Відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

1. Затвердити Методику формування, розрахунку та встановлення тарифу на електричну енергію, що виробляється на гідроелектростанціях, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні – газеті "Урядовий кур’єр".

1.1. Ця Методика визначає механізм формування, розрахунку та встановлення тарифу на електричну енергію для суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з виробництва електричної енергії на гідроелектростанціях (далі – ГЕС) та (або) гідроакумулюючих електростанціях (далі – ГАЕС), та є ліцензіатами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – ліцензіати).

1.2. Ця Методика застосовується під час установлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП), тарифу на відпуск електричної енергії, що виробляється на ГЕС та (або) ГАЕС, та поширюється на ліцензіатів під час формування та розрахунку зазначеного тарифу.

1.3. У цій Методиці терміни вживаються в таких значеннях:

базовий період – календарний рік, який передує планованому періоду;

виконання статті витрат – стаття вважається виконаною, якщо здійснено оплату за майно/товар/послугу і обома сторонами підписано акт передачі і прийняття робіт або проведено вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно/товар/послугу. Якщо за майно/товар/послугу здійснено попередню оплату, ліцензіат повинен підтвердити факт проведеного фінансування. Якщо майно/товар/послуга надані у кредит (кредиторська заборгованість), ліцензіат має надати підписаний обома сторонами акт передачі і прийняття робіт, вручений коносамент або інший товарно-розпорядчий документ, що підтверджує виникнення зобов’язання;

виробнича собівартість – виражені у грошовій формі поточні витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом електричної енергії;

двоставковий тариф – форма грошового визначення вартості виробництва електроенергії, відпущеної з шин гідроелектростанцій, що продається ліцензіатом шляхом реалізації двох її складових: фізичної кількості, визначеної в кіловат-годинах, та величини робочої потужності енергетичного обладнання, визначеної в мегаватах; двоставковий тариф складається з нерозривної сукупності ставки плати за 1 кіловат-годину відпущеної електроенергії і ставки плати за 1 мегават середньої за період реалізації робочої потужності та встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

заява – письмове звернення ліцензіата встановленої форми до НКРЕКП щодо встановлення або зміни тарифів на відпуск електричної енергії з підтверджуючими документами, передбаченими цією Методикою;

змінні витрати – витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом зі зміною обсягу виробництва електричної енергії;

інвестиційна програма – план використання коштів, сформований та схвалений відповідно до Порядку формування інвестиційних програм ліцензіатів з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами та з виробництва теплової та/або електричної енергії на атомних електростанціях, гідроелектростанціях та гідроакумулюючих електростанціях, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 червня 2015 року № 1972, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2015 року за № 840/27285 (далі – Порядок формування інвестиційних програм);

ліцензована діяльність – господарська діяльність з виробництва електричної енергії;

нецільове використання коштів – витрати ліцензіата на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу та/або схваленою інвестиційною програмою, а також використання сум коштів, передбачених структурою тарифу на виконання інвестиційної програми, та інших матеріальних витрат на забезпечення провадження ліцензованої діяльності, які були витрачені ліцензіатом на закупівлю товару (товарів), послуги (послуг) без дотримання принципів здійснення закупівель відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" ;

обґрунтування – фактичні дані, підтвердження та посилання на нормативно-правові акти, фінансові, технічні документи та інші документи, що доводять необхідність виконання та фінансування заходів на період регулювання (планований період) для здійснення ліцензованої діяльності;

операційна діяльність (основна діяльність) – діяльність, пов’язана з виробництвом електричної енергії;

основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва, постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

планований період – період тривалістю 12 календарних місяців, на який здійснюється формування, розрахунок та встановлення тарифу;

робоча потужність гідроелектростанції – установлена потужність гідроелектростанції, зменшена на величину потужності обладнання, яке виводиться в плановий чи вимушений ремонти, реконструкцію, технічне переоснащення, та з урахуванням обмежень потужності;

структура тарифу – складові обґрунтованих витрат ліцензіата (операційних, фінансових витрат та витрат з прибутку) на здійснення ліцензованої діяльності, що групуються за економічними елементами, і на основі яких розраховується та встановлюється тариф;

умовно-постійні витрати – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) виробництва електричної енергії істотно не змінюється;

установлена потужність гідроелектростанції – встановлена потужність електрогенеруючого обладнання згідно з ліцензією на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України та Законі України "Про ринок електричної енергії" .

