Розглянувши проект Галузевої угоди на 2005-2006 роки, правління Укоопспілки та президія ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України

1. Заслухати на робочій комісії Укоопспілки і ЦК профспілки у I кварталі 2005 року інформації співголів комісії: І.М.Фільо - першого заступника голови правління Укоопспілки, Г.В.Дордуки - заступника голови ЦК профспілки про виконання Галузевої угоди за 2004 рік.

2. Схвалити Галузеву угоду між правлінням Укоопспілки та президією ЦК профспілки на 2005-2006 роки, яка спрямована на стабілізацію виробництва, збільшення обсягів діяльності та соціально-економічний захист трудових колективів і працівників системи (додається).

3. Управлінням і відділам Укоопспілки разом з відділами ЦК профспілки забезпечити виконання положень, передбачених Галузевою угодою на 2005-2006 роки.

4. Правлінням Кримспоживспілки, облспоживспілок, керівникам підприємств (об'єднань) Укоопспілки, Кримському республіканському, обласним і Київському територіальному комітетам профспілки працівників споживчої кооперації України:

4.1. Вважати положення Галузевої угоди на 2005-2006 роки як мінімальні гарантії при розробленні та укладенні республіканської, обласних, районних угод та колективних договорів.

4.2. Надіслати правлінню Укоопспілки і ЦК профспілки до 15.03.2005 обласні (республіканську) угоди для узагальнення і аналізу.

5. Редакції газети "Вісті..." надрукувати Галузеву угоду на 2005-2006 роки у черговому номері газети.

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника голови правління Укоопспілки І.М.Фільо і заступника голови ЦК профспілки Г.В.Дордуку.

Галузеву угоду (далі - Угода) укладено на 2005-2006 роки відповідно до Генеральної угоди, Закону України "Про колективні договори і угоди" між правлінням Укоопспілки та президією ЦК профспілки (далі - Сторони), від імені яких уповноваженими представниками проведені колективні переговори.

Угода спрямована на удосконалення колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, розвиток соціального партнерства, реалізацію конституційних прав і гарантій працівників та роботодавців.

Прийняті за цією Угодою зобов'язання та домовленості є обов'язковими для виконання Сторонами.

Положення Угоди діють безпосередньо, поширюються на всі підприємства, установи, організації, що знаходяться у сфері дії Сторін, і є обов'язковими як мінімальні гарантії для застосування при укладенні угод на регіональних рівнях (республіканському, обласному, районному) та колективних договорів. При прийнятті Президентом України, Верховною Радою, Урядом або в Генеральній угоді більш високих гарантій для працюючих, від передбачених у цій Угоді, вважати їх нормою для виконання.

Угода набирає чинності з дати підписання її Сторонами і діє до укладення нової або перегляду цієї Угоди.

Правління Укоопспілки зобов'язується:

разом з правліннями споживспілок, споживтовариств, керівниками об'єднань, підприємств, організацій та установ (далі - Підприємств).

1.1.1. Збільшувати обсяги в усіх галузях діяльності шляхом розширення форм торговельної, заготівельної діяльності, надання послуг населенню, збільшення власного виробництва товарів народного споживання. Підвищувати мотивацію до праці працівників.

1.1.2. Забезпечити виконання комплексних заходів з ефективного використання економічних, трудових і фінансових ресурсів, в тому числі щодо зниження дебіторської і кредиторської заборгованості, недопущення непродуктивних втрат для забезпечення прибуткової роботи Підприємств.

1.1.3. Щокварталу за участю профспілкових органів підбивати підсумки господарсько-фінансової діяльності Підприємств для вироблення конкретних заходів щодо усунення недоліків та поліпшення їх роботи.

1.1.4. Продовжити роботу з підвищення конкурентоспроможності товаровиробників споживчої кооперації у зв'язку з вступом України до СОТ.

1.1.5. Вивчати та запроваджувати передовий досвід роботи Підприємств споживчої кооперації.

1.1.6. Включати до складу комісій з реструктуризації (реорганізації, продажу, ліквідації) суб'єктів господарювання, списання та відчуження їх майна представників профспілкових органів для представлення прав і інтересів працівників під час здійснення цих процедур.

1.1.7. Кошти, отримані від продажу цілісних майнових комплексів, основних засобів, першочергово спрямовувати на розрахунок із заробітної плати з працівниками, модернізацію і розвиток матеріально-технічної бази Підприємств.

1.1.8. Подавати на запит профспілкових організацій інформацію про виконання взятих суб'єктами господарської діяльності зобов'язань за договорами купівлі-продажу об'єктів, зокрема стосовно забезпечення зайнятості, оплати та створення відповідних умов праці, з інших питань соціально-трудових відносин.

