Відповідно до абзацу дев’ятнадцятого частини другої статті 9 Закону України "Про природні монополії" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методику оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, що додається.

2. Управлінню з питань оціночної діяльності Департаменту координації розробки та виконання програмних документів, оцінки та розпорядження об'єктами державної власності Фонду державного майна України у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Фонду державного майна України відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Ця Методика застосовується виключно для оцінки активів суб’єкта природних монополій, суб’єкта господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (далі - підприємство), які використовуються для сфери діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії", з метою визначення регуляторної бази таких активів під час переходу до стимулюючого регулювання.

1.2. Терміни, що вживаються в цій Методиці, використовуються в таких значеннях:

залишковий строк експлуатації активу - очікуваний на дату оцінки строк експлуатації активу до дати виведення його з експлуатації, який відповідно до вимог цієї Методики розраховується з урахуванням його нормативного строку експлуатації та величини його фізичного зносу;

нормативний строк експлуатації активу - строк корисного використання активу, включеного до регуляторної бази, з дати початку його експлуатації до дати виведення його з експлуатації з причини повної втрати первісних функціональних (споживчих) характеристик за звичайних (типових) умов його експлуатації, встановлений відповідно до Закону України "Про природні монополії" органом, що здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері;

оптимізація витрат на заміщення (відтворення) активу - зменшення вартості заміщення (відтворення) активу з метою врахування надлишкових витрат на створення активу або його надлишкових потужностей, які виявляються на підставі порівняльного аналізу витрат на його створення або аналізу його потужностей, які достатні для задоволення ринкового попиту на продукцію (послуги, роботи), виробництво (надання) якої (яких) забезпечується таким активом;

реконструкція активів - роботи з перебудови (добудови) існуючих об'єктів виробничого призначення, пов'язані з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня, зміною основних техніко-економічних показників (потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо);

фактичний строк експлуатації активу - період від дати введення активу в експлуатацію до дати оцінки.

Інші терміни, що використовуються в цій Методиці, вживаються у значеннях, наведених у національних стандартах оцінки, інших нормативно-правових актах з оцінки майна, що відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" здійснюють методичне регулювання оцінки майна.

2.1. Відповідно до цієї Методики об’єктами оцінки є такі необоротні активи підприємства:

основні засоби;

капітальні інвестиції;

нематеріальні активи.

2.2. Підготовчий етап до оцінки активів включає:

інвентаризацію активів, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, що проводиться підприємством;

аналіз використання активів, що проводиться підприємством, та складання переліку активів, які підлягають оцінці, й переліку активів, які не підлягають оцінці;

ідентифікацію активів, які підлягають оцінці, з їх розподілом на групи за їх функціональним призначенням, що проводиться спільно суб’єктом оціночної діяльності та підприємством.

2.3. Для цілей оцінки, що здійснюється відповідно до цієї Методики, на визначену дату інвентаризації активів проводиться інвентаризація активів підприємства, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142 (із змінами), за результатами якої на підставі даних бухгалтерського обліку формуються переліки активів підприємства відповідно до пункту 2.2 цього розділу. Датою інвентаризації є останнє число місяця, в якому підприємством приймається рішення щодо переходу на стимулююче регулювання в межах строків, установлених органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері.

2.4. Під час інвентаризації підприємством проводиться аналіз використання активів у сфері діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії", стосовно якої прийнято рішення щодо переходу на стимулююче регулювання.

2.4.1. За результатами аналізу використання активів складається перелік активів за групами, які зазначені в пункті 2.1 цього розділу, що підлягають оцінці (далі - об’єкти оцінки), та перелік активів, що не підлягають оцінці. До переліку активів, які не підлягають оцінці, включаються, зокрема, такі об’єкти, вартість яких не враховується під час визначення регуляторної бази активів:

виробничі об’єкти, що використовуються під час провадження видів діяльності, відмінних від сфери діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії", для якої визначається регуляторна база активів;

активи невиробничого призначення (зокрема об’єкти соціального, побутового, культурного, житлового призначення);

інвестиційна нерухомість у значенні, визначеному положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

активи, не придатні до експлуатації та/або такі, які на дату проведення оцінки за даними підприємства підлягають списанню;

необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття;

земельні ділянки та речові права на них;

капітальні інвестиції, пов’язані зі створенням, придбанням, реконструкцією, модернізацією активів, що зазначені вище в цьому підпункті;

капітальні інвестиції, визнані підприємством такими, що не мають перспективи бути введеними в експлуатацію і підлягають відчуженню або списанню.

2.4.2. Суб’єкт оціночної діяльності відповідно до умов договору про проведення оцінки отримує від замовника оцінки, зокрема, матеріали інвентаризації, складені та затверджені відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142 (із змінами); перелік активів, що підлягають оцінці, та перелік активів, що не підлягають оцінці, із зазначенням по кожному об’єкту таких облікових даних: інвентарний номер, назва (найменування), рік введення в експлуатацію, первісна та залишкова вартості за даними бухгалтерського обліку підприємства на дату інвентаризації, відомості про витрати на невід’ємні поліпшення внаслідок проведення капітальних ремонтів, реконструкцій, модернізації тощо (у разі проведення), а також документи, що складаються підприємством відповідно до підпункту 3.12.1 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

Відповідальні особи підприємства, що склали, підписали і затвердили документи інвентаризації, переліки об’єктів, що оцінюються, та об’єктів, що не підлягають оцінці, інші вихідні дані, забезпечують їх повноту та достовірність відповідно до законодавства.

2.5. За результатами інвентаризації суб’єктом оціночної діяльності разом із уповноваженими особами підприємства проводиться ідентифікація активів, які підлягають оцінці, з їх розподілом на групи за їх функціональним призначенням (далі - функціональні групи). Поділ об’єктів оцінки на групи за функціональним призначенням проводиться з урахуванням їх виду, функціонального призначення і сфери використання, а також виходячи з особливостей застосування відповідних методологічних підходів до їх оцінки. Суб’єкт оціночної діяльності у разі потреби має право на отримання від підприємства додаткової інформації в письмовій формі щодо класифікації та групування активів за ознакою їх функціонального призначення відповідно до вимог цієї Методики.

За результатами ідентифікації активів можуть бути додатково виявлені активи, не придатні до експлуатації та/або такі, які на дату проведення оцінки за даними підприємства підлягають списанню, а також незавершені капітальні інвестиції, які визнані підприємством такими, що не мають перспективи бути введеними в експлуатацію та/або підлягають відчуженню або списанню. У такому разі підприємство складає і надає суб’єкту оціночної діяльності оформлені належним чином зміни до переліків активів, які суб’єкт оціночної діяльності отримав відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 цього розділу.

3.1. Підставою для проведення оцінки активів відповідно до цієї Методики є договір на проведення оцінки. Відповідно до договору на проведення оцінки замовником оцінки є підприємство, а виконавцем оцінки - суб’єкт оціночної діяльності, що діє на підставі Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні". Умовами договору про проведення оцінки, зокрема, передбачається підписання акта приймання-передавання робіт з оцінки виключно за умови отримання рецензії на звіт про оцінку активів, складеної рецензентом, що працює у Фонді державного майна України, з позитивним загальним висновком про відповідність звіту про оцінку вимогам цієї Методики та національних стандартів оцінки.

3.2. Звіт про оцінку активів та висновок про їх вартість разом із запитом на рецензування, складені в електронній формі, та їх паперовий примірник надсилаються Фонду державного майна України. Після проведення рецензування звіт про оцінку активів разом із висновком про їх вартість і рецензією на такий звіт надсилається Фондом державного майна України замовнику рецензування. З метою інформування про результати оцінки та рецензування органу, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері, надсилається висновок про вартість активів, оформлений відповідно до додатка 1 до цієї Методики, та рецензія на звіт про оцінку.

Звіт про оцінку активів разом із висновком про їх вартість та запитом на рецензування, складені в електронній формі, надсилаються до Фонду державного майна України з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" на електронну пошту Фонду державного майна України, а їх паперовий примірник - на поштову адресу Фонду державного майна України.

3.3. Визначення вартості активів проводиться станом на дату оцінки, яка збігається з датою інвентаризації активів, визначеною відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ цієї Методики. Об’єктами оцінки є інвентарні об’єкти бухгалтерського обліку, наведені в переліку активів, що підлягають оцінці, який складається відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 та пункту 2.5 розділу ІІ цієї Методики.

Базою оцінки активів може бути ринкова вартість або залишкова вартість заміщення (відтворення). Активи, які широко представлені на ринку подібного майна і тому є неспеціалізованими, крім нерухомого майна, оцінюються за їх ринковою вартістю. Активи, що належать до нерухомого майна, незалежно від того, чи є вони спеціалізованим або неспеціалізованим майном, та інші активи, що не представлені широко на ринку і тому є спеціалізованим майном, оцінюються за їх залишковою вартістю заміщення (відтворення).

Залишкова вартість заміщення (відтворення) визначається шляхом застосування методу заміщення або методу прямого відтворення витратного методичного підходу. Ринкова вартість активів визначається шляхом застосування порівняльного методичного підходу.

3.4. Повний алгоритм визначення залишкової вартості заміщення (відтворення) активу включає:

розрахунок вартості заміщення (відтворення);

розрахунок фізичного зносу активу і застосування його величини до вартості заміщення (відтворення);

розрахунок коефіцієнта оптимізації і застосування його до вартості заміщення (відтворення) з урахуванням фізичного зносу для відповідних груп активів, визначених цією Методикою.

3.5. Визначення ринкової вартості активу включає такі етапи:

формування сукупності подібних об’єктів (об’єктів порівняння);

формування сукупності елементів порівняння, до якої включається показник фізичного зносу;

проведення аналізу елементів порівняння оцінюваного активу з відповідними елементами порівняння об’єктів порівняння з подальшим розрахунком поправних коефіцієнтів для окремих елементів порівняння, у тому числі поправки на різницю фізичного стану (у разі потреби), з метою коригування цін продажу або пропонування таких об’єктів порівняння;

визначення ринкової вартості активу шляхом узгодження отриманих після застосування поправних коефіцієнтів результатів.

3.6. Оцінка активів підприємства, які використовуються у сфері діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії", проводиться з урахуванням наявності в активах ознак спеціалізованого (неспеціалізованого) майна та належності їх до певної функціональної групи.

3.7. Оцінка нерухомого майна та спеціалізованого рухомого майна проводиться шляхом застосування витратного підходу на підставі укрупнених показників вартості відтворення ідентичних або подібних до об’єкта оцінки об’єктів. Базою оцінки такого майна є залишкова вартість заміщення (відтворення). З метою визначення вартості заміщення (відтворення) такого майна на дату оцінки до зазначених показників вартості застосовуються такі індекси:

індекс зміни вартості будівельно-монтажних робіт - до показників вартості нерухомого майна, що є введеними в експлуатацію або незавершеними будівництвом об’єктами;

індекс цін виробників промислової продукції відповідної галузі - до показників вартості машин та обладнання, які є продукцією такої галузі;

індекс споживчих цін - до показників вартості інших об'єктів або інших витрат.

Вартість заміщення (відтворення) таких об'єктів оцінки, як нерухоме майно та спеціалізоване рухоме майно, що складається з декількох активів (складових частин), які належать до різних видів майна, зазначених у цьому пункті, визначається шляхом застосування певних індексів до показників вартості відповідних активів (складових частин) з подальшим додаванням їх поточних вартостей.

У разі визначення вартості заміщення (відтворення) нерухомого майна на підставі інформації про вартість витрат (кошторисну вартість), що складається з витрат на будівельно-монтажні роботи, обладнання, устаткування та інших витрат, попередньо визначається поточна вартість кожного із зазначених складників шляхом збільшення їх вартості, наведеної в джерелах, визначених цією Методикою, на відповідні індекси, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту. Вартість заміщення (відтворення) такого майна дорівнює сумі поточних вартостей будівельно-монтажних робіт, обладнання, устаткування та інших витрат.

