Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці при термічній обробці металів (далі - Правила), що додаються.

2. З набранням чинності наказу вважати таким, що не застосовується на території України, "Правила по технике безопасности и промышленной санитарии при термической обработке металлов", які були затверджені 11 грудня 1968 року Центральним Комітетом профспілки робітників авіаоборонпрому, "Правила по безопасности труда при термической обработке металлов", які були затверджені від 27 грудня 1990 року Міністерством авіаційної промисловості СРСР, "Правила безопасности и промышленной санитарии при работе на электротермических установках повышенной и высокой частот", які були затверджені від 24 квітня 1968 року Центральним Комітетом профспілки робітників авіаоборонпрому.

3. Начальникові Управління організації державного нагляду в металургії, машинобудуванні, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на Державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Прохорову В.В.) після державної реєстрації наказ включити до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити його на веб-сайті Держгірпромнагляду.

5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

1. Ці Правила поширюються на всі суб'єкти господарювання (далі - організації), які здійснюють термічну обробку або проектують у будівництві, реконструкцію та експлуатацію термічних цехів і ділянок, а також при конструюванні, виготовленні, монтажі і налагодженні нового обладнання; експлуатації, технічному обслуговуванні, ремонті і модернізації діючого устаткування для термічної обробки металів.

2. При організації та експлуатації на підприємствах цехів і ділянок термічної обробки металів, крім цих Правил, необхідно дотримуватися вимог діючого законодавства стосовно охорони праці.

3. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять перевірку знань відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

4. Чинні інструкції з охорони праці за професіями, окремими видами робіт, технологічні та експлуатаційні документи щодо термічної обробки металів повинні бути розроблені (або переглянуті знову) з урахуванням вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98), та цих Правил.

5. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори класифікуються відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 "Система стандартов безопасности труда. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация".

При термічній і хіміко-термічній обробці металів можливий вплив на працівників різних небезпечних і шкідливих виробничих факторів, у тому числі:

незахищені рухливі елементи виробничого устаткування;

заготовки, готові вироби або деталі, що пересуваються (далі - деталі);

транспортні засоби, що рухаються;

аерозолі фіброгенної дії (пилу);

несприятливий мікроклімат робочої зони;

підвищена температура поверхонь устаткування і матеріалів;

знижена температура при обробці деталей холодом;

підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

небезпечний рівень напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

підвищений рівень електромагнітного випромінювання (ультрафіолетового, видимого, інфрачервоного, лазерного, мікрохвильового, радіочастотного);

підвищена напруженість магнітного поля;

підвищений рівень шуму на робочому місці;

знижена освітленість робочого місця;

пожежо- і вибухонебезпека;

хімічні фактори загальнотоксичного, дратівного, канцерогенного впливу на організм працівника;

важкість і напруженість праці.

6. Роботодавець при провадженні робіт з впливом небезпечних і шкідливих виробничих факторів зобов'язаний вжити заходів щодо обмеження їх дії на працівника.

7. В організаціях необхідно організувати розслідування і вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (НПАОП 0.00-6.02-04).

1. Загальні вимоги

1. Виробничі будинки термічних цехів, що стоять окремо, а також термічних цехів і ділянок у загальному комплексі з іншими цехами слід розміщати відносно житлової забудови з підвітряної сторони для вітрів переважного напрямку і будувати з вогнестійкого матеріалу на відстані від житлової забудови, визначеній розрахунком розсіювання шкідливих речовин,але не менше 50 м.

2. Термічні цехи, як правило, повинні розташовуватися в одноповерхових будинках із заскленими вікнами і світлоаераційними ліхтарями і відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85*).

Допускається розміщення термічних цехів, ділянок на нижньому або проміжному поверсі багатоповерхового будинку. У цьому випадку міжповерхові перекриття повинні бути розраховані на дію відповідних статистичних і динамічних навантажень, передбачена теплоізоляція перекриття для зменшення тепловіддачі. Повинний бути також передбачений надійний відвід шкідливих виділень з цих цехів і забезпечена відповідна вентиляція приміщень, розташованих над ними.

Розміщення термічних цехів або ділянок на верхньому поверсі багатоповерхового будинку допускається тільки у виняткових випадках.

3. Виробничі приміщення для термічної обробки деталей можуть займати весь будинок або розміщуватися в будинку з іншими цехами (ділянками), при цьому вони повинні розташовуватися біля зовнішньої стіни з віконними прольотами і відокремлюватися від інших цехів (ділянок) капітальною стіною.

4. Безпечність будинків, споруд та приміщень забезпечується дотриманням чинних нормативних документів під час проектування, будівництва та експлуатації відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.010-76 "Система стандартов безопасности труда. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76), СНиП 2.09.02-85*, СНиП 2.11.01-85 "Складские здания", ДБН В.1.1.7-2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва, затвердженого наказом Держбуду України від 03.12.2002 N 88 (із змінами), СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91).

5. Висота цеху залежить від кількості наявних прольотів, габаритів використовуваного устаткування та оброблюваних деталей і повинна бути не менше 8 м.

Для окремих термічних цехів, за узгодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, допускається зменшення висоти приміщень, але не менше ніж до трьох метрів.

У багатопрогонових будинках термічних цехів висота "гарячих" прольотів, де встановлено устаткування з великими тепло- і газовиділеннями, повинна бути збільшена за рахунок світлоаераційних ліхтарів.

Ширина світлоаераційних ліхтарів повинна складати не менше 30% ширини прольоту.

6. Ширина прольоту цеху повинна бути не менше 12 м. Ширина будинку і його планування повинні забезпечувати вільний доступ свіжого повітря в "гарячі" прольоти.

7. У цехах і на ділянках термічної обробки слід передбачати проходи і проїзди для руху людей і транспортних засобів.

Ширина проїздів повинна забезпечувати безпеку руху транспортних засобів і встановлюється в залежності від максимальних габаритів транспортних засобів з вантажем і при однобічному русі підлогового колісного безрейкового транспорту повинна бути 2,5-3 м, при двосторонньому русі підлогового колісного безрейкового транспорту і вантажних машин вантажопідйомністю до 3 т ширина проїзду повинна бути 4 м.

Границі проходів і проїздів повинні бути відзначені контрастними світлими смугами шириною не менше 50 мм або іншими технічними засобами.

Захаращення проходів і проїздів або використання їх для складування вантажів не допускається.

8. Висота в'їздних воріт цеху повинна бути не менше 5,4 м, ширина - не менше 4,8 м (для залізничного транспорту).

У цеху обов'язкова наявність мінімум двох евакуаційних виходів.

Двері повинні мати ширину не менше 0,8 м і висоту - не менше 2,0 м.

Ворота, двері та інші прорізи в капітальних стінах, зроблені для різних потреб, повинні бути утеплені та обладнані тамбурами або тепловими повітряними завісами. Двері повинні мати пристосування для примусового закривання. Відкриття і закриття важких і великих воріт повинні бути механізовані, для унеможливлення їх мимовільного відкриття або закриття повинні бути фіксатори.

9. Улаштування і утримування транспортних шляхів на території та у виробничих приміщеннях організації повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.020-80 "Система стандартов безопасности труда. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.020-80).

10. Стіни, стелі і внутрішні конструкції приміщень термічних цехів повинні бути пофарбовані згідно з СН 181-70 "Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров производственных зданий промышленных предприятий" (далі - СН 181-70).

Обробка поверхонь виробничих приміщень повинна виключати можливість накопичення пилу, поглинання парів і газів і допускати систематичне прибирання поверхонь вологим способом.

11. У приміщеннях ділянок травління, ціанування, рідинного азотування і свинцевих печей, а також ділянок, де установлені вакуумні печі, лазерні, плазмові та електронно-променеві установки, стіни на висоту 2 м від підлоги повинні бути облицьовані кахельними або скляними плитками.

Стіни і перегородки приміщень, де розміщаються лазерні пристрої III-IV класів безпеки, повинні виготовлюватися з негорючих матеріалів з матовою поверхнею згідно із Санітарними нормами и правилами будови і експлуатації лазерів (СанПиН 5804-91).

12. Тип покриття підлоги при проектуванні термічних цехів (ділянок) слід вибирати згідно із СНиП 2.03.13-88 "Полы".

У термічних цехах підлоги слід виконувати з рифленої чавунної плитки або іншого матеріалу, що відповідає вимогам вогнестійкості і поверхневої міцності. Вони повинні бути рівними, неслизькими, волого- і непроникними для масла та легко очищатися від бруду.

Підлога в проїздах, проходах, на ділянках складування вантажів повинна мати міцне і тверде покриття. На ділянках промивання деталей покриття підлоги повинно бути водонепроникненим. На ділянках травління, ціанування, рідинного азотування та інших, де можливе застосування лугів, кислот, солей, нафтопродуктів та ін., покриття підлоги повинно бути стійким до впливу хімічно активних речовин і не допускати їх усмоктування. Підлога на цих ділянках повинна мати ухил не менше 1:200 у бік трапів для відводу стічних вод.

13. Усі поглиблення в підлозі (колодязі, приямки, тунелі комунікацій) повинні перекриватися плитами, що зручно знімаються, необхідної міцності з рифленою поверхнею.

14. Рейки внутрішньоцехового транспорту повинні бути виконані на одному рівні з підлогою. Поворотні круги повинні мати надійні фіксатори, що автоматично замикаються.

15. Ділянки травління металів, ціанування, рідинного азотування, ціаністих і свинцевих печей-ванн, дифузійної металізації, борування, плазмової, електронно-променевої, лазерної обробки, підготовки твердого карбюризатора повинні розміщатися в ізольованих один від одного приміщеннях із прорізами, що закриваються, для вантажопотоків.

На вікнах повинні бути встановлені металеві ґрати.

16. На ділянках травління металу в перекриттях, стінах, колонах і інших конструктивних елементах приміщення для запобігання корозії при взаємодії з агресивним середовищем не повинно бути незахищених виступаючих металевих частин.

17. У приміщеннях для складування і розфасування ціаністих солей з'єднання стін з підлогою повинні бути закруглені і не мати вибоїв, тріщин, щілин, у яких можуть накопичуватися залишки солей.

Не дозволяється влаштування плінтусів, дерев'яних полиць, стелажів та ін. Підлога повинна бути гладкою, покритою метласькими плитками, лінолеумом або іншим водонепроникним матеріалом з улаштуванням ухилів для стоку рідини.

18. Ширина проходів у приміщеннях для складування і розфасування ціаністих солей повинна бути не менше 1 м.

Підлогу в приміщеннях підмітати не можна, її необхідно мити гарячою водою, що містить 1% залізного купоросу для нейтралізації пилу ціаністих солей, або гарячим содовим розчином. У неробочий час склад повинний бути опломбований.

19. Ділянки термообробки в ціаністих ваннах, де проводяться роботи, які належать до групи 3а виробничих процесів за СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), повинні сполучатися зі спеціальними ізольованими санітарно-побутовими приміщеннями.

20. Для розміщення допоміжного устаткування (трубопроводів, охолоджувачів масла, насосів, електродвигунів вентиляторів та ін.), транспортних і комунікаційних засобів можуть бути використані підвали і напівпідвали, обладнані ефективною вентиляцією. Висота цих приміщень від підлоги до виступаючих конструкцій перекриття (покриття) повинна бути не менше 2,2 м. Нижні виступаючі частини комунікацій і устаткування повинні бути розташовані на висоті не менше 1,8 м. Ширина проходів у підвали і напівпідвали повинна бути не менше 1 м.

21. Для періодичного обслуговування устаткування, заглибленого в підлогу, повинні передбачатися тунелі, обладнані ефективною вентиляцією. Ширина тунелю повинна бути такою, щоб у місцях обслуговування тепловипромінювального устаткування (печей, ванн) проходи складали не менше 1,5 м. Розміри транспортних і комунікаційних тунелів повинні відповідати СНиП 2.09.02-85*.