1.4. Тариф на відпуск електричної енергії та його структура формуються на планований період.

Тариф та його структура можуть встановлюватися на інші терміни у разі виникнення обставин, передбачених цією Методикою.

1.5. Формування тарифів на відпуск електричної енергії та їх структури здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів виробництва та відпуску електричної енергії, планованих економічно-обґрунтованих витрат, державних, галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді, а також планованого прибутку.

1.6. Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням витрат за базовий період, прогнозних індексів цін виробників промислової продукції та на підставі кошторисів, прайсів та інших обґрунтовуючих матеріалів.

1.7. Витрати, пов’язані з транспортуванням та постачанням електричної енергії, до розрахунку тарифу на відпуск електричної енергії не включаються.

1.8. Перехресне субсидіювання одних видів діяльності за рахунок інших не допускається.

1.9. Тариф формується ліцензіатом та встановлюється НКРЕКП з поквартальною розбивкою ставок плати за відпущену електричну енергію та робочу потужність.

1.10. Якщо ліцензіат здійснює виробництво електричної енергії на ГЕС та ГАЕС, двоставкові тарифи на відпуск електричної енергії формуються ліцензіатом та встановлюються НКРЕКП окремо для ГЕС та ГАЕС.

1.11. Ліцензіат інформує НКРЕКП про провадження інших видів господарської діяльності, крім ліцензованої, із зазначенням видів такої діяльності за період, який передує базовому.

Інші доходи, отримані (що можуть бути отримані) в результаті провадження інших видів господарської діяльності (у тому числі доходи від розміщення коштів на депозитах, від здавання майна в оренду, кошти від реалізації цінних паперів, продажу металобрухту, оливи тощо), що є похідними від доходів від основної діяльності, можуть враховуватись НКРЕКП як додаткове джерело фінансування інвестиційної програми або операційних витрат.

2.1. Плановані обсяги відпуску електроенергії та величина робочої потужності визначаються на підставі міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва. Обсяги відпуску електричної енергії повинні узгоджуватися з Прогнозним балансом електроенергії об’єднаної енергетичної системи України, а величина планової робочої потужності повинна бути підтверджена оператором системи передачі.

2.2. При розрахунку тарифу ціни на паливно-мастильні матеріали, хімреагенти, необхідні комплектуючі матеріали, запчастини та інші матеріали та послуги приймаються на підставі цін, які склалися на ринку України, комерційних пропозицій, договорів та інших підтверджуючих документів, з урахуванням зростання в межах прогнозного індексу цін виробників промислової продукції.

2.3. Для врахування в тарифі коштів на виконання заходів інвестиційної програми ліцензіат подає до НКРЕКП інвестиційну програму відповідно до Порядку формування інвестиційних програм, а також розрахунок економічного ефекту від впровадження заходів інвестиційної програми (за можливості їх здійснення).

Економічний ефект від впроваджених заходів схваленої інвестиційної програми за попередні періоди враховується в розрахунках тарифів на відпуск електричної енергії на планований період. У разі необґрунтованого невиконання заходів, що передбачені інвестиційною програмою, НКРЕКП може прийняти рішення про вилучення зі структури тарифів на відпуск електричної енергії невикористаних коштів з додатковим вирахуванням відсотків за користування цими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України за минулі періоди.

2.4. При зростанні планованих витрат на виробництво електричної енергії у порівнянні з базовим періодом більше ніж на величину індексу цін виробників промислової продукції відповідно до основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (сценарій 1) на відповідний рік, схвалених постановою Кабінету Міністрів України, ліцензіат подає обґрунтування такого зростання.