3.8. Оцінка неспеціалізованого рухомого майна проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі порівняльного аналізу інформації про ціни ринку на ідентичні чи подібні об’єкти з проведенням у разі потреби коригування на відмінності між об’єктом оцінки та об’єктами порівняння. Базою оцінки такого майна є ринкова вартість.

3.9. Оцінка колісних транспортних засобів проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159).

3.10. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в пунктах 3.7-3.9 цього розділу, проводиться із застосуванням таких методів:

попарного порівняння продажів - шляхом порівняння цін продажів та пропозицій подібного майна;

індексації первісної балансової (історичної) вартості - збільшення первісної балансової (історичної) вартості на коефіцієнт, визначений відповідно до підпункту 3.10.2 цього пункту;

індексації прейскурантних цін на подібне майно - шляхом збільшення цін, зазначених в прейскурантах цін на машини, обладнання та інше майно, на коефіцієнти, визначені відповідно до підпункту 3.10.2 цього пункту;

на основі мультиплікатора - шляхом застосування коефіцієнта, що визначається як відношення ціни на подібне майно до величини його основного ціноутворюючого показника з подальшим збільшенням такого коефіцієнта на величину цього показника в об’єкті оцінки. Такими показниками можуть бути потужність споживна, потужність виробнича, маса та інші характеристики;

інших методів, що описані та належним чином обґрунтовані у звіті про оцінку активів.

3.10.1. З метою оцінки інші основні засоби групуються за ступенем однорідності за такими ознаками:

класифікація основних засобів, яка наведена в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

належність об’єкта оцінки до продукції певної галузі (сфери);

рік виробництва (введення в експлуатацію);

країна-виробник;

інші характеристики, які є суттєвими за наявності переконливого обґрунтування цього в звіті про оцінку.

3.10.2. У разі застосування методу індексації первісної балансової (історичної) вартості, методу індексації прейскурантних цін на подібне майно показник вартості (ціни) коригується на коефіцієнт, що враховує зміни цін за певний період (від дати взяття активу на бухгалтерський облік; від дати, на яку прейскурантні ціни були чинними, до дати оцінки). Під час обрання галузі, індекси цін на продукцію якої будуть застосовуватись для оцінки основних засобів, досліджується, до продукції якої галузі належать такі основні засоби.

Коригувальними коефіцієнтами залежно від функціонального призначення об’єкта основних засобів та країни його виробника можуть бути:

індекси цін виробників промислової продукції відповідної галузі;

індекси споживчих цін;

індекси цін експортерів країн Європейського Союзу, інших країн-виробників.

3.11. Визначення ринкової вартості та залишкової вартості заміщення (відтворення) основних засобів передбачає розрахунок фізичного зносу таких активів та коефіцієнта оптимізації у випадках, визначених цією Методикою.

3.12. Оцінка фізичного зносу основних засобів у випадках, визначених цією Методикою, здійснюється за методом строку життя з лінійним зниженням вартості. Фізичний знос визначається як частка від ділення фактичного строку експлуатації активу на нормативний строк його експлуатації за такою формулою:

З метою розрахунку фізичного зносу основних засобів відповідно до вимог цієї Методики нормативні строки експлуатації активів обираються, виходячи з даних, наведених у додатку 10 до цієї Методики.

Якщо за подібний об’єкт береться об’єкт, що був в експлуатації, до ціни подібного об’єкта застосовується поправка, яка враховує різницю між фізичним зносом об’єкта оцінки та фізичним зносом подібного об’єкта і визначається за такою формулою:

3.12.1. З метою врахування незвичайних (нетипових) умов експлуатації об’єкта в минулому, пошкодження об’єкта внаслідок аварії або його неповної укомплектованості в переліках активів, що складаються підприємством, робиться відмітка про це і додатково складаються документи (акт технічного (фізичного) стану, акт обстеження об’єкта тощо), в яких зазначаються відомості про причини складання відповідного документа та інформація про фізичний стан, відсутність (наявність) складових такого об’єкта тощо. У такому разі фізичний знос активу визначається з урахуванням зазначеної в документах інформації за методами, застосування яких обґрунтовується у звіті про оцінку таких активів.

3.12.2. У разі проведення капітальних ремонтів, реконструкцій, модернізацій тощо активів підприємства в переліках активів, що складаються підприємством за результатами інвентаризації, робиться відмітка про період проведення таких капітальних ремонтів, реконструкцій, модернізацій тощо та вартість витрат, понесених при цьому підприємством. Фізичний знос таких активів визначається з урахуванням зазначеної інформації за такою формулою:

У разі якщо Сума Взрі > Вз, Зфіз приймається розміром 20 відсотків, але якщо Зфіз а < 20 відсотків, Зфіз приймається таким, що дорівнює Зфіз а.

Фізичний знос витрат на капітальні ремонти, реконструкції, модернізації тощо визначається за такою формулою:

Витрати на капітальні ремонти, реконструкції, модернізації тощо визначаються за інформацією підприємства з урахуванням вартості робіт, що відповідно до нормативних вимог виконуються під час проведення капітального ремонту, реконструкції, модернізації тощо у сфері, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії", стосовно якої прийнято рішення про перехід на стимулююче регулювання. З метою визначення поточної вартості капітального ремонту, реконструкції, модернізації тощо на дату оцінки до фактичних витрат підприємства на зазначені роботи застосовується коефіцієнт, який враховує індекси, визначені відповідно до пункту 3.7 цього розділу.

3.12.3. Фізичний знос об’єкта оцінки, що складається з декількох активів, які відповідно до додатка 10 до цієї Методики мають різні нормативні строки експлуатації, розраховується окремо щодо кожного активу, що входить до складу такого об’єкта.

3.12.4. Залишковий строк експлуатації активу Сз визначається за такою формулою:

Залишковий строк експлуатації активу визначається в місяцях або роках відповідно до показника нормативного строку експлуатації активу.

3.13. Оцінка об’єктів капітальних інвестицій проводиться із застосуванням витратного та порівняльного методичних підходів.

3.13.1. Оцінка об’єктів, незавершених будівництвом, проводиться методами витратного підходу: методом прямого відтворення або методом заміщення, у тому числі на підставі наявних кошторисів на їх будівництво, з урахуванням зносу та ступеня готовності об’єкта.

3.13.2. Оцінка встановленого та невстановленого обладнання, вартість якого не визначалась (не врахована) у складі нерухомого майна, проводиться відповідно до пунктів 3.7, 3.8 цього розділу.

3.13.3. Аванси, виплачені на дату оцінки за об’єкти капітальних інвестицій, відповідно до цієї Методики оцінюються за даними бухгалтерського обліку підприємства.

3.14. Оцінка таких нематеріальних активів, як майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, проводиться відповідно до Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1185, та Методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 25 червня 2008 року № 740, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2008 року за № 726/15417.

Інші нематеріальні активи оцінюються із застосуванням порівняльного та витратного методичних підходів.

3.14.1. Метод прямого відтворення ґрунтується на визначенні поточної вартості витрат, пов’язаних із розробленням або придбанням об’єкта оцінки. Метод заміщення застосовується для оцінки об’єктів, заміщення яких подібними об’єктами, які за своїми споживчими, функціональними, економічними показниками можуть бути їм рівноцінною заміною, можливе та економічно доцільне.

3.14.2. Порівняльний підхід до оцінки застосовується у разі наявності достатнього обсягу достовірної інформації про ціни на ринку подібних об’єктів. У разі застосування порівняльного підходу подібність об’єктів визначається з урахуванням їх виду, галузі (сфери) застосування, економічних, функціональних та інших характеристик.

3.15. Вартість активів відповідно до цієї Методики визначається без урахування податку на додану вартість.

3.16. Звіт про оцінку активів складається в повній формі відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1). Висновок про вартість активів, що є частиною звіту про оцінку активів, складається за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Методики.

3.17. Складений і оформлений відповідно до цієї Методики звіт про оцінку активів згідно з договором про проведення оцінки передається замовнику оцінки. До звіту додається перелік активів із зазначенням їх даних за бухгалтерським обліком та результатів оцінки кожного активу в електронному вигляді, який включає таку інформацію про активи:

дані бухгалтерського обліку:

інвентарний номер, назву активу, назву (код) підрозділу підприємства, за яким закріплено актив;

найменування та код (номер) рахунку бухгалтерського обліку, на якому обліковується актив;

балансову первісну вартість, знос та залишкову вартість на дату оцінки;

дату введення в експлуатацію;

нормативний строк експлуатації;

залишковий строк експлуатації;

вартість кожного активу, визначену за результатами оцінки, та їх загальну вартість;

примітки (інформація надається у разі потреби).

3.18. Строк дії звіту про оцінку визначається органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері, але не може перевищувати півтора року від дати оцінки.

4.1. Для цілей оцінки активів підприємства, що здійснює діяльність у сфері розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, а також підприємства з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ця Методика передбачає попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

4.1.1. Трансформаторні підстанції та розподільні пункти, у тому числі:

підстанції та розподільні пункти високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), у тому числі будівлі, споруди та обладнання таких підстанцій та розподільних пунктів;

підстанції низької напруги (0,38 - 10 кВ);

комплектні трансформаторні підстанції низької напруги (0,38 - 10 кВ);

розподільні пункти низької напруги (0,38 - 10 (6) кВ).

4.1.2. Лінії передачі електроенергії високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), у тому числі:

повітряні лінії високої напруги;

кабельні лінії високої напруги;

комбіновані лінії високої напруги.

4.1.3. Лінії передачі електроенергії низької напруги (0,38 - 10 (6) кВ), у тому числі:

повітряні лінії низької напруги;

кабельні лінії низької напруги;

комбіновані лінії низької напруги.

4.1.4. Будівлі, за винятком тих, що належать до підстанцій високої напруги.

4.1.5. Споруди, за винятком тих, що належать до підстанцій високої напруги.

4.1.6. Інші передавальні пристрої, за винятком передавальних пристроїв, що належать до ліній передачі електроенергії.

4.1.7. Інше силове та електротехнічне обладнання, за винятком обладнання, що встановлене на підстанціях високої напруги, у тому числі:

трансформатори;

силові, транзитні та секційні шафи;

інше силове та електротехнічне обладнання.

4.1.8. Обладнання телемеханіки, високочастотного зв'язку та інші комутаційні пристрої, за винятком об'єктів, що належать до підстанцій високої напруги.

4.1.9. Інші робочі машини та обладнання, за винятком обладнання, що належить до підстанцій високої напруги.

4.1.10. Вимірювальні та регулювальні прилади, за винятком обладнання, що належить до підстанцій високої напруги.

4.1.11. Транспортні засоби, у тому числі:

колісні транспортні засоби;

інші транспортні засоби.

4.1.12. Інші основні засоби, у тому числі обчислювальна та офісна техніка, комп’ютери, інвентар.

4.1.13. Нематеріальні активи, крім речових прав, пов’язаних із земельною ділянкою.

4.1.14. Капітальні інвестиції.

4.2. Оцінка основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, проводиться з дотриманням таких особливостей:

4.2.1. Оцінка трансформаторних підстанцій високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ) (далі - ПС) проводиться шляхом комбінування витратного та порівняльного методичних підходів.

4.2.1.1. Проводиться ідентифікація всіх основних засобів, що належать до ПС, за ознакою їх належності до певних ПС.

4.2.1.2. Проводиться ідентифікація ПС з описом їх основних характеристик, яка виконується на підставі лінійних схем ПС.

4.2.1.3. Під час ідентифікації ПС досліджуються такі характеристики:

диспетчерська назва ПС;

клас напруги;

номер лінійної схеми високовольтної відкритої розподільної установки (далі - ВРУ) згідно з ГКД 341.004.001-94 "Норми технологічного проектування підстанцій змінного струму з вищою напругою 6 - 750 кВ" (далі - ГКД 341.004.001-94);

основні відмінності вузлів ВРУ ПС, яка оцінюється, від вузлів ВРУ, що зазначені у схемі згідно з ГКД 341.004.001-94;

кількість, потужність та тип установлених силових трансформаторів;

кількість та тип камер лінії 10 (6) кВ низьковольтної розподільної установки 0,38 - 10 (6) кВ (далі - РУ).

