Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"

1. Затвердити Державні санітарні правила і норми суднобудівних і судноремонтних об'єктів, що додаються.

2. Всім міністерствам та відомствам, керівникам державних, кооперативних, колективних та приватних підприємств, організацій та установ незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовим особам та громадянам України, інвестора - громадянам інших держав прийняти вказані Державні санітарні правила до керівництва та виконання.

3. Заступникам головного державного санітарного лікаря України, головним державним санітарним лікарям Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України прийняти вказані Державні санітарні правила до керівництва та виконання.

Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1.1. Санітарні правила і норми (надалі Правила) суднобудівних і судноремонтних об'єктів підготовлені відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" (1) з метою забезпечення охорони здоров'я населення.

1.2. Ці правила з загальнодержавним документом, обов'язвим для виконання суднобудівними та судноремонтними підприємствами і організаціями, підприємствами, установами й громадянами незалежно від відомчого підпорядкування і форм власності.

1.3. Ці санітарні правила поширюються на суднобудівні й судноремонтні об'єкти України, що проектуються, будуються, реконструюються і експлуатуються.

Ці санітарні правила набувають чинності з моменту їх публікації.

1.4. Ці санітарні правила укладені відповідно до законодавства України щодо охорони здоров'я і санітарно-епідемічного благополуччя населення на її території й поширюються на всі суднобудівні (СБЗ) і судноремонтні (СРЗ) заводи, ремонтно-експлуатаційні бази флоту (РЕБФ) та ремонтні майстерні флоту (РМФ) морського і річкового транспорту України.

1.5. Санітарні правила встановлюють гігієнічні вимоги та норми, для СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, експлуатація яких може чинити несприятливий вплив на стан здров'я працюючих чи санітарні умови проживання населення у зонах їх розташування, обмеження або зниження ефективності використання рекреаційних ресурсів.

1.6. Ці санітарні правила і норми мають мету попередити і усунути існуюче забруднення акваторій СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, повітряного середовища над їх територіями, атмосферного повітря й грунту, яке може привести до несприятливого впливу на здоров'я робітників, умови життя населення та використання ректеаційних ресурсів.

1.7. Контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами вимог цих Правил здійснюється органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби (Держсанепідслужби) України.

1.8. Проектно-кошторисна документація на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, що знаходяться у стадії будівництва, реконструкції або технологічного переобладнання, при наявності обгрунтованих відхилень від діючих норм, правил, ДСТ та інструкцій, після набрання чинності цих Правил, повинна бути узгоджена з органами Дерсанепідслужби.

1.9. Внесення будь яких змін до погоджених із держсаннаглядом проектів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ потребує додаткового рішення органів держсаннагляду, що погоджували проект, або вищих керівних органів Держсанепідслужби.

1.10. Приведення у відповідність із цими Правилами СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, що введені в експлуатацію після набрання чинності даних Правил, здійснюється у плановому порядку, погодженому з Міністерством транспорту і Департаментом морського і річкового транспорту, а також з органами Держсанепідслужби.

1.11. Розташовані на СБЗ, СРЗ, РЕБФ об'єкти, аналогічні відповідним промисловим підприємствам (ремонтні майстерні, гаражі, вузли технологічного зв'язку, обчислювальні центри, електростанції, котельні, тощо), проектуються за "Санітарними нормами проектування промислових підприємств" СН N 245-71 (2), КД 31-31-15-88 "Норми технологічного проектування судноремонтних заводів" (5), ВБН А.2.2.-ХХ-96 "Тимчасових будівельних норм "Норми технологічного проектування судноремонтних і суднобудіви-судноремонтних заводів" (Знаходяться на затверджені) (4) та іншими діючими на території України Санітарними правилами та нормами якщо відносно таких об'єктів цими Правилами не обумовлені спеціальні вимоги.

1.12. Порядок приймання СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ (цехів та інш. об'єктів) до експлуатації регламентується БНІП "Приймання до експлуатації завершених будівництвом підприємств, будинків і споруд" N Ш-3-76 (5), "Інструкцією про склад, порядок розробки, погодження і затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво підприємств, будинків і споруд" (БНІП 1.02.01-85) (5).

1.13. Вимоги до попередження забруднення об'єктів навколишнього середовища, несприятливої дії на здоров'я робітників і санітарні умови проживання населення. що входять до відомчих нормативних документів, повині відповідати вимогам цих Правил, а показники стану навколишнього середовища - гігієнічним регламентам.

1.14. Особи, винні у порушені Санітарних правил і норм, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

1.15. Відповідальність за виконання вимог цих Правил покладається на відомства, що експлуатують СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ здійснюють їх проектування, будівництво та реконструкцію.

1.16. Контроль за виконанням даних Правил покладається на басейнові, портові і лінійні санепідстанції, а за їх відсутності - на територіальні органи держсанепідслужби згідно з "Положенням про державну санітарно-епідеміологічну службу МОЗ України" (258).

1.17. Відомчий контроль за станом навколишнього середовища на СБЗ, СРЗ здійснюють санітарно-промислові лабораторії згідно із "Положенням про санітарну лабораторію промислового виробництва" (257), а там де обсяг робіт для їх створення малий - СЕС на водному транспорті та їх лабораторії.

2.1.Вимоги до території та генерального плану

2.1.1. Вибираючи територію для нових суднобудівних і судноремонтних об'єктів, і розробляючи генеральний план, підбираючи майдани під будівництво підприємств (цехів) і розташуванні на них виробничих будинків та споруд повинні братися до уваги вимоги БНіП 11-89-80 "Генеральні плани промислових підприємств" (7), СН N 245-71 (2), діючих ДСТ, Правил техніки безпеки та виробничої санітарії на підприємствах морського і річкового транспорту та інших відомчих нормативних документів.

2.1.2. Вибір майданів та акваторії для будівництва морських і річкових суднобудівних і судноремонтних об'єктів та пов'язаних із ними обслуговуючих і допоміжних об'єктів, житлового та культурно-побутового будівництва повинен провадитись відповідно до діючих або розроблених проектом (схемою) планування та забудови даного населеного пункту або схеми планування й генерального плану даного промислового району (254).

2.1.3. Вибір та узгодження з органами держсаннагляду майдану під будівництво провадиться за порядком, що встановлений СанПіН "Охорона поверхневих вод від забруднення" N 4630-88 (8).

2.1.4. Майдан, що відводиться під будівництво СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ а також селища при них, повинен, як правило, задовольняти санітарним вимогам із урахуванням:

- використання земельної ділянки у минулому;

- безперешкодного стоку атмосферних вод;

- розташування у незатоплюваній, підвищеній, незаболоченій місцевості;

- його прямого сонячного опромінення і природного провітрювання;

- розсіювання в атмосферному повітрі промислових викидів і умов туманоутворення.

Рівень стояння грунтових вод повинен бути нижче забудови підвалів (льохів), або ж повинні застосовуватись варіанти проектів для водонасичених грунтів.

2.1.5. Виробничі будинки й споруди СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ слід розташовувати відносно житлових забудівель з повітряного боку для вітрів переважаючого напрямку з урахуванням санітарно-захисних зон, розміри яких встановлені СН 245-71 (2).

2.1.6. Розташування будинків і споруд на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинно здійснюватися з урахуванням запальності проммайдану на передзаводську, виробничу, підсобну та складську зони. Санітарні розриви між будинками та спорудами повинні бути узгоджені з органами держсанепідслужби.

2.1.7. На майдані, що вибирається під будівництво СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути умови забезпечення водою, відведення стічних вод, для тимчасового зберігання твердих відходів.

2.1.8. При виборі території і проектуванні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ необхідно передбачити умови, при яких прилеглий до них населений пункт мав би вихід до моря, озера, річки або водосховища (вище за течією).

2.1.9. Проект на будівництво нових, реконструкцію чи розширення діючих СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинен вміщувати матеріали щодо захисту навколишнього природного середовища, які передбачають заходи забезпечення гігієнічних норм і правил, санітарної охорони атмосферного повітря, води водоймищ і грунту від забруднення стічними водами, шкідливими промисловими викидами в атмосферу і промисловими відходами. Проект повинен передбачати сучасний рівень організації технологічного процесу, що полегшує працю й забезпечує найвищу продуктивність у процесі роботи.

2.1.10. У проекті повинно бути передбачене випереджаюче будівництво будинків і приміщень культурно-побутового призначення, споруд, пов'язаних з захистом навколишнього середовища, приміщень і майданчиків для занять фізкультурою виробничою гімнастикою.

2.1.11. За етапного введення в експлуатацію суднобудівних і судноремонтних об'єктів окремими пусковими комплексами, повинні бути передбачені на кожному етапі всі заходи для нормальних санітарно-побутових і безпечних умов праці й захисту оточуючого навколишнього середовища.

2.1.12. У санітарно-захисній зоні припускається розташування тільки будинків обслуговуючого й підсобного призначення (адміністративні будинки, гаражі, склади, вузли телефоного зв'язку, трансформаторні підстанції та інш.).

2.1.13. Величина санітарного розриву між сусідними виробничими або службовими приміщеннями СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, що освітлюються через віконні прорізи, повинна бути не менше висоти найбільшого з цих будинків. За висоту будинку відстань од планової позначки території до карнизу будинку.Будинки і спорудження на площадці СБЗ, СРЗ слід розташовувати так, щоб у місцях організованого або неорганізованого повітрязабору системами вентіляції і кондиціонування вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% гранично припустимих концентрацій (ГПК) для робочої зони виробничих приміщень.

2.1.14. При компановці СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ слід ураховувати необхідність постійного обміну води й запобігання її застою в акваторії СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ та окремих їх ділянках (ковшах, гаванях і др.).

2.1.15. При реконструкції СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ та їх об'єктів, що розташовані у межах населених місць, розміри санітарно-захисної зони (СЗЗ) слід встановлювати рішенням органів Держсанепідслужби і Держбуду.

2.1.16. Вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі навколо СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у межах зовнішнього кордону СЗЗ не повинен перевищувати ГДК для повітря населенних місць і 0,8 ГДК у районах зон рекреації.

2.1.17. СЗЗ від СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ до санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих закладів, пляжів, лікувальних установ і т.і. повинна прийматися із збільшенням у 1,5-2 рази за погодженням з місцевими санепідстанціями й регіональними управліннями охорони й раціонального використання природного середовища.

2.1.18. Розміри СЗЗ від ділянок СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, які с джерелами шуму, встановлюються відповідно до акустичних розрахунків, проведених згідно з БНіП 11-12-77 "Захист від шуму" (9), а від ділянок, які є джерелами електромагнітних полів - ДСТ 12.1.006-84 "Електромагнітні поля радіочастот. Припустимі рівні на робочих місцях і вимоги проведення контролю" (10) та "Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань N 239 від 01.08.96 р. (11).

2.1.19. Територія СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повина бути влаштована, озеленена відповідно до вимог БНТН 11-89-80 (7), СН 245-71 (2), "Технічних вимог проектування зелених насаджень і санітарно-захисних зон промислових підприємств" (2). З боку житлової зони повина бути смуга дерево-кущевих насаджень шириною не менш як 50 м.

2.2. Вимоги до основних і допоміжних виробничих комплексів, будинків і споруд, перевантажувальних машин і механізмів

2.2.1. Промислові будинки й споруди, виробничі приміщення, їх інженерне устаткування (опалення, вентиляція, енергопостачання і т.і.) повинні відповідати вимогам діючих будівельних норм і правил, затверджених Держбудом і нормативною документацією, що затверджена Міністерством охорони здоров'я України щодо санітарного утримання приміщень, території, устаткування виробничих підприємств, запобігання й усунення існуючого забруднення акваторій і повітряного середовища підприємств на їх території, атмосферного повітря й грунту у зонах їх розташування, яке може привести до несприятливого впливу на робітників СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ та мешканців суміжних житлових зон.

2.2.2. Об'єктно-планувальні й конструктивні рішення виробничих будинків (цехів, дільниць і т.і.) повинні відповідати вимогам БНіП 2.09.02-85 "Виробничі будинки промислових підприємств. Норми проектування" (13) та СН 245-71 (2), ураховувати норми технологічного проектування. Ці ж документи враховуються при виконанні вимог при зміні технологічних процесів, розширенні виробничих потужностей, вводі у дію нового обладнання, інтенсифікації процесів виробництва та інших необхідних змінах на підприємствах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.

2.2.3. Конструктивні рішення виробничих будинків повинні враховувати специфіку клімато-географічних зон України.

2.2.4. Виробничі, службові й допоміжні будинки й споруди, обладнані причали, доки сухі й плавучі, сліпи, елінги та інш., що розташовуються на територіях СБЗ, СРЗ, повинні задовольняти вимогам виробничого процесу, будівельних норм і правил (ВНіП), санітарним нормам (СН і СаНПіН), діючих державних стандартів (ДСТ), галузевих стандартів (ГСТ), керівних документів (КД), технічних умов (ТУ), правил техніки безпеки та виробничої санітарії.

2.2.5. Автомобільні й залізничні шляхи, тротуари, пішохідні доріжки на території СБЗ і СРЗ повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил по їх облаштуванню й утриманню.

2.2.6. Ширина проїздів, проходів від головного шляху, ширина прорізів у цехах, розриви між будинками й спорудами повинні відповідати нормативним розмірам, габаритам транспортних засобів, розмірам транспортуємих заготівок, деталей і механізмів і забезпечувати проходи по обидва боки від цих габаритів шириною не менше 0,7 м і мати чітко позначені кордони, окреслені білими лініями або замініючими їх знаками шириною (або розміром) не менш, як 50 мм.

2.2.7. Шляхи, причали й майданчики повинні мати тверде покриття з нахилом для стоку води. Під'їзди й підходи до пожежних водоймищ, резервуарів і гідрантів повинні бути постійно вільними.

2.2.8. Ділянки шляхів підприємства, що ремонтуються, повинні бути облаштовані відповідним огородженням, знаками, що забезпечують безпеку руху людей і транспорту як у день, так і вночі.

2.2.9. Пішохідні тротуари повинні бути піднесені над дорогою не менше ніж на 12 см. У випадку неможливості виконання цієї умови пішохідні доріжки розмічують білими лініями шириною не менше 10 см, а небезпечні місця огороджують поручники.

2.2.10. Перехрестя автомобільних, залізничних шляхів повинні бути обладнані засобами попередження наїзду. Головки рельсів повинні бути в рівень з грунтом.

2.2.11. Об'єднувати в одному будинкові виробництва й ділянки з різними санітарно-гігієничними умовами не рекомендується, тому що таке розташування вимагає розробки додаткових заходів запобігання впливу шкідливих факторів на всіх працюючих у даному приміщенні (ізоляція, екрани, повітряні заслони і т.п.).

2.2.12. Відділення й дільниці цехів, виробничий процес у яких супроводжується забрудненням повітря або технологічним, виробничим шумом, повинні розташовуватися в ізольованих приміщеннях із проходами й прорізами, що щільно зачиняються.