2.5. Планування витрат на оплату праці для включення до структури тарифу здійснюється з урахуванням положень чинного законодавства України на підставі Порядку визначення витрат на оплату праці, які враховуються у тарифах на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами), постачання електричної енергії за регульованим тарифом, передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, виробництво теплової та виробництво електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 жовтня 2015 року № 2645, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2015 року за № 1431/27876, із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених чинним законодавством України. У разі необхідності збільшення чисельності працівників, оплата праці яких включається до витрат на виробництво електричної енергії, ліцензіат подає до НКРЕКП для погодження відповідні пояснення та обґрунтування таких змін.

3.1. Планування витрат, що включаються до повної собівартості виробництва електричної енергії, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов’язаних з діяльністю з виробництва електричної енергії.

3.2. Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за базовий період з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, цін (тарифів) у планованому періоді та умов договорів. Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, визначаються відповідно до пункту 1.6 глави 1 цієї Методики.

Закупівля товарів та послуг здійснюється ліцензіатом із дотриманням принципів здійснення закупівель відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" .

До розрахунків тарифів можуть включатися витрати, які враховують сплату авансових платежів із закупівлі комплектуючих виробів, запчастин з тривалим строком виготовлення, що будуть використовуватись у наступному після планового періоді. Авансові внески визначаються окремо.

3.3. До складу виробничої собівартості електричної енергії включаються:

1) виробничі послуги, а саме:

вартість послуг сторонніх організацій з ремонту будівель, споруд, устаткування та транспортних засобів;

вартість транспортних послуг;

вартість послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;

витрати на оплату послуг з наладки, обслуговування та випробування обладнання (послуги спеціалізованих пусконалагоджувальних організацій та інших організацій, які виконують роботи з удосконалення технології та організації виробництва, а також роботи, пов’язані з перевіркою готовності устаткування до введення в дію (пуску) шляхом комплексних випробувань (під навантаженням); обслуговування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та системи водяного пожежогасіння, пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей з приміщення; метрологічна атестація та повірка засобів вимірювальної техніки; інші послуги з наладки, обслуговування та випробування обладнання);

вартість послуг з аналізу води, масла тощо;

вартість інших послуг виробничого характеру (обстеження стану фундаментів будівель, споруд, обладнання і видача рекомендацій щодо їх подальшого використання; оплата метеорологічних послуг; послуги з утилізації екологічно небезпечних відходів; інші послуги виробничого характеру);

2) сировина і допоміжні матеріали, а саме:

вартість матеріалів і комплектуючих виробів та запасних частин, які використовуються у процесі виробництва для забезпечення нормального технологічного процесу або які витрачаються на господарські потреби (випробування устаткування та споруд, поточні перевірки машин і механізмів, технічний огляд, утримання та експлуатацію устаткування, будівель і споруд, транспортних засобів тощо);

вартість матеріалів, які використовуються для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів;

вартість запасних частин, що використовуються для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів;

витрати на придбання канцелярського приладдя;

вартість будівельних матеріалів, які використовуються як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності;

вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він становить більше одного року в операційній діяльності підприємства, зокрема вартість інструменту, господарського інвентарю, спеціального оснащення, спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту;

витрати на допоміжні матеріали, які витрачаються на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення;

вартість мастил та масел (мастил для механізмів з обертовими частинами, для доливання в маслосистеми гідротурбін у міжремонтний період, трансформаторного масла для силових трансформаторів) та вартість паливно-мастильних матеріалів для транспортних засобів.