22. Підвальні приміщення і тунелі повинні мати не менше двох виходів, улаштованих у місцях, найбільше зручних для виходу обслуговувального персоналу.

Відстані від найбільше віддалених робочих місць до найближчого евакуаційного виходу і між виходами повинні відповідати СНиП 2.09.02-85*.

23. Підвальні приміщення і тунелі повинні мати надійні залізобетонні або металеві перекриття на міцних опорах.

Канали комунікацій повинні перекриватися металевими або залізобетонними плитами необхідної міцності, що легко знімаються. Над місцями розташування вентилів повинні установлюватися відкидні кришки.

24. Приміщення для складування деталей, ємностей для рідин, а також хімічних речовин і інших матеріалів повинні обладнатися стелажами. Стелажі повинні бути розраховані на відповідні навантаження, справні і закріплені. На кожному стелажі повинні бути зазначені граничнодопустимі навантаження.

Скляна тара великих обсягів повинна встановлюватися на підлозі складу.

Ширина проходів між стелажами і штабелями штучних вантажів установлюється не менше 0,7 м. Підлога в складських приміщеннях повинна бути гладкою.

25. Розміщення складських приміщень в одному будинку з виробничими приміщеннями не повинно суперечити умовам технологічного процесу, санітарним і протипожежним вимогам.

Складські приміщення, віднесені до вибухопожежонебезпечних приміщень, повинні розташовуватися в окремо розташованих одноповерхових будинках або одноповерхових приміщеннях, які примикають до виробничого будинку.

26. Побутові і допоміжні приміщення повинні бути відділені від виробничих приміщень глухими стінами або перегородками і складати не більше 60% зовнішнього периметра будинку термічного цеху. Розміщення прибудов і розриви між ними повинні забезпечувати можливість улаштування прорізів для природного припливу повітря у приміщення термічного цеху.

27. Сталеві конструкції, стіни виробничих приміщень, повітроводи вентиляції повинні очищатися від пилу таким чином, щоб кількість зваженого в повітрі пилу не могла утворювати вибухонебезпечну пилоповітряну суміш (більше 1% обсягу приміщення).

Повітроводи (трубопроводи), що транспортують пилоповітряну суміш, повинні бути захищені від впливу статичної електрики і заземлені.

28. Прибирання робочих місць, проїздів і проходів повинно здійснюватися протягом усього робочого дня і після кожної зміни.

29. Необхідно у міру забруднення (але не рідше одного разу на місяць) робити прибирання та очищення приміщень, металоконструкцій, зовнішніх поверхонь повітроводів вентиляційних систем і іншого устаткування. На час прибирання електротермічні пристрої і термічні агрегати з розплавами повинні бути укриті.

30. Стекла вікон і світлоаераційних ліхтарів повинні регулярно очищатися від пилу і бруду (у міру забруднення), але не рідше одного разу в три місяці. Під час очищення стекол повинні бути прийняті заходи захисту працівників від можливого падіння осколків скла.

Очищення заскленої поверхні світлоаераційних ліхтарів слід здійснювати з площадки обслуговування.

31. Побілку стін і стель приміщень термічних цехів рекомендується робити регулярно, не рідше одного разу на рік.

2. Вимоги до опалення, вентиляції і кондиціонування

1. Виробничі і допоміжні приміщення термічних цехів і ділянок повинні бути обладнані системами опалення, вентиляції і кондиціонування відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.

2. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування під час проведення основних і ремонтно-допоміжних робіт повинні забезпечувати оптимальні або допустимі мікрокліматичні умови в робочій зоні відповідно до вимог Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), а також зниження вмісту в повітрі шкідливих речовин до значень, що не перевищують граничнодопустимі концентрації (далі - ГДК), регламентованих ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки при їх виробництві, застосуванні і зберіганні приведені в ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.007-76).

3. У кабінах кранівників, у приміщеннях пультів керування технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційною напругою, повинні підтримуватися оптимальні значення температури повітря (22-24 град.C), його відносної вологості (40-60%) і швидкості руху (не більше 0,1 м/с) згідно з ДСН 3.3.6.042-99.

4. У виробничих приміщеннях, де неможливо забезпечити значення показників мікроклімату в межах норм, необхідно передбачати заходи для захисту працівників від перегрівання, охолодження та інших шкідливих факторів.

5. Термічні цехи повинні бути обладнані повітряними системами опалення, які поєднуються з припливною вентиляцією без рециркуляції.

При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні допускається застосування повітряно-опалювальних агрегатів і місцевих нагрівальних приладів. Місцеві нагрівальні прилади опалення повинні мати гладку поверхню, легкодоступну для очищення від пилу.

Не дозволяється у виробничих і допоміжних приміщеннях застосування побутових і саморобних електронагрівальних приладів.

6. Рециркуляція припливного повітря для опалення допускається в робочий час лише в складах металу.

На виробничих ділянках рециркуляція може бути використана для потреб чергового опалення в неробочий час.

7. У робочу зону згідно з СНиП 2.04.05-91 припливне повітря слід подавати з повітророзподільників:

горизонтальними струменями, що випускаються в межах або вище робочої зони;

похилими (униз) струменями, що випускаються на висоті 2 м і більше від підлоги;

вертикальними струменями, що випускаються на висоті 4 м і більше.

При незначних надлишках теплоти припливне повітря допускається подавати з повітророзподільників, розташованих у верхній зоні, струменями: вертикальними, спрямованими зверху вниз, горизонтальними або похилими (униз).

8. У приміщеннях термічних цехів повинна використовуватися як природна, так і штучна вентиляція.

9. Аерацію виробничих приміщень слід здійснювати шляхом відкривання вікон і світлоаераційних ліхтарів, отворів вентиляційних шахт. Відкривання слід здійснювати за спеціально розробленою в організації інструкцією з урахуванням пори року і напрямків вітрів, а також з урахуванням виключення можливості попадання шкідливих речовин з одного приміщення в інше.

10. Світлоаераційні ліхтарі повинні бути обладнані пристроями для дистанційного відкривання фрамуг і рам з підлоги або спеціальної площадки в приміщенні цеху.

Стулки віконних плетінь нижніх ярусів засклення, які доступні для відкривання з підлоги або робочої площадки, повинні мати ручки для відкривання вручну.

11. Приміщення термічних цехів повинні бути обладнані механічною загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією. Вибір системи вентиляції повинний обґрунтовуватися розрахунком.

Вентиляційні системи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.021-75 "Система стандартов безопасности труда. Системы вентиляционные. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.4.021-75).

12. Необхідний повітрообмін у приміщеннях слід розраховувати окремо для теплого і холодного періоду року, виходячи з рівня шкідливості даного виробництва.

Припливною вентиляцією повітря розсіяно подається в робочу зону, а витяжною вентиляцією видаляється з верхньої зони приміщення. В зимовий період припливне повітря повинно підігріватися.

13. У зимовий період з розрахунковою середньою температурою зовнішнього повітря мінус 20 град.С і нижче ворота виробничих приміщень, що знаходяться відкритими не менше ніж 40 хвилин за зміну, повинні бути обладнані тамбурами або шлюзами; при відсутності такої можливості у воріт повинні влаштовуватися повітряні завіси. Уключення і вимикання вентиляційних установок повітряних завіс повинно бути автоматизовано.

14. На постійних робочих місцях для створення необхідних мікрокліматичних умов згідно з ДСН 3.3.6.042-99 необхідно застосовувати повітряне душування в таких випадках:

при тепловому опроміненні працівника з інтенсивністю 350 Вт/кв.м і більше;

при нагріванні повітря в робочій зоні до температури, вище встановленої СНиП 2.04.05-91 та ДСН 3.3.6.042-99.

Системи, що подають повітря для душування, не слід поєднувати із системою припливної вентиляції.

15. У випадку тривалого перебування працівників біля джерел інтенсивного опромінення (більше 350 Вт/кв.м) на робочі місця слід подавати зосереджене чисте припливне повітря зі швидкістю не більше 3,5 м/с (1-3,5 м/с) залежно від інтенсивності опромінення.

16. У приміщеннях термічних цехів з великим тепловиділенням (у тому числі, що супроводжується виділенням вологи і шкідливих речовин) подача припливного повітря системами вентиляції і кондиціонування повинна здійснюватися в робочу зону так, щоб не порушувалася робота місцевих відсмоктувачів (безпосередньо на тіло працівника).

17. Повітрозабірні пристрої систем вентиляції слід розміщувати в найменш забрудненій зоні, при цьому нижній край патрубка повинен знаходитися на висоті не менше 2 м від рівня землі, а при розміщенні їх у зеленій зоні - на висоті не менше 1 м. Вхідні отвори повітрозабірних пристроїв повинні бути надійно захищені від влучення в них сторонніх часток, предметів та ін.

18. Обсяг повітря, що подається на ділянки ціанування, травлення, очищення і гідрополірування, установок для приготування контрольованих атмосфер, установок випарного азотування та у місця зберігання балонів з газами для азотування, повинен бути на 5% менше обсягу, що видаляється, щоб не було підсмоктування повітря з більше забруднених приміщень у менш забруднені.

Забруднене повітря при видаленні не повинно проходити через зону дихання працівника.

19. Виробниче устаткування і місця розкриття тари, пов'язані з застосуванням або утворенням шкідливих і вибухонебезпечних речовин, слід оснащувати самостійними системами місцевої витяжної вентиляції.

Місцеві відсмоктувачі повинні бути розташовані таким чином, щоб повітря, що відсмоктується, не проходило через зону дихання працівника.

20. Індукційні електротермічні установки повинні мати місцеву витяжну вентиляцію у вигляді зонта. Швидкість руху повітря біля гартівного контуру повинна бути достатньою для відсмоктування шкідливих гарячих газів (визначається розрахунком).

21. У нагрівальних печей над завантажувальними вікнами необхідно встановлювати зонти-козирки або витяжні комбіновані зонти. Козирки передбачаються як у печей, що працюють на газоподібному і рідкому паливі (і мають відведення продуктів згоряння в димовий лежак), так і в камерних електропечей опору. Комбіновані зонти встановлюють у печей, що не мають лежаків для відведення продуктів згоряння.

22. Круглі ванни і шахтні термічні печі рекомендується обладнати кільцевими відсмоктувачами.

23. Місцеві відсмоктувачі та укриття повинні бути невід'ємною частиною виробничого устаткування, надійно кріпитися і не створювати незручності для працівників.

24. Місцеві відсмоктувачі, які видаляють шкідливі речовини від виробничого устаткування, слід блокувати з цим устаткуванням для відключення його роботи при відключеній місцевій витяжній вентиляції.

25. На ділянках, де застосовуються речовини 1 класу небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76), системи місцевих відсмоктувачів повинні бути оснащені звуковою сигналізацією, яка автоматично включається при зупинці вентилятора.

26. Повітря, що видаляється з виробничих приміщень і від устаткування, перед викидом в атмосферу підлягає очищенню від шкідливих речовин відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91, ГОСТ 12.4.021-75, Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29 (далі - ДСанПіН 2.2.7.029-99), та Санітарно-гігієнічного контролю систем вентиляції виробничих приміщень, затвердженого наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 05.09.87 N 4425-87.

27. Патрубки, що викидають забруднене повітря від місця його забору, повинні бути на відстані не менше 20 м по горизонталі і не менше 6 м по вертикалі при концентрації шкідливих викидів у зоні забору повітря не більше 1/3 ГДК.