2.2.13. Зовнішні транспортні брами виробничих цехів повинні обладнуватися механізмами відкривання, блокуванними повітряно-тепловими завісами, зблокованими із повітряно-тепловими завісами. Повітряно-теплові завіси повинні передбачуватися згідно технологічним вимогам і БНіП 2.04.05-91 "Опалення, вентиляція і кондиціонування", розділ "Повітряні завіси" (14).

2.2.14. Для стін, стель і поверхень конструкцій виробничих приміщень слід передбачити оздоблення, що запобігає сорбції шкідливих речовин і дозволяє їх легко прибирати й мити.

2.2.15. Кольорове оздоблення інтер'єрів приміщень повинне відповідати "Вказівкам до проектування кольорового оздоблення інтер'єрів виробничих будинків промислових підприємств (15).

2.2.16. Конструкція підлог повинна відповідати характеру виробничих процесів і відповідати вимогам БНіП 2.03.13-88 "Підлоги"(16). Матеріали покриття підлог повинні бути стійкими відносно хімічного впливу й запобігати сорбції шкідливих речовин.

2.2.17. Розташування виробничих приміщень у підвалах забороняється.У підвальних приміщеннях можна розташовувати транспортні комунікації сировинних матеріалів, насосні і т.д., що вимагають тільки короткочасового періодичного перебування обслуги.

2.2.18. Цехові й заводські лабораторії повинні розташовуватись в ізольованих приміщеннях.

2.2.19. Суднобудівельні й суднопідіймальні споруди (сухі й плаваючі доки, сліпи, елінги склизи, стапельні майданчики, сінхроліфти та ін.), їх будова й експлуатація повинні відповідати вимогам "Правил технічної експлуатації суднопідйомних споруд ММФ (17), "Правил технічної експлуатації сліпів і елінгів" (18), "Вказівок по проектуванню суднопідіймальних споруд" (19), ДНАОП 0.00-1.02-92 "Правила влаштування і безпечної експлуатації ліфтів" (20).

2.2.20. Для захисту доків і працюючих там людей од вітру, снігу й льоду необхідно передбачувати спеціальні вітрозахисні пристрої у вигляді металевих або брезентових затулок, заслон та інш.,обладнання доків будовами, щоб запобігти потраплянню льоду на стапель-палубу, й укриття від опадів.

2.2.21. Для обігрівання людей, робочих місць у холодну пору року необхідно передбачити застосування установок із панелями газового інфрачервоного випромінювання,що монтуються на переносних панелях. При експлуатації газових пальників необхідно додержуватися заходів попередження пожеж, вибухів й отруєнь. Для захисту від вітру й опадів пальники повинні бути обладнані кожухами.

2.2.22. При виконанні робіт на висоті необхідно застосовувати інвентарні риштування, підмостки і т.д. Усі риштування повинні бути обладнані поруччями висотою 1 м і з бортовими дошками внизу висотою не менше 15 см.

2.2.23. Усі причали, добудовні набережні, пірси, по яких пересуваються й працюють люди, рухається безрельсовий транспорт, повинні бути обнесені по краю міцними бортовими брусами (колесові дбивачами).

2.2.24. Вирізи, люки, горловини на відкритих палубах і у приміщеннях повинні бути закритими або мати огородження. По бортам судна й збоку відкритих частин секцій повинні бути встановлені огородження висотою не менше 1,1 м.

2.2.25. Робочі місця, що розташовані вище 0,5 м від рівня землі чи суцільного перекриття, повинні бути обладнані огородженням аналогічно даним, що приведені у п.2.2.24 цих Правил.

2.2.26. Для пересування людей по набору палуб, платформ, днищевим секціям повинні встановлюватися щити з відповідним огородженням до них.

2.2.27. На СБЗ і СРЗ, що будуються й реконструюються. копри для розробки металобрухту повинні розташовуватися не ближче 100 м від виробничих приміщень і проїжджих шляхів. На діючих СБЗ, СРЗ, до їх реконструкції. тимчасово припускається розташування копрів ближче 100 м до будинків і споруд за умови, що входи й виходи останніх обернені у бік, протилежний від копра, а віконні прорізи їх надійно огороджені міцними решітками або сітками.

2.2.28. Територія копрового подвір'я повинна бути огороджена й забезпечена написами, що забороняють доступ стороннім особам до зони копра. Копрові подвір'я повинні бути оснащені попереджувальними світловими й звуковими сигналами, що сповіщають про роботу копра. Приміщення копру повинно бути оснащено влаштуванням блокування дверей входу із пусковим механізмом копру, що забезпечує відключення механізму при відкриванні дверей.

2.2.29. Ділянки очистки й грунтовки листової й профільної сталі, ремонту й випробовувань якірних ланцюгів, очистки й фарбування якірних ланцюгів слід розташовувати на відкритому майданчику чи під навісом.

2.2.30. На ділянці плазових і розмітних робіт усе верстатне обладнання повинно бути зосереджене на окремому майданчику. Для плаза площею менше 500 м2 припустиме встановлення верстатного устаткування у приміщенні розбивочного залу.

2.2.31. Комори для зберігання фарб і розчинників повинні знаходитись поза приміщенням плазу.

2.2.32. На ділянках збирально-зварювальних і наплавлювальних робіт постійні місця вогняних робіт повинні задовольняти наступним вимогам:

- площа кожного робочого місця, крім площі, яку займає обладнання й проходи. повинна бути не менше, чим 4,5 м2;

- проходи повинні бути шириною не менше 1 м;

- вільна висота приміщення від рівня підлоги до низу виступу конструктивних елементів безпосередньо над робочими місцями повинна бути не менше 3,2 м;

- ділянки для проведення вогняних робіт, як правило, повинні розташовуватися на 1-му поверсі будинку.

2.2.33. У багатопрольотних будинках з метою попередження попадання зварювального аброзолю до приміщення, де зварювання не відбувається, прольоти вздовж лінії розділу повинні мати перегородки, що не досягають підлоги на 2,5 м.

2.2.34. Для ділянок плазмової обробки виробів повинні відводитися приміщення або ізольовані ділянки цеху із розташуванням зварювальних постів попід зовнішними стінами будинків. Висота приміщення від рівня підлоги до стелі повинна бути не менше 3,5 м. Вільна площа, що не зайнята устаткуванням, на кожного працюючого повинна бути не менше 10 м2.

2.2.35. При проектуванні ділянок для електроно-промислового зварювання слід керуватися "Санітарними правилами при зварці, наплавленні і різці металі N 1009-75 (21).

2.2.36. Зварювання, наплавлення й різання дрібних і середніх виробів на стаціонарних місцях слід провадити у кабінах із відкритим верхом. Між обшивкою кабіни й підлогою повинні бути розриви не менше 50 мм. При роботі, пов'язаної з застосуванням захисних газів, обшивка кабіни по всьому периметру не повинна досягати підлоги на відстань 300 мм по ДСТ 12.3-002-75 "Процеси виробничі.Загальні вимоги безпеки" (22).

2.2.37. Площа кабіни відповідна вимогам ДСТ 12.3.003-86 "Роботи електрозварювальні. Загальні вимоги безпеки" (23) повинна бути достатньою для розміщення зварювального устаткування, стола або індуктора та виробів, що підлягають обробці. Вільна площа кабіни на один зварювальний пост повинна бути не менше 3 м2.

2.2.38. Зварювальне обладнання повинно розташовуватися так, щоб забезпечити наступні мінімальні відстані між однопостовими зварювальними агрегатами, між зварювальними трасформаторами й для проходу робітників - не менше 0,8 м між стаціонарними багатопостовими зварювальними агрегатами для проходу - не менше 1,5 м; від стінкі до одно- й багатопостових зварювальних агрегатів - не менше 0,3 м; від кінця агрегату, де розташований колектор або кільце, до стінки - 0,5 м; між автоматичними зварювальними установками - не менше 2 м; проходи з кожного боку при автоматичному зварюванні під шаром флюсу великих виробів не менше 1,2 м.

2.2.39. При плазмовій обробці виробів джерела плазми слід розташовувати поза приміщенням, де проводяться роботи. Управління плазмовими процесами й джерелами плазми необхідно робити дистанційними від спеціальних пультів.

2.2.40. Дільниці підготовки зварювальних матеріалів слід розташовувати в окремому приміщенні, що обладнане механічною вентиляцією.

2.2.41. Проектування і обладнання механозбиральних цехів повинно задовольняти вимогам ТНТП 07-92 "Механообробні і збиральні цехи" (24) і ТНТП 11-92 "Ремонтно-механічні цехи" (25). У механозбиральних цехах в окремих відгороджених приміщеннях біля зовнішньої стінки з виходом назовні необхідно розташовувати: емульсійну станцію, дослідну станцію (ДВЗ), комору мастильних і обтиральних материалів, дільницю зарядження термосистем суднової автоматики, дільницю випробовування й консервації паливної апаратури, фарбувальну дільницю, будь-які виробництва з виділенням токсичних речовин.

В окремих відгороджених приміщеннях повинно розташовувати відділення ремонту паливної апаратури, випробувальну станцію (СВМ), миєчно-дефектовочне відділення, заточне відділення, дільницю зварювання й наплаву, дільницю пайки термосистем суднової автомитики.

2.2.42. Для виконання постійних робіт пневматичним ударним інструментом повинно бути виділене спеціальне приміщення або окреме робоче місце, що огороджується переносними чи стаціонарними звукопоглинаючими екранами, висота яких залежить від обробляємого виробу, але не менше 2 м.

2.2.43. Пульт управління випробовувальної станції ДВЗ повинен знаходитися у відгородженому звукоізольованому приміщенні.

2.2.44. Загальні розміри випробовувальної станції ДВЗ повинні задовольняти умовам безпечного обслуговування й ремонту обладнання. Проходи повинні забезпечувати можливість монтажу й обслуговування випробовувального стенду й бути завширшки не менше 1,5 м, а відстані між обладнанням будинку (або виступаючою частиною) - не менше 1 м.

2.2.45. Проектування випробовувальних станцій електромашин повинно задовольняти вимогам ТНТП 12-92 "Електроремонтні цехи (відділення) (26) і розділу 2 КД 31.83.01-80 "Вимоги безпеки праці, які повинні враховуватися при проектуванні судноремонтних заводів ММФ (27), "Правил застосування і використання засобів захисту, використовуємих в електроустановках" (28), "Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок" (29).

2.2.46. У приміщеннях просочувально-сушильної ділянки просочувальні ванни повинні підвищуватися над рівнем підлоги або обслуговуючої поверхні не менше, ніж на 0,8 м (з відкритою покришкою). При розташуванні ванни нижче цього рівня необхідно передбачити огородження до висоти 0,8 м.

2.2.47. При проектуванні приміщень електрорадіонавігаційних робіт і радіозв'язку необхідно додержуватися вимог ДСТ 12.1.006-84 "Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю" (10).

2.2.48. Для налагодження високочастотної частини РЛС, окремих ЕБЧ генераторів, УКХ радіостанцій, генераторів передавальних пристроїв іт.і. слід передбачити у проектах різні типи поглиначів потужності, еквіваленти навантажень.

2.2.49. Для перевірки індикаторних, приймальних, обчислювальних, управляючих і т.п. систем РЛС, коли не потрібно відключення генераторних і випромініючих високочастотних пристроїв (передавачів, антен), слід передбачити у проектах імітатори цілі.

2.2.50. Приміщення трубооброблюючих цехів проектуються за вимогами ТНТП 09-92 "Цехи по ремонту трубопроводів, санітарно-технічних влаштувань і теплоенергетичного обладнання" (30).

На ділянках холодної обробки труб при гідравлічних випробуваннях робочі місця не повинні проектуватися навпроти заглушок, пробок, фланцевих з'єднань і швів.

2.2.51. Ділянки обробки пластмасових труб, лудильно-заливних робіт розміщувати в окремих приміщеннях біля зовнішніх стін будинку.

2.2.52. Цехи металопокриття проектуються за вимогами ДСТ 12.3.008-75 "Виробництво покрить металевих і неметалевих неорганічних. Загальні вимоги безпеки" (31), ТНТП 06-92 "Цехи металопокриття" (32) повинні розташовуватися, як правило, в одноповерхових будинках. Допускається також розташування виробничих приміщень на перших поверхах багатоповерхових будинків за умови відокремлення цього приміщення від інших глухою стіною.

2.2.53. При розташуванні цеху металопокриття у багатопролітному корпусі,останній, за можливістю, слід розташовувати біля зовнішньої стіни (у крайніх прольотах) для створення умов природного провітрювання відповідно з вимогами "Правил техніки безпеки і виробничої санітарії при нанесенні металопокрить" (33).

2.2.54. Зберігання хімічних речовин слід передбачати у спеціально обладнаних приміщеннях (коморах) окремо за групами в залежності від їх властивостей до хімічного впливу одна на одну.

2.2.55. Ділянки гарячого металевого покриття й полірувальні ділянки повинні розташовуватись в ізольованих окремих приміщеннях.

2.2.56. На ділянці хімічного очищення труб і деталей ширина проходів між повздовжніми рядами ванн і стіною та між торцями ванн і стіною повинна бути не меншою 2 м. Припустиме місцеве звуження відстані між ваннами й колонами будинку та стояками естакад, що несуть шино- або матеріалопроводи, ця відстань повинна бути не менше 1,5 м за умови обов'язкового покриття колон, стояків у проході до висоти 2,5 м ізоляційними матеріалами.

Ширина проїздів у виробничих приміщеннях повинна забезпечувати вільний прохід шириною не менше 0,7 м.

2.2.57. Висота ванн від рівня підлоги робочої площадки, згідно ДСТ 12.3.008-75 (31) повина бути у межах 0,85-1 м.

2.2.58. Усі органи керування на робочих місцях слід розташовувати на висоті 1-1,6 м від рівня підлоги при обслуговуванні стоячи.

2.2.59. Ванни гарячого оцинковування розташовані на рівні підлоги (настилу робочої площадки) повинні мати по всьому периметрі огородження висотою не менше 1 м. Робоча площадка по периметру ванни повинна мати металевий настил і обшивку огородження висотою 0,15 м.

2.2.60. При проектуванні ділянок гарячого оцинковування необхідно керуватися вимогами ГСТ 5.9039-71 "Покриття захисне цинкове сталевих суднових трубопроводів" (34).

2.2.61. Ділянка ремонту гребних гвинтів повинна розташовуватися в окремому приміщенні.

2.2.62. Такелажна дільниця повинна розташовуватися в окремому приміщенні.

