачів від фарбувальних камер, ванн занурення, установок обливання, постів ручного фарбування, сушильних камер, ділянок знежирювання тощо.

Забороняється здійснювати фарбувальні роботи з відключеною системою вентиляції. Необхідно передбачати захисне блокування, яке запобігає подаванню матеріалів (або стисненого повітря) до розпилювальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукове та світлове оповіщення, яке сповіщає про припинення їх роботи.

28.2. Підлоги приміщень фарбувальних і відділення для приготування фарб повинні бути з негорючих і неіскроутворювальних матеріалів, легко очищатися і бути стійкими до розчинників.

28.3. Забороняється:

виконувати у відділенні для приготування фарб будь-які інші роботи, крім приготування фарби;

об'єднувати між собою загальну витяжну вентиляцію, локальні відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн занурення та іншого технологічного фарбувального устаткування, а також вентиляційні системи фарбувальних приміщень і відділень для приготування фарб;

захаращувати відділення для приготування фарб і фарбувальні камери бідонами, відрами з фарбою та розчинниками, обтиральними матеріалами тощо;

залишати фарбувальні установки, які працюють, без нагляду;

готувати фарби і лаки безпосередньо на робочому місці;

застосовувати лакофарбувальні матеріали і розчинники невідомого складу, а також речовини та матеріали, на які відсутні показники їх пожежної небезпеки.

28.4. Лакофарбувальні матеріали дозволяється зберігати:

у коморах при відділенні для приготування фарб у кількості, яка не перевищує тридобової потреби (дозволяється зберігати лакофарбувальні матеріали безпосередньо у відділенні для приготування фарб без влаштування окремої комори, якщо змінна потреба у цих матеріалах не перевищує 300 кг);

у цеховій коморі - у кількості, яка не перевищує змінну потребу;

на робочих місцях - у кількості, яка не перевищує місткість фарбоприготувального бака або стандартної фляги (40 л). Тара повинна мати кришки, які щільно закриваються.

28.5. На кожній діжці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником тощо повинна бути наклейка або бирка з їх точною назвою та зазначенням пожежонебезпечних властивостей.

Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів має бути щільно закритою і зберігатися на спеціально відведених майданчиках.

28.6. Фарбувальні роботи, що передбачають розпилення лакофарбувальних матеріалів, повинні виконуватися у фарбувальних камерах, виконаних з негорючих матеріалів і обладнаних гідрофільтрами або іншими ефективними пристроями очищення.

Під час фарбування розпиленням фарбонагнітальні бачки повинні розміщуватися поза фарбувальними камерами.

Фарборозпилювачі повинні мати заземлення.

28.7. У разі застосування фарбування методом безповітряного розпилення забороняється вмикати електронагрівник установки з підігрівом до повного заповнення гідросистеми. Робоче місце, де знаходиться фарборозпилювач, який перебуває під високим тиском лакофарбового матеріалу, повинне мати попереджувальний напис "Вогненебезпечно! Високий тиск". Сіткові фільтри установок безповітряного розпилення треба вилучати і промивати не рідше одного разу на тиждень.

28.8. У разі фарбування виробів в електростатичному полі високої напруги роботи мають виконуватися у спеціальній огородженій електрофарбувальній камері. Відкриті отвори в огорожі камери можуть влаштовуватися лише для проходження транспортних засобів з виробами, що фарбуються.

Конструкція підвісок для виробів на конвеєрі має бути такою, щоб вироби, які фарбуються, під час роботи не розгойдувалися.

28.9. Електрофарбувальне обладнання повинно мати захисне блокування, що запобігає увімкненню розпилювальних пристроїв, коли вимкнено вентиляцію або конвеєр нерухомий, а також відключає електростатичне поле в разі припинення роботи вентиляції.

28.10. Для аварійного відключення електрофарбувальної камери і конвеєра поблизу камери треба встановлювати кнопки "Стоп", місце розташування яких повинно бути відоме всьому персоналу.

28.11. Для зняття остаточного заряду з високовольтного устаткування після вимкнення високої напруги електрофарбувальні камери оснащують автоматичними розрядниками, які повинні бути виконані відповідно до класу зони за НПАОП 40.1-1.32-01.

28.12. У фарбувальних цехах (дільницях) можуть застосовуватися конвекційні та терморадіаційні сушильні камери, а також камери з комбінованим обігріванням з використанням як джерела тепла пари, електроенергії та газу.

У конвекційних і терморадіаційних сушильних камерах необхідно передбачати захисне блокування для припинення подавання теплоносія та зупинення конвеєра в разі вимкнення вентиляції.

Забороняється застосовувати у сушильних камерах пальники інфрачервоного випромінювання.