28. Отвори патрубків для викиду забрудненого повітря від ціаністих і свинцевих ванн повинні бути розміщені на висоті не менше 5 м над найбільше високою частиною даху будинку термічного цеху. Викид повітря повинний бути факельним.

29. Викид в атмосферу повітря, що містить вибухонебезпечні речовини, не повинний здійснюватися в місця, поблизу яких викидаються в атмосферу продукти згоряння.

30. Не допускається поєднувати повітроводи витяжних систем від термічних печей і від гартівних масляних баків і ванн (через можливе загоряння масла), а також від ціаністих і кислих травильних ванн (щоб уникнути утворення ціаністого водню).

31. Охолоджувати вироби, нагріті в процесі термічної обробки, необхідно в місцях, оснащених ефективною витяжною вентиляцією, або в спеціальних охолоджувальних приміщеннях (пристроях).

32. У виробничих приміщеннях термічних цехів, де можливо раптове виділення в повітря робочої зони великої кількості шкідливих речовин, повинна бути передбачена аварійна вентиляція згідно з СНиП 2.04.05-91.

33. Патрубки аварійної вентиляції не слід розміщати в місцях постійного перебування людей і розміщення повітрозабірних пристроїв систем вентиляції і кондиціонування повітря.

Уключення аварійної вентиляції повинно бути дистанційним.

34. Вентиляційне устаткування, трубопроводи і повітроводи, розташовані в приміщеннях з агресивним середовищем або призначені для транспортування повітря з агресивними газами, парами і пилом, повинні бути виготовлені з антикорозійних матеріалів або захищені відповідним покриттям.

35. Приміщення термічних цехів, термічне устаткування і комунікації повинні оснащуватися контрольно-вимірювальними приладами.

36. До систем керування процесами термічної і хіміко-термічної обробки повинний бути вільний і безпечний доступ для обслуговування і ремонту.

37. При використанні газів з небезпечними і шкідливими властивостями необхідно здійснювати контроль роботи витяжних вентиляційних пристроїв і систем сигналізації за графіком, затвердженим головним інженером організації, але не рідше одного разу в квартал.

38. З метою перевірки ефективності роботи вентиляції і стану повітряного середовища необхідно систематично проводити аналіз повітряного середовища на наявність пилу і шкідливих газоподібних речовин відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

Місця узяття проб повинні бути погоджені з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

39. Для зниження температури поверхонь обладнання і зменшення ступеня нагріву повітря на робочих місцях слід передбачати теплоізоляційні пристрої.

Температура на поверхні обладнання не повинна перевищувати 43 град.С відповідно до ДСТУ EN 563-2001 Безпечність машин. Температура поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь (далі - ДСТУ EN 563-2001).

40. У приміщеннях для розчину ціаністих солей загально обмінну витяжну вентиляцію передбачають з нижньої зони приміщення.

3. Вимоги до освітлення

1. Природне і штучне освітлення в приміщеннях термічних цехів повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28:2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006).

2. Не дозволяється захаращувати світлові прорізи технологічним устаткуванням, деталями, інструментами, матеріалами, тарою та іншими предметами. Для вікон, звернених на сонячну сторону, рекомендується передбачати сонцезахисні пристрої (жалюзі, екрани, козирки, штори та ін.).

3. У термічних цехах для робочого освітлення, як правило, використовується система загального освітлення. Комбіноване освітлення потрібно лише на робочих місцях, де для якісного і безпечного виконання виробничих операцій необхідно додаткове освітлення.

4. Улаштування і експлуатація освітлювальних установок (світильників) повинні відповідати вимогам Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451, із змінами і доповненнями, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 25.02.2000 N 26, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.04.2000 за N 213/4434 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), ГОСТ 15597 "Светильники для производственных зданий. Общие технические требования", а також Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002), відносно параметрів електромагнітних випромінювань на робочих місцях.

5. Для освітлення робочих приміщень слід використовувати світильники з люмінесцентними лампами, а також з газорозрядними лампами інших типів. Лампи розжарювання можуть застосовуватися для освітлення проходів, для місцевого освітлення робочих місць, а також для аварійного або евакуаційного освітлення.

6. При проектуванні штучного освітлення термічних цехів коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в процесі експлуатації установок (забруднення світильників, старіння ламп та ін.), повинний прийматися рівним: для люмінесцентних ламп - 1,7, для ламп розжарювання - 1,5 за умови очищення світильників не рідше одного разу на три місяці.

7. Освітленість робочих поверхонь (у тому числі підлоги в зонах ванн нагрівання та охолодження деталей у повітряних і рідких середовищах) повинна становити не менше 200 лк.

8. Освітленість столів контролерів відділу технічного контролю повинна становити 1000 лк при системі комбінованого освітлення (у тому числі від загального освітлення - 200 лк) при цьому слід використовувати світильник типу ЛНП 01-2x30 з двома U-образними люмінесцентними лампами потужністю до 30 Вт. Розміщення світильників повинно дозволяти максимально освітлювати шкали вимірювальних приладів і столів, і мінімально - обличчя і очі контролерів для профілактики засліплення і опромінення УФ-випромінюванням при висоті підвісу ламп нижче 3 м.

9. Освітленість шкали вимірювальних приладів повинна бути не менше 200 лк при загальному освітленні і 400 лк - при комбінованому освітленні.

10. Освітленість проходів і ділянок, де роботи не проводяться, повинна становити 25% освітленості, створюваної на робочих місцях світильниками загального освітлення, але не менше 75 лк при люмінесцентних лампах і 30 лк при лампах розжарювання.

11. Мостові крани слід обладнати підкрановим освітленням, виконаним лампами розжарювання, які забезпечують рівень освітленості в зонах, що затінюються кранами, не менше 150 лк. Світильники на кранах повинні встановлюватися на амортизаційних пристроях. У кабінах мостових кранів повинні бути встановлені екрани, що захищають крановика від сліпучої дії світильників загального освітлення, установлених вище крана.

12. Конструкція кронштейна для світильника місцевого освітлення повинна забезпечувати фіксацію світильника в усіх необхідних положеннях без додаткових операцій щодо його закріплення. Підводка електропроводів до світильника здійснюється усередині кронштейна. Відкрита проводка не допускається. Конструкція вузлів і шарнірів кронштейна повинна виключати перекручування і перетирання проводів і влучення на них рідин (емульсії, масла та ін.), застосовуваних при обробці.

13. Напруга живлення світильників загального, місцевого і переносного освітлення повинна відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 з урахуванням характеру навколишнього середовища у виробничому приміщенні.

14. Аварійне освітлення, що включається автоматично у випадку аварійного відключення робочого освітлення, слід передбачати на робочих місцях, технологічних ділянках, де неможливо негайне припинення роботи (роботи на газових печах, установках приготування контрольованих атмосфер, роботи з ціаністими солями, кислотами), і на ділянках, де раптове припинення технологічного процесу пов'язано з небезпекою для життя людей або великими економічними втратами.

Освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна становити не менше 10 лк при люмінесцентних лампах і 7 лк при лампах розжарювання.

15. Світильники робочого освітлення і світильники аварійного освітлення повинні живитися від різних, незалежних джерел.

16. Евакуаційне освітлення (для евакуації людей із приміщення цеху) при аварійному відключенні робочого освітлення повинно забезпечувати освітленість підлоги основних проходів і сходів не менше 0,5 лк.

17. Живлення світильників при напрузі до 42 В повинно здійснюватися від трансформаторів з роздільними обмотками первинного і вторинного напрямків. Трансформатори повинні бути захищені з боку високої напруги апаратами захисту з номінальним струмом, по можливості близьким до номінального струму трансформатора. Захист у вигляді заземлення або автоматів повинен бути передбачений також на лініях, що відходять з боку низької напруги.

Застосування автотрансформаторів не дозволяється.

18. Виходи з приміщень площею більше 150 кв.м повинні бути позначені покажчиками, що світяться.

19. Не рідше одного разу на три місяці світильники загального освітлення повинні очищуватися від пилу і бруду. Перегорілі лампи, розбита або ушкоджена арматура повинні негайно замінятися.

Робота повинна здійснюватися електротехнічним персоналом при відключеній напрузі з дотриманням Санітарних правил при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.04.88 N 4607-88.

20. Обслуговування освітлювальних установок (проведення оперативних переключень, ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт, очищення від пилу і бруду) повинно здійснюватися електротехнічним персоналом відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97 і НПАОП 40.1-1.21-98.

21. При роботі на висоті повинні використовуватися спеціальні пристосування (сходи-драбини, пересувні підйомники та ін.), які забезпечують безпеку.

22. Перевірка освітленості на робочих поверхнях, допоміжних площах приміщень і в проходах повинна проводитися не рідше одного разу на рік.

4. Вимоги до санітарно-побутового обслуговування працівників

1. Улаштування і устаткування приміщень санітарно-побутового призначення повинні відповідати діючим санітарно-гігієнічним вимогам і прийматися згідно з СНиП 2.09.04-87. Утримання санітарно-побутових приміщень повинно здійснюватися відповідно до вимог санітарного утримання приміщень і устаткування виробничих підприємств.

2. На виробничих ділянках термічних цехів слід обладнати санітарні пости, оснащені аптечками з медикаментами та іншими засобами для надання працівникам першої (долікарської) допомоги при нещасних випадках.

На внутрішній стороні дверцят аптечки повинні бути зазначені застосування медикаментів за призначенням.

3. Побутові приміщення термічних цехів, їх склад, розміри і кількість санітарно-технічних пристроїв (залежно від груп виробничих процесів) повинні задовольняти вимоги СНиП 2.09.04-87.

4. Побутові приміщення слід розташовувати в прибудові до виробничого будинку або в будинку, що стоїть окремо і з'єднується з виробничим будинком теплим переходом.

Допускається розміщати побутові приміщення і в основному корпусі, але при цьому вони повинні бути ізольовані від виробничих приміщень тамбуром або коридором з виходом назовні.

5. При ділянках ціанування, рідинного азотування і свинцевих ванн повинні бути спеціальні санітарно-побутові приміщення, що сполучаються з цими ділянками і ізольовані від інших приміщень.

Умивальники в цих приміщеннях повинні обладнуватися педальними або ліктьовими пусковими пристроями.

6. У складі побутових приміщень термічних цехів слід передбачати: гардеробні, їдальні (кімнати прийому їжі), кімнати відпочинку, душові, умивальні, туалети, приміщення для знешкодження спецодягу і, у залежності від кількості працівників, пункт здоров'я та кімнату гігієни жінок.

Прийом їжі на робочих місцях не дозволяється.

7. Гардеробні спеціального одягу на ділянках групи 3б виробничих процесів повинні бути ізольовані від гардеробних інших груп згідно з вимогами СНиП 2.09.04-87.

Гардеробні вуличного і домашнього одягу можуть бути загальними для всіх груп виробничих процесів.

Кількість відділень у шафах повинна дорівнювати обліковому числу працівників. Кількість місць на вішалках для окремого зберігання вуличного одягу повинна дорівнювати числу працівників у двох найбільше численних змінах.

8. Розрахунок площі всіх побутових приміщень (крім гардеробних) і кількості санітарно-технічних пристроїв здійснюється, виходячи з числа працівників у зміні, що одночасно закінчують роботу, згідно із СНиП 2.09.04-87. При цьому повинна враховуватися можливість збільшення кількості працівників.

9. Системи водопостачання і каналізації термічних цехів повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий" (далі - СНиП 2.04.01-85), СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения" і СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения" (далі - СНиП 2.04.03-85). При експлуатації і ремонті водопровідних і каналізаційних мереж слід дотримуватись вимог ГОСТ 12.3.006-75 "Система стандартов безопасности труда. Эксплуатация водопроводных и канализационных сетей. Общие требования безопасности".

