Цей Закон відповідно до Конституції СРСР гарантує всім непрацездатним громадянам СРСР право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалась праця як джерело зростання добробуту народу і кожної радянської людини, виключався зрівняльний підхід у пенсійному забезпеченні. Він встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, службовців, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів, у тому числі шляхом регулярного перегляду розмірів пенсій у міру зміни вартості життя і підвищення ефективності економіки країни.

Громадяни СРСР мають право на державне пенсійне забезпечення в старості, при інвалідності, втраті годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в СРСР, мають право на пенсію нарівні з громадянами СРСР, якщо інше не передбачено законодавством СРСР.

За цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії:

за віком (по старості)*;

по інвалідності;

у зв'язку з втратою годувальника;

за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:

а) особи, які працюють на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності і господарювання, або на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах** - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків у Пенсійний фонд СРСР;

б) особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, у тому числі на умовах індивідуальної (групової) оренди або в особистому селянському господарстві, - за умови сплати страхових внесків у Пенсійний фонд СРСР;

в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами творчих спілок, - за умови сплати страхових внесків у Пенсійний фонд СРСР;

г) інші особи, які підлягають державному соціальному страхуванню;

д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і рядового складу служби спеціального зв'язку Міністерства зв'язку СРСР;

е) студенти вищих, учні середніх спеціальних навчальних закладів, училищ, шкіл і курсів з підготовки кадрів, аспіранти і клінічні ординатори, докторанти;

є) особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням обов'язку громадянина СРСР щодо рятування людського життя, щодо охорони державної, колективної власності, власності громадян СРСР і правопорядку;

ж) особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку;

з) члени сімей осіб, вказаних у цій статті, та пенсіонерів з числа цих осіб - у разі втрати годувальника.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їхніх сімей встановлюються Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників та службовців.

Право на соціальну пенсію мають усі непрацездатні громадяни незалежно від соціальної приналежності на умовах, які визначаються цим Законом.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватись у будь-який час після виникнення права на пенсію, без обмеження будь-яким строком.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду СРСР.

Пенсійний фонд СРСР є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету СРСР, формується за рахунок коштів, які відраховуються підприємствами та організаціями на цілі соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, важкості робіт і стану інших умов праці, страхових внесків осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету СРСР. Положення про Пенсійний фонд СРСР затверджує Рада Міністрів СРСР спільно з ВЦРПС.

Пенсії не підлягають оподаткуванню.

Поряд з державним пенсійним забезпеченням з Пенсійного фонду СРСР трудящі мають право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Держстраху СРСР є страховий фонд, який складається на 50 процентів з особистих внесків трудящих і на 50 процентів з коштів державного бюджету СРСР.

Підприємства та організації за рішенням адміністрації і профспілкового комітету, якщо це передбачено колективним договором (угодою), а також колгоспи та інші кооперативи за рішенням загальних зборів можуть відшкодовувати працівникам за рахунок власних коштів, призначених для оплати праці, повністю або частково внески, сплачені ними за договорами добровільного страхування додаткової пенсії.

Пенсійне забезпечення за цим Законом провадиться органами соціального забезпечення. Управління Пенсійним фондом СРСР, однакове застосування цього Закону і державна експертиза умов праці щодо шкідливості і важкості здійснюються в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

Професійні спілки здійснюють з метою захисту інтересів трудящих громадський контроль за правильним застосуванням цього Закону і за витрачанням коштів, що виділяються на пенсійне забезпечення та соціальне обслуговування пенсіонерів.

До відання Ради Міністрів СРСР крім передбачених у цьому Законі належать також питання, пов'язані з порядком призначення і виплати пенсій, визначенням особливостей обчислення стажу окремих категорій громадян, з додержанням гарантій, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком мають:

чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, і за результатами атестації робочих місць;

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 13 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, і за результатами атестації робочих місць;

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 13 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для зазначених цілей встановлюються в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР;

е) жінки, зайняті протягом повного сезону: на вирощуванні бавовнику і збиранні бавовни-сирцю та на вирощуванні, збиранні і післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) працівниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять у Пенсійний фонд СРСР плату, яка покриває витрати на виплату пенсій відповідно до пунктів "б" і "в" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 13 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - у 1996 році.