Обсяг таких витрат визначається згідно з нормами використання відповідних ресурсів з урахуванням витрат за базовий період, цін (тарифів) на них у планованому періоді, за винятком вартості зворотних відходів виробництва;

3) витрати на придбання електричної енергії, що включаються до статті "Допоміжні та інші матеріали", і визначаються на підставі розрахунків, питомих норм споживання та технологічних нормативів, діючих цін (тарифів) на електричну енергію. Для визначення вартості купованої електричної енергії для заповнення водосховищ ГАЕС ліцензіат надає наявну інформацію про обсяги та ціну електроенергії за попередні 2 роки та базовий період з розбивкою на складові, зокрема, особливі періоди End-Start та Start-End тощо;

4) витрати на оплату праці (основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші виплати працівникам підприємства) визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" та з урахуванням пункту 2.5 глави 2 цієї Методики;

5) відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників підприємства, виходячи із запланованих витрат на оплату праці;

6) амортизаційні відрахування основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення розраховані відповідно до положень Податкового кодексу України.

Для включення до розрахунків тарифів на відпуск електричної енергії амортизаційних відрахувань, розрахунок яких проводиться відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, після здійснення ліцензіатом переоцінки основних засобів із залученням оцінювачів, які є учасниками загальновизнаних міжнародних аудиторсько-консалтингових груп. Переоцінка має бути здійснена відповідно до Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 12 березня 2013 року № 293, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2013 року за № 522/23054, міжнародних чи національних стандартів оцінки. Також має бути забезпечена наявність позитивної рецензії звіту про незалежну оцінку активів, здійсненого рецензентами, які працюють в органі державної влади, що здійснює державне регулювання оціночної діяльності.

Обов’язковим є погодження з НКРЕКП напрямків використання коштів амортизаційних відрахувань (на виконання заходів інвестиційної програми, проведення ремонтів тощо);

7) інші витрати, а саме:

загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі (у тому числі рентна плата за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики);

оплата послуг сторонніх організацій за пожежну, сторожову та воєнізовану охорону та послуг Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

витрати на забезпечення санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємства у встановленому чинним законодавством України порядку утримання санітарних зон;

витрати на забезпечення правил техніки безпеки праці (витрати на обладнання та утримання загороджень для машин та їх рухомих частин, люків, отворів, сигналізації, інших пристроїв некапітального характеру, обладнання робочих місць некапітального характеру);

витрати на охорону праці, що визначаються згідно з вимогами Закону України "Про охорону праці" ;

витрати на самостійне зберігання, переробку та захоронення екологічно небезпечних відходів;

транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад;

витрати, пов’язані з професійною підготовкою, перепідготовкою та підтриманням професійної майстерності працівників ліцензіата за профілем його діяльності безпосередньо в ліцензіата (утримання навчальних класів, тренажерних центрів тощо);

витрати, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою працівників ліцензіата в українських закладах освіти, що мають ліцензію, та в разі закінчення навчання видають спеціальний документ державного зразка. До витрат на підготовку і перепідготовку кадрів належать також витрати на навчання працівників ліцензіата, що зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де існує необхідність у професійному відборі (такі працівники повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних чинних нормативних актів щодо охорони праці). Перелік таких робіт затверджується Державною службою України з питань праці;

витрати на операційну оренду основних засобів (будівель, приміщень, обладнання тощо);

платежі з обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру;

платежі з обов’язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров’я, передбачених чинним законодавством України;

оплата службових відряджень, пов’язаних із виробничою діяльністю, у межах передбачених чинним законодавством України норм;

витрати на медико-санітарне забезпечення персоналу згідно з чинним законодавством України;

витрати на цивільний захист;

вартість послуг вузлів зв’язку;

вартість послуг сигналізації (охоронної, пожежної);

оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності ліцензіата;

внески на регулювання, що розраховуються та сплачуються ліцензіатом відповідно до порядку, встановленого НКРЕКП;

витрати на інші потреби, не передбачені попередніми статтями.

3.4. До адміністративних витрат належать витрати на утримання ліцензіатом апарату управління підприємством, задіяного в діяльності з виробництва електричної енергії, до якого відноситься керівництво, апарат при керівництві, служби і відділи згідно з діючою номенклатурою ліцензіата. Витрати на утримання включають матеріально-технічне забезпечення, у тому числі транспортне обслуговування, пов’язане з управлінням виробництвом, а також утримання технічних засобів управління (обчислювальної техніки, засобів зв’язку, сигналізації тощо), які знаходяться на балансі підприємства.