10. Для забезпечення термічних цехів питною водою, що відповідає гігієнічним вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством" необхідно передбачати фонтанчики і сатураторні установки, з'єднані з водогінною мережею і розташовані не далі 75 м від робочого місця (бажана температура води - 8-12 град.С).

11. Працівники гарячих ділянок цеху повинні забезпечуватися підсоленою газованою водою з умістом 0,5% повареної солі з розрахунку 4-5 л на людину в зміну, а також іншими напоями.

12. Пристрої питного водопостачання повинні утримуватися в чистоті, мати зливальні раковини або спеціальні приймачі для зливання води.

13. Не дозволяється установка пристроїв питного водопостачання на ділянках ціанування, рідинного азотування і свинцевих ванн.

14. У виробничих приміщеннях термічних цехів, де проводяться роботи зі шкідливими речовинами (кислотами, лугами та ін.), для промивання очей і шкіри слід передбачити душі і фонтанчики в кількості та у місцях, що забезпечують користування ними не пізніше ніж через 6-12 секунд після ураження.

15. Вентилі, які регулюють температуру і подавання води в душові кабіни, повинні бути встановлені в місцях, що унеможливлюють опіки гарячою водою під час користування душем.

Рекомендується установлення вентилів і змішувальних пристроїв із зовнішньої сторони кабіни або біля входу в кабіну.

5. Вимоги до знешкодження стічних вод

1. Виробничі і господарсько-побутові стічні води підлягають обов'язковому знешкодженню до їх скидання в централізовану або місцеву каналізацію.

2. Для будинків термічних цехів слід передбачати кілька систем каналізації, призначених для відводу вод, що вимагають попереднього очищення або обробки і відрізняються за складом, агресивністю та іншими показниками, з урахуванням яких змішання цих стічних вод не допускається.

3. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.03-85, а також ДСанПіН 2.2.7.029-99.

4. Насосні станції розташовуються в окремих будинках. Резервуар для приймання стічних вод розміщається поза будинком насосної станції.

5. Виробничі стічні води перед їх скиданням на біологічні очисні споруди або в каналізацію піддаються первинному очищенню шляхом обробки реагентами, відстоювання, а при необхідності, і фільтрування. Скидання виробничих стічних вод можливо тільки після їх очищення до допустимих меж і витягання для можливої утилізації нафтопродуктів, токсичних, шкідливих і коштовних речовин.

6. Каналізаційні труби, розташовані в каналах під підлогою і підвалах, повинні прокладатися нижче водопровідних труб не менше ніж на 10 см.

7. Трубопроводи для кислих розчинів слід виконувати з кислотостійких матеріалів (наприклад, кераміки, вініпласту та ін.); для ціаністо-лужних розчинів - зі сталі і чавуну.

8. Спускання кислих і лужних розчинів повинно здійснюватися по окремих каналах або трубопроводах.

9. Воду з баків промивання деталей після їх обробки в розплавах і відпрацьованих лужних розплавах слід періодично зливати в спеціальну ємність і відправляти для нейтралізації на локальні очисні споруди.

10. Стічні води, в яких можуть знаходитися ціаністі сполуки або інші шкідливі речовини, повинні піддаватися очищенню на локальних очисних спорудах за технологією, розробленою роботодавцем.

11. Знешкодження стічних вод ділянок ціанування, так само як і знешкодження відходів ціаністих солей, устаткування, інструмента, пристосувань, тари, спецодягу та ін., повинно здійснюватися під контролем центральної заводської лабораторії і проводитися за спеціальною інструкцією, розробленою роботодавцем та погодженою з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду і з екологічними службами населеного пункту, де знаходиться організація.

12. Спускання забруднених виробничих вод у поглинальні колодязі і свердловини не допускається.

13. Не допускається об'єднання різних потоків стічних вод, під час змішування яких можуть утворюватися і виділятися вибухонебезпечні гази або випадати в осад тверді речовини.

1. Для виробництв термічної обробки металів кількість, тип, потужність і габарити виробничого встановлюваного устаткування, використаних транспортних засобів і засобів механізації, а також організацію складів слід приймати в залежності від розмірів оброблюваних виробів і прийнятих технологій. Розміщення виробничого устаткування, відстані між устаткуванням і стінами будинку повинні відповідати вимогам Санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого устаткування, затверджених заступником головного державного санітарного лікаря СРСР 04.04.73 (СП 1042-73), ГОСТ 12.2.003-91 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.061-81 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", ДСТУ 3273-95 "Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги" і бути не менше 1 м.

2. Виробниче устаткування цехів для термічної обробки металів установлюється відповідно до напрямку основного вантажопотоку.

3. Устаткування зі шкідливими виділеннями (установки підготовки твердого карбюризатора, травильні установки та ін.) повинно бути встановлено в приміщеннях, ізольованих як від пічних прольотів, так і одне від одного.

4. Печі-ванни не слід розташовувати під світловими ліхтарями, щоб уникнути влучення в розплав крапель води, що конденсується на ліхтарях.

5. Електротермічні індукційні установки з ламповими і машинними генераторами допускається встановлювати як в окремих, так і в загальних приміщеннях, у місцях, що відповідають технології виробництва. Машинні генератори повинні встановлюватися в звукоізольованих приміщеннях.

6. Газоприготувальні установки слід розміщувати в приміщенні термічного цеху разом з печами, які працюють з контрольованими атмосферами, або в окремому приміщенні.

Установки для приготування водневої атмосфери повинні розміщатися в окремому приміщенні.

7. Вакуумне устаткування, включаючи накопичувачі інертного газу, повинно бути розміщене в ізольованому приміщенні.

В окремих, технічно обґрунтованих випадках допускається розміщення вакуумного устаткування в приміщенні цеху.

8. Гартівні баки, соляні і травильні ванни, ванни знежирення і промивання деталей, шахтні електропечі, встановлені в приямках, повинні виступати над рівнем підлоги на висоту 1 м. У випадку меншої висоти таке устаткування повинно бути обгороджене бар'єром висотою не менше 1 м.

9. Розміщення нагрівальних печей і пресів повинно виключити необхідність переносу нагрітих деталей по проходу або проїздові.

10. Рампи з балонами, наповненими газами (аргоном, аміаком, вуглеводневими газами, у тому числі газами важче повітря), слід установлювати в місцях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією, яка повинна уключатися перед відкриттям вентилів балонів і функціонувати до їх закриття. Балони повинні бути оснащені газовими редукторами. Для балонів з аміаком повинні використовуватися сталеві редуктори. Застосування для аміаку редукторів і апаратури з кольорових сплавів не допускається.

11. Планування робочого місця повинно забезпечувати вільний прохід, доступ до пультів і органів керування устаткуванням, зручність і безпеку дій при виконанні трудових операцій та відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 "Система стандартов безопасности труда. Процессы производственные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.002-75).

12. Розміщення і перестановка діючого технологічного устаткування відображаються у технологічному плануванні, яке затверджується роботодавцем за узгодженням з головними фахівцями і службою охорони праці. Технологічні планування на виробництва для термічної обробки металів, що проектуються і заново споруджуються, узгоджуються з територіальними органами державного санітарного і пожежного нагляду.

13. На технологічних плануваннях повинні бути зазначені:

будівельні елементи (стіни, колони, перегородки, дверні прорізи, віконні прорізи, ворота, підвали, тунелі, основні канали, антресолі, галереї, люки, колодязі, трапи та інші елементи);

допоміжні приміщення, склади, комори, трансформаторні підстанції, вентиляційні камери, а також побутові приміщення та інші пристрої, розміщені на площі цеху або ділянки;

основні розміри будинку в цілому (ширина, довжина, ширина прольотів, крок колон) і внутрішні розміри ізольованих приміщень;

технологічне і допоміжне устаткування;

підйомно-транспортні пристрої (з вказівкою вантажопідйомності), розташування робочих місць (столи, інструментальні шафи, стелажі та ін.);

умовні позначки необхідних теплоносіїв (пари, газу, води, електричної напруги та ін.) і місця їх підведення до кожної одиниці устаткування або робочого місця, специфікації устаткування з номерами за планом;

проходи, проїзди, місця міжопераційного складування і допустимі в даному випадку підлогові транспортні засоби;

місця розташування засобів гасіння пожежі.

14. Проходи, проїзди, люки колодязів повинні бути вільними. Не допускається захаращувати їх матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, деталями, відходами виробництва і тарою, а також встановлювати устаткування на люки колодязів.

Перевищення кришки люка над рівнем підлоги або його поглиблення не повинно бути більше 10 мм.

15. Зміни у розміщенні устаткування, що суперечать цим Правилам, не допускаються.

1. Для кожного працівника відповідно до ГОСТ 12.2.032-78 "Система стандартов безопасности труда. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.033-78 "Система стандартов безопасности труда. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" повинно бути забезпечене зручне робоче місце, що не стискує його дій під час роботи. Робочі місця повинні розміщуватися поза лінією руху вантажів, що переносяться вантажопідіймальними засобами.

2. Біля кожного робочого місця повинні бути передбачені площадки для складування деталей до і після термообробки. Складування повинно виконуватися так, щоб деталі не захаращували робоче місце. Не допускається укладання деталей у проходах. На площадках, де остигають деталі, необхідно виключити дотик до металу, тому що він, охолоджений до 400-500 град.C, по зовнішньому вигляду не відрізняється від холодного металу. Для захисту від контакту з нагрітими (остигаючими) деталями слід встановлювати огородження з теплоізолювальними екранами, температура на поверхні яких не повинна перевищувати 43 град.С (згідно з ДСТУ EN 563-2001).

3. Для розміщення на робочому місці пристосувань, оснащення, інструмента повинні бути передбачені шафи, стелажі, етажерки та ін. Великогабаритні і періодично використовувані оснащення і пристосування рекомендується зберігати на механізованому складі і там само слід комплектувати садки деталей.

4. Для захисту працівників від променистої енергії біля джерел теплового випромінювання повинні бути передбачені спеціальні пристрої і пристосування згідно з ДСН 3.3.1.038-99 Підприємства чорної металургії. Державні санітарні правила, затвердженого постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 38 (далі - ДСН 3.3.1.038-99), і ДСТУ 2894 Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання. Параметри та загальні технічні вимоги.

5. У місцях можливого скупчення газів, які важче повітря, необхідно періодично контролювати вміст кисню в повітрі приладами автоматичної і ручної дії з дистанційним відбором проб повітря, при цьому об'ємна частка кисню в повітрі робочої зони повинна бути не менше 19%.

6. Контрольно-вимірювальні прилади і щити управління повинні бути розташовані в легкодоступному місці, при цьому повинні дотримуватися загальні вимоги ергономіки щодо розміщення органів управління, встановлені ГОСТ 22269-76 "Система "человек-машина". Рабочее место оператора. Взаимное расположение элементов рабочего места. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.049-80 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.064-81 "Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности".

7. Манометри повинні бути встановлені так, щоб їх показання були чітко видні обслуговувальному персоналу. При цьому шкала манометра повинна розміщуватись у вертикальній площині або з нахилом уперед до 30 градусів.

Діаметр манометрів, що встановлюються на висоті понад 2 м від рівня площадки обслуговування, повинний бути не менше 160 мм.

Установка манометрів на висоті більше 3 м не допускається.

8. У тих випадках, коли органи управління повинні бути забезпечені визначеними символічними позначеннями, їх слід виконувати відповідно до ГОСТ 12.4.040-78 "Органы управления производственным оборудованием. Обозначения".

9. Поверхні органів управління, призначених для дії в аварійних ситуаціях, повинні бути пофарбовані в червоний колір.

