На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань розвитку підприємництва встановив:

Наказ N 228/253 від 07.08.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" містить положення, які свідчать про перевищення повноважень Мінтрансу при виданні цього наказу, призводить до значного підвищення витрат підприємців, не призводить до зменшення економічних зловживань, не узгоджується з політикою уряду, спрямованою на зменшення надмірного регулювання підприємницької діяльності (див. обгрунтування з цього приводу в Додатку).

У зв'язку з виявленням положень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва В И Р І Ш И В:

Запропонувати Міністерству транспорту України та Державному комітету статистики України в місячний термін внести зміни в наказ N 228/253 від 07.08.96 р., оскільки він містить норми, які стримують розвиток підприємницької діяльності.

Рішення Державного комітету України з питань розвитку підприємництва щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, є обов'язковим для виконання.

Наказ Мінстату України та Мінтрансу України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" від 07.08.1996 р. N 228/253 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Мінстату України, Мінтрансу України від 17 січня 1997 року N 13/12, спричинив скарги підприємців до Державного комітету України з питань розвитку підприємництва та низку критичних публікацій в засобах масової інформації.

Дане регулювання необхідно призупинити та внести до нього зміни, оскільки:

- Наказ виписаний юридично некоректно;

- при його виданні Мінтранс України перевищив свої повноваження;

- Інструкція спричиняє значне підвищення витрат підприємця (грошових і часових);

- в результаті дії цього акту держава несе збитки;

- він не узгоджується з політикою уряду України, спрямованою на зменшення надмірного регулювання підприємницької діяльності;

- введення в дію цього акту не призводить до зменшення економічних зловживань.

"Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" (надалі - Інструкція), затверджена спільним наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України 07.08.1996 р. N 228/253, містить в собі низку юридичних "неузгоджень".

Відповідно до п.8 Указу Президента "Питання Міністерства транспорту України" від 27 грудня 1995 р. N 1186/95 "Мінтранс у межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством України, рішення Міністерства можуть бути обов'язковими для виконання центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами незалежно від форми власності та громадянами".

В п.1.1 Інструкції є посилання на те, що вона розроблена на основі діючого законодавства. Таке посилання є некоректним, оскільки нема нормативних актів вищого порядку, які зобов'язували б видавців даного наказу створювати це регулювання.

В тому ж п.1.1 Інструкції зазначено: "Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, установ і організації - юридичних та фізичних осіб - незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі або для власних потреб; для яких виконуються перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі.". Таким чином, у випадку, який не є прямо передбаченим законодавством України, Мінтранс встановлює загальнообов'язкові правила для всіх підприємств незалежно від форми власності. Це є безумовним перевищенням повноважень Мінтрансу, визначених п.4 - 6, 8 Указу Президента "Питання Міністерства транспорту України" від 27 грудня 1995 р. N 1186/95.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п.2.7 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Але п.2.9 цього ж Положення вказує на те, що такі форми повинні бути погоджені з Міністерством фінансів України.

Погодженим же є тільки наказ від 17.01.1997 р. N 13/12 "Про внесення змін і доповнень до Інструкції". Сам же наказ "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" від 07.08.1996 р. N 228/253 не був погоджений з Міністерством фінансів України.

Крім того, Мінтранс України та Мінстат України затвердили типові форми первинної транспортної документації своїм спільним наказом від 29.12.1995 р. N 488/346, але досі не зареєстрували його в Мін'юсті. Згідно з Указом Президента України від 03.10.1992 р. N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", з 1 січня 1993 р. нормативні акти міністерств і відомств, що мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації у Мін'юсті України і набувають чинності через 10 днів після реєстрації (якщо в них не встановлено пізнішого строку). Отже, наказ Мінтрансу України і Мінстату України N 488/346 від 29.12.1995 р. не є й досі чинним, і тому посилання на нього в Інструкції є неправомірними.

Підтвердженням необхідності реєстрації наказу про затвердження типових форм первинної транспортної документації можуть слугувати такі факти:

- наказ Мінстату, Мінфіну, Мінтрансу, Держхарчопрому "Про затвердження форми товарно-транспортної накладної на перевезення спирту етилового" N 378/3/417/103 від 03.01.1997 р. зареєстровано в Мін'юсті 23.01.1997 р. за N 6/1810;

- наказ Державного комітету статистики "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля" N 74 від 17.02.1998 р. зареєстровано в Мін'юсті 03.03.1998 р. за N 149/2589.

Ці накази регламентують використання форм, подібних до бланків первинної транспортної документації.

Виникає багато питань при виконанні деяких положень даної Інструкції.

Наприклад, в Інструкції вказано (п.3.1.1 та п.3.2.1), що у розділі "Завдання водієві" (в подорожньому листі типової форми N 1 та N 2) необхідно записати відстань між пунктами навантаження і розвантаження вантажу по кожній їздці, яка визначається на підставі таблиць відстаней, затверджених в установленому порядку. Ким і коли встановлений цей порядок? Де його шукати - підприємцям невідомо.

Не вказано, як саме заповнювати графи "Вантаж, клас і шифр" (п.3.1.4) подорожнього листа типової форми N 1. Шифр може бути міжнародним, українським, той, що прийнятий всередині фірми. Погано врегульовано також питання про заповнення у випадку, коли транспортний засіб не є на балансі підприємства.

У графі 16 "Спосіб" необхідно вказати спосіб навантаження (п.3.5.2) і розвантаження (п.3.5.4) (ручний, механізований, самоскидом, зливанням і т.і.), найменування механізму, яким виконують навантажувальні роботи, та його характеристику (вантажопідйомність, місткість ковша та інше). Що значить "інше"? Усі технічні характеристики механізму чи лише деякі з них?

Незрозуміло також виписане положення п.5 про те, що "особи, відповідальні за оформлення первинної транспортної документації, несуть персональну відповідальність за достовірність вказаних в цих документах даних, а нанесені збитки відшкодовуються ними в порядку, встановленому чинним законодавством". В чому полягає "відповідальність", хто встановив "порядок" відшкодування збитків, - також Інструкція не пояснює.

П.3.1.2 та п.3.2.2 встановлюють, що перед виїздом водій повинен пройти медичний огляд (відмітка про це заноситься до подорожнього листа). Але незрозуміло, як заповнювати цю графу у випадку, коли суб'єкт підприємницької діяльності є, наприклад, приватним підприємцем.

Деякі ж пункти Інструкції дозволяють трактувати їх по-різному в певних випадках. Наведемо приклад: приватний підприємець - фізична особа, який є власником автомобіля, перевозить свої речі (телевізор, велосипед, тощо). Згідно пп.1.1 та 2.2 він зобов'язаний виписати собі товарно-транспортну накладну (ТТН) та подорожній лист. Але згідно з п.2.7 він може і не виписувати ТТН (достатньо лише подорожнього листа). Таке подвійне трактування надає можливостей для зловживань.

Оскільки лист Державної податкової адміністрації від 13.04.98 р. N 4045/10/23-2217 з приводу цієї Інструкції не роз'яснює ці та інші питання, то їх можна тлумачити у будь-який спосіб і за це довільно карати (особливо враховуючи, що питання відповідальності за порушення даної Інструкції чітко не врегульовані).

Наведені приклади свідчать, що Інструкція написана юридично некоректно і при її виданні Мінтранс перевищив свої повноваження.

Згідно з Інструкцією (п.1.3) в Україні вводяться такі форми бланків суворої звітності для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту:

- товарно-транспортна накладна;