У порядку інформації доводяться до відома відповіді Вищого арбітражного суду України на запити щодо застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства.

1. У вирішенні спорів за участю органів державної податкової адміністрації виникли питання, що наводяться нижче разом з відповідями на них.

1.1. Чи може бути визнане недійсним рішення державного податкового органу лише з тих підстав, що у складеному цим органом акті перевірки відсутні посилання на законодавчі акти, вимоги яких порушено, а також у разі недодержання 10-денного терміну прийняття рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій?

Сама лише відсутність у складеному державним податковим органом акті перевірки посилання на законодавчі акти, вимоги яких порушено господарюючим суб'єктом, а так само недодержання 10-денного терміну прийняття рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій не є підставою для визнання відповідного рішення державного податкового органу недійсним.

1.2. Яку дату слід вважати днем встановлення податковим органом порушення законодавства про податки?

Днем встановлення порушення слід вважати дату складання працівниками державного податкового органу відповідного акта перевірки.

1.3. Як визначити поняття "сільськогосподарські чи будівельні комплекси", які відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 року" (314/97-ВР) мають право на реструктуризацію недоїмок за податками?

Чинне законодавство України не вміщує чіткого визначення поняття "комплекс" чи то сільськогосподарський, чи будівельний. Проте за змістом пункту 1 статті 1 названого Закону платниками податків, що мають право на реструктуризацію недоїмок за податками, є власне суб'єкти господарювання усіх галузей промисловості (крім платників, зазначених у пунктах 2 і 3 статті 7 цього Закону), незалежно від форми власності та приналежності до того чи іншого комплексу.

1.4. Якими документами має бути засвідчений факт користування транспортно-експедиційними послугами для вирішення питання про віднесення видатків на оплату послуг транспортно-експедиційних організацій на собівартість продукції?

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом і обов'язковою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею; до того ж на підставі накладної вноситься провізна плата та інші платежі за перевезення. За змістом статті 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР основним перевізним, а також і розрахунковим документом, що відображає розрахунки з провізних платежів є накладна, яка є одночасно й обов'язковою письмовою формою договору перевезення, оскільки цей договір може бути укладено лише за умови подання вантажовідправником разом з вантажем і накладної. Отже для вирішення питання про віднесення видатків на оплату послуг транспортно-експедиційних організацій на собівартість продукції платник повинен подати первинні документи, що підтверджують факт користування транспортно-експедиційними послугами.

1.5. Що слід розуміти під терміном "базис поставки", який вживається у підпункті "з" пункту 25 "Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затверджених Постановою Верховної Ради України від 27.06.95 N 247/95-ВР?

Під базисом поставки у даному разі слід розуміти погоджені сторонами умови договору поставки продукції (товарів), зокрема щодо розподілу між сторонами транспортних витрат (див., наприклад, пункт 34 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, пункт 27 Положення про поставки товарів народного споживання, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 N 888)

1.6. Чи підлягає реструктуризації заборгованість, що стягується з боржника за рішенням арбітражного суду?

Відповідно до пункту 7 статті 6 Закону України "Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 року" на спеціальному рахунку платника податків, відкритому у банку, де знаходиться його розрахунковий рахунок, обліковуються розрахункові документи щодо стягнення у безспірному порядку сум заборгованості (за винятком випадків безспірного стягнення коштів за рішеннями суду, арбітражного суду та виконавчими написами нотаріусів). Отже за змістом наведеного пункту рішення арбітражного суду підлягає виконанню без реструктуризації заборгованості незалежно від того, що стягнення заборгованості звернено на майно боржника. До того ж слід мати на увазі, що реструктуруватись може лише заборгованість за податками (платежами), пенею, штрафними та фінансовими санкціями, зазначеними у пункті 4 статті 1 названого вище Закону, а не взагалі будь-які борги перед бюджетами відповідних рівнів.

2. Чи застосовуються правила статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження розміру стягнення подвійною обліковою ставкою Національного банку України, якщо сторони за договором передбачили в ньому відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді штрафу?

За змістом статті 178 Цивільного кодексу України штраф і пеня є лише різновидами неустойки як засобу забезпечення виконання зобов'язання. Отже, якщо сторони в договорі передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді штрафу, правила статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження розміру стягнення подвійною обліковою ставкою Національного банку України мають застосовуватися на загальних підставах.

3. Чи може бути достроково розірваний договір найму у разі несплати наймачем платежів за користування теплоенергією, охорону приміщення, опалення тощо?

За загальним правилом, встановленим пунктом 3 статті 269 Цивільного кодексу України, дострокове розірвання договору майнового найму можливе у разі невнесення наймачем найомної плати, тобто плати за користування майном, а не будь-яких інших платежів, в т.ч. за користування теплоенергією, охорону приміщення, опалення тощо.

У разі укладення договору оренди державного або комунального майна відповідний договір на підставі частини третьої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12 ) може бути розірваний за рішенням суду (арбітражного суду), зокрема, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.

4. Чи може бути віднесена до господарств агропромислового комплексу заготівельна контора райспоживспілки?

Закон України "Про споживчу кооперацію", зокрема частина друга пункту 3 статті 17, не ототожнює підприємства і організації споживчої кооперації з господарствами агропромислового комплексу, а лише надає їм право користування тими ж пільгами, які надані або можуть бути надані господарствам агропромислового комплексу.

Що ж до статті 4 Указу Президента України від 16.03.95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", то вона стосується як підприємств оптової і роздрібної торгівлі незалежно від форм власності, так і товаровиробників агропромислового комплексу з урахуванням того, покупцем чи продавцем виступає кожний з них у даній конкретній ситуації.

5. Як нараховується пеня, встановлена пунктом 48 Положення про переказний і простий вексель ?

За змістом пункту 48 Положення про переказний і простий вексель відповідальність за несплату обумовленої векселем суми настає із дня строку платежу у розмірі шести та трьох процентів без вказівки про те, що відповідальність у такому розмірі застосовується за кожний день прострочки. Отже зазначені проценти мають нараховуватись виходячи з того, що це є річні ставки.

Таке розуміння згаданої норми узгоджується зі статтею 214 Цивільного кодексу України, що передбачає сплату боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, трьох процентів річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Будь-який інший механізм нарахування процентів грунтувався б на розширеному тлумаченні пункту 48 названого Положення і тому не може бути застосований арбітражним судом.