10. Запірна арматура, що встановлюється на посудинах, трубо- і газопроводах, повинна мати чітке маркування (найменування заводу-виготовника, умовний прохід, умовний напрямок потоку середовища). На маховиках запірної арматури повинен бути вказаний напрямок їх обертання у разі відкривання або закривання.

11. Розміщення устаткування і робочих місць у термічному цеху повинно передбачати можливість безпечної евакуації персоналу у випадку аварійної ситуації.

1. При термічній і хіміко-термічній обробці металів повинні застосовуватися хімічні речовини (кислоти, солі, луги та ін.) і матеріали (бензин, гас, масло та ін.), які повинні відповідати вимогам технічних нормативних правових актів (стандартів, технічних умов і ін.) та мати супроводжувальні документи (сертифікат, паспорт і ін.).

2. Горючі матеріали (рідини, гази і тверді речовини), що застосовуються в технологічних процесах, повинні мати встановлені пожежонебезпечні параметри.

3. Застосування нових видів палива, нагрівальних, охолоджувальних і захисних середовищ, карбюризаторів і інших хімічних речовин допускається тільки після узгодження з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

4. Хімічні речовини і матеріали, що використовуються, не повинні здійснювати шкідливого впливу на працівників.

На робочих місцях концентрації токсичних речовин не повинні перевищувати ГДК згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

5. При використанні в роботі горючих, вибухонебезпечних і шкідливих речовин необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76 "Система стандартов безопасности труда. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76).

6. На термічну обробку деталі повинні подаватися чистими, без слідів забруднень і змащення.

1. Деталі, які підлягають термічній і хіміко-термічній обробці і оброблені, а також речовини і матеріали, що застосовуються в цих процесах, повинні зберігатися у відведених для них складських приміщеннях або на спеціальних площадках цеху відповідно до правил пожежної безпеки.

Складування деталей залежно від виду і розмірів повинно здійснюватися в технологічній тарі, на стелажах, на піддонах, у штабелях так, щоб забезпечувалася їхня стійкість (крутість штабеля повинна відповідати кутові природного укосу).

У разі потреби слід установлювати захисні ґрати.

2. Хімічні речовини і матеріали з вмістом легкозаймистих, вибухонебезпечних або токсичних компонентів повинні зберігатися на спеціальних складах, ізольованих від інших приміщень, спроектованих відповідно до вимог СНиП 2.09.02-85*, СНиП 2.11.01-85, норм і технічних умов проектування складських будинків для зберігання легкозаймистих і горючих рідин.

3. При транспортуванні і зберіганні небезпечних, токсичних, концерогенних речовин і матеріалів вживаються заходи, що виключають забруднення ними навколишнього середовища.

4. Кожна одиниця тари повинна бути забезпечена биркою або етикеткою згідно з ГОСТ 14192-96 "Маркировка грузов" на якій повинні бути зазначені: організація-виготовник, найменування речовини, гарантійний термін зберігання (за відповідним стандартом або технічними умовами), напис або символ, що характеризує небезпеку продукту за ГОСТ 19433-88 "Грузы опасные. Классификация и маркировка", та інші необхідні дані. Кожна партія продукту супроводжується документом, який засвідчує його якість (паспортом-сертифікатом).

5. Бензин, гас і інші горючі матеріали необхідно зберігати окремо від гартівних масел з дотриманням вимог пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004-91.

6. Легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР), такі як технічний ацетон або етиловий спирт, які використовуються періодично для очищення внутрішньої поверхні корпусів вакуумних печей, повинні зберігатися в окремих приміщеннях з дотриманням вимог пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004-91 та Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних і вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01).

7. Для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт у термічних цехах (завантаження деталей у печі, розвантаження, перенесення в інші печі, навантаження на транспортні засоби та ін.) можуть застосовуватися електрозавантажувачі, електротельфери, мостові крани.

Вантажно-розвантажувальні роботи слід здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76 "Система стандартов безопасности труда. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности" і Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.08.2002 N 409 (далі - НПАОП 0.00-1.03-02), а експлуатацію тари - відповідно до вимог ГОСТ 12.3.010-82 "Система стандартов безопасности труда. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации".

8. Для транспортування деталей і різних вантажів у цеху слід використовувати вантажопідйомні механізми, а також конвеєри, електрокари, автомашини. Конструкція і розміщення всіх типів конвеєрів повинні відповідати ГОСТ 12.2.022-80 "Система стандартов безопасности труда. Конвейеры. Общие требования безопасности".

9. Транспортні операції повинні здійснюватися в такий спосіб:

дрібні деталі і допоміжні матеріали масою до 50 кг транспортують у ящиках або кошиках на візках (норми перенесення вантажів регламентуються ГОСТ 12.3.020-80);

деталі масою більше 50 кг переміщають за допомогою вантажно-розвантажувальних пристроїв, що не забруднюють повітря;

кислоти, луги та інші хімічні речовини перевозять у бутлях, металевих бочках, залізничних і автомобільних цистернах, цистернах-контейнерах. Тару з хімічними речовинами транспортують з обережністю за допомогою кранів або електротельферів;

кислоти, луги, ЛЗР до робочих місць подають по трубопроводах (при витраті менш 400 кг у зміну допускається подача їх у щільно закритій тарі, що не б'ється).

10. Транспортування балонів з газами дозволяється тільки на ресорних транспортних засобах, а також на спеціальних ручних візках і ношах.

При транспортуванні балонів повинна бути виключена можливість їх падіння та ударів одне об одного. Штуцер вентиля балона повинний бути заглушений, а на горловину надітий запобіжний ковпак.

При розвантаженні балонів скидати їх, ударяти одне об одного і розвантажувати вентилями вниз не дозволяється.

Переміщення балонів на невеликі відстані (у межах робочого місця) дозволяється здійснювати шляхом кантування в злегка нахиленому положенні. Перенесення балонів на руках без носилок і на плечах не дозволяється.

При зберіганні і транспортуванні балонів слід запобігати нагріванню їх сонячними променями.

11. В одному складському приміщенні допускається спільне зберігання тільки балонів з горючими газами і балонів з інертними газами.

Балони з киснем повинні зберігатися окремо на спеціальному складі.

12. Балони з газами повинні зберігатися у вертикальному положенні.

Для запобігання падінню вони повинні встановлюватися в спеціальні рампи (із закріпленням їх хомутами або скобами) або відгороджуватися бар'єром, при цьому на нижню частину кожного балона повинен бути насаджений башмак, а на горловину надітий запобіжний ковпак.

13. У виробничому приміщенні балони з газом повинні встановлюватися в доступному для огляду місці, що не має спусків у підвали (щоб уникнути скупчення газу у випадку витоку), не ближче 1 м від опалювальних приладів і 5 м від джерел тепла з відкритим полум'ям.

14. Ремонт газових балонів повинен здійснюватися в спеціалізованих організаціях, що мають відповідний дозвіл. Залишковий тиск газів у балоні повинен бути не менше 0,5 МН/кв.м.

15. Зріджені гази (кисень, аргон, повітря та азот) зберігають і перевозять у стаціонарних і транспортних посудинах (цистернах, танках), що обладнані високоефективною тепловою ізоляцією.

16. Для зберігання і транспортування зрідженого газу в невеликій кількості слід використовувати криогенні посудини з обсягом до 40 л.

17. Транспортні посудини для перевезення рідкого газу повинні бути обладнані постійно відкритою дренажною трубкою, а в пробках невеликих посудин повинні бути невеликі отвори.

18. Не дозволяється транспортувати посудини разом з жировими речовинами.

Не дозволяється ставити посудини поблизу об'єктів, які випромінюють теплоту, і працювати з ними без захисних засобів: окулярів (ГОСТ 12.4.013-85 "Система стандартов безопасности труда. Очки защитные. Общие технические условия"), брезентових рукавиць (ГОСТ 12.4.010-75 "Система стандартов безопасности труда. Средства индивидуальной защиты. Рукавицы специальные. Технические условия").

19. Кожна партія солі, селітри і лугу повинна зберігатися в тарі в сухому закритому приміщенні.

Для зберігання селітри повинна застосовуватися тільки металева тара з кришкою. Зберігання селітри в дерев'яній тарі або в мішках забороняється.

Розкриття металевої тари повинно здійснюватися в ізольованому приміщенні з застосуванням спеціальних пристосувань і засобів індивідуального захисту.

20. При переливанні кислот і лугів повинні використовуватися засоби механізації і спеціальні пристосування з кислотостійких матеріалів (сифони та інші, у яких повітря не перешкоджає плинові рідини).

21. Транспортування шкідливих і пожежонебезпечних речовин повинно здійснюватися в безпечній тарі на спеціальних візках.

22. Зливання рідини з бочок і цистерн необхідно здійснювати, створюючи розрідження (вакуум), або спеціальними кислотостійкими насосами. Усі трубопроводи повинні бути виконані з вініпласту (або рівноцінного матеріалу). З метою пожежо- і вибухобезпеки розрідження слід створювати ежекцією повітря, при цьому цистерна встановлюється вище рівня зливання рідини.

23. Під час перевезення і зберігання ціаністих солей необхідно керуватися діючими правилами безпеки при зберіганні, перевезенні і застосуванні шкідливих речовин.

24. Склад для зберігання ціаністих солей слід розміщати в окремому, пожежобезпечному, опалювальному і постійно закритому приміщенні, доступ до якого дозволяється тільки спеціальному обслуговувальному персоналові. В окремій (суміжній) кімнаті слід обладнати санпропускник, у якому повинні бути встановлені умивальник з гарячою і холодною водою і шафи для зберігання спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

25. Складське приміщення для зберігання ціаністих солей повинно бути сухим, ізольованим від загального складу та обладнаним витяжною аварійною вентиляцією з пусковим пристроєм, розміщеним зовні приміщення. Перед тим, як ввійти в це приміщення, потрібно включити вентиляцію на 5-10 хвилин.

26. Для визначення присутності в повітрі ціаністого водню склад повинний бути обладнаний також автоматичним індикаторним пристроєм. При наявності в повітрі ціаністого водню приміщення слід провітрювати доти, поки повторні проби не покажуть його відсутності. В аварійних випадках вхід у склад дозволяється тільки в протигазах марки "БКФ" або "У" з аерозольним фільтром.

27. Тара для зберігання ціаністих солей (металеві банки або барабани з написом "Отрута") повинна бути герметично закупорена. Висипання солей з тари не допускається. Розкриття тари з ціаністою сіллю слід здійснювати тільки в приміщенні для розфасування.

28. Збирання, сортування і короткочасне зберігання відходів, що утворилися при термічній і хіміко-термічній обробці металів, повинні здійснюватися в спеціально відведених для цієї мети місцях.

29. Відходи, що містять шкідливі речовини 1 і 2 класів небезпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76, слід зберігати в ізольованих приміщеннях в ємностях (бункерах, засіках, чанах та ін.), оснащених спеціальними пристроями, що унеможливлюють забруднення ґрунту, підземних вод, атмосферного повітря.

30. Титанові відходи повинні збиратися в закриту металеву тару, сортуватися і підготовлятися до використання або знищення відповідно до технічних інструкцій. При цьому слід враховувати, що пил титана і його сплавів вибухонебезпечний, температура спалаху титанового пилу 400 град.C.

31. Видалення твердих відходів, зливання відпрацьованих кислотних, лужних, ціаністих і інших розчинів, що мають токсичний вплив, слід здійснювати після їхньої нейтралізації.

32. Використаний обтиральний матеріал слід збирати в металевий ящик з кришкою, що щільно закривається.

Утилізацію та знищення обтирального матеріалу слід здійснювати в спеціально відведених для цього місцях, погоджених з органами пожежного нагляду.