2.2.63. На ділянці захисного покриття валопроводів проведення робіт з епоксидними смолами, включаючи виготовлення клеїв, шпатльовок, лакофарбних і інших матеріалів на основі епоксидної смоли, а також нанесення їх на вироби повинні провадитися за вимогами "Санітарних правил при виробництві і використанні епоксидних смол та материалів на їх основі" (71) повинні провадитися в ізольованих приміщеннях. У випадках непостійного вживання епоксидних смол у невеликих кількостях (до 2 кг) припустиме проведення названих робіт у загальному приміщенні на спеціально визначених робочих місцях, що мають витягову вентиляцію, при працюючій у приміщенні загальній вентиляції.

2.2.64. У місцях, де проектується зважування, дозування і завантаження матеріалів, що входять у склад компаунду, слід передбачити місцеву витягову вентиляцію.

2.2.65. У приміщеннях, де використовуються компаунди, повинна бути підведена холодна і гаряча вода.

2.2.66. На ділянці ремонту інструменту для докових малярних робіт ремонт контрольно-вимірювальних приладів повинен провадитися у спеціалізованих майстернях.

2.2.67. Приміщення, де провадяться випробовування інструменту необхідно відокремити від суміжних приміщень перегородкою.

2.2.68. Проектування деревообробних цехів повинно здійснюватися за вимогами ДСТ 12.3.042-88 "Деревообробне виробництво. Загальні вимоги безпеки" (35), ТНТП 13-92 "Деревообробні цехи" (36).

Оздоблювальну дільницю при розташуванні у загальних виробничих корпусах слід розташовувати:

- в одноповерхових будинках - під зовнішньою стіною з віконними прорізами, горішним ліхтарем або покриттям, що легко скидається;

- у багатоповерхових будинках - на верхніх поверхах;

Розташування оздоблювальних дільниць у підвальних або цокольних приміщеннях не припустиме.

2.2.69. Оздоблювальні дільниці та їх комори з лакофарбувальними матеріалами повинні бути відокремлені від інших виробничих дільниць та один від одного протипожежними стінами.

2.2.70. На клеєвиготовлювальній ділянці клей повинен виготовлятися в ізольованому приміщенні, обладнаному витяговими пристроями типу витягових шаф, із подачею зовнішнього повітря до робочої зони.

2.2.71. На дільниці просочування деревини антисептиком, відходи, що отримані при асептуванні, підлягають усуненню до спеціально збудованих ізоляторів (окремо для рідинних і твердих).

2.2.72. Приміщення на ділянці просичування деревини антисептиками повинні бути забезпечені умивальниками із гарячою та холодною водою.

2.2.73. На парусино-вибійній дільниці роботи ручної та машинної вищіпки й висічки мочали, морських трав та інших набивних матеріалів, а також розбирання старих матеріалів, канап та іншої суднової меблі повинні провадитися в окремому приміщенні.

2.2.74. Термічні цехи слід проектувати відповідно за вимогами ДСТ 12.3.004-75 "Термічна обробка металів.Загальні вимоги безпеки (37) і ТНТП 17-92 "Термічні цехи, ділянки" (38).

Термічні цехи, як правило, повинні розташовуватися в одноповерхових будинках висотою не менше 8 м. Для окремих термічних дільниць, а також у випадку розташування агрегатів термічної обробки у потоці за узгодженням із органами санепідслужби припустиме зменьшення висоти приміщень.

2.2.75. Термічні дільниці у багатоповерхових будинках треба розташовувати тільки на останньому поверсі. Якщо за умовами технологічного процесу термічні ділянки розташовуються на інших поверхах багатоповерхових будинків,то необхідно передбачати теплоізоляцію перекриття, щоб зменшити надходження тепла на вищий поверх.

2.2.76. Пічний проліт, а також відділення й дільниці із значним тепло- і газовиділенням від технологічного устаткування й тепловиділенням від нагрітих предметів необхідно розташовувати найбільш подовженим боком уздовж зовнішніх стін будинку.

2.2.77. Не менш як 60% зовнішнього периметру будинку термічного цеху повинно бути вільним від побутових і допоміжних прибудов, відділених глухими стінами або перегородками від виробничих приміщень.

2.2.78. Розташування прибудов і відстані між ними повинні забезпечувати можливість влаштування прорізів для природного проходження повітря у приміщення цеху.

2.2.79. Ширина проїзду у термічному цеху повинна бути не менше 2 м при однобічному русі транспорту та 4 м - при двобічному.

2.2.80. Нагрівальні печі і гартувальні преси слід розташовувати так, щоб робітники, що їх обслуговують, не піддавалися дії променистого тепла одночасно від завантажувальних вікон двох і більше нагрівальних печей. Розташування нагрівальних печей повинне виключати необхідність переносу нагрітих виробів проходом або проїздом.

2.2.81. Гартувальні ванни заглиблені у підлогу повинні виступати над рівнем підлоги на висоту 1 м. У випадку меншої висоти вони повинні бути огороджені бар'єром висотою 0,8 м.

2.2.82. Приготування твердого карбюризатора і очистка від пилу відпрацьованого карбюризатора повинні провадитися в окремому ізольованому приміщенні.

2.2.83. Печі газової цементації повинні обладнуватися спеціальним пристроєм для відводу відпрацьованих газів та їх доспалення.

Доспалення відпрацьованих газів треба провадити під витяговим пристроєм над піччю, над виходом газів із відводної труби.

2.2.84. Установки струмів високої частоти треба розташовувати у спеціальному приміщенні.

2.2.85. Хімічна, хімічно-технологічна, промислово-санітарна лабораторії ЦЗЛ повинні проектуватися відповідно за вимогами ТНТП 14-94 "Загальнозаводські лабораторії" (39), "Положення про санітарну лабораторію на промисловому підприємстві" (257) і розташовуватися в окремому приміщенні. У випадку розташування лабораторії у багатоповерховому будинку, дільниці випробовування палива і мастил слід розташовувати на останньому поверсі (під дахом).

2.2.86. Лабораторія випробовування пластмас повинна розташовуватися в окремому приміщенні.

2.2.87. Лабораторії рентгено- і гама-дефектоскопів за своїм улаштуванням повинні відповідати вимогам спеціальних правил техніки безпеки і захисту від рентгенівських променів, а також Правил охорони праці у промисловій гама-дефектоскопії, Правил облаштування й експлуатації рентгенівських кабінетів і апаратів з дефектоскопії (168,169,170).

2.2.88. Вимірювальна лабораторія повинна розташовуватися не вище 1 поверху. Приймальня й промивочна повинні розташовуватися в окремому приміщенні.

2.2.89. Складські приміщення СБЗ, СРЗ повинні відповідати вимогам БНіП 2.11.01-85 "Складські будинки і споруди загального призначення (40) і ТНТП 15-92 "Загальнозаводські склади" (41).

2.2.90. Ворота та інші пристрої, що відкриваються, повинні бути зроблені так, щоб запобігти проникненню щурів, а на складах, що опалюються, облаштовані тепловими завісами.

2.2.91. Застосування автонавантажувачів, що не оснащені нейтралізаторами вихлопних газів, у складах, які не обладнані примусовою вентиляцією, не допускається.

2.2.92. Проектування і обладнання складів матеріально-технічного постачання, виробничих складів та інших складських приміщень повинно здійснюватися у відповідності до вимог КД 31.31.15-88 (3) і ВБН А.2.2.ХХ-96 (4).

2.2.93. Розміщення складських приміщень у підвалах може бути припустиме за наявністю відповідного обгрунтування.

2.2.94. Допоміжні (у тому числі конторські) приміщення у складі, складських відсіках повинні бути відокремлені від складських приміщень пожежобезпечними конструкціями.

2.2.95. Склад лаків і фарб слід розташовувати в окремому одноповерховому будинку з віконними прорізами, горішнім ліхтарем або покриттям, що легко скидається.

2.2.96. За складами фарб доцільно блокувати відділення приготування фарби, фарбороздаточну, комору фарб і лабораторію. Ці приміщення повинні бути відокремлені від інших виробництв і один від одного протипожежними стінами і мати самостійні виходи назовні.

2.2.97. Необхідно передбачувати спеціально обладнані відкриті майданчики для розливу лакофарбних матеріалів у дрібну тару.

2.2.98. Допустиме спільне розташування складів для балонів із горючими газами, киснем та іншими продуктами розщеплення повітря в окремішному будинку. Приміщення складу повинне бути одноповерховим.

2.2.99. Склади балонів із ацетиленом дозволяється розташовувати під навісом.

2.2.100. У центральному і інструментальному складі дільниця зберігання і випробовування абразивних інструментів повинна розташовуватися в окремому приміщенні. Випробовувальні верстати повинні встановлюватися в ізольованому приміщенні. Відстань між сусідніми випробовувальними верстатами повинна бути не менше 1.5 м.

2.2.101. Відповідно з вимогами ДБН В.2.2.58.1-94 "Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених випарів не вище 93,3 кПа (42), БНіП 2.11.03-93 "Склади нафти і нафтопродуктів. Противопожежні норми" (43). Нафтопродукти у тарі можна зберігати у будинках, під навісами та на відкритих майданчиках. Будинки для зберігання нафтопродуктів у тарі повинні з'єднуватися з розливочними роздаточними, помповини, а також із іншими приміщеннями, що їх обслуговують.

2.2.102. Підлога у приміщеннях, де зберігаються нафтопродукти у тарі повинна мати нахил для стоку рідини до спеціальних приймальних ємкостей.

2.2.103. Кабіни машиністів кранів повинні відповідати вимогам "Санітарних правил щодо влаштування, обладнання кабін машиністів кранів" N 1204-74 (44) та "Змін" до них N 1520-76 (45).

2.2.104. Кабіни перевантажувальної техніки, вантажних і спеціальних автомобілів повинні відповідати вимогам "Санітарних норм і правил по обмеженню вібрацій і шуму на робочих місцях тракторів, сільскогосподарських, меліоративних, будівельно-шляхових машин і вантажного транспорту" N 1102-73 (46), ДСТ 12.1.012-90 "Вібрація.Загальні вимоги безпеки" (47), "Санітарних норм і правил при роботі з машинами і обладнанням, створюючим локальну вібрацію, що передається на руки робітників" N 3041-84 (48) та "Санітарних норм вібрації робочих місць" N 3044-84 (49).

2.2.105. Кабіни перевантажувальної техніки повинні обладнуватися віброамортизуючими пристроями заізольованими від проникнення вихлопних газів, пилу та шуму, обладнані піддашками, які захищають від прямих сонячних променів і сліпучого світла прожекторів.

2.2.106. Кабіни поста управління перевантажувальних машин повинні бути теплоізольовані, застеклені, мати опалювальний прилад і механічну вентиляцію, що забезпечують мікроклімат у кабінах у межах нормативних вимог.

2.2.107. Температура підлоги та інших внутрішніх поверхонь кабіни у холодний період року повинна бути не більше як 3 град.С нижчою за температуру повітря у кабіні.

2.2.108. Конструкції та внутрішні габарити кабін перевантажувальної техніки повинні забезпечувати працюючим зручне положення на сидінні, вільне й зручне управління важелями й педалями; повний огляд ділянки робіт і робочих органів машини, надійний захіст від несприятливих метеорологічних умов, пилу, відпрацьованих газів та інших несприятливих факторів.

2.2.109. Сидіння у кабінах перевантажувальних машин повинне відповідати вимогам ДСТ 21809-76 "Система "людина-машина". Крісло людини-оператора.Загальні ергономічні вимоги" (50).

2.2.110. Робочі місця водіїв вантажних і спеціальних автомобілів повинні задовольняти вимогам "Санітарних правил по гігієні праці водіїв автомобілів" N 4616-88 (51) і ЗНТП 01-91 "Загальносоюзні норми технологічного проектування автомобільного транспорту" (52).

2.2.111. Площі приміщень диспетчерських слід проектувати з висотою не менше 3,2 м із розрахунку не менше 14,4 м на одного працюючого у найбільш численній зміні.

2.2.112. Поруч із заскленими диспетчерськими слід передбачити у проектах СБЗ, СРЗ суміжні з ними, теж застеклені приміщення, розташовані на висоті, що забезпечує найбільший огляд фронту робіт і акваторії, а також акустично ізольовані приміщення апаратного диспетчерського зв'язку оповіщення.

2.2.113. Організація робочих місць у приміщеннях диспетчерських повинна відповідати вимогам ДСТ 12.2.032-78 "ССБП. Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні вимоги" (54), ДСТ 12.2.033-78 "ССБП. Робоче місце при виконанні робіт стоячи. Загальні ергономічні вимоги" (53), ДСТ 12.2.061-81 "ССБП. Обладнення виробниче. Загальні вимоги безпеки до робочих місць" (55).

2.2.114. Конструкція регульованого місця (крісла) для працівників за пультами повинна відповідати вимогам ДСТ 21889-79 (50) та ДСТ 12.2.049 "ССБП. Обладнання виробниче. Загальні ергономічні вимоги" (56).

2.2.115. Розташування органів управління, обладнання і засоби відображення інформації повинні враховувати вимоги ДСТ 22269-76 "СЧМ. Робоче місто оператора. Взаємне розташування елементів робочого місця. Загальні ергономічні вимоги" (57).

2.2.116. На постійних робочих місцях повинні бути забезпечені мікрокліматичні параметри, рівні шуму й вібрації, штучного освітлення, стану повітряного середовища, що відповідають вимогам діючого санітарного законодавства.

2.2.117. Системи вентиляції, опалення, кондиціонування повітря повинні бути зроблені у відповідності до вимог БНіП 2.04.05-91 (14). За кубатурою до 20 куб. м на одну особу повинно подаватися на одного працюючого не менше 30 куб.м/год, а за кубатурою 20-40 куб. м - не менше 20 куб. м/год.

2.2.118. У приміщеннях диспетчерських параметри мікроклімату повинні відповідати вимогам СН "Мікроклімат виробничих приміщень" N 4088-86 (58) і становити у холодний період року: температура повітря 22-24 град.С (припускається 21-25 град.С), швидкість руху повітря - 0,1 м/с, відносна вологість - 60-40%, а у теплий період - 23-25 град.С (припускається 22-26 град.С, відносна вологість - 60-40%, швидкість руху повітря 0,12-0,2 м/с.

2.2.119. Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку, еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.033-83 "ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки" (59) та Зміни N 1 до нього (60) і не перевищувати 65 дБА. За тривалісті зміни більше 8 годин означений рівень повинен бути знижений на 5 дБА.

2.2.120. Природне освітлення у приміщеннях повинно мати КПО відповідне до нормативних рівнів БНіП П-4-79 "Природне і штучне освітлення. Норми проектування" (61) і Змін до нього (62) й бути не нижче 1,0%. Рівні штучного освітлення повинні бути не нижче 300 лк (люмінесцентне освітлення), або 750 лк (комбіноване освітлення).

2.2.121. Персональні комп'ютери та деотермінальне обладнання повинне відповідати вимогам "Тимчасових санітарних норм і правил для робітників обчислювальних центрів" N 4559-88 (63).