Починаючи з 1996 року призначення і виплата пенсій відповідно до пунктів "б" і "в" цієї статті провадяться підприємствами і організаціями в порядку, який визначається колективним договором, за рахунок власних коштів.

У період до 1996 року працівникам інших виробництв, професій і посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніше ніж після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються в Пенсійний фонд СРСР на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 13 цього Закону.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 127 цього Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення (пункти "а" і "б") і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах і в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на органи Державної експертизи умов праці. Положення про органи Державної експертизи умов праці і порядок проведення атестації робочих місць затверджуються Радою Міністрів СРСР.

Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників, - за списком робіт і професій, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 13 цього Закону, знижується на 1 рік.

Особи, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Особам, які працювали як у районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

При визначенні права на пенсію відповідно до цієї статті застосовується діючий на день звернення за призначенням пенсії перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджений Радою Міністрів СРСР.

Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті СРСР або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, мають право на пенсію:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Жінки, які народили п'ять або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років із зарахуванням у стаж часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 67) або при стажі роботи не менше 15 років без зарахування в стаж зазначеного часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 119).

Особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути) і диспропорційні карлики мають право на пенсію за віком: чоловіки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років, жінки - після досягнення 40 років і при стажі роботи не менше 15 років.

Пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (статті 76 і 96). За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 14 і статтею 15 цього Закону, за кожний рік роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, понад 10 років у чоловіків і 7 років 6 місяців у жінок пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 100 процентів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством Союзу РСР*.

Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку.

Особам, які не мають достатнього для призначення повної пенсії стажу роботи (стаття 13), призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажеві (стаття 84), але не менше соціальної пенсії (пункт "б" статті 120).

При призначенні пенсій при неповному стажі не застосовуються пільгові умови щодо віку і стажу для призначення пенсій, встановлені цим Законом.

До пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї (статті 40, 41, 43 і 44), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;

б) одиноким пенсіонерам, які досягли 80-річного віку, - на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії (пункт "б" статті 120). При цьому приналежність до одиноких пенсіонерів встановлюється комісією по призначенню пенсій.

Надбавки, передбачені пунктами "а" і "б" цієї статті, можуть нараховуватись одночасно.

Пенсії за віком інвалідам війни збільшуються на суму мінімального розміру пенсії по інвалідності, встановленого Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців" для інвалідів війни з числа солдатів і матросів строкової служби по відповідній групі інвалідності.

Пенсії за віком іншим учасникам війни з числа військовослужбовців, які проходили службу в складі діючої армії, партизанських загонах і з'єднаннях, військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях при виконанні інтернаціонального обов'язку*, підвищуються на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану працездатності.

Пенсії за віком виплачуються в повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу) пенсіонерам: що працюють як робітники і майстри, а також зайнятим аналогічною працею членам колгоспів та інших кооперативів; що працюють у сільській місцевості - як вчителі шкіл, педагогічні працівники у дошкільних, позашкільних та інших дитячих закладах, медичні працівники в закладах охорони здоров'я і соціального забезпечення, сестри милосердя в товариствах Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР; всім працюючим пенсіонерам - учасникам війни.

Іншим працюючим пенсіонерам пенсія за віком за умови укладення строкового трудового договору виплачується в повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, яка спричинила повну або часткову втрату працездатності, внаслідок:

а) трудового каліцтва або професійного захворювання;

б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності, призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до вступу на роботу чи після припинення роботи.

Залежно від ступеня втрати працездатності інваліди поділяються на три групи.

Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються лікарсько-трудовими експертними комісіями (ЛТЕК), які діють на підставі Положення про них, затверджуваного Радою Міністрів СРСР.

Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворюванню (стаття 28) призначаються незалежно від стажу роботи.

Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються при наявності такого стажу роботи на час настання інвалідності:

Якщо було набуто стажу роботи, необхідного для відповідної вікової групи, і робота продовжувалась при переході в наступну вікову групу, то умова про стаж вважається виконаною незалежно від вимог, встановлених для наступної вікової групи.

