Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Винокуров К.С., Степанюк А.Г., при секретарі Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" до Кабінету Міністрів України (третя особа 1. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третя особа 2. Державна митна служба України) про визнання протиправним та скасування п. 2 постанови (за участю представників сторін, від позивача: В.Я.О., від відповідача: К.В.М., від третьої особи 1: Г.Ю.П., від третьої особи 2: не з'явився)

Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування пункту 2 постанови "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" від 5 березня 2008 року N 163.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує невідповідність оскаржуваного пункту ст.ст. 19, 113, 117 Конституції України в частині перевищення повноважень суб'єкта владних повноважень, ст.ст. 3, 7, 4, 87 Митного кодексу України в частині порушення принципів митного регулювання, ст.ст. 377, 378, 379, 380 Господарського кодексу України та ст.ст. 2, 3, 5, 8, 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" в частині перешкоджання здійснення зовнішньоекономічної діяльності, положень міжнародної Угоди між Україною та Швейцарською Конфедерацією про сприяння та взаємний захист інвестицій, яка 15.11.96 р. ратифікована Верховною Радою України. В частині порушення прав позивача міститься посилання на неможливість здійснювати господарську діяльність з постачання імпортованого природного газу.

Відповідач надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що прийняття Кабміном п. 2 оскаржуваної постанови було обумовлено рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.02.2008 р. "Про заходи щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України" , та ситуації на ринку природного газу", введеного в дію Указом Президента України від 14.02.2008 р. N 122/2008 та Прогнозним балансом надходження та розподілу природного газу за 2008 рік, затвердженим розпорядженням Кабміну від 09.01.2008 р. N 57-р. Зауважив, що п. 2 оскаржуваної постанови не встановлює обмежень та/або зобов'язань для позивача, дія постанови поширюється виключно на відносини між НАК "Нафтогаз України" та Державною митною службою України.

Третя особа 1 підтримала позицію відповідача, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа 2 в судове засідання не з'явилася, письмових пояснень по суті адміністративного позову не надала.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

05.03.2008 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 163 "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України", пунктом 2 якої зобов'язано Державну митну службу проводити починаючи з 01.03.2008 р. попереднє митне оформлення природного газу, який надходить в газотранспортну систему України для задоволення потреб споживачів України, виключно Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до приписів статті 3 Митного кодексу України процедури митного контролю та оформлення становлять митну справу, засади якої визначаються виключно законами України і Митним кодексом України. На Кабінет Міністрів України покладні функції з організації та забезпечення здійснення митної справи відповідно до Митного кодексу України та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, Митного кодексу України та законів України.

Водночас, частиною 2 статті 3 Митного кодексу України, митну справу визначено складовою зовнішньоекономічної діяльності України. Відповідно до ч. 2 ст. 384 Господарського кодексу України, митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Митного кодексу України, закону про зовнішньоекономічну діяльність, інших законів, Єдиного митного тарифу та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо прийняття нормативних актів управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України, а статтею 2 цього ж Закону визначено одним із принципів зовнішньоекономічної діяльності принцип верховенства права, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України.

Статтею 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що з прийняттям відповідачем постанови N 163 від 05.03.2008 р. НАК "Нафтогаз України" зайняв монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання природного газу імпортованого походження, оскільки пунктом 2 цієї постанови будь-який інший суб'єкт господарювання позбавлений можливості здійснювати митне оформлення природного газу, який надходить в газотранспортну систему України для задоволення потреб споживачів України.

Відповідно до пп. 4, 7 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митне регулювання здійснюється на основі принципів єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України та додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Порядок митного оформлення товарів (в тому числі імпортованого природного газу) визначається розділом III "Митне оформлення" Митного кодексу України, який містить норми прямої дії щодо порядку митного оформлення товарів, і в тому числі щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України. При цьому жодною правовою нормою Митного кодексу України та іншого закону України не надається право Кабінету Міністрів України визначати монопольний статус суб'єктів господарювання щодо ввезення на митну територію України певних товарів, а також визнавати за ними виключне право на декларування товарів, вчинення інших процедур, необхідних для митного оформлення.

Приписами статті 87 Митного кодексу України визнається право на декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, за підприємствами (декларантами), які є власниками товарів, що переміщуються через митний кордон України, а ч. 5 ст. 86 Митного кодексу України забороняється митним органам відмовляти у прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконані всі умови, визначені Митним кодексом.

Статтею 89 Митного кодексу України визначено, що до ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація.

В свою чергу, заборона проведення попереднього митного оформлення природного газу, який надходить в газотранспортну систему України для задоволення потреб споживачів України всім суб'єктам господарювання, крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", суперечить положенням основоположним принципам митного регулювання в Україні та ст.ст. 4, 86, 87, 89 Митного кодексу України.

Положення Митного кодексу України не надають Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення суб'єктів, яким надано виключне право на здійснення попереднього митного оформлення певних видів товарів, що переміщуються на митну територію України.

Таким чином, пункт 2 оскаржуваної постанови прийнятий відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, що суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 377 Господарського кодексу України, господарська діяльність суб'єктів господарювання, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону майном (включаючи товари) є зовнішньоекономічною діяльністю.

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та ст.ст. 377, 378 і 379 всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та ст. 380 Господарського кодексу України державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності, при цьому забороняється втручання держави та її органів в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно із законами України.