2.2.122. Приміщення гаражів і акумуляторних повинні проектуватися відповідно за вимогами ДСТ 12.3.017-79 "Ремонт і техобслуговування автомобілів. Загальні вимоги безпеки" (64), ЗНТП 02-86 "Загальносоюзні норми технологічного проектування авторемонтних підприємств" (65), ПТЕП N МОЗ-3636 "Рекомендації по проектуванню зарядних станцій тяглових батарей" (66), ПТЕП NN 7-1974 і 11-1976 "Вказівки по проектуванню зарядних станцій тяглових і стартерних акумуляторних батарей" (67).

Приміщення для зарядки і зберігання акумуляторних батарей, у додаток до загальнообмінної вентиляції, повинно бути обладнане відповідно до правил влаштування електроустановок, спеціальними пристроями типу бортових відсмоктувачів з передувками від майданчиків для зарядки батарей.

2.2.123. Найменша висота акумуляторного приміщення при встановленні батарей повинна бути не менше 3 м. Ширина проходів між рядами стелажів в акумуляторній повинна бути не менш як 1 м, а між стелажами не менш як 0,8 м. При встановленні стелажів безпосередньо біля стін відстань між стелажами повинна бути не менш як 0,2 м.

2.2.124. У гаражах автомашин і навантажувачів повинні бути організовані пости діагностики вмісту окису вуглецю у вихлопних газах автомашин з карбюраторними двигунами і димності дизельних двигунів з оснащенням їх необхідною вимірювальною апаратурою.

2.2.125. Гаражі для авто- та електронавантажувачів повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, розраховуваною на виведення окису вуглецю та інших отруйних речовин, які утворюються при випробовуванні й запуску двигунів автомашин. Використання гаражів для ремонтних робіт забороняється.

2.2.126. Усі роботи, пов'язані з ремонтом автомашин, автонавантажувачів, заміною окремих деталей і т.п., повинні бути механізовані таким чином, щоб виключити ручні операції пов'язані із підніманням ваги і контактом з розчинниками.

2.2.127. Рівні шуму на робочих місцях у гаражах повинні відповідати вимогам "Санітарних норм припустимих рівнів шуму на робочих місцях N 3223-85 (68) та "Змін і доповнень в Санітарні норми припустимих рівнів шуму на робочих місцях" N 122-6/245-1 (69).

2.3. Санітарно-побутові приміщення. Приміщення медичного призначення. Приміщення й майданчики для виробничої гімнастики й загальнофізичної підготовки.

2.3.1. Санітарно-побутові приміщення СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ підприємств громадського харчування, приміщення медичного призначення, культурного обслуговування, адміністративно-конторські, управлінь, конструкторських бюро, учбових занять повинні відповідати вимогам БНіП 2.08.02-89 "Громадські будинки та спорудження" (70), БНіП 2.09.04-87 "Адміністративні і побутові будинки" (71) та вимогам цих Правил.

2.3.2. Склад і нормативи побутових приміщень повинні визначатися залежно від санітарної характеристики виробничих процесів і відповідати вимогам БНіП 2.09.04-87 (71), склад санітарно-побутових приміщень за групами виробничих процесів", поданий у Додатках 1 і 2.

2.3.3. При проектуванні санітарно-побутових приміщень для робочих, зайнятих на основних і допоміжних роботах, склад побутових приміщень, їх влаштування й обладнання повинні прийматися, виходячи з санітарної характеристики найбільш несприятливих виробничих процесів, відповідно до БНіП 2.09.04-87 (71).

Санітарно-побутові приміщення для робочих, які зайняті на ділянках з виразно шкідливими умовами праці (що відносяться до ІІІ групи) повинні бути відокремлені й обладнані санпропусниками.

2.3.4. Побутові приміщення слід розташовувати так, щоб ті хто користується ними, не проходили через виробничі приміщення із шкідливими виділеннями, якщо вони у них не працюють.

Побутові приміщення необхідно розташовувати, як правило, у прибудовах до виробничих будинків. У випадку, коли таке розташування суперечить аерації виробничих будинків або коли неможливо захистити побутові приміщення від виробничих шкідливостей, їх слід розташовувати в окремих будинках.

2.3.5. При проектуванні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, у яких передбачене виробниче навчання, при розрахунку площі санітарно-побутових приміщень та їх обладнання слід ураховувати й практикантів учбових закладів.

Кількість практикантів повинно вказувати у завданні на проектування.

2.3.6. Санітарно-побутові приміщення окремих виробничих цехів, повинні, як правило, об'єднуватися (блокуватися) в одному будинку, за умови дотримання санітарних норм.

Примітка: санітарно-побутові приміщення можуть блокувати із адміністративно-конторськими приміщеннями.

2.3.7. Температура повітря у санітарно-побутових приміщеннях згідно з таблицею 2.1

2.3.8. Приміщення для відпочинку робочих передбачаються у кожному виробничому приміщенні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.

Площа приміщень відпочинку приймається виходячи з таких норм на одного працюючого у найчисельнішій зміні:

Кількість місць для сидіння приймається у відсотках до числа працюючих у найчисельніший зміні:

2.3.9. Приміщення для сушіння, знешкодження й обезпилювання спецодягу слід передбачати згідно із вказівками Додатка 1 цих Правил.

2.3.10. Сушіння спецодягу, як правило, повинно проводитися у гардеробних шафах, обладнаних пристроями для подавання у шафи підігрітого повітря з наступною витяжкою зволоженого.

2.3.11. При влаштуванні групових сушарок площа приміщень для сушіння спецодягу слід визначати із розрахунку 0,2 квад.м на кожного, хто користується сушаркою у найчисельніший зміні.

Опалювальні та вентиляційні установки у приміщеннях для сушіння спецодягу повинні бути розраховані на висихання його протягом часу, що не перевищує тривалість зміни.

2.3.12. Приміщення для знезаряження й обезпилювання спецодягу повинні бути окремі. Склад і площа цих приміщень встановлюються завданням на проектування за погодженням з органами держсаннагляду.

2.3.13. Умивальні повинні розташовуватися у приміщеннях суміжних із гардеробними.

Примітка: умивальні админістративно-господарських приміщень повинні розташовуватись при вбиральнях.

2.3.14. Кількість кранів в умивальнях визначається за кількістю людей на 1 кран, що працюють у найчисельніший зміні, в залежності від груп виробничих процесів, згідно з таблицею 2.2

Примітки: 1. Кількість кранів в умивальнях для адміністративно-конторського персоналу встановлюється за розрахунком 1 кран на 40 чоловік;

2. При встановленні кількості кранів і умивальних для робочих не враховуються крани в їдальнях і вбиральнях.

2.3.15. В умивальнях рекомендується встановлювати прилади типу "Фен" для сушіння рук підігрітим повітрям.

2.3.16. Душові повинні розташовуватися у приміщеннях із гардеробними.

Між душовою, що має більше 6 душових сіток, і гардеробною повинен бути тамбур.

Розташування душових кабін біля зовнішніх стін будинку не припускається.

2.3.17. Кількість душових сіток встановлюється за кількістю працюючих у найбільш чисельну зміну, в залежності від групи виробничих процесів, згідно з таблицею 2.3.

2.3.18. Ширина проходу між рядами душових кабін повинна бути не менш за 1,5 м; а між рядами кабін і стінкою або перегородкою приміщення - не менш за 0,9 м.

Розташування душових кабін слід передбачати так, щоб при необхідності душову можна було використовувати як пропускник.

2.3.19. Душові кабіни повинні бути обладнані душовими сітками із регуляторами струменя, індивідуальними змішувачами з арматурою управління біля входу у душову кабіну, водонепроникненими розсувними занавісками та поличками для мила.

Примітка: припускається влаштування душових кабін централізованими змішувачами за умов автоматичного підтримання необхідної температури води.

2.3.20. Вбиральні при душових слід передбачати з розрахунку 70% працюючих у найчисельніший зміні. Але не менше 1 унітазу на кожні 100 людей, що користуються душем.

2.3.21. Вбиральні слід розміщувати у складі блоків (комплексів) побутових приміщень.

2.3.22. Відстань між найвіддаленішого робочого місця до вбиральні не повинна перевищувати 300 м.

2.3.23. Кількість унітазів у вбиральнях, розташованих у складі блоків побутових приміщень, встановлюється із розрахунку 70% працюючих у найчисельніший зміні.

2.3.24. Приміщення особистої гігієни жінки слід передбачати при кількості жінок більше 15, що працюють у найчисельнішу зміну.

Вхід у приміщення повинен бути через окремий тамбур.

2.3.25. До складу приміщення особистої гігієни жінки повинні входити:

- роздягальня площею не менше 4 квад.м, з розрахунку 0,02 квад.м на одну робітницю у найчисельнішу зміну, із вбиральнею облаштованою умивальниками з розрахунку 1 умивальник на 2 гігієнічних душа;

- процедурна з індивідуальними кабінами, кожна площею не менше за 1,8 х 1,2 м, обладнаними гігієнічними душами із розрахунку - 1 душ на 100 жінок, що працюють у найчисельнішу зміну;

- кількість місць для роздягання встановлюється з розрахунку 3 місця на 1 кабіну;

- коли кількість кабін дорівнює 4 і більше слід передбачати місце для паління.

2.3.26. Гігієнічні душі повинні бути обладнані змішувачами для регулювання температури води і мати педальне включення.

2.3.27. При кількості жінок менше 15 слід передбачати спеціальну кабіну із гігієнічним душем, розташовану в жіночій вбиральні при побутових приміщеннях.

2.3.28. Курильні слід передбачати у випадках, коли за характером технологічного процесу, паління на території не припускається, а також, коли об'єм виробничого приміщення на одного працюючого менший за 50 куб.м.

2.3.29. Курильні слід розташовувати, як правило, суміжно із вбиральнями або приміщеннями обігріву працюючих.

Площа приміщення курильні визначається з розрахунку 0,03 квад.м на одного працюючого у найчисельнішу зміну, але не менше за 9 квад.м.

2.3.30. При роботі за зимового періоду року у неопалювальному приміщенні чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву працюючих слід передбачати приміщення, що опалюються, з температурою повітря 22-24 град.С.

2.3.31. Площа приміщення обігріву працюючих визначається із розрахунку 0,1 квад.м на одну людину у найчисельнішу зміну, але не менше 1,2 квад.м.

2.3.32. За зимового періоду для обігріву людей на підошві доку можна встановлювати розбірні будки із переносними печами.

2.3.33. Усі робітники СБЗ, СРЗ повинні бути забезпечені доброякісною питною водою, що відповідає санітарним вимогам. Питне водопостачання на робочих місцях повинно проводитися установками типу "Фонтанчика" або сатураторами. Температура питної води повинна бути у межах 10-15 град.С.

2.3.34. Усі елементи питної системи повинні перебувати у справжньому стані, що забезпечує доброякісність води та безперервність дії системи.

2.3.35. Питні бочки повинні мати припасовані й зачинені на замки, покриватися футлярами, а також - обладнані кранами-фонтанчиками та зливними цебрами. Тримати й переносити питні прилади з відкритими кришками забороняється.

Воду у питних бачках щоденно змінювати.

2.3.36. Відстань від робочих місць до питних установок чи приладів повинна бути не більшею за 75 м.

2.3.37. Робітники гарячих цехів і гарячих дільниць повинні забезпечуватися газованою підсоленою водою, що містить до 5 г кухонної солі на 1 л води, з розрахунку 4-5 л на людину за зміну.

2.3.38. На кожному підприємстві повинна бути розроблена інструкція питного водозабезпечення, узгоджена з лікарем, який втілює санітарний нагляд на підприємстві.

2.3.39. На персонал, що обслуговує прилади питного водопостачання, поширюються всі санітарні вимоги до робітників громадського харчування.

2.3.40. При проектуванні й експлуатації підприємств громадського харчування і торгівлі, що обслуговують СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, необхідно керуватися "Санітарними правилами для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи та підприємства, що виробляють м'яке морозиво N 42-123-5777-91 (72), БНіП 2.08.02-89 (70) і вимогами цих Правил.

2.3.41. Пункти харчування СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ можуть бути таких типів:

- їдальні, що працюють на сировині;

- їдальні, що працюють на півфабрикатах;

- буфети з пристроями для підігріву їжі;

- кімнати приймання їжі;

- кіоски та пересувні пункти харчування.

2.3.42. Їдальні передбачаються для контингенту працюючих у найчисельнішу зміну - 150 чол. і більше; буфети - відповідно для контингенту менше 100 чоловік.

Буфети, незалежно від їдалень, необхідні у всіх змінах, особливо для вечірньої та нічної.

2.3.43. Їдальні, що розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ рекомендовано розміжчувати у блоках службово-допоміжних або побутових приміщень. Відстань від їдальні до найвіддаленіших місць виробничих робіт не повинна перевищувати 800 м.

Примітки: 1. За умови додержання зазначеної відстані припускається розміщення їдальної поза режимної території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.

2. Їдальні повинно віддаляти від зовнішніх санвузлів не менш як на 25 м.

2.3.44. Тип їдальні обирається з урахуванням числа працюючих на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ та загальної системи обслуговування СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ продуктами харчування. Їдальня, що працює на сировині, проектується за числом працюючих на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у найчисельнішу зміну понад 500 чоловік, а також за меншим їх числом, коли у районі СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ немає інших їдалень, які можна використати.

2.3.45. Коли на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ передбачається будівництво декількох їдалень, то тільки одна з них проектується, як їдальня, що працює на сировині, інші повинні бути їдальнями, які працюють на півфабрикатах. Їдальня, яка працює на сировині, як правило, повинна розташовуватись за межами режимної території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.

2.3.46. Буфети слід розташовувати в одному будинку із побутовими приміщеннями.

2.3.47. При блоці побутових приміщень виробничих цехів, незалежно від наявності їдальні або буфету, необхідно передбачити кімнату для приймання їжі, яку рекомендується суміщати з буфетом, а при числі працюючих у найчисельнішу зміну менше 50 чоловік - суміщати із приміщеннями відпочинку.

2.3.48. Кіоски й пересувні пункти харчування можуть бути розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ на вільних майданчиках на шляхах руху працюючих.

2.3.49. Число тих, хто користуються пунктами харчування, приймається у відсотках до числа працюючих у найчисельнішу зміну:

2.3.50. Торгові зали їдалень і буфетів, а також кімнати приймання їжі, повинні проектуватися із розрахунку 4-х посадок за час обідньої перерви.

Примітка: у їдальнях і буфетах слід передбачити самообслуговування.

2.3.51. Склад і площа приміщень їдалень, буфетів проектується згідно БНіП 2.08.02-89 (70), з урахуванням додаткових вимог БНіП 2.09.04-87 (71).

2.3.52. Їдальні і буфети повинні мати умивальники для відвідувачів із гарячою і холодною водою змішувачами і повітряним сушільником рук із розрахунку 1 кран на 30 посадочних місць.

2.3.53. Перебування у пунктах харчування у робочому одязі, що забруднений отруйними речовинами, з різким неприємним запахом неприпустиме.