1.1.9. Співпрацювати з центральними і місцевими органами влади щодо підтримки та створення сприятливих умов для розвитку споживчої кооперації.

1.2.1. Передбачати у програмах розвитку споживчої кооперації заходи з вирішення проблем зайнятості, збереження та створення нових робочих місць, першочергове працевлаштування молоді та бронювання місць для інвалідів, багатодітних жінок. Постійно працювати над зменшенням чисельності працівників, які звільняються з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

1.2.2. Здійснювати обов'язкове працевлаштування випускників профтехучилищ, технікумів, вузів, що навчалися за направленням Підприємств споживчої кооперації.

1.2.3. У разі виникнення об'єктивних причин, через які неминучі масові звільнення працівників з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 40 КЗпПУ, запроваджувати запобіжні заходи. Звільнення проводити лише за умови попереднього (не менше ніж за 3 місяці) письмового повідомлення відповідного профоргану про причини і обсяги скорочень, терміни вивільнення, спеціальності працівників, що підлягають скороченню.

1.2.4. Надавати працівникам (на їх прохання), які попереджені в установленому порядку про звільнення на підставах, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, можливості здійснювати пошук роботи в робочий час (не менше 2 годин на тиждень) із збереженням заробітної плати.

1.2.5. Скорочувати непродуктивні втрати робочого часу за рахунок ефективного використання трудових ресурсів та робочих місць.

1.2.6. При тимчасових зменшеннях обсягів діяльності, за згодою працівника, встановлювати неповний робочий день або тиждень з виплатою заробітної плати відповідно до відпрацьованого часу, при необхідності запроваджувати гнучкий режим роботи, скорочувати до мінімуму надурочні роботи.

1.2.7. Визначати у колективних договорах обсяги професійного навчання працівників та загальні витрати коштів на ці цілі відповідно до потреб Підприємства для забезпечення періодичності підвищення кваліфікації працівників - не рідше ніж один раз на 5 років.

1.2.8. Платник податку на прибуток підприємств може включати до валових витрат виробництва та обігу звітного періоду витрати на професійну підготовку або перепідготовку за профілем такого платника фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з ним, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку, в розмірі до 2 відсотків фонду оплати праці звітного періоду (постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.97 N 1461).

1.2.9. Рекомендувати Підприємствам при наявності власних коштів передбачати у колективних договорах:

а) виплату працівникам, звільненим за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України, вихідної допомоги у розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, з урахуванням їх віку та стажу роботи на підприємстві;

б) надання працівникам, котрі відпрацювали в споживчій кооперації не менше 10 років і яким залишилося 2 роки до пенсійного віку, права на залишення на роботі в разі скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці до набуття ними права виходу на пенсію згідно із Законом України "Про зайнятість населення".

2.1. Самостійно визначати у колективних договорах форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат Підприємствами з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

Вважати оптимальним співвідношення посадового окладу (тарифної ставки) у середній заробітній платі працівників не менше 70 відсотків.

2.2. Передбачити в угодах і колдоговорах:

- встановлення частки основної заробітної плати у середній на рівні, не менше ніж досягнуто на 1 січня 2005 року;

- збільшення частки витрат на оплату праці у валових витратах та випереджаюче зростання тарифної ставки робітника і розряду відносно темпів зростання середньої заробітної плати для забезпечення підвищення на Підприємствах заробітної плати працівникам, у яких вона нижча ніж прожитковий мінімум.

2.3. Визначити ставки (оклади) працівників загальних (наскрізних) професій і посад у колективних договорах.

2.4. Загальний розмір нарахованої заробітної плати працівника, який виконав місячну (годинну норму праці) з відповідними доплатами, надбавками та іншими заохочувальними виплатами, не може бути меншим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а з 1 січня 2006 року до мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

2.5. Встановити мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Залежно від фінансового становища Підприємства тарифна ставка робітника першого розряду в колективному договорі (угоді) може встановлюватися у більш високому розмірі.

На окремих Підприємствах, які з об'єктивних фінансово-економічних причин не можуть виконати цю норму Угоди, колективним договором може встановлюватися на період не більш ніж шість місяців з дати його підписання інший розмір мінімальної тарифної ставки робітника і розряду, який не може бути меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

2.6. Встановлювати розмір заробітної плати залежно від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності Підприємства без обмеження її максимальним розміром. Договірне регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

2.7. Установити для застосування на Підприємствах перелік видів і мінімальних розмірів доплат, надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників, що мають міжгалузевий характер, згідно з додатком 1.

2.8. Формувати фонд оплати праці залежно від результатів господарсько-фінансової діяльності Підприємства. Сприяти забезпеченню зростання реальної заробітної плати з урахуванням зростання обсягів діяльності та продуктивності праці.

2.9. Забезпечувати своєчасну і в повному обсязі виплату заробітної плати на Підприємствах. Оплату праці працівників Підприємств здійснювати в першочерговому порядку.

2.10. У разі виникнення заборгованості із заробітної плати на Підприємствах створювати спільно з профспілковими органами представницькі комісії з метою усунення причин виникнення цих боргів. Щомісяця надавати працівникам витяг з розрахункової відомості (особового рахунку) із заробітної плати працівника з даними про дату утворення і розміри заборгованості та розміри нарахованої компенсації за затримку виплати заробітної плати.

Сторони відповідно до своїх повноважень застосовують до керівника підприємства передбачені законодавством заходи впливу з метою забезпечення ліквідації заборгованості протягом місяця з моменту її виникнення.

2.11. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від Підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

2.12. Не приймати рішень для зміни раніше узгоджених та встановлення нових умов оплати праці працівникам без погодження з відповідним профспілковим органом.

2.13. Доплати працівникам за роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці проводити за умовами атестації робочих місць відповідно до робіт та професій, встановлених Примірним переліком (додаток 2).

2.14. Виконувати ст. 33, 34 Закону України "Про оплату праці" щодо здійснення індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати згідно із затвердженим механізмом. Відсутність власних коштів не є підставою для невиплати цієї компенсації працівникам.

2.15. При зміні умов оплати праці на Підприємствах у бік підвищення особам, яких попереджено про звільнення на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП України, встановлювати такі ж тарифні ставки (оклади), як і для інших працівників Підприємства.

2.16. Продаж продукції в рахунок заробітної плати проводити у виняткових випадках тільки за письмовою згодою працівника і відповідно до законодавства.

2.17. Проводити оплату часу простою не з вини працівника з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього Підприємства, працівник повинен попередити власника Підприємства або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. При наявності власних коштів цей розмір може бути вищим. Конкретний розмір обумовлюється в колективних договорах і угодах.

2.18. При невиконанні норм виробітку не з вини працівника здійснювати оплату його праці за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата у цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

2.19. При оцінці виконання норм праці (норм виробітку) враховувати товарне і матеріальне їх забезпечення та нормальні умови праці згідно з вимогами законодавства.

2.20. Проводити виплату надбавок на галузевому рівні при наявності власних коштів:

а) за вислугу років працівникам споживчої кооперації щомісячно у відсотках до посадового окладу (або заробітної плати, нарахованої за тарифними ставками, відрядними розцінками) залежно від стажу роботи у споживчій кооперації України у таких розмірах: понад 3 роки - 10%, понад 5 років - 15%, понад 10 років - 20%, понад 15 років - 25%, понад 20 років - 30%, понад 25 років - 40%;

б) персональних надбавок до 50 % тарифної ставки (посадового окладу).

2.21. Здійснювати оплату праці в надурочний час у подвійному розмірі.

2.22. Встановлювати надбавки і доплати до посадових окладів (тарифних ставок) працівникам Підприємств споживчої кооперації, які мають почесні звання, спортивні звання, наукові ступені:

а) надбавки - за почесне звання України колишнього СРСР, країн СНД та Балтії, автономних республік: "заслужений" - на 20 відсотків; за спортивні звання: "Заслужений тренер", "Заслужений майстер спорту" - на 20 відсотків; "Майстер спорту міжнародного класу" - на 15 відсотків; "Майстер спорту" - 10 відсотків. За наявності двох або більше звань встановлення надбавок до посадових окладів (ставок) працівників здійснюється за одним (вищим) званням; нагородженим почесною відзнакою Центральної спілки споживчих товариств України "Знак Пошани" - на 10 відсотків;

б) доплати - за науковий ступінь (крім посад у вищих закладах освіти III і IV рівнів акредитації та наукових організаціях, для яких наявність наукового ступеня передбачена кваліфікаційними вимогами): доктора наук - на 25 відсотків, кандидата наук - на 15 відсотків.

Встановлення надбавок і доплат до посадових окладів (ставок) працівникам Підприємств споживчої кооперації проводиться, якщо діяльність працівників за профілем співпадає з наявним званням та ступенем.

2.23. Продовжити роботу щодо впровадження в споживчій кооперації основних положень Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, затвердженої Указом Президента України від 30.12.2000 року.

2.24. Забезпечувати на Підприємствах гласність положень про оплату праці, які є обов'язковими додатками до колективних договорів.

2.25. Забезпечувати на Підприємствах впровадження технічно обгрунтованих норм для всіх категорій працюючих, постійно здійснювати моніторинг у сфері нормування праці. Розробляти, переглядати, доповнювати та затверджувати норми праці відповідно до сучасного рівня техніки, технології виробництва і праці, а також узагальнювати та поширювати передовий досвід з нормування праці у галузі.

2.26. Спрямовувати кошти Підприємств, що вивільняються в результаті зменшення податкового навантаження на ці Підприємства, на підвищення заробітної плати з встановленням частки цієї суми у колективному договорі.

2.27. Забезпечувати збільшення частки працівників, які отримують заробітну плату вищу прожиткового мінімуму, не менш як на 10 відсоткових пунктів щороку.

3.1.1. Укомплектувати служби охорони праці, їх кількісний склад, ознайомити спеціалістів з функціональними обов'язками. Рівень заробітної плати та підпорядкованість спеціалістів служб охорони праці привести у відповідність з вимогами ст. 15 Закону України "Про охорону праці", Типовим положенням про службу охорони праці та Положенням про службу охорони праці в системі споживчої кооперації України.

3.1.2. Забезпечити належні умови праці працюючим на Підприємствах відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці".

3.1.3. Створити комісії з питань охорони праці на Підприємствах відповідно до ст. 16 Закону України "Про охорону праці" та примірного Положення "Про комісію з питань охорони праці підприємства в системі споживчої кооперації України".

3.1.4. Передбачати в колективних договорах комплексні заходи з охорони праці з визначенням термінів виконання, необхідних коштів та джерел фінансування.

3.1.5. Впроваджувати у виробництво безпечні технології, нову техніку з метою створення здорових і безпечних умов праці.

3.1.6. Забезпечувати додержання законодавства про охорону праці на Підприємствах та своєчасно повідомляти відповідні органи про усунення виявлених порушень.

3.1.7. Здійснювати контроль та проводити аналіз стану охорони праці, аварійності та травматизму на Підприємствах. За результатами аналізу разом з профспілковими органами розробляти заходи, спрямовані на поліпшення умов та охорону праці.

Не менше двох разів на рік на засіданнях господарських та профспілкових органів усіх рівнів розглядати стан умов безпеки праці, виробничого травматизму на Підприємствах системи.

3.1.8. Виконувати приписи органів Держнаглядохоронпраці, експертів умов праці Міністерства праці та соціальної політики і подання страхових експертів з охорони праці Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та організаційно-технічні заходи, розроблені комісіями або членами комісії з розслідування нещасних випадків на виробництві, поставивши виконання запропонованих заходів у залежність від доцільності перебування на займаних посадах керівників Підприємств та спеціалістів служб охорони праці, якщо це загрожує життю працюючих. Вести журнал перевірки їх виконання.

3.1.9. З метою поліпшення стану охорони праці на Підприємствах узагальнювати та аналізувати причини виникнення нещасних випадків на виробництві.

3.1.10. Проводити єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці, а саме:

а) продовжити виконання Галузевої програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки;

б) здійснювати методичне керівництво діяльністю Підприємств з питань охорони праці та розробляти необхідні нормативні акти;

в) організовувати в установленому порядку навчання і перевірку знань з охорони праці працівників споживчої кооперації;

г) у разі кадрових змін у постійно діючих атестаційних комісіях споживспілок забезпечити навчання та атестацію з охорони праці нових членів комісій у відповідних експертно-технічних центрах Держнаглядохоронпраці.

3.1.11. Забезпечити працюючих санітарно-побутовими приміщеннями, обладнанням та засобами індивідуального і колективного захисту згідно з встановленими нормативами.

3.1.12. За рахунок власних коштів надавати працівнику матеріальну допомогу за травму, яка призвела до втрати працездатності, у таких розмірах:

- до 10 днів - у розмірі 1/4 середньомісячної заробітної плати;

- до 20 днів - у розмірі 1/3 середньомісячної заробітної плати;

- до 30 днів - у розмірі 1/2 середньомісячної заробітної плати;

- більше 30 днів - у розмірі середньомісячної заробітної плати.

3.1.13. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві виплати одноразової матеріальної допомоги сім'ї загиблого працівника проводити понад норми законодавства за рахунок власних коштів Підприємства у розмірі 3 середньомісячних заробітних плат та по 1 середньомісячній заробітній платі на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті. При невиконанні потерпілим вимог законодавчих та нормативних актів з охорони праці ця одноразова матеріальна допомога Підприємством не виплачується. При реорганізації, ліквідації та банкрутстві Підприємства ці виплати не проводяться.

3.1.14. Здійснювати контроль за виплатою матеріальної допомоги Підприємством, передбаченої пунктами 3.1.12 і 3.1.13 цієї Угоди.

3.1.15. Надавати консультації та безкоштовну правову допомогу працівникам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві, і сім'ям загиблих щодо своєчасного і повного відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також виплат одноразової допомоги відповідно до Законів України "Про охорону праці" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

3.1.16. Погоджувати в обов'язковому порядку з відповідними комітетами профспілки та профспілковими комітетами нормативні акти, рішення з питань охорони праці, які приймаються суб'єктами господарювання.

3.1.17. Своєчасно проводити атестацію робочих місць за умовами праці працівників, зайнятих на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, для встановлення їх права на пільги і компенсації, а також для розроблення заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.

3.1.18. Здійснювати обов'язкове страхування від нещасних випадків водіїв та робітників, що працюють на роботах і об'єктах підвищеної небезпеки.

3.2.1. Регулювати трудові відносини відповідно до законодавства України про працю та Статутів Підприємств.

3.2.2. Застосовувати контрактну форму трудового договору лише з керівниками Підприємств (крім тих, що займають виборні оплачувані посади), а також з педагогічними і науково-педагогічними працівниками. Передбачати у контрактах з керівниками підприємств їх відповідальність перед власником або уповноваженим ним органом за стан дотримання вимог законодавства з оплати праці, нормування праці та охорони праці на підприємстві.

3.2.3. Здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю.

3.2.4. Узгоджувати графіки чергування працівників у вихідні та святкові дні з відповідними профспілковими комітетами.

При укладенні колдоговору на Підприємстві:

- в разі необхідності передбачати застосування підсумкового обліку робочого часу на певний період таким чином, щоб ця величина не перевищувала законодавчо визначену норму робочого часу;

- визначати конкретні зобов'язання щодо поліпшення стану нормування праці працівників.

3.2.5. Сприяти створенню комісій з трудових спорів на Підприємствах з кількістю працюючих 15 і більше осіб та підвищенню ефективності роботи щодо розгляду ними трудових спорів.

3.2.6. У правилах внутрішнього трудового розпорядку визначати режим роботи (графіки роботи), тривалість робочого часу та відпочинку працівників Підприємств, які є додатком до колективного договору.

3.2.7. Здійснювати залучення працівників до надурочних робіт відповідно до законодавства.

3.2.8. Надавати щорічну основну відпустку працівникам не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про відпустки". За рахунок власних коштів термін відпустки може бути збільшений.

3.2.9. За працівниками, які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначено відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, зберігати відпустки раніше встановленої загальної тривалості на весь період їхньої роботи на даному Підприємстві лише на посадах, професіях, роботах, що давали їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася (п. II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відпустки" від 02.11.2000 N 2073-III).

3.2.10. Надавати щорічні додаткові відпустки:

а) за особливий характер праці:

- окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або на умовах підвищеного ризику для здоров'я, до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором в залежності від часу зайнятості працівника в цих умовах;

- працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Орієнтовний перелік робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем додається (додаток 3);

б) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестацій робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

3.2.11. Надавати щорічні відпустки згідно з порядком, передбаченим ст. 10 Закону України "Про відпустки".

3.2.12. Надавати працівникам Підприємств, які мають стаж роботи у споживчій кооперації понад 10 років, додаткову оплачувану відпустку тривалістю 7 календарних днів, а, починаючи з 11-го року, збільшувати відпустку на 1 календарний день за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 14 календарних днів і оплата здійснюється за рахунок власних коштів Підприємства та при умові його рентабельної роботи.

3.2.13. Надавати працівникам додаткові відпустки при збереженні основної заробітної плати: при реєстрації шлюбу - 1 день, при смерті рідних - 3 дні. Оплата здійснюється за рахунок власних коштів.

3.2.14. Надавати працівникам відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником Підприємства або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

4.1. Відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше 0,3% від фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати.

4.2. Відповідно до пункту 5.2.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Підприємствами щокварталу проводити перерахування коштів, або вартість товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій (профспілкових комітетів), визначених у пункті 7.11 цього Закону, в розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти оподатковуваного прибутку попереднього звітного року для здійснення благодійної діяльності працівникам та пенсіонерам цих Підприємств. Ці перерахування включаються до валових витрат.