4.2.1.4. У разі неможливості визначення номера лінійної схеми ВРУ згідно з ГКД 341.004.001-94 визначаються такі складові основного обладнання ПС (далі - вузли ПС):

4.2.1.4.1. Вузли ВРУ напругою 35 (27,5) - 750 кВ.

4.2.1.4.2. Силові трансформатори.

4.2.1.4.3. Вузли РУ напругою 0,38 - 10 (6) кВ.

4.2.1.4.4. Вузли загальнопідстанційного пункту керування.

4.2.1.4.5. Загальнопідстанційні вузли ПС, у тому числі:

кабельне господарство ПС;

заземлення ПС;

освітлення відкритої частини та блискавкозахист ПС;

улаштування охорони та протипожежної сигналізації ПС;

зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання та газопостачання, у тому числі масловоди та масловловлювачі;

улаштування комерційного обліку електроенергії.

4.2.1.4.6. Вузли зв’язку та телемеханіки ПС.

4.2.1.5. Оцінка трансформаторної підстанції високої напруги виконується шляхом визначення вартості кожної з трьох її складових:

високовольтної відкритої розподільної установки;

силових трансформаторів;

низьковольтної розподільної установки.

4.2.1.6. Вартість заміщення ВРУ напругою 35 (27,5) - 150 кВ визначається на підставі зіставлення лінійних схем оцінюваної ВРУ та типових ВРУ, показники вартості яких наведені в додатку 2 до цієї Методики. Для цього з додатка 2 до Методики обирається показник вартості такої типової ВРУ, яка за лінійною схемою збігається або найбільш схожа з оцінюваною ВРУ.

У разі наявності відмінностей у лінійних схемах між комплектацією типової ВРУ та комплектацією ВРУ, що оцінюється, застосовується поправка до вартості типової ВРУ. Величини поправок вносяться до вартості типової ВРУ у грошовому вираженні та визначаються залежно від основних відмінностей вузлів ВРУ, що оцінюється, від типової схеми ВРУ відповідно до ГКД 341.004.001-94 та відповідно до опосередкованих показників їх вартості, наведених у додатку 3 до цієї Методики.

Вартість заміщення ВРУ напругою 220-750 кВ визначається на підставі лінійних схем оцінюваної ВРУ із використанням інформації ринку про ціни вузлів, що входять до ВРУ, вартості робіт із їх заміщення (відтворення), визначеної на підставі кошторисної документації у встановленому порядку.

4.2.1.7. Вартість заміщення силових трансформаторів ПС напругою 35 (27,5) - 150 кВ визначається відповідно до схем, характеристик комплектації ПС на основі опосередкованих показників вартості, наведених у додатку 3 до цієї Методики, а у разі відсутності відомостей у зазначеному додатку - на підставі інформації ринку про ціни на відповідне обладнання.

Вартість заміщення силових трансформаторів ПС напругою 220-750 кВ визначається відповідно до схем, характеристик комплектації ПС на підставі інформації ринку про ціни на відповідне обладнання та вартості робіт із їх заміщення (відтворення), визначеної на підставі кошторисної документації у встановленому порядку.

У разі використання інформації про ціни на відповідне обладнання на ринку необхідно враховувати всі витрати, пов'язані з його доставкою, монтажем, пусконалагодженням тощо.

4.2.1.8. Вартість заміщення (відтворення) РУ напругою до 150 кВ включно визначається з урахуванням складу РУ відповідно до опосередкованих показників вартості, наведених у додатку 3 до цієї Методики.

Вартість заміщення (відтворення) РУ напругою 220-750 кВ визначається на підставі інформації ринку про ціни на відповідні вузли ПС та вартості робіт із їх заміщення (відтворення), визначеної на підставі кошторисної документації у встановленому порядку.

4.2.1.9. Вартість заміщення (відтворення) ПС визначається шляхом складання вартостей заміщення (відтворення) її основних складових: ВРУ, силових трансформаторів та РУ.

4.2.1.10. У разі неможливості визначення номера лінійної схеми ВРУ згідно з ГКД 341.004.001-94 кожен вузол ПС оцінюється окремо на підставі показників вартості, наведених у додатку 3 до цієї Методики, або на підставі інформації ринку про ціни на відповідні вузли ПС та вартості робіт із їх заміщення (відтворення), визначеної на підставі кошторисної документації у встановленому порядку, якщо додаток 3 до цієї Методики не містить необхідних даних.

4.2.1.11. Для ПС, які мають у своєму складі ВРУ та РУ напругою 27,5 кВ, вартість заміщення визначається шляхом коригування вартості типової ВРУ на вартість заміщення ВРУ та РУ напругою 27,5 кВ.

Вартість заміщення ВРУ та РУ напругою 27,5 кВ визначається відповідно до їх лінійних схем та комплектації вузлів, які входять до їх складу. Вартість заміщення розраховується на підставі опосередкованих показників вартості, що наведені в додатку 3 до цієї Методики, та з використанням інформації ринку про ціни на подібне обладнання у разі відсутності певних показників вартості у додатку 3 до цієї Методики.

Для ВРУ та РУ напругою 27,5 кВ, які побудовані на базі комплектних розподільних установок блочного типу КРП(Б) 3-27,5 кВ, вартість заміщення визначається на підставі інформації ринку про ціни на комплектні розподільні установки відповідно до їх лінійних схем.

4.2.1.12. Розподіл вартості заміщення (відтворення) ПС за інвентарними об’єктами основних засобів, що входять до складу ПС відповідно до даних бухгалтерського обліку, здійснюється таким чином:

визначення вартості заміщення (відтворення) силового електротехнічного обладнання, яке встановлене на ПС і обліковується за окремими інвентарними номерами, проводиться згідно з додатком 3 до цієї Методики або за інформацією ринку про ціни на таке нове обладнання;

визначення вартості спеціалізованої нерухомості, яка входить до складу ПС і обліковується за окремими інвентарними номерами, проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (із змінами) (далі - Національний стандарт № 2), витратного методичного підходу з визначенням їх вартості заміщення (відтворення). Вартість кожної будівлі та споруди визначається на підставі опосередкованих одиничних показників вартості будівництва. Інформація про укрупнені показники вартості будівництва будівель трансформаторних підстанцій та розподільних пунктів наведена в додатках 4, 5 до цієї Методики;

зменшення вартості заміщення (відтворення) ПС на величину вартості заміщення (відтворення) силового електротехнічного обладнання та вартості заміщення (відтворення) спеціалізованої нерухомості і розподіл залишку між іншими інвентарними об'єктами основних засобів, що входять до складу ПС, який проводиться пропорційно їх балансовій первісній вартості;

4.2.1.13. Фізичний знос та коефіцієнт оптимізації витрат ПС визначаються відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.2. Оцінка ліній передачі електроенергії (далі - ЛЕП) проводиться за таким алгоритмом:

4.2.2.1. За класифікацією ЛЕП за ознакою їх конструктивного виконання вони поділяються на такі групи:

повітряна лінія (далі - ПЛ);

кабельна лінія (далі - КЛ);

комбінована лінія, що складається з повітряних і кабельних ліній (далі - ПКЛ).

Під час ідентифікації кожної ЛЕП досліджується її належність до однієї із зазначених груп.

4.2.2.2. Досліджуються такі базові ціноутворюючі характеристики кожної ЛЕП:

загальна довжина лінії, клас напруги, тип та марка дроту, кількість кіл, умови проходження траси, тип установлених опор (для повітряної лінії);

загальна довжина лінії, клас напруги, тип та марка кабелю, кількість ланцюгів та кабелів в одній траншеї, умови проходження траси (для кабельної лінії);

довжина відповідних ділянок повітряних та кабельних ліній, а також зазначені в цьому підпункті характеристики ділянок повітряної та кабельної ліній (для комбінованої лінії).

4.2.2.3. Вартість кожної ЛЕП визначається на підставі опосередкованих одиничних показників вартості будівництва ліній передачі електроенергії, наведених у додатку 6 до цієї Методики, або на підставі вартості робіт із їх заміщення (відтворення), визначеної на підставі кошторисної документації у встановленому порядку, якщо додаток 3 до цієї Методики не містить необхідних відомостей.

4.2.2.4. Для визначення вартості ЛЕП, які мають відмінні типи і марки дротів (для повітряної лінії) і кабелів (для кабельної лінії) від тих, що зазначені в додатку 6 до цієї Методики, одиничний показник вартості відтворення, наведений у зазначеному додатку, коригується на різницю у вартостях між дротами, кабелями. При цьому вартість дротів і кабелів визначається на підставі інформації ринку про ціни на такі об’єкти.

4.2.2.5. Вартість заміщення (відтворення) ЛЕП для кожного регіону визначається з урахуванням поправних коефіцієнтів, що враховують умови регіону проходження ЛЕП (ґрунти, рельєф, кліматичні умови). Значення поправних середньозважених коефіцієнтів наведено в додатку 7 до цієї Методики.

4.2.2.6. Для розрахунку вартості ПКЛ, а також ЛЕП, які мають неоднорідні конструктивні елементи (різні типи опор, різні способи прокладання кабелів тощо), одиничний показник вартості будівництва зважується на питому вагу відповідного елемента з подальшим застосуванням відповідного середньозваженого показника вартості. При цьому враховується суттєвість питомої ваги конструктивних елементів і допускаються усереднення у випадках дуже малої питомої ваги певних типів конструктивних елементів у складі об’єкта оцінки.

4.2.2.7. Фізичний знос та коефіцієнт оптимізації витрат ЛЕП визначаються відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.3. Оцінка будівель, у тому числі неспеціалізованих, споруд, за винятком тих, що належать до ПС, та передавальних пристроїв, за винятком тих, що належать до ЛЕП, проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (із змінами), витратного методичного підходу з визначенням їх залишкової вартості заміщення (відтворення) з урахуванням таких особливостей:

4.2.3.1. Вартість кожної будівлі та споруди визначається на підставі одиничних показників вартості будівництва.

4.2.3.2. Джерелами інформації про укрупнені показники вартості будівництва є:

укрупнені показники вартості будівництва будівель трансформаторних підстанцій та розподільних пунктів, що наведені в додатках 4 та 5 до цієї Методики;

укрупнені показники вартості будівництва інших типових будівель, споруд та передавальних пристроїв, що зазвичай входять до складу основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, що наведені в додатку 5 до цієї Методики;

кошторисна документація будівельно-монтажних підприємств, які використовуються виключно за умови відсутності необхідних даних, наведених у додатках 4, 5 та 8 до цієї Методики;

інші джерела інформації про укрупнені показники вартості будівництва, які можуть використовуватися за умови відсутності зазначених вище у цьому пункті джерел.

4.2.3.3. Під час розрахунку вартості заміщення об’єкти порівняння обираються відповідно до джерел інформації з урахуванням найбільш подібного за функціональним призначенням, архітектурно-планувальними, конструктивними характеристиками і розмірами (об’єм, площа та інші характеристики). У разі відхилення характеристик оцінюваного об’єкта від аналогічних характеристик об’єкта порівняння до одиничного показника вартості будівництва об’єкта порівняння застосовуються поправки, у тому числі визначені відповідно до джерел інформації.

4.2.3.4. Укрупнені показники вартості будівництва включають прямі та накладні витрати, у тому числі витрати на проектні та вишукувальні роботи, непередбачені витрати тощо, а також кошторисний прибуток (прибуток підрядника).

4.2.3.5. Під час визначення вартості заміщення (відтворення) прибуток забудовника (інвестора), податок на додану вартість не враховуються.

4.2.3.6. Визначення фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації витрат будівель, споруд та передавальних пристроїв проводиться відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.4. Оцінка вартості трансформаторних підстанцій низької напруги (0,38 - 10 кВ) (далі - ТП), комплектних трансформаторних підстанцій низької напруги (0,38 - 10 кВ) (далі - КТП) та розподільних пунктів низької напруги (0,38 - 10 (6) кВ) (далі - РП) виконується із застосуванням комбінування витратного та порівняльного методичних підходів.