2.3.54. Для надання медичної допомоги працівникам СБЗ,СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні передбачатися приміщення, в яких за погодженням із басейновими або територіальними органами охорони здоров'я організується робота амбулаторій, поліклінік, здоровпунктів.

2.3.55. Проектування здоровпунктів, поліклінік повинно здійснюватися згідно з "Санітарними правилами влаштування, обладнання й експлуатації закладів амбулаторно-поліклінічного і стоматологічного профілю, охорони праці і особистої гігієни" N 2956А-84 (73).

2.3.56. Кожен СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ за обліковим складом працюючих від 300 до 2000 повинен мати здоровпункт.

2.3.57. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ із числом працюючих менше 300 чоловік, здоровпункт організується за умови відділеності найближчого лікувально-медичного закладу більш ніж 2 км.

2.3.58. На дільницях, що віддалені від загальнозаводського здоровпункту більш як на 1000 м, слід передбачати додаткові фельдшерські здоровпункти (пункти першої допомоги). Для виробництв із шкідливими умовами праці додатковий здоровпункт передбачається на віддаленні цих дільниць від загальнозаводського здоровпункта більш ніж на 800 м.

2.3.59. Приміщення для надання медичної допомоги повинні розташовуватися поблизу виробництв СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ (із якомога найближчим розташуванням до виробництва особливо небезпечних щодо травматизму, у віддаленні від об'єктів підвищеного шуму). Здоровпункти можуть розташовуватися також біля прохідних.

Відстань від робочих місць до здоровпункту повинна бути не більше 800 м.

2.3.60. Усі приміщення слід розташовувати в окремих будинках,або на перших поверхах допоміжних або виробничих будівель. Із забезпеченням зручного під'їзду санітарного автотранспорту. Розташування і розміри дверей у цих приміщеннях повинні передбачати можливість перенесення хворого на ношах.

2.3.61. Принципи, методи, форми організації медичної допомоги працівникам СБЗ, СРЗ, РЕБФ, РМФ визначаються органами охорони здоров'я на водному транспорті в залежності від місцевих умов, а кількість посад установлюється у межах господарського плану і бюджету у порядку і за штатними нормативами, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України.

2.3.62. У усіх підрозділах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ поблизу місць проведення робіт повинні знаходитися аптечкі з набором необхідних медикаментів і засобів для надання першої допомоги. Кількість аптечок і місця їх розташування установлюються керівником цієї виробничої дільниці за погодженням із здоровпунктом або медичною установою, що обслуговує цей об'єкт.

2.3.63. У приміщеннях медичного призначення слід передбачити фотарії для працюючих:

- у приміщеннях без природного освітлення;

- на дільницях приміщень із природним освітленням, де коефіціент природної освітленості менший за 0,5.

2.3.64. Ті, що поступають на роботу і працюють на СБЗ і СРЗ з метою попередження, а також раннього діагностування й лікування професійних захворювань повинні проходити медичний огляд відповідно до наказу Мінздраву СРСР N 555 від 25.09.89 р. "Про удосконалення системи медичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів" (74), наказу МОЗ України N 45 від 31.03.94 р. "Положення про медичний огляд працівників певних категорій" (75), наказу МОЗ України і Держкомітету України по нагляду за охороною праці N 263/121 від 23.09.94 р. "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі" (76).

2.4. Системи вентиляції і опалення об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ

2.4.1. У виробничих і допоміжних будинках і приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ громадських будинках і спорудах повинні бути передбачені системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря. Метеорологічні умови і повітряне середовище у приміщеннях повинні відповідати вимогам БНіП 2.04.05-91 (14), БНіП 2.09.04-87 (71), ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони" (77), КД N 103040-78 "Вентиляція й опалення суднобудівних цехів. Загальні положення" (78), СН N 4088-86 (58).

2.4.2. Нормовані параметри мікроклімату і чистоти повітря повинні бути досягнені технологічними і будівельними рішеннями, застосуванням удосконалої технології, герметизацією обладнання, оснащенням його вбудованими відсмоктувачами, теплоізоляцією та екрануванням джерел конвективного і проміністого тепла, влаштуванням повітряних завіс, повітряним душуванням на робочих місцях, раціональним плануванням виробничих приміщень.

При вирішенні цих питань враховується кількість працюючих, для яких проектуються системи вентиляції, опалення і кондиціонування повітря.

2.4.3. Контори і побутові приміщення, що розташовані у складах, повинні мати опалення за діючими санітарними нормами незалежно від того, чи склад опалюється, чи ні.

2.4.4. Усі повітрозабірники повинні обладнуватися фільтрами, що забезпечують відповідно до "Вказівок по розрахунку розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств" (79), ефективну очистку зовнішнього повітря і розташовуватись у місцях, де виключається попадання на них забрудненого повітря, газів, води; при цьому повинні бути враховані вимоги розділу 4 БНіП 2.04.05-91 (14).

2.4.5. При вибору місць розташування витяжних пристроїв необхідно враховувати характер шкідливих виділень у приміщення, і при цьому керуватися даними таблиці 2.4. і БНіП 2.04.05-91 розділ 4 (14).

2.4.6. Виробничі приміщення й склади закритого типу повинні мати природну, механічну і мішану вентиляцію, що забезпечує розбавлення шкідливих домішок у повітрі до рівня ГПК і нижче.

2.4.7. Витяжні вентиляційні канали від приміщень із шкідливими речовинами, пилом і т.п. повинні бути забезпечені пристроями для знешкодження й обезпилювання повітря.

2.4.8. Повітря, що викидається в атмосферу із систем місцевих відсмоктувачів і загальнообміжної вентиляції виробничих приміщень і містить забруднюючі шкідливі речовини, слід очищувати і передбачати розсіювання в атмосфері залишкової кількості шкідливих речовин. у відповідності до вимог ГНД-86 Держгідромету СРСР (80), концентрації шкідливих речовин від вентиляційних викидів даного об'єкту не повинні перевищувати гранично припустимих максимальних разових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених місць, що встановлені МОЗ СРСР і 0,3 ГПК шкідливих речовин для робочої зони виробничих приміщень у повітрі, що надходить у приміщення виробничих і адміністративних будинків через проектні пристрої та відчиняємі прорізи, які використовуються для притоку повітря.

2.4.9. Подачу припливного повітря необхідно проектувати так, щоб повітря не надходило через зони із більшим забрудненням до зони з меншої забрудненості.

2.4.10. У виробничих приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ стіни яких конструктивно виконані зі скла, що займає велику поверхню із значним радіаційним охолодженням (нагріванням), необхідно проектувати опалювальні і вентиляційні системи, що підтримуватимуть метеорологічні умови там на рівні нормованих величин відповідно до БНіП 2.04.05-91 (14).

2.4.11. У районах із розрахунковою температурою теплого періоду року +25 град.С і вище у робочих, адміністративних приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, учбових кімнатах, бібліотеках, залах нарад і т.п. слід передбачати кондиціонування повітря, що забезпечує оптимальні температури, відносної вологості і швидкості руху повітря відповідно до ДСТ 12.1.005-88 (77). Настельні вентилятори необхідно передбачувати додатково до системи припливної вентиляції для періодичного підсилення швидкості руху повітря у теплий період року вище припустимої згідно додаткам 1; 2 і 4 глави 4 БНіП 2.04.05-91 (14).

2.4.12. Санітарні вимоги при експлуатації вентиляції приміщень СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні відповідати "Інструкції по санітарно-гігієнічному контролю систем вентиляції виробничих приміщень" N 4425-87 (81).

2.4.13. Повітряводи місцевої витягової вентиляції повинні розташовуватися вертикально або з кутом нахилу, що перевищує кут природного зносу материалу. При застосуванні повітряводів із меншим кутом швидкість руху повітря в їх перетині для запобігання осаду пилу повинна бути не менш за 15 м/с, а на горизонтальних ділянках не менш за 25 м/с. Повітряводи повинні бути приступними для очищення.

2.4.14. Повітря, що видаляється системами місцевої вентиляції, повинне піддаватися очищенню відповідно вимог БНіП 2.04.05-91 (14). Рекомендується застосовувати переважно двухступеневу систему очищення.

2.4.15. Пил із бункерів пиловідділювачів і фільтрів повинен збиратися у закриті ємкості, а шлам спрямовуватися у відстойники й очисні споруди системи каналізації підприємства.

2.4.16. Видалене витягнуте повітря повинно бути у повному об'ємі компенсоване організованим притоком незалежно від кратності повітряобміну. Подачу приточного повітря у приміщення слід проводити розсіючи його у верхню зону.

2.4.17. Робочі місця розташовані поблизу джерел тепловиділення повинні оснащуватися пристроями для захисту від теплового опромінення й обладнуватися повітряною завісою.

2.4.18. Для опалення будинків і споруджень повинні передбачуватися системи, прилади й теплоносії, що не виділяють додаткових виробничих шкідливостей.

2.4.19. Опалювальні прилади газового опалення припустимо застосовувати за умов замкнутого усунення продуктів згорання безпосередньо від газових пальників назовні.

2.4.20. Застосування підпідлогових каналів, які можуть спричинитися місцем накопичення вибухонебезпечних, отруйних і пожежонебезпечних випарів, не припустиме.

2.4.21. У приміщеннях для наповнення й зберігання балонів із зтионеним або зрідженим газом, а також у приміщеннях складів категорії А, Б, В і комор пальних материалів, або у місцях, відведених у цехах для складування пальних материалів, опалювальні прилади слід огороджувати екранами із матеріалів, що не горять.

2.4.22. Системи місцевих відсосів шкідливих речовин або вибухонебезпечних сумішів слід проектувати окремими від систем загальнообмінної вентиляції.

2.4.23. Системи місцевих відсосів від технологічного обладнання слід передбачувати окремими для речовин, яких може створювати вибухонебезпечну суміш і створювати більш небезпечні і шкідливі речовини, а також, коли можливі осадження або конденсація пальних речовин у повітряводах або вентиляційному (при відсосах від фарбувальних камер і т.п.).

2.4.24. Подавання приточного повітря до приміщень, що вентилюються за природної вентиляції слід передбачати у теплий період року на рівні не більш, як 1,8 м, а в холодний період - не нижче, як 3,2 м від підлоги до низу вентиляційних отворів.

2.4.25. Аварійну вентиляцію слід передбачати відповідно до вимог технологічної частини проекту і вимог відомчих нормативних документів, затверджених у установленому порядку у виробничих приміщеннях, у яких можливе раптове подходження у великій кількості шкідливих або пальних газів, випарувань, чи аерозолей. Проектувати аварійну вентиляцію слід зважаючи на вимоги відповідної глави БНіП 2.04.05-91 (14), а також іншими нормитивними документами, що затверджені в установленому порядку. Витрата повітря для аварійної вентиляції слід приймати за даними технологічної частини проекту.

2.4.26. Устя отворів (отвори труб, шахт та інші) для випуску повітря, що видаляється системами аварійної вентиляції в атмосферу, не припустимо розміщувати у місцях постійного перебування або постійного проходження людей.

Устя отворів необхідно розміщувати на висоті не менше 3 м від рівня прилеглої території, не ближче 20 м або на 6 м вище (за горизонтального розташування менше 20 м) приймальних пристроїв системи припливної вентиляції, а також вище робочих площадок відкрито розташованих виробничих установок, якщо площадки розміщуються ближче ніж 20 м від місць викиду повітря.

Устя для викиду в атмосферу повітря системами аварійної вентиляції, який вміщує пальні гази і випаровування, не слід розміщувати ближче ніж 20 м від можливих джерел спалахування (від вогневих печей, димових труб та інші).

2.4.27. При проектуванні відпливних вентиляційних установок слід передбачити заходи, що запобігають проникненню всмоктуваного повітря до припливних вентиляційні установки, кондиціонери, до приміщень, що призначені для вентиляційного устаткування, та виробничі приміщення.

2.4.28. Система місцевих відсосів шкідливих речовин 1-го і 2-го класу небезпеки і системи відпливної загальнообмінної вентиляції із штучним спонуканням для приміщень категорії А і Б слід передбачати з одним резервним вентилятором для кожної системи, якщо при зупиненні вентилятора не можна зупинити технологічне устаткування, а також згідно з БНіП 2.04.05-91 (14).

2.5. Системи водопостачання об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ

2.5.1. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинно бути передбачено спорудження водопроводу, конструкція, набір споруд і умови експлуатації якого забезпечували б повну потребу всіх видів господарсько-питного водоспоживання як об'єктів, території СБЗ, СРЗ, так і суден, що будуються й реконструюються.

2.5.2. При виборі водопостачання СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ (автономного або введення із централізованого господарсько-питного водопроводу чи змішаного) слід керуватися вимогами ДСТ 12.1.03 -77 (СТ РЕВ 1924-79) "Правила вибору і оцінки якості джерел господарчо-питного водопостачання" (82). Перевага повинна надаватися постачанню СБЗ, СРЗ водою з централізованого міського або селищного водопроводу.

2.5.3. Проектування і будівництво водопроводу на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинно здійснюватись відповідно до вимог БНіП 2.04.02-84 "Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди" (83), БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід і каналізація будинків" (84), а також із урахуванням особливостей водорозподілу, водокористування, що властиві СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.

2.5.4. Незалежно від виду водопостачання якість води, що використовується для господарсько-питних потреб на об'єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, а також подається на судно, повинна відповідати вимогам ДСТ 2874-82 "Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю" (85).

На вимогу місцевих установ СЕС у водопровідну мережу СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ можуть бути включені засоби кондиціонування води з метою її додаткового знезараження, аерації та дезодорування.

2.5.5. Водорозбірні колонки (гідранти) і пункти для заправки суден питною водою повинні розташовуватися вздовж причального фронту, безпосередньо біля кордону з розрахунку 1 гідрант на 2 судна, що стоять поруч.

У разі влаштування спеціальних колодязів, їх конструкція повинна виключати можливість вторинного забруднення води при бункеровці та води самих колодязів.

2.5.6. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, що слугують джерелом господарсько-питного водопостачання суден, повинно бути обладнане шлангове господарство із спеціальним приміщенням для зберігання та сушіння шлангів.

2.5.7. Ділянки миття автомобілів і автонавантажувачів повинні обладнуватись системою зворотного водозабезпечення.

2.6. Стічні системи

2.6.1. СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути облаштовані системою каналізації для відводу стічних вод, господарчо-побутових, виробничих та атмосферних стоків. Причали повинні бути оснащені засобами збору й подальшої передачі стоків до плавучих збирачів або берегових споруд.

2.6.2. Проектування і будівництво системи каналізації СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні здійснюватися у відповідності до вимог БНіП 2.04.03-85 "Каналізація. Зовнішні мережі та спорудження" (86), СанПіН N 4630-88 (8), СанПіН N 4631-88 "Охорона поверхневих вод від забруднення у місцях водокористування" N 4631-88 (87) з урахуванням необхідності відводу стоків як від об'єктів, що розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, так і від суден, що ремонтуються або будуються.

