3 метою правильного і однакового вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаковки, повторним використанням дерев'яної і картонної тари та паперових мішків, Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1992 року N 174 наказом Міністерства державних ресурсів України від 16 червня 1992 року N 15 затверджені Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання і Правила повторного використання дерев'яної, картонної тари та паперових мішків (з наступними змінами).

Наказом Держкомресурсів України від 29 березня 1993 року N 78 за погодженням з Правлінням Укоопспілки в ці Правила внесені відповідні зміни і доповнення. Отже з дати видання цього наказу зазначені Правила регулюють взаємовідносини і з підприємствами (організаціями) споживчої кооперації України.

У зв'язку з введенням в дію з 1 липня 1992 року Угоди "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав", підписаної 20 березня 1992 року, Положення про поставки продукції і товарів, а також затверджені на іх підставі Держпостачем СРСР Правила застосування, обігу і повернення багаторазових засобів упаковки не можуть застосовуватись до взаємовідносин між підприємствами України і господарюючими суб'єктами інших держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав.

Всі питання застосування, обігу і повернення засобів упаковки, у тому числі майнової відповідальності за порушення зобов'язання щодо цих засобів, повинні знайти своє регулювання в договорі (контракті).

2. Після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання підлягають обов'язковому поверненню, якщо інше не передбачено Правилами застосування, обігу і повернення цих засобів або договором (п.З Правил). Якщо Правилами або договором покупець (одержувач) продукції і товарів не звільнений від обов'язку повернення засобів упаковки багаторазового використання, ці засоби підлягають обов'язковому поверненню в кількості, порядку і строки, передбачені Правилами.

3. Обов'язок повернення засобів упаковки багаторазового використання є зобов'язанням, виконання якого відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України може забезпечуватися неустойкою (штрафом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1992 року N 174 до компетенції Міністерства державних ресурсів України віднесено вирішення питання щодо відповідальності за несвоєчасне повернення засобів упаковки багаторазового використання.

Відповідно до пункту 95 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання за прострочку повернення (здачі) цих засобів до 15 днів покупець (одержувач) сплачує постачальнику штраф у розмірі 150% ціни придбання таких засобів, а понад 15 днів - 300% з урахуванням раніше сплаченого штрафу.

Зазначені штрафи можуть бути стягнуті лише за наявності договору поставки продукції (товарів) між постачальником і покупцем (одержувачем).

Щодо Правил повторного використання дерев'яної, картонної тари та паперових мішків, які регулюють взаємовідносини тароздавачів і тарних підприємств, то відповідно до пункту 7 цих Правил здача дерев'яної, картонної тари та паперових мішків на тарні підприємства проводиться без обов'язкового укладання договорів. Повторне використання тари для упаковки виробленої продукції тароздавач може здійснити тільки за умови укладання про це договору з тарним підприємством. Якщо такий договір не укладений, тара та паперові мішки підлягають здачі на тарні підприємства в кількості, встановленій пунктом 5 Правил повторного використання дерев'яної, картонної тари та паперових мішків.

У тих випадках, коли штраф за прострочку повернення (здачі) засобів упаковки і тари до 15 днів не стягнутий, у тому числі внаслідок пропуску строку позовної давності, у господарського суду нема підстав при стягненні штрафу в розмірі 300% відраховувати суму штрафу, яку б покупець (тароздавач) повинен був сплатити за прострочку повернення (здачі) засобів упаковки або тари до 15 днів.

4. Згідно зі статтею 164 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, що виникло з договору, може бути покладено в цілому або частині на третю особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само, якщо третя особа зв'язана з однією з сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором. У разі покладання виконання зобов'язання на третю особу, у тому числі шляхом видачі рознарядок на відвантаження продукції, відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо законодавством не передбачено, що відповідальність несе безпосередньо виконавець.