Відповідно до статті 41 Закону України "Про Національний банк України" , статті 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України

1. Затвердити Інструкцію з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України (додається).

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 11.12.2000 № 475 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.12.2000 за № 960/5181 (із змінами).

3. Департаменту бухгалтерського обліку (Ричаківська В.І.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для керівництва і використання в роботі.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на начальників територіальних управлінь Національного банку України.

5. Постанова набирає чинності з 1 лютого 2006 року.

1.1. Ця Інструкція визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції з основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами (далі - основні засоби) та з нематеріальними активами банків України.

1.2. Інструкція розроблена відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України, нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк) й основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.

1.3. Ця Інструкція не регулює порядок відображення в бухгалтерському обліку нарахованих (сплачених) податків за операціями з необоротними активами.

1.4. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

1) актив з права користування - актив, який представляє собою право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди;

2) амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

3) базовий актив - актив, який є предметом оренди, і право щодо використання якого передане орендодавцем орендарю;

4) балансова вартість - сума, за якою актив обліковують у балансі після вирахування будь-якої накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності;

5) валова інвестиція в оренду - сума орендних платежів, які мають бути отримані орендодавцем за фінансовою орендою та будь-якої негарантованої ліквідаційної вартості, нарахованої орендодавцю;

6) вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість основних засобів чи нематеріальних активів з вирахуванням їх ліквідаційної вартості;

7) гарантія ліквідаційної вартості - гарантія, надана орендодавцеві стороною, не пов’язаною з орендодавцем, стосовно того, що вартість (або частина вартості) базового активу на кінець оренди щонайменше дорівнюватиме зазначеній сумі;

8) група основних засобів або нематеріальних активів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів або нематеріальних активів;

9) дата набрання чинності модифікацією - дата, станом на яку обидві сторони погодилися на модифікацію оренди;

10) дата початку дії оренди - більш рання з двох дат: або дата угоди про оренду, або дата зобов’язання, коли сторони дійшли згоди щодо основних умов оренди;

11) дата початку оренди - дата, коли орендодавець надає базовий актив для використання орендарем;

12) дата придбання - дата, на яку контроль за активами, що купуються, переходить до покупця;

13) еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості;

14) залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу;

15) змінні орендні платежі - частка платежів, здійснених орендарем на користь орендодавця за право використовувати базовий актив протягом строку оренди, яка змінюється внаслідок зміни фактів або обставин, що відбуваються після дати початку оренди, крім плину часу;

16) знос основних засобів - сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання;

17) інвестиційна нерухомість - нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або орендарем як актив з права користування) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для:

використання у виробництві чи під час постачання товарів, надання послуг чи для адміністративних цілей; або

продажу під час звичайної діяльності;

18) клас базового активу - це група базових активів, що мають подібні природу та спосіб використання;

19) короткострокова оренда - оренда, яка на дату початку оренди має строк оренди 12 місяців або менше. Оренда, яка містить можливості придбання, не є короткостроковою орендою;

20) ліквідаційна вартість активу - попередньо оцінена сума, яку суб’єкт господарювання отримав би на поточний час від вибуття активу після вирахування всіх попередньо оцінених витрат на його вибуття, якщо актив є застарілим та перебуває в стані, очікуваному після закінчення строку його корисної експлуатації;

21) модифікація оренди - зміна обсягу оренди або компенсації за оренду, яка не була частиною початкових умов оренди (наприклад, додаткове включення або припинення права на використання одного чи більше базових активів, або подовження чи скорочення строку оренди за договором);

22) накопичена амортизація нематеріальних активів - сума амортизації об’єкта нематеріальних активів з початку його корисного використання;

23) негарантована ліквідаційна вартість - частка ліквідаційної вартості базового активу реалізація, якої орендодавцем негарантована або гарантована лише стороною, пов’язаною з орендодавцем;

24) незароблений фінансовий дохід - різниця між валовою інвестицією в оренду та чистою інвестицією в оренду;

25) нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, не є утримуваними грошима та активами, що мають бути отримані у фіксованій або визначеній сумі грошей, та може бути ідентифікований;

26) необоротні активи - основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи;

27) необоротні активи, утримувані для продажу, - необоротні активи, що утримуються з метою продажу, та їх балансова вартість відшкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання;

28) нерухомість, зайнята власником, - нерухомість, утримувана (власником або орендарем як актив з права користування) для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг або для адміністративних цілей;

29) об’єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно, також інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється банком. Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів;

30) оренда - договір або частина договору, яка передає право на використання активу (базового активу) протягом певного періоду в обмін на компенсацію;

31) орендні платежі - платежі, здійснювані орендарем на користь орендодавця, пов’язані з правом користування базового активу протягом строку оренди;

32) основні засоби - матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

33) первісна вартість - історична (фактична) собівартість основних засобів чи нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів або нематеріальних активів;

34) первісні прямі витрати - додаткові витрати, понесені у зв’язку з укладанням оренди, які не були б понесені, якби такої оренди не було б укладено, за винятком таких витрат, понесених орендодавцем-виробником або орендодавцем-дилером у зв’язку з фінансовою орендою;

35) переоцінена вартість - вартість основних засобів або нематеріальних активів після їх переоцінки;

36) підтримання об’єкта основних засобів чи нематеріальних активів у робочому стані - витрати на підтримання об’єкта в робочому стані (у придатному для використання) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання;

37) подібні об’єкти - об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість;

38) поліпшення об’єкта основних засобів - витрати, що пов’язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об’єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання;