1. Загальні вимоги

1. Виробниче устаткування термічних цехів повинно відповідати вимогам цих Правил, а також ГОСТ 12.1.012-90 "Система стандартов безопасности труда. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90), ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты", ГОСТ 12.1.030-81 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление", ГОСТ 12.2.003-91 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.007.0-75 "Система стандартов безопасности труда. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.007.0-75), ГОСТ 12.2.007.9-93 "Безопасность электротермического оборудования. Часть 1. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.2.007.9-93), ГОСТ 12.2.049-80, ГОСТ 12.2.062-81 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Ограждения защитные" та інших стандартів, що встановлюють загальні і часткові вимоги безпеки до окремих видів устаткування.

2. Електроустаткування в термічних цехах повинно відповідати і експлуатуватися відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01, НПАОП 40.1-1.01-97 і НПАОП 40.1-1.21-98.

3. Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів на робочих місцях в окремих видах устаткування повинні відповідати ГОСТ 12.1.006-84 "Система стандартов безопасности труда. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі - ГОСТ 12.1.006-84).

Засоби захисту від статичної електрики повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.124-83 "Система стандартов безопасности труда. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования" та Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103.

4. Улаштування і експлуатація вантажопідйомних механізмів термічних цехів повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.03-02.

5. Устаткування та огороджувальні пристрої в термічних цехах повинні фарбуватися згідно із СН 181-70 і ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (далі - ДСТУ ISO 6309:2007).

6. Газопроводи з відповідною апаратурою, ємності для зберігання газу, газопідготовче устаткування, накопичувачі інертного газу, балони зі стиснутими і зрідженими газами, витратні баки з безпечною пневматичною подачею пального до печей та ін. повинні відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98).

7. Приймання і введення в експлуатацію устаткування із системами газопостачання повинні проводитися відповідно до вимог ДБН В.2.5-20-2001 Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-20-2001) і НПАОП 0.00-1.20-98.

8. Випускання газів, які відводяться від технологічного устаткування термічних цехів, повинно здійснюватися згідно із СНиП 2.04.05-91.

9. Трубопроводи для пари і гарячої води відповідно до вимог правил улаштування і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, а також трубопроводи для газу і дуття, термічні печі й інше нагрівальне устаткування повинні мати пристрої і пристосування, що перешкоджають або обмежують виділення конвективного або променистого тепла в робоче приміщення (теплоізоляція, герметизація, екранування та ін.).

10. Інтенсивність теплового опромінення на робочих місцях не повинна перевищувати нормативів за ГОСТ 12.1.005-88.

Вимірювання інтенсивності (щільності потоку потужності) теплового (інфрачервоного) випромінювання на робочих місцях здійснюється спеціальними приладами (радіометрами).

11. Температура поверхонь устаткування та огороджувальних пристроїв не повинна перевищувати температури, зазначеної в технічному паспорті, СП 1042-73 та ДСТУ EN 563-2001.

12. Температура зовнішніх поверхонь органів управління, виконаних з металу, повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.9-93 та ДСТУ EN 563-2001.

13. Механізми управління та обслуговування печей повинні розміщатися в теплоізольованих кабінах з утворенням оптимальних умов мікроклімату (ДСН 3.3.6.042-99) , обладнаних прозорими теплоізолювальними екранами (ДСН 3.3.1.038-99) .

14. Для захисту працівників від шуму на устаткуванні повинна застосовуватися звукоізоляція елементів і вузлів за допомогою шумопоглинальних пристроїв (кожухів, екранів та ін.). Засоби і методи захисту від шуму класифікуються за ГОСТ 12.1.029-80 "Система стандартов безопасности труда. Средства и методы защиты от шума. Классификация".

Шумові характеристики устаткування термічних цехів не повинні перевищувати величин, установлених ГОСТ 12.1.003-83 "Система стандартов безопасности труда. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83) та Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими наказом головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (ДСН 3.3.037-99).

15. Вхід у приміщення з рівнем шуму більше 80 дБА повинний бути позначений знаком "Працювати з застосуванням засобів захисту органів слуху" (ДСТУ ISO 6309:2007). У зонах з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі перебування людей не допускається.

16. У печей усіх типів робочі отвори повинні закриватися дверцятами (заслінками), футерованими вогнетривкими матеріалами або азбестовими захисними екранами на металевій основі.

17. Приводи механізмів печей і ваги, що врівноважують дверцята печей (заслінок), повинні бути закриті огороджувальними пристроями.

18. Піднімання дверцят (заслінок) робочих отворів печей, завантаження і вивантаження печей, переміщення деталей у печі або передача їх на наступні операції повинні бути максимально механізовані та автоматизовані.

Управління механізмами повинно бути дистанційним.

19. Для зменшення вибивання газу з печі в робочих отворах повинні бути опущені вниз тамбури з завісок з теплостійкого матеріалу.

20. Пуск у роботу нової печі або печі, що пройшла капітальний ремонт, дозволяється тільки після ретельної просушки і провітрювання внутрішнього простору.

Щоб уникнути вибуху від газів, печі, що працюють на рідкому і газовому паливі, а також усі печі, що працюють з контрольованими атмосферами, перед розпалюванням повинні продуватися повітрям або парою.

21. Димові лежаки полум'яних печей повинні бути постійно справними, чистими і сухими, захищеними від проникнення ґрунтових вод. Оглядові вікна лежаків повинні бути добре забиті цеглою.

22. Огляд, ремонт і очищення лежаків повинні проводитися з оформленням наряду-допуску на виконання робіт, пов'язаних з підвищеною небезпекою.

23. Очищення лежаків і ремонт їх повинні виконуватися тільки при повній зупинці печі і при температурі повітря усередині лежака не вище 40 град.C. У разі потреби проведення робіт при більше високій температурі приймаються додаткові заходи безпеки (безперервне обдування свіжим повітрям, застосування теплоізолювального костюма і взуття та ін.).

24. До початку роботи усередині печі і лежаків повинен бути проведений аналіз повітряного середовища і здійснено видалення шкідливих газів за допомогою вентиляційних установок.

25. Працівники повинні перебувати всередині лежаків періодами тривалістю не більше 20 хвилин з перервами на 15 хвилин для відпочинку поза лежаком (згідно з ДСН 3.3.6.042-99 та ДСН 3.3.1.038-99) .

26. Продукти очищення, видалені з лежаків, до подальшої переробки застосовувати не дозволяється. Вони повинні негайно відправлятися з території організації в місця, погоджені з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

27. У кожній організації повинна бути інструкція, відповідно до якої проводяться огляд і очищення лежаків, що враховує всі місцеві умови роботи печей (погоджена з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду і затверджена роботодавцем).

З інструкцією повинні бути ознайомлені всі працівники, що мають відношення до огляду та очищення лежаків.

28. До роботи з ремонту, огляду та очищення лежаків можуть допускатися тільки працівники, що мають спеціальну підготовку і пройшли медичний огляд.

29. Устаткування, призначене для азотування, цементації і нітроцементації, повинно мати автоматичне регулювання температури.

30. Вимоги безпеки до устаткування з метою проведення контролю твердості (твердомірам і до устаткування для підготовки поверхні деталі) зазначені в ГОСТ 12.2.009-99 "Станки металлообрабатывающие. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.009-99) та в технічній документації на це устаткування.

31. Використання у складі виробничого обладнання та/або контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання має здійснюватись з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (далі - НП 306.5.05/2.065-2002), Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) , затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 N 208 (далі - ДГН 6.6.1.-6.5.001-98), Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).

2. Баки гартівні

1. Гартівні масляні баки і ванни повинні мати централізовану систему охолодження або індивідуальні пристрої для перемішування та охолодження масла. При загартуванні невеликої кількості дрібних деталей, що не викликають нагрівання масла вище 80 град.C, допускається експлуатація баків без маслоохолоджувальних пристроїв.

2. Гартівні масляні баки повинні мати збірні ємності для повного зливання масла. Діаметр зливальних труб повинний забезпечувати аварійне зливання масла з бака не більше ніж за 10 хвилин.

3. Маслоохолоджувачі, фільтри, насоси і маслозбірні ємності повинні встановлюватися в ізольованому пожежобезпечному приміщенні. Допускається установка їх у підвалі цеху в ізольованих приміщеннях з установкою пристроїв автоматичного пожежогасіння.

4. Обсяг маслозбірних ємностей повинний бути на 30% більше обсягу масла в системі. Обсяг загального маслозбірного резервуара не повинен перевищувати 400 куб.м.

5. Баки і ванни повинні бути обладнані пристроями подання води, контролю рівня і температури масла, щоб уникнути його виплесків і загоряння, а також установками пожежогасіння (на базі автоматичних порошкових вогнегасників) і системами вибухозаглушення. Устаткування необхідно оснастити пристроями автоматичного регулювання рівня масла, уключення і вимикання місцевої витяжної вентиляції, автоматичною звуковою і світловою сигналізацією про аварійний стан з одночасним відключенням подавання палива в нагрівальну піч.

6. Для видалення води, що накопичується в нижній частині баків і маслозбірних ємностей, повинні бути встановлені спускні крани або спеціальні пристосування.

7. Висота баку з відкритим дзеркалом масла над рівнем підлоги повинна бути не менше 1 м.

8. Гартівні баки з гасом повинні мати подвійні стінки, простір між якими засипається піском.

Гартівні ванни повинні мати систему охолодження гасу з автоматичним регулюванням.

9. Баки і ванни з відкритим дзеркалом масла або гасу повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією (з пристроєм кожухів-укриттів) або бортовими відсмоктувачами.

Кожух-укриття повинен мати теплоізоляцію стінок для зменшення тепловипромінювання.

Вентилятори витяжної установки не повинні допускати іскроутворення.

10. Трубопроводи місцевої витяжної вентиляції від баків і ванн слід робити короткими, без колін, у яких може накопичуватися конденсат. В них також слід установлювати спеціальні заслінки для запобігання поширення вогню у випадку пожежі.

11. Баки для загартування в рідкому азоті повинні виготовлятися з листового алюмінію або з нержавіючої сталі і мати подвійні стінки для забезпечення надійної теплоізоляції.

Зверху баки повинні закриватися теплоізольованими кришками для зменшення випару азоту. Баки повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією. Під час заливання азотом баки повинні бути сухими і чистими.

3. Печі вакуумні

1. Вакуумні печі повинні відповідати вимогам глави 8 цього розділу. Конструкція вакуумних печей повинна відповідати вимогам максимальної герметичності.

Типи і продуктивність насосів, які створюють і підтримують вакуум у робочих камерах печей, визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з необхідного вакууму, обсягу робочої камери і вимог до чистоти робочого середовища.

2. Рівень вібрації устаткування, що виникає при роботі вакуумного механічного насоса, не повинен перевищувати значень, визначених ГОСТ 12.1.012-90 та Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими наказом головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДСН 3.3.6.039-99). Для зниження рівня вібрації, що перевищує допустимі величини, у місці з'єднання вакуумного насоса з вакуум-проводом повинні бути встановлені пристрої гасіння вібрації: гумові або металеві гофровані трубки, сильфони.

3. Вихлопні патрубки вакуумних механічних насосів печей повинні бути виведені за межі будинку цеху або у вентиляцію.

4. У вакуумних печах повинно бути передбачене примусове охолодження робочої камери та інших відповідальних місць устаткування, що перебуває під впливом високих температур, для утворення на зовнішніх поверхнях температури не більше 43 град.С.

Як холодоагенти можуть використовуватися очищена вода, масло, повітря. Технічну воду без очищення використовувати не дозволяється.

5. Вакуумні печі повинні бути оснащені контрольною апаратурою, що сигналізує про порушення режиму роботи устаткування.

6. Вакуумні печі повинні мати аварійне постачання водою на випадок відключення електропостачання водообертальної системи.

Уключення аварійного водопроводу повинно бути автоматичним.