4.2.4.1. Вартість ТП визначається відповідно до комплектації РУ 10 (6) кВ і РУ 0,38 кВ на підставі показників вартості, що наведені в додатку 9 до цієї Методики, а у разі відсутності таких даних у зазначеному додатку - на підставі інформації ринку про ціни на подібне обладнання.

4.2.4.2. Вартість КТП оцінюється шляхом застосування порівняльного підходу на підставі показників вартості, наведених у додатку 9 до цієї Методики, а у разі відсутності таких даних у зазначеному додатку - на підставі інформації ринку про ціни на подібне обладнання.

4.2.4.3. Вартість РП оцінюється з урахуванням його комплектації на підставі показників вартості, наведених у додатку 9 до цієї Методики, а у разі відсутності таких даних у зазначеному додатку - на підставі ринкової інформації про ціни на подібне обладнання.

4.2.4.4. Визначення фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації витрат ТП, КТП та РП проводиться відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.5. Оцінка вартості силового та електротехнічного обладнання, засобів телемеханіки, високочастотного зв'язку та інших комутаційних пристроїв, за винятком обладнання, що встановлене на ПС, проводиться шляхом застосування порівняльного методичного підходу.

4.2.5.1. З метою формування сукупності об’єктів порівняння аналізуються ціни на ідентичне або подібне майно з таких джерел інформації:

додатки до цієї Методики;

прейскуранти виробників та дилерів на ідентичне або подібне обладнання;

ціни на ідентичне або подібне обладнання, яке було у використанні і представлене до продажу на вторинному ринку;

ціни на нове обладнання, що були запропоновані продавцями, у тому числі виробником, у відповідь на запити суб’єкта оціночної діяльності.

Джерелами інформації є додатки до цієї Методики. Інформація з інших джерел використовується виключно у разі її відсутності в додатках до цієї Методики.

4.2.5.2. Вартість зазначених активів визначається на підставі ринкових цін на подібне обладнання або його окремі складові частини (блоки, вузли, агрегати). Подібним обладнанням уважається обладнання, подібне за функціональним призначенням, яке за своїми технічними характеристиками відповідає відповідним технічним характеристикам об’єкта оцінки або має незначні відмінності від них. У разі визначення вартості на підставі аналізу цін на подібні за функціональним призначенням об’єкти визначення ринкової вартості проводиться з урахуванням відмінностей між технічними характеристиками об’єкта оцінки і відповідними характеристиками подібних об’єктів. Для оцінки обладнання, фактичний строк експлуатації якого перевищує його нормативний строк експлуатації, обираються подібні за віком та фізичним станом об’єкти.

4.2.5.3. У разі оцінки активів, введення в експлуатацію яких потребувало проведення робіт з їх монтажу та налагодження, ринкова вартість таких активів збільшується на витрати, пов’язані з доставкою, монтажем та пусконалагоджувальними роботами. Джерелами інформації про витрати на монтаж та пусконалагоджувальні роботи є дані постачальників, статистичні дані, дані підприємства щодо таких витрат.

4.2.5.4. У разі урахування інформації про ціни на імпортне обладнання залежно від умов постачання під час оцінки враховуються митні платежі згідно з вимогами законодавства України з питань державної митної справи, чинними на дату оцінки.

4.2.5.5. Розрахунок фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації витрат силового та електротехнічного обладнання, засобів телемеханіки, високочастотного зв'язку та інших комутаційних пристроїв виконується відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.6. Визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів проводиться відповідно до пункту 3.9 розділу ІІІ цієї Методики.

Оцінка інших транспортних засобів проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі інформації про ціни на ідентичне або подібне майно, включаючи інформацію виробника.

4.2.7. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в підпунктах 4.2.1-4.2.6 цього пункту (включаючи вимірювальні та регулювальні прилади, обчислювальну та офісну техніку, комп’ютери, інвентар тощо), проводиться відповідно до пункту 3.10 розділу IІІ цієї Методики.

4.3. Визначення вартості об’єктів капітальних інвестицій, які підлягають оцінці, проводиться відповідно до пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Методики.

4.4. Оцінка нематеріальних активів проводиться відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ цієї Методики.

4.5. Для оцінки активів підприємств, які здійснюють діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, а також підприємства з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, під час визначення вартості заміщення (відтворення) на підставі інформації про укрупнені показники вартості, яка наведена у додатках до цієї Методики, до зазначених показників застосовуються індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 серпня 2016 року.

4.6. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу всіх активів, що входять до складу ПС, ліній передачі електроенергії, а також для будівель усіх типів незалежно від їх функціонального призначення, проведеного відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики, є величина, більша за 80 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 80 відсоткам. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу інших активів за формулами, що наведені в пункті 4.6 та пункті 4.12 цього розділу, є величина, більша за 90 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 90 відсоткам. )

4.7. Коефіцієнт оптимізації витрат Копт визначається за такою формулою:

КзЛЕП дорівнює 1 у разі визначення коефіцієнта оптимізації, що застосовується до вартості активів, визначених у пункті 4.16 цього розділу, крім ЛЕП високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ).

Для розрахунку коефіцієнта оптимізації ЛЕП напругою 35 (27,5) - 150 кВ для підприємств, що здійснюють діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, коефіцієнт КзЛЕП розраховується за такою формулою:

Перепуск електричної енергії є різницею між надходженням електричної енергії в мережу підприємства (з урахуванням трансформації) та віддачею електричної енергії, яка не проходить власними ЛЕП підприємства (безвтратна віддача) на відповідному рівні напруги.

Повторна трансформація розглядається по кожній окремій трансформаторній підстанції підприємства.

Для розрахунку коефіцієнта оптимізації ЛЕП напругою 35-750 кВ підприємства з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами коефіцієнт КзЛЕП розраховується за формулою:

4.8. Коефіцієнт завантаження активів розраховується суб’єктом оціночної діяльності за наданою підприємством інформацією окремо по кожному підрозділу електричних мереж підприємства та по підприємству в цілому.

За період 3 роки, що передують даті оцінки, підприємством обирається в кожному році місяць, що відповідає максимальному навантаженню. У відібраних місяцях аналізуються показники завантаження кожної трансформаторної підстанції високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), визначені відповідно до пункту 4.9 цього розділу, кожного підрозділу електричних мереж, визначених відповідно до пункту 4.10 цього розділу, та активів підприємства в цілому, визначених відповідно до пункту 4.11 цього розділу.

На підставі проведеного аналізу завантаження виявляється найбільше значення коефіцієнта завантаження по підприємству в цілому. Для розрахунку коефіцієнта оптимізації витрат за формулою, що наведена в пункті 4.7 цього розділу, обираються показники завантаження за підрозділами електричних мереж за той місяць відповідного року, коли підприємство в цілому мало найбільше значення показника завантаження.

У разі якщо окремий підрозділ електричних мереж підприємства не має у своєму складі трансформаторних підстанцій високої напруги, коефіцієнт завантаження такого підрозділу приймається рівним коефіцієнту завантаження по підприємству в цілому.

У разі якщо у складі активів підприємства відсутні трансформаторні підстанції високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), використовується показник завантаження трансформаторних підстанцій низької напруги (0,38 - 10 кВ).

Коефіцієнт завантаження активів підприємства з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами розраховується по окремих підрозділах та підприємству в цілому.

4.9. Коефіцієнт завантаження активів окремої трансформаторної підстанції високої напруги Кзпс розраховується за такою формулою:

Номінальна потужність трансформатора є найбільшою електричною потужністю трансформатора, з якою він може працювати без перевантаження, відповідно до технічної документації на таке обладнання.

Резервним трансформатором є трансформатор, що не задіяний в трансформації електричної енергії з наступною передачею її протягом місяців, що відповідають максимальному навантаженню, за три роки, що передують даті оцінки, у якого відключені всі шинні роз’єднувачі й всі вимикачі або який знаходиться під напругою по високій стороні та переходить в режим трансформації у разі аварійного відключення працюючого (основного) трансформатора. За умови включення трансформатора у роботу додатково з додатковим навантаженням до усіх працюючих (основних) трансформаторів протягом місяців, що відповідають максимальному навантаженню, за три роки, що аналізуються, такий трансформатор не вважається резервним.

Під час розрахунку коефіцієнта оптимізації витрат аналізується інформація про завантаження трансформаторів окремої трансформаторної підстанції, що належать суб’єкту природних монополій у сфері розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, або підприємства, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, активи якого оцінюються.

4.10. Коефіцієнт завантаження активів окремого підрозділу електричних мереж Кзпр як середньозважене значення таких коефіцієнтів по всіх трансформаторних підстанціях високої напруги розраховується за такою формулою:

4.11. Коефіцієнт завантаження активів підприємства в цілому Кзп як середньозважене значення таких коефіцієнтів по всіх окремих підрозділах електричних мереж підприємства розраховується за такою формулою:

4.12. Для проведення суб’єктом оціночної діяльності розрахунків коефіцієнтів завантаження активів за формулами, зазначеними в пунктах 4.9-4.11 цього розділу, підприємство в повному обсязі готує інформацію для таких розрахунків, яку оформлює належним чином як вихідні дані і надає суб’єкту оціночної діяльності, що передбачається умовами договору на проведення оцінки.

4.13. Коефіцієнт резервування враховує вимоги щодо безперебійного забезпечення електричною енергією споживачів і для цілей цього розділу дорівнює:

1,7 - для визначення вартості активів підприємств, що здійснюють діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії;

2 - для розрахунку вартості активів підприємства, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.

4.14. Коефіцієнт гальмування відображає нелінійну залежність вартості активу від його технічних характеристик і для цілей цього розділу дорівнює 0,7.

4.15. У разі коли результат розрахунку за формулою, що наведена в пункті 4.7 цього розділу, є більшим за одиницю, коефіцієнт оптимізації приймається рівним одиниці.

4.16. Відповідно до формули, що зазначена в пункті 4.7 цього розділу, за відібраними показниками завантаження кожного підрозділу електричних мереж підприємства, що здійснює діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) і постачання електричної енергії, або кожного підрозділу електричних мереж підприємства з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами розраховуються коефіцієнти оптимізації витрат за кожним таким підрозділом.

Визначений коефіцієнт оптимізації в розрізі кожного підрозділу електричних мереж підприємства застосовується до вартості таких груп активів відповідного підрозділу підприємства, що визначені з урахуванням їх фізичного зносу:

будівлі та споруди, що належать до ПС, ТП, КТП, РП;

машини, обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, встановлені на ПС, ТП, КТП, РП;

ЛЕП.

Для інших груп активів коефіцієнт оптимізації не застосовується.

5.1. Для цілей оцінки активів підприємства, що здійснює діяльність у сфері розподілу природного газу трубопроводами, ця Методика передбачає попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

5.1.1. Передавальні пристрої у вигляді газопроводів, у тому числі:

поліетиленові газопроводи (низького, середнього та високого тиску);

сталеві газопроводи (низького, середнього та високого тиску);

комбіновані газопроводи (низького, середнього та високого тиску).

5.1.2. Газорегуляторні пункти, у тому числі:

газорегуляторне обладнання, що за своєю конструкцією є окремим газорегуляторним пунктом (блоковий, шафовий);

газорегуляторне обладнання, що є складовою газорегуляторного пункту, без врахування будівель, у яких воно розміщене.

5.1.3. Будівлі, приміщення (вбудовані, прибудовані), у яких розміщене газорегуляторне обладнання.

5.1.4. Будівлі, приміщення, за винятком тих, у яких розміщене газорегуляторне обладнання.

5.1.5. Передавальні пристрої, за винятком тих, що належать до газопроводів.

5.1.6. Споруди.

5.1.7. Обладнання електрохімічного захисту.

5.1.8. Машини та обладнання, за винятком обладнання, що належить до газорегуляторних пунктів, та обладнання електрохімічного захисту.

5.1.9. Вимірювальні та регулюючі прилади, за винятком приладів, що належать до газорегуляторних пунктів, та приладів електрохімічного захисту.

5.1.10. Транспортні засоби, у тому числі:

колісні транспортні засоби;

інші транспортні засоби.

5.1.11. Інші основні засоби, у тому числі обчислювальна та офісна техніка, комп’ютери, інвентар.