39) припустима ставка відсотка - ставка відсотка, завдяки якій теперішня вартість орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює сумі справедливої вартості базового активу та будь-яких первісних прямих витрат орендодавця;

40) ринкова вартість - сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку;

41) ставка додаткових запозичень орендаря - ставка відсотка, яку орендар сплатив би, щоб позичити на подібний строк та з подібним забезпеченням коштів, необхідні для того, щоб отримати актив, за вартістю подібний до активу з права користування за подібних економічних умов;

42) стимули до оренди - платежі, здійснені орендодавцем на користь орендаря, пов’язані з орендою, або відшкодування чи взяття на себе орендодавцем витрат орендаря;

43) строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого основні засоби чи нематеріальні активи використовуватимуться банком або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний банком обсяг продукції (робіт, послуг);

44) строк оренди - це невідмовний період, протягом якого орендар має право використовувати базовий актив;

45) суборенда - операція, у якій базовий актив знову здається в подальшому в оренду орендарем ("проміжним орендодавцем") третій стороні, а оренда ("головна оренда") між головним орендодавцем та орендарем лишається в силі;

46) сума очікуваного відшкодування необоротного активу - найбільша з двох оцінок, а саме чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, уключаючи його ліквідаційну вартість;

47) теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання під час поточної діяльності банку;

48) теперішня вартість майбутнього платежу під визначений процент - це сума, яку необхідно вкласти на цей час під визначений процент для отримання відповідної суми в майбутньому;

49) удосконалення нематеріальних активів - витрати, пов’язані з удосконаленням нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод;

50) фіксовані платежі - платежі, здійснювані орендарем на користь орендодавця за право використовувати базовий актив протягом строку оренди, за винятком змінних орендних платежів;

51) чиста інвестиція в оренду - валова інвестиція в оренду, дисконтована за припустимою ставкою відсотка в оренді;

52) чиста вартість реалізації необоротного активу - справедлива вартість необоротного активу з вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

Інші терміни, які вживаються в цій Інструкції, використовуються в значеннях, визначених законодавчими актами України, нормативно-правовими актами Національного банку, міжнародними стандартами фінансової звітності.

1.5. Ця Інструкція регулює відображення в бухгалтерському обліку типових операцій банків з необоротними активами. Бухгалтерський облік операцій з необоротними активами, які не визначені цією Інструкцією, банки мають здійснювати згідно з внутрішніми операційними процедурами (правилами), розробленими з урахуванням вимог законодавства України та міжнародних стандартів фінансової звітності.

1.6. Облік об'єктів основних засобів і нематеріальних активів ведеться із застосуванням первинних документів, передбачених законодавством України.

Порядок ведення аналітичного обліку основних засобів і нематеріальних активів та складання первинних документів визначається згідно з обліковою політикою банку з урахуванням вимог законодавства України.

1.7. Продаж активів з відстроченням платежу в бухгалтерському обліку відображається відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 лютого 2018 року № 14 (далі - Інструкція 14).

2.1. Бухгалтерський облік операцій з основними засобами та нематеріальними активами здійснюється за балансовими і позабалансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (зі змінами) (далі - План рахунків) (додаток).

2.2. Для обліку активів групи "Основні засоби" використовуються рахунки 4400, 4409. У тому числі за цими рахунками обліковуються об'єкти нерухомості, що належать до категорії нерухомості, зайнятої власником.

2.3. Активи групи "Інші необоротні матеріальні активи" обліковуються за рахунками 4500, 4509.

2.4. Облік необоротних активів, що класифікуються як інвестиційна нерухомість, здійснюється за рахунками 4410, 4419.

2.5. Необоротні активи, утримувані для продажу, обліковуються за рахунком 3408.

2.6. Незавершені капітальні інвестиції обліковуються за рахунками 4310, 4430, 4431, 4530. Незавершені капітальні інвестиції за об'єктами інвестиційної нерухомості обліковуються за окремим аналітичним рахунком 4410.

2.7. Нематеріальні активи обліковуються за рахунками 4300, 4309.

2.8. Орендар обліковує активи з права користування за необоротними активами, що отримані в лізинг (оренду), за балансовими рахунками 4600, 4609 Плану рахунків, а орендне зобов’язання - за балансовим рахунком 3615 Плану рахунків.

2.9. Орендодавець або заставодавець продовжує визнавати необоротні активи, передані в операційну оренду або заставу, за балансовими рахунками 4300, 4309, 4400, 4409 Плану рахунків.

2.10. Витрати орендаря, що пов’язані з поліпшенням об’єкта основних засобів, відображаються за балансовим рахунком 4530 Плану рахунків. Завершене поліпшення основних засобів відображається за окремим аналітичним рахунком балансового рахунку 4500 Плану рахунків. Амортизація суми завершеного поліпшення відображається орендарем такою бухгалтерською проводкою:

2.11. Активи, що поєднують матеріальні і нематеріальні елементи, відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками з обліку основних засобів або нематеріальних активів залежно від того, який з цих елементів є суттєвішим.

2.12. Банки для відображення в бухгалтерському обліку операцій з необоротними активами мають право використовувати транзитні рахунки відповідно до облікової політики банку.

1.1. Об'єкт основних засобів або нематеріальний актив (придбаний або створений) визнається активом, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена.

1.2. Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи визнаються за первісною вартістю.

1.3. Первісна вартість придбаного об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачується постачальникам активів (з вирахуванням торговельних знижок) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються банку);

витрат зі страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;

витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інших витрат, що безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.

Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання або доведення об'єкта до робочого стану, не включаються до його первісної вартості.

1.4. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання (з вирахуванням торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

1.5. Нематеріальний актив, отриманий у результаті його розроблення, слід відображати в балансі, якщо банк має:

намір, технічні засоби та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;

змогу отримати майбутні економічні вигоди від реалізації або використання нематеріального активу;

інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробленням нематеріального активу.

1.6. Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям визнання, то витрати, що пов'язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.

Не визнаються нематеріальним активом і підлягають відображенню в складі витрат звітного періоду, у якому вони були здійснені, такі витрати:

на дослідження;

на підготовку і перепідготовку кадрів;

на рекламу;

на створення, реорганізацію та переміщення банку або його частини;

на створення внутрішньої ділової репутації банку, вартість видань.

1.7. Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

а) основні засоби:

земельні ділянки;

будинки, споруди і передавальні пристрої;

машини та обладнання;

транспортні засоби;

інструменти, прилади, інвентар (меблі);

інші основні засоби;

б) інші необоротні матеріальні активи:

бібліотечні фонди;

малоцінні необоротні матеріальні активи;

тимчасові (нетитульні) споруди;

інші необоротні матеріальні активи;

в) незавершені капітальні інвестиції.

1.8. На підставі зазначених груп банки самостійно здійснюють класифікацію основних засобів і встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу необоротних матеріальних активів.

1.9. Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт основних засобів.

Бібліотечні фонди, внутрішні телефонна і комп'ютерна мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Формування бібліотечного фонду здійснюється відповідно до законодавства України.

1.10. Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими їх групами:

права на користування майном (земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення [права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо];

авторське право та суміжні з ним права [право на комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) тощо];

незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Банки самостійно визначають групи залежно від виду та способу використання нематеріальних активів у своїй діяльності.

1.11. Первісна вартість окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, за які сплачена загальна сума, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості кожного з придбаних об'єктів.

1.12. Первісна вартість об'єктів, переведених з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо до основних засобів, дорівнює їх собівартості.

1.13. Порядок визначення первісної вартості об'єктів необоротних активів, отриманих у результаті обміну чи безоплатного передавання, визначено в главі 4 розділу II та главі 2 розділу VI цієї Інструкції.

1.14. Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання банків, визнаються в бухгалтерському обліку та оцінюються за їх справедливою вартістю. Якщо їх справедливу вартість визначити неможливо, то вони відображаються в складі гудвілу.

1.15. Справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів (земля, будівлі, машини та устаткування) є ринкова їх вартість. Якщо немає даних про ринкову вартість машин та устаткування, то використовується відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Для інших основних засобів справедливою вартістю є відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

2.1. Придбання основних засобів і нематеріальних активів за національну валюту відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунку

3510;

Кредит рахунків

1001, 1200, 2600, 2620, 2650;

б) капітальні інвестиції за невведеними в експлуатацію основними засобами та нематеріальними активами:

Дебет рахунків

4310, 4430, 4431;

Кредит рахунку

3510;

в) визнання основних засобів і нематеріальних активів у балансі банку:

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

3510, 4310, 4430, 4431.

2.2. Придбання основних засобів і нематеріальних активів за іноземну валюту відображається такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунку

3510;

Кредит рахунку

1500 - на суму в іноземній валюті;

б) визнання необоротних активів у балансі банку:

Дебет рахунку

3800;

Кредит рахунку

3510 - на суму в іноземній валюті;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500,

4310, 4430, 4431;

Кредит рахунку

3801 - на суму в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату перерахування коштів в іноземній валюті.

2.3. Дебіторська заборгованість з придбання необоротних активів є немонетарною статтею і не підлягає переоцінці у зв'язку із зміною офіційного курсу гривні до іноземних валют.

3.1. Створені основні засоби та нематеріальні активи визнаються активами за тими самими критеріями, що визначені для придбаних необоротних активів.

3.2. Первісна вартість об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, створених банком, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, що безпосередньо пов'язані зі створенням цього активу та доведенням його до стану, придатного для використання за призначенням.

3.3. Створення основних засобів і нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунків

4310, 4430;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

б) нарахування заробітної плати працівникам:

Дебет рахунків

4310, 4430;

Кредит рахунків

3652, 3653;

в) нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), пов'язаних з оплатою праці, до фондів соціального страхування:

Дебет рахунків

4310, 4430;

Кредит рахунку

3622;

г) віднесення суми завершених капітальних інвестицій на вартість основних засобів і нематеріальних активів:

Дебет рахунків

4300, 4400;

Кредит рахунків

4310, 4430.

3.4. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з будівництва основних засобів здійснюється аналогічно до обліку їх поліпшення і визначається в главі 5 цього розділу.

4.1. Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то різниця відображається за рахунками витрат. Первісною вартістю об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта.

4.2. Придбання об'єкта в обмін на подібний у бухгалтерському обліку відображається такими проводками:

а) якщо залишкова вартість переданого активу дорівнює його справедливій вартості:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на залишкову вартість переданого і первісну отриманого активу;

б) якщо залишкова вартість переданого активу перевищує його справедливу вартість:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість переданого і первісну отриманого активу;

Дебет рахунку

7490;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на різницю між залишковою і справедливою вартістю переданого активу.

4.3. Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що були передані (отримані) під час обміну.