Особам, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи або після її припинення до досягнення 20 років, пенсії призначаються незалежно від стажу роботи.

При переведенні з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання на пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання необхідний стаж визначається за віком на час початкового встановлення інвалідності.

Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння);

а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні яких-небудь дій в інтересах підприємства чи організації, хоча б і без спеціального доручення;

б) по дорозі на роботу чи з роботи;

в) на території підприємства, організації чи в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;

г) поблизу підприємства, організації чи іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;

д) при виконанні державних або громадських обов'язків, а також при виконанні завдань радянських органів, партійних, професійних або інших громадських організацій, зареєстрованих у встановленому порядку відповідно до законодавства Союзу РСР і союзних республік, хоча б ці завдання і не були пов'язані з основною роботою;

е) при виконанні обов'язку громадянина СРСР щодо рятування людського життя, щодо охорони державної, колективної власності, власності громадян СРСР і правопорядку.

Список професійних захворювань затверджується в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

Радянським громадянам - переселенцям з інших країн, які не працювали в СРСР, пенсії призначаються:

а) по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи;

б) по інвалідності внаслідок загального захворювання - при наявності стажу роботи, необхідного за віком на день встановлення інвалідності.

Студентам вищих і учням середніх спеціальних навчальних закладів, училищ, шкіл і курсів з підготовки кадрів, аспірантам і клінічним ординаторам, які не працювали до вступу в навчальний заклад, на курси, в аспірантуру чи клінічну ординатуру, пенсії призначаються:

а) при інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, пов'язаних з проходженням виробничого навчання, практики чи з практичними заняттями, - незалежно від тривалості перебування в навчальному закладі, на курсах, в аспірантурі чи клінічній ординатурі. При цьому до інвалідності внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з проходженням виробничого навчання, практики чи з практичними заняттями, прирівнюється, інвалідність, яка настала у зв'язку з виконанням державних, громадських обов'язків або завдань адміністрації, радянських органів, партійних, професійних чи інших громадських організацій, зареєстрованих у встановленому порядку відповідно до законодавства Союзу РСР і союзних республік, або у зв'язку з виконанням обов'язку громадянина СРСР щодо рятування людського життя, щодо охорони державної, колективної власності, власності громадян СРСР і правопорядку;

б) при інвалідності внаслідок загального захворювання - якщо студент, аспірант або клінічний ординатор навчався в навчальному закладі, на курсах, в аспірантурі чи клінічній ординатурі протягом відповідного строку, вказаного в статті 27 цього Закону.

Учням загальноосвітніх шкіл пенсії призначаються при інвалідності внаслідок каліцтва, пов'язаного з проходженням виробничого навчання, практики чи з практичними заняттями, незалежно від тривалості навчання.

Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах: інвалідам I і II груп - 55 процентів, інвалідам III групи - 30 процентів заробітку (статті 76 і 96).

Якщо в інвалідів I і II груп є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при відповідному стажі роботи.

Мінімальні розміри пенсій встановлюються: по I і II групах інвалідності в розмірі 100 процентів, по III групі інвалідності - 50 процентів мінімальної заробітної плати.

Інвалідам I і II груп внаслідок загального захворювання, які не мають достатнього для призначення повної пенсії стажу роботи (стаття 27), призначається пенсія по інвалідності при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажеві, але не менше соціальної пенсії, встановленої відповідно по I і II групах інвалідності (стаття 120).

Студентам вищих і учням середніх спеціальних навчальних закладів, училищ, шкіл і курсів з підготовки кадрів, аспірантам і клінічним ординаторам, які не працювали до вступу в навчальний заклад, на курси, в аспірантуру чи клінічну ординатуру, учням загальноосвітніх шкіл, які стали інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, пов'язаних з проходженням виробничого навчання, практики чи з практичними заняттями, пенсії по інвалідності призначаються в розмірах, встановлених статтею 31 цього Закону.