28.13. Сушильні камери необхідно теплоізолювати негорючими матеріалами (температура зовнішньої поверхні стінок не повинна перевищувати 45 град.С). Нагрівальні прилади повинні мати захист від потрапляння на них крапель лакофарбувальних матеріалів.

28.14. Приміщення для виконання фарбувальних робіт забезпечуються автоматичними сигналізаторами (газоаналізаторами), які попереджають про виникнення в повітрі небезпечних концентрацій розчинників.

28.15. Сушильні камери повинні бути обладнані відповідними електричними датчиками температур. Регулювання температури повинно здійснюватися автоматично.

28.16. Під час сушіння пофарбованих виробів в електросушильних камерах забороняється:

експлуатувати сушарку з несправними електродвигунами;

підвищувати температурний режим і збільшувати час перебування виробів у камері понад встановлений регламентом;

здійснювати сушіння виробів без попереднього стікання з їх поверхні надмірної кількості лаку або фарби.

28.17. У кожному підрозділі пофарбування повинен бути розроблений графік очищення фарбувального устаткування, кабін, вентиляційних камер і повітроводів, апаратів та установок від осілих лаків і фарб.

Витяжні повітроводи повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання тощо).

Виконання робіт з очищення фіксується у спеціальному журналі із зазначенням дати, часу виконання і прізвища працівника та передбачає здійснення обов'язкового контролю за якістю очищення особою, відповідальною за пожежну безпеку підрозділу.

28.18. Після закінчення роботи необхідно очистити фарборозпилювачі та шланги від залишків лакофарбових матеріалів.

Фарбувальні камери очищаються від осілої фарби в міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення зміни (коли працює вентиляція).

Ванни гідрофільтрів фарбувальних камер не рідше одного разу на зміну очищають від фарби, що плаває на поверхні води, і не рідше одного разу на тиждень - від осілої фарби.

Огляд та очищення форсунок гідрофільтрів необхідно здійснювати один раз на добу.

28.19. Очищення підвісок у разі конвеєрного пофарбування проводиться не рідше двох разів на тиждень.

28.20. Для підвищення якості очищення камер від осілої фарби та лаку їх стінки рекомендується покривати тонким шаром тавоту або суміші ПС-40. Під час очищення поверхні від осілої нітрофарби не можна допускати ударів по металевих конструкціях. Для запобігання іскроутворенню робочий інструмент повинен бути виготовлений з металу, який не утворює іскор.

28.21. Під час пофарбування виробів технологічне й електричне обладнання повинно бути заземлене і мати захист від статичної електрики. На повітроводах систем місцевих відсмоктувачів повинні бути встановлені металеві перемички.

28.22. Пролиті на підлогу лакофарбувальні матеріали і розчинники треба негайно прибирати.

Прибирання епоксидних лакофарбувальних матеріалів необхідно здійснювати за допомогою паперу, а після цього ганчір'ям, яке просочене ацетоном або етилцелозольвом, після чого промити теплою водою з милом.

Миття підлог, стін й устаткування горючими розчинниками забороняється.

29.1. Вимоги до пожежної безпеки виробництв з верстатами, ковальсько-пресовим та штампувальним устаткуванням, які містять масла у системах гідроприводу, змащення й охолодження, аналогічні вимогам до виробництв із застосуванням ЛЗР і ГР.

Розміщення верстатів й устаткування повинно відповідати встановленим нормам і забезпечувати безпечну евакуацію людей у разі пожежі.

29.2. Планово-попереджувальний ремонт і технічне обслуговування слід проводити у встановлені терміни. Робота на несправних верстатах й устаткуванні за наявності підтікання масла з систем гідроприводу, змащення й охолодження не дозволяється.

29.3. Промивання гідробаків, фільтрів та інших вузлів і деталей в органічних розчинниках допускається у ваннах, які розміщені в шафах з витяжною вентиляцією.

Заміна масла в гідробаках здійснюється пересувними насосами з герметичної тари. Пролите масло повинно бути прибране, а система гідроприводу перевірена на герметичність.

29.4. Ступінь захисту корпусів електродвигунів, приладів, шаф та електричних світильників повинна відповідати пожежонебезпечній зоні класу 1 за НПАОП 40.1-1.32-01, а кабелі та проводи - мати оболонку з матеріалів, які захищають від розповсюдження горіння. Застосування неізольованих проводів забороняється.

29.5. Верстати, які містять масла, повинні обладнуватися піддонами, що можуть вмістити весь обсяг масла, а приміщення цехів - засобами пожежогасіння згідно з НАПБ 03.004-2002.

30.1. Сушильно-просочувальні відділення треба розміщувати в окремому приміщенні, ізольованому від сусідніх приміщень протипожежними перегородками. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією, а електроустановки - відповідати вибухонебезпечній зоні класу 1 за НПАОП 40.1-1.32-01.