4.4. Придбання об'єкта необоротного активу в обмін на неподібний об'єкт відображається такою проводкою:

а) якщо залишкова вартість переданого активу дорівнює його справедливій вартості:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на залишкову вартість переданого і первісну отриманого активу;

б) якщо залишкова вартість переданого активу перевищує його справедливу вартість:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість переданого і первісну отриманого активу;

Дебет рахунку

7490;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на різницю між залишковою і справедливою вартістю переданого активу;

в) збільшення (зменшення) первісної вартості об'єкта необоротного активу, отриманого під час обміну, на суму сплачених (отриманих) грошових коштів:

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650 - на суму сплачених грошових коштів,

або:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму одержаних грошових коштів.

5.1. Облік витрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів та вдосконаленням нематеріальних активів, здійснюється за рахунками обліку капітальних інвестицій.

5.2. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання цього об'єкта.

5.3. Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

5.4. Поліпшення основних засобів і вдосконалення нематеріальних активів відображаються такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунків

4310, 4430;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

б) віднесення суми витрат на поліпшення та вдосконалення на збільшення вартості об'єкта:

Дебет рахунків

4300, 4400;

Кредит рахунків

4310, 4430.

5.5. Заміна елементів або конструктивних частин об'єкта основних засобів відображається в обліку під час її здійснення такими бухгалтерськими проводками:

а) якщо балансову вартість частини активу, що підлягає заміні, можна визначити, то списується вартість заміненого активу і визнається вартість нового активу:

Дебет рахунків

7490 - на суму збитку від вибуття заміненого активу;

4409 - на суму зносу заміненого активу;

Кредит рахунку

4400 - на первісну вартість заміненого активу;

Дебет рахунку

4400;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного активу;

б) якщо балансову вартість частини активу, що підлягає заміні, неможливо визначити:

замінюється частина активу, що приводить до збільшення строку корисного використання об'єкта основних засобів. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

4409;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного для заміни активу;

замінюється частина активу, що приводить до збільшення кількості або якості продуктивності активу. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

4400;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного для заміни активу.

5.6. Придбання обладнання, що потребує монтажу, відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунку

4430;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

б) передавання для монтажу обладнання, що його потребує:

Дебет рахунку

4431;

Кредит рахунку

4430;

в) уведення в експлуатацію обладнання після монтажу:

Дебет рахунку

4400;

Кредит рахунку

4431.

6.1. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість.

6.2. Під час проведення робіт для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у робочому стані здійснюються такі проводки:

а) передоплата:

Дебет рахунку

3519;

Кредит рахунків

1200, 2600;

б) виконані роботи:

Дебет рахунку

7420;

Кредит рахунку

3519.

7.1. Банк зобов’язаний класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо балансова вартість таких активів відшкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання.

Банк не має права обліковувати необоротний актив, який було тимчасово вилучено із використання, якщо його балансова вартість в основному відшкодовуватиметься під час поточного використання, за рахунком 3408.

7.2. Банк зобов’язаний класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо на дату прийняття рішення щодо визнання їх активами, що утримуються для продажу, виконуються такі умови: стан активів, у якому вони перебувають, дає змогу здійснити негайний продаж і є високий ступінь імовірності їх продажу протягом року з дати класифікації.

Банк зобов’язаний продовжувати класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо не було здійснено продаж протягом року через події чи обставини, за якими банк не може здійснити контроль, а також якщо є достатні свідчення того, що банк продовжує виконувати план продажу необоротного активу.

Якщо на дату прийняття рішення про визнання необоротних активів як таких, що утримуються для продажу, не виконуються вищезазначені умови, але будуть виконані протягом трьох місяців після визнання активу, то банк має право класифікувати їх як утримувані для продажу.

7.3. Перед первісною класифікацією активів як утримуваних для продажу банк має здійснити оцінку балансової вартості активів відповідно до вимог Інструкції, що застосовуються до цієї категорії активів:

а) якщо облік необоротних активів здійснюється за первісною вартістю (собівартістю), то банк має переглянути їх на зменшення корисності. У разі визнання зменшення корисності здійснюються проводки відповідно до пункту 1.5 глави 1 розділу V цієї Інструкції;

б) якщо необоротні активи обліковуються за переоціненою вартістю (справедливою вартістю), то банк має здійснити їх переоцінку згідно з главою 1 розділу III цієї Інструкції.

7.4. Переведення необоротних активів до категорії утримуваних для продажу в бухгалтерському обліку відображається такими проводками:

а) за необоротними активами, що обліковуються за собівартістю:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4419, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму накопиченого зносу;

Дебет рахунку

3408;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму балансової вартості;

б) за необоротними активами, що обліковуються за переоціненою вартістю:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму накопиченого зносу;

Дебет рахунку

3408;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму балансової вартості.

Сума дооцінки, що обліковується за рахунками 5100, 5101, залишається до часу вибуття або рекласифікації необоротних активів.

7.5. Необоротні активи, що утримуються банком для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж.

Амортизація на необоротні активи, утримувані для продажу, не нараховується.

7.6. Банк має визнавати втрати від зменшення корисності в разі зниження справедливої вартості необоротних активів за вирахуванням витрат на продаж і відображати в бухгалтерському обліку такою проводкою:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунку

3408.

7.7. У разі збільшення справедливої вартості необоротних активів за вирахуванням витрат на продаж банк визнає дохід, але в сумі, що не перевищує раніше накопичені втрати від зменшення корисності. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

3408;

Кредит рахунку

6499.

7.8. Якщо під час оцінки активів, призначених для продажу, банк не визнавав зменшення їх корисності та відновлення їх корисності, то банк має визнати доходи або витрати на дату припинення їх визнання. У цьому разі здійснюються такі проводки:

а) визнання витрат:

Дебет рахунків

1001, 1200, 2600, 2620, 2650;

7499;

Кредит рахунку

3408;

б) визнання доходу:

Дебет рахунків

1001, 1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунків

3408;

6499.