При здійсненні ліцензіатом іншої діяльності, крім виробництва електричної енергії, адміністративні витрати між видами діяльності розподіляються на підставі документа, що визначає методику розподілу витрат на підприємстві.

Обсяг адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за базовий період з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, цін (тарифів) у планованому періоді та умов договорів.

До складу адміністративних витрат включаються:

1) матеріальні витрати:

вартість матеріалів на утримання і експлуатацію основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (будівель, споруд, обладнання, машин і інших основних засобів); вартість запасних частин на утримання і експлуатацію основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання;

вартість будівельних матеріалів на утримання і експлуатацію основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (будівель, споруд);

вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року в операційній діяльності підприємства, зокрема інструмент, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту);

витрати на утримання і експлуатацію автотранспорту (витрати на технічне обслуговування легкових автомобілів, на паливно-мастильні матеріали тощо), якщо легкові автомобілі використовуються як технологічний транспорт у виробничій діяльності підприємства;

витрати на придбання канцелярського приладдя;

2) витрати на оплату праці апарату управління підприємством відповідно до вимог Закону України "Про оплату праці" та з урахуванням пункту 2.5 глави 2 цієї Методики;

3) відрахування до соціальних фондів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування апарату управління підприємством, виходячи із запланованих витрат на оплату праці;

4) амортизаційні відрахування основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів адміністративного призначення, що розраховуються відповідно до положень Податкового кодексу України.

Для включення до розрахунку тарифу амортизаційних відрахувань, розрахунок яких проводиться відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, ліцензіат має спочатку здійснити переоцінку основних засобів із залученням загальновизнаної аудиторської компанії, яка відповідає критеріям, визначеним підпунктом 6 пункту 3.3 цієї глави.

Обов’язковим є погодження з НКРЕКП напрямків використання коштів амортизаційних відрахувань (на виконання заходів інвестиційної програми, проведення ремонтів тощо);

5) інші витрати, а саме:

витрати на оплату службових відряджень (у тому числі апарату управління) у межах норм, передбачених чинним законодавством України;

витрати на оплату послуг зв’язку (поштовий, телеграфний, телефонний, телефакс тощо);

витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи оплату за розрахункове обслуговування;

оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності ліцензіата, крім витрат, що включаються до виробничої собівартості;

витрати, пов’язані зі сплатою податків і зборів, крім витрат, що включаються до виробничої собівартості;

витрати на операційну оренду основних засобів (будівель, приміщень, обладнання тощо);

витрати на проведення аудиту згідно з чинним законодавством України;

витрати, пов’язані з підготовкою (навчанням) та перепідготовкою кадрів, що проводяться з метою підвищення професійного рівня працівників апарату управління;

витрати на придбання спеціальної літератури для інформаційного забезпечення, у тому числі з питань чинного законодавства України, і підписку спеціалізованих періодичних видань;

витрати на обслуговування процесу управління (витрати на перевезення, забезпечення охорони об’єктів загальногосподарського призначення тощо);

витрати, пов’язані із супроводженням програмного забезпечення, користування програмними продуктами, роялті;

витрати на ремонти, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення;

вартість послуг з опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання будівель і службових приміщень загальногосподарського використання;

витрати на обов’язкове страхування основних засобів загальногосподарського призначення та страхування ризиків цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів загальногосподарського призначення підприємства;

інші витрати, що не знайшли відображення в попередніх статтях.