5.1.12. Нематеріальні активи, крім речових прав, пов’язаних із земельною ділянкою.

5.1.13. Капітальні інвестиції.

5.2. Оцінка основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сфері розподілу природного газу трубопроводами, проводиться з дотриманням таких особливостей:

5.2.1. Оцінка газопроводів проводиться шляхом застосування витратного підходу, за результатами якого визначається залишкова вартість заміщення (відтворення).

5.2.1.1. Газопроводи за матеріалом виготовлення труби поділяються на такі групи:

поліетиленові;

сталеві;

комбіновані.

Під час ідентифікації окремого газопроводу досліджується його належність до однієї із зазначених груп.

5.2.1.2. Для визначення вартості сталевих газопроводів у всіх випадках використовуються укрупнені показники вартості будівництва поліетиленових газопроводів з подібними технічними параметрами, крім таких випадків прокладання газопроводів:

у гірській місцевості з високою ймовірністю зсуву ґрунту;

для транспортування газів, що містять ароматичні і хлоровані вуглеводні, а також парові і рідкі фази зріджених вуглеводневих газів;

надземного, наземного способу;

у тунелях, колекторах;

на підроблювальних територіях;

тиском вище 0,1 МПа.

5.2.1.3. Досліджуються такі істотні ціноутворюючі характеристики окремого газопроводу:

загальна довжина ділянки газопроводу, розгорнута протяжність газопроводу в однотрубному вимірі, матеріал виготовлення та діаметр труби, спосіб прокладання, тиск газопроводу, умови прокладання газопроводу.

5.2.1.4. Вартість заміщення (відтворення) окремого газопроводу визначається на підставі укрупнених показників вартості труби, інших матеріалів, будівельно-монтажних та проектних робіт, пов’язаних з прокладенням такої труби, визначених відповідно до додатка 11 до цієї Методики.

5.2.1.5. Вартість заміщення (відтворення) газопроводу визначається як добуток суми укрупненого показника вартості труби (показника вартості одного погонного кілометра труби), відібраного залежно від тиску газопроводу, діаметра та матеріалу виготовлення труби, та укрупненого показника вартості прокладання труби (показника вартості прокладання одного погонного кілометра труби), відібраного залежно від способу прокладання, діаметра та матеріалу виготовлення труби, та розгорнутої протяжності газопроводу в однотрубному вимірі, збільшений на коефіцієнт, що враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 січня 2013 року.

Рішення щодо вибору матеріалу виготовлення труби оцінюваного газопроводу приймається з урахуванням підпункту 5.2.1.2 цього пункту.

5.2.1.6. Для врахування ускладнених умов прокладення газопроводів до вартості заміщення (відтворення) застосовуються поправні коефіцієнти, наведені в додатку 11 до цієї Методики.

5.2.1.7. Залишкова вартість заміщення (відтворення) газопроводу визначається як вартість заміщення (відтворення) такого газопроводу з урахуванням його фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації витрат.

5.2.1.8. Фізичний знос окремого газопроводу визначається відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

5.2.1.9. Коефіцієнт оптимізації витрат Копт газопроводів, виведених від окремої газорозподільної станції магістральних газопроводів (далі - ГРС), визначається за такою формулою:

Коефіцієнт оптимізації витрат газопроводів, виведених від певної ГРС, застосовується до вартості заміщення (відтворення) усіх газопроводів, які пов’язані з такою ГРС. З метою ідентифікації газопроводів, які пов’язані з певною ГРС, у переліках активів підприємства, які відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ цієї Методики складаються під час інвентаризації активів, зазначається інформація про належність кожного газопроводу високого та середнього тиску до певної ГРС.

5.2.1.9.1. Коефіцієнт завантаження газопроводів розраховується для кожної окремої ГРС на основі відношення максимальних фактичних та максимальних (проектних) витрат газу для усіх газопроводів високого та середнього тиску на виході від окремої ГРС. У разі наявності декількох виходів газопроводу високого та середнього тиску від ГРС у розрахунку враховуються витрати газу для всіх таких газопроводів.

5.2.1.9.2. Максимальні (проектні) витрати газу в газопроводі Qпроект визначаються за такою формулою:

Максимальні (проектні) витрати газу визначаються при температурі 0 ° С та тиску 0,10132 МПа у куб. м/год.

Швидкість руху газу під час розрахунку максимальних (проектних) витрат газу приймається:

15 м/с - для газопроводів середнього тиску;

25 м/с - для газопроводів високого тиску.

5.2.1.9.3. Інформація про максимальні фактичні витрати газу в газопроводах високого та середнього тиску на виході від окремої ГРС Qфакт надається суб’єкту оціночної діяльності підприємством за результатами аналізу фактичних витрат газу за годину протягом 3 років, що передували даті оцінки. При цьому в кожному році відбирається 24 значення фактичних витрат газу за годину, протягом яких спостерігалось максимальне навантаження кожного газопроводу високого та середнього тиску. Така інформація оформляється підприємством належним чином як вихідні дані для оцінки і в повному обсязі надається суб’єкту оціночної діяльності згідно з умовами договору на проведення оцінки.

5.2.1.9.4. На підставі наданих вихідних даних для розрахунку коефіцієнта завантаження газопроводів суб’єкт оціночної діяльності визначає середнє арифметичне значення максимальних фактичних витрат газу за годину в кожному газопроводі високого та середнього тиску за кожний з трьох років, що передували даті оцінки. Для подальшого розрахунку коефіцієнта завантаження газопроводів, виведених від окремої ГРС, ураховується визначене таким чином найбільше середнє значення максимальних фактичних витрат газу за годину в усіх газопроводах високого та середнього тиску, отримане за один з трьох років, що передували даті оцінки.

5.2.1.9.5. Коефіцієнт завантаження газопроводів окремої ГРС Кзакт визначається за такою формулою:

5.2.1.9.6. Коефіцієнт резервування враховує вимоги щодо необхідного технологічного запасу пропускної здатності газопроводу і для цілей цього розділу дорівнює 1,1.

5.2.1.9.7. Коефіцієнт гальмування відображає нелінійну залежність вартості газопроводу від його рівня завантаження і для цілей цього розділу дорівнює 0,7.

5.2.1.10. Якщо наявне обладнання електрохімічного захисту, що обслуговує сталевий газопровід, вартість якого згідно з критеріями, наведеними в підпункті 5.2.1.2 цього пункту, для цілей цієї Методики визначається на підставі укрупнених показників вартості будівництва поліетиленового газопроводу, залишкова вартість заміщення такого газопроводу зменшується відповідно до підпункту 5.2.3.4 цього пункту.

5.2.2. Оцінка газорегуляторних пунктів проводиться шляхом застосування витратного та порівняльного підходів.

5.2.2.1. Досліджуються такі істотні ціноутворюючі характеристики газорегуляторних пунктів: марка, кількість ліній редукування, марка регуляторів, наявність обладнання телеметрії, лічильників та обладнання опалення у складі газорегуляторних пунктів.

5.2.2.2. Вартість заміщення (відтворення) газорегуляторних пунктів складається з вартості будівельно-монтажних робіт, вартості обладнання та вартості інших витрат, що визначаються шляхом застосування показників вартості газорегуляторних пунктів, що наведені в додатку 12 до цієї Методики, а у разі відсутності таких даних у зазначеному додатку - на підставі інформації ринку про ціни на подібне обладнання з урахуванням вартості будівельно-монтажних робіт, які складають 4% від вартості обладнання, та вартості інших витрат, які складають 3% від вартості обладнання.

Визначена відповідно до додатка 12 до цієї Методики вартість збільшується на коефіцієнт, що враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 січня 2013 року.

5.2.2.3. Фізичний знос газорегуляторних пунктів визначається відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

5.2.3. Оцінка обладнання електрохімічного захисту проводиться шляхом застосування витратного та порівняльного підходів:

5.2.3.1. Досліджуються такі істотні ціноутворюючі характеристики обладнання електрохімічного захисту: марка станції катодного захисту, кількість заземлювачів, марка та протяжність мідного дроту, марка установки поляризованого дренажу, додаткові будівельно-монтажні роботи.

5.2.3.2. Вартість заміщення (відтворення) обладнання електрохімічного захисту визначається з урахуванням його складу на підставі показників вартості обладнання електрохімічного захисту, що наведені в додатку 13 до цієї Методики, збільшених на коефіцієнт, який враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 січня 2013 року. У разі відсутності у зазначеному додатку інформації для оцінюваного обладнання вартість такого обладнання визначається на підставі інформації ринку про ціни на подібне обладнання шляхом застосування порівняльного підходу.

5.2.3.3. Фізичний знос обладнання електрохімічного захисту визначається відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

5.2.3.4. Якщо обладнання електрохімічного захисту обслуговує сталеві газопроводи, вартість заміщення яких для цілей цієї Методики визначається окремо для кожного структурного підрозділу підприємства згідно з підпунктом 5.2.1.2 підпункту 5.2.1 цього пункту на підставі вартості подібних поліетиленових газопроводів, проводиться розподіл залишкової вартості заміщення (відтворення) або ринкової вартості обладнання електрохімічного захисту за газопроводами, які обслуговує таке обладнання, пропорційно до протяжності ділянок таких газопроводів. Для цього залишкова вартість заміщення такого газопроводу зменшується на величину Воез, що визначається за такою формулою:

Якщо розрахована вартість газопроводу після зменшення на частку обладнання електрохімічного захисту становить менше 1 грн, залишкова вартість заміщення газопроводу вважається такою, що дорівнює 1 грн.

5.2.4. Оцінка будівель, приміщень, у тому числі неспеціалізованих, споруд та передавальних пристроїв, за винятком газопроводів, проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 витратного підходу для визначення їх залишкової вартості заміщення (відтворення) з урахуванням таких особливостей:

5.2.4.1. Вартість заміщення (відтворення) будівель, приміщень, в яких розташоване газорегуляторне обладнання, визначається на підставі укрупнених показників вартості будівель, в яких розташоване газорегуляторне обладнання, наведених у додатку 14 до цієї Методики. Вартість інших будівель, приміщень та споруд визначається на підставі укрупнених показників вартості будівництва інших типових будівель, зазначених у додатку 5 до цієї Методики. Визначена таким чином вартість збільшується на коефіцієнт, який враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням дати, станом на яку визначені укрупнені показники вартості. У разі відсутності у зазначених додатках інформації для оцінюваних будівель та споруд вартість таких об’єктів нерухомості визначається на підставі інформації, джерела якої наводяться в абзацах п’ятому, шостому підпункту 5.2.4.2 цього пункту.

5.2.4.2. Джерелами інформації про укрупнені показники вартості будівництва є:

укрупнені показники вартості будівництва будівель, що наведені в додатку 14 до цієї Методики;

укрупнені показники вартості будівництва будівель трансформаторних підстанцій та розподільних пунктів, що наведені в додатках 4, 5 до цієї Методики;

укрупнені показники вартості будівництва інших типових будівель, споруд, що зазвичай входять до складу основних засобів підприємств, що наведені в додатку 5 до цієї Методики;

вихідні дані про ціни в будівництві, що склались на території України (кошторисна документація), розроблені відповідно до системи ціноутворення в будівництві, які використовуються виключно за умови відсутності необхідних даних у додатках 5, 14 до цієї Методики;

інші джерела інформації про укрупнені показники вартості будівництва, які можуть використовуватися за умови відсутності зазначених вище у цьому пункті джерел.

5.2.4.3. Під час розрахунку вартості заміщення (відтворення) об’єкти порівняння обираються відповідно до джерел інформації з урахуванням найбільш подібного за функціональним призначенням, архітектурно-планувальними, конструктивними характеристиками і розмірами (об’єм, площа та інші характеристики). У разі відхилення характеристик оцінюваного об’єкта від аналогічних характеристик об’єкта порівняння до укрупненого показника вартості будівництва об’єкта порівняння застосовуються поправки, у тому числі визначені відповідно до джерел інформації, зазначених у підпункті 5.2.4.2 цього пункту.