7.9. Якщо банк класифікував необоротний актив як утримуваний для продажу, але надалі умови пунктів 7.1, 7.2 цієї глави не виконуються, то такий актив не класифікується як необоротний актив, утримуваний для продажу.

Банк відображає в бухгалтерському обліку переведення необоротних активів, що більше не відповідають умовам, визначеним у пунктах 7.1, 7.2 цієї глави, залежно від намірів щодо способу їх подальшого використання.

7.10. Необоротні активи, що більше не класифікуються як активи, утримувані для продажу, з дати прийняття рішення про відмову від продажу банк обліковує за найменшою з двох оцінок:

а) за балансовою вартістю, що визначалася до дати визнання їх як активів, утримуваних для продажу. Балансова вартість коригується з урахуванням амортизації, переоцінки, збитків від зменшення корисності, що були б визнані, якщо активи не були класифіковані як утримувані для продажу;

б) за сумою очікуваного відшкодування на дату прийняття рішення про відмову від продажу.

7.11. Якщо необоротні активи до переведення їх до категорії активів, утримуваних для продажу, оцінювалися за первісною вартістю (собівартістю), банк має здійснити коригування балансової вартості з урахуванням сум накопиченої амортизації, втрат від зменшення корисності з одночасним визнанням такого коригування у звіті про фінансовий результат. Переведення необоротних активів до категорії активів, що утримуються для використання в процесі діяльності або інвестиційної нерухомості, банк відображає в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) переведення необоротних активів до категорії активів, призначених для використання в процесі діяльності або інвестиційної нерухомості, що оцінювалися за первісною вартістю (собівартістю):

Дебет рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму первісної вартості;

Кредит рахунків

4309, 4409, 4419, 4509 - на суму зносу;

3408 - на суму балансової вартості необоротних активів, утримуваних для продажу;

б) донарахування амортизації:

Дебет рахунку

7423;

Кредит рахунків

4309, 4409, 4419, 4509;

в) визнання втрат від зменшення корисності:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунків

4309, 4409, 4419, 4509;

г) визнання відновлення корисності:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4419, 4509;

Кредит рахунку

6499.

7.12. Переведення необоротних активів до категорії активів, призначених для використання в процесі діяльності або інвестиційної нерухомості, що оцінювалися за переоціненою вартістю (справедливою вартістю), банк відображає такою проводкою:

Дебет рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму переоціненої вартості;

Кредит рахунків

4309, 4409, 4509 - на суму зносу;

3408 - на суму балансової вартості необоротних активів, утримуваних для продажу.

Балансова вартість необоротних активів, які до часу переведення до категорії активів, утримуваних для продажу, обліковувалися за переоціненою вартістю, коригується як уцінка або дооцінка відповідно до глави 1 розділу III цієї Інструкції.

7.13. Банки здійснюють бухгалтерський облік операцій із необоротними активами, утримуваними для продажу, на які набувають право власності шляхом реалізації прав заставодержателя (заставленим майном), відповідно до глави 2 розділу IX цієї Інструкції.

8.1. Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земля чи будівля або частина будівлі, або земля і будівля, що перебувають у розпорядженні власника або орендаря за договором про оренду з метою отримання орендних платежів, збільшення капіталу або для обох цілей, а не для надання послуг або адміністративних цілей.

8.2. Один і той самий об'єкт нерухомості може бути розділений на конструктивно відокремлені частини, що використовуються з різною метою: одна частина - для отримання доходу від орендної плати або збільшення капіталу, інша - для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.

У бухгалтерському обліку такі частини об'єкта нерухомості відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, то такий об'єкт визнається інвестиційною нерухомістю за умови, що лише незначна частина об'єкта утримується для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.

8.3. Банк має розробити та затвердити в обліковій політиці чіткі критерії для визначення активу як об'єкта інвестиційної нерухомості та зазначати ці критерії в інформації до фінансової звітності.

8.4. До інвестиційної нерухомості належать:

1) земля, утримувана для довгострокового збільшення капіталу, а не для короткострокового продажу під час звичайної діяльності;

2) земля, утримувана для майбутнього, але ще невизначеного використання (якщо банк ще не визначив, чи буде він використовувати землю як нерухомість, зайняту власником, чи для короткострокового продажу під час звичайної діяльності, тоді земля вважається утримуваною для збільшення капіталу);

3) будівля, яка є власністю банка (або пов’язаний з будівлею актив з права користування, що утримується цим банком) та надана в оренду згідно з одним чи кількома договорами про операційну оренду;

4) будівля, яка не зайнята, але утримується для надання в оренду згідно з одним чи кількома договорами про операційну оренду;

5) нерухомість, яка будується або поліпшується для майбутнього використання як інвестиційна нерухомість.

8.5. Під час первісного визнання інвестиційної нерухомості банк оцінює та відображає її в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, яка включає ціну придбання цієї нерухомості та всі витрати, що безпосередньо пов'язані з її придбанням.

8.6. Придбання інвестиційної нерухомості відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунку

3510;

Кредит рахунків

1001, 1200, 2600, 2620, 2650;

б) визнання інвестиційної нерухомості в балансі банку:

Дебет рахунку

4410;

Кредит рахунку

3510.

8.7. Витрати на поточне обслуговування, ремонт та утримання об'єкта інвестиційної нерухомості визнаються витратами під час їх здійснення.