Особам (не зазначеним в пунктах "а" - "е" і "з" статті 3), які стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням обов'язку громадянина СРСР щодо рятування людського життя, щодо охорони державної, колективної власності, власності громадян СРСР і правопорядку, пенсії призначаються в розмірах, встановлених статтею 31 цього Закону.

До пенсії по інвалідності, в тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки:

а) непрацюючим інвалідам I і II груп, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, - на кожного непрацездатного члена сім'ї (статті 40, 43 і 44) в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;

б) інвалідам I групи (крім інвалідів I групи по зору), а також одиноким інвалідам II групи, які потребують сторонньої допомоги, - на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії (пункт "б" статті 120); інвалідам I групи по зору - на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії, передбаченої пунктом "а" статті 120.

Надбавки, передбачені пунктами "а" і "б" цієї статті, можуть нараховуватись одночасно.

Пенсії по інвалідності учасникам війни підвищуються на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої ЛТЕК. Інвалідам - чоловікам віком більше 60 років і жінкам віком більше 55 років пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їхньою заявою.

У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

У разі визнання особи, що пройшла повторний огляд, працездатного пенсія виплачується до кінця місяця, в якому її визнано працездатною, але не довше ніж до дня, по який встановлено інвалідність.

Якщо інвалід не з'явився у ЛТЕК на повторний огляд у призначений для цього строк, то виплата йому пенсії припиняється, а в разі визнання його знову інвалідом поновлюється з дня припинення, але не більш як за один місяць.

При пропущенні строку повторного огляду з поважної причини виплата пенсії на підставі рішення комісії по призначенню пенсій провадиться з дня припинення виплати до дня повторного огляду, але не більш як за 3 роки, якщо ЛТЕК визнає його за цей період інвалідом. При цьому, якщо при повторному огляді інваліда переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то пенсія за зазначений час виплачується за колишньою групою.

Якщо виплату пенсії інвалідові, який втратив працездатність внаслідок загального захворювання, було припинено у зв'язку з відновленням працездатності або якщо він не одержував пенсії внаслідок нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше 5 років. Якщо минуло більше 5 років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Пенсії по інвалідності виплачуються повністю, незалежно від заробітку чи іншого доходу.

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 41). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і дружина (чоловік) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

а) діти, брати, сестри і внуки, які не досягли 18 років або старші від цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри і внуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони досягли пенсійного віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років, або є інвалідами;

в) один з батьків або дружина (чоловік) або дід, баба, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи внуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і баба - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Учні професійно-технічних училищ, середніх спеціальних і студенти вищих навчальних закладів мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення зазначених навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Всі правила цього Закону, які стосуються сімей померлих, відповідно поширюються (оскільки не застережено інше) і на сім'ї тих, хто безвісти відсутній, коли безвісна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку.

Члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Дітям - круглим сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсії виплачуються у повному розмірі.

Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 25 процентів призначеної пенсії.

Усиновителі мають право на пенсію нарівні з батьками, а усиновлені - нарівні з рідними дітьми.

Неповнолітні, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, зберігають це право також і при їх усиновленні.

Вітчим і мачуха мають право на пенсію нарівні з батьком і матір'ю за умови, якщо виховували або утримували померлого пасинка чи падчерку не менше 5 років.

Пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.

Пенсія, призначена в разі смерті одного з подружжя, зберігається і при укладенні пенсіонером нового шлюбу.

Сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок загального захворювання чи каліцтва, не пов'язаного з роботою, призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності (стаття 27).

Сім'ям студентів, учнів, аспірантів і клінічних ординаторів, які не працювали до вступу в навчальний заклад, на курси, в аспірантуру чи клінічну ординатуру, пенсії призначаються відповідно на тих самих підставах, що й пенсії по інвалідності цим студентам, учням, аспірантам і клінічним ординаторам (стаття 30).

Сім'ям радянських громадян - переселенців з інших країн, якщо годувальник не працював в СРСР, пенсії призначаються:

а) тим, хто одержував в інших країнах пенсію у зв'язку із втратою годувальника, - незалежно від стажу роботи годувальника;

б) тим, хто не одержував пенсії, - за умови, якщо годувальник за віком на день припинення роботи мав відповідний стаж (стаття 27), а в разі смерті його внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання - незалежно від стажу роботи годувальника.