2.6.3. За відсутності умов для організації відводу господарчо-побутових стоків у міську каналізацію, за домовленістю з органами держсанепідслужби та регіональним управлінням з охорони й раціонального використовування природного середовища, слід передбачати будівництво заводських очисних споруд.

2.6.4. Баластові й льяльні нафтомісні води у каналізаційну мережу не зливають. Для них повинні використовуватися берегові або плавучі зачисні станції. Очищені води зливають у море, ріку, озеро. При скиданні кількість шкідливих речовин не повинна перевищувати ГПК у стіних водоскидах за наявності відповідного узгодження з органами держсанепідслужби та регіонального управління з охорони й раціонального використовування природного середовища.

2.6.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, де немає приймально-зачисних споруджень повинні бути плавзбирачі льяльних вод від суден, обладнані засобами очистки, або плавзбирачі та плавзасоби для транспортування й здавання зібраних льяльних вод на приймально-очисні споруди.

2.7. Система збирання і видалення сміття

2.7.1. При проектуванні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ необхідно передбачити влаштування по збиранню, видаленню відходів виробництва і сміття, а також спеціальний транспорт для вивозу їх з території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у будь-який час року.

2.7.2. Система збирання і видалення повинна задовольняти вимогам санітарних правил "Порядок накопичення, транспортування, знешкодження і поховання токсичних промислових відходів" N 3183-84 (88).

2.7.3. Майданчики під сміттєзбірники повинні бути забетоновані або заасфальтовані з виступаючими краями не менш, як 1,5 м від сміттєзбірника і мати нахили до лотків для відводу атмосферних вод. Над сміттєзбірниками повинні встановлюватися навіси. Місця розташування майданчиків слід обсажувати дерево-кущевою рослинністю.

2.7.4. Кількість і об'єм сміттєзбірників, а також транспорту повинні бути достатніми для щоденного приймання й вивозу сміття на міські звалища як з території, так і з суден, що будуються або ремонтуються.

2.7.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути обладнані спеціальні установи (термопечі) для знешкодження промаслених відходів (віхоті, обтирочного матеріалу і т.п.). Організація заводських сміттєспалювачів і утилізаційних станцій здійснюється за особливим проектом, який узгоджується з органами держсаннагляду.

2.7.6. Кількість накопичення токсичних промислових відходів та їх граничний зміст регламентується відповідно за вимогами ГПК "Гранична кількість накопичення токсичних промислових відходів на території підприємств (установ)" N 3209-85 (89) і ГПК "Граничний зміст токсичних сполук у промислових відходах в накопичувачах, розміщених поза територією підприємства" N 4015-85 (90).

2.7.7. Місця для збирання й зберігання відходів, що містять радіоактивні речовини, повинні відповідати вимогам ДСТ 17.606-1979 "Переробка і поховання радіоактивних відходів. Відходи радіоактивні і дезактивовані" (91), санітарних правил "Поводження з радіоактивними відходами" N 3938-85 (92).

2.8. Освітлення території та об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ

2.8.1. При проектуванні освітлення території та об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ слід керуватися вимогами БНіП II-4-79 (61) та змінами до них (62). Природне і штучне освітлення у приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, штучне освітлення їх території повинні задовольняти вимогам "Методичних вказівок по проведенню попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним освітленням не промислових підприємствах" N 1322-75 (93).

2.8.2. У виробничих приміщеннях необхідно максимально використовувати природне освітлення. При неможливості забезпечити значення КПО, що вимагає БНіП II-4-79 (61) повинно передбачити систему комбінованого освітлення.

2.8.3. Для загального освітлення виробничих приміщень слід застосовувати газорозрядні джерела світла люмінесцентні лампи, ртутні лампи високого тиску ДРН, металогалагенові лампи типу ДРН, натрієві лампи високого тиску ДНаТ. Вибір джерел світла повинен здійснюватися з урахуванням характеру зорових робіт, будівельних вирішень цехів і техніко-економічних показників освітлювальних установок.

2.8.4. Люмінентні лампи типів ЛБ і ЛБХ слід використовувати для загального освітлення у приміщеннях висотою до 6 м і для місцевого освітлення, а газорозрядні лампи високого тиску ДРП і ДРН - у приміщеннях висотою більше за 6 м. Використання ламп ДНаТ разом із лампами ДРП і ДРН (для покращення кольоропередачи) припустиме при установці світильників на висоті не менше 10 м за умовами виконання на освітлювальному майданчику зорових робіт IV розряду і нижче. Ламппи накалу можна застосовувати у всіх випадках за умови їх технічної та техніко-економічної доцільності.

2.8.5. Локалізоване розташування світильників загального освітлення, не залежно від системи освітлення, слід передбачити у виробничих приміщеннях із нерівномірним розташуванням технологічного обладнання, зосередженням робочих місць, що вимагають рівного освітлення, а також при виконанні на площі, того ж самого приміщення здорових робіт різної точності.

2.8.6. При виконанні в одному і тому приміщенні робіт різної точності нормативні вимоги до загального освітлення повинні вибиратися за більш точними зоровими роботами, якщо кіл кість таких робочих місць не менше половини.

2.8.7. У виробничих приміщеннях, де передбачається місцеве освітлення окремих робочих місць, освітлювання від загального освітлення слід вибирати у відповідності до характеру основної роботи. Сумарна освітлюваність на робочих місцях із місцевим освітленням повинна відповідати нормованій при системі комбінованого освітлення.

2.8.8. Мостові крани слід обладнувати підкрановим освітленням, виконаним лампами накалу, що забезпечуватиме нормований рівень освітлення у зонах затемнених кранами.

2.8.9. У районі причальної зони, оперативних дільниць відкритої території повинні бути встановлені освітлювальні щогли із спрямованим потоком світла на причал і до зон робіт. У темний час доби освітлення на робочих місцях і дільницях на відкритій території повинно бути прийнято з урахуванням розряду зорової праці і характеру робіт відповідно до вимог п. 4.21. БНіП II-4-79 (61).

2.8.10. Для аварійного освітлення, що забезпечуватиме роботу у замкнених і важкодоступних приміщеннях і роботи пов'язані із застосуванням вибухонебезпечних і пальних газів або легко запалювальних рідин, повинні передбачуватися резервні незалежні джерела живлення з автоматичним вводом у дію або переносні акумуляторні ліхтарі. Аварійне освітлення повинне складати 5% загальної освітленості, але не менше 2 лк. у нутрі приміщення.

2.8.11. Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітлення місць небезпечних для проходу людей, у тому числі сходи. Найменший рівень евакуаційного освітлення - 0,5 лк.

2.8.12. Освітлення охорони передбачаються вздовж кордонів охороняємої території, освітлювання на рівні землі повинно бути не менше 0,5 лк.

3.1.1. Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинен здійснюватися у відповідності до вимог ДСТ 12.1.007-76 "Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки", (94), ДСТ 12.1.005-88 (77), методичних вказівок "Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони" N 3936-85 (95).

3.1.2. Концентрація пару і пилу пожежно- і вибухонебезпечних речовин у повітрі робочих приміщень не повинна перевищувати 5% від нижньої межі вибуховості.

3.1.3. При проведенні робіт, у процесі яких можливе утворення вибухонебезпечних сумішей парів, газів і пилу з повітрям, повинно застосовуватися електрообладнанням у вибухозахищеному виконанні (стаціонарне і переносне). До початку робіт повинно відключатися загальне і місцеве освітлення приміщення (відсотку), що виконано як вибухобезпечне, знеструмлені кабелі й електрод роти, що проходять транзитом через це приміщення, забезпечена надійна робота чергового й аварійного освітлення у коридорах, проходах та інших приміщеннях дотичних до даного.

3.1.4. Вказані у п. 3.1.3. заходи повинні і у період сушіння після проведення фарбувальних, ізольованих, облицювальних і тому подібних робіт. Пилозбирувачі (фільтрувальні коробки), що з'єднані з приміщеннями, повинні бути розташовані на відкритому повітрі. Забороняється використовувати обладнання, взуття, інструмент, які можуть видати іскру. Повинна бути забезпечена безперебійна робота вентиляційного обладнання.

3.1.5. Якщо у приміщенні цеху або судна проводились фарбувальні, облицювальні, ізольовальні, зварочні та інші роботи із застосуванням газів, токсичних чи вибухонебезпечних розчинників, наступні роботи можуть бути дозволені тільки за результатами аналізу повітряного середовища приміщення на вміст вибухонебезпечних і шкідливих парів і газів.

3.1.6. До початку робіт у суднових приміщеннях (трюмах, цистернах і т.п.), що містять нафту, продукти рослинного походження, вугілля (або залишки цих продуктів), необхідно провести їх очищення за технологією, що прийнята на підприємстві і затверджена у відповідальному порядку. Проведення подальших робіт може бути дозволене тільки за результатами аналізу повітряного середовища на вміст вибухонебезпечних і шкідливих парів і газів.

3.1.7. У приміщеннях підвищеної вибухонебезпеки при проведені робіт без зупинення технологічного процесу забороняється проводити роботи з відкритим вогнем.

3.1.8. Процеси зарядки акумуляторів, заміна акумуляторів і т.п. повинні бути механізовані, щоб виключити ручну працю і необхідність контакту з розчинами. Для зберігання хімічних матеріалів і обладнання в акумуляторних повинно бути відокремлено спеціальне приміщення забезпечене ви тяговою шафою для приготування електролитів і ремонту акумуляторів. У приміщенні акумуляторної повинні бути: аптечка із набором необхідних медикаментів, умивальники з гарячою й холодною водою, пристосування для застосування нейтралізуючих розчинів, фонтанчик для оборки уражених місць сильним струмом води.

3.1.9. При виконанні робіт пов'язаних із зварюванням, наплавленням, різанням металів з допомогою електродугової зварки, під флюсом, елетрошламовою зваркою під тиском, плазменою обробкою, газовою зваркою і термічним різанням необхідна наявність механічної загально обмінної припливно-витягової вентиляції від обладнання (місцеві відсмоктувачі) згідно з вимогами ДСТ 12.3.036-84 "Газоплазмова обробка металів. Вимоги безпеки" (96), ДСТ 12.3.039-85 "Плазмова обробка металів. Вимоги безпеки", ДСТ 12.3.003-86 (23), СН N 1009-73 (21) і "Санітарних правил до будови й експлуатації обладнання для плазмової обробки матеріалів" N 4053-85 (98).

3.1.10. При проведенні робіт, що вказані у п. 3.1.9., внутрі замкнутих або напівзамкнутих просторів слід передбачити місцеву витяжну або здійснювати загально обмінну вентиляцію, як за рахунок видалення з них забрудненого повітря, так і шляхом подавання до них чистого повітря. Швидкість руху повітря повинна становити 0,7-2,0 м/с, температура повітря, що подається, не повинна бути нижче 20 град. С.

3.1.11. За неможливості здійснення місцевої витяжки або загального вентилювання в середені виробів слід передбачати примусове подавання під маску зварника чистого повітря у кількості 15- 30 куб. м/годину, у зимовий період року повітря повинне бути підігрітим до температури не нижче 18 град. С. Таке повітря подавати доцільніше також для зварювання виробів з антикорозійним покриттям, а також при роботі, що проводиться у приміщенні при високих концентраціях зварочного аерозолю, коли немає можливості організувати ефективну місцеву вентиляцію (наприклад, електрозварювання кольорових металів, чавуну).

3.1.12. При проведенні зварювання на постійних робочих місцях для дрібних і середніх деталей у кабіні на столі, для великих деталей за наявності повортно-каптовочних пристроїв, необхідне обладнання відсмоктувачів, що розташовані над столом на рівні 0,2-0,24 м. Швидкість руху повітря у перетині ви тягових насадок повинна бути від 0,25 до 2,1 м/с.

3.1.13. У замкнутих ємкостях або просторах слід застосовувати місцеве кондиціонування повітря або забезпечити тягу від усього об'єму з мінімальним повітряобміном 2000-2500 куб. м на 1 кг розплавлених електродів.

3.1.14. За розсіяній ручній зварці з великою кількістю точок, як по площині, так і по висоті, коли організувати постійний витяг неможливо необхідно застосовувати загальнообмінну штучну вентиляцію з видаленням від верхньої зони та розсіяною подачею повітря до нижньої робочої зони з деяким віддаленням від робочих місць. Об'єм повітря, що подається до цехів розсіяної зварки повинен складати від 2000 до 12000 куб. м на 1 кг витраченого зварювального матеріалу.

3.1.15. При газоплазмових роботах у приміщеннях рекомендується застосовувати загальообмінну вентиляцію за розрахунком 2500-3000 куб. м повітря на 1 куб. м спаленого ацетилену, а у приміщеннях малих об'ємів (у сосудах, відсіках, цистернах і т.п.) - 4000-5000 куб. м спаленого ацетілена.

Рекомендується забезпечити наступну кількість повітря, що видаляється місцевими відсмоктувачами, - 1700-2500 куб. м/год. Від постійних постів газоплазмової обробки дрібних деталей; 3000 куб. м/год. на 1 квад. м площі секції від спеціалізованих столів машинного різання 250-500 куб. м/год. на 1 мм товщини розрізу від постів киснево-флюсового різання й різання високомарганцевої сталі.

3.1.16. При виконанні виробничих процесів, що пов'язані із застосуванням або утворення шкідливих газів, парів, рідин; для фільтрації, центрифугування суспензій, для кристалізації та інших подібних операцій повинно застосовувати герметичне обладнання з механізованим завантаженням і розвантаженням. Фільтр-апарати, центрифуги, кристалізатори та ін. належить забезпечити місцевими відсмоктувачами. Повітря, що видаляється, необхідно піддавати очистці з рекуперацією чи знешкодженням викидів.

3.1.17. Процеси електролізу, травлення і т.п. повинні проводитися у закритих апаратах по можливості з дистанційним управлінням. Завантаження і розвантаження оброблюємих виробів повинні бути механізовані, організовані із додержанням поточності і проводитися у місцях, де виключена можливість виділення парів і аерозолів електролітів та інших шкідливих розчинів. Уся система повинна бути герметизованою й обладнана аспірацією з очисткою повітря, що викидається, від шкідливих домішок.

3.1.18. У випадках, коли при сучасному рівні техніки неможлива організація процесів електролізу травлення і т.п., що повністю виключає виділення шкідливих речовин у робочу зону, належить передбачити заходи й засоби, що перешкоджають виділенню у повітря шкідливих парів, газів і різних аерозолів (наприклад, аспірусні укриття, присадки, плаваючі кульки, хромін для ван та хромування і т.ін.).

3.1.19. Усі роботи по виготовленню фарб, лаків, інгібіторів і т.п., додаванням розчинників, перетарування лако-фарбних матеріалів повинні здійснюватися тільки на спеціально обладнаних дільницях з використанням герметизації й механізації технологічного процесу.