8.8. Капітальні інвестиції на будівництво або забудову та на реконструкцію об'єкта інвестиційної нерухомості, який в довгостроковій перспективі використовуватиметься як інвестиційна нерухомість, збільшують його вартість. Такі капітальні інвестиції банк відображає в обліку за окремим аналітичним рахунком 4410.

8.9. Орендар оцінює за справедливою вартістю актив з права користування, а не базову нерухомість, якщо застосовує модель справедливої вартості для оцінки інвестиційної нерухомості, яка утримується як актив з права користування.

8.10. Інвестиційну нерухомість, утримувану орендарем як актив з права користування, потрібно за необхідності переоцінювати до справедливої вартості, якщо банк вибирає модель справедливої вартості. Якщо орендні платежі здійснюються за ринковими ставками, то справедлива вартість інвестиційної нерухомості, утримуваної орендарем як актив з права користування, на момент придбання за вирахуванням усіх очікуваних орендних платежів (уключаючи й тих, що пов’язані з визнаними зобов’язаннями за орендою) має дорівнювати нулю.

8.11. Банк визнає інвестиційну нерухомість, що придбана на умовах відстрочення платежу, за первісною вартістю ціни об'єкта. Різниця між цією сумою та загальною сумою платежів визнається процентними витратами за період надання кредиту.

8.12. Після первісного визнання об'єкта інвестиційної нерухомості подальшу його оцінку банк здійснює за одним з таких методів:

а) за справедливою вартістю з визнанням змін справедливої вартості в прибутку або збитку; амортизація та зменшення корисності не визнаються;

б) за первісною вартістю (собівартістю) з урахуванням накопиченої амортизації та втрат від зменшення корисності.

8.13. Банк здійснює оцінку інвестиційної нерухомості на кожну наступну після первісного визнання дату балансу. Зміни справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) у разі збільшення вартості:

Дебет рахунку

4410;

Кредит рахунку

6394;

б) у разі зменшення вартості:

Дебет рахунку

7394;

Кредит рахунку

4410.

8.14. Якщо об'єкт інвестиційної нерухомості оцінюється за первісною вартістю (собівартістю), то в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:

а) нарахування амортизації:

Дебет рахунку

7423;

Кредит рахунку

4419;

б) зменшення корисності:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунку

4419.

8.15. Якщо банк не може достовірно визначити справедливу вартість об'єкта інвестиційної нерухомості (операції з аналогічними об'єктами нерухомості на ринку здійснюються рідко, альтернативної оцінки справедливої вартості немає), то він здійснює його оцінку за первісною вартістю. Ліквідаційна вартість такого об'єкта нерухомості має дорівнювати нулю, первісна вартість амортизується протягом строку його корисного використання.

8.16. Якщо банк обрав метод оцінки об'єкта інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то він має послідовно застосовувати цей метод до часу його вибуття або рекласифікації.

8.17. У разі здійснення банком оцінки об'єкта нерухомості за методом справедливої вартості інженерне обладнання (ліфти, кондиціонери тощо), що є невід'ємною частиною будівлі, не визнається в обліку окремо як основний засіб, а включається до справедливої вартості єдиного об'єкта інвестиційної нерухомості.

8.18. Якщо бухгалтерський облік будівлі як об'єкта інвестиційної нерухомості банк здійснює за методом первісної вартості, то обладнання, що є невід'ємною частиною цієї будівлі, обліковується окремо.

8.19. Переведення об'єкта нерухомості до категорії інвестиційної нерухомості та з категорії інвестиційної нерухомості до інших банк проводить лише в разі зміни способу його функціонального використання, що підтверджується такими подіями:

а) початком зайняття власником нерухомості - у разі переведення з інвестиційної нерухомості до нерухомості, зайнятої власником;

б) закінченням зайняття власником нерухомості - у разі переведення з нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості;

8.20. Якщо банк застосовує метод оцінки за первісною вартістю, то переведення об'єкта інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником, та навпаки, не впливає на його балансову вартість. Переведення здійснюється за балансовою вартістю переданої нерухомості, і вартість цих об'єктів не змінюється.

8.21. Якщо банк застосовує метод оцінки нерухомості за справедливою вартістю, то під час переведення об'єкта інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником, банк здійснює такі проводки:

Дебет рахунку

4400;

Кредит рахунку

4410 - за справедливою вартістю на дату переведення.

Під час здійснення такого переведення прибуток або збиток не виникає.

8.22. Різниця між балансовою та справедливою вартістю нерухомості, що виникає на дату переведення об'єктів з категорії нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості, визнається банком як переоцінка основних засобів:

а) у разі перевищення справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості над його балансовою вартістю:

Дебет рахунків

4410;

4409;

Кредит рахунків

4400;

5100;

б) у разі перевищення балансової вартості над справедливою вартістю об'єкта інвестиційної нерухомості:

Дебет рахунків

4410;

4409;

5100, 7499;

Кредит рахунку

4400.