7. Систему водяного охолодження вакуумних печей слід обладнати блокуванням, що відключає електронагрів печі при різкому зниженні тиску (витрати) охолоджувальної води, і приладами світлової і звукової сигналізації про підвищення температури води більше 50 град.C.

8. Управління вакуумними печами слід здійснювати за допомогою електричної апаратури: автоматично або вручну.

9. Вакуумні насоси і насоси водообертальної системи повинні мати автоматичне введення резерву електроживлення.

10. Кожна вакуумна піч повинна бути обладнана запобіжним клапаном (пружинним або з мембраною, що руйнується), який відключає механічний форвакуумний насос при досягненні в камері вакууму вище робочого, і аварійним клапаном, який автоматично перекриває вакуум-провід при зупинці насоса і перешкоджає влученню масла в камеру.

11. До вакуумних печей, крім вимог безпеки для електроустановок, пред'являється додаткова вимога - вибухозахищеність.

12. Прокладення проводів до пірометричних приладів і до датчиків приладів виміру вакууму повинно робитися роздільно від проводів силових і контрольних ланцюгів.

13. Вакуумні електропечі, призначені для загартування в газовому середовищі під надлишковим тиском, повинні мати запобіжні скидні клапани і відповідати вимогам правил технічної експлуатації, затверджених роботодавцем.

Параметри електромагнітних випромінювань на робочих місцях повинні відповідати ДСН 3.3.6.096-2002.

14. Вузол підготовки робочої газової суміші та очищення її компонентів - одна з основних частин вакуумних печей.

Очищення газових сумішей рекомендується здійснювати із застосуванням адсорбентів і пристосувань для виморожування домішок.

15. Вакуумні електропечі для загартування у воді повинні бути обладнані системами видалення водяної пари і запобіжними клапанами.

16. Електропечі для вакуумно-іонної хіміко-термічної обробки, у яких номінальна напруга горіння тліючого розряду може досягати 1500 В, повинні мати блокувальні пристрої, що відключають електроживлення при відкриванні дверцят печі або дверцят електрошафи.

17. На електропечах вакуумно-іонної обробки для запобігання переходу тліючого розряду в дуговий повинні застосовуватися справні пристрої різного типу для гасіння дуги, принцип дії яких заснований на короткочасному відключенні робочої камери від джерела електроживлення.

18. На електропечах вакуумно-іонної обробки повинні бути передбачені запобіжні скидні клапани, що спрацьовують при перевищенні допустимого рівня тиску газу в робочих камерах.

19. Приймання в експлуатацію серійних універсальних вакуумних печей і агрегатів повинно здійснюватися відповідно до паспортів на дане устаткування, СНиП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы" та акта приймальної комісії підприємства.

4. Печі-ванни

1. Печі-ванни повинні відповідати вимогам глави 8 цього розділу.

2. У печах-ваннах повинна бути передбачена система автоматичного регулювання температури. При несправності приладів цієї системи обов'язкове автоматичне відключення нагрівачів з одночасним уключенням світлової або звукової сигналізації.

3. Печі-ванни повинні бути закриті кожухами (з дверцятами, що закриваються), приєднаними до місцевої витяжної вентиляції, або обладнані ефективними бортовими відсмоктувачами.

4. У конструкції печей-ванн не допускається розміщення нагрівальних пристроїв під днищем через можливе скупчення твердих опадів на дні ванни, які створюють теплоізоляцію, що може привести до перегріву і прогоряння днища.

5. У селітрових печах-ваннах повинні бути передбачені пристрої для попередження місцевого перегріву розплавів: контрольна дублююча термопара і вторинний прилад для відключення нагрівання при перевищенні заданої температури; механічна мішалка.

6. У свинцевих ваннах або в ваннах з розплавленим силуміном тигель ванни і чохол датчика температури (термопари) повинні бути захищені від роз'їдання.

5. Печі на газовому паливі

1. Устаткування та експлуатація печей, що працюють на газовому паливі, повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.20-98.

2. Труби, устаткування, прилади та арматура, які використовуються в системах газопостачання термічних цехів, а також умови прокладення і способи кріплення газопроводів, улаштування димоходів і вентиляції повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-20-2001 Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання (далі - ДБН В.2.5-20-2001) і НПАОП 0.00-1.20-98.

3. Газопроводи в приміщеннях цеху повинні прокладатися відкрито в місцях, зручних для обслуговування, що унеможливлюють їх ушкодження цеховим транспортом, вантажопідйомними механізмами та ін.

Не допускається прокладання газопроводів у підвалах термічних цехів і через вентиляційні канали.

Газопроводи не повинні розміщуватися в зоні впливу теплового випромінювання печей, у місцях можливого омивання їх гарячими продуктами згоряння або контакту з нагрітими деталями.

4. У разі потреби допускається прокладення газопроводів у каналах для підведення газу до печей. Канали повинні бути мінімальної довжини, їхні розміри повинні забезпечувати можливість огляду і ремонту газопроводів. Канали повинні бути оштукатурені цементним розчином і перекриватися знімними плитами. Канали необхідно провітрювати. Провітрювання можна не передбачати, якщо канал засипаний піском.

5. Канали, у яких прокладаються газопроводи, не повинні перетинатися іншими каналами і тунелями.

Якщо цього уникнути неможливо, газопровід у місці перетинання каналів повинний бути укладений у футляр, кінці якого слід виводити на 300 мм в обидва боки від перемичок каналів.

6. Газопроводи, що прокладаються в каналах, повинні мати мінімальну кількість зварених стиків. Установлення арматури, різьбових і фланцевих з'єднань на газопроводах, які прокладаються в каналах, не допускаються.

7. Не допускається прокладення газопроводів у каналах на травильній ділянці, а також на інших ділянках, де можуть знаходитися кислоти та інші рідини, що викликають корозію газопроводів.

8. На вводі газопроводу в приміщення термічного цеху повинні встановлюватися регулятор тиску газу і пристрій припинення подавання газу. До пристрою припинення подавання газу повинний бути забезпечений вільний доступ.

9. При вологому газі газопроводи укладаються з ухилом. При цьому ухил повинен робитися від газового лічильника або діафрагми до вводу газопроводу і від лічильника або діафрагми - до газових пальників.

На газопроводах повинні передбачатися пристрої для спускання конденсату.

10. Прокладення газопроводів у місцях проходу людей слід передбачати на висоті не менше 2,2 м від підлоги.

11. Кожна піч повинна бути обладнана пристроєм припинення подавання газу, установленим на відводі газопроводу від газового колектора (крім пристроїв, наявних безпосередньо у пальників).

12. Установлена на газопроводах арматура повинна бути легкодоступна для управління, огляду і ремонту.

13. Газопроводи повинні мати систему продувних свічей для забезпечення продування будь-якої ділянки. Свічі повинні приєднуватися в найбільше високих точках газопроводів. Кінцеві ділянки продувних свічей повинні виводитися вище даху на 1 м, по змозі на стіну будинку, що не має забірних пристроїв системи вентиляції.

Продувка газопроводів через топки печей не дозволяється.

14. Продувні свічі від колекторів і відводів до агрегатів можуть поєднуватися в загальну продувну свічу, якщо в усіх газопроводах тиск газу однаковий.

Кінці продувних свічей повинні бути захищені від попадання атмосферних опадів.

15. Газопроводи перед пуском в експлуатацію повинні бути випробувані на міцність і щільність відповідно до вимог ДБН В.2.5-20-2001, а також мати струмопровідні перемички на всіх фланцевих з'єднаннях і бути заземленні.

16. Газопроводи повинні бути пофарбовані відповідно до вимог ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" (далі - ГОСТ 14202-69) та НПАОП 0.00-1.20-98.

17. Для забезпечення безпеки при експлуатації газопроводи і всі пристрої повинні мати надійну герметизацію, а в газовій мережі повинен зберігатися позитивний тиск, тому що підсмоктування повітря в мережу може викликати утворення вибухонебезпечної суміші газу з повітрям, що в свою чергу може викликати вибух.

18. При зупинці печей на ремонт на відгалуженні газопроводу після пристрою припинення подавання газу повинна бути встановлена заглушка з хвостовиком, який виступає за межі фланців.

19. Пальники повинні стійко працювати без відриву полум'я і проскакування його усередину пальника в межах необхідного регулювання теплового навантаження печі.

Швидкість виходу суміші газу з повітрям з пальника повинна перевищувати швидкість його запалення.

Необхідно вжити заходів для запобігання можливості проникнення полум'я в трубопровід газоповітряної суміші шляхом установки перепиняння вогню.

20. Печі повинні бути обладнані блокувальними пристроями (автоматичними клапанами), що відключають газопровід при падінні тиску газу, а також при відсутності тяги в печі (при зупинці вентилятора) і при падінні тиску (або відсутності) повітря, яке подається до пальників повітродувкою.

Одночасно повинна включатися світлова і звукова сигналізація.

Крім того, обслуговувальним персоналом подача газу повинна бути негайно припинена:

з появою нещільностей в обмуруванні, у місцях установки запобіжно-вибухових клапанів і газоходах;

при припиненні подачі електроенергії або зникненні напруги на пристроях дистанційного, автоматичного управління і засобів виміру;

при несправності контрольно-вимірювальних приладів, засобів автоматизації і сигналізації;

при виході з ладу запобіжних блокувальних пристроїв;

при несправності пальників, у тому числі вогнеперепиначів;

з появою загазованості, виявленні витоків газу на газовому устаткуванні і внутрішніх газопроводах;

при вибуху в топковому просторі, вибуху або загорянні пальних відкладень у газоходах;

при пожежі.

21. Відстань від виступаючих частин газових пальників або арматури до стін, інших частин будинку, а також споруд і устаткування повинна бути не менше 1 м.

22. У печах-ваннах газові пальники повинні бути встановлені так, щоб полум'я омивало тигель по дотичній. Це дозволяє захистити тигель від перегріву і передчасного виходу з ладу.

23. При пуску в роботу печей, що працюють на газовому паливі, необхідно виконувати такі вимоги:

перед запалюванням газових пальників топковий і робочий простір печі продути повітрям від повітродувки, пропустивши його через пальники протягом декількох хвилин;

пальники запалювати по черзі, відкриваючи газ до кожного пальника тільки після піднесення до нього запаленого запальника;

перед повторним запалюванням пальників, якщо вони потухли, топку і димоходи печі ретельно провентилювати;

при проскакуванні полум'я усередину пальника або при відриві полум'я виключити пальник, після його остигання усунути причину проскакування або відриву і тільки після цього знову запалити пальник.

Пуск у роботу печей у випадку їх несправності, а також при порушенні тяги не дозволяється.

24. Приміщення з печами, що працюють на газовому паливі, повинні бути обладнані загальнообмінною вентиляцією. У неробочий час у приміщенні цеху повинна діяти чергова вентиляція. У місцях можливого скупчення газу повинні бути встановлені газоаналізатори, спеціальні звукові, світлові або інші прилади, що сигналізують про витікання газу. У тих випадках, коли в печах, що працюють на газовому паливі, проводиться відпускання деталей після масляного загартування, необхідно передбачити місцеві відсмоктувачі.

6. Печі на рідкому паливі

1. Резервуари для зберігання рідкого палива слід розміщати поза будинками цехів. Резервуари з горючими рідинами, що мають місткість добової потреби (але не більше 150 куб.м), допускається розміщати в спеціальному ізольованому від термічного цеху підземному приміщенні.

2. Напірні видаткові баки палива повинні розміщатися зовні будинків або в ізольованих приміщеннях.

Допускається розміщення видаткових баків ємністю не більше 5 куб.м в одному приміщенні з печами за умови встановлення їх на металевих площадках осторонь від печей на відстані не менше 3 м (по горизонталі).