3.1.20. Усі фарбувальні роботи, очисні роботи, нанесення покриття і т.п. повинні здійснюватися із додержанням вимог ДСТ 12.3.005-75 "Роботи фарбувальні. Загальні вимоги безпеки" (99), ДСТ 12.3.008-75 (31), КД 5.9822-80 "Очисні і фарбувальні роботи у суднобудівництві. Загальні вимоги безпеки" (100), КД 5.9942-84 "Нанесення металевих і неметалевих органічних покрить. Вимоги безпеки" (101), КД 74-0302-70-83 "Вентиляція замкнутих суднових приміщень за механізованого фарбування. інструкція" (102), ГКЛі-0302-120-88 "Вентиляція замкнутих і важкодоступних приміщень при електрозварювальних і фарбувальних роботах" (103), "Санітарні правила при фарбувальних роботах з використанням ручних розпилювачів" N 991-72 (104), "Методичних вказівок по оздоровленню умов праці і при використанні інгібіторів атмосферної корозії металів і інгібірованого папіру" N 1321-75 (105), методичних рекомендацій по гігієні праці при роботі з електрохімічних папіром на об'єктах транспорту б/N (106), "Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при очисних, ізольовальних і відділ очних роботах на підприємствах і суднах ММФ" (107), (1975) і "Правил техніки безпеки і виробничої санітарії на виробничих підприємствах ММФ" (108).

3.1.21. Виконувати очисні, малярні й ізольовані роботи, а також роботи з поліуретановими та епоксидними смолами, фенольно-формальдегідними клеями і т.п. без спецодягу, спецвзуттям та ЗіЗ не дозволяється.

3.1.22. Застосування нових видів обезжирювальних і миючих засобів, нових сполук для металевого й неорганічного покриття, а також розчинників, лаків, фарб та інших хімічних речовин, що не мають у сертифікатах вказівок про їх токсичність і про необхідні засоби по забезпеченню безпеки праці, може бути дозволено тільки за узгодженням із органами санітарного нагляду.

3.1.23. Очистка нагріванням поверхонь, що покриті кам'яновугільними, етинолевими, перхлорвініловими лаками і нітролаками, а також фарбами, що виготовлені на основі таких лаків, або змивання їх розчинниками забороняється.

Видаляти стару фарбу шляхом нагрівання поверхні, що очищується забороняється.

3.1.24. Очистка від іржи пневматичними і електричними машинками із застосуванням металевих щіток дозволяється тільки у доках закритого типу. Робітними, які не беруть безпосередньої участі у цих роботах, повинні усуватися з безпечної зони.

Очистка корпусу судна повинна здійснюватися напівавтоматичними й автоматичними установками.

3.1.25. Виконання оброблювальних робіт із застосуванням лако-фарбних матеріалів (фарб, емалей, лаків, шпатлевок, розчинників, розбавлювачів) повинне задовольняти вимогам "Правил і норм техніки безпеки і виробничої санітарнії для фарбувальних цехів" (109), ТНТП 05-92 "Фарбувальні цехи" (110), ОМРТМР 7312-010-78 "Фарбування металевих поверхонь" (111).

3.1.26. Слід широко використовувати нанесення фарби методом розпилювачів, у тому числі використання безповітряного розпилювання.

3.1.27. При здійснюванні робіт із ручним нанесенням покриття на вироби необхідно передбачити наступне:

- послідовне розміщення за робочими місцями сушильних і під сушильних зон;

- вентиляцію, що забезпечує приплив чистого повітря до робочих місць і відплив забрудненого повітря від зони сушіння і підсушіння;

- робочі місця повинні бути забезпечені зручними підставками та іншими пристосуваннями для виробів і деталей, металевим посудом, що закривається, для оброблювальних сполук і металевими ящиками, що закриваються, для ручного інструменту;

- використання для грунтовки і фарбування сполук масляного й глифального типу, що містить такі різні матеріали і розчинники, як натуральна олія, оліфа, скипидар, уайт-спиріт;

- застосування для шліфування і полірування мастик, що вміщають вазелінове масло, газ, парафін та інші слаболеткі компоненти;

- проводити фарбування і покриття виробів масляними лаками, емалями, фарбами або лаками на етиловим спирту, полірування поверхонь - політурою.

3.1.28. Для зберігання і приготування тертих фарб і грунтів, що містять свинцеві сполуки, спеціально виокремлюють приміщення обладнане вентиляцією.

3.1.29. Застосування при пульверизаційному фарбуванні емалей, фарб, ірунтовок та інших матеріалів, що містять свинцеві сполуки, забороняється. Відхилення припустиме тільки з дозволу органів держсаннагляду у таких випадках, коли заміна свинцевих сполук не менш шкідливим інгредієнтом за технологічними причинами неможлива

3.1.30. У приміщеннях фарбувальних цехів, фарбоприготувальних відділень, цехових складів, лакофарбних матеріалів і на травильних дільницях забороняється проводити зварювальні роботи, палити, запалювати сірники й користуватися ліхтарями з відкритим вогнем.

3.1.31. Усі виробничі процеси пов'язані з підготовкою сумішей розчинників, виготовленням складів лаків і фарб і їх розбавленням розчинниками, необхідно виконувати у спеціальному приміщенні з вентиляцією. Виконання цих робіт в інших приміщеннях забороняється.

3.1.32. Робітники, які зайняти на ізоляційних роботах із скловойлоком, повинні бути забезпечені: закритими комбінезонами із щільної тканини з капюшоном, що щільно прилягає до голови; респіраторами, окулярами закритого пилозахисного типу; рукавичками із щільної м'якої тканини з крагами, які щільно зав'язуються вище ліктя.

3.1.33. У технологічних процесах із застосуванням фенол формальдегідних, епоксидних, поліуретанових та інших токсичних клеїв і смол необхідно передбачувати виконання заходів, що виключають можливість попадання цих речовин на відкритті частини тіла і спецодяг працюючих, на устаткування і підлогу.

3.1.34. Очищувальні і фарбувальні роботи повинні бути всемірно механізовані й по можливості проводитись висихання підводної частини корпусу, що відкрилася. Застосування бортових і днищевих автоматів, ЗіЗ сприяє зменшенню шкідливого впливу на людину продуктів очищення, пилу й випарів. Найбільше оптимальним є застосування гідропісконструмового, вакуумбезструмового і гідравлічного очищення корпусу.

3.1.35. Одшкрябані продукти корозії і обростання необхідно негайно видаляти з доку, не допускаючи попадання їх у воду.

3.1.36. Очищення поверхень, що покриті свинцево місткими фарбами, повинне проводитись з зволоженням поверхень або іншими засобами забезпечення зниження концентрацій свинцю у зоні дихання працюючих до припустимих санітарними нормами.

3.1.37. Металорізальне устаткування при користуванні мастильно-охолоджуючими рідинами (МОР) і технологічними мастилами (ТМ) повинне мати захисні пристрої (кожухи, укриття, екрани та ін.), що запобігають розбризкуванню МОР і забрудненню робочої зони.

3.1.38. Усі виробничі приміщення, в яких при роботі технологічного устаткування застосовуються МОР і ТМ, повинні бути облаштовані вентиляцією відповідно до вимог БНіП 2.04.05-91 (14) і "Санітарних правил при роботі із мастильно-охолоджуючими рідинами і технологічними мастилами" N 3935-85 (112).

3.1.39. Металооброблювальне устаткування, при роботі на якому використовується МОП і ТМ, повинні бути забезпечені місцевими пристроями типу вентиляційних укрить зони обробки металів (кожухів, панелів рівномірного всмоктування і т.ін.).

3.1.40. У конструкціях укрить і відпливних повітроводів місцевих вентиляційних пристроїв бути передбачена можливість стоку парів і аерозолів МОР і ТМ, що конденсуються, до відстійників або фільтруючої системи МОР.

3.1.41. Блокування пускових механізмів технологічного обладнання і місцевої відпливної вентиляції при використовуванні МОР і ТМ повинна бути передбачена таким чином, щоб одночасно із пуском обладнання вмикалася й емкосна відпливна вентиляція, а вимкнення останньої здійснювалася після його зупинки.

3.1.42. Зливання продуктів (кінцевих і проміжних продуктів, кубових залишків та ін.) з ємностей і апаратів повинно проводитися засобами, що виключають виділення у повітрі шкідливих речовин і забруднення шкірного покриття працюючих.

3.1.43. Зачищення, миття, пропарювання і знешкодження цистерн, контейнерів, змінних виробничих апаратів, бочок та інших ємностей, що вмістили шкідливі речовини або агресивні рідини (кислоти, лучи та ін.), повинні проводитися у спеціально обладнаних пропарювальнопромивальних станціях або пунктах.

3.1.44. Забороняється перенесення на спині і плечах отруйних й роз'їдаючих шкіру речовин. Пляшки з кислотами повинно переносити у вербових кошиках застелених соломою (або інші відповідній тарі) двома чоловіками на висоті 15-20 см від поверхні.

3.1.45. при виявленні пошкодження салона з отруйним газом його належить найшвидше віднести на відстань не меншого за 100 м у навітряний бік від житлових і виробничих будинків і причалів, на яких проводяться роботи або стоять судна, і закопати у землю на глибину 1 м.

3.1.46. При роботах з небезпечними і шкідливими речовинами у випадках виявлення щонайменших ознак отруєння або подразнення слизових оболочок рота й очей, шкіри треба негайно припинити роботу, а ураженого відправити до найближчого медпункту. Відновлення роботи дозволяється за узгодженням з органами держсаннагляду після з'ясування й усунення причин отруєння або пошкодження.

3.1.47. Після закінчення роботи з небезпечними і шкідливими речовинами всіх, хто брав участь у них, зобов'язані пройти санобробку у душовій пропускного типу. Пункт обмивання повинен бути забезпечений аптечкою, нейтральним милом, м'яким рушником і мочалками. При цьому повинні бути обладнанні дві роздягальні: одна з індивідуальними шафами для зберігання домашнього одягу робочих, друга для зберігання (до обробки) забрудненого спецодягу. Після користування спецодяг повинен бути знешкодженим (обезпилювання, прання та ін.).

3.1.48. За неможливості забезпечення припустимого рівня шкідливих виробничих факторів хімічної природи загальноцеховими засобами робочий персонал повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту.

3.1.49. Спуск людей у приміщення, де концентрація шкідливих газів і парів у повітрі перевищує санітарні норми дозволяється тільки за аварійних ситуацій з обов'язковим застосуванням ЗіЗ.

У випадках, коли вміст кисню у цих приміщеннях менший за 19%, обов'язкове використання тільки ізоляційних ЗіЗ.

3.1.50. При використанні ртуті та її сполук, приладів з ртутними заповненням необхідне додержання вимог, регламентованих "Санітарними правилами проектування, обладнання, експлуатації і утримання виробничих і лабораторних приміщень, призначених для проведення робіт із ртуттю її сполуками і приладами з ртутним заповненням" N 780-69 (113) і Додатка N4 до них "інструкція по очищенню спецодягу, забрудненого металевою ртуттю або її сполуками" N 1442-76 (114).

3.1.51. При застосуванні групи азбестовмісних матеріалів необхідне додержання вимог "Методичних вказівок по втіленню державного санітарного нагляду на підприємствах, що виробляють і застосовують азбест" N 2385-81 (115).

При роботах з епоксидними смолами і матеріалами на їх основі слід керуватися вимогами "Санітарних правил при виробництві і використанні епоксидних смол та матеріалів на їх основі" N 5159-89 (116).

3.1.52. Спорудження підпологових припливних і відпливних вентиляційних каналів у фарбувальних цехах (відділеннях) не припустиме, за виключенням каналів для камер із нижнім підсосом і установок безкамерного фарбування на решітках у підлозі. В таких випадках очищення висмоктованного повітря в гідрофільтрах, що розташовані на вході у канал, старого обов'язково.

При цьому ділянки під підлогових каналів повинні бути за безкамерного фарбування мінімальної (технічно обгрунтованої) протяжності, а для камер канали повинні виводитися наверх безпосередньо по їх стінкам. У всіх випадках повинні бути передбачені заходи, що виключають можливість створення у каналах вибухонебезпечних концентрацій. Крім того передня ямка під решіткою повинна бути наповнена шаром води висотою не меншою 50 мм з автоматичним підтриманням постійного рівня.

3.1.53. Припливно-відпливну або відпливну вентиляцію із штучним пробудженням слід передбачувати для приямок глибиною 0,5 м і більше, а також для оглядових каналів, що потребують щоденного обслуговування і розташованих у приміщеннях категорії А і Б або у приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази, випари або аерозолі питомою вагою більшою за тапу повітря.

3.1.54. Баки, збірники, вимірники для розчинувача кислот, лугів і солей повинні бути оснащенні кришками, що не відкриваються під час роботи обслуговуючого персоналу і місцевими підсосами.

3.1.55. Кількість припливного повітря, яке необхідно подати до гальванічних і травильних відділень, слід передбачувати з розрахунку компенсації видаленого через місцеві відсоси із перевіркою на асиміляцію тепло-вологонадлишків. У випадку необхідності припливу додаткової кількості припливного повітря слід також передбачувати механічний відплив з верхньої зони для усунення цієї кількості повітря.

3.1.56. У неробочий час слід забезпечувати вентиляцію приміщення цеху (гальванічного і травильного) із розрахунку асиміляції надлишків Волги з метою захисту від руйнування будівельних конструкцій (запобігання конденсації вологи). Для цього повинні включатися частки припливних або відпливних установок з урахуванням цілодобової роботи відпливних установок від Ван, якщо вони не мають покришок або укрить.

3.1.57. Загальні вимоги безпеки шумової обстановки у приміщеннях на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ на робочих місцях встановлюються за вимогами ДСТ 12.1.003-83 (59) і Зміненням N 1 до нього (60).

3.1.58. Вимоги до вимірювання шуму визначаються за вимогами ДСТ 12.1.050-86 "Методи вимірювання шуму на робочих місцях" (117), ДСТ 12.1.023-80 "Шум. Методи встановлення значень шумових характеристик машин" (118), ДСТ 12.1.026-80 "Шум. Методи визначення шумових характеристик джерел шуму" (119), "Методичних вказівок по проведенню вимірювань і гігієнічної оцінки шумів на робочих місцях" N 1844-78 (120), "Методичних вказівок до розрахунку питомого рівня шуму на території" N 11 МЗ УССР (121), "Методичних вказівок до встановлення рівнів шуму на робочих місцях із урахуванням напружності і важкості праці" N2411-81 (122), "Методичних вказівок з донної оцінки виробничих шумів" N 2908-82 (123).

3.1.59. При оцінці рівнів шуму на робочих місцях належить керуватися СН N 3223-85 (68).