5.2.4.4. Укрупнені показники вартості будівництва включають прямі та накладні витрати, у тому числі витрати на проектні та вишукувальні роботи, непередбачувані витрати тощо, а також кошторисний прибуток (прибуток підрядника).

5.2.4.5. Під час визначення вартості заміщення (відтворення) прибуток забудовника (інвестора) не враховується.

5.2.4.6. Визначення фізичного зносу будівель, у тому числі неспеціалізованих, споруд та передавальних пристроїв, за винятком газопроводів, проводиться відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

5.2.5. Визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів проводиться відповідно до пункту 3.9 розділу ІІІ цієї Методики.

Оцінка інших транспортних засобів проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі інформації про ціни на ідентичне або подібне майно, включаючи інформацію виробника таких транспортних засобів.

5.2.6. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в підпунктах 5.2.1 - 5.2.5 цього розділу (включаючи вимірювальні та регулювальні прилади, обчислювальну та офісну техніку, комп’ютери, інвентар тощо), проводиться відповідно до пункту 3.10 розділу IІІ цієї Методики.

5.3. Оцінка об’єктів капітальних інвестицій, вартість яких підлягає визначенню, проводиться відповідно до пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Методики.

5.4. Оцінка нематеріальних активів проводиться відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ цієї Методики.

5.5. Для оцінки активів підприємств, які здійснюють діяльність у сфері розподілу природного газу трубопроводами під час визначення вартості заміщення (відтворення) активів на підставі інформації про показники вартості, яка наведена у додатках 11 - 14 до цієї Методики, до зазначених показників застосовуються індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 січня 2013 року.

5.6. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу всіх активів, що входять до складу газорегуляторних пунктів, газопроводів, а також для будівель усіх типів незалежно від їх функціонального призначення за формулами, що наведені в абзацах першому, третьому пункту 3.12 та підпункті 3.12.2 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики, є величина, більша за 80 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 80 відсотків. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу інших активів за формулами, що наведені в абзацах першому, третьому пункту 3.12 та підпункті 3.12.2 розділу ІІІ цієї Методики, є величина, більша за 90 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 90 відсотків.

6.1. Для цілей оцінки активів, у тому числі прав користування майном, які знаходяться на балансі підприємства, що здійснює діяльність у сфері транспортування теплової енергії, і безпосередньо використовуються у зазначеній сфері, ця Методика передбачає попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

6.1.1. Будівлі теплових пунктів, насосних станцій, інші профільні для зазначеної сфери будівлі.

6.1.2. Споруди теплових пунктів, насосних станцій, інші профільні для зазначеної сфери споруди.

6.1.3. Інші будівлі, споруди, що не зазначені в підпунктах 6.1.1, 6.1.2 цього пункту.

6.1.4. Теплові мережі, у тому числі:

магістральні;

розподільчі.

6.1.5. Інші передавальні пристрої, за винятком передавальних пристроїв, що належать до теплових мереж.

6.1.6. Машини та обладнання теплових мереж, у тому числі:

водопідігрівачі теплових пунктів;

вузли вводу теплових пунктів;

вузли обліку електроенергії та водопостачання теплових пунктів;

елеваторні вузли (обладнання регулювання відпуску теплової енергії);

електродвигуни та редукторні електроприводи (приводи засувок, клапанів, регуляторів, насосів тощо);

компресори, насоси, вентилятори;

обладнання насосних, теплових пунктів;

електрощити теплових пунктів;

запірно-регулювальна арматура теплових пунктів (засувки, клапани регулюючі);

контрольно-вимірювальні прилади і автоматика (контролери з клемною панеллю і картою керування);

пристрої та пульти керування тепловими пунктами.

6.1.7. Інші машини та обладнання, що не зазначені в підпункті 6.1.6 цього пункту, в тому числі металорізальне обладнання, верстати, зварювальне обладнання тощо.

6.1.8. Транспортні засоби, у тому числі:

колісні транспортні засоби;

інші транспортні засоби.

6.1.9. Інші основні засоби, у тому числі переносні пульти керування для автоматичного ввімкнення резерву, витратоміри, водоміри, радіостанції портативні, рації, бойлери (водонагрівачі), обчислювальна та офісна техніка, комп’ютери, меблі та інші інструменти, прилади, інвентар.

6.1.10. Нематеріальні активи, крім речових прав, пов’язаних із земельною ділянкою.

6.1.11. Капітальні інвестиції.

6.2. Оцінка основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сфері транспортування теплової енергії, проводиться з дотриманням таких особливостей:

6.2.1. Оцінка будівель, приміщень, у тому числі неспеціалізованих, споруд та передавальних пристроїв проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 витратного підходу для визначення їх залишкової вартості заміщення (відтворення) з урахуванням таких особливостей:

6.2.1.1. Вартість заміщення (відтворення) будівель, приміщень визначається на підставі укрупнених показників вартості будівництва інших типових будівель за цінами станом на 01 липня 2012 року, наведених у додатку 5 до цієї Методики. Визначена таким чином вартість збільшується на коефіцієнт, який враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням дати, станом на яку визначені зазначені укрупнені показники вартості. У разі відсутності у зазначеному додатку інформації для оцінюваних будівель та споруд вартість таких об’єктів нерухомості визначається на підставі інформації відповідно до абзаців третього, четвертого підпункту 6.2.1.3 цього пункту.

6.2.1.2. Вартість теплових мереж оцінюється з урахуванням результатів дослідження таких базових ціноутворюючих характеристик:

довжина;

діаметр труб;

матеріал виготовлення;

спосіб прокладки;

спосіб теплоізоляції;

умови проходження мережі.

6.2.1.3. Джерелами інформації про укрупнені показники вартості будівництва є:

укрупнені показники вартості будівництва інших типових будівель за цінами станом на 01 липня 2012 року (без ПДВ) та показники вартості мереж водопостачання та каналізації за цінами станом на 01 липня 2012 року (без ПДВ), що наведені в додатках 5, 8 до цієї Методики;

вихідні дані про ціни в будівництві, що склались на території України (кошторисна документація), виготовлені будівельно-монтажними підприємствами відповідно до системи ціноутворення в будівництві, які використовуються виключно за умови відсутності необхідних даних у додатках до цієї Методики;

інші джерела інформації про укрупнені показники вартості будівництва, які можуть використовуватися за умови відсутності зазначених у цьому підпункті джерел.

6.2.1.4. Під час розрахунку вартості заміщення (відтворення) об’єкти порівняння обираються відповідно до джерел інформації з урахуванням найбільш подібного за функціональним призначенням, архітектурно-планувальними, конструктивними характеристиками і розмірами (об’єм, площа та інші характеристики). У разі відхилення характеристик оцінюваного об’єкта від аналогічних характеристик об’єкта порівняння до укрупненого показника вартості будівництва об’єкта порівняння застосовуються поправки, у тому числі визначені відповідно до підпункту 6.2.1.3 цього пункту. Поправки до вартості об’єкта порівняння можуть визначатись у відсотковому або грошовому виразі.

6.2.1.5. Укрупнені показники вартості будівництва включають прямі та накладні витрати, у тому числі витрати на проектні та вишукувальні роботи, непередбачувані витрати тощо, а також кошторисний прибуток (прибуток підрядника).

6.2.1.6. Під час визначення вартості заміщення (відтворення) прибуток забудовника (інвестора) не враховується.

6.2.1.7. Визначення фізичного зносу будівель, споруд та передавальних пристроїв проводиться відповідно до вимог пункту 6.5 цього розділу.

6.2.2. Оцінка машин і обладнання (далі - обладнання) проводиться із застосуванням переважно порівняльного методичного підходу.

Ідентифікація обладнання проводиться за його основними характеристиками, результати якої відображаються в звіті про оцінку активів.

З метою формування сукупності об’єктів порівняння аналізуються ціни на ідентичне та/або подібне майно з таких джерел інформації:

додатки до цієї Методики;

прейскуранти виробників та дилерів на ідентичне або подібне обладнання;

ціни на ідентичне або подібне обладнання, яке було у використанні і представлене до продажу на вторинному ринку;

ціни на нове обладнання, що були запропоновані продавцями, у тому числі виробником, у відповідь на запити суб’єкта оціночної діяльності.

Вартість зазначених активів визначається на підставі ринкових цін на подібне обладнання або його окремі складові частини (блоки, вузли, агрегати). Подібним обладнанням уважається обладнання, подібне за функціональним призначенням, яке за своїми технічними характеристиками відповідає відповідним технічним характеристикам об’єкта оцінки або має незначні відмінності від них. У разі визначення вартості на підставі аналізу цін на подібні за функціональним призначенням об’єкти визначення ринкової вартості об’єктів оцінки проводиться з урахуванням відмінностей між технічними характеристиками об’єкта оцінки і відповідними характеристиками подібних об’єктів. Для оцінки обладнання, фактичний строк експлуатації якого перевищує його нормативний строк експлуатації, обираються подібні за віком та фізичним станом об’єкти.

У разі оцінки активів, введення в експлуатацію яких потребувало проведення робіт з їх монтажу та налагодження, ринкова вартість таких активів збільшується на витрати, пов’язані з доставкою, монтажем та пусконалагоджувальними роботами. Джерелами інформації про витрати на монтаж та пусконалагоджувальні роботи є дані постачальників, середні статистичні дані, дані підприємства щодо таких витрат.

У разі урахування інформації про ціни на імпортне обладнання залежно від умов постачання під час оцінки враховуються митні платежі згідно з чинними на дату оцінки вимогами законодавства України з питань державної митної справи.

Визначення фізичного зносу обладнання проводиться відповідно до вимог пункту 6.5 цього розділу.

6.2.3. Визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів проводиться відповідно до пункту 3.9 розділу ІІІ цієї Методики.

Оцінка інших транспортних засобів проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі інформації про ціни на ідентичне або подібне майно, включаючи інформацію виробника, або шляхом застосування комбінування оціночних процедур порівняльного та витратного підходів.

6.2.4. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в підпунктах 6.2.1-6.2.3 цього пункту, проводиться відповідно до абзаців першого - сьомого пункту 3.10, підпунктів 3.10.1, 3.10.2 пункту 3.10 розділу IІІ цієї Методики.

6.3. Визначення вартості об’єктів капітальних інвестицій, які підлягають оцінці, проводиться відповідно до абзацу першого пункту 3.13, підпунктів 3.13.1-3.13.3 пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Методики.

6.4. Оцінка нематеріальних активів проводиться відповідно до абзаців першого, другого пункту 3.14, підпунктів 3.14.1, 3.14.2 пункту 3.14 розділу ІІІ цієї Методики.

6.5. Оцінка фізичного зносу активів підприємств, які здійснюють діяльність у сфері транспортування теплової енергії, здійснюється відповідно до абзаців першого - одинадцятого пункту 3.12, підпунктів 3.12.1-3.12.3 пункту 3.12 розділу IIІ цієї Методики.

У разі коли за подібний об’єкт береться об’єкт, що був в експлуатації, до ціни подібного об’єкта застосовується поправка, визначена відповідно до пункту 3.12 розділу IIІ цієї Методики.

У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу всіх активів, що входять до складу будівель, споруд або теплових мереж, що наведені в підпунктах 6.1.1, 6.1.2, 6.1.4, 6.1.6 пункту 6.1 цього розділу, є величина, більша за 80 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 80 відсоткам. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу інших активів, що наведені в підпунктах 6.1.3, 6.1.5, 6.1.7-6.1.9 пункту 6.1 цього розділу, є величина, більша за 90 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 90 відсоткам.

6.6. Залишковий строк експлуатації активу визначається відповідно до підпункту 3.12.4 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

7.1. Для цілей оцінки активів підприємства, що здійснює діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, ця Методика передбачає попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

7.1.1. Будівлі та споруди водопостачання та водовідведення, у тому числі:

7.1.1.1. Водозабірні споруди та будівлі:

насосні станції першого підняття;

самоплинні водоводи;

канали підвідні;

оголовки водоприймачів;

рибозахисні пристрої;

водоприймальні і сифонні лінії;

водоприймальні колодязі;

берегові колодязі та їх елементи, арматура, а також берегоукріплювальні споруди;

гідротехнічні споруди;

свердловини артезіанські;

інфільтраційні басейни;

експлуатаційні свердловини;

споруди попереднього очищення води.

7.1.1.2. Споруди та будівлі виробництва питної води та очисні споруди систем водопостачання:

очисні споруди систем водопостачання:

резервуари чистої води;

камери, відстійники, освітлювачі, реагентні баки, фільтри;

змішувачі та камери флокуляції;

відстійники;

освітлювачі;

швидкі фільтри і контактні освітлювачі;

споруди попереднього освітлення води:

сітчасті барабанні фільтри;

змішувачі;

камери флокуляції;

відстійники і освітлювачі;

фільтри та контактні освітлювачі:

фільтри;

контактні освітлювачі;

контактні фільтри;

споруди і установки для знезараження води:

хлорні цехи;

електролізні установки;

бактерицидні установки;

споруди знезалізнення води;

споруди повторного використання промивних вод і обробки осадів.

7.1.1.3. Насосні станції.

7.1.1.4. Резервуари і водонапірні башти.

7.1.1.5. Очисні споруди каналізації:

споруди механічної очистки стічних вод:

решітки і проціджувачі;

пісковловлювачі;

первинні відстійники;

двоярусні відстійники;

преаератори та біокоагулятори;

споруди біологічної очистки стічних вод:

біологічні фільтри і аерофільтри;

аеротенки;

вторинні відстійники;

поля зрошення і фільтрації;

окислювальні канали;

компактні установки заводського виготовлення;

споруди доочищення стічних вод;

споруди для обробки осадів стічних вод:

мулові площадки;

метантенки;

мулоущільнювачі;

аеробні стабілізатори;

вакуум-фільтри;

центрифуги;

споруди термообробки осадів;

сушарки осадів.

7.1.2. Інші будівлі та споруди.

7.1.3. Мережі водопостачання та водовідведення, в тому числі:

7.1.3.1. Системи подачі і розподілу води:

мережі, трубопроводи;

колодязі і камери;

пожежні гідранти;

дюкери;

вуличні водорозбори.

7.1.3.2. Каналізаційні мережі:

оглядові колодязі і аварійні випуски;

колодязі (камери), естакади і переходи;

колектори і канали;

дюкери.

7.1.4. Інші передавальні пристрої, за винятком передавальних пристроїв, що належать до мереж водопостачання та водовідведення.

7.1.5. Машини та обладнання водопостачання та водовідведення, в тому числі:

запірна арматура;

насосне обладнання;

холодильно-компресорне обладнання;

обладнання кондиціонування та вентиляції;

електричні машини та апарати;

силові перетворювачі та апарати;

силові трансформатори;

конденсаторні пристрої;

засоби телемеханіки та автоматики;

обладнання контрольно-вимірювальне;

промислові печі та нагрівальні пристрої.

7.1.6. Інші машини та обладнання, що не зазначені в підпункті 7.1.5 цього пункту, в тому числі вантажопідіймальні крани та механізми, металорізальне обладнання, верстати, зварювальне обладнання тощо.

7.1.7. Транспортні засоби, у тому числі:

колісні транспортні засоби;

інші транспортні засоби.

7.1.8. Інші основні засоби, у тому числі обчислювальна та офісна техніка, комп’ютери, меблі та інші інструменти, прилади, інвентар.

7.1.9. Нематеріальні активи, крім речових прав, пов’язаних із земельною ділянкою.

7.1.10. Капітальні інвестиції.

7.2. Оцінка основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, проводиться з дотриманням таких особливостей:

7.2.1. Оцінка будівель, приміщень, у тому числі неспеціалізованих, споруд та передавальних пристроїв проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 витратного підходу для визначення їх залишкової вартості заміщення (відтворення) з урахуванням таких особливостей:

7.2.1.1. Вартість заміщення (відтворення) будівель, приміщень, споруд визначається на підставі укрупнених показників вартості будівництва інших типових будівель за цінами станом на 01 липня 2012 року, наведених у додатку 5 до цієї Методики. Визначена таким чином вартість збільшується на коефіцієнт, який враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням дати, станом на яку визначені зазначені укрупнені показники вартості. У разі відсутності у зазначеному додатку інформації для оцінюваних будівель та споруд вартість таких об’єктів нерухомості визначається на підставі інформації відповідно до абзаців третього, четвертого підпункту 7.2.1.3 пункту 7.2 цього пункту.

7.2.1.2. Вартість мереж водопостачання та водовідведення оцінюється з урахуванням результатів дослідження таких базових ціноутворюючих характеристик:

довжина;

діаметр труб;

робочий тиск;

матеріал виготовлення;

спосіб прокладки;

глибина закладання та вогкість ґрунтів;

умови проходження мережі.

7.2.1.3. Джерелами інформації про укрупнені показники вартості будівництва є:

укрупнені показники вартості будівництва інших типових будівель за цінами станом на 01 липня 2012 року (без ПДВ) та показники вартості мереж водопостачання та каналізації за цінами станом на 01 липня 2012 року (без ПДВ), що наведені в додатках 5, 8 до цієї Методики;

вихідні дані про ціни в будівництві, що склались на території України (кошторисна документація), виготовлені будівельно-монтажними підприємствами відповідно до системи ціноутворення в будівництві, які використовуються виключно за умови відсутності необхідних даних у додатках до цієї Методики;

інші джерела інформації про укрупнені показники вартості будівництва, які можуть використовуватися за умови відсутності зазначених у цьому підпункті джерел.

7.2.1.4. Під час розрахунку вартості заміщення (відтворення) об’єкти порівняння обираються відповідно до джерел інформації з урахуванням найбільш подібного за функціональним призначенням, архітектурно-планувальними, конструктивними характеристиками і розмірами (об’єм, площа та інші характеристики). У разі відхилення характеристик оцінюваного об’єкта від аналогічних характеристик об’єкта порівняння до укрупненого показника вартості будівництва об’єкта порівняння застосовуються поправки, у тому числі визначені відповідно до підпункту 7.2.1.3 пункту 7.2 цього розділу. Поправки до вартості об’єкта порівняння можуть визначатись у відсотковому або грошовому виразі.

7.2.1.5. Укрупнені показники вартості будівництва включають прямі та накладні витрати, у тому числі витрати на проектні та вишукувальні роботи, непередбачувані витрати тощо, а також кошторисний прибуток (прибуток підрядника).

7.2.1.6. Під час визначення вартості заміщення (відтворення) прибуток забудовника (інвестора) не враховується.

7.2.1.7. Визначення фізичного зносу будівель, споруд та передавальних пристроїв проводиться відповідно до вимог пункту 7.5 цього розділу.

7.2.2. Оцінка машин й обладнання проводиться з застосуванням переважно порівняльного методичного підходу.

З цією метою проводиться ідентифікація всіх основних засобів за їх основними характеристиками з відображенням результатів ідентифікації в звіті про оцінку.

Для формування сукупності об’єктів порівняння аналізуються ціни на ідентичне та/або подібне майно з таких джерел інформації:

додатки до цієї Методики;

прейскуранти виробників та дилерів на ідентичне або подібне обладнання;

ціни на ідентичне або подібне обладнання, яке було у використанні і представлене до продажу на вторинному ринку;

ціни на нове обладнання, що були запропоновані продавцями, у тому числі виробником, у відповідь на запити суб’єкта оціночної діяльності.

Вартість зазначених активів визначається на підставі ринкових цін на подібне обладнання або його окремі складові частини (блоки, вузли, агрегати). Подібним обладнанням уважається обладнання, подібне за функціональним призначенням, яке за своїми технічними характеристиками відповідає відповідним технічним характеристикам об’єкта оцінки або має незначні відмінності від них. У разі визначення вартості на підставі аналізу цін на подібні за функціональним призначенням об’єкти визначення ринкової вартості об’єктів оцінки проводиться з урахуванням відмінностей між технічними характеристиками об’єкта оцінки і відповідними характеристиками подібних об’єктів. Для оцінки обладнання, фактичний строк експлуатації якого перевищує його нормативний строк експлуатації, обираються подібні за віком та фізичним станом об’єкти.

У разі оцінки активів, введення в експлуатацію яких потребувало проведення робіт з їх монтажу та налагодження, ринкова вартість таких активів збільшується на витрати, пов’язані з доставкою, монтажем та пусконалагоджувальними роботами. Джерелами інформації про витрати на монтаж та пусконалагоджувальні роботи є дані постачальників, середні статистичні дані, дані підприємства щодо таких витрат.

У разі урахування інформації про ціни на імпортне обладнання залежно від умов постачання під час оцінки враховуються митні платежі згідно з чинними на дату оцінки вимогами законодавства України з питань державної митної справи.

Визначення фізичного зносу машин й обладнання проводиться відповідно до вимог пункту 7.5 цього розділу.

7.2.3. Визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів проводиться відповідно до пункту 3.9 розділу ІІІ цієї Методики.

Оцінка інших транспортних засобів проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі інформації про ціни на ідентичне або подібне майно, включаючи інформацію виробника, або шляхом застосування комбінування оціночних процедур порівняльного та витратного підходів.

7.2.4. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в підпунктах 7.2.1 -7.2.3 цього пункту, проводиться відповідно до абзаців першого - сьомого пункту 3.10, підпунктів 3.10.1, 3.10.2 пункту 3.10 розділу IІІ цієї Методики.

7.3. Визначення вартості об’єктів капітальних інвестицій, які підлягають оцінці, проводиться відповідно до абзацу першого пункту 3.13, підпунктів 3.13.1-3.13.3 пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Методики.

7.4. Оцінка нематеріальних активів проводиться відповідно до абзаців першого, другого пункту 3.14, підпунктів 3.14.1, 3.14.2 пункту 3.14 розділу ІІІ цієї Методики.

7.5. Оцінка фізичного зносу активів підприємств, які здійснюють діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, здійснюється відповідно до абзаців першого - одинадцятого пункту 3.12, підпунктів 3.12.1-3.12.3 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

У разі коли за подібний об’єкт береться об’єкт, що був в експлуатації, до ціни подібного об’єкта застосовується поправка, визначена відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу всіх активів, що входять до складу будівель, споруд, що наведені в пунктах 7.1.1, 7.1.3, 7.1.5 пункту 7.1 цього розділу, є величина, більша за 80 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 80 відсоткам. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу інших активів, що наведені в підпунктах 7.1.2, 7.1.4, 7.1.6-7.1.8 пункту 7.1 цього розділу, є величина, більша за 90 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 90 відсоткам.

7.6. Залишковий строк експлуатації активу визначається відповідно до підпункту 3.12.4 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

8.1. Для цілей оцінки активів підприємств, що здійснюють діяльність у сфері транспортування природного газу трубопроводами та/або його зберігання, проводиться попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

8.1.1. Будівлі та споруди, передавальні пристрої для транспортування та/або зберігання природного газу, у тому числі:

8.1.1.1. Будівлі:

компресорних станцій;

газорозподільчих станцій;

газовимірювальних станцій.

8.1.1.2. Інші будівлі та споруди.

8.1.1.3. Передавальні пристрої у вигляді газопроводів, у тому числі:

магістральні газопроводи;

відгалуження магістральних газопроводів.

8.1.2. Будівлі та споруди, передавальні пристрої для зберігання природного газу, у тому числі:

8.1.2.1. Будівлі та споруди:

операторні;

будинки датчиків контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;

свердловини підземних сховищ газу.

8.1.2.2. Підвідні газопроводи.

8.1.3. Інші будівлі та споруди, за винятком тих, що належать до мереж з транспортування та/або зберігання природного газу.

8.1.4. Інші передавальні пристрої, за винятком тих, що належать до мереж з транспортування та/або зберігання природного газу.

8.1.5. Машини і обладнання для транспортування та/або зберігання природного газу, у тому числі:

обладнання електрохімічного захисту;

газоперекачувальні агрегати;

газорегуляторне обладнання;

газовимірювальне обладнання;

насосно-компресорні труби;

запірна арматура;

фонтанна арматура;

засоби телемеханіки та автоматики;

контрольно-вимірювальне обладнання.