3. Паливні баки повинні бути щільно закриті кришками і мати покажчики рівня палива, спускний кран з трубкою, виведеною в підземний аварійний резервуар, трубку для сполучення із зовнішньою атмосферою і переливною трубою, що сполучається з аварійним підземним резервуаром. На спускній трубці біля вентиля повинен бути напис "Відкрити при пожежі".

4. Система спускання палива повинна забезпечувати зливання його в аварійний резервуар протягом не більше 5 хвилин. Спускна і переливна трубки повинні мати гідравлічний затвор. Місткість аварійного резервуара повинна відповідати загальній ємності видаткових баків, установлених у приміщеннях.

Аварійні резервуари можуть не передбачатися, якщо можливо самопливне спорожнювання видаткових паливних баків в основний резервуар. У всіх випадках зливальні аварійні трубопроводи повинні бути обладнані пристроями, які перепинають вогонь.

5. Для виключення подавання палива в разі аварії або пожежі на паливопроводі печі повинно бути два вентилі: один біля форсунки і другий - за капітальною стіною або на відстані не менше 15 м від печі. Допускається встановлення другого вентиля на групу печей.

6. Вентилі, що регулюють подавання палива і повітря до форсунок, або приводи для керування ними повинні встановлюватися осторонь від форсункових отворів, щоб уникнути опіків полум'ям.

7. Подавання рідкого палива у видаткові баки повинно бути механізованим. Ручне заливання баків забороняється.

8. Головний паливопровід біля входу в цех повинний мати вентиль з написом "Закрити при пожежі".

9. Підігрів мазуту в баках повинний здійснюватися парою або гарячою водою до температури, установленої для даної марки мазуту. Для контролю температури в баках повинні бути встановлені термопари з вказівними приладами.

10. Щоб уникнути ушкодження, трубопроводи слід розміщати в перекритих каналах або на відповідній висоті. Перетинання або рівнобіжне проведення трубопроводів з електромережами допускається за умови дотримання відстані між ними не менше 250 мм.

11. З метою зняття статичної електрики система труб і апаратура для перекачування рідкого палива повинні бути надійно заземлені.

12. Мазутні печі перед запалюванням рекомендується продувати повітрям.

Печі запалюють внесенням смолоскипа в топковий простір перед форсункою. Спочатку подають повітря, а потім поступово включають подавання мазуту.

13. У печах-ваннах форсунки повинні бути встановлені так, щоб полум'я омивало тигель по дотичній, що дозволяє охороняти тигель від перегріву і передчасного виходу з ладу.

14. Печі, що працюють на рідкому паливі, повинні бути обладнані витяжними зонтами з козирками.

15. Очищення резервуарів з-під рідкого палива і їх ремонт повинні здійснюватися тільки з оформленням наряду-допуску на виконання робіт, пов'язаних з підвищеною небезпекою, і з обов'язковим застосуванням протигаза.

16. Перед початком робіт усередині резервуарів повинні бути попередньо проведені аналіз повітряного середовища на зміст шкідливих і вибухонебезпечних концентрацій газів, провітрювання резервуара і подача свіжого повітря. При ремонтних роботах (зварювання та ін.) резервуар повинний бути промитий гарячою водою з каустичною содою, пропарений, просушений, провентильований.

17. Для освітлення усередині резервуара повинні застосовуватися переносні світильники у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 12 В.

18. На ділянці мазутних печей повинні знаходитися первинні засоби пожежогасіння.

7. Печі з контрольованими атмосферами

1. Печі, що працюють з контрольованими атмосферами, повинні також відповідати вимогам глави 8 цього розділу.

2. Печі повинні бути герметичними, тому муфель у печах повинен бути зварений суцільним газощільним швом, а безмуфельні печі повинні мати металевий кожух, зварений також суцільним газощільним швом.

У робочому стані піч повинна перебувати під надлишковим тиском (у межах 50-150 Па). При неможливості повної герметизації устаткування його слід забезпечувати пристроями для підпалювання й уловлювання вихідних газів.

3. Перед уведенням в експлуатацію печі повинні випробуватися на герметичність. Герметичність печей повинна перевірятися повітрям або іншими негорючими газами при манометричному тиску 500-1000 Па, якщо значення тиску не зазначені в конструкторській документації на ці печі.

4. Роз'ємні і нероз'ємні з'єднання корпусів і елементів печей повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.9-93.

5. Печі, призначені для роботи з горючими газовими середовищами, повинні бути обладнані системами сигналізації, що спрацьовують при виникненні таких аварійних ситуацій:

спад температури в печі нижче мінімально допустимої;

припинення подачі електроенергії або газу;

припинення подачі води в охолоджувані частини печей;

вимикання припливно-витяжної вентиляції;

виникнення пожежі.

6. Постійно відкриті і завантажувально-розвантажувальні прорізи печей, що відкриваються періодично, повинні бути обладнані пристроями для створення полум'яної завіси, а також запальними пальниками, що забезпечують надійне запалення вихідної контрольованої атмосфери.

7. Свічі для спалювання вихідної з печей контрольованої атмосфери повинні бути оснащені кранами для регулювання потоку газу і витяжними вентиляційними зонтами.

8. Електропечі з приєднаними до них форкамерами або охолоджувальними камерами, а також шахтні електропечі, у яких використовуються контрольовані атмосфери вибухонебезпечного складу, повинні бути обладнані запобіжними вибуховими клапанами у верхній частині корпуса печі.

9. Для видалення з печі горючих газів, що виділяються з футеровки або можуть попадати через негерметичні запірні пристрої на газопроводах, і в період зупинки печі скупчуються в найвищих точках робочої камери, а також у місцях, частково ізольованих від основного об'єму печі, повинні бути передбачені спеціальні патрубки з кранами.

10. У печах повинні бути передбачені блокувальні пристрої, що відключають (щоб уникнути вибуху печі) приводи механізмів завантаження-вивантаження деталей:

при зменшенні тиску негорючого газу в мережі або в аварійній ємності нижче допустимої межі під час технологічної продувки холодних камер;

при збільшенні концентрації горючих компонентів у негорючій контрольованій атмосфері вище допустимих меж;

у випадку, якщо згас запальник або перегорів електрозапальник.

11. У водневих та інших печах вихідний патрубок для спалювання водню повинен забезпечуватися зворотним клапаном, що перешкоджає проникненню полум'я усередину камери.

12. Ремонтні та зварювальні роботи в печах слід проводити тільки після повного видалення газового середовища з робочих камер і провітрювання їх повітрям протягом не менше 1 години. Роботу здійснювати з оформленням наряду-допуску на виконання робіт, пов'язаних з підвищеною небезпекою.

8. Печі електричні

1. Електропечі, а також електрованни, газоприготувальні установки, індукційні установки повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01, ГОСТ 12.2.007.0-75 і ГОСТ 12.2.007.9-93. Експлуатація електропечей повинна здійснюватися відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97 і НПАОП 40.1-1.21-98.

2. Щити керування електропечей повинні бути закритого типу. Допускається пристрій відкритих щитів панельного типу, але тільки в спеціально відведених для них ізольованих приміщеннях з вікнами для спостереження за приладами і оптимальними (якщо там працює комп'ютерна техніка) умовами мікроклімату (ДСН 3.3.6.042-99) , допустимими рівнями шуму (ДСН 3.3.6.037-99) , вібрації (ДСН 3.3.6.039-99) , освітленості (ДБН В.2.5-28-2006), з прозорими теплозахисними екранами (ДСН 3.3.1.038-99) , з допустимими рівнями електромагнітних випромінювань (ДСН 3.3.6.096-2002) .

3. На щитах і пультах керування електропечей повинна бути світлова сигналізація про подачу напруги на нагрівальні елементи і про роботу блокувальних пристроїв.

4. Електропечі з ручним завантаженням і вивантаженням деталей повинні бути обладнані блокувальними пристроями для автоматичного зняття напруги з нагрівальних елементів при відкриванні дверцят печі.

5. Усі струмоведучі частини електропечей повинні бути ізольовані або обгороджені. Огороджувальні пристрої та інші металеві струмоведучі частини повинні бути заземлені.

Параметри електромагнітних випромінювань на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

6. Ваги заслінок, що врівноважують, а також приводи механізмів печей повинні бути обгороджені.

7. В електропечах з примусовою циркуляцією робочої атмосфери, у якій не виключається викид гарячого газу через відкритий проріз, повинен бути передбачений блокувальний пристрій, що відключає живлення електродвигунів пічних вентиляторів перед відкриттям дверцят або кришки.

8. У печах з механізованим підйомом і опусканням дверцят або заслінок робочих вікон, або кришок повинна бути забезпечена можливість зупинки дверцят у будь-якому проміжному положенні, автоматична зупинка механізму підйому та опускання в кінцевих положеннях і виключена можливість падіння дверцят при відключенні механізму.

9. Печі повинні мати автоматичне регулювання температури. При підвищенні температури вище встановленої, повинні включатися світлові і звукові сигнали.

10. Робочі площадки, розташовані над зводом електропечі, повинні бути теплоізольовані (для забезпечення на них температури навколишнього середовища) і заземлені.

11. Завантаження, розвантаження, огляд, ремонт, очищення електропечей повинні здійснюватися при цілком знятій напрузі, щоб уникнути короткого замикання і враження електричним струмом.

12. Уся група електропечей повинна мати аварійний вимикач, який має відповідний напис і розміщений по змозі ближче до печей. Доступ до аварійного вимикача повинний бути завжди вільним.

9. Преси гартівні

1. Гартівні преси в цехах термічної обробки металів слід розміщати так, щоб обслуговувальний персонал не піддавався впливу променистого тепла одночасно від завантажувальних вікон двох і більше нагрівальних печей.

До кожного робочого місця повинно подаватися чисте припливне повітря.

2. Гартівні преси повинні бути обладнані захисними пристроями, що перешкоджають розбризкуванню гартівної рідини.

3. Виймання деталей з печі, подача їх на гартівний прес і зняття з преса повинні бути максимально механізовані.

4. Кліщі та інші пристосування для перенесення нагрітих виробів повинні відповідати розмірові і профілеві утримуваних деталей.

Рукоятки інструмента, застосовуваного для ручного завантаження деталей у піч, вивантаження їх з печі, подачі на прес, повинні бути такої довжини, щоб руки працівників не піддавалися впливу високих температур.

5. Гартівні преси повинні мати пускові і гальмові пристрої, які після кожного ходу забезпечують автоматичне відключення преса із зупинкою повзуна в крайнім положенні.

10. Установки індукційні

1. Індукційні установки повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.9-93, НПАОП 40.1-1.32-01 та експлуатуватися відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97 і НПАОП 40.1-1.21-98. Параметри електромагнітних випромінювань на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

2. Індукційні генератори повинні бути обладнані огороджувальними і блокувальними (механічними, електричними та іншими) пристроями, що виключають при обслуговуванні устаткування доступ персоналу до всіх частин установок, які знаходяться під напругою. Конструктивне виконання цих пристроїв визначається при розробці устаткування в кожному конкретному випадку, виходячи з умови безпечного проведення робіт і допустимих рівнів електромагнітних полів за ГОСТ 12.1.006-84 та ДСН 3.3.6.096-2002.

3. Металеві конструктивні частини установок повинні бути заземлені. Заземлення необхідно виконувати і для тих вузлів, які при порушенні нормальної роботи установки можуть виявитися під напругою.

4. Конденсаторні батареї у виробничому приміщенні необхідно встановлювати в металевій шафі або в спеціальному приміщенні з дверцятами, що закриваються. В обох випадках дверцята повинні бути обладнані блокувальними пристроями, які відключають конденсатори при відкриванні дверцят.