3.5. До складу інших операційних витрат включаються витрати, пов’язані з операційною діяльністю з виробництва електричної енергії, які не увійшли до складу виробничої собівартості та адміністративних витрат, а саме:

1) на соціальний розвиток:

витрати на утримання приміщень, що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються ліцензіатами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з ліцензіатом у трудових відносинах, включаючи амортизаційні відрахування, витрати на проведення поточного ремонту приміщення, на опалення, водопостачання, електропостачання;

витрати на утримання об’єктів соціально-культурного та житлово-комунального господарства, що знаходяться на балансі ліцензіата (заробітна плата працівників та єдиний внесок на загальнообов’язкове державне страхування);

витрати на утримання навчальних закладів, що знаходяться на балансі ліцензіата (заробітна плата працівників та єдиний внесок на загальнообов’язкове державне страхування);

кошти, що відраховуються професійним спілкам, які визначаються згідно з вимогами Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" ;

витрати на проведення щеплень та медичного огляду;

пільги, передбачені чинним законодавством України і колективним договором;

відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах;

витрати на оплату перших 5 днів тимчасової непрацездатності, розмір яких визначається згідно з Порядком оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440, та Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, та розраховується за формулою

(середня заробітна плата в тарифі х 5 днів х тарифна чисельність персоналу х 0,5) / 20,9 / 1000;

єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування розрахований за відсотком, фактично сформованим у базовому періоді та уточненим з урахуванням змін у чинному законодавстві України;

2) на дослідження та розробку – витрати на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи;

3) інші витрати операційної діяльності:

витрати на підготовку кадрів;

витрати на роботу з громадськістю;

втрати від операційних курсових різниць та втрати від купівлі валюти, які відносяться до витрат на виробництво електричної енергії;

інші витрати, що не знайшли відображення в попередніх статтях.

3.6. Фінансові витрати включаються до розрахунку тарифу на відпуск електричної енергії лише за кредитними договорами, рішення про укладення яких прийняті Кабінетом Міністрів України, або за запозиченнями, умови яких узгоджені з НКРЕКП.

3.7. Планований прибуток, що включається до розрахунку тарифу, складається із нерозподіленого прибутку та податку на прибуток.

Величина нерозподіленого прибутку визначається з урахуванням складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, погашення кредитів, виплати дивідендів тощо.

Податок на прибуток розраховується відповідно до Податкового кодексу України.

4.1. Методологічними основами визначення двоставкового тарифу є виділення у складі витрат змінних та умовно-постійних витрат і відповідний розподіл розрахункового прибутку між складовими тарифу у співвідношенні 30% та 70%.

4.2. До змінних витрат відносяться рентна плата за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики (фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для виробництва електроенергії) та вартість купованої електричної енергії, необхідної для заповнення водойм ГАЕС.

4.3. До умовно-постійних витрат відносяться всі витрати ліцензіата на здійснення ліцензованої діяльності, які не включені до складу змінних витрат.

4.4. Ставка плати за електричну енергію у складі двоставкового тарифу визначається на кожний квартал планованого періоду за формулою

де С е/е – ставка плати за електричну енергію (коп/кВт·год);

В зм – змінні витрати ліцензіата на виробництво електричної енергії у відповідному кварталі (тис. грн);

Пр – сума квартального прибутку (тис. грн);

О е/е – обсяг відпуску електричної енергії у відповідному кварталі (млн кВт·год).

4.5. Ставка плати за робочу потужність у складі двоставкового тарифу визначається на кожний квартал планованого періоду за формулою

де С рп – ставка плати за робочу потужність у складі двоставкового тарифу (тис. грн/МВт);

В уп – умовно-постійні витрати ліцензіата на виробництво електричної енергії у відповідному кварталі (тис. грн);

П роб – середньоквартальна планована робоча потужність (МВт);

Пр – сума квартального прибутку (тис. грн).

5.1. Для встановлення тарифу на відпуск електричної енергії ліцензіат подає:

1) заяву за встановленою формою (додаток 1 до цієї Методики);

2) пояснювальну записку з детальною інформацією про ліцензіата (встановлена потужність, характеристики обладнання, зміни, що відбулися після останнього перегляду тарифу, форма власності підприємства) та обґрунтуванням тарифу на електричну енергію, що включає аналіз результатів фінансово-господарської діяльності суб’єкта за попередній період та очікувані зміни у планованому періоді по статтях і елементах витрат виробничої собівартості, адміністративних та інших операційних витрат;

3) розрахунок планованих технічних показників для кожного об’єкта ліцензіата (додаток 2 до цієї Методики);

4) структуру річного тарифу на виробництво електричної енергії (додаток 3 до цієї Методики);

5) розрахунок двоставкового тарифу (додаток 4 до цієї Методики);

6) довідку про чисельність та оплату праці персоналу, задіяного у виробництві електричної енергії (додаток 5 до цієї Методики);

7) діючий штатний розпис підприємства на базовий період з інформацією по динаміці чисельності персоналу за категоріями за останні 3 роки;

8) довідку про балансову вартість основних фондів з розбивкою за групами (очікувану) станом на початок планованого періоду;

9) розшифровки статей витрат виробничої собівартості, адміністративних витрат та інших операційних витрат (додаток 6 до цієї Методики);

10) перелік ремонтних робіт та заходів, які передбачаються у планованому періоді (додаток 7 до цієї Методики), які виконуються за рахунок витрат на ремонтні роботи (послуги сторонніх організацій з ремонту у статті "виробничі послуги", придбання матеріалів і комплектуючих виробів, які використовуються для ремонту у статті "сировина та допоміжні матеріали"), амортизації (витрати на ремонт за рахунок статті "амортизаційні відрахування"), планованого прибутку та інших джерел фінансування. Плановані витрати на ремонтні роботи повинні бути підтверджені кошторисами, дефектними актами, актами обстеження, висновками експертних комісій та спеціалізованих організацій, комерційними пропозиціями, прайсами, графіками ремонтів, наказами підприємства, відповідними договорами (за наявності) тощо;

11) напрямки використання прибутку.

Інформація про фактичне виконання ремонтних робіт (додаток 8 до цієї Методики) надається до НКРЕКП щоквартально наростаючим підсумком та за підсумками року.

Ліцензіат зобов’язаний неухильно дотримуватись переліку заходів та запланованих обсягів витрат на проведення ремонтних робіт, що були включені НКРЕКП до структури тарифу на відпуск електричної енергії. У разі необхідності виконання ремонтних робіт, що не були передбачені встановленою структурою тарифу на відпуск електричної енергії, ліцензіат повинен звернутися до НКРЕКП щодо зміни переліку заходів та витрат на їх реалізацію.

Документи, зазначені в підпунктах 3 – 6, 9, 10 цього пункту, подаються до НКРЕКП у паперовому вигляді, розрахунки подаються в електронному вигляді у форматі Excel.

Для підтвердження планованих статей витрат ліцензіат зобов’язаний надати всі необхідні документи, розрахунки та обґрунтування.

На вимогу НКРЕКП надаються інші додаткові матеріали.

5.2. Заява та розрахунки тарифу подаються для реєстрації до НКРЕКП не пізніше ніж за 90 календарних днів до початку планованого періоду. Разом із заявою ліцензіат подає проект інвестиційної програми на відповідний рік.

Сторінки документів, що додаються до заяви, нумеруються, прошнуровуються, завіряються підписом керівника ліцензіата (уповноваженої ним особи). Документи, що надаються як обґрунтування витрат, повинні бути підписані керівником ліцензіата (уповноваженою ним особою), їх копії повинні бути належним чином завірені.

Протягом 30 днів з дня подачі заяви ліцензіат має право подавати уточнення та обґрунтування до розрахунків тарифів за окремими їх складовими, якщо за цей період відбулись зміни, які не залежать від ліцензіата і у планованому періоді вплинуть на його витрати (зміна законодавчої бази, оновлення статистичних даних тощо).

5.3. У разі якщо заява та додані до неї документи не відповідають вимогам цієї Методики, заява залишається без розгляду, про що НКРЕКП письмово повідомляє ліцензіата протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.

5.4. У разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам цієї Методики НКРЕКП розглядає їх протягом 90 календарних днів з дати реєстрації заяви в НКРЕКП.

5.5. НКРЕКП має право звернутися до ліцензіата з метою отримання у визначений НКРЕКП строк додаткових письмових обґрунтувань та пояснень щодо наданих матеріалів, необхідних для підтвердження розрахунків тарифу та вирішення спірних питань, що виникли під час розгляду заяви щодо встановлення або зміни тарифу.

Якщо ліцензіат не надав додаткових пояснень та обґрунтувань на звернення НКРЕКП у визначений строк, НКРЕКП має право не включати до розрахунків тарифу витрати, щодо яких не отримано додаткових письмових обґрунтувань та пояснень.

5.6. Рішення щодо встановлення (зміни) тарифу, його структури та окремих його складових приймається НКРЕКП на засіданнях, що проводяться у формі відкритих слухань, із дотриманням вимог Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" .

5.7. Рішення НКРЕКП про встановлення тарифу та його структури оформлюється постановою. До структури тарифу додаються розрахунки окремих її складових.

5.8. Електронна версія постанови НКРЕКП про встановлення тарифів та їх структури надсилається на електронну адресу суб’єкта господарювання протягом 10 робочих днів з моменту прийняття.

5.9. Ліцензіат зобов’язаний використовувати кошти, отримані від здійснення ліцензованої діяльності, виключно відповідно до встановленої структури тарифу.

5.10. Зміна тарифів може бути ініційована ліцензіатом або НКРЕКП.

5.11. Підставами для звернення ліцензіата до НКРЕКП із заявою про зміну тарифів та їх структури можуть бути обставини, що впливають або можуть вплинути на результати діяльності ліцензіата в період регулювання:

1) зміна обсягу планованої річної товарної продукції більше ніж на 3%;

2) зміна обсягів виробництва електричної енергії відповідно до Прогнозного балансу електроенергії об’єднаної енергетичної системи України на відповідний рік;

3) прийняття у встановленому порядку рішень про необхідність залучення інвестицій за рахунок тарифу на електричну енергію для фінансування інвестиційних програм ліцензіата;

4) зміна законодавчої бази, що впливає на розрахунки тарифів.

5.12. Для зміни тарифів ліцензіат подає до НКРЕКП заяву щодо зміни тарифів (додаток 1 до цієї Методики) та додані до неї відповідні розрахунки та обґрунтування планованих змін, що передбачені вимогами цієї Методики.

5.13. Підставами для зміни тарифів за ініціативою НКРЕКП є:

1) зміна витрат, які впливають на фінансовий стан ліцензіата, якщо це призводить до зміни величини планованої річної товарної продукції більше ніж на 3%;

2) зміна обсягів виробництва електричної енергії відповідно до Прогнозного балансу електроенергії об’єднаної енергетичної системи України на відповідний рік;

3) нецільове використання коштів ліцензіатом або відхилення від напрямків та/або обсягів витрат, встановлених структурою тарифів, та/або відхилення від обсягів окремих її складових, встановлених додатками до структури тарифів (у разі наявності), більше ніж на 3%;

4) результати перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії;

5) невиконання ліцензіатом схваленої НКРЕКП в установленому порядку інвестиційної програми з урахуванням результатів перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії;

6) надання ліцензіатом до НКРЕКП недостовірної інформації при обґрунтуванні та розрахунку тарифу та форм звітності;

7) наявність перехресного субсидіювання між видами господарської діяльності ліцензіата.

5.14. НКРЕКП має право відмовити ліцензіату у встановленні (зміні) тарифу на відпуск електричної енергії за таких обставин:

1) якщо не усунені порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виявлені за результатами перевірки;

2) якщо зміна величини витрат, пов’язаних із провадженням ліцензованої діяльності, призводить до зміни річної товарної продукції менше ніж на 3 % від установленого НКРЕКП рівня.

5.15. З метою дотримання показників, визначених відповідно до цієї Методики, зміна двоставкового тарифу здійснюється на період не менший ніж квартал.

Довідкові дані: