Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Келеберди В.І., суддів: Данилишин В.М., Качура І.А., при секретарі судового засідання - Віруцькій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та нечинним наказу № 113/5 від 15.01.2013 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з вимогою про визнання незаконним та нечинним наказу Міністерства юстиції України від 15.01.2013 № 113/5 "Про затвердження Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України від 15.01.2013 № 113/5 "Про затвердження Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)" є регуляторним актом, при прийнятті якого відповідачем допущено порушення. Зокрема, позивач зазначає, що проект оскаржуваного наказу всупереч вимог ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не було оприлюднено у встановленому порядку. Також, позивач вказує, що проекту наказу не було надано погодження Державній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, що є порушенням ст. 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Крім того, позивач зазначає, що положення п. 2 оскаржуваного наказу, яким встановлено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) до заміни ними ліцензії на право здійснення діяльності на відповідне свідоцтво здійснюється відповідно до Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 № 3177/5, який втратив чинність 19.01.2013 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 07.09.2012 № 1328/5 , що на думку позивача суперечить основоположним принципам дії нормативно-правових актів у часі.

Відповідач - Міністерство юстиції України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, та зазначив, що оскаржуваний наказ не є регуляторним актом в розумінні ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що набрала чинності 19.01.2013) арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності, тобто арбітражний керуючий не є суб'єктом господарювання.

Також, відповідач зазначив, що відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку зі зміною статусу арбітражного керуючого, законодавець передбачив перехідний період. Проте вимога Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" вести ліцензіатами діяльність відповідно до ліцензійних умов та беручи до уваги наявність скарг на діяльність ліцензіатів, якими є арбітражні керуючі до заміни ними ліцензії на свідоцтво, обумовила зміст п. 2 оскаржуваного наказу.

Відповідно до вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в Офіційному віснику України опубліковано оголошення про розгляд справи № 826/5294/13-а.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

Відповідно до статті 106 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пунктів 3, 9 Положення про Міністерство юстиції України , затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395, наказом Міністерства юстиції України від 15.01.2013 № 113/5 затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Порядок № 113/5).

Пунктом 1.2 Порядку № 113/5 встановлено, що цей Порядок поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), у тому числі які отримали таке свідоцтво на заміну ліцензії на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) відповідно до пункту 6 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV регуляторний акт - це, зокрема, прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Також, у статті 1 Закону № 1160-IV законодавцем в якості регуляторних органів визначено, зокрема, центральний орган виконавчої влади.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України , затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 395/2011, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст. 1 - 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013) арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника в кредиторів.

Отже, оскаржуваний наказ має регуляторний вплив (контролює діяльність) арбітражних керуючих, які отримали свідоцтво на заміну ліцензії арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та на даний час зареєстровані як фізичні особи - підприємці відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ,

Враховуючи, що Порядок № 113/5 спрямований на регулювання адміністративних відносин між перевіряючим органом та, зокрема, арбітражними керуючими (необмеженим колом осіб), прийнятий центральним органом виконавчої влади, отже наказ Міністерства юстиції України від 15.01.2013 № 113/5, яким затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є регуляторним актом в розумінні ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" .

Враховуючи викладене, твердження відповідача, що оскаржуваний наказ не є регуляторним актом є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 1160-IV стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем в порушення ст. 8 Закону № 1160-IV при розробці проекту оскаржуваного наказу не було підготовлено аналіз регуляторного впливу такого наказу.

Згідно ст. 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Судом встановлено, що проект оскаржуваного наказу Відповідачем оприлюднено не було, що є порушенням ст. 9 Закону № 1160-IV.

Відповідно до ст. 21 Закону № 1160-IV проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Згідно Указу Президента України від 30.03.2012 № 237/2012 "Деякі питання діяльності Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва" органом, уповноваженим проводити аналіз проектів регуляторних актів, що подаються для погодження, є Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.