При оцінці рівнів інфразвуку належить керуватися "Гігієнічними нормами інфразвуку на робочих місцях" N 2274-80 (124).

При оцінці рівнів ультразвуку належить керуватися вимогами ДСТ 12.1.01-83 "Ультразвук. Загальні вимоги безпеки" (125), ультразвук, що передається контактним шляхом на руки працюючих, нормується "Санітарними нормами і правилами при роботі з устаткуванням, що витворює ультразвуки, які передаються контактним шляхом на руки працюючих" N 2282-80 (126).

Робітники, що контрактують з ультразвуком, повинні дотримуватися вимог, регламентованих "Санітарними нормами і правилами при роботі на промислових ультразвукових установках" N 1733-77 (127)

3.1.60. Загальні вимоги до безпеки вібраційної обстановки у приміщеннях і на території СБЗ, СРЗ, на робочих місцях визначаються за ДСТ 12.1.012-90 (47).

3.1.61. Вимоги до вимірювання загальної вібрації визначаються за ДСТ 12.1.043-84 "Вібрація. Методи вимірювання вібрації на робочих місцях вимірювань і гігієнічній оцінці виробничих вібрацій" N 3911-85 (129).

3.1.62. При гігієнічній оцінці рівнів вібрації належить керуватися документами, позначеними у п. 3.1.55. і 3.1.56., та СН N 3044-84 (49).

При оцінці локальної вібрації належить керуватися вимогами "Санітарних норм і правил при роботі з машинами і обладнанням, що витворюють локальну вібрацію, яка передається на руки працюючих" N 3041-84 (130). При вимірюванні і оцінці імпульсної вібрації належить керуватися вимогами "Методичних рекомендацій по вимірюванню імпульсної локальної вібрації" N 2946-83 (131), "Методичних вказівок з профілактиці несприятливої дії локальної вібрації" N 3926-85 (132).

3.1.63. Вимірювання шуму і вібрації на робочих місцях побудованих або реконструюємих об'єктів СДЗ, СРЗ проводяться під час здавання об'єкту приймальній комісії.

3.1.64. Якщо на збудованому (реконструюємих) об'єкті рівні шума або вібрації перевищують припустимі, повинні бути виконанні додаткові заходи, що забезпечують досягнення нормативних величин.

3.1.65. Результати віброакустичних вимірювань під час здавання в експлуатацію об'єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ вносяться до Санітарного паспорту промислового об'єкту.

3.1.66. Застосування засобів індивідуального захисту від шуму встановлюється за ДСТ 12.1.029-60 "Засоби і методи захисту від шуму. Класифікація" (133) і ДСТ 12.4.046-78 "Методи й засоби вібраційного захисту. Класифікація" (134).

3.1.67. Обладнання припливно-відпливних систем вентиляції, кондиціонування, повітряного опалення, системи аспірації, крім обладнання повітряно-теплових завіс, повинні розташовуватися у спеціальних приміщеннях (вентиляційних камерах) або поза будинком. Не слід установлювати вентилятори поруч із приміщенням де вимагається забезпечення низьких рівнів шуму. Повітряводи повинні закріплюватися до вентиляторів через гнучкість вставки, а не повітряводах повинні встановлюватися поглинаючі шуму. Усі вентилятори необхідно встановлювати на віброосновах.

3.1.68. Загальні вимоги до оптимальних і припустимих параметрів мікроклімату на виробничих об'єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ визначаються вимогами ДСТ 12.1.005-88 (77).

3.1.69. Вимірювання параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях (температура повітря, температура огороджуючи поверхнень, відносна вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання), належить проводити у відповідності з вимогами методичних рекомендацій "Оцінка теплового стану організму з метою обгрунтування оптимальних і припустимих параметрів виробничого мікроклімату" N 2661-83 (135).

3.1.70. При оцінці параметрів мікроклімату слід керуватися вимогами СН N 4088-86 (58).

3.1.71. Температура нагрітих поверхнень обладнання або його огороджень на робочих місцях не повинна перевищувати 45 град. С.

3.1.72. інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхнень, технологічного обладнання, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинна перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% поверхні тіла і більшого 70 Вт/м2 при опромінюванні поверхні від 25 до 50% і 100 Вт/м2 - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.

Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від відкритих джерел (нагрітий метал, скло, "відкрите" полум'я та ін.) не повинна перевищувати 140 Вт/м2, за такого опромінення не повинно піддаватися більше 25% поверхні тіла з обов'язковим використанням ЗіЗ, у тому числі обличчя й очей та застосуванні засобів до зниження опромінення на робочих місцях (дистанційне керування, екранування, водяні завіси, раціональна вентиляція, розпорошення води та ін.).

3.1.73. Технічні й технологічні рішення, що спрямовані на оптимізацію параметрів мікроклімату на робочих місцях, регламентуються "Санітарними правилами організації технологічних процесів і гігієнічними вимогами до виробничого обладнання" N 1042-73 (136), "Санітарними правилами для підприємств чорної металургії" N 2527-82 (137), "Санітарними правилами підприємств кольорової металургії" N 2528-82 (138) та відомчими нормативними документами.

3.1.74. Допустима температура внутрішніх поверхнень конструкцій, що огороджують робочу зону (стін, підлоги, стелі та ін.), або пристроїв (екранів і т.п.), а також температура зовнішніх поверхнень технологічного устаткування або огороджуючи його обладнань не повинна виходити більше ніж на 2 град. С за межі оптимальних величин температури повітря, що встановлені вимогами ДСТ 12.1.005-88 (77) для окремих категорій робіт.

За температури поверхнень, що огороджують конструкції, нижче або вище оптимальних величин температури повітря робочі місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м.

3.1.75. Перепад температури повітря по горизонталі у робочій зоні за всіх категорій робіт допускається до 3 град. С.

Коливання температури повітря по горизонталі у робочій зоні на протязі зміни допускається до 4 град. С - при легких роботах, до ? % град. С - при середній важкості робіт і до 6 град. С при важких роботах. При цьому абсолютні значення температури впливу виміряної на різній висоті і у різних ділянках приміщень на протязі зміни не повинні виходити за межі допустимих величин, що регламентовані ДСТ 12.1.005-88 (77).

3.1.76. У кабінетах, на пультах і постах керування технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки та інших виробничих приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов'язаних із нервово-емоційною напругою, повинно дотримуватися оптимальних параметрів температури повітря - 22 - 24 град. С, відносної вологості - 60-40% і швидкості його руху - не більше 0,1 м/с.

Перелік інших виробничих приміщень визначається галузевими документами, що узгоджені з органами санітарного нагляду у встановленому порядку.

3.1.77. Методи контролю і гігієнічні нормативи електричного поля промислової частоти повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.002-84 "Електричні поля промислової частоти. Припустимі рівні напруженості і вимоги до проведення контролю на робочих місцях" (139), "Гранично припустимі рівні (ГПР) дії електричних полів діапазону частот 0,06-30,0 МГц" N 4131-86 (140), "Санітарними нормами і правилами виконання робіт в умовах дії електричних полів промислової частоти" N 5802-91 (141).

3.1.78. Гранично припустимий рівень дії напруженості електричного поля частотою 50 Гц встановлюється у 25 кв/м2.

Перебування в електричному полі напруженістю більше 25 кВ/м2 без застосування засобів захисту не допускається.

Перебування в електричному полі напруженістю до 5 кВ/м2 включно допускається на протязі робочого дня.

За напруженістю електричного поля від 20 до 25 кВ/м2 час перебування персоналу не повинен перевищувати 10 хвилин.

Припустимий час перебування в електричному полі напруженістю зверх 5 до 20 кВ-м2 вираховується за формулою:

Де Т - припустимий час перебування в електричному полі відповідної напруженості (r);

Е - напруженість діючого електричного поля (кВ/м2).

3.1.79. Усі роботи, пов'язані з електрикою повинні проводитися відповідно з вимогами ДСТ 12.1.019-79 "Електробезпека. Загальні вимоги" (142), ДСТ 12.1.030-81 "Електробезпека. Захисне заземлення. Занулення" (143), ДСТ 12.1.038-82 "Електробезпека. Гранично припустимі рівні напруги дотинівіх струмів" (144), "Правил обладнання електроустановок ОЕ-76 (розділ VI)" (145), "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" (146), "Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів" (147), КТМ 31.046-73 "Електропостачання і електрообладнання морських портів і судноремонтних заводів. Вказівки по проектуванню. Частини I-III" (148), КД 5.5360-78 і ГСТ 5.9334-79 "Тимчасове електрозабезпечення, вентиляція і забезпечення будующихся і ремонтуємих суден" (149), ГСТ 5.0346-81 "Електропостачання будующихся і ремонтуємих суден. Вимоги безпеки" (150), "Правил використання і іспитів засобів захисту, використовуємих у енергоустановках" (151).

3.1.80. Методи контролю і гігієнічні нормативи рівнів магнитиних полів регламентуються відповідно до вимог "Гранично припустимих рівнів впливу постійних магнітних полів при роботі з магнітними пристроями і магнітними матеріалами" N 1742-77 (152), "ГПР магнітних полів частот 50 Гц" N 3206-85 (153), "Методичних вказівок до гігієнічної оцінки основних параметрів магнітних полів, що створюються машинами контактної зварки перемінним струмом частотою 50 Гц" N 3207-85 (154), "Орієнтованих безпечних рівнів впливу перемінних магнітних полів частотою 50 Гц при роботі під напругою на повітряних лініях (ПЛ) напругою 220-1150 кВ" N 5060-89 (155).

3.1.81. Напруженість постійного магнітного поля на робочому місці не повинна перевищувати 8 кА/м2, у випадку впливу магнітного полю частотою 50 Гц на все тіло його напруженість не повинна перевищувати 3,2 кА/м2 (6,5 мТл).

Тривалість перебування працюючих у магнітному полі частотою 50 Гц при роботі під нагрузкою не повинна перевищувати 50% від загальної тривалості робочого дня.

3.1.82. Електромагнітні поля у діапазоні радіочастот (60 кГц - 300 ГГц) регламентуються вимогами ДСТ 12.1.006-84 (10). У діапазоні частот 60 кГЦ - 300 МГц оцінюється напруженість його складових, які не повинні перевищувати наступні гранично припустимі значення:

- за електричною складовою (В/м);

50 для частот від 60 кГц до 3 МГц;

20 для частот від 3 кГц до 30 МГц;

10 для частот від 30 кГц до 50 МГц;

5 для частот від 50 кГц до 300 МГц;

- за магнітною складовою (А/м):

5 для частот від 60 кГц до 1,5 МГц;

0,3 для частот від 30 кГц до 50 МГц;

У діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц гранично припустима кількість потоку енергії не повинна перевищувати 10 Вт/м2 (1000 мкВт/см2); а за наявності рентгенівського випромінювання або високої температури повітря у робочих приміщеннях (вище 28 град. С) - 1 Вт/м2 (100 мкВт/см2).

3.1.83. Для захисту персоналу від впливу електромагнітних полів радіочастот необхідно використовувати способи й засоби:

- зменшення напружності й щільності потоку енергії електромагнітних полів шляхом використання узгоджених навантажень і поглиначів потужності;

- екранування робочих місць;

- віддалення робочого місця від джерел ЕМП;

- раціональне розміщення у робочому приміщенні обладнання, що випромінює ЕМП;

- встановлення раціональних режимів праці устаткування і персоналу;

- застосування засобів попереджувальної сигналізації;

- застосування ЗіЗ.

3.1.84. Припустимі рівні напружності електростатичних полів на робочих місцях, вимоги до контролю й засобів захисту встановлюються відповідно до ДСТ 12.1.045-84 "Електростатичні поля. Припустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю" (156), "Санітарногігіенічних норм напруженості електростатичного поля" N 1757-77 (157).

3.1.85. Гранично припустимий рівень напруженості електростатичного поля менше 20 кВ/м час перебування людини у ньому не регламентується.

3.1.86.Санітарний контроль за електризуванням полімерних матеріалів на суднах і методи боротьби із статичною електрикою регламентуються "Методичними вказівками по здійсненню санітарного контролю за електризуванням полімерних матеріалів на суднах і методах його зниження" N 2036-79 (158).

3.1.87. При організації і проведенні виробничих процесів пов'язаних з рухом перенесення або розпилом легкоспалахуючих рідин, рухом гарячих парів і газів, переробкою і перевантаженням сипучих і дрібнодисперсних матеріалів, тертям синтетичних матеріалів та інших подібних операціях, за яких можливе утворення електрики, повинні передбачатися заходи захисту від нього:

- відведення зарядів шляхом заземлення устаткування і комунікацій, а також забезпечення постійного електричного контакту тіла людини з заземленням;

- відведення зарядів у результаті зменшення питомих об'ємних і поверхневих опорів;

- нейтралізація зарядів шляхом використання радіоізотопних, індукційних та інших нейтралізаторів.

3.1.88. Для зниження інтенсивності виникнення зарядів статичної електрики - всюди, де це потрібно за технологією виробництва, повинно бути виключене розбризкування, подрібнення, розпорошення речовин, швидкість руху матеріалів в апаратах і магістралях не повинна перевищувати значень, що передбачені проектом.

3.1.89. Для запобігання небезпечних іскрових розрядів, які виникають у наслідок накопичення на тілі людини зарядів статичної електрики за контактного чи індукційного впливу наелектризованого матеріалу або елементів одягу, що електризуються тертям один з одним, за вибухонебезпечних виробництв необхідно забезпечити відведення зарядів у землю. Основний спосіб виконання цього - забезпечити електропровідності взуття й підлоги.

3.1.90. Забороняється обдування стисненим повітрям оекцій, устаткування, виробів, робочих місць, а також людей.

3.1.91. У випадку використання джерел лазерного випромінювання заходи безпеки при експлуатації лазерних установок повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.040-83 "Лазерна безпека. Загальні положення" (159).

3.1.92. Дозиметричний контроль лазерного випромінювання, гранично припустимі рівні впливу й профілактичні заходи повинні регламентуватися відповідно з вимогами ДСТ 12.1.031-81 "Методи дозиметричного контролю лазерного випромінювання" (160), "Санітарних норм і правил улаштування й експлуатації лазерів" N 5804-91 (161), ДСТ 24713-81 "Методи вимірювань параметрів лазерного випромінювання. Класифікація" (162), ДСТ 24714-81 "Лазери. Методи вимірювання параметрів випромінювання. Загальні положення" (163).

3.1.93. Роботи, пов'язані з обслуговуванням лазерних установок і застосування у відповідності до вимог "Типової інструкції з охорони праці при проведенні робіт із лазерними апаратами" N 06- 14/20-88 (164).

3.1.94. Теплові випромінювання (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне) не повинні створювати на постійних місцях інтенсивних теплових випромінювань, що перевищують гігієнічні норми, наведені у "Санітарних нормах ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях" N 4557-88 (165) та у розділі 3.1.64. цих Правил.