8.23. Якщо банк визначає, що справедлива вартість інвестиційної нерухомості, що будується, не піддається достовірній оцінці, але він очікує, що справедливу вартість цієї нерухомості можна буде достовірно визначити після завершення будівництва, то він має здійснювати оцінку такої інвестиційної нерухомості, що будується, за собівартістю до того часу, коли її можна буде визначити достовірно або коли будівництво буде завершено (залежно від того, що відбудеться раніше). Як тільки банк отримує змогу достовірно оцінювати справедливу вартість інвестиційної нерухомості, що будується і раніше оцінювалася за собівартістю, він повинен здійснювати оцінку такої нерухомості за її справедливою вартістю. За припущенням справедлива вартість нерухомості піддається достовірній оцінці відразу після завершення її будівництва. Припущення щодо можливості достовірної оцінки справедливої вартості інвестиційної нерухомості, що будується, можна спростувати тільки після первісного визнання цієї нерухомості. Будь-яка різниця між справедливою вартістю інвестиційної нерухомості, яка будується або будівництво якої завершується, або поліпшується банком самостійно та буде обліковуватися в подальшому за справедливою вартістю, і її попередньою балансовою вартістю на дату оцінки визнається банком як інші витрати (рахунок 7499) або інший дохід (рахунок 6499) звітного періоду.

Якщо банк визначає, що справедлива вартість інвестиційної нерухомості (іншої, ніж інвестиційна нерухомість, що будується) не піддається достовірній оцінці на постійній основі, то він має оцінювати таку інвестиційну нерухомість, застосовуючи модель собівартості до дати вибуття інвестиційної нерухомості.

Банк, який визначив оцінку інвестиційної нерухомості, що будується, за справедливою вартістю, зобов’язаний обліковувати цю інвестиційну нерухомість у разі завершення її будівництва за справедливою вартістю.

8.24. Банк припиняє визнавати в балансі об'єкт інвестиційної нерухомості під час його вибуття внаслідок продажу або передавання у фінансовий лізинг (оренду), або якщо більше не очікується отримання будь-яких економічних вигід від його використання.

8.25. Фінансовий результат від вибуття об'єкта інвестиційної нерухомості банк визначає як різницю між надходженнями коштів від вибуття об'єкта та його балансовою вартістю і визнає їх у звітному періоді, у якому відбулося вибуття чи ліквідація. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:

а) у разі перевищення суми балансової вартості об'єкта порівняно із сумою виручки від його реалізації:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

7499;

Кредит рахунку

4410;

б) у разі перевищення суми виручки від реалізації об'єкта порівняно із сумою балансової вартості об'єкта:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунків

4410;

6499.

8.26. Зменшення та відновлення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за первісною вартістю (собівартістю), банк визнає аналогічно до порядку визнання зменшення корисності основних засобів і відображає в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) зменшення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунку

4419;

б) відновлення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості:

Дебет рахунку

4419;

Кредит рахунку

6499.

8.27. Відшкодування, отримане від третіх сторін як компенсація за інвестиційну нерухомість, корисність якої зменшилася, банк визнає доходом і відображає в бухгалтерському обліку на дату надходження грошових коштів такими проводками:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650

Кредит рахунку

6499.

1.1. Після первісного визнання об'єкта основних засобів як активу його подальший облік має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:

а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;

б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Обраний метод банки зобов'язані застосовувати для всіх об'єктів певної групи основних засобів і не поєднувати об'єкти з різними методами оцінки в одну групу.

1.2. У разі застосування методу первісної вартості (собівартості) переоцінка необоротних активів не здійснюється.

1.3. Переоцінку потрібно здійснювати, якщо залишкова вартість об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Під час переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату має здійснюватися переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

1.4. Переоцінка групи основних засобів, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

1.5. Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому абзаці пункту 2.3 розділу IV цієї Інструкції.

1.6. Порядок проведення переоцінки банк визначає самостійно з урахуванням вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.

1.7. Під час проведення переоцінки основних засобів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки за одним з таких методів.

Перший метод. Накопичена амортизація перераховується пропорційно зміні балансової вартості об'єкта основних засобів таким чином, щоб після переоцінки балансова вартість дорівнювала переоціненій вартості. Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Такий метод не потребує перегляду норми амортизації.

Другий метод. Накопичена амортизація вираховується з первісної (переоціненої) вартості об'єкта основних засобів, а отримана на нетто-основі балансова вартість переоцінюється до його справедливої вартості. За цим методом переоцінена вартість об'єкта дорівнює його справедливій вартості, а накопичена амортизація дорівнює нулю. Норми амортизації потребують перегляду. Цей метод, як правило, використовується для будівель та споруд.

1.8. Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

1.9. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що зазначені в пункті 1.11 цієї глави.

1.10. Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінки), то збільшення має відображатися як зростання додаткового капіталу.

Дооцінка основних засобів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

4400, 4500;

Кредит рахунку

5100;

одночасно:

Дебет рахунку

5100;

Кредит рахунків

4409, 4509;

б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

4409, 4509;

Кредит рахунків

4400, 4500;

одночасно:

Дебет рахунків

4400, 4500;

Кредит рахунку

5100.

1.11. Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цими об'єктами, а в разі недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку.

У бухгалтерському обліку уцінка відображається такими проводками:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

5100, 7499 (у разі відсутності кредитового залишку за рахунком 5100);

Кредит рахунків

4400, 4500;

одночасно:

Дебет рахунків

4409, 4509;

Кредит рахунку

5100;

б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

4409, 4509;

Кредит рахунків

4400, 4500;

одночасно:

Дебет рахунків

5100, 7499 (у разі відсутності кредитового залишку за рахунком 5100);

Кредит рахунків

4400, 4500.

1.12. Сума попередніх уцінок і втрат від зменшення корисності об'єкта основних засобів, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів і відновлення його корисності під час проведення чергової (останньої) дооцінки вартості цього об'єкта основних засобів, включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499) у розмірі, не більшому, ніж сума перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 5100).

Сума попередніх дооцінок об'єкта основних засобів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергової (останньої) уцінки залишкової вартості цього об'єкта, але не більша, ніж сума перевищення, спрямовується на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5100). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).

1.13. Під час вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, різниця між сумою (перевищення) попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. У бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

5100;

Кредит рахунку

5030.

Дооцінку об'єкта основних засобів, що враховується у власному капіталі, банк може включати до нерозподіленого прибутку частинами протягом періоду експлуатації цього об'єкта. У цьому разі сума включеної дооцінки буде різницею між сумою амортизації, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та сумою амортизації, що базується на первісній вартості активу. У бухгалтерському обліку здійснюється аналогічна проводка.

1.14. З метою правильного відображення в бухгалтерському обліку результатів дооцінки (уцінки) об'єктів основних засобів банки мають накопичувати інформацію щодо раніше здійснених дооцінок (уцінок) за цими об'єктами.

1.15. Відображення в бухгалтерському обліку визнаних відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань за результатами переоцінки основних засобів здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

2.1. Після первісного визнання нематеріального активу його облік надалі має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:

а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;

б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Банки здійснюють оцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю, якщо для таких активів є активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріальних активів слід переоцінювати всі інші активи тієї групи, до якої належить цей об'єкт (крім тих, щодо яких немає активного ринку).

2.2. Якщо банк здійснив переоцінку об'єктів відповідної групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

2.3. Під час проведення переоцінки нематеріальних активів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки одним з двох методів аналогічно до порядку, визначеного в пункті 1.6 глави 1 цього розділу.

Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта.

2.4. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається в складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду, крім випадків, що наведені в пункті 2.6 цієї глави.

Дооцінка нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунку

4300;

Кредит рахунку

5101;

одночасно:

Дебет рахунку

5101;

Кредит рахунку

4309;

б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунку

4309;

Кредит рахунку

4300;

одночасно:

Дебет рахунку

4300;

Кредит рахунку

5101.

2.5. Уцінка нематеріальних активів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а в разі недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок 7499). У бухгалтерському обліку уцінка відображається такими проводками:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

5101, 7499;

Кредит рахунку

4300;

одночасно:

Дебет рахунку

4309;

Кредит рахунку

5101;

б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунку

4309;

Кредит рахунку

4300;

одночасно:

Дебет рахунків

5101, 7499;

Кредит рахунку

4300.

2.6. Сума попередніх уцінок об'єкта нематеріальних активів і втрат від зменшення його корисності, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і відновлення його корисності, під час проведення чергової дооцінки вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499) у сумі, не більшій, ніж сума зазначеного перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 5101).

Сума попередніх дооцінок об'єкта нематеріальних активів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергової уцінки залишкової вартості цього активу спрямовується на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5101). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).

2.7. Під час вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, різниця (перевищення) між сумою попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу та здійсненням такої проводки:

Дебет рахунку

5101;

Кредит рахунку

5030.

1.1. Вартість усіх необоротних (матеріальних та нематеріальних) активів підлягає амортизації (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Амортизація не нараховується, якщо балансова вартість необоротних активів дорівнює їх ліквідаційній вартості.

Амортизація не нараховується за об'єктами основних засобів, що є предметами антикваріату.

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. Банк розглядає нематеріальний актив як такий, що має невизначений строк корисного використання, якщо на підставі аналізу всіх чинників (юридичних, нормативних, договірних, економічних тощо) немає передбачуваного обмеження періоду, протягом якого такий актив буде, за очікуванням, забезпечувати надходження чистих грошових потоків до банку (наприклад, право постійного користування земельною ділянкою).

1.2. Амортизація необоротних активів може здійснюватися окремо за складовою частиною об'єкта. Для розрахунку амортизації частини об'єктів, що мають однакові строки корисного використання, можуть бути згруповані.

1.3. Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час їх первісного визнання. Амортизація необоротних активів не припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації необоротних активів припиняється на одну з двох дат, що настає раніше: на дату переведення активів до категорії необоротних активів, утримуваних для продажу, або на дату припинення визнання активів.

1.4. Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно з урахуванням таких факторів:

очікуваного використання об'єкта з урахуванням його розрахункової потужності або фізичної продуктивності;

строків корисного використання подібних активів;

фізичного та морального зносу, що передбачається;

правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об'єкта та інших факторів.

1.5. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів і нематеріальних активів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання та наприкінці кожного фінансового року. Банк у кінці кожного року оцінює нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання. Якщо таких ознак немає, то банк установлює строк корисного використання таких нематеріальних активів.

1.6. Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за звітним, у якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.

1.7. Амортизація об'єкта основних засобів і нематеріальних активів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

1.8. Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:

Дебет рахунку

7423;

Кредит рахунків

4309, 4409, 4509.

1.9. Необоротні активи, що повністю амортизовані і використовуються банком у його діяльності, у бухгалтерському обліку відображаються за відповідними рахунками з обліку первісної (переоціненої) вартості активів та нарахованого зносу (накопиченої амортизації) до часу списання їх з балансу.

1.10. Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до внутрішніх положень банку з обліку основних засобів і нематеріальних активів.

2.1. Амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банки нараховують із застосуванням таких методів:

а) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

б) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта в результаті ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

в) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

г) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

ґ) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

2.2. Банк має регулярно, наприкінці кожного фінансового року, переглядати методи нарахування амортизації основних засобів на відповідність економічним вигодам, що очікує отримати від їх застосування, та вносити відповідні зміни в облікову політику як зміни облікової оцінки. Норми амортизації відповідно до нового методу амортизації визначаються виходячи із залишкової вартості відповідного об'єкта.