Пенсії у зв'язку із втратою годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (статті 76 і 96), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

На дітей, які втратили обох батьків (круглих сиріт), або дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії.

Сім'ям, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків (круглі сироти), пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.

Членам сім'ї, що втратила годувальника, який помер внаслідок загального захворювання і не мав стажу, достатнього для призначення повної пенсії по інвалідності (стаття 27), призначається пенсія при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажеві роботи годувальника.

Сім'ям померлих пенсіонерів, які одержували пенсію при неповному стажі, пенсія призначається пропорційно стажу роботи, виходячи з якого було призначено пенсію померлому годувальникові.

При цьому пенсія на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою від соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

Сім'ям студентів вищих і учнів середніх спеціальних навчальних закладів, училищ, шкіл і курсів по підготовці кадрів, аспірантів і клінічних ординаторів, які не працювали до вступу в навчальний заклад, на курси, в аспірантуру або клінічну ординатуру, пенсії призначаються в розмірах, встановлених статтею 47 цього Закону.

Сім'ям осіб (не зазначених у пунктах "а" - "е" і "з" статті 3), які загинули у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням обов'язку громадянина СРСР щодо рятування людського життя, щодо охорони державної, колективної власності, власності громадян СРСР і правопорядку, пенсії призначаються в розмірах, встановлених статтею 47 цього Закону.

Сім'ям померлих пенсіонерів пенсії призначаються відповідно за тими ж нормами, як і сім'ям осіб, зазначених у статті 3 цього Закону.

Сім'я, яка має право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника, без обмеження будь-яким строком.

Пенсії у зв'язку із втратою годувальника призначаються:

а) сім'ям осіб, зазначених у статті 3 цього Закону, - незалежно від того, коли помер годувальник: у період роботи (навчання) чи після припинення роботи (навчання);

б) сім'ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати пенсії.

Пенсія у зв'язку із втратою годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно із статтею 40 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли: чоловіки 60 років, жінки 55 років, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому настали обставини, що потягли за собою зміну розміру чи припинення виплати пенсії.

На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія.

На вимогу члена сім'ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії.

При зміні кількості членів сім'ї, забезпечуваних пенсією у зв'язку із втратою годувальника, пенсія відповідно збільшується або зменшується за кількістю членів сім'ї, які мають право на пенсію.

Такий же перегляд пенсії провадиться і в тих випадках, коли виплата пенсії одному з членів сім'ї припиняється або поновлюється після закінчення обставин, що спричинили припинення виплати пенсії.

На членів сім'ї, які є інвалідами, відповідно поширюються правила, викладені в Статтях 26, 36, 37, частинах першій і другій статті 38 цього Закону.

Пенсія в разі втрати годувальника виплачується повністю, незалежно від заробітку чи іншого доходу пенсіонера.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають:

окремі категорії працівників авіації і льотно-випробного складу;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і гарантують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення);

працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів та обладнання;

чабани, зайняті на високогірних пасовищах і в пустельних безводних районах, оленярі в районах Крайньої Півночі;

деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів.

Пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, встановлених статтями 20 і 22 цього Закону для пенсій за віком.

Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 76- 81, 83 і 96), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 63-65).

Пенсії за вислугу років у період роботи виплачуються в порядку, передбаченому статтею 24 цього Закону.

Право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ та організацій, в яких вони зайняті:

а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Зазначені працівники, увільнені з льотної роботи за станом здоров'я (хворобою), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і в жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, який визначає Рада Міністрів СРСР;

б) працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден.

У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена в пункті "а" цієї статті;

в) інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначає Рада Міністрів СРСР:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах.

У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах "а і "б" цієї статті;

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

Право на пенсію за вислугу років мають:

а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і гарантують безпеку руху на залізничному транспорті і метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначає Рада Міністрів СРСР; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;

б) працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більш як півроку враховується за рік роботи, менш як півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 73 цього Закону;

в) робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується в порядку, який визначає Рада Міністрів СРСР:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;