8.1.6. Інші машини та обладнання, що не зазначені в підпункті 8.1.5 цього пункту, у тому числі:

механізми;

металорізальне обладнання;

верстати;

зварювальне обладнання.

8.1.7. Транспортні засоби, у тому числі:

колісні транспортні засоби;

інші транспортні засоби.

8.1.8. Буферний газ.

8.1.9. Інші основні засоби, у тому числі:

обчислювальна та офісна техніка;

комп’ютери;

меблі;

інші інструменти, прилади, інвентар.

8.1.10. Нематеріальні активи, крім речових прав, пов’язаних із земельною ділянкою.

8.1.11. Капітальні інвестиції.

8.2. Оцінка основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сфері транспортування природного газу трубопроводами та/або його зберігання, проводиться з дотриманням таких особливостей:

8.2.1. Оцінка будівель, приміщень, у тому числі неспеціалізованих, споруд та передавальних пристроїв проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 витратного підходу для визначення їх залишкової вартості заміщення (відтворення) з урахуванням таких особливостей:

8.2.1.1. Вартість заміщення (відтворення) будівель, приміщень, споруд визначається на підставі укрупнених показників вартості будівництва інших типових будівель за цінами станом на 01 серпня 2016 року, наведених у додатку 5 до цієї Методики. Визначена таким чином вартість збільшується на коефіцієнт, який враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням дати, станом на яку визначені зазначені укрупнені показники вартості. У разі відсутності в зазначеному додатку інформації для оцінюваних будівель та споруд вартість таких об’єктів нерухомості визначається на підставі інформації відповідно до абзаців третього, четвертого підпункту 8.2.1.3 підпункту 8.2.1 цього пункту.

8.2.1.2. Вартість заміщення (відтворення) передавальних пристроїв для транспортування та/або зберігання природного газу оцінюється з урахуванням результатів дослідження таких базових ціноутворюючих характеристик:

довжина;

діаметр труб;

робочий тиск;

матеріал виготовлення;

спосіб прокладки;

глибина закладання та тип ґрунтів;

умови проходження мережі.

8.2.1.3. Джерелами інформації про укрупнені показники вартості будівництва є:

укрупнені показники вартості будівництва типових будівель за цінами станом на 01 серпня 2016 року (без податку на додану вартість), що наведені в додатку 5 до цієї Методики;

вихідні дані про ціни в будівництві, складені на території України будівельно-монтажними підприємствами відповідно до системи ціноутворення в будівництві (кошторисна документація), які використовуються виключно за умови відсутності інформації про укрупнені показники вартості будівництва в додатках до цієї Методики;

інші джерела інформації про укрупнені показники вартості будівництва, які можуть використовуватися за умови відсутності зазначених у цьому підпункті джерел.

У разі використання інформації з джерел, наведених в абзацах третьому, четвертому цього підпункту, у звіті про оцінку зазначаються відомості про джерело такої інформації.

8.2.1.4. Для визначення вартості заміщення (відтворення) будівель, приміщень, споруд, передавальних пристроїв шляхом застосування витратного підходу подібні об’єкти обираються відповідно до джерел інформації з урахуванням найбільш подібного за функціональним призначенням, архітектурно-планувальними, конструктивними характеристиками (об’єм, площа та інші) і їх розмірами, а також показниками, зазначеними в підпункті 8.2.1.2 підпункту 8.2.1 цього пункту. У разі відхилення характеристик оцінюваного об’єкта від аналогічних характеристик подібного об’єкта до укрупненого показника вартості будівництва подібного об’єкта застосовуються поправки, у тому числі визначені з джерел інформації, зазначених у підпункті 8.2.1.3 підпункту 8.2.1 цього пункту. Поправки до вартості подібного об’єкта можуть визначатись у відсотковому або грошовому виразі.

8.2.1.5. Укрупнені показники вартості будівництва включають прямі та накладні витрати, у тому числі витрати на проектні та вишукувальні роботи, непередбачувані витрати тощо, а також кошторисний прибуток (прибуток підрядника).

8.2.1.6. Під час визначення вартості заміщення (відтворення) будівель, приміщень, споруд, передавальних пристроїв прибуток забудовника (інвестора) не враховується.

8.2.1.7. Визначення фізичного зносу будівель, споруд та передавальних пристроїв проводиться відповідно до вимог абзаців першого - одинадцятого пункту 3.12, підпунктів 3.12.1 - 3.12.4 пункту 3.12 розділу III цієї Методики.

8.2.2. Оцінка машин та обладнання проводиться із застосуванням витратного або порівняльного методичного підходу.

З цією метою проводиться ідентифікація зазначених основних засобів з подальшим віднесенням їх до групи спеціалізованого або неспеціалізованого майна з відображенням результатів такої класифікації у звіті про оцінку активів.

8.2.2.1. Оцінка машин та обладнання, що за результатами ідентифікації належать до спеціалізованого майна, проводиться відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики шляхом застосування методів витратного підходу. Джерелами інформації для визначення вартості заміщення (відтворення) є:

додатки до цієї Методики;

прейскуранти виробників та інших продавців машин та обладнання на нові подібні об’єкти, які не були у використанні;

листи з інформацією про ціни на нові подібні машини та обладнання, що були запропоновані продавцями, у тому числі виробником, у відповідь на запити суб’єкта оціночної діяльності.

У разі отримання інформації про вартість або ціни, яка на дату оцінки не є актуальною, зазначені показники коригуються відповідно до абзаців третього, четвертого пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики.

Фізичний знос машин та обладнання, що належать до спеціалізованого майна, визначається відповідно до вимог абзаців першого - одинадцятого пункту 3.12, підпунктів 3.12.1 - 3.12.4 пункту 3.12 розділу III цієї Методики.

Оцінка фізичного зносу газоперекачувальних агрегатів здійснюється на підставі співвідношення між залишковим ресурсом газоперекачувального агрегату та його нормативним ресурсом з урахуванням підпункту 3.12.2 пункту 3.12 розділу III цієї Методики.

8.2.2.2. Оцінка машин та обладнання, що за результатами ідентифікації належать до неспеціалізованого майна, проводиться відповідно до пункту 3.8 розділу ІІІ цієї Методики шляхом застосування порівняльного підходу. З метою формування сукупності об’єктів порівняння аналізуються ціни на подібне майно з таких джерел інформації:

прейскурантів виробників та інших продавців машин та обладнання на нові подібні об’єкти, які не були у використанні;

листів з інформацією про ціни на нові машини та обладнання, що були запропоновані продавцями, у тому числі виробником, у відповідь на запити суб’єкта оціночної діяльності;

матеріалів з інформацією про ціни на подібні машини та обладнання, які були у користуванні і виставлені на продаж на вторинному ринку.

Під час застосування порівняльного підходу до оцінки неспеціалізованих машин та обладнання до сукупності елементів порівняння включається показник фізичного стану (зносу), визначений відповідно до абзаців першого - одинадцятого пункту 3.12, підпунктів 3.12.1 - 3.12.4 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики, за яким проводиться порівняльний аналіз з метою виявлення відмінностей між фізичним станом об’єкта оцінки і об’єктів порівняння і у разі їх наявності визначення розміру поправок до цін об’єктів порівняння.

8.2.2.3. Вартість зазначених активів визначається на підставі ринкових цін на подібні машини та обладнання або їх окремі складові частини (блоки, вузли, агрегати). Подібними машинами, обладнанням вважаються машини, обладнання, подібні за функціональним призначенням, у яких ціноутворюючі технічні, функціональні, економічні характеристики однакові з відповідними характеристиками об’єкта оцінки (ідентичні) або мають незначні відмінності від них (аналогічні).

У разі оцінки машин та обладнання, введення в експлуатацію яких потребувало виконання робіт з їх монтажу та налагодження, залишкова вартість заміщення (відтворення), ринкова вартість таких активів збільшується на витрати, пов’язані з доставкою, монтажем та пусконалагоджувальними роботами. Джерелами інформації про такі витрати є дані постачальників, середні статистичні дані, інформація підприємств, активи яких оцінюються, щодо таких витрат.

У разі використання під час оцінки інформації про ціни на імпортні машини, обладнання залежно від умов постачання враховуються митні платежі згідно з чинними на дату оцінки вимогами законодавства України з питань державної митної справи.

8.2.3. Визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів проводиться відповідно до пункту 3.9 розділу ІІІ цієї Методики.

Оцінка інших транспортних засобів проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі інформації про ціни на подібне майно, включаючи інформацію виробника, або шляхом застосування комбінування оціночних процедур порівняльного та витратного підходів.

8.2.4. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в підпунктах 8.2.1 -8.2.3 цього пункту, проводиться відповідно до пункту 3.10 розділу IІІ цієї Методики.

8.3. Визначення вартості об’єктів капітальних інвестицій, які підлягають оцінці, проводиться відповідно до пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Методики.

8.4. Оцінка нематеріальних активів проводиться відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ цієї Методики.

8.5. У разі якщо результатом розрахунку фізичного зносу активів, що входять до складу будівель, споруд, передавальних пристроїв, що наведені в підпунктах 8.1.1, 8.1.2, 8.1.5 пункту 8.1 цього розділу, є величина, більша за 80 відсотків, фізичний знос таких активів вважається таким, що дорівнює 80 відсоткам. У разі якщо результатом розрахунку фізичного зносу інших активів, що наведені в підпунктах 8.1.3, 8.1.4, 8.1.6 - 8.1.8 пункту 8.1 цього розділу, є величина, більша за 90 відсотків, фізичний знос таких активів вважається таким, що дорівнює 90 відсоткам.

8.6. Залишковий строк експлуатації активу визначається відповідно до підпункту 3.12.4 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

8.7. Коефіцієнт оптимізації витрат, визначений відповідно до підпунктів 8.7.1 - 8.7.5 цього пункту, застосовується до вартості заміщення (відтворення) основних засобів, зазначених у підпункті 8.1.1 пункту 8.1 цього розділу. Для інших активів коефіцієнт оптимізації не визначається.

8.7.1. Коефіцієнт оптимізації витрат Копт визначається за такою формулою:

8.7.2. Коефіцієнт завантаження окремого магістрального газопроводу (ділянки магістрального газопроводу) Кзакт визначається за такою формулою:

Вихідні дані з інформацією про проектну і фактичну продуктивність кожного магістрального газопроводу (ділянки магістрального газопроводу) за визначений у цьому підпункті період надаються суб’єкту оціночної діяльності підприємством.

8.7.3. Коефіцієнт резервування враховує технічні вимоги до експлуатації магістральних газопроводів щодо технологічного запасу їх пропускної здатності і для цілей цього розділу дорівнює 1,1.

8.7.4. Коефіцієнт гальмування відображає нелінійну залежність вартості газопроводу від рівня його завантаження і для цілей цього розділу дорівнює 0,7.

8.7.5. Коефіцієнт оптимізації витрат, визначений відповідно до підпунктів 8.7.1 - 8.7.4 цього пункту для окремого магістрального газопроводу (ділянки магістрального газопроводу), застосовується до вартості заміщення (відтворення) таких об’єктів оцінки: будівлі, споруди, передавальні пристрої (їх частини), машини та обладнання, що використовуються для транспортування природного газу або його зберігання і технологічно пов’язані з таким газопроводом (його ділянкою).".

Суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання __________________________

____________________________________________________________________________,

(повне найменування суб’єкта оціночної діяльності)

що діє на підставі договору від _____________________ № ______________ на проведення

незалежної оцінки активів ______________________________________________________,

(повне найменування підприємства)

які використовуються для ______________________________________________________,

(назва сфери діяльності)

що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії",

укладеного з _________________________________________________________________,

(повне найменування підприємства)

провів незалежну оцінку витратним та порівняльним методичними підходами таких активів,

згідно з перелікамизатвердженими _______________ 20_ р. ___________________________,

(посада керівника підприємства)

і надає висновок про вартість таких активів станом на ________________ 20__ р.:

(дата оцінки)

__________

-1 Високовольтні відкриті розподільні установки.

-2 Трансформаторні підстанції високої напруги.

-3